Міністерство освіти і науки України

   Прикарпатський  національний університитет ім. В.Стефаника

   Інститут  Мистецтв 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   Реферат

   на  тему:

   Взаємодія кольору і світла та її роль в  інтер’єрі 

   Виконала:ст.гр.Д-13

   Семчук  І.В.

   Перевірила:Новицька О.Р. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

   м.Івано-Франківськ

   2011 

   План

1. Вступ
2. Опис кольору
3. Взаємодія кольору і світла в науковому кольорознавстві
4. Від старовини до сучасності
5. Вибір відтінку. Вигляд при природньому та штучному освітленні.
6. Кольоротерапія світлом
7. Враховуючи обставини
8. Закономірності  психофізіологічного сприйняття кольорів у  їх різних якостях
9. Сучасні системи освітлювальних приборів
10. Освітлення інтер’єру – велике мистецтво
11. Використана література

   Вступ

   Світло - це видиме випромінювання, тобто електромагнітні хвилі в інтервалі частот, що сприймаються людським оком.

   Колір - одна з властивостей об'єктів матеріального світу, сприймане як усвідомлене зорове відчуття. Той або інший колір «привласнюється» людиною об'єктам в процесі їх зорового сприйняття. У переважній більшості випадків колірне відчуття виникає в результаті дії на око потоків електромагнітного випромінювання з діапазону довжин хвиль, в якому це випромінювання сприймається оком (видимий діапазон - довжини хвиль від 380 до 760 нм).

   Без світла немає кольору. Світло впливає на сприйняття кольору. Світло та колір нероздільні як причина та наслідок. При штучному освітленні відбуваються зміни в кольоровому тоні предметів інтер’єру.

   Сам інтер’єр є простір, обмежений різноосвітленими кольоровими поверхнями, тому при його оформленні треба обов’язково зважати на те, чим і як він буде освітлений. 
Засоби утворення кольорової композиції: тип світлових приладів, кольоровий тон, світлота, насиченість, чистота, фактурність, психофізіологічний вплив на споживача і формують цілісне сприйняття інтер’єру. 
Найбільш сприятливим для людського ока є природне біле освітлення. Воно здатне урізноманітнити поліхромне середовище приміщення, викликаючи живописну гру рефлексів, світлотіньових контрастів; та вливає безпосередньо на психологічний тонус, навколишнє сприйняття, настрій.

   Опис  кольору

   Нескінченну різноманітність кольору можна  упорядкувати за допомогою аналітичної  термінології, заснованої на деяких словах, які спочатку використовували художники, а потім перейняли у них і уточнили вчені. Зазвичай прийнято говорити про три «виміри» кольоровості, про три її властивості, які можуть змінюватися незалежно один від одного і за допомогою яких, якщо їх виділити, можна дати визначення будь-якого кольору. Ці три виміри називають по-різному, зокрема, так: колірний тон, насиченість і світлість.

   Колірний тон – основна ознака, за якою розрізняються кольорові промені світла: червоний від синього, пурпурний від жовтого і так далі. Кожен колір може змінюватися в залежності від ступеня насиченості або чистоти. Так, малиновий – дуже насичений колір, але малиновий промінь можна розбавити, з’єднавши його з білим і перетворивши на рожевий. На ділі цього можна домогтися, змішавши чисту фарбу з білою і отримавши те, що художники називають відтінком вихідного кольору.

   Насиченість позначає видиму яскравість, або інтенсивність  кольору. Світловий спектр складається з променів дуже насиченого кольору, а кольори, які ми щодня бачимо навколо, більшою частиною ненасичені. У результаті різноманітних природних процесів до кольорів об’єкта може домішуватися біле світло і робити їх ще менш насиченими. Так, світло, розсіяне крапельками туману, розбавляє кольори об’єкта і робить їх «слабкими». Різну кількість білого світла, відбитого від червоного оксамиту, в залежності від кута освітлення надає різні відтінки яскравому при лобовому освітленні кольору. А білий колір, що відбивається у вікні, розбавляє кольори об’єктів, які спостерігач розглядає через це вікно. Пігменти мають насичений колір, якщо вони

розтерті до консистенції, при якій відбувається повне поглинання одних променів світла та повне відображення інших, а світло не проникає крізь пігментний шар. 
 

   Третьою важливою якістю кольору є його світлість. Світлість залежить в основному від кількості світлових променів, відбитих поверхнею даного кольору, що дорівнює його яскравості по відношенню до інших кольорів при даному освітленні. Абсолютна світлість кольору (у фізичному сенсі – кількість світлової енергії, що виходить від нього в секунду) залежить від його здатності до відбиття, яскравості і від сили освітлення. Але людське око має таку здатність адаптуватися, що зазвичай ми не сприймаємо абсолютну яскравість поверхні. Ми не уявляємо, що, скажімо, чорний рукав піджака при денному світлі може бути яскравіше руки при світлі лупи. Зазвичай ми сприймаємо лише відносну яскравість в даних умовах.

   Ненасичені  кольори можуть бути світліше насичених, і тоді їх називають відтінками даного кольору.

   Але колір  можна розбавити і затемнивши його. Художник отримує такі відтінки кольору, змішуючи чистий колір з чорним. Гірчичний і оливковий є відповідно відтінками жовтого і зеленого. Самий темний колір – чистий чорний, який поглинає всі промені падаючого на нього видимого світла; жоден існуючий матеріал не може бути таким темним, як цей теоретичний еталон. Однак повністю насичені кольори різко відрізняються один від одного по світлості.

   У різноманітті кольору можна виділити і інші, менш чітко виражені категорії. Наприклад, об’ємний колір (напівпрозорий колір  рідини) можна протиставити площинному кольору (скажімо, кольору стіни при звичайному освітленні). Але колір, насиченість і світлість – це основні поняття, які необхідно засвоїти, щоб зрозуміти, як відтворюються кольори, як вони взаємодіють один з одним в природі, фотографії і людській свідомості. 
 

   Рис. 1.1. Представлення кольорів Альбертом Манселлом 

    Цільне тверде тіло представляє собою впорядковане розташування кольорів у трьох вимірах: за колірним тоном, світлістю і насиченістю. Схеми засновані на системі, опублікованій в 1915 році Альбертом Манселлом. Кольори циклічно розташовуються навколо сердечника, що складається з ахроматичних кольорів: чорного, відтінків сірого та білого. Кольори світлішають знизу вгору відповідно до того, якою мірою вони відбивають світло. У міру того як кольори віддаляються від сердечника і все менше змішуються з сірим кольором, їх яскравість збільшується. За Манселлу, ця яскравість, тісно пов’язана з насиченістю, називається інтенсивністю кольорів. На рис. 1.1 ліворуч тверде тіло розсічено трохи нижче рівня середньої світлості. Передбачається, що збільшення інтенсивності кольору кожного відрізка відбувається рівномірно. З світлих кольорів найбільш інтенсивний жовтий, а з темних – пурпурний. На правій схемі в частинах

розпиляного твердого тіла дані п’ять основних та п’ять проміжних кольорів; тепер видно сердечник. Кольори дані у відтінках – від найтемніших до світлих – причому в  
 

кінці кожної частини  розташовується зразок найбільш насиченого кольору.Стандартні кольори з «Книги про колір» Манселла відтворені не дуже точно. 

   Взаємодія кольору і світла в науковому кольорознавстві

   У 1666 році двадцятитрирічного Ісаака Ньютона  зацікавила поведінка сонячних променів, що проходять через призму – скляне тіло, яке має у перерізі трикутник. Його дослідження показали, що колір виникає в результаті взаємодії білого світла з матерією. Призма заломлює кожен промінь світла, тобто після проходження через призму напрям променя змінювався. Але призма не тільки заломлювала сонячне світло, а й перетворювала його на багатобарвний розбіжний промінь, складений з тих же кольорів і в тому ж порядку, що і веселка. Спектр, побачений Ньютоном, включав сім основних кольорів – червоний, оранжевий, жовтий, зелений, блакитний, синій і фіолетовий – разом з тим чіткої межі між ними не було (рис. 1.1). Сонячний колір розкладається призмою на спектральні промені від червоного до фіолетового. Невидимі інфрачервона та ультрафіолетова області знаходяться далі за межами спектру, який здатний розрізняти людське око.

                                                        Рис.1.1. Поділ білого кольору на складові компоненти  

   Ньютон  прийшов до висновку, що біле сонячне  світло являє собою поєднання різних видів світла, кожен з яких пофарбований в один чистий колір, і що призма заломлює ці кольори в різного степені: червоний – в найменшій, фіолетовий – найбільшій, решта – в порядку розташування . Він виявив, що якщо змішати кольори спектру, наприклад, зібравши його світло лінзою, то забарвлення виходить білим. Виключаючи деякі кольори перед тим, як поєднати інші, він отримував пофарбоване світло.Причому забарвлення це не мало схожості ні з одним з кольорів спектру. Відкриття, зроблене Ньютоном, полягає в наступному: фарбування будь-якого об’єкта залежить від того, яке світло йде від нього до ока спостерігача. Це в свою чергу залежить як від характеру світла, падаючого на об’єкт, так і від поверхні об’єкта, що відбиває, що поглинає і пропускає окремі промені спектру. Якщо у світлі, що падає на поверхню, відсутні деякі кольори, не буде їх і в світлі, відбитому від цієї поверхні. Проте «істинний» колірв відбиваючої поверхні, її забарвлення при звичайному білому освітленні можна точно визначити, висловивши у формі числовий таблиці або графіка співвідношення променів спектра, які вона відображає. Біле світло синтезується, коли збірна лінза возз’єднує промені спектру (мал. 1.2, а).Але якщо перегородити шлях частини спектру, суміш забарвиться в додатковий колір. Коли шлях перикривається зеленому променю (рис. 1.2, б), отримуємо світло пурпурного кольору, який є додатковим до зеленого. 
 
 
 
 
 

    а

    б

   Рис. 1.2. Змішування кольорів 

   Якщо  співвідношення спектральних променів, що відображаються схоже із співвідношенням, властивим сонячному світлу (переважання синьо-зелених променів і зменшення вмісту інших кольорів по краях спектру), то поверхня приймає біле забарвлення. Якщо ж у співвідношенні спектральних променів є зрушення у бік, наприклад, червоної частини спектру, то поверхня має червонуватий відтінок, а якщо всвітлі, що відбивається домінують блакитні тона, то і поверхня має блакитний відтінок. Співвідношення кольорів у спектрі, що викликає появу того чи іншого забарвлення об’єкта – явище складне. Але в загальних словах можна стверджувати, що, якщо поверхня при білому освітленні пофарбована в певний насичений колір, значить, одні спектральні промені падаючого на неї світла вона відображає, а інші – активно поглинає. Якщо поверхня має чорне забарвлення, значить, вона поглинає всі кольори спектру.

   Деякі речовини не тільки поглинають частину  одержуваної ними світлової енергії, але і випромінюють її у вигляді  світла іншого забарвлення, і такі речовини називаються люмінесцентними. Наприклад, дорогоцінні мінерали рубін і  шпінель поглинають блакитні тони колірного спектру, а випромінюють червоні. Ультрафіолетове світло – невидимий компонент світла, що перебуває за межами фіолетової частини спектру, – збуджує в багатьох речовинах випромінювання видимого світла. Якщо випромінювання припиняється відразу після припинення збудження, таке явище називається флуоресценцією. Якщо світіння триває, це називається фосфоресценцією. Незвичайна яскравість яку надають деякі пральні порошки одягу, пояснюється тим, що флуоресцентна речовина затримується в тканини і збурюється ультрафіолетовими променями сонячного світла. Випромінюваного додатково світла достатньо, щоб одяг здавався яскравішим. Флуоресцентні плакатні фарби також піддаються впливу ультрафіолетових сонячних променів.

   Світло, що поглинається речовиною, перетвориться в теплову енергію. У 1800 році англійський астроном Вільям Гершель відкрив невидимий компонент сонячного світла в результаті нагрівання на сонці кульки термометра. Компонент цей перебував за межами червоної частини спектру, тому вчений назвав його «інфрачервоним» світлом (інфрачервоне - нижче червоного).

   І нарешті, існують промені спектру, які  ми бачимо після їх проходження через  прозору речовину. Може здатися дивним, що, скажімо, частина кольорових діапозитивів має однакове забарвлення при відбитому світлі і при світлі, яке він пропускає. Чому він не відображає і не поглинає одні колірні поєднання і не збурює інші? Справа в тому, що ми розглядаємо фотодіапозитив (з будь-якої точки) при світлі, який він і відбив, і пропустив. Світло, що проходить через плівковий барвник, відбивається від незліченних пігментних часток, розподілених в прозорому середовищі. Світло може йти від плівки в будь-якому напрямку, і тому плівка має однакове забарвлення при будь-якому куті зору (рис. 1.3). На цій вечірній фотографії будинку на річковому березі світло дробиться спеціальним світлофільтром з вигравійованими на ньому паралельними лініями. Кожна світлова точка об’єкта утворює вертикальну нитку зображень. Кожне зображення, за винятком основного центрального, розкладається на спектральні промені в результаті процесу, званого дифракцією. Так само дробиться світло, якщо подивитися на вуличний ліхтар крізь напівпрозору тканину парасольки.

                                                                                                                                                  Рис. 1.3Дифракція світла 

   Інша  справа – дуже тонкі плівки, як, наприклад, проти віддзеркалююче покриття, що наносяться на зовнішні поверхні лінз об’єктивів.Таке покриття зменшує віддзеркалення тільки у вузькій частині спектрального променя, який визначається товщиною покриття. Обрана колірна хвиля розташовується в центральній частині спектру, і світло, відбите від покриття, бідне жовтими або зеленими тонами, а якщо виключити жовті або зелені промені, світло стає пурпурним (рис. 1.4). Ціла гама фарб народжується в мильній бульбашці. Світло, відбите від внутрішньої поверхні бульбашки, змішується зі світлом, відбитим від його зовнішньої поверхні. Деякі кольори посилені, інші ослаблені в залежності від товщини поверхні і кута зору. Приблизно те ж відбувається, коли дві скляні поверхні нещільно прилягають один до одного, внаслідок чого з’являються кольорові кола.

   Рис. 1.4. Кольори на поверхні мильної бульбашки  
 
 
 

    Шматок отуніта, мінералу, що містить уранову руду, перетворює невидиме світло у видиме. При звичайному освітленні мінерал пофарбований у жовто-зелені кольори з домішкою коричневих тонів від інших мінералів, що покривають зразок (рис. 1.5). При ультрафіолетовому освітленні (рис. 1.6) Отун флуоресціюює, з’являється яскраве жовто-зелене свічення. Решта мінералів забарвлюються в інші кольори, включаючи насичений пурпурний. Енергія ультрафіолетового світла перетворюється на видиму форму. Мінералоги за допомогою ультрафіолетових ламп виявляють приналежність зразків до тих чи інших мінералів. 
 

   Від старовини до сучасності  
 Складно сказати, що виглядає більш ефектно: вітраж у вікні або ті образи, які малює світло на підлозі, падаючи крізь кольорове скло. З повною упевненістю можна стверджувати одне: ідея «фарбування» звичайного денного світла з допомогою стекол, тканини, розписаної папери стара як світ. Але від цього не менш актуальна. А варто було з'явитися штучного освітлення, як і воно стало використовуватися для створення кольорового підсвічування.  
 
 У стародавні часи підсвічування використовували для того, щоб підкреслити велич палаців та культових споруд, а також статус їх власників та майстерність зодчих. У сучасному інтер'єрі декоративна роль поєднується з практичністю, а помпезність поступається місцем м'якому експресіонізму або графічному авангарду.  
 
 З розвитком технологій з'явилися нові можливості створити різнобарвний світ. Наприклад, за допомогою світлодіодних матриць можна зробити підсвічування окремих полиць і шаф або «пустити» джерела світла по периметру стелі. Незважаючи на деяку обмеженість в колірній гамі (як правило, застосовуються червоний, оранжевий, жовтий, синій, зелений кольори), що підходить варіант знайдеться практично під кожен інтер'єр. Тим більше що кольори світла, як і відтінки фарб, можна змішувати і отримувати нові, більш вишукані й загадкові тони.  
 
 Втім, для того щоб надати світлу той чи інший відтінок, не обов'язково вдаватися до спеціально розроблених систем освітлення. Досить скористатися старими прийомами, існуючими не одне століття. Це і кольорові, напівпрозорі абажури ламп, і свічники з кольорового скла, і вітражні вікна. Навіть фіранки яскравих кольорів здатні забарвити сонячні промені в потрібний відтінок. Завдяки цим давно відомим способам можна створити як приглушені, ніжні тони, так і яскраві й насичені.  
  

   Вибір відтінку. Вигляд при  природньому та штучному освітленні.

   У різному  світі один і той же тон сприймається по-різному - стає тепліше або холодніше. Найбільш великий контраст відчувається між природним і штучним освітленням. 
 

   Штучне  освітлення 
 
Лампа розжарювання збільшує різкість кольору подібно до світла від свічки, посилюючи теплоту теплих тонів і зменшуючи вплив холодних тонів. З лампою розжарювання не рекомендується вибирати холодні тони - в цьому сенсі вони виглядають непривабливо. Галогенна лампа має подібний з лампою розжарювання вплив на кольори. 
 
Лампа денного світла масово використовується в конторах і вдома - в місцях, що вимагають гарного освітлення. Лампа денного світла підсилює відчуття холоду від холодних тонів і охолоджує теплі тони. Лампи денного світла з синюватим світлом роблять зелені та сині тони більш яскравими, але червоний, помаранчевий і жовтий тони блякнуть у цьому світі. В інтер'єрі з м'якими тонами краще віддати перевагу лампі денного світла. 
 
Природне або денне освітлення 
 
Природне світло постійно змінюється і буває зовсім різним щонайменше 4 рази на день: на зорі, опівдні, вдень і в сутінках. Щоб додати кімнаті на північній стороні, де мало сонця і темно, відчуття тепла, при створенні її інтер'єру рекомендується використовувати теплі і світлі тони. Холодні синювато-зелені тони більше підходять для багатих сонячним світлом кімнат. 
 
Вибираючи по карті колеровки відповідний відтінок, обов'язково враховуйте освітлення офарблює кімнати. Щоб отримати об'єктивну картину, при виборі слід розглянути тон у відповідному освітленні. Для цього можна розглянути відтінок при світлі лампи в магазині, при денному світлі або, що ще краще, взяти зразок тону додому, для перевірки. Наприклад, вибраний при денному світлі синій тон в електричному світлі набуває зеленуватого відтінку, червоний - жовтуватий, кремові тони - сіруватий. 
 
Що необхідно враховувати при виборі відтінку: 
 
Найменше змінюються при різному освітленні білі і світлі тони - це найвірніший вибір.

   У той же час білі і пастельні тони мають особливість впливати на сприйняття інших тонів.

   Меблі і інтер'єр кімнати впливають  на сприйняття кольору стін, тому найбільш правильно вибирати відтінок вже в мебльованої кімнаті.

   Якщо  Ви віддаєте перевагу темним, насиченим тонам, спершу перевірте тон, наприклад, на маленькому шматочку картону. Потім розгляньте його на тлі стіни в природному і штучному освітленні, і ви отримаєте вірне уявлення про відтінок.

   Зеленувато-сірі і традиційні тони сприймаються по-різному  при природному і штучному освітленні.

   За  допомогою певного освітлення кімнаті можна дати бажаний вид. Спальня, наприклад, придбає більш романтичний вигляд, якщо використовувати червонувату лампочку. Не рекомендується використовувати особливе освітлення у ванній кімнаті, де природнє світло необхідне для ранкового туалету (макіяж, гоління). 
 
 

   Уникайте  використання в кімнатах синюватого або зеленуватого освітлення - це сильно впливає на сприйняття відтінків в сусідніх приміщеннях. 

   Ступінь блиску фарби впливає на інтенсивність і глибину кольору в природному і штучному освітленні. Чим вище ступінь блиску, тим сильніше відображення світла, і тим яскравіше здається колір.   

   Кольоротерапія  світлом 

   Кольорове підсвічування користується все більшою популярністю не тільки тому, що дозволяє внести нові настрої в інтер'єр. Крім усього іншого це ще й спосіб корекції психологічного стану і самопочуття людини. Як відомо, кольори по-різному впливають на наші емоції, викликаючи цілий спектр відчуттів, додаючи бадьорості і сил або заспокоюючи і сприяючи розслабленню.  
 
 Багато сказано про те, який настрій притаманний того чи іншого кольору. І все ж, коли мова йде про кольорове підсвічування, виникають деякі нюанси, які дуже важливі для створення гармонійного і ефектного інтер'єру. Наприклад, червоний колір сам по собі може стати ідеальним рішенням для приміщень різного призначення - від вітальні і кухні до будуара. Але підсвічування цього тону потрібно використовувати вкрай обережно і з великою майстерністю, щоб не виникла асоціація «червоне світло - небезпека» або з незатишними функціональними покажчиками типу «Вхід» або «Вихід».

   Синій, хоча і є кольором спокою і мудрості, при використанні в освітленні може привнести в інтер'єр «технічний» настрій. Адже у багатьох це світло асоціюється саме з технічним підсвічуванням. Те ж стосується і холодного, чистого білого світла. Зате жовтий наближений до яскравого сонячного світла в погожу днину. Він же нагадує бурштин і золото, тому позитивно сприймається більшістю з нас. 

   І все-таки для створення дійсно цікавого, вільного від зайвих асоціацій, інтер'єру  рекомендується відійти від первинних кольорів і звернути увагу на їх похідні: фіолетовий, лимонний, рожевий, аквамариновий, а також золотий і срібний.  
 

   Враховуючи  обставини 

   Вибираючи колір, потрібно пам'ятати і про  призначення приміщення. Наприклад, у басейнах і просто ванних часто  використовується блакитна або синя підсвітка (до речі, вона може бути і підводною). Ці відтінки завжди пов'язують з водною стихією, вони дозволяють візуально розширити простір і додати глибину воді. Зимовий сад можна підсвітити золотим кольором для контрасту або ніжно-зеленим - для додачі «додаткового обсягу» рослинам. 

   При використанні кольорового підсвічування  в ландшафтному дизайні знову-таки потрібно звернути увагу на характер ділянки і навіть на кліматичні умови  місцевості, в якій розташований котедж. Теплу, сонячну атмосферу може створити золоте, яєчно-жовте або оранжеве освітлення. Навпаки, в літню спеку холодні, навіть крижані тони (білий, яскравий блакитний) дозволяють хоча б візуально втамувати спрагу і створити ілюзію прохолоди. 

   Цілком  очевидно, що періодично може виникати потреба у зміні відтінку освітлення. В одних будинках «перефарбування» світла - часте явище: день народження дочки проходить в рожевих тонах, банкет для колег - у благородних срібних і т. д. В інших, навпаки, одного разу створена світлова композиція може домінувати в інтер'єрі кілька місяців, а іноді й років. Якщо ви належите до тих людей, які не уявляють своє життя без змін, вам слід звернути увагу на моделі світильників та освітлювальних систем з можливістю зміни кольору. Наприклад, докупити плафони різного кольору до люстри або придбати настінні лампи зі знімними колірними фільтрами. Такі рішення дозволять не тільки без праці підлаштувати інтер'єр під власний настрій, але і роблять наше життя більш цікавим, будучи гідним фоном його подій.

   Закономірності  психофізіологічного сприйняття кольорів у  їх різних якостях

   Дуже важливо враховувати параметри, що визначають якості  світла: колірна температура та кольоропередача. Вони залежать від спектру випромінювання лампи: чим рівномірніший та чистіший спектр вона має , тим ясніше розрізнення кольорів у світлі. 
Виведені  спеціальні  об'єктивні  закономірності  психофізіологічного сприйняття кольорів у  їх різних якостях: 
1. Чим  інтенсивніше та чистіше світло, тим стійкіша та точніша реакція на колір. Найактивнішими сприймаються теплі насичені кольори. 
2. Складні, малонасичені, середньосвітлі кольори викликають нестійкі  та відносно слабкі реакції. Пасивними сприймаються малонасичені  холодні  відтінки. 
3. Найбільш зумовленою є реакція на вагові, акустичні, температурні, смакові, дотикові, нюхові, емоційні якості кольору та світла. 
"Колірність" світла надзвичайно важлива. Наприклад, при освітленні , в спектрі  якого переважає  блакитний, чіткіше розрізняються контури предметів, створюється напружена робоча атмосфера. Низькотемпературне тепле випромінювання, навпаки, викликає розслабленість та сприяє  відпочинку.  
При створенні світлової композиції інтер’єру необхідно враховувати деякі обставини і фактори: 
1)Переважне освітлення інтер’єру денним, штучним, або в однаковой мірі обома видами світла. (При вікнах на південь треба орієнтуватися на денне освітлення, на північ – штучне). 
2)При денному освітленні – характер джерела світла (пряме сонячне проміння при розташуванні вікон на південь, або розсіяне, віддзеркалене світло при орієнтації на північ). 
3)При штучному освітленні – вид джерела освітлення (лампи накалювання, люмінесцентні, та ін.). 
4)Інтенсивність та постійність джерела, ступінь освітленості інтер’єру. 
5)Направленість світла та характер світлорозподілу. 
6)Рефлекси, що виникають під дією насиченої гами поверхонь в інтер’єрі та поза ним. 
7)Присутність окрім звичайного природного чи штучного освітлення ще й кольорового світла (кольоросвітлові ефекти, абажури, кольорові колби ламп, вітражи, та ін. декоративне освітлення). 
8)Неприпустимість використання кольорових сполучень, що важко розрізняються при штучному освітленні. 
Продуманий та обгрунтований вибір кольорів та  їх співвідношень, зв'язок освітлення та світлоти кольору оточуючих поверхонь - активний засіб створення в  інтер'єрі  різноманітних відтінків настрою - спокою, затишку, привітност , відпочинку або ділової  зосередженості 
 

   Сучасні системи освітлювальних приборів

   Досягти ефекту сонячного світла в штучних умовах надзвичайно складно, але сьогодні сучасні системи розробок освітлювальних приборів, враховуючи необхідні аспекти, пропонують нам такі види електричних ламп:

   Лампа накалювання – найрозповсюдженіше у використанні джерело освітлення. Призначається для побутового, місцевого та локального освітлення. Серед сучасних ламп накалювання виділяються такі основні підтипи: В-вакуумна, Г-наповнена сумішшю аргона(86%) та азота(14%), Б – біспіральна, БК – біспіральна, суміш кріптона(86%) та азота(14%), МТ – з матованою колбою, МЛ – в колбі молочного кольору, О – в опаловій колбі. Випускаються в скляних колбах грушовидної або циліндричної форми потужністью від 5 до 5000Вт. Мають робочу напругу 12, 24, 36 або 220В. ККД складає 12-15%. Тривалість роботи до 2000 годин. Відносяться до джерел з теплою тональністю, тому мають властивість змінювати зорове сприйняття кольорів.

   Відомо, що в світлі ламп накалювання теплі кольори – червоні, помаранчеві, жовті – світліють; світлота теплих зелених не змінюється; холодні – зелені, блакитні, сині – темніють; фіолетовий – сіріє внаслідок присутності у спектрі світла цієї лампи жовтих променів; темно-сині важко відрізнити від чорних, світло-жовті від білих. Не різняться сполучення світло-жовтого з білими, холодного зеленого з блакитним. 
Галогенні лампи –більш економічні ніж традиційні. За рахунок вторичної емісії ККД збільшений до 35-40% потужністі. Існують галогенні лампи потужністю 5-150Вт для напруги 12-24В, а також 25-250Вт (одно цокольні зі стандартними цоколями Е14 та Е27) та 100-500Вт (двоцокольні), розраховані на напругу 220-230В. Тривалість роботи до 1500годин.

   Розподіляються на 2 види: трубчасті та капсульні. Широко використовуються для загального та акцентуючого освітлення. Цей тип ламп відноситься до джерел з теплою тональністю, їх спектр випромінювання та сприйняття кольорів максимально наближені до природного. Кольори предметів стають насиченими та яскравими, ефектно виділяється блиск скла та металу.

   Люмінесцентні лампи – джерела освітлення, які використовують ефект вторичної люмінесценції, теж мають свої переваги: економічність, довгостроковість, значна яскравість.

   Розповсюджені кольорові люмінесцентні лампи, що мають відповідну характеристику колірності: Б – біла, Д – денна, ТБ – тепло-біла, ХБ – холодно-біла, Е(П) – природна, БЕ – біла природна, Ф – фотосинтетична, Р – рефлекторна. Такі лампи відрізняються покращеним кольоровим спектром, який відносно чітко передає холодні відтінки, але пригашує теплі насичені кольори.