Зміна і розірвання договорів

                                      ПЛАН

 

Вступ

    1. Поняття і значення договору.

    2. Зміст і форма договору.

    3. Види договорів.

    4. Укладання договорів.

    5. Зміна і розірвання договорів.

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  ЗМІСТ

 

Вступ 4

1. Поняття і значення  договору ……………………………………………5

2. Зміст і форма договору …………………………………………………..7

3.Виды договорів ……………………………………………………………11

4.Заключение договорів……………………………………………. ………15

Висновок…………………………………………………………………….. 20

Список використаної літератури …………………………….......................22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Договори є практично  самою великою групою документів, що застосовується у багатьох сферах життя суспільства і господарства. Між тим договори не входять ні в одну із систем документації. Це говорить про специфіку договорів як документів, що оформляють різні господарські та інші відносини. Зараз, коли існує величезна кількість як державних, так і недержавних організацій, договірні відносини отримали особливий розвиток. Тому необхідно приділяти увагу правилам їх складання та оформлення.

Договір - найбільш стійка в часі правова форма. Її історія налічує тисячоліття. Можливість застосування договорів протягом такого тривалого періоду пояснюється тим, що мова йде про гнучку правову форму, в яку можуть наділятися різні за характером суспільні відносини. Незважаючи на зміну її соціально-економічного змісту, сама по собі конструкція договору як породження юридичної техніки залишається незмінною. З плином часу розширювався склад можливих учасників договору, поряд з фізичними особами (громадянами) у цій ролі стали виступати колективні утворення - організації, наділені правами юридичної особи.

Все більш різноманітними ставали передбачені в законодавстві види договорів, ускладнювалися комбінації елементів, використовуваних при конструюванні конкретного договірного правовідносини.

Метою даної роботи ставиться  висвітлення питань, пов'язаних з  оформленням договорів у різних сферах діяльності. Було б неможливим розглянути принципи складання всіх видів договорів, проте слід виділити найбільш поширені і важливі з них з тим, щоб визначити їх особливості.

 

 

 

 

                       

 

 

 

                 1. ПОНЯТТЯ І ЗНАЧЕННЯ ДОГОВОРУ

 

Договір являє собою угоду двох або декількох осіб про встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

         Договір-різновид угоди, але тільки двостороння або багатостороння угода, в якій відбувається взаємне узгодження волевиявлення двох або більше осіб, є договором. Так, заповіт, видача довіреності, відмова від спадщини-угоди, але не договори, оскільки в обох випадках виражена воля однієї особи.

        Як і будь-яка угода, договір є вольовий акт. Специфіка тут полягає в єдиному волевиявленні та вільному укладанні договору закріплює правила, що забезпечують свободу договору:

       а) суб'єкти цивільного права вільні у вирішенні питань про укладення договору (за винятком випадків, коли обов'язок укласти договір передбачена законом чи добровільно прийнятим зобов'язанням);

       б) суб'єкти цивільного права вільні у виборі партнера при укладенні договору;

        в) суб'єкти цивільного права вільні у виборі виду договору; сторони вправі укласти договір, що містить елементи різних договорів (змішаний договір);

        г) сторони можуть укласти договір, як передбачений, так і не передбачений законом або іншими правовими актами;

        д) суб'єкти цивільного права вільні у визначенні умов договору, крім випадків, коли зміст умови наказано законом чи іншим правовим актом;

        е) якщо умова договору передбачено диспозитивної нормою, сторони можуть своєю угодою виключити її застосування або встановити умову, відмінну від передбаченого в ній;

       ж) якщо умова договору не визначено сторонами або диспозитивної нормою, відповідні умови визначаються звичаями ділового обороту.

Закони, які встановлюють обов'язкові для сторін правила, зворотної  сили не мають. Договори продовжують  діяти спочатку на обумовлених умовах. Якщо в законі прямо зазначено, що його положення поширюються на раніше укладені договори, застосовуються норми  закону

 

Значення договору:

1. Договір є підставою  виникнення цивільних прав та  обов'язків. Це основний спосіб  оформлення зв'язків учасників  цивільного обороту.

2. Договір визначає обсяг  прав та обов'язків учасників  цивільних                 правовідносин, порядок і умови виконання зобов'язання, відповідальність за їх невиконання або неналежне виконання.

3. Договір дозволяє правильно  визначити попит та пропозицію, а отже суспільно-необхідні витрати  на товари, послуги і т.п.

4. Договір стабілізує  відносини цивільного обороту,  робить їх           передбачуваними, забезпечує формування впевненості у тому, що      підприємницька діяльність буде забезпечена всім необхідним.

5. Договір стимулює ініціативу  суб'єктів цивільних правовідносин,  а отже і сприяє і розвитку  виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                       

 

 

 

 

 

                          2. ЗМІСТ І ФОРМА ДОГОВОРУ

 

Умови, на яких досягнуто  згоди сторін, становлять зміст договору. За своїм юридичним значенням всі умови діляться на: суттєві, звичайні і випадкові.

Істотними визнаються умови, які необхідні і достатні для  укладення договору. Для того щоб  договір вважався укладеним, необхідно узгодити всі його істотні умови.

Істотні умови:

-предмет договору (наприклад,  умова про предмет у договорі  купівлі-продажу);

-умови, які названі  в законі або інших правових  актах як істотні або необхідні  для договорів даного виду (наприклад,  умова про ціну в договорі  купівлі-продажу; договір страхування  неможливий без визначення страхового  випадку);

-умови, які необхідно  погодити на вимогу однієї  із сторін.

Звичайні умови не потребують погодження сторін. Вони передбачені  у відповідних нормативних актах і вступають в дію в момент укладання договору. Передбачається, що якщо сторони уклали договір, то тим самим вони погодилися і з тими умовами, які містяться в законодавстві про цей договір. Наприклад, при укладенні договору оренди автоматично вступає в дію умова, згідно з якою ризик випадкової загибелі майна несе його власник. Якщо сторони не бажають укладати договір на звичайних умовах, вони можуть включити в зміст договору пункти, що скасовують або змінюють звичайні умови, якщо останні визначено диспозитивної нормою. Випадковими називаються такі умови, які змінюють або доповнюють звичайні умови. Вони включаються на розсуд сторін (так, стосовно до останнього наприклад, сторони можуть домовитися, що ризик випадкової загибелі майна несе орендар, а не орендодавець).

Зміст договору може визначатися типовими договорами. Типові договори затверджуються у порядку, передбаченому законом, компетентними державними органами.

Уряд РФ може делегувати своє право міністерствам, відомствам або доручати їм розробку таких договорів.

Типові договори носять обов'язковий  характер для учасників. У зв'язку з цим умови конкретних договорів, укладених на підставі типових, не повинні суперечити останнім.

Зміст договору може визначатися і примірним договором. На відміну від типового, він не є обов'язковим для сторін, а носить рекомендаційний характер.

 

Форма договору.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, передбаченої для здійснення угод, якщо законом для договорів даного виду не встановлена певна форма.

Форма угод буває усній  і письмовій. Окремі угоди можуть здійснюватися шляхом здійснення конклюдентних  дій і мовчання.

Конклюдентні дії - це поведінка, за допомогою якого виявляється  намір особи вступити в угоду. Так, опускаючи в автомат гроші, особа виявляє волю на купівлю товару, що міститься в автоматі.

Мовчання може мати правообразующую  силу, якщо законом або угодою сторін йому надається таке властивість. Тільки в цих випадках мовчання свідчить про вираження волі суб'єкта породити або допустити юридичні наслідки. Договір довірчого управління майном укладається на термін, що не перевищує п'яти років, і за відсутності заяви однієї із сторін про припинення договору після закінчення строку його дії вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Усно можуть вчинятися  будь-які угоди, якщо:

        а) законом або угодою сторін для них не встановлена письмова форма;

        б) вони виконуються при самому їх скоєнні (при цьому не береться до уваги сума, на яку здійснюється угода. Прикладом такої угоди є придбання товару в магазині, коли передача товару та його оплата відбувається одночасно);

         в) угода відбувається на виконання письмового договору і є угода сторін про усній формі виконання (Наприклад, згідно з письмовим договором поставки, протягом року буде проводитися відпуск товарів за усним заявками покупця).

Всі інші правочини вчиняються в письмовій формі.

Письмова форма правочину  буває простою і нотаріальною. Проста письмова форма являє собою  вираження волі учасників угоди  шляхом складання документа, що відображає зміст угоди та підписаного сторонами  угоди.

Необхідність дотримання простої письмової форми правочину  законом ставиться в залежність від її суб'єктивного складу. Так, вказану форму повинні мати:

            а) всі угоди юридичних осіб між собою і з громадянами. Виняток становлять угоди, потребують нотаріальної форми, а також правочини, які можуть вчинятися усно (наприклад, усно укладаються угоди з перевезення громадян громадським транспортом, хоча з одного боку діє фізична особа, а з іншого - юридична);

            б) угоди громадян між собою на суму, що перевищує 10 МРОТ (угоди громадян між собою на суму менше 10 МРОТ можуть вчинятися в усній формі);

             в) угоди між громадянами, письмова форма вчинення яких передбачена законом незалежно від їх суми (угода про неустойку, заставу, поруку, поступка вимог і переведення боргу, основані на угоді, досконалої у письмовій формі.

Договір у письмовій формі  може бути укладений шляхом складання  одного документа, підписаного сторонами, а також шляхом обміну документами  за допомогою поштового, телеграфного, телетайпного, телефонного, електронного або іншого зв'язку, що дозволяє достовірно встановити, що документ виходить від  іншої договірної сторони.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо письмова пропозиція укласти договір прийнято шляхом виконання вказаних у ній  умов договору (відвантаження товарів, надання послуг, виконання робіт, сплата відповідної суми тощо

Нотаріальна форма відрізняється  від простої письмової форми  тим, що на документі вчиняється посвідчувальний  напис нотаріусом.

Нотаріальна форма потрібна для вчинення правочинів у випадках, прямо передбачених законом, а також  угодою сторін, хоча б за законом  для угод цього виду ця форма і  не була потрібна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                     3. ВИДИ ДОГОВОРІВ

Основний договір безпосередньо  породжує права і обов'язки сторін, пов'язані з переміщенням майна, виконанням робіт, наданням послуг тощо

Попередній договір - угода  сторін про укладення основного  договору в майбутньому. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо така форма не встановлена, то в письмовому вигляді. Недотримання правил про форму попереднього договору тягне його нікчемність.

Попередній договір повинен  містити умови, що дозволяють встановити предмет, а також інші істотні  умови основного договору.

У попередньому договорі вказується термін, в який сторони зобов'язуються укласти основний договір. Якщо цей  строк не визначений, основний договір  повинен бути укладений протягом року з моменту укладення попереднього договору. Якщо в зазначений термін основний договір не буде укладений  і жодна зі сторін не зробить іншій  стороні таку пропозицію, попередній договір припиняє свою дію. Якщо одна із сторін ухиляється від укладення  договору, то застосовуються правила, передбачені для укладання обов'язкових  договорів.

Договір на користь їх учасників - право вимагати виконання такого договору належить тільки їх учасникам.

Договір на користь третьої  особи - договір, у якому встановлено, що боржник зобов'язаний зробити  виконання не кредитору, а вказаною або не вказаною в договорі третій особі (договір грошового вкладу на ім'я іншої особи з банком, договір особистого страхування  життя із зазначенням особи, яка  має право вимагати виплати визначеної в договорі суми. Якщо інше не передбачено  законом, іншими правовими актами або  договором, з моменту вираження  третьою особою боржника наміру скористатися своїм правом за договором сторони  не можуть розривати чи змінювати  укладений ними договір без згоди  третьої особи. Боржник у договорі вправі висувати проти вимоги третьої  особи заперечення, які він міг  би висунути проти кредитора.

 

Односторонній договір породжує у однієї сторони лише права, а  в іншої - тільки обов'язки (наприклад, договори позики, поручительства).

Взаємний договір, кожна  з сторін набуває права і обов'язки по відношенню до іншої сторони (договори купівлі-продажу, перевезення, оренди, зберігання, підряду та ін).

Оплатний договір - договір, за яким майнове подання однієї сторони  зумовлює зустрічне майнове надання  від іншої сторони.

Безоплатний договір - майнове  надання проводиться тільки однією стороною без отримання зустрічного  майнового надання від іншої  сторони (договір дарування, безоплатного користування майном. Від зустрічного  майнового надання слід відрізняти відшкодування витрат, понесених  стороною у безоплатному договорі. Так, договір доручення не стає оплатним від того, що повіреного відшкодовуються, наприклад, транспортні витрати  в зв'язку з виконанням даного їй завдання. У той же час якщо, крім зазначених витрат, йому виплачується обумовлену договором винагороду, то це робить договір оплатним, так  як тут передбачається зустрічне  надання, якого у повіреного не було).

Деякі договори можуть бути як відплатними, так і безоплатними (договір доручення, зберігання).

Вільний договір - договір, укладення  якого цілком залежить від розсуду  сторін. Обов'язковий договір - договір, укладення якого є обов'язковим  для однієї або обох сторін в силу чинного законодавства. Так, у разі створення юридичної особи укладення  договору банківського рахунка стає обов'язковим як для банківської установи, так і для створеної юридичної особи .Выдача ордера на жиле приміщення зобов'язує житлово-експлуатаційну організацію укласти договір соціального житлового найму з тим громадянином, якому виданий ордер.

Серед обов'язкових договорів  особливе значення мають публічні договори. Ознаки публічного договору:

       1) обов'язковим учасником є комерційна організація;

       2) комерційна організація повинна здійснювати діяльність з продажу товарів, виконання робіт, надання послуг;

       3) діяльність комерційної організації повинна здійснюватися стосовно кожного, хто до неї звернувся.

До публічних договорів  застосовуються такі спеціальні правила:

         1. Комерційна організація не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності можливості надати споживачеві певні товари, послуги, виконати для нього відповідні роботи.

         2. При необгрунтованому ухиленні від укладення публічного договору інша сторона має право по суду вимагати укладення з нею цього договору.

         3. Комерційна організація не має права надавати перевагу одній особі перед іншим щодо укладення публічного договору, крім випадків, коли законодавством допускається надання пільг для окремих категорій споживачів.

         4. Ціни товарів, послуг, робіт, встановлюються однаковими для всіх споживачів, за винятком випадків, коли законодавством установлюються пільги для окремих категорій споживачів.

Консенсуальної договір - договір, для укладання якого  досить угоди сторін; права та обов'язки за ним виникають з моменту  досягнення такої угоди (купівля-продаж, майновий найм, підряд та ін).

Реальний договір - договір, права та обов'язки за яким встановлюються лише з моменту передачі речі або  виникнення якого, крім угоди сторін, необхідна й передача речі (договір  позики, зберігання).

Взаємоузгоджені договори - умови встановлюються всіма сторонами, що беруть участь у договорі.

Договори приєднання - умови  встановлюються тільки однією стороною. Наприклад договори перевезення, прокату, страхування, побутового підряду тощо сторона, яка Приєдналася, має право  вимагати розірвання або зміни договору, якщо він позбавляє цю сторону  прав, що зазвичай надаються за договорами такого виду, виключає або обмежує  відповідальність другої сторони за порушення зобов'язань або містить  інші явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася умови, які вона не прийняла б, якби брала участь у  визначенні умов договору. Викладене  стосується громадян. Комерційні організації  таких прав не мають, якщо вони приєдналися  до договору у зв'язку зі своєю підприємницькою  діяльністю і знали або повинні  були знати, на яких умовах укладає  договір.

 

 

 

 

 

                  4. УКЛАДАННЯ ДОГОВОРІВ.

 

Укладення договорів проходить  дві стадії:

1. оферта (пропозиція укласти  договір);

2. акцепт (згоду укласти  договір);

Відповідно, сторони називаються  оферент і акцептант.

Договір вважається укладеним, коли оферент одержує акцепт від  акцептанта. Офертою визнається пропозиція, яка в силу:

        а) має бути достатньо визначеним і має виражати явний намір особи укласти договір;

       б) має містити всі істотні умови договору;

       в) повинна бути звернена до одного або декільком конкретним особам.

Оферта може бути відкликана. Вона вважається не отриманою, якщо повідомлення про відкликання надійшло раніше або одночасно з офертою.

Від відзиву на оферту необхідно  відрізняти публічну оферту, під якою розуміється містить всі істотні  умови пропозиція, що виражає волю особи, що робить таку пропозицію, укласти  договір на зазначених у пропозиції умовах з кожним, хто відгукнувся.

Акцептом визнається згода  особи, якій адресована оферта, прийняти цю пропозицію, причому не будь-яка  згода, а лише таке, яке є повним і беззастережним.

Мовчання не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або попередніх ділових відносин сторін. Акцептом вважається також вчинення особою, яка одержала оферту, у термін, встановлений для акцепту, дій по виконанню  зазначених у ній умов договору, якщо інше не передбачено законом  або не зазначено в оферті.

Акцепт може бути відкликаний. Якщо повідомлення про відкликання  акцепту надійшло оференту раніше акцепту  або одночасно з ним, акцепт вважається неотриманими. Будучи отриманими, оферта і акцепт породжують певні юридичні наслідки для їх вчинили осіб.

З моменту отримання оферти її адресатом вона юридично пов'язує оферента. Так, оферта не може бути відкликана протягом строку, встановленого для  її акцепту, якщо інше не обумовлено в  самій оферті або не випливає із суті пропозиції чи обстановки. Оферент  не може протягом цього строку в  односторонньому порядку зняти  оферту або укласти договір, указаний в оферті, з іншою особою. В  іншому випадку він буде зобов'язаний відшкодувати своєму контрагенту всі  понесені збитки. Акцепт пов'язує акцептанта з того моменту, коли він отриманий  оферентом. З цього моменту він  не має права в односторонньому  порядку відмовитися від акцепту, крім випадків, зазначених у законі.

 

Момент укладення договору.

       1. Для консенсуальных договорів угода вважається таким, що відбулося в той момент, коли оферент отримав згоди акцептанта. При цьому необхідно мати на увазі наступне:

- коли в оферті визначений  термін для акцепту, договір  вважається ув'язненим, якщо акцепт  отримано обличчям, який надіслав  оферту, у межах зазначеного в  ній терміну;

- коли у письмовій оферті  не визначено термін для акцепту,  договір вважається ув'язненим,  якщо акцепт отримано обличчям, який надіслав оферту, до закінчення  терміну, встановленого законом  або іншими правовими актами, а якщо такий строк не встановлений, - протягом нормально необхідного  для цього часу.

- Якщо оферта зроблена  усно без зазначення строку  для акцепту, договір вважається  укладеним, якщо інша сторона  негайно заявила про її акцепт.

       2. Реальні договори вважаються укладеними з моменту передачі відповідного майна (тобто з моменту вручення його набувачеві, здача перевізникові для відправлення останнього, здача в організацію зв'язку для пересилання покупцеві).

       3. Договір, який підлягає державній реєстрації, вважається укладеним з моменту його реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

 

Місце укладення договору.

       1. Місцем укладення договору є місце, яке зазначено в самому договорі.

       2. Якщо в договорі не зазначено місце його укладення, то він визнається укладеним за місцем проживання громадянина чи місці перебування юридичної особи, який направив оферту.

Початок і закінчення дії  договору.

       1. договір набирає чинності і стає обов'язковим для сторін з моменту його укладення.

       2.сторони вправі встановити, що умови укладеного договору застосовуються до їх відносин, що виникли до укладення договору.

       3.Истечение терміну договору тільки тоді припиняє його дію, коли сторони належним чином виконали всі лежать на них обов'язки.

       4.якщо не виконана хоча б одна обов'язок, що випливає з договору, то він не припиняє своєї дії і після закінчення строку, на який був укладений.

       5.Законом або договором може бути передбачено, що закінчення терміну дії договору тягне припинення зобов'язань сторін.

       6.Окончание строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення.

Укладення договору в обов'язковому порядку.

Зазначений порядок застосовується у тих випадках, коли укладення  договору є обов'язковим для однієї із сторін в силу закону.

При укладанні договору в  обов'язковому порядку застосовуються правила. Зацікавлена в договорі сторона, для якої його висновок не є обов'язковим, направляє іншій  стороні, для якої укладення договору є обов'язковим, проект договору (оферту). Сторона, для якої укладення договору є обов'язковим, повинна протягом 30 днів з дня отримання оферти розглянути її і направити іншій  стороні:

-чи повідомлення про  акцепт;

-чи повідомлення про  акцепт оферти на інших умовах (протокол розбіжностей до проекту  договору);

-або повідомлення про  відмову від акцепту.

У першому випадку договір  вважається укладеним у момент одержання  оферентом повідомлення про акцепт.

У другому випадку сторона, яка отримала повідомлення про акцепт оферти на інших умовах, має право  або сповістити іншу сторону про  прийняття договору в її редакції або передати розбіжності, що виникли  при укладенні договору, на розгляд  суду протягом 30 днів з дня отримання  такого повідомлення або закінчення терміну для акцепту. Якщо ж сторона  не згодна з протоколом розбіжностей, у зазначені строки не передасть  виник спір на розгляд суду, договір  вважається неукладеним.

У третьому випадку, а також  випадки неотримання відповіді  на оферту у встановлений термін оферент  має право звернутися до суду з  вимогою про спонукання укласти  договір.

Проект договору може направити  і сторона, для якої укладення  договору обов'язково. У такому випадку  інша сторона, для якої укладення  договору не є обов'язковим, мають  право протягом 30 днів направити  іншій стороні:

-чи повідомлення про  акцепт;

-або повідомлення про  відмову від акцепту;

-чи повідомлення про  акцепт на інших умовах (протокол  розбіжностей до проекту договору).

У першому випадку договір  вважається укладеним на умовах, що містяться в оферті.

У другому випадку, а також  у разі неотримання відповіді  на оферту у встановлений термін, договір  не буде укладено.

У третьому випадку сторона, для якої укладення договору є  обов'язковим, повинна протягом 30 днів з дня отримання протоколу  розбіжностей сповістити іншу сторону  про прийняття договору в її редакції або про відхилення протоколу  розбіжностей. При відхиленні протоколу  розбіжностей або неотримання повідомлення про результати його розгляду в зазначений термін сторона, яка надіслала цей  протокол, вправі передати розбіжності, що виникли при укладенні договору, на розгляд суду, який і визначить  умови, щодо яких у сторін були розбіжності. Якщо сторона направила протокол розбіжностей, не перенесе виник спір на розгляд суду, договір вважається неукладеним.

Викладені правила про  терміни застосовуються, якщо інші терміни не встановлені законом, іншими правовими актами або не узгоджені  сторонами.

 

 

 

 

 

                                                                                                                                        

 

 

 

                                        ВИСНОВОК

 

Договір - це угода двох або більше сторін про встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків . З допомогою договору здійснюються матеріально-технічне постачання, реалізація готової продукції, капітальне будівництво, перевезення вантажів, побутове обслуговування громадян, роздрібна торгівля та ін Вся комерційна робота підприємств здійснюється на підставі договорів.

Законом проголошується свобода  договору. Це означає, що громадяни  та юридичні особи вільні в укладенні  договору. Сторони можуть укласти  договір як передбачений, так і  не передбачений законом або іншими правовими актами. Примушування до укладення договору не допускається, за винятком випадків, коли обов'язок укласти  договір передбачена законом (наприклад, укладення договору поставки для  державних потреб на основі державного контракту).

Можна укласти договір, в  якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). Умови  договору визначаються на розсуд сторін. Якщо умова договору не визначено  сторонами або диспозитивної  нормою, відповідні умови визначаються звичаями ділового обороту, застосовними до відносин сторін.

Договір, за яким сторона  має отримати плату, є оплатним договором, якщо винагорода не передбачається - це безоплатний договір.

Договір, за яким права і  обов'язки сторін виникають з моменту  його укладання, є консенсуальних, а  якщо права і обов'язки сторін виникають  з моменту передачі майна, він  називається реальним (наприклад, договір  перевезення є реальним, оскільки він укладається з моменту  здачі вантажу перевізнику).