Зміст та значення фінансового контролю

Зміст :

 

1. Зміст та значення  фінансового контролю.                                                     3                                                                       

 

2. Види та форми здійснення державного фінансового контролю.                  5

 

3. Податкова служба як орган державного фінансового контролю за діяльністю підприємства.                                                                                     9

 

4.Список використаної  літератури                                                                      16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   1. Загальними функціями управління є планування, регулювання, керівництво, організація, координація і контроль.Однією з найважливіших функцій державного управління є контрольна діяльність, зокрема фінансовий контроль. Зі співвідношення фінансового контролю і державного управління видно, що фінансовий контроль є засобом досягнення конкретної мети, що стоїть перед державою, - установлення правопорядку й законності.

 

Для фінансового  контролю характерні: оперативність; цілеспрямованість; безпосередність; обґрунтованість; дієвість.

 

  Слід зазначити, що для фінансів, як економічної категорії, крім розподільної й регулюючої, характерна також контрольна функція.Вона виявляється у процесі ,як контролю розподілу валового внутрішнього продукту, так і витрачання публічних грошових фондів за цільовим призначенням. Це свідчить про те, що контрольна функція фінансів є об’єктивною основою фінансового контролю.

 

Нині в умовах становлення  ринкової економіки контрольна функція  фінансів набуває особливої актуальності, що зумовлено певною специфікою цієї діяльності і дає змогу активно  впливати на економічні процеси. Ефективний фінансовий контроль сприяє прискоренню  економічного й соціального розвитку країни, раціональній організації використання наявних ресурсів, забезпеченню збереження загальнодержавної і муніципальної  власності. За нинішніх умов відбувається ускладнення фінансового контролю, усе чіткіше виявляється його багатоаспектність, оскільки сфера контрольної діяльності дедалі розширюється, охоплюючи недержавні підприємства, громадян, що займаються підприємницькою діяльністю. Фінансовий контроль стає дедалі різноманітнішим і багатоплановим. Деякі контрольні органи припинили свою діяльність, замість них виникли нові, тому систему органів фінансового контролю ще не можна вважати остаточно сформованою.

 

Сутність фінансового  контролю виявляється в таких  основних його завданнях:

 

— перевірка своєчасності і повноти виконання контрольованими суб’єктами фінансових зобов’язань перед державою та органами місцевого самоврядування;

 

— перевірка виконання органами державної влади і місцевого самоврядування покладених на них функцій із формування, розподілу та використання грошових фондів;

 

— перевірка дотримання правильності здійснення фінансових операцій, зберігання коштів і матеріальних засобів;

 

— перевірка правильності й ефективності використання публічних грошових фондів;

 

— виявлення й усунення порушень фінансової дисципліни;

 

— запобігання порушенням законності у сфері фінансової діяльності, забезпечення відшкодування матеріального збитку, виявлення винних осіб і притягнення їх до відповідальності; - виявлення внутрішніх резервів виробництва - підвищення його ефективності, найбільш ощадливе використання матеріальних і грошових ресурсів. Виконання перелічених завдань фінансового контролю є умовою забезпечення правопорядку й законності в процесі здійснення фінансової діяльності. Одним з вимог правопорядку в галузі фінансів є фінансова дисципліна.

 

Фінансова дисципліна - це чітке дотримання закріплених нормами права розпоряджень, що регулюють порядок формування, розподілу й використання публічних грошових фондів. Вимоги фінансової дисципліни обов’язкові не тільки для підприємств усіх форм власності і громадян, а й для органів державної влади та місцевого самоврядування.

 

Слід ураховувати, що об’єкт фінансового контролю не обмежується  перевіркою тільки грошових фондів. Насправді  він охоплює також матеріальні, природні, трудові та інші ресурси  держави, оскільки їх використання здійснюється в грошовій формі або опосередковане нею. Інакше кажучи, фінансовий контроль поширюється не тільки безпосередньо  на фінансові, а й на пов’язані  з ними господарські відносини. Предметом  фінансового контролю є первинні документи, що містять відомості  про фінансово-господарську діяльність контрольованого суб’єкта.

 

Отже, фінансовий контроль є  особливою сферою державного контролю, що пов’язана з діяльністю фінансових органів із виявлення порушень законності, фінансової дисципліни та доцільності  під час формування, розподілу  й використання державних і муніципальних  грошових фондів.

 

Правове регулювання фінансового  контролю здійснюється нормами фінансового  права. У юридичній літературі склалася думка про фінансовий контроль як інститут загальної частини фінансового права. Проте не викликає сумніву, що фінансовий контроль стосується всіх етапів фінансової діяльності, усіх фінансово-правових під галузей та інститутів особливої частини фінансового права. До цього додамо, що фінансовий контроль є, мабуть, єдиним структурним підрозділом фінансового права, правові норми якого містяться як у загальній, так і в особливій частинах, тобто структура фінансового контролю є досить складною. До Загальної частини фінансового права варто віднести фінансово-правові норми, що регулюють загальні принципи, цілі й завдання, організацію і порядок здійснення фінансового контролю, характеристику його видів і методів. Щодо фінансово-правових норм, що передбачають певну специфіку здійснення фінансового контролю в різних сферах фінансової діяльності, то вони цілком справедливо належать до особливої частини. Конкретизацію ж їх специфічних завдань і змісту відображено в інституціональних правових актах (наприклад, у Бюджетному кодексі України, Законі України "Про аудиторську діяльність").

 

 

    2. Розрізняють такі види державного фінансового контролю, що

класифікуються за такими ознаками: залежно від часу проведення, за інформаційним забезпеченням, залежно від характеру взаємовідносин суб'єкта та об'єкта, за формами здійснення :

 

1)залежно від часу проведення державний фінансовий контроль поділяється на:

 

А)попередній - контроль, який здійснюється суб'єктами державного фінансового контролю на етапі розгляду і прийняття управлінських рішень та здійснення операцій з фінансовими і матеріальними ресурсами іншими активами об'єктами державного фінансового контролю з метою упередження порушення фінансового, у тому числі бюджетного, законодавства об'єктами державного фінансового контролю;

 

Б)поточний - контроль, який здійснюється суб'єктами державного фінансового контролю під час реалізації управлінських рішень та здійснення операцій з фінансовими активами за оперативною інформацією з метою дотримання вимог законодавства та інших нормативно-правових актів України, на підставі яких виконуються управлінські рішення об'єктами державного фінансового контролю;

 

В)наступний (ретроспективний) - контроль, який здійснюється суб'єктами державного фінансового контролю по закінченню реалізації управлінських рішень і здійснення операцій з фінансовими активами за результатами фінансово-господарської діяльності та/ або по закінченню деякого періоду часу (але не частіше, ніж це встановлено законодавством України) об'єктами державного фінансового контролю з метою виявлення фінансових недоліків і порушень, прийняття управлінських рішень щодо виправлення ситуації та притягнення до відповідальності винних осіб відповідно до законодавства.

ознаками

 

2)за інформаційним забезпеченням фінансовий контроль поділяють на документальний і фактичний.

 

А)Документальний контроль дозволяє встановити суть і достовірність господарської операції за даними первинної документації, облікових регістрів і звітності, в яких вона знайшла відображення в бухгалтерському, оперативному і статистичному обліку.

 

 

Б)Фактичний контроль полягає в установленні дійсного реального стану об'єкта перерахунками, зважуванням, вимірюванням, лабораторним аналізом та ін. До об'єктів фактичного контролю відносять: гроші готівкою в касі, основні засоби, матеріальні цінності, готову продукцію, незавершене виробництво.

 

3)залежно від характеру взаємовідносин суб'єкта та об'єкта державного фінансового контролю державний фінансовий контроль поділяється на види: зовнішній контроль та внутрішній контроль.

 

А)Зовнішній контроль здійснюється визначеними Конституцією України та незалежними конституційними органами у межах наданих їм конституційних повноважень.

 

Б)Внутрішній контроль здійснюється в межах виконавчої гілки державної влади.

 

4)за відношенням до власника фінансовий контроль поділяють на внутрішньовідомчий і внутрішньогосподарський.

 

А)Внутрішньовідомчий контроль проводиться міністерствами, відомствами, органами державного управління стосовно діяльності підвідомчих їм підприємств і організацій у формі тематичних перевірок та ревізій.

 

Б)Внутрішньогосподарський фінансовий контроль здійснюється власниками, апаратом управління підприємницьких структур відповідно до діючого законодавства стосовно діяльності цехів, бригад, дільниць, інших підрозділів підприємств. Основна відповідальність за внутрішньогосподарський контроль лежить на службі головного бухгалтера.

 

5)за формами здійснення фінансового контролю розрізняють:

 

А)ревізії;

Б)аудит;

 

В)тематичні перевірки;

 

Г)камеральні перевірки;

 

Д)фінансові експертизи;

 

Є)службове розслідування;

 

Е)слідство.

 

Ревізія - це форма документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності; спосіб документального викриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Основна мета ревізії - виявити господарські і фінансові порушення, зловживання, факти безгосподарності, розкрадання, марнотратства, установити причини та умови, які їм сприяли, і винних у цьому осіб, ужити заходів до відшкодування завданого збитку, шкоди, розробити заходи по усуненню недоліків і порушень, а також притягнути до відповідальності (адміністративної чи кримінальної) осіб, які допустили правопорушення.

 

 

Ревізія підприємницьких  структур надає всебічну оцінку виробничій і фінансово-господарській діяльності підприємств, ефективності використання виробничого потенціалу, забезпеченню збереження господарських ресурсів, повноті нарахування та сплати податків до бюджету тощо.

 

Ревізія здійснюється спеціальною  уповноваженою ревізійною групою після  виконання господарських операцій за минулий період часу. Виявлені під  час ревізії недоліки і порушення  чинного законодавства, нормативно-правових актів, які регулюють господарську діяльність, взаємовідносини з бюджетом обґрунтовані системою доказів з  визначенням розмірів збитків, втрат, нестач, конкретизацією винних службових  осіб, матеріальної та правової відповідальності.

 

Залежно від відомчої підпорядкованості ревізії класифікуються на:

 

відомчі - проводяться працівниками відомства на підпорядкованих підприємствах одного власника;

 

позавідомчі - здійснюються органами державного, аудиторського контролю (системи Фінансової Інспекції в Україні, Державної податкової адміністрації тощо).

 

За організаційними  ознаками розрізняють ревізії:

 

планові - здійснюються відповідно до заздалегідь розроблених і затверджених планів;

 

позапланові - проводяться в строки, не передбачені затвердженим планом (у разі стихійного лиха, незадовільної роботи підприємства чи взаємопов'язаних підприємств).

 

Аудит - форма контролю, що є незалежною експертизою стану бухгалтерського обліку, фінансових звітів і балансів.

 

Мета аудиту - підтвердити достовірність показників балансу і фінансової звітності, а також перевірити, чи ведеться бухгалтерський облік згідно з чинними в державі нормативно-правовими положеннями.

 

Аудит відрізняється  від ревізії не тільки цілями здійснення, а й організаційними формами  його проведення. Аудит виконують  незалежні аудиторські фірми  чи особи, які здійснюють приватну підприємницьку діяльність і мають сертифікат та ліцензію на проведення аудиту, причому  на платній основі за договорами з  адміністрацією різних підприємницьких  структур, які бажають одержати такі аудиторські послуги. Аудитор несе відповідальність перед зовнішніми споживачами його інформації (акціонерами, кредиторами, банками) щодо якості та обґрунтованості результатів контролю.

 

Тематична перевірка - це форма контролю окремих сторін чи тематичних питань фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій. Наприклад, контроль стану збереження матеріальних цінностей, розрахунків з бюджетом, державними цільовими позабюджетними фондами і т. ін. Такі перевірки здійснюють вищестоящі і державні органи контролю відповідно до специфіки виконуваних ними функцій.

 

Камеральні перевірки - форма фінансового контролю, яку застосовують в органах виконавчої влади при одержанні і перевірці показників звітності. Наприклад, перевірка податкових декларацій в податкових інспекціях.

 

Фінансова експертиза - форма державного фінансового контролю, яка передбачає дослідження і оцінку законодавчих та інших нормативно-правових актів, фінансових й економічних результатів діяльності, підготовку обґрунтованих висновків та пропозиції для прийняття рішень щодо об'єкта експертного дослідження.

 

Службове розслідування - це форма контролю дотримання працівниками підприємств, організацій службових обов'язків, а також нормативно-правових актів, які регулюють виробничі відносини. Проводиться спеціальною комісією за наказом керівника підприємства в разі виявлення крадіжок, нестач, втрат.

 

Слідство як форма  контролю являє собою процесуальні дії, у ході яких установлюється провина відповідальних посадових, службових осіб у здійсненні тих чи інших порушень, пов'язаних з присвоєнням матеріальних цінностей, безгосподарністю, службовими зловживаннями. Слідство проводиться судово-слідчими правоохоронними органами і регулюється особливим процесуальним законодавством.

 

  3. Державна податкова служба (ДПС) - це служба, на яку держава поклала обов'язки і відповідальність за організацію збирання податків і неподаткових платежів.

 

Державна податкова служба України - найбільша за чисельністю  контролююча служба в нашій державі, де налічується майже 80 тисяч працівників. В країні функціонує понад вісімсот державних податкових адміністрацій  та інспекцій.

 

До системи  органів державної податкової служби відносять: Державну податкову адміністрацію  України, державні податкові адміністрації  в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

 

До складу органів  державної податковими служби входять  відповідні спеціальні підрозділи з  боротьби із податковими правопорушеннями (податкова міліція).

 

Державна податкова  адміністрація України залежно  від кількості платників та інших  місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше районів), об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції та у їх складі певні підрозділи податкової міліції.

 

У державній податковій адміністрації України та державних  податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві  та Севастополі утворюються колегії. Чисельність і склад колегії Державної податкової адміністрації України затверджується Кабінетом Міністрів України, а колегій державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - Державною податковою адміністрацією України. Колегії є дорадчими органами і розглядають найважливіші напрями діяльності відповідних державних податкових адміністрацій.

 

Структура Державної  податкової адміністрації України  затверджується Кабінетом Міністрів  України.

 

Основними завданнями органів державної податкової служби є:

 

 1)контроль за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (податки, інші платежі);

 

2)внесення пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;

 

3)прийняття нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;

 

4)формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;

 

5)роз'яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;

 

6)запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.

 

Органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

 

Державна податкова  адміністрація України є центральним  органом виконавчої влади.

 

Державні податкові адміністрації  в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються  Державній податковій адміністрації  України.

 

Державні податкові інспекції  у районах, містах (крім міст Києва  та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові  інспекції підпорядковуються відповідним  державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

 

Органи Державної податкової служби України координують свою діяльність з фінансовими органами, органами Державного казначейства України, органами служби безпеки, внутрішніх справ, прокуратури, статистики, державними митною та фінансовою інспекцією, іншими контролюючими органами, установами банків, а також з податковими службами інших держав.

 

Державну податкову  службу України очолює Голова Державної  податкової адміністрації України, якого призначає на посаду та звільняє з посади Президент України за поданням Прем'єр-міністра України.

Заступники Голови Державної податкової адміністрації  України призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом  Міністрів України за поданням Голови Державної податкової адміністрації  України. Кількість заступників  Голови Державної податкової адміністрації  України визначається Кабінетом  Міністрів України.

 

Державні податкові адміністрації  в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі очолюють голови, які призначаються на посаду і звільняються з посади Кабінетом  Міністрів України за поданням Голови Державної податкової адміністрації  України.

 

Державні податкові інспекції  в районах, містах (крім міст Києва  та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові  інспекції очолюють начальники, які  призначаються на посаду і звільняються з посади головою Державної податкової адміністрації України за поданням голів відповідних державних  податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим та Севастополі.

 

Начальники управлінь  податкової міліції призначаються  Головою Державної податкової адміністрації  України.

 

Видатки на отримання  органів державної податкової служби визначаються Кабінетом Міністрів  України і фінансуються з державного бюджету.

 

Державна податкова адміністрація  України, державні податкові адміністрації  в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, державні податкові  інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах  у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції є юридичними особами, мають печатку із зображенням  Державного Герба України та своїм  найменуванням, інші печатки і штампи, відповідні бланки, рахунки в установах  банків.

 

Органи державної  податкової служби у випадках, в  межах компетенції та у порядку, встановлених законодавством України, мають право:

 

1)проводити документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів); додержання валютного законодавства, крім Національного банку України та його установ;

 

2)контролювати додержання порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги);

 

3)контролювати наявність свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, торгових патентів;

 

4)одержувати у платників податків (посадових осіб платників податків) пояснення з питань, що виникають під час перевірок та стосуються реалізації повноважень органів державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у фізичних осіб документи, що посвідчують особу;

 

5)запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування і своєчасності сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) такими платниками податків. Письмові повідомлення про такі запрошення направляються не пізніше ніж за десять робочих днів до дня запрошення рекомендованими листами;

 

6)одержувати безоплатно від платників податків, а також від установи Національного банку України та комерційних банків у порядку, встановленому Законом України "Про банки і банківську діяльність" довідки або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - про обсяг та обіг коштів на рахунках;

 

7)одержувати безоплатно необхідні відомості для формування інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та зборів (обов'язкових платежів) від платників податків, а також Національного банку України та його установ - про суми доходів, виплачених фізичним особам, і отриманих з них податків та зборів (обов'язкових платежів), від органів, уповноважених проводити державну реєстрацію суб'єктів, а також видавати ліцензії на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, - про видачу таких свідоцтв про державну реєстрацію та ліцензій суб'єктам господарської діяльності, від органів внутрішніх справ - про громадян, які прибули на проживання до відповідного населеного пункту чи вибули з нього, від органів реєстрації актів громадського стану - про громадян, які померли;

 

8)одержувати безоплатно від митних органів щомісяця звітні дані про ввезення на митну територію України імпортних товарів і сплату при цьому податків та зборів (обов'язкових платежів) й інформацію про експортно-імпортні операції, що здійснюють резиденти і нерезиденти, та від органів статистики - дані, необхідні для використання їх у проведенні аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств, установ, організацій усіх форм власності;

 

9)вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства, контролювати виконання законних вимог посадових осіб органів державної податкової служби, а також припинення дій, які перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами органів державної податкової служби;

 

10)при проведенні перевірок вилучати у підприємств, установ та організацій копії фінансово-господарських документів, які свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків та зборів (обов'язкових платежів), а при проведенні арешту активів платника податків на підставі рішення суду - вилучати оригінали первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із складанням опису, який скріплюється підписами представників органу державної податкової служби та платника податків, і залишення копій таких документів платнику податків. Забороняється вилучення у суб'єктів господарської діяльності документів, що не підтверджують факти порушення законів України про оподаткування;

 

11)надавати відстрочення та розстрочення податкових зобов'язань, вирішувати питання щодо податкового компромісу, а також приймати рішення про списання безнадійного боргу в порядку, передбаченому законом;

 

12)застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України;

 

13)застосовувати до платників податків, які у встановлений законом строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках, а також до установ банків, що не подали відповідним органам державної податкової служби в установлений законом строк повідомлень про закриття рахунків платників податків або розпочали здійснення видаткових операцій за рахунком платника податків до отримання повідомлення відповідного органу державної податкової служби про взяття рахунку на облік в органах державної податкової служби, фінансові (штрафні) санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

 

14)за несвоєчасне виконання установами банків та іншими фінансово-кредитними установами рішень суду та доручень платників податків про сплату податків та зборів (обов'язкових платежів) стягувати з установ банків та інших фінансово-кредитних установ пеню за кожний день прострочення (включаючи день сплати) у порядку та розмірах, встановлених законами України щодо таких видів платежів;

 

15)користуватися у службових справах засобами зв'язку, які належать підприємствам, установам та організаціям, з дозволу їх керівників;

 

16)вимагати від керівників підприємств, установ і організацій, що перевіряються в ході планових та позапланових виїзних перевірок, проведення інвентаризацій основних фондів, товарно-матеріальних цінностей та коштів, у разі відмови у проведенні таких інвентаризацій або при проведенні адміністративного арешту активів - звернутися до суду щодо спонукання до проведення таких інвентаризацій, а до ухвалення відповідного рішення судом - у присутності понятих та представників підприємств, установ і організацій, щодо яких проводиться перевірка, опечатувати каси, касові приміщення, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі. Порядок опечатування кас, касових приміщень, складів та архівів встановлюється Кабінетом Міністрів України;

 

17)надавати інформацію з Державного реєстру фізичних осіб -платників податків та інших обов'язкових платежів іншим органам державної влади відповідно до закону;

 

18)звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.