Дiагностико - профорiэнтацiйна робота психолога з безробiтними

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

 

 

 

 

 

 

Кафедра практичної психології

 

Назаренко Вікторія

 

 

ДІАГНОСТИКО-ПРОФОРІЄНТАЦІЙНА РОБОТА ПСИХОЛОГА З БЕЗРОБІТНИМИ

Дипломна робота

напрям підготовки 7.03010301 – практична психологія

 

 

 

 

Науковий керівник:

кандидат психологічних наук,

доцент кафедри психології

Харенко Сергій Григорович

 

 

 

 

Черкаси – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….............4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА……………………………………………………...6

1.1. Характеристика поняття профорієнтація її зміст та форми…………………….6

1.2. Діагностико-профорієнтаційна робота з старшокласниками в центрі зайнятості……………………………………………………………………………...11

1.3. Психологічні проблеми профорієнтації з старшокласникам………………….23

РОЗДІЛ 2. ПРОФЕСІЙНЕ ВИЗНАЧЕННЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ ЯК ПСИХОЛОГІЧНА ПРОБЛЕМА……………………………………………………..26

2.1. Психологічні особливості  формування особистості старшокласників………26

2.2. Я-концепція як фактор  особистісного та професійного  самовизначення старшокласників………………………………………………………………………35

2.3. Психологічний супровід  професійного самовизначення учнів………….........40

2.4. Вплив індивідуально-психологічних  характеристик суб’єкта на професійне  самовизначення…………………………………………………….............................52

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА…………………………………………………………………………56

РОЗДІЛ 4. РОБОТА ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА З ПРОФЕСІЙНИМ САМОВИЗНАЧЕННЯМ СТАРШОКЛАСНИКІВ У ЦЕНТРІ ЗАЙНЯТОСТІ……………………………………………………………....................68

4.1. Формування професійного самовизначення учнів в умовах профорієнтаційної роботи………………………………………………………………………………….68

4.2. Опис методики профорієнтаційної роботи практичного психолога з старшокласниками……………………………………………………………………81

4.3. Аналіз емпіричного матеріалу профорієнтаційної роботи в центрі зайнятості……………………………………………………………………………...86

ВИСНОВКИ………………………………………………………………………….103

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………………...106

ДОДАТКИ……………………………………………………………………………111

ДОДАТОК А. Тестові методики, які були використані в роботі………………...111

ДОДАТОК Б. Профорієнтаційне заняття з старшокласниками………………….116

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність  дослідження. Загальні тенденції демократизації та гуманізації системи загальної середньої освіти обумовлюють необхідність модернізації існуючих та пошуку нових, таких що базуються на засадах особистісно орієнтованої моделі виховання,  підходів до педагогічного забезпечення процесу усвідомленого вибору молодою людиною майбутньої професії. Аналіз психолого-педагогічних досліджень дозволяє констатувати необхідність розв’язання проблеми професійного самовизначення старшокласників якраз  у контексті проблеми їх особистісного самовизначення.

Сьогодні багато молодих людей  обирають професію по моді, за бажанням і можливостями батьків, а не по своїй професійній схильності та придатності, що надалі може формувати їх негативне ставлення до обраної професії, породжує труднощі з адаптацією у сфері трудової діяльності.

Проблема професійного самовизначення особистості, тобто підготовки молоді до усвідомленого обрання професії, добре відома у світі, а вдало  обрана професія скорочує частоту фізичних і психічних проблем, пов’язаних із здоров’ям, і посилює задоволеність людини життям. Робота відіграє важливу роль у житті кожної людини й дуже впливає на її стан та самопочуття.

Психолого - педагогічним та організаційним основам підготовки молоді до вибору майбутньої професії присвячено праці П. Атутова, С. Батишева, Ю. Гільбуха, О. Голомштока, Є. Клімова, М. Захарова, В. Мадзігона, В. Моляко, Є. Павлютенкова, К. Платонова, В. Симоненка, В. Синявського, С. Чистякової, Б. Федоришина, М. Янцура тощо.

Для теоретичного аналізу  та узагальнення згаданої проблеми значний інтерес являють зарубіжні дослідження в галузі професійного самовизначення, професійної орієнтації та психології праці (А. Маслоу, С. Фукуяма, Д. Голанд та інші).

Об’єктом нашого дослідження є профорієнтаційна робота практичного психолога з сучасною молоддю в центрі зайнятості.

Предметом дослідження є діяльність практичного психолога центру зайнятості зі старшокласниками загальноосвітнього навчального закладу.

Метою нашого дослідження є визначення особливостей профорієнтаційної роботи із старшокласниками, виявлення форм та методів діяльності психолога з її удосконалення у сучасних умовах.

Гіпотеза дослідження: спеціально організована і розроблена профорієнтаційна робота спрямована на самовизначення старшокласників сприятиме оптимальному вибору ними майбутньої професії.

Для досягнення поставленої мети та перевірки гіпотези потрібно вирішити наступні завдання:

1. Здійснити аналіз наукової літератури з питань «професійного самовизначення»

2. Дати характеристику  методів дослідження, які використовуються у профорієнтаційній роботі.

3. На основі емпіричного  дослідження визначити особливості  професійних інтересів та нахилів  старшокласників.

4. Визначити форми  та методи роботи психолога  з активізації професійних інтересів  та нахилів в старшокласників та довести їх ефективність.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань, досягнення мети, перевірки гіпотези було використано загальнонаукові методи теоретичного дослідження (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення) та методи емпіричного дослідження:  спостереження, бесіда, анкетування, тестування, зокрема були використані такі методики: . Диференційно-діагностичний опитувальник (ДДО) Є.А.Клімова та методика Дж. Голланда для визначення професiйних типiв особистостi

Мета і завдання обумовлюють структуру нашої дипломної роботи, яка складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ПРОФОРІЄНТАЦІЙНОЇ РОБОТИ ПРАКТИЧНОГО ПСИХОЛОГА

1.1. Характеристика поняття профорієнтація її зміст і форми

У соціально-економічній  та психологічній літературі немає  однозначного визначення профорієнтації. А.Е.Голомшток визначає професійну орієнтацію як систему громадського та педагогічного впливу на молодь з метою її підготовки до свідомого вибору професії [8, с.14].

І.Н.Назімов дав таке визначення профорієнтації: «Профорієнтація та її найважливіша складова частина − профвідбір − це науково обгрунтована система методів і засобів впливу на тих, хто навчається і хоче працевлаштуватися, що сприяє їх своєчасному залученню в різні галузі народного господарства, раціональної розстановки, ефективному використанню та закріпленню за місцем роботи на основі об'єктивної оцінки та обліку схильностей, здібностей та індивідуальних якостей кожної людини» [3, c. 34].

Ось, яке дають визначення професійної орієнтації в новому столітті: «Профорієнтація − це система заходів, спрямованих на виявлення особистісних особливостей, інтересів і здібностей у кожної людини для надання йому допомоги в розумному виборі професій, найбільш відповідних його індивідуальним можливостям» [7, с. 356].

Функції профорієнтації:

- Соціальна − засвоєння людиною цінностей, норм, певної системи знань, які дозволяють йому бути повноцінним і повноправним членом суспільства;

- Економічна − поліпшення якісного складу працівників, підвищення професійної активності, кваліфікації та продуктивності праці;

- Психолого-педагогічна − виявлення, формування та облік індивідуальних здібностей молоді;

- Медико-фізіологічна − врахування вимог до здоров'я і окремих фізіологічних якостей, необхідних для виконання професійної діяльності.

Характеристики профорієнтації:

1. Профорієнтація являє собою систему державних заходів. Вона призначена для того, щоб вирішувати завдання, пов'язані з раціональним використанням кадрів, оптимальної їх розстановки.

2. Науковість її форм і методів. Так як профорієнтація не є самостійною дисципліною, то вона використовує дані з економіки, психології, педагогіки, медицини і т. д.

3. Облік умов, що дозволяють забезпечити ефективність професійної орієнтації:

а) потребо-мотиваційна сфера особистості при виборі професії (інтересів, прагнень, установок і т. д.);

б) здібності та інші особистісні характеристики людини;

в) потреби виробництва у фахівцях певного профілю на кожному етапі історичного розвитку суспільства;

4.Активність форм, засобів і методів впливу профорієнтаційної роботи. При впливі на особистість необхідно її формувати, так як адекватність вибору професії буде досягнута тільки тоді, коли особистість сама усвідомлює необхідність вибору спеціальності, відповідної її здібностям та інтересам.

Як науково обгрунтована система державних заходів профорієнтація включає в себе ряд різних по свому змісту і цілям форм.

Професійне просвітництво.

Мета: ознайомлення учнів з професіями, їх змістом, функціями, вимогами, що пред'являються до особистісних характеристик людини.

Професійне просвітництво умовно ділиться на дві форми: професійну інформацію та професійну пропаганду. Може здійснюватися у вигляді бесід про професії в школі.

Професійна інформація .

Мета: ознайомити молодь з основними професіями та їх спеціальностями.

Школяру пропонуються відомості про зміст праці, умов матеріального і соціального середовища, оплаті, режимі праці та відпочинку, формах і термінах навчання, можливості посадового і кваліфікованого зростання. Особлива увага приділяється висвітленню основних вимог, які пред'являє дана професія до стану здоров'я людини, особистісним якостям, рівня загальноосвітньої та соціальної підготовки.

Професійна пропаганда.

Мета: формування позитивного  ставлення до проблем вибору професій та прагнення у молоді до освоєння професій сучасного виробництва.

Професійна пропаганда має справу насамперед з тими професіями, за якими відчувається дефіцит у робітничих кадрах або очікується розширення прийому на них у зв'язку зі збільшенням обсягу виробництва.

У практиці роботи навчальних закладів широкого поширення набули виступи фахівців, цільові екскурсії  для школярів, оформлення стендів, виставок, вітрин, навчання в навчально − виробничих комбінатах (НВК). Велику роль у профпропаганді відіграють засоби масової інформації (кіно, радіо, телебачення).

Надмірна пропаганда може привести до збільшення потоку охочих працювати в цій галузі діяльності. Основними побудниками в цьому випадку можуть стати мотиви престижності, зовнішньої привабливості професії.

Для підвищення ефективності професійної освіти потрібно дотримуватися такі принципи опису професії [4, с.6 -8].

Необхідно точний опис позитивних і негативних сторін професії, що дозволяє зменшити ризик помилки і подальшого відсіву учнів з училища.

1) Суспільна значущість  професії, яку визначають з її  особливостей з точки зору історії, економіки, суспільних відносин.

2) Показ можливостей задоволення інтересів особистості в даній професії. Необхідно показати, що в кожній професії є простір для прояву творчості та кмітливості.

3) Розкриття психологічних  і психофізіологічних вимог, що  пред'являються професією до людини. Зросла складність техніки, що привела до підвищення вимог до швидкості реакції, розподілу і переключенню уваги, пам'яті, мислення, точності координації рухів і до інших психофізіологічних якостей і властивостей. Відповідність здібностей робочого психологічним вимогам професії позитивно позначається на безпеці праці, якості результатів праці, задоволеності самого робітника.

4) Системність і послідовність  розкриття здібностей професійної  діяльності. Розповідь про професію повинен будуватися за певним планом з урахуванням різних сторін і особливостей даної професії.

2 . Професійна консультація.

Мета: повідомлення школярам рекомендацій про вибір роду діяльності на основі всебічного вивчення особистості, її нахилів, здібностей, рис характеру і т. д.

Профконсультація передбачає орієнтацію школяра на великі сфери  професійної діяльності, всередині якої йому пропонується розгалужений перелік професій.

3. Професійний підбір (профпідбір) і професійний відбір (профвідбір).

Мета: рекомендувати людині конкретну професію у відповідності з його можливостями та інтересами, з одного боку, і вимогами діяльності − з іншого боку.

1.2. Функції та основний зміст профконсультації

Професійна консультація є одним із структурних елементів профорієнтаційної роботи.

Під профконсультацією розуміється система психолого-педагогічного вивчення особистості школяра з метою надання йому допомоги у професійному самовизначенні [6, с. 13-17].

Основна мета профконсультації – дослідження психологічних і фізіологічних особливостей індивіда, його поведінки в різних умовах і факторів, що впливають на професійне самовизначення. У профконсультації здійснюється орієнтація молоді на великі сфери людської праці.

Виділяють три основні  функції профконсультації:

1) інформаційна функція  профконсультації передбачає повідомлення  школяреві інформації про конкретні  спеціальності і професії рекомендованого типу діяльності, а також відомостей довідкового характеру про рекомендовані навчальні заклади;

2) діагностична функція  профконсультації передбачає визначення  рівня розвитку основних психологічних  особливостей учнів. У зв'язку  з цим можна виділити дві основні форми професійної консультації: медичну та психологічну.

Медична консультація завжди повинна передувати психологічної. Вона припускає опосвідчення всіх систем організму, а також рівня функціонування аналізаторів.

Психологічна діагностика основний акцент робить на дослідження рівня вираженості психофізіологічних характеристик суб'єкта. Вивченню піддаються:

а) мотиваційна сфера  особистості. Дається характеристика інтересів, ціннісних орієнтацій та ін.. мотивів вибору професії школярем, їх зміст, глибина, стійкість;

б) здатності суб'єкта та інші особистісні характеристики, які можуть виступати як професійно важливі якості. Встановлюється рівень розвитку основних психічних процесів (пам'яті, сприйняття, уваги та ін..);

в) рівень підготовленості. Оцінці піддаються знання суб'єкта по конкретних областях науки, спеціальні знання. Особливу увагу необхідно приділяти вмінню застосовувати ці знання при вирішенні конкретних практичних завдань;

г) особливості самооцінки і формування професійних планів;

3) прогнозна функція  профконсультації є об'єднанням  перших двох функцій. Вона полягає  в рекомендації школяру типу  професії на основі вивчення  його особистості.

Прогнозна оцінка повинна  відноситься до трьох характеристик  учня як майбутнього об'єкта трудової діяльності:

а) успішність трудової діяльності;

б) задоволеність людини своєю працею;

в) психофізіологічні витрати людини при оволодінні даною професією або досягненні успіхів в ній.

Прогнозна функція передбачає повідомлення школяреві інформації про можливі шляхи і способи подолання особистих недоліків і подальшого розвитку професійно важливих якостей.

 

1.2. Діагностико-профорієнтаційна робота з старшокласниками в центрі зайнятості

Профорієнтаційна діяльність психолога, як і будь-якого фахівця  в системі «людина-людина», базується на принципах та ідеалах рівності та гуманізму, зазначає Л. Хоружа [45, с.110]. Тим самим зобов’язує дотримання правил і норм професійної етики, що сприятиме ефективній роботі. Особливо це стосується шкільної практики, вважає Н.Гврітішвілі, адже ні для кого не таємниця, що багато особистісних процесів, які протікають в учнів у цей період, мають незворотний характер. Шкільний психолог має справу з найтоншим об’єктом – внутрішнім світом дитини, підлітка. Його покликання – захищати інтереси школяра, сприяти розвитку його особистості. І тут, звичайно, ніяк не обійтися без чітко окреслених меж, в яких контакти психолога з усіма учасниками навчально-виховного процесу залишаються теплими, бажаними, цілющими.

На думку Н.Гврітішвілі, далеко не всі проблеми, з якими стикається практикуючий психологу роботі з школярами, мають однозначне тлумачення і мають бути точно регламентовані.

Досить часто самі лише почуття та інтуїція підказують психологові найбільш правильне  рішення в тій чи іншій ситуації або застерігають його від поспішних і помилкових вчинків. Отож суттєво важливе значення мають індивідуальна етична свідомість психолога, його почуття відповідальності, професійна компетентність, особисті моральні властивості.

Психологи завжди повинні дотримуватися професійних етичних принципів і не дозволяти іншим впливати на себе з метою порушити ці принципи. Щоб уникнути таких неоднозначних ситуацій і сприяти більш ефективні діяльності психолога в системі освіти, у 1990 році був прийнятий Етичний кодекс психолога [26,с.393].

Етичний кодекс насамперед передбачає застосування таких загальних  етичних принципів: повага до особистості, захист людських прав, почуття відповідальності, чесність та відвертості стосовно клієнта, обережність щодо використання методів і процедур, професійна компетентність, твердість у досягненні мети і процедур, професійна компетентність у досягненні мети втручання, наукове обґрунтування останнього. Тобто мова йде про те, що всі люди мають право на особисту недоторканість та на непорушність. Тому психологи повинні проявляти особливу обережність в тих аспектах своєї роботи, які можуть бути загрозою особистій недоторканності клієнта.

Психологи працюють на підставі наукових знань та набутого досвіду  з метою поглибити уявлення людей  про себе, сприяти само визначеності особистості, покращити умови життя і навчання підростаючого покоління. Щоб досягти цього, вони мають бути обізнаними з новими науковими й професійними дослідженнями у своїй галузі, постійно підвищувати власну компетентність. Але цього не досить. Справа в тому, що психолог, котрий працює в центрі зайнятості, повинен усвідомлювати свої сильні й слабкі сторони, щоб реально оцінити, які завдання він повинен взяти на себе, а які ні. Слід також пам’ятати про те, що жодний кодекс не в змозі охопити всі можливі ситуації і дати рецепти поведінки професіонала, тому в своїй діяльності він повинен керуватися передусім глибоким психологічним розумінням суті різноманітних явищ, їх взаємозв’зків і взаємозумовленостей, особливостей поведінки всіх учасників навчально-виховного процесу. [26, c.394]

Практична психологія освіти розв’язує у даний час різноманітні завдання. В.Панок ці завдання розділяє на освітні та виховні. Він зазначає, що підвищення ефективності процесу  навчання постало нині з особливою гостротою у зв’язку з урізноманітненням навчальних програм та навчальних закладів (ліцеї, гімназії, спеціалізовані школи). Ці процеси породили необхідність розробки методів оцінки педагогічних інновацій з огляду суб’єктивної цінності навчання. Крім того, індивідуалізація та диференціація навчання втрачають свій сенс без психологічного відбору учнів та адаптації їх на початкових стадіях навчання. Найважливіше для психолога – визначити інтелектуальну, особистісну та мотиваційну готовність учня до навчання у тому чи іншому класі.

Іноді психологові доводиться вивчати причини неуспішності або  відвідування учнів. Як правило, визначаються: рівень розумового розвитку учня, умови  його виховання й навчання, стан здоров’я та інше. Іноді достатньо  дослідити рівень розвитку когнітивних, мотиваційних та операційних складових розумової діяльності, іноді необхідно провести патопсихологічне обстеження, що наближає даний вид діяльності шкільного психолога до психолога клінічного.

В.Панок виділяє окремий  напрям роботи практичного психолога в системі освіти – профорієнтація. Основними завданнями профорієнтаційної функції психолога є вивчення здібностей та нахилів учнів з метою правильного вибору ними професії, рекомендації у пошуку психологічно виправданих програм індивідуального навчання, визначення шляхів саморозвитку та самовиховання для учнів, зазначає В.Панок [26,с.36].

З. Косарчук у роботі психолога  відокремлює просвітницьку функцію:

- ознайомлення вчителів  та батьків з основами дитячої,  педагогічної та соціальної психології, а учнів – з основами самовиховання;

- популяризування та  роз’яснювання результатів найновіших  психологічних досліджень;

- формування потреби  у психологічних знаннях, бажання  використовувати їх у роботі  з дитиною або в інтересах  власного розвитку.

Зважаючи на те що серйозною проблемою сучасності є проблема відхилень у психофізичному розвитку й поведінці дітей, до вказаних завдань слід, на думку З. Кірсарчука, додати такі:

- проведення просвітницької  роботи серед педагогів і батьків (особливо у початкових класах) щодо причин проявів і корекції аномалій психофізичного розвитку дітей, здійснення заходів, спрямованих на соціально – трудову адаптацію таких дітей;

- просвіта педагогів  та батьків щодо причин появи  важковиховуваних підлітків і  особливостей психолого – педагогічної роботи з ними.

Профілактична ж робота о психолога, зазначає З. Кісарчук, загалом  націлена на створення у школі  таких умов навчання й виховання, які б сприяли гармонійному психічному та особистісному розвитку учнів. Одним із заходів реалізації загальної мети профілактичної роботи, на його думку, є проведення профорієнтаційної роботиз учнями старших класів [ 26, c. 261 – 264 ].

Профорієнтаційна робота з школярами – це, як правило конкурси по професіям, оформлення кабінетів, зустрічі з цікавими людьми, одержання вузької спеціальності, до того ж далеко не завжди тієї, яка відповідає нахилам самого учня, вважає Г.Овчарова.

Участь у профорієнтації та допомога учням у обґрунтованому виборі професії – одна з найважливіших  сторін роботи психолога. У зміст цієї діяльності входить:

- виявлення інтересів,  нахилів учнів, спрямованості  особистості, первинних профнамірів  та їх динаміки;

- визначення соціальних  установок та допомога у їх  формуванні;

- виявлення мотивації  вибору та її структури;

- формування готовності до самоаналізу та самооцінки, реального рівня домагання;

- виявлення вираженості  та структури здібностей;

- виявлення рівня розвитку  різних сторін особистості, ймовірної  “ціни” діяльності (конфліктність,  напруженість, тривожність, схильність до монотонності, потенційні можливості та їх реалізація, стійкість та наполегливість, цілеспрямованість тощо).

- здійснення профпідбору,  при необхідності – первинного  профвідбору;

- виявлення ступеня  відповідності “профіля особистості”  та професійних вимог, внесення корективів у профнаміри учнів;

- участь та проведення  занять з учнями по курсу  “Основи вибору професії”. [61, c.277-278]

Є. Климов розуміє роботу по профорієнтації та профконсультації не як тимчасову компанію, а як нормальну  систематичну боротьбу за соціальний прогрес, як органічну частину навчально-виховної роботи школи, що готує своїх випускників до життя. [ 15, c. 23 ]

На думку О. Татенко, специфічною особливістю управління шкільною профорієнтацією є те, що профорієнтаційний вплив на школярів має проводитись систематично і планово на протязі всього терміну навчання. Тобто профорієнтація повинна здійснюватись на всіх вікових етапах :

1. Емоційно-образний (діти старшого дошкільного віку).

Формування позитивного  ставлення до світу професій, до людей праці. На цій стадії професії відомі дітям лише за назвами і деякими зовнішніми ознаками (форма одягу, манери поведінки, оцінка оточуючих людей).

2. Пропедевтичний (1- 4 класи).

Розвиток інтересу до професії батьків, до найбільш масових  професій. Формування любові і сумлінного ставлення до праці. У молодших школярів ще не має підстав для здійснення серйозного професійного вибору, часто відсутні виражені інтереси і нахили. Вони легко змінюються на інші.

3. Пошуково-зондуючий (5 -7 класи).

Формування професійної спрямованості при усвідомленні інтересів, здібностей, цінностей, які пов’язані з вибором професії і визначенням свого місця у суспільстві. В цих учнів можуть мати місце особливо раптові переміни в інтересах, що викликано істотним підйомом пізнавальної активності у цьому віці. Але саме в цьому віці можуть виникнути інтереси, які можуть мати вихід на професійну діяльність.

4. Формування професійної  свідомості (8 – 9 класи).

Формування особистісного  сенсу вибору професії, уміння співвідносити  суспільні цілі вибору сфери діяльності із своїми ідеалами, уявлення про цінності зі своїми можливостями. На цьому етапі учень повинен вже реально сформулювати для себе задачу вибору майбутньої діяльності з урахуванням наявного психологічного і психофізіологічного ресурсів.

5. Період уточнення  соціально-професійного статусу (10 – 11 класи).

Формування знань, умінь  у визначеній сфері трудової діяльності. Це класи з поглибленою спецпідготовкою.

6. Входження в професійну  діяльність (учні ПТНЗ, студенти спеціальних середніх і вищих навчальних закладів).