Емпіричне дослідження професійно важливих якостей працівників міліції громадської безпеки

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки,

молоді та спорту України

29 березня 2012 року №  384

Форма № Н-9.02

Полтавський національний педагогічний університет імені  В.Г. Короленка

Психолого-педагогічний факультет

Кафедра психології

Дипломна  робота

за освітньо-кваліфікаційним  рівнем спеціаліст

на тему  Емпіричне дослідження професійно важливих якостей 

            працівників міліції громадської  безпеки     

Виконав: студент 5 курсу, групи ПП-21

спеціальності

_7.03010201 Психологія______________

(шифр і назва спеціальності)

___Пилипенко О.М._____   

(прізвище та ініціали)

Керівник ___ Тітова Т.Є.  _____

(прізвище та ініціали)

Рецензент____Новак О.О._______

             (прізвище та ініціали)

Полтава-2013 року

Зміст

ВСТУП

В умовах розбудови української  державності, становлення України  як демократичного суспільства, розвитку державних служб та інститутів до рівня європейських стандартів, нагальним стає питання щодо зміни соціального призначення міліції, висування на перше місце у її діяльності забезпечення прав і свобод людини й громадянина, покращення партнерських взаємовідносин між міліцією та населенням. На сьогодні особливого значення набуває рівень професійної підготовки працівників міліції, що зумовлює ступінь ефективності їх діяльності з протидії злочинності.

В системі органів  внутрішніх справ, що вирішує відповідальні завдання забезпечення правопорядку, важливе місце належить підрозділам міліції громадської безпеки, функцією яких є охорона громадського порядку. Специфіка діяльності з охорони громадського порядку, що зумовлена низкою чинників, потребує її психологічного забезпечення. Зокрема, особовий склад виконує свої службові обов’язки в психологічно напружених, екстремальних умовах, його діяльності притаманні всі особливості, характерні для «критичних» видів діяльності: дефіцит часу для прийняття рішення та його реалізації; вплив на особистість екстремальних подразників; домінування негативних емоцій; підвищена відповідальність, тощо. Вони існують об’єктивно, але набувають для конкретної людини особистісної значимості і тому можуть призвести до негативних наслідків. Визначення системи професійно важливих якостей працівників міліції громадської безпеки сприятиме цілеспрямованому розкриттю і розвитку здібностей особистості, зростанню її професіоналізму, працездатності, збереженню здоров’я і самого життя правоохоронця при виконанні ним службових завдань.

Звертаючись до наукового  спадку фахівців що працювали в напрямку визначення поняття професійно важливі  якості та професійно важливі якості працівників міліції, ми бачимо, що роботи присвячені, головним чином, окремим методичним та організаційним аспектам врахування психологічних особливостей працівників при відборі кадрів (В.А. Варламов, Ю.Б. Ірхін, В.В. Лебедько, В.С. Медведєв, Г.М. Мякішев, В.Ф. Назаренко, В.В. Рибалка, В.М. Синьов, С.І. Яковенко та ін.) або містять узагальнені переліки якостей працівників окремих служб органів внутрішніх справ (В.Г. Андросюк, В.І. Барко, Л.І. Казміренко, О.М. Корнєв, В.В. Кощинець, Ю.П. Тимошенко, О.В. Шаповалов, Г.О. Юхновець та ін.). Істотну роль в аналізі професійно важливих якостей практичного психолога та їх ролі в процесі становлення професіонала відіграли роботи О.Ф.Бондаренка, І.В.Вачкова, С.Д.Максименка, М.В.Молоканова, В.Г.Панка, Н.І.Пов'якель, В.Д.Потапової.

Теоретико-методологічний аналіз проблеми професіогенезу в сучасних умовах розбудови демократичного правового суспільства й системного реформування правоохоронних органів дає підстави констатувати, що дослідження засобів цілеспрямованого становлення особистості працівників міліції громадського порядку набуває неабиякої актуальності, що й обумовило вибір теми дипломної роботи: «Емпіричне дослідження професійно важливих якостей особистості працівників міліції громадської безпеки».

Нами були сформульовані  наступні завдання дослідження:

1. Проаналізувати сутність поняття «професійно важливі якості» у сучасній науковій літературі, виявити місце професійно важливих якостей у професійному становленні особистості працівників міліції громадської міліції громадської безпеки.
2. Визначити методичні аспекти дослідження професійно важливих якостей працівників міліції громадської безпеки.
3. Провести комплексне психодіагностичне дослідження та виявити рівень розвитку професійно важливих якостей працівників міліції громадської безпеки.

Об’єктом нашого дослідження є професійно важливі якості особистості.

Предметом дослідження є професійно важливі якості особистості працівників міліції громадської безпеки.

Мета дослідження: полягає у визначенні професійно важливих якостей особистості працівників міліції громадської безпеки.

Теоретико-методологічну основу дослідження склали положення діяльнісного підходу (Б. Г. Ананьєв, О.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, С. Л. Рубінштейн та ін.); положення професіографічного підходу та наукові уявлення про професійно-важливі якості особистості (М.І. Ануфрієв Е.Ф. Зеєр, А.К. Маркова, М.Р. Романова та ін.), а також нормативні документи співробітників правоохоронних органів.

Методи дослідження. Мета і завдання дослідження зумовили необхідність використання комплексу теоретичних методів, що відповідають змісту, проблемі та етапам дослідження, до якого входять наступні теоретичні методи дослідження: теоретико-методологічний аналіз проблеми, систематизація наукових літературних джерел, порівняння та узагальнення даних.

При проведенні дослідження  використовувались такі емпіричні методи, як опитування та тестування. З метою виявлення рівня розвитку професійно важливих якостей працівників міліції громадської безпеки нами використовувався комплекс психодіагностичних методик: Методика «Багатофакторний особистісний опитувальник 16-РF» (за Р.Б. Кеттеллом), Методика «Дослідження стильових особливостей саморегуляції особистості» (за В.І. Моросановою), Опитувальник «Оцінка нервово-психічної напруги» (за Т.А. Немчин).

Теоретичне  значення роботи полягає у теоретичному поглибленні змісту поняття «професійно важливі якості», визначенні місця професійно важливих якостей у професійному становленні особистості в цілому та працівників міліції громадського порядку зокрема.

Практичне значення роботи обґрунтуванні значення професійно важливих якостей у професійному становленні працівників міліції громадського порядку та узагальненні комплексу професійно важливих якостей особистості (вольових, емоційних, комунікативних, інтелектуальних). Результати дослідження можуть бути використані при підготовці працівників ОВС та враховані працівниками психологічної служби ОВС.

Структура роботи. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів висновків та списку використаної літератури (який налічує 46 джерел українською та російською мовами). В роботі міститься 10 рисунків. Загальний обсяг роботи складає 71 сторінку.

Розділ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВИХ ЯКОСТЕЙ ПРАЦІВНИКІВ МІЛІЦІЇ ГРОМАДСЬКОЇ БЕЗПЕКИ

У даному розділі  мова йде про визначення поняття  «професійно важливі якості» та їх місця в системі професійного самовизначення. Здійснюється аналіз психологічних вимог до особистості працівника міліції громадського порядку, обґрунтовується необхідність детального психологічного аналізу системи професійно важливих якостей.

1. Визначення сутності поняття «професійно важливі якості» у сучасній науковій літературі

Підготовка висококваліфікованого фахівця є головним завданням вищої школи. У загальній схемі особистості фахівця професійні якості займають одне з провідних місць, тому визначенню цієї дефініції в останній час науковці приділяють багато уваги.

У зв’язку з дослідженням поняття професійно важливих якостей необхідно згадати поняття здібності, оскільки як відмічали класики психологічної науки, здібності визначають придатність особистості до певної діяльності (С. Рубінштейн) та є індивідуальними особливостями, які мають відношення до успішності виконання діяльності чи діяльностей (Б. Теплов, В. Шадриков). Зазвичай, здібності визначають як «індивідуально-психологічні особливості, що забезпечують легкість та швидкість набуття знань, умінь, навичок, але не зводяться до них» [46]. При цьому здібності відрізняють одну людину від іншої і мають різну міру вираженості.

Термін «професійно важливі якості» в науковій літературі трактується неоднозначно. З різних позицій професійно значущі якості особистості досліджували В. Сластьонін, Е. Зеєр, Н. Тализіна, О. Мудрик, В. Шадриков, М. Вачевський, С. Рубінштейн, І. Якиманська, Ф. Русинов та ін.

В. Шадріков під професійно значущими якостями розуміє індивідуальні якості суб’єкта діяльності, які впливають на ефективність цієї діяльності й успішність її виконання [46]. Згідно із думкою С. Батишева, професійно значущі якості – це ті якості, які дозволяють людині найбільш ефективно реалізувати себе у конкретних видах трудової діяльності. [17].  A. Каганов визначає професійно важливі якості, як атрибути особистості, які покликані забезпечити її успішний трудовий старт і високі виробничі показники [21]. Я. Корякіна визначає професійно значущі якості як ознаки особистості, які пред’являються суспільством до фахівців тієї чи іншої професії, що впливають на успішність професійної діяльності, надають можливість розвитку творчого потенціалу, професійної самостійності, дозволяють ефективно реалізувати себе у професії [ 22]. Професійно важливі якості, за І. Алексєєвою, - це індивідуальні властивості суб’єкта діяльності, які необхідні і достатні для реалізації цієї діяльності на нормативно заданому рівні [3]. В. Дружинін робить висновок про те, що професійно значущі якості – це  будь-які якості суб’єкта, які задіяні в процесі діяльності і забезпечують ефективність її виконання за параметрами продуктивності, якості праці і надійності. На думку Є. Ільїна професійно значущі якості – це такі функціональні якості і особистісні особливості людини, які сприяють успішному виконанню даної професійної діяльності. За О. Шушеріною професійно значущі якості студента як майбутнього фахівця – це ті якості, які пред’являються сучасним суспільством до фахівців даної професії, впливають на успішність навчальної діяльності студента, дають йому можливість найбільш ефективно реалізувати себе і розвиток яких забезпечує у подальшому високу якість його професійної діяльності [20]. Так підсумовуючи все вище наведене можна зазначити, що професійно значущі якості це сукупність соціально і біологічно обумовлених компонентів особистості, які дозволяють успішно виконувати певний вид трудової діяльності.

Але ні одне з вище наведених визначень не може у повному обсязі висвітлити значення цього терміну, адже при їх формулюванні важливо враховувати не просто суму якостей, а їх певну послідовність, складові та різноманітні поєднання, в яких можливий нерівномірний розвиток окремих компонентів і їх прояв у конкретній професійній діяльності. Професійно значущі якості є однією із можливих передумов професійної придатності, що характеризують певні здібності і складають їх структуру. З одного боку, вони є передумовою професійної діяльності, а з іншого, професійно значущі якості самі удосконалюються, шліфуються в ході діяльності.

Різні сфери трудової діяльності потребують різноманітних поєднань професійно важливих якостей, тому розглянемо їх, виходячи з типів професій, які запропонував Є. Климов [22] і які систематизували у своїй роботі Л. Шеховцова та Є. Тютюнник. Для професій типу «людина - людина» визначені такі професійно значущі якості: доброзичливість, такт, товариськість, емоційна стійкість, самовладання, витримка, чуйність, співпереживання (емпатія), самостійність, домінантність, організаторські здібності, соціальний інтелект, чистота, чіткість, виразність мови, експресія особи і поведінки, наполегливість.

Для професій типу «людина - техніка» необхідні такі професійно важливі якості, як : технічне і образне мислення,просторові уявлення, концентрація і переключення уваги, образна пам’ять, швидкість реакції, координація рухів, фізична витривалість[ 22].

Для професій типу «людина - знакова система» характерні такі професійно важливі: вербальне мислення, вербальна пам’ять, акуратність, ретельність, концентрація, стійкість і розподіл уваги;

Для професій типу «людина - художній образ» бажаним є високий розвиток таких якостей як: образне мислення; образна пам’ять, просторові уявлення, координація рухів, м’язово-кінестетична чутливість, енергетична зарядженість, акуратність.

Для професій типу «людина - природа» характерні інші професійно важливі якості: концентрація і переключення уваги, технічне мислення, просторова уява, схильність до практичної праці, емоційна стабільність.

Усі ці описи професійно важливих якостей дуже приблизні і багато в чому не відображають специфіку деяких видів діяльності. Адже професійно значущі якості одного й того ж фахівця у різних організаціях можуть бути різними або навіть зовсім протилежними.

Тому перелік необхідних професійно важливих якостей потрібно розробляти з урахуванням особливостей кожної окремо взятої організації і кожної посади, відповідно до специфіки діяльності й корпоративної культури організації. Для цього пропонуємо використовувати технологію, що у своїй роботі пропонує  О. Силкін [18]:

Етап 1. Аналіз діяльності спеціаліста. На цьому етапі визначають основні функції й операції, які виконує працівник.

Етап 2. Аналіз критичних моментів. Після того як будуть визначені ключові особливості діяльності, слід провести аналіз критичних моментів. Для цього необхідно передбачити якомога більше складних робочих ситуацій, з якими щоденно має справу фахівець.

Етап 3. Складання переліку професійно значущих якостей. На основі отриманих даних потрібно визначити якості, які знадобляться співробітнику для успішного виконання завдань на заданій посаді. Слід визначити ці якості щодо кожної конкретної функції і кожної критичної ситуації.

На цьому етапі слід ретельно проаналізувати складений перелік професійно значущих якостей і відсіяти близькі за значенням якості, об’єднати схожі за характеристиками.

Етап 4. Визначення вагового коефіцієнта кожної професійно важливої якості. На цьому етапі проводять ранжирування якостей за ступенем значущості. Ранжування слід проводити від найменш значущої якості до найбільш значущої, тобто найважливіша якість повинна мати вищий ранг. У підсумку можна визначити 10-15 якостей, які отримали найвищий ранг, і є професійно значущими.

Саме ця технологія виявлення професійно значущих якостей працівника, на нашу думку, є найбільш змістовною і повною.

Таким чином, під професійно значущими якостями ми розуміємо сукупність якостей особистості, які визначають успішне виконання фахівцем своїх посадових обов’язків. При чому вони в ієрархії професійно важливих якостей мають визначену послідовність залежно від їх значущості для певного виду діяльності.

1.2 Місце професійно  важливих якостей у професійному  становленні особистості

Сучасний етап розвитку суспільства характеризується автоматизацією і комп'ютеризацією виробництва, впровадженням нових технічних засобів і технологій, зміною монопрофесіоналізму на поліпрофесіоналізм. Це призводить до того, що професійний і діловий світ потребує фахівців, здатних успішно і ефективно знаходити і реалізовувати себе в мінливих соціально-економічних умовах в зв'язку з плануванням і облаштуванні своєї кар'єри. Таким чином, на сьогодні проблема професійного становлення особистості відноситься до тих, які активно розробляються в психологічній науці. Розглядаючи професійне становлення особистості, багато дослідників виділяють стадії, рівні, етапи, які проходить фахівець у своєму професійному просуванні. В даний час у науці немає загальноприйнятого розбиття життєвого шляху професіонала на етапи або фази.

У сучасній науці поняття «становлення» зазвичай розглядається як філософська категорія, що розкриває спонтанність, мінливість речей і явища – їх безперервний перехід, перетворення в інше [20]. Термін становлення може розглядатись в трьох значеннях:

1. Як синонім категорії «розвиток».
2. Як вияв процесу створення передумов, елементів предмета, що виникає на їхній основі.
3. Як характеристика початкового етапу вже виниклого предмета, де відбувається перехід від старого до нового, зростання цього нового, його зміцнення і перетворення в цілісну розвинену систему [17].

Термін «професійне становлення» широко використовується у психології і педагогіці (І. Батракова, С. Вершловській, Е. Зеер, В.Кудрявцев, Л. Мітіна, С. Полуйкова, А. Тряпіцина, Н. Чекальова, А.І.Щербаков та ін.) [20]  і розглядається з різних позицій.

Так Т. Кудрявцев розглядає «професійне становлення» як тривалий процес розвитку особистості з початку формування професійних намірів до повної реалізації себе в професійній діяльності. Центральна ланка цього процесу - професійне самовизначення. Е. Зеєр трактує «професійне становлення» як формоутворення особистості, адекватне вимогам професійної діяльності. К. Левітан досліджує «професійне становлення» як розв’язання професійно значущих, більш складних завдань – морально-етичних і комунікативних, у процесі чого людина опановує необхідний комплекс пов’язаний з її професією ділових та етичних якостей [13].

Таким чином, аналіз наукової літератури свідчить, що професійне становлення може розглядатися як тимчасова послідовність ступенів, періодів, стадій і як сукупність способів і засобів, де проходження їх один за одним має не тимчасову, а цільову детермінацію.

Професійне становлення передбачає використання сукупності прийомів соціального впливу на особистість, її включення в різні види діяльності, що спрямованні на формування системи професійно важливих якостей.

В переліку професійно важливих якостей особистості беруть участь не тільки сукупності властивостей особистості, пов’язані з видом діяльності, але особистісні якості, професійно важливі для будь-якого виду професійної діяльності. Це перш за все відповідальність, самоконтроль, професійна самооцінка, яка є важливим компонентом професійної самосвідомості, і дещо специфічні це  емоційна стійкість, тривожність, ставлення до ризику.

У різних професіях у однієї і тієї ж людини на різних етапах її розвитку компетентність може бути представлена різними комплексом вищеназваних якостей. Джерелом професійного становлення є протиріччя між досягнутим рівнем розвитку особистості і вимогами, які пред'являють колектив, суспільство, навчальна діяльність до системи вже сформованих знань, навичок, а також до індивідуально-психологічним властивостям особистості. Тому професійне становлення особистості має власну освітню траєкторію і траєкторію особистісного зростання.

Серед власне особистісних властивостей найчастіше згадується в якості універсального професійно важливої якості відповідальність. Відповідальність розглядається рядом авторів як одне з властивостей, що характеризують спрямованість особистості, впливає на процес і результати професійної діяльності насамперед через ставлення до своїх робочих обов'язків і до своїх професійних якостях.

Розвиток особистості працівника міліції громадського порядку відбувається через якісні зміни, що ведуть до нового рівня її цілісності. Вона припускає зміну сутнісних сил особистості, перетворення установок, що склалися, орієнтацій, мотивів поведінки під впливом суспільних відносин, що змінюються. Розвиток особистості здійснюється через зміну її спрямованості.

У контексті нашого дослідження нас цікавить становлення особистості працівника міліції громадського порядку  як суб’єкта професійної діяльності. Враховуючи концепцію В. Сластеніна, ми виділяємо декілька рівнів професійного становлення особистості працівника, а саме:

Адаптивний - як стадія введення в професійну діяльність.

Професійно-репродуктивний - стадія освоєння професійно-важливих знань, умінь і навичок.

Особистісно-продуктивний - стадія сприйняття особистісного сенсу правоохоронної діяльності.

Креативно-професійний - практична реалізація професійного становлення професіонала-правоохоронця [17 ].

Таким чином, ураховуючи вищенаведене ми можемо стверджувати, що професійне становлення особистості працівника міліції громадського порядку – це цілісний, динамічно розгорнутий у часі процес, який починається з формування професійних намірів, і триває до повної реалізації себе в активній професійній діяльності. Основною суперечністю професійного становлення правоохоронця є суперечність між властивостями особистості та об’єктивними вимогами правоохоронної діяльності, значення якої полягає у тому, що саме вона зумовлює його подальший розвиток. Реалізуючи себе в професійній діяльності, працівник поступово змінюється, що приводить до формування нових властивостей його особистості.

1.3 Система професійно  важливих якостей працівників  міліції громадської безпеки

Треба відзначити, що в науковій літературі не існує єдиного уніфікованого набору професійно важливих якостей, проте більшість дослідників підкреслюють необхідність наявності в структурі особистості правоохоронця таких елементів, як спроможність психологічного впливу на людей, високій рівень психологічної стійкості, особистісно-вольові якості, психічна та фізична витривалість, збереження високого морального духу і бойової активності, комунікативні вміння та якості, професійне мислення (логічність, швидкість, глибина, критичність, кмітливість, гнучкість разом з творчою уявою), добре розвинута слухова і зорова пам’ять (особливо на обличчя), інтуїція, передбачення (антиципація), вміння орієнтуватися, швидка реакція, професійна спостережливість, професійна спрямованість особистості, морально-ділові якості, здатність співчувати іншій людині, доброзичливість, чутливість, безкорисливість, терпимість, толерантне ставлення щодо різних нестандартних проявів поведінки, зовнішнього вигляду і способу мислення будь-якої людини, принципова вимогливість до себе та інших, переконаність у необхідності служіння народу в цілому, а не окремим його прошаркам, творчий склад розуму, здібність прораховувати варіанти можливих наслідків дій людей, їх протистоянь чи, навпаки, об’єднань. До того ж підкреслимо, що така діяльність потребує великого самовладання, здатності не виходити з себе в найскрутніших ситуаціях, співвідносити свою поведінку, спрямовану на інших людей, з суспільними моральними та правовими нормами[ 28].

В той же час для професій, пов’язаних з правоохоронною діяльністю, існують специфічні протипоказання. Так, люди з яскраво виявленими фізичними вадами, дефектами мови, замкнуті, нетовариські, немоторні, слабкі духом, байдужі до людей або, навпаки, корисливі у стосунках з іншими не можуть працювати в правоохоронних органах. Такі якості повинні виявлятися та відсіюватися ще на етапі професійного відбору.

Виняткова складність діяльності міліції диктує високі вимоги до професійної підготовленості кожного співробітника. Ця діяльність робить зворотний вплив на співробітників міліції як суб’єктів діяльності, розвиваючи їх знання, навики й уміння і здібності, формуючи певні характерологічні якості.

Діяльність працівників міліції істотно залежить від мотивації праці, захопленості схильності до правоохоронної діяльності. Формування стійких позитивних мотивів діяльності співробітників міліції можна вести в 4 напрямах:

1. формування безпосередніх мотивів праці за допомогою розкриття цікавих і творчих сторін діяльності міліції;
2. розвиток інтересу до діяльності опосередкованої дією на мотиви шляхом виховання в співробітників міліції почуття професійного обов’язку і гордості за приналежність до міліції;
3. розкриття перед співробітниками перспектив службового зростання, просування по службі і підвищення професійної кваліфікації як працівника органів правопорядку;
4. ефективна організація праці співробітників і створення в колективі служб і підрозділів міліції сприятливого морально-психологічного клімату[ 30].

Результати будь-якого виду діяльності працівників міліції залежать від її якісних характеристик: нормативності, організованості, підготовленості та ефективності.

Нормативність діяльності є ступенем відповідності дій співробітників правовим і етичним нормам, положенням Кодексу честі співробітників міліції, орієнтації на застосування тільки законних способів боротьби з протиправними діяннями. Діяльність співробітників міліції повинна проходити під знаком суворого дотримання норм кримінального карно-процесуального і адміністративно-правового законодавства.

Організованість створює реальний фундамент для успішної діяльності працівників міліції. Вона виражається у визначенні відповідних форм організації і стрункої системи реалізації професійних завдань міліції.

Підготовленість виражається в наявності у співробітника міліції відповідних знань, умінь і навичок. Важливу роль на рівні з іншими видами підготовленості (юридичної, спеціальної) грає професійно-психологічна підготовленість[ 11].

Якщо підготовленість виступає як передумова успішної роботи, то освоєність визначає реальне оволодіння нею співробітником міліції і високий ступінь виконання відповідної діяльності.

Ефективність діяльності співробітників міліції складається з продуктивності, що виражається в кількісних і якісних результатах діяльності; швидкості, що відображає чіткість і організованість дій; темпу діяльності, що визначає співвідношення «енергійних» ділянок і спадів діяльності співробітника протягом періоду часу, що фіксується; повноти, залежної від об’єму реалізованих дій, необхідних для успішного виконання діяльності співробітником міліції протягом тривалого періоду часу і збереження стійкої результативності діяльності.