Инновационное развитие потенциала предприятия

  111

Тема: Инновационное развитие потенциала Предприятия

Зміст

Вступ…………………………………………………………….…………..c.3

1.Теоретичні основи розвитку інноваційного потенціалу

підприємства на засадах реінжинірингу

1.1.Сутність та характеристика факторів розвитку інноваційного

потенціалу підприємства…………………………………….…………….c.6

1.2.Характеристика процесу проектування інноваційного потенціалу підприємства………………………..………………………….……..........c.14

1.3. Методологія моделювання бізнес-процесів підприємства…………c.22

Висновки до розділу 1……………………….………………….………....c.36

2. Дослідження розвитку інноваційного потенціалу підприємства ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія»

2.1.Профіль діяльності підприємства………………………………….....c.38

2.2.Діагностика основних елементів потенціалу підприємства……......c.55

2.3.Оцінка ефективності фінансово-господарської діяльності  підприємства………………………………………………………...….….c.65

Висновки до розділу 2………………………………………….….............c.78

3. Шляхи підвищення інноваційного потенціалу підприємства

3.1. Моделювання бізнес – процесів підприємства  на засадах реінжинірингу……………………………………………………………….c.82

3.2. Розробка програми реінжинірингу бізнес – процесів підприємства

задля підвищення інноваційного потенціалу………………………..……c.99

3.3.Економічний ефект реалізації програми реінжинірингу бізнес – процесів підприємства………………..……………………………………………...c.124

Висновки до розділу 3…..……………………………………………..….c.131

Висновки та пропозиції…..……………………………………………..c.134

Список використаних джерел….……………………..…………….….c.138

Додатки

ВСТУП

Динаміка економічного розвитку в сучасних умовах все більше залежить від технологічних зрушень на базі інновацій. Уміння формувати та ефективно використовувати інноваційний потенціал стає вирішальним фактором забезпечення конкурентоспроможності та розвитку вітчизняних підприємств. З іншого боку, за роки ринкових трансформацій Україна так і не змогла наблизитися до інноваційних параметрів розвинених країн, особливо у високотехнологічних галузях. Реформування системи управління інноваційною діяльністю вітчизняних підприємств може стати основним чинником їх прискореного розвитку, підвищення конкурентоспроможності та ефективності.

Актуальність дипломної магістерської роботи визначена потребою досягнення конкурентних переваг українськими підприємствами на національному і зарубіжних ринках. Забезпечення конкурентних позицій можливе лише за умови ефективного використання інноваційних ресурсів, економіки знань, впровадження сучасних наукомістких технологій, розробки якісно нової продукції, створення інновацій. Ці обставини вимагають науково обґрунтованих методик оцінки, формування, розвитку та ефективності використання інноваційного потенціалу. Перспектива інтеграції України до Європейського Союзу обумовлює необхідність впровадження в практику вітчизняних підприємств як досвіду розвинених країн з більш ефективного використання в процесах виробництва інноваційних ресурсів, так і розробки власного методологічного інструментарію з метою формування та використання інноваційного потенціалу.

Питання аналізу, формування та використання інноваційного потенціалу підприємств та організацій досліджувалося у роботах вітчизняних та зарубіжних науковців, зокрема: І. Анософфа, П.Друкера, М.Портера, Б.Санто, Й.Шумпетера, В.Александрової, О.Алимова, С.Бая, Є.Галушко, А.Гальчинського, В.Геєця, Н.Гончарової, А.Гриньова, В.Гриньової, О.Дьоміна, Г.Доброва, Г.Жица, П. Завліна, С.Ільєнкової, С.Ілляшенка, О.Кузьміна, Є.Лапіна, І.Лукінова, В.Мединського, Л.Мельника, Ю.Морозова, Л.Нейкової, І.Отенко, П.Перерви, В.Соловйова, А.Трофілової, Р.Фатхутдінова, Л.Федулової,  Н.Чухрай, С. Юшина, А.Яковлєва та ін.

Метою дослідження є розробка теоретичних засад та практичних рекомендацій щодо підвищення інноваційного потенціалу підприємства.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішено ряд таких завдань:

-         досліджено поняття та типи інноваційного потенціалу підприємства;

-         узагальнено методики оцінки інноваційного потенціалу підприємства;

-         проведено аналіз інноваційного потенціалу ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія»;

-         розроблено програму підвищення інноваційного потенціалу ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія»;

-         обґрунтовано економічний ефект реалізації запропонованої програми підвищення інноваційного потенціалу ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія».

Об’єктом дослідження дипломної магістерської роботи є інноваційний потенціал ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія».

Предметом дослідження дипломної магістерської роботи є інноваційна діяльність підприємства.

Методологічною основою дослідження є системний підхід, діалектичний метод пізнання, фундаментальні положення сучасних економічних теорій, сучасні концепції управління та інноватики. У процесі розв’язання завдань дослідження були використані методи: системного підходу – для обґрунтування теоретико – методологічних положень формування та розвитку інноваційного потенціалу підприємства; порівняльного та статистичного аналізу (у тому числі кореляційно-регресійний), логічного узагальнення – для дослідження організаційно – економічних передумов удосконалення економічної оцінки інноваційного потенціалу підприємства; економіко-математичного аналізу, структурно – логічного моделювання – для удосконалення системи оцінки рівня та ефективності використання інноваційного потенціалу підприємства; графоаналітичний – для ілюстрації висновків  дослідження.

Інформаційною базою є нормативні та законодавчі акти України, що регламентують інноваційну діяльність підприємств; основні положення наукових праць вітчизняних і зарубіжних учених у межах досліджуваної тематики; офіційні матеріали та експрес-інформація Держкомстату України; організаційно-управлінська документація ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія», матеріали науково-практичних конференцій, періодичних видань та мережі Інтернет.

Магістерська робота містить 145 сторінок тексту, 17 таблиць, 20 рисунків; 29 додатків, список використаних інформаційних джерел складається з 86 одиниць.

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА НА ЗАСАДАХ РЕІНЖИНІРИНГУ

1.1.Сутність та характеристика факторів розвитку інноваційного потенціалу підприємства

Інноваційний розвиток провідних країн світу свідчить про те, що для України недостатньо тільки переходу до ринкових відносин. Для забезпечення конкурентоспроможності національної економіки на світовому рівні необхідно використовувати структурно – інноваційну модель економічного зростання, реалізація якої залежить від наявного в країні інноваційного потенціалу.

Фактори розвитку інноваційного потенціалу мають визначальний вплив на інноваційну діяльність як окремого підприємства, так і національної економіки в цілому. Слід звернути увагу на те, що фактори інноваційного потенціалу стають вирішальними при умовах кризи і потреби розвитку інноваційної діяльності. Для розкриття сутності факторів розвитку інноваційного потенціалу визначимо сутність інноваційного потенціалу.

              Поняття «інноваційний потенціал» стало концептуальним відображенням феномена інноваційної діяльності та отримало свій розвиток з початку 80-их років ХХ ст. Не так давно воно стало вводитись в число понять понять економічної науки як економічна категорія. В останній час все більше дослідників приділяють увагу вивченню окремих аспектів інноваційного потенціалу.

Сутність категорії «інноваційний потенціал» логічно розглядати, виходячи із сутності її складових категорій «інновація» та «потенціал».

              Інновацію слід розглядати як завершення інноваційної діяльності та отримання позитивного результату.

              В загальному розумінні потенціал – це наявні можливості, ресурси, запаси, що можуть бути використані для досягнення певної мети, вирішення будь – якого завдання, або ж необхідні для підтримання та збереження будь-чого.

              Згідно ст.2 Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні», інноваційний потенціал – це «сукупність науково – технологічних, фінансових, виробничих, соціальних та культурно – освітніх можливостей  країни (галузі, регіону, підприємства тощо), необхідних для забезпечення інноваційного розвитку економіки»[2].

Згідно національного стандарту України «Інноваційна діяльність», ДСТУ ГОСТ 31279:2005, інноваційний потенціал визначається як сукупність ресурсів різних видів, що включає в себе матеріальні, фінансові, інтелектуальні, науково – технічні та інші ресурси, що потрібні для здійснення інноваційної діяльності[26].

Згідно Закону України  «Про інноваційну діяльність», серед основних принципів державної інноваційної політики визначено «створення умов для збереження, розвитку і використання вітчизняного науково-технічного та інноваційного потенціалу»[1].

На основі наведених статей  законодавства України з питань інноваційної діяльності, визначимо, що нормативне регулювання щодо інноваційного потенціалу наявне і є одним із факторів його розвитку на національному рівні.

В науковій літературі відсутнє єдине визначення сутності інноваційного потенціалу підприємства.

В.А. Верба та І.В. Новікова пропонують під інноваційним потенціалом підприємства розуміти сукупність інноваційних ресурсів, які перебувають у взаємозв’язку, та умовозабезпечуючих чинників (процедур), які створюють необхідні умови для оптимального використання цих ресурсів з метою досягнення відповідних орієнтирів інноваційної діяльності та підвищення конкурентоспроможності підприємства в цілому [56]. Таки чином автори поєднали ресурсну, факторну, умовозабезпечуючу складову в єдине ціле – теорію, що описує процес досягнення мети підприємства, що займається інноваційною діяльністю.

Серед інноваційних ресурсів автори виділяють кадрові, науково – технічні, виробничо – технологічні, фінансово – економічні. Основними стимуляторами умовозабезпечуючих чинників (інноваційних процедур) є мотиваційний механізм, інноваційна культура підприємства та організаційно – управлінська культура. Структуру інноваційного потенціалу представлено на рис.1.1.1.

Рис.1.1.1. Структура інноваційного потенціалу підприємства

              А.В. Гриньов визначає інноваційний потенціал як сукупність усіх наявних матеріальних і нематеріальних активів підприємства, що використовуються в процесі здійснення інноваційної діяльності. Він містить у собі ресурси, що в змозі забезпечити досягнення конкурентних переваг підприємства з використанням інновацій. Отже, існують різні підходи до визначення інноваційного потенціалу. Одні автори розглядають його як сукупність ресурсів, інші – як можливість їх використання, треті роблять наголос на цілях підприємства [36].

С.М. Ілляшенко під інноваційним потенціалом розуміє деяку критичну масу ресурсів господарюючого суб’єкта (інтелектуальних, науково – дослідних, інформаційних і т.д.), необхідну і достатню для його розвитку на основі постійного пошуку і використання нових сфер і способів реалізації ринкових можливостей, які відкриваються перед ним, що пов’язано з модифікацією існуючих і формуванням нових ринків збуту [42].

Автор більш детально виділяє наступні складові інноваційного потенціалу: ринковий, інтелектуальний, кадровий, технологічний, інформаційний, інтерфейсний та науково-дослідний потенціали.

Є.В. Лапін розглядає інноваційний потенціал як спроможність створювати нововведення власними силами або придбавати їх збоку, а також ефективність впровадження інновацій в практику господарської діяльності [51]. Результатом реалізації інноваційного потенціалу підприємства він вбачає:

      освоєння нової та модернізація продукції, що випускається;

      розробка та впровадження у виробництво нових машин, обладнання, інструментів, нових конструкційних матеріалів;

      розробка та впровадження у виробництво нових технологій та способів виробництва продукції;

      удосконалення та розробка нових методів, засобів та правил організації та управління виробництвом.

Близьким до попереднього визначення є позиція Н.С. Краснокутської, яка під інноваційним потенціалом розуміє можливості підприємства у сфері розробки та впровадження інновацій [49].

Р.А. Фатхутдінов визначає інноваційний потенціал як міру готовності організації виконати задачі, які забезпечать досягнення поставленої інноваційної мети, тобто міра готовності до реалізації інноваційного проекту або програми інноваційних перетворень та впровадження інновації. Автор розглядає розвиток організації як реакцію на зміну зовнішнього середовища і підкреслює її стратегічний характер. Отже, від стану інноваційного потенціалу залежить вибір і реалізація інноваційної стратегії [67].

Узагальнюючи наведені визначення, можна визначити інноваційний потенціал як сукупність ресурсів та можливостей їх використання для реалізації інновацій, що дозволяє досягти стратегічних цілей підприємства.

Після розкриття сутності інноваційного потенціалу, визначимо і охарактеризуємо фактори розвитку інноваційного потенціалу.

Фактором є умова, рушійна сила, причина будь-якого процесу, що визначає його характер або одну з його основних рис. Під факторами розвитку інноваційного потенціалу підприємства слід розуміти умови, рушійні сили, завдяки яким формується і розвивається інноваційний потенціал на підприємстві.

Оскільки автором будь-якої інновації є людина, тому людський чинник є визначальним у процесі виникнення інновацій на підприємствах. Особа, яка є автором інновацій, може належати як до внутрішнього середовища організації (наприклад, працівник, власник або співвласник, інвестор тощо), так і бути складовою зовнішнього середовища підприємства (наприклад, працівник підприємства-конкурента, незалежного науково-дослідного інституту тощо).

Усі фактори розвитку інноваційного потенціалу підприємств можна поділити за ознакою середовища впливу на дві групи: чинники, які діють в межах підприємства (внутрішні змінні), які в теорії менеджменту називають чинниками внутрішнього середовища, та чинники, які діють поза підприємством (зовнішні змінні), які називають чинниками зовнішнього середовища.

До внутрішніх чинників розвитку інноваційного потенціалу підприємства можна віднести усі ті внутрішні змінні, які мотивують працівників підприємства до створення інновацій. Такі чинники насамперед залежать від особливостей підприємства, працівників, індивідуальних умов праці (суспільні та матеріальні), а також від стратегії та структури підприємства (правові, організаційні та стратегічні). Такі чинники можуть бути як індивідуальними, так і груповими. Перші стосуються окремих працівників, а другі – колективу працівників на різних щаблях організаційної структури підприємства.

Першою групою факторів впливу розвитку інноваційного потенціалу підприємства є група суспільних чинників, до яких можемо віднести особистісні характеристики працівників та підприємців, а також міжособистісні відносини.

Головними ознаками, що характеризують особистісний чинник працівників підприємства, є: освіта та знання, креативність, амбіції, наявність спільних інтересів, вміння працювати в колективі, правильне самоорганізування тощо. Такі ознаки, як і зазначений чинник, мають індивідуальний характер, показником оцінювання якого є, насамперед, ефективність праці даного працівника та колективу, в якому він працює.

Особистісні чинники підприємців залежать від їх освіти та знань, досвіду роботи, здатності ризикувати, креативності, відкритості на інновації, амбіцій тощо. Показником оцінювання даної ознаки є фінансово-економічні результати підприємства, а також оцінювання умов та організування праці, що здійснюється самими працівниками підприємства. Міжособистісні відносини відіграють важливу роль як фактор впливу на інноваційний потенціал підприємства, оскільки дають змогу максимально ефективно використовувати індивідуальні можливості працівників.

До матеріальних факторів розвитку інноваційного потенціалу підприємства слід  віднести фізичні умови праці та матеріальну вартість результатів індивідуальної праці працівників. В свою чергу, до показників оцінювання фізичних умов праці можемо віднести обсяг фінансових ресурсів, стан техніки та технології на підприємстві та кількість науково-дослідних лабораторій. Головними показниками оцінювання цього чинника у європейських країнах є розмір внутрішніх витрат підприємства на дослідження та розроблення, а також частка цих витрат у загальному розмірі інвестицій підприємства. Показниками оцінювання матеріальної вартості результатів праці працівників є розмір матеріальної і нематеріальної винагороди за працю (заробітна плата, премії, надбавки тощо).

До факторів, що пов'язані зі стратегією та структурою підприємства, відносяться організаційні та стратегічні. Такий набір факторів можемо визначити як універсальний, що характерний будь-яким підприємствам незалежно від їх місцезнаходження (регіон, держава, материк). Однак залежно від місця розташування підприємства вплив окремих чинників може змінюватись.

Виділення зовнішніх факторів впливу на інноваційний потенціал підприємства дає змогу оцінити їхній вплив на інноваційну політику підприємства. Виділимо  три групи факторів зовнішнього середовища, які визначають розвиток інноваційного потенціалу підприємства: суспільство, економічна політика та ринок.

Суспільство як фактор впливу на інноваційний потенціал підприємства відіграє дуже важливу роль, яка проявляється в рівні економічного розвитку держави, відкритості на зміни, ефективному організуванні та заохоченні суспільства до інноваційних змін, які є визначальною умовою розвитку підприємств. У цій площині слід виділили дві групи факторів: суспільні та культурні. Суспільні чинники знаходять своє відображення в динаміці розвитку сфери досліджень та розробок, а також в розвитку освіти. Торги, виставки, семінари, а також наукові конференції також є суспільною ініціативою, яка може стимулювати підприємства до інноваційної діяльності. Культурні чинники тісно пов'язані з історією окремих держав.

Наступним важливим фактором впливу на розвиток інноваційного потенціалу підприємства є економічна політика держави, в межах якої можемо виділити економічні, політичні, правові та екологічні фактори. Економічні чинники визначаються розміром витрат державного бюджету на дослідження та розроблення, фінансовими показниками держави, рівнем розвитку економіки, станом платіжного балансу у сфері техніки та технологій, прямими іноземнимиінвестиціями тощо. Економічні чинники мають значний вплив на інноваційні процеси держави.

Політичні чинники впливу на інноваційний потенціал підприємства охоплюють насамперед податкову політику держави, а також політику уряду у сфері інновацій. Правові чинники визначаються правовою системою та нормами права, що стосуються інновацій, і враховують зміни в податковому законодавстві, нормативно-правові акти у сфері інтелектуальної власності, зовнішньої торгівлі тощо. Специфікою політичних чинників є те, що вони охоплюють як норми національного законодавства, так і міжнародного.

Важливою групою факторів впливу на інноваційний потенціал підприємства є екологічні чинники, увага щодо яких постійно зростає у веденні інноваційної політики держави та підприємств.

Останнім з виділених факторів розвитку інноваційного потенціалу підприємств є ринок, в межах якого виділено інфраструктуру ринку. Вона формується через очікування інновацій з боку клієнтів, співпрацю підприємства зі споживачами, покупцями, посередниками чи постачальниками, рівень інноваційності конкуренції.

Підприємства, оцінюючи власні можливості та визначаючи цілі подальшої діяльності, враховують як власні можливості, так і ринкову ситуацію. Тому чинник інфраструктури ринку потрібно завжди брати до уваги у разі визначення стратегії та цілей підприємства.

Важливу роль у розвитку інноваційного потенціалу підприємств відіграє їх співпраця з органами державної влади на місцях (обласними та районними державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування), вищими навчальними закладами, а також науково-дослідними установами, які також можна віднести до інфраструктури ринку.

1.2. Характеристика процесу проектування інноваційного потенціалу підприємства

              Інноваційний потенціал слід розглядати як складну динамічну систему генерування, накопичення і трансформування наукових ідей та науково – технічних результатів в інноваційні продукти, процеси. Отже, інноваційний потенціал – це підсистема цілісної системи, в якій він взаємодіє з іншими потенціалами підприємства (кадровим, науково – технічним, виробничо – технологічним та ін.). Йому притаманні властивості, типові для будь – якої економічної системи, а саме:

      цілісність – система існує як ціле, яке потім можна розділити на окремі елементи, що існують лише через існування цілого;

      взаємозв’язок та взаємодія елементів  - елементи потенціалу функціонують спільно, в результаті чого за рахунок реалізації ефекту синергії породжуються якісно нові функціональні властивості цілого;

      складність (структурність) – між різноманітними елементами потенціалу існують зв’язки, що визначають його внутрішню будову й організацію як єдине ціле;

      комунікативність – потенціал виявляє свої властивості тільки в процесі взаємодії із зовнішнім середовищем;

      здатність до розвитку – системи повинна бути здатною до розвитку (саморозвитку), сприйняття та використання нових технологічних ідей, наукових розробок тощо. Одним з основних джерел розвитку інноваційного потенціалу підприємства є його інноваційна активність;

      потужність – кількісна оцінка ступеня реалізації досягнутого (або потенціальної сили стратегічного) потенціалу.

Як економічна категорія інноваційний потенціал повинен відповідати наступним вимогам:

1.      Вміщувати всі основні складові загального (конкурентного) потенціалу підприємства (матеріальні, нематеріальні, трудові та фінансові).

2.      Характеризуватися особливістю взаємодії всіх складових потенціалу, що сприяє здатності всієї системи створювати додаткову вартість і забезпечувати інноваційний розвиток підприємства (ефект синергії).

3.      Бути націленим на ринковий попит, який сприяє формуванню ринкового потенціалу підприємства.

На основі наведених позицій, можна відмітити, що інноваційний потенціал має динамічний характер і є унікальним для кожного підприємства.

Існують різні підходи до оцінки інноваційного потенціалу підприємства. Так, А.Верба та І.В. Новікова пропонують для оцінки використовувати проблемно – орієнтований підхід, згідно з яким забезпечується вибір критеріїв, показників та процедур оцінки інноваційного потенціалу відповідно до заздалегідь визначеного кінцевого або проміжного результату інноваційного розвитку підприємства. Послідовність процедур оцінки інноваційного потенціалу підприємства представлена в додатку А.

Показники оцінки групуються, залежно від того, до якої складової інноваційного потенціалу вони відносяться – до ресурсної чи процедурної. Кожний показник та кожна група показників мають коефіцієнти вагомості. Доля визначення параметрів використовується метод експертних оцінок шляхом попарного порівняння показників. [56]

Якісні оцінки переваг одного параметра над іншим трансформують у кількісні оцінки за допомогою п’ятибальної шкали (табл.1.2.1).

За результатами опитувань експертів будують матрицю попарних показників, в якій параметр рядка порівнюють з кожним параметром стовпчика (табл.1.2.2).

За кожним із параметрів обчислюють суму балів за рядком. Вона відображає сумарний бал, який набрав кожен із показників (а). Для цього обчислюють загальну суму балів (а).

Таблиця 1.2.1 - Шкала трансформації якісних оцінок переваги одного    показника над іншим в кількісні оцінки

  Таблиця 1.2.2. - Порівняння вагомості параметрів