Исследование социально-психологического климата в педагогическом коллективе

ВСТУП

Актуальність дослідження. На сьогоднішній день у психологічній та педагогічній науці, в сучасних умовах, постійно зростає інтерес до явища соціально-психологічного клімату, як основи розвитку особистості та ефективності діяльності педагогічного колективу. Актуальність дослідження даної проблеми пов’язана, з одного боку, зі зростанням вимог до рівня психологічної включеності особистості в колективну діяльність, а з іншого боку, з ускладненням психічної життєдіяльності людей, постійним зростанням їх особистісних інтересів та домагань.

Оскільки соціально-психологічний клімат є показником рівня соціального розвитку колективу і його психологічних резервів, здатних до більш повної реалізації, то сприятливий соціально-психологічний клімат педагогічного колективу забезпечує працездатність його членів і високу ефективності праці, згуртованість колективу та взаємну підтримку в досягненні мети навчального закладу.

Істотний вплив на соціально-психологічний клімат мають психологічні чинники, до яких відносять і особистісні характеристики членів колективу. Перевага тих чи інших особистісних якостей у членів педагогічного колективу впливає на відносини, що складаються всередині колективу, характер його психічного настрою, створює певну атмосферу в колективі і визначають соціально-психологічний клімат. Відмітемо, що тип ставлення до людей, що визначається у самооцінці педагогів, відіграє одну з головних ролей у створенні сприятливої психологічної атмосфери в педагогічному колективі.

Проблемами  дослідження особливостей соціально-психологічного клімату займалися такі вчені, як Є. С. Кузьмін, Ю. М. Ємельянов, І.  Волков, К. К. Платонов, А. Н.  Лутошкін, В. В. Бойко, А. Г. Ковальов, Б. Д. Паригін, Є. А. Климов, а також вивчався вплив соціально-психологічного клімату в колективі на особистість.

Актуальність і недостатній рівень теоретичної і практичної розробки проблеми соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі навчальної установи зумовили вибір теми дипломної роботі “Дослідження соціально-психологічного клімату в педагогічному колектіві”.

Об’єкт дослідження: педагогічний колектив як соціально-психологічний феномен.

Предмет дослідження: особливості соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі.

Мета дослідження: теоретично розглянути та емпірично дослідити особливості соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі.

Гіпотеза дослідження: сприятливість психологічного клімату в педагогічному колективі безпосередньо залежить від переважаючого типу ставлення людини до колег.

Завдання дослідження:

- здійснити аналіз науково-теоретичних підходів до визначення соціально-психологічного клімату;

- розкрити структуру соціально-психологічного клімату;

- розглянути соціально-психологічні особливості соціально-психо-логічного клімату у педагогічному колективі;

- здійснити емпіричне дослідження.

Методи дослідження. У роботі застосовувались теоретичні методи (теоретико-порівняльний аналіз психолого-педагогічної літератури) та емпіричні (анкетування, метод математичної статистики).

В якості діагностичного інструментарію для розв’язання експериментальних завдань використано: “Методику оцінки психологічного клімату в колективі за Ф. Фідлером” та “Методику діагностики міжособистісних відносин Т. Лірі”.

Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше теоретично обґрунтована проблема міжособистісних стосунків в педагогічному колективі та емпірично виявлений тип ставлення до людей у самооцінці, що безпосередньо впливає на соціально-психологічний клімат в групі.

Надійність  і вірогідність результатів дослідження забезпечувались: використанням комплексу валідних психодіагностичних процедур, створенням адекватних умов діагностування, поєднанням кількісного та якісного аналізу емпіричних даних, застосуванням сучасних математичних методів.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ соціально-психологічного клімату в колективі

1.1. Науково-теоретичні підходи до визначення сутності поняття “соціально-психологічний клімат”

Поняття соціально-психологічного клімату з’явилося поряд з такими інтегральними поняттями як “соціально-психологічна атмосфера”, “морально-психологічна обстановка”, “морально-психологічний настрій”, і отримують все більше поширення  в сучасній науці і практиці.

Перш, ніж говорити про такий феномен як соціально-психологічний клімат, необхідно дати визначення поняттю групи, так як це явище нерозривно пов’язане з нею.

Під групою розумітимемо обмежену сукупність безпосередньо взаємодіючих людей, які [4]:

1) тривалий час та відносно регулярно контактують між собою, на мінімальній дистанції, без посередників;

2) володіють загальними цілями, реалізація яких дозволяє задовольнити значущі потреби та інтереси;

3) беруть участь у загальній системі розподілу функцій та обов’язків у спільній трудовій життєдіяльності, що передбачає кооперативну взаємо-залежність її учасників та виявляється як у кінцевому продукті спільної активності, так і в самому трудовому процесі;

          4) поділяють загальні норми і правила внутрішньогрупової та міжгрупової поведінки;

5) володіють  ясним та диференційованим уявленням  один про одного;

6) пов’язані досить визначеними і стабільними емоційними відносинами;

          7) представляють себе як членів цієї групи й так само сприймаються зі сторони.

В сучасній психолого-педагогічній літературі колектив розуміється як високий рівень розвитку групи. В цьому випадку, мова йде про її кількісні характеристики: цілеспрямованость, згуртованость, моральна єдність та ін. 

Колектив можна розпізнати по наступних ознаках [15]:

- спільна діяльність до соціально-значущих цілей діяльності припускає високий рівень свідомості членів колективу;  

- спільна діяльність членів колективу, спрямована на досягнення поставлених цілей.

Таким чином, педагогічний колектив являє собою спільність педагогів освітнього закладу, яка об’єднана на основі загальних світоглядних поглядів, виховних цілей і завдань. А міжособистісні відносини є основою у формуванні соціально-психологічного клімату в педагогічному колективі.

Міжособистісні стосунки в групі та сумісність  її членів (фізіологічна і психологічна) створюють те зовнішнє суспільно-психологічне явище, що називається соціально-психологічним кліматом або атмосферою.

Існує декілька підходів до визначення поняття соціально-психологічного клімату. Стисло охарактеризуємо їх.

У вітчизняній  психології виділяють чотири основних підходи до розуміння природи соціально-психологічного клімату.

Представниками  першого підходу до визначення сутності поняття     (Л.П. Буєва, Е.С. Кузьмін, Н.Н. Обозов, К.К. Платонов, Л.К. Удєлов) клімат розглядається як суспільно-психологічний феномен, як стан колективної свідомості. Клімат – відображення у свідомості людей комплексу явищ, які пов’язані з їх взаємовідносинами, умовами та методами стимулювання праці. Під соціально-психологічним кліматом необхідно розуміти такий соціально-психологічний стан колективу, який відображає характер, зміст та направленість реальної психології членів колективу [7].

Прихильники другого підходу (А.А. Русалінова, А.Н. Лутошкин) підкреслюють, що суттєвою характеристикою соціально-психологічного клімату є загальний емоційно-психологічний настрій колективу [38].

Автори третього підходу (В.М. Шепель, Б.Д. Паригін) аналізують клімат через стиль взаємовідносин людей, що знаходяться у безпосередньому контакті один з одним. В процесі формування клімату складається система міжособистісних відносин, які визначають соціальне та психологічне самопочуття кожного члену колективу [50].

Засновники  четвертого підходу (В.В. Косолапов, А.Н. Щербань) визначають клімат в термінах соціальної та психологічної сумісності членів колективу, їх морально-психологічної єдності, згуртованості, наявності загальних думок, звичаїв й традицій тощо. Зокрема, Є.О. Сафронов під морально-психологічним кліматом розуміє  сукупність  норм поведінки, традицій, суспільних цінностей, оцінок, уявлень, що вира-жаються в конкретних діях і вчинках людей  в колективах [27].

Основною   структурною  одиницею  морально-психологічного аналізу є людська поведінка. Система індивідуальних  норм утворює рівень регуляції

соціальної  поведінки особистості і формується на основі культурних зразків й принципів поведінки через різні форми спілкування. Таким чином, моральні судження, етичні почуття, ціннісні орієнтації членів колективу виявляються в певних діях та способах поведінки, створюючи тим самим морально-психологічний клімат в колективі.

Вчені (Є.С. Кузьмін, І.П. Волков) відзначають двояку природу соціально-психологічного клімату в колективі. З одного боку, він являє собою деяке суб’єктивне відображення в груповій свідомості всієї сукупності елементів соціальної атмосфери, всього навколишнього середовища. З іншого боку, виникнув як результат безпосереднього та опосередкованого впливу на групову свідомість об’єктивних і суб’єктивних факторів, соціально-психологічний клімат набуває відносну самостійність, стає об’єктивною характеристикою колективу і починає надавати зворотній вплив на колективну діяльність і окремі особистості.

Так, Е.С. Кузьмін вважає, що поняття “психологічний клімат” відображає характер взаємовідносин між людьми, переважний тон суспільного настрою, рівень управління, умови та особливості праці й відпочинку в колективі [17].

Р.Х. Шакуров розглядає поняття психологічного клімату з двох позицій [15]:

-  психологічної, яка розкривається в емоційних, вольових, інтелектуальних станах й властивостей групи;

-  соціально-психологічної, яка проявляється у інтегративних особливостях психології групи, значущих для збереження її цілісності та для її функціонування як самостійного об’єднання людей.

На думку К.К. Платонова  і В.Г. Казакова, соціально-психологічний  клімат – це така властивість групи, яка визначається міжособистісними відносинами, які створюють стійкі групові настрої й думки, від яких залежить ступінь активності в досягненні мети, що стоять перед групою. Важливою умовою ефективності, на їх думку, є наявність в колективі сприятливого соціально-психологічного клімату, який включає наступні фактори:

1) цілеспрямованість, що характеризує мету спільної взаємодії, тобто потреби, ціннісні орієнтації членів колективу, засоби взаємодії тощо;

2) мотивованість, що розкриває причини трудової, пізнавальної, комунікативної та іншої активності членів закладу;

3) емоційність, що проявляється у емоційному відношенні людей до взаємодії, в специфіці емоційних, неформальних відносин у навчальному закладі;

4) стресостійкість, яка характеризує здатність колективу узгоджено та швидко мобілізувати емоційно-вольовий потенціал людей для протидії деструктивним силам;

5) інтегративність, що забезпечує необхідний рівень єдності думок й узгодженості дій;

6) організованість, яка  зумовлена особливостями процесів управління та самоуправління [20].

Б.Д. Паригін у соціально-психологічному кліматі бачить не просто суму психічних  складових його індивідів, а потужний фактор посилення психологічного настрою  членів колективу, тобто клімат колективу  являє собою переважний та відносно стійкий психологічний настрій колективу, який знаходить різноманітні форми проявлення у всій його життєдіяльності [32].

З точки зору Ю.Л. Неймера, соціально-психологічний клімат колективу вважається внутрішнім станом колективу, що відображає його комплексну здатність досягати мети, що стоїть перед ним [27].

В.М. Шепель визначає психологічний клімат як емоційний тон психологічних зв’язків, що виникає на основі близькості, симпатії, збігу характерів, інтересів, схильностей. Автор при цьому відокремлює 3 кліматичні зони [50]:

1) соціальний клімат, який визначається тим, наскільки гарантовано дотримання конституційних прав та обов’язків працівників;

2) моральний клімат, який визначається моральними цінностями, загальноприйнятими в колективі;

3) психологічний клімат, під яким розуміє ту атмосферу, яка складається між працівниками, що знаходяться у безпосередньому контакті один з одним.

Існують й інші підходи до визначення “соціально-психологічний клімат”:

1) це настрій групи, визначуваний міжособистісними відносинами людей, що спільно працюють у колективі [39];

2) є  станом групової психіки, обумовленим особливостями жит-тєдіяльності даної групи [36];

3) інтегральна характеристика системи міжособистісних стосунків в групі, що відображає комплекс вирішальних психологічних умов, які або забезпечують, або перешкоджають успішному протіканню процесів групоутворення і особистісного розвитку [35];

4) відносно стійкий набір відчуттів, що випробовуються членами організації з приводу характеристик і якості культури організації [33];

5) самостійна зона життєдіяльності організації, що не зводиться до корпоративної культури, - зі своїми закономірностями (швидкоплинність, змінність) і механізмами діяльності (механізми соціально-психологічної взаємодії в контактній групі) [28];

6) та частина корпоративної культури, яка здійснює своєрідні механізми преадаптації організації до майбутніх змін (стихійним або планованим) [26];

7) це стан групової психіки, сукупність відношення членів колективу до умов і характеру спільної діяльності, до колег по роботі, до керівника колективу [24];

8) це якісна сторона міжособистісних стосунків, що виявляється у вигляді сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають спільній продуктивній діяльності і всебічному розвитку особистості в групі [15].

Проаналізував підходи до визначення поняття соціально-психологічного клімату відзначимо, що більшість авторів дотримуються тієї думки, що відносно стійкий психологічний настрій є цілісною характеристикою колективу, що проявляється у міжособистісних відносинах та у відношенні до трудової ситуації, впливає на результат педагогічної діяльності, самопочуття, активність працівника (позитивно, негативно чи нейтрально).

Таблиця 1.1

Визначення сутності поняття “соціально-психологічний клімат” різними авторами

Продовження табл. 1.1

Проаналізував теоретичні підходи, в нашій роботі ми будемо дотримуватися визначення, що характеризує соціально-психологічний клімат як якісну сторону міжособистісних відносин, що виявляється у вигляді сукупності психологічних умов, які сприяють або перешкоджають продуктивній спільній діяльності і всебічному розвитку особистості в групі.

1.2. Фактори формування соціально-психологічного клімату

Існує цілий  ряд чинників, що визначають соціально-психологічний  клімат в педагогічному колективі [32]:

1. Глобальне макросередовище:

- обстановка в суспільстві;

- сукупність економічних, культурних, політичних і інших умов.

Стабільність в економічному, політичному житті суспільства  забезпечують соціальне і психологічне благополуччя його членів і побічно  впливають на соціально-психологічний  клімат в колективі.

2. Локальне макросередовище, тобто заклад, в структуру якої входить трудовий колектив (масштаб закладу, статусно-рольова структура, відсутність функціонально-рольових суперечностей, участь працівників в плануванні та розподілі ресурсів і т. д.).

3. Фізичний мікроклімат чи санітарно-гігієнічні умови праці. Спека або холод, духота, погана освітленість, постійний шум можуть стати джерелом підвищеної дратівливості і побічно вплинути на психологічну атмосферу в колективі. Або, навпаки, добре обладнане робоче місце, сприятливі санітарно-гігієнічні умови підвищують задоволеність від трудової діяльності в цілому, сприяючи формуванню сприятливого соціально-психологічного клімату.

4. Задоволеність працею. Велике значення для формування сприятливого соціально-психологічного клімату має те, наскільки робота є для людини цікавою, різноманітною, творчою, чи відповідає вона його професійному рівню, чи дозволяє реалізувати творчий потенціал, професійно зростати. Привабливість праці залежить від того, наскільки її умови відповідають очікуванням педагога і дозволяють реалізувати його власні інтереси, задовольнити потреби особистості у:

- хороших умовах праці і гідній матеріальній винагороді;

- спілкуванні і дружніх міжособистісних взаєминах;

- досягненнях, визнанні і особистому авторитеті;

- творчій і цікавій роботі, можливості професійного і особистісного розвитку, реалізації свого потенціалу.

5. Характер виконуваної діяльності. Монотонність діяльності, її висока відповідальність, стресогенний характер, емоційна насиченість – все це відносять до чинників, що побічно можуть негативно позначитися на соціально-психологічному кліматі в педагогічному колективі.

6. Організація спільної діяльності. Формальна структура групи, спосіб розподілу повноважень і наявність єдиної мети впливає на соціально-психологічний клімат. Взаємозалежність завдань, нечіткий розподіл функціональних обов’язків, невідповідність співробітника його професійної ролі, психологічна несумісність учасників спільної діяльності підвищують напруженість відносин в групі і можуть стати джерелом конфліктів.

7. Характер комунікацій в колективі. Виступає як чинник соціально-психологічного клімату, тобто відсутність повної і точної інформації з важливого для працівників питання створює благодатний грунт для виникнення і розповсюдження чуток і інтриг. Керівникові варто уважно стежити за задовільним інформаційним забезпеченням діяльності закладу. Низька комунікативна компетентність педагогів також веде до комунікативних бар’єрів, зростання напруженості в міжособистісних відносинах, нерозуміння, недовіри, конфліктів. Уміння чітко висловлювати свою точку зору й володіння навиками активного слухання створюють умови для задовільної комунікації в педагогічному колективі.

У кожної людини є власне внутрішнє відношення та власна установка до своє праці і колегам по роботі. Вона визначається вихованням, життєвим досвідом, соціальним оточенням. Сукупність установок усіх членів педагогічного колективу (установки на дружелюбність й співробітництво чи, навпаки, ворожість, неприязнь, самоізоляцію) створює загальну психологічну обстановку.

Таким чином, на соціально-психологічний клімат мають вплив безліч об’єктивних та суб’єктивних факторів.

Можна виділити, в першу чергу, фактори зовнішнього і внутрішнього середовища закладу, де працює людина.

До факторів зовнішнього середовища відносяться загально соціальна економічна та політична обстановка, рівень та умови життя, культура.

Внутрішні умови життя колективу дуже різноманітні. До них відносять організацію і умови праці, діючу систему стимулювання, побутові умови праці, методи й стиль керівництва, інформованість колективу та інші.

Варто відзначити також взаємообумовленість зовнішніх та внутрішніх факторів соціально-психологічного клімату. Зовнішнє та внутрішнє середовище взаємодіють на соціально-психологічний клімат не безпосередньо, а побічно, через сприйняття людини. Сприйняття визначається приналежністю людей до соціальної групи в залежності від характеру та змісту праці, професії, статі, віку, сімейного становища та освіти, комплексу соціально-психологічних характеристик тощо (потреб, інтересів, мотивів поведінки).

1.3. Особливості соціально-психологічного клімату в колективі

Специфіка соціально-психологічного клімату полягає в тому, що він  представляє собою інтегральну  і динамічну характеристику психічних станів усіх членів колективу.

Соціально-психологічний клімат дуже динамічне утворення. Динаміка проявляється як в процесі колективоутворення, так і в умовах функціонування колективу.

Вчені зафіксували два основних етапи процесу колективоутворення. Колектив – це група людей, що є частиною суспільства, об’єднана з ним загальними цілями, мотивами спільної діяльності. Іншими словами, “колектив можливий лише за умови, якщо він об’єднує людей на завданнях діяльності, явно корисної для суспільства” [47]. Цілі діяльності колективу, обов’язково винесені за рамки даної групи, створюють стосунки відповідальної залежності усередині групи.

Головна вимога колективу до окремої особи, що входить в нього, - свідоме підпорядкування особистості цілям, що об’єднують дану групу, перетворюючи її на колектив. Цей об’єктивний закон, що стихійно виявляється у будь-якому колективі, самоукріплює його. Але він може здійснюватися і свідомо як членами колективу по відношенню один до одного, так і його лідерами та офіційними керівниками. Суть цього закону полягає в тому, що колектив сам проектує і створює потрібних йому особистостей.

На першому етапі колективоутворення головну роль відіграє емоційний чинник. У цей період йде інтенсивний процес психологічної орієнтації, встановлення зв’язків і позитивних відносин.

На другому етапі більшого значення набувають когнітивні процеси. У цей період кожна особистість виступає не тільки як потенційний або реальний суб’єкт емоційного спілкування, але і як носій певних особистісних якостей соціальних норм і установок. Саме на цьому етапі відбувається формування спільних поглядів, ціннісних орієнтацій, норм і символів. 

Іншою стороною, що характеризує динаміку соціально-психологічного клімату колективу є так звані “кліматичні обурення”. До “кліматичних обурень” відносять природні коливання емоційного стану в колективі, періодично виникають підйоми і спади настрою у більшості його членів, які можуть відбуватися як протягом одного дня, так і протягом більш тривалого періоду. Вони пов’язані зі зміною умов взаємодії всередині групи або зміною навколишнього средовища. Термін “кліматичні обурення” несе у собі як негативне, так і позитивне забарвлення, оскільки ці обурення можуть заважати, а можуть і сприяти життєдіяльності колективу.

Роль соціально-психологічного клімату коллективу, як фактора його стану та продуктивності, визначається декількома обставинами.

Перш за все, психологічний клімат колективу є однією з найбільш істотних елементів у загальній системі умов існування і життєдіяльності людини. Особлива значимість клімату в системі умов людської діяльності визначається, по-перше тим, що соціально-психологічний клімат характеризує найближчі й безпосередні (на відміну від більш віддалених і опосередкованих) умови цієї життєдіяльності. По-друге, явище соціально-психологічного клімату характеризує не стільки зовнішні аспекти стосовно людини, скільки внутрішні аспекти цього середовища, його психологічну атмосферу.

При вивченні соціально-психологічного клімату відокремлюють два рівня: статичний та динамічний [39].

Перший рівень – статичний. Це стійкі взаємовідносини членів колективу, їх інтерес до роботи та колегам. На цьому рівні соціально-психологічний  розглядається клімат як стійке утворення, достатньо стабільний стан колективу, яке, одного разу сформувавшись, має здатність довгий час не руйнуватися та зберігати свою сутність, не дивлячись на труднощі, з якими зіткається колектив.

Другий рівень – динамічний. Це щоденний настрій працівників  закладу в процесі діяльності, їх психологічний настрій. Цей динамічний рівень описується поняттям “психологічна атмосфера”. У відмінності від соціально-психологічного клімату, психологічна атмосфера характеризується більш швидкими тимчасовими змінами і менш усвідомлюється людьми.  Зміна психологічної атмосфери впливає на настрій та працездатність особистості упродовж робочого дня. Зміни ж психологічного клімату завжди більш виражені, вони усвідомлюються й переноситься людьми найбільш гостро, але найчастіше людина встигає адаптуватися до них.

Соціально- психологічний клімат виконує наступні функції:

1) консолідуюча. Полягає у згуртуванні членів колективу, в об’єднанні колективних зусиль на вирішення навчально-виховних завдань;

2) стимулююча. Полягає у створенні “емоційних потенціалів” колективу, його життєвої енергії, яка згодом реалізується у педагогічній діяльності;

3) стабілізуюча. Забезпечує стійкість внутрішньоколективних відносин, створює сприятливі умови для успішного входження в колектив нових педагогів;

4) регулююча. Реалізується в утвердженні прогресивно-етичних норм взаємовідносин, оцінці поведінки членів колективу;

5) функція зворотного зв’язку, яка реалізується в атмосфері колективу за рахунок акумуляції інформації про психічний стан людей. Духовна атмосфера колективу, яка включає в себе елемент й безпосереднє ставлення оточуючих до людини, їх оцінку діяльності і реалізує функцію зворотного зв’язку.