Малі підприємства в Україні

      Зміст 

      ВСТУП 

     Актуальність  теми дипломної роботи полягає у визначенні ролі малих підприємств у розвитку регіональної економіки, тому що розвиток малого бізнесу в регіонах допоможе державі вирішити, пов’язані з виходом економіки із кризи. Актуальність даної теми визначається не лише існуванням різних думок щодо недоліків, труднощів, механізмів та перспектив розвитку малого підприємництва в Україні і регіонах, але й через ряд новітніх реалій в економіці країни в цілому, особливості інтеграційних та інвестиційних процесів.

      Утвердження України як міцної незалежної, економічно-розвиненої держави в перехідній економіці  можливе, насамперед, через формування потужного середнього класу, тобто  розвиток малого та середнього бізнесу  в країні. Адже ця форма підприємництва надає економіці гнучкість, мобілізує солідні фінансові та виробничі ресурси, створює сприятливе середовище для конкуренції, є важливим фактором структурної перебудови та раціонального використання ресурсів, вирішення соціальних проблем. Тобто, спонукає прискорення темпів економічного розвитку суспільства, що для України є винятково актуальним.

     За  рахунок малого підприємництва впроваджуються новації в техніці, технології, організації  та управлінні виробництвом. У результаті зростає ефективність, розширюється зайнятість, створюються нові товари, нові ринки, нові послуги, формуються більш гнучкі структури на ринку, стимулюється перерозподіл суспільного багатства.

     Мале  підприємництво є органічним структурним  елементом ринкової економіки. Цей  сектор економіки історично і логічно відігравав роль необхідної передумови створення ринкового середовища. Він був первинною вихідною формою ринкового господарювання у вигляді дрібнотоварного виробництва. Саме тому дрібнотоварне підприємництво відіграло структуроутворюючу роль в історії становлення економіки конкурентно-ринкового типу.

     Мета дипломної полягає у визначенні методологічних основ та практичних аспектів функціонування малих підприємств в Закарпатській області. Для досягнення даної мети поставлені наступні завдання:

• визначення сутності, функцій, соціально-економічного значення малого підприємництва, його розвиток в Україні;
• виявлення їх впливу на розвиток економіки регіону;
• аналіз діяльності малого приватного підприємства «Синевир»;
• виявлення проблем функціонування МПП «Синевир» та передбачення шляхів їх розв’язання;
• визначення перспективних шляхів розвитку малих приватних підприємств в регіоні;

     Предметом даної дипломної є визначення ролі малих підприємств у розвитку регіональної економіки.

     Об’єктом  даної дипломної є мале приватне підприємство  «Синевир», було створено 28.08.1995 р. для здійснення господарської діяльності з метою насичення ринку товарами народного споживання, а також задоволення соціальних і економічних інтересів працівників. Місцезнаходження МПП «Синевир» с. Руське Поле Закарпатської області Тячівського району, вул.. Леніна,  42.

      Інформативною основою є законодавчі акти України, праці українських і закордонних  економістів в цій галузі. Досягнення стійкого фінансово-економічного стану і конкурентноздатності підприємства вимагає глибокого, науково-обґрунтованого аналізу фінансових і господарських відносин. Дослідженню основних економічних категорій оцінки фінансово-економічної діяльності підприємств своїй праці присвятили багато закордонних і вітчизняних економістів: І. Бланк, Р. Брейлі, О. Заруба, В. Ковальов, О. Пилипченко, Н. Шандова, Д. Кучерак, І. Цигилик, А. Перетятько, Є. Мних.

      Методи  дослідження. У ході дослідження використовувалися статистичні методи, структурний підхід, методи порівнянь, групувань, спостереження та інші методи економічного аналізу. При розробці питань, пов’язаних з фінансовим механізмом, було застосовано такі методи наукових досліджень як: комплексний, динамічний.

      Практична значимість полягає в тому, що в дипломній роботі зроблена спроба розкрити економічну сутність малих підприємств та показано їх вплив на розвиток економіки регіону.

      Структура дипломної роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та рекомендацій, списку використаної літератури, додатків.

      У вступі обґрунтовується актуальність обраної теми дипломної роботи, визначаються мета і завдання дослідження, формується практична значимість та методологія дослідження.

      В першому розділі розглядається  характеристика малих підприємств їх сутність, функції, соціально-економічне завдання, доцільність та специфіка розвитку малого підприємництва в ринковій економіці регіону.

      В другому розділі проводиться аналіз об’єкта дослідження а саме малого приватного підприємства «Синевир» здійснюється загальна його характеристика, коротко аналізується фінансово-господарська діяльність та система менеджменту. що використовується на підприємстві.

      Третій  розділ містить проблеми малого приватного підприємства «Синесир» і шляхи їх вирішення та шляхи розвитку малих приватних підприємств  в регіоні.

      За  результатами дослідження зроблені відповідні висновки та надані практичні  рекомендації. 

РОЗДІЛ 1

     СУТНІСТЬ  ТА ЗНАЧЕННЯ МАЛИХ  ПІДПРИЄМСТВ В  РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ  РЕГІОНУ

1.1. Малі підприємства: сутність та функції, система організації 

     Мале  підприємництво передбачає будь-яку комерційну діяльність, що здійснюється малими організаційно-правовими формами, де середня чисельність працівників не перевищує встановлених граничних рівнів:

• у промисловості та будівництві - 100 осіб;
• на транспорті – 100 осіб;
• у сільському господарстві - 60 осіб;
• у науково-технічній сфері - 50 осіб;
• у роздрібній торгівлі та побутовому обслуговуванні населення - 50 осіб.

     Донедавна українські малі підприємства оцінювалися  за критеріями, сформульованими у  Законі України „Про підприємства”. Як показала практика, ці показники були значно завищеними та економічно недоцільними і тому не отримали широкого застосування. Крім того, цей закон на сьогоднішній день не діє. Починаючи з 1999 року, Україна користується критеріями, які сформульовані в Указі Президента України „Про державну підтримку малого підприємництва”. Застосування двох показників вищезгаданого документу: кількості працюючих та обсягу річного виторгу є цілком достатнім для практичних цілей. Доцільніше не диференціювати показники кількості зайнятих по галузях, оскільки дуже важко об’єктивно оцінити оптимальні розміри малих підприємств у різних сферах економіки. Єдиний універсальний критерій значно спрощує характеристику малих підприємств [7; 22].

     В інших країнах також застосовується показник кількості зайнятих працівників. В Італії, наприклад, малий бізнес охоплює підприємства з чисельністю до 500 зайнятих. При цьому є досить багато виробництв, що використовують працю менше 20 робітників. У деяких країнах критеріями виділення малих підприємств, крім чисельності працівників, слугують й об'ємні показники.

     На  нашу думку, даний критерій визначення малих підприємств вибраний правильно. У нашій країні в залежності від  природнокліматичних, національних, технологічних  та інших особливостей регіонів можуть бути різні критерії виділення малої економіки. Тому, приміром, Автономна Республіка Крим або навіть окремі самоврядовувані зони у власному законодавстві можуть визначати власні критерії розмежування малих підприємств як за обсягом господарського обороту, так і за чисельністю працюючих.

     Загалом, у світі є понад 50 визначень  малого підприємства. Кожна країна користується власним набором критеріїв, який відповідає особливостям розвитку її підприємницького сектору.

     Законодавство України надає широкі права щодо створення малих підприємств. Так, засновниками їх можуть бути орендні, колективні, спільні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства та інші підприємства й організації, а також громадяни, члени сімей, інші особи, що спільно ведуть трудове господарство. У зв'язку з цим будь-яке створене мале підприємство, зберігаючи пріоритет свого засновника, є відповідно і державним, колективним, приватним. Діяльність кожного з них регулюється діючим законодавством.

     Отже, малі підприємства - це не якийсь конкретний тип підприємств, а частина наявних, виділена тільки за критерієм їхнього розміру й наділена додатковими правами та пільгами.

     Малі  підприємства – це досить поширена й ефективна форма господарювання. Вони мають багато таких рис, які не можуть бути притаманні великим підприємствам. Саме мале підприємництво здатне найоперативніше реагувати на кон'юнктуру ринку і таким чином надавати ринковій економіці необхідної гнучкості. Ця властивість малого бізнесу набуває особливого значення в сучасних умовах, коли відбувається швидка індивідуалізація і диференціація споживацького попиту, прискорення науково-технічного прогресу, розширення номенклатури товарів і послуг.

     Крім  того, малий бізнес мобілізує значні фінансові й виробничі ресурси  населення (в тому числі трудові й сировинні), які за його відсутності не були б використані. Про можливості малого бізнесу в цьому плані свідчить досвід промислове розвинутих країн. На малий бізнес тут припадає до 90-95% усіх підприємств і до 20-60% валового національного продукту. Особливу роль відіграє мале підприємництво у сфері послуг і торгівлі (варто зазначити, в найзанедбанішій у нас галузі господарського життя). Істотно впливає малий бізнес на формування конкурентного середовища, що для нашої високо монополізованої економіки має першочергове значення. Мале підприємництво антимонопольне за своєю природою. Це проявляється в різних аспектах його функціонування.

     З одного боку, воно в силу численності  функціонуючих господарств і  їхньої високої динаміки меншою мірою піддається монополізації, ніж великі підприємства.

     З іншого боку, мале підприємництво виступає досить відчутним конкурентом, що підривав монопольні позиції великих корпорацій. Саме ця якість малого бізнесу, до речі, зіграла неабияку роль у послабленні, а часом і в подоланні промислове розвинутими країнами властивої крупному капіталу тенденції до монополізації і затримки технічного прогресу.

     Види  малих підприємств за характером діяльності у малому бізнесі можна виділити декілька видів підприємств:

• індивідуальні або сімейні підприємства. Індивідуальне - це підприємство, що засноване на особистій власності окремої особи та виключно на її праці; сімейне ж підприємство засновується на власній праці членів однієї сім'ї, які проживають разом. Отже, такі підприємства передбачають індивідуальну трудову діяльність окремих осіб або сімей. Це можуть бути або сімейні ферми в сільському господарстві, або різні кустарні виробництва, а також різноманітні індивідуальні господарства в сферах торгівлі, обслуговування населення. Майно індивідуального підприємства формується з майна громадянина (сім'ї), одержаних доходів та інших законних джерел. Індивідуальне підприємство може бути створене також у результаті придбання громадянином (сім'єю) державного або комунального підприємства. Власник індивідуального підприємства несе відповідальність Щодо зобов'язань підприємства в межах, визначених його статутом. Водночас багато сторін діяльності індивідуального дрібного підприємництва законодавством недостатньо регламентується. Це з одного боку, розширює можливості розвитку вільної підприємницької діяльності, а з іншого - породжує й певні негативні явища, різні зловживання з боку як цих підприємств, так і місцевих органів влади стосовно даних підприємств. Тому, на нашу думку, найближчим часом мають бути більш чітко визначені: порядок і розмір оподаткування доходу (слід пам'ятати, що прибуток індивідуального підприємства є водночас особистим доходом громадянина); порядок обчислення затрат і калькуляції собівартості (що з особистих затрат може бути віднесене на собівартість, а що на прибуток); майнова та інша відповідальність за господарську діяльність; порядок найму осіб за трудовою угодою і захисту їхніх прав.
• кооперативи або колективні підприємства, чисельність працюючих у яких не перевищує установлених обмежень. Кооператив являє собою об'єднання декількох громадян для спільної господарської діяльності на основі договору між ними. Майно кооперативу формується за рахунок вкладів учасників, одержаних доходів та інших законних джерел і належить його учасникам на правах пайової часткової власності. Наприклад, у сільському господарстві широко практикується кооперація особистих підсобних господарств у заготовках і переробці сільськогосподарської продукції. Крім цієї основної діяльності, нерідко кооперативи за рахунок власних заощаджень своїх членів здійснюють водопостачання, поливання присадибних ділянок, спорудження шляхів, торгових приміщень та інші заходи, пов'язані з виробництвом і збутом продукції. Вони організовують свою діяльність на засадах самоуправління, але за широкої підтримки керівництва господарства. Відносини між ними будуються на принципах економічної взаємовигоди. Близько половини отриманого валового доходу кооперативи, як правило, направляють у фонд заробітної плати, а друга частина розподіляється приблизно так: 70% - це податки, розрахунки за кредит, розрахунки з колгоспом, а решта 30% спрямовується на формування фондів розвитку виробництва та соціальних заходів. Така приблизна схема розподілу доходу в дрібних кооперативах. Крім названих вище, можуть створюватися й інші малі підприємства. Законодавством передбачається можливість утворення на території України іноземних, а також спільних підприємств. У розвинутих країнах краще, ніж в інших, прижилися такі форми міні-фірм, як акціонерне товариство й товариство з обмеженою відповідальністю. В нашій країні (принаймні у найближчі роки) з цих двох форм переважатиме, очевидно, остання, що пов'язано з існуючими обмеженнями на початковий капітал акціонерного товариства. Поки що в Україні малі підприємства утворюються "на порожньому місці" або на базі існуючих структурних одиниць і підрозділів різних підприємств. Безперечно, у міру демократизації вітчизняної економіки, розвитку ринкових відносин різноманітнішими стануть і форми утворення малих підприємств. У цілому, виходячи з прийнятих в Україні законодавчих актів, можна передбачити, що найближчим часом мале підприємництво розвиватиметься у вигляді індивідуального, сімейного, приватного, колективного, комунального, спільного та іноземного підприємств [47; 78].

     Суть  малого підприємства завжди була предметом  суперечок у розвинутих країнах. Використовуються наступні визначення малого підприємства (фірми):

     Мала  фірма – це та фірма, у якої доступ до ринку капіталу обмежений і  яка має незначну частку свого товару на ринку[17; 60].

     Мале  підприємство – це фірма, якою керує  незалежний власник, яка не посідає  у своїй галузі домінуючого становища  і відповідає певним критеріям за кількістю зайнятих і щорічним критеріям  продажів[19; 4].

     Мале  підприємство – це підприємство з невеликою кількістю штатних працівників [24; 8].

     Отже, при визначенні малого підприємства можуть використовуватись кількісні  та якісні критерії. До якісних критеріїв  відносять: висока організаційно-функціональна  гнучкість, високий рівень конкуренції, простота організації на основі безцехової структури, поєднання в одній особі кількох виробничо-управлінських функцій, переважна орієнтація на місцеві джерела сировини і ринки збуту продукції, обмеженість грошових і матеріальних ресурсів, потреба у розумній підтримці державою і великим бізнесом. До кількісних критеріїв відносять: кількість працівників, оборот (обсяг) продаж, величину активів, кількість філій або підрозділів, частку фірми на ринку, сукупний капітал фірми. Європейський Союз запропонував наступні критерії: кількість персоналу не перевищує 500 чол., вартість фондів підприємства не перевищує 75 млн., велика фірма володіє не більше, ніж третиною його капіталу .

     Враховуючи  вище наведені визначення, на нашу думку, доцільно дати наступне визначення малого підприємства: це елемент системи економічних відносин в економіці ринкового типу, який забезпечує її інноваційну активність і підтримує конкурентне середовище.

     Роль  і місце малих підприємств  в національній економіці найкраще виявляється в виконуваних ними функціях, а саме:

• Вагомий внесок у формування конкурентного середовища. Малий бізнес сприяє становленню конкурентних відносин, оскільки є антимонопольним за своєю природою. Здатність малого бізнесу швидко реагувати на тенденції ринку й розробляти нові товари для задоволення потреб споживачів визнана великими компаніями.
• Надає ринковій економіці гнучкості, оперативно реагуючи на зміни кон’юнктури ринку, особливо, в умовах швидкої індивідуалізації та диференціації споживчого попиту, зростання номенклатури товарів та послуг. Невеликий обсяг виробництва і обмежені ресурси змушують МП швидко пристосовуватись до нових умов, а великі компанії є менш повороткими в плані пристосування власної стратегії до нових тенденцій в економіці.
• Прискорення реалізації новітніх технічних та комерційних ідей, наукомісткої продукції. Понад 60% новинок XX ст. створено незалежними винахідниками й невеликими компаніями. Основою таких досягнень є більш вільні організаційні умови на малих підприємствах, більше індивідуального підходу в розробках.
• Створення нових робочих місць і поглинання надлишкової робочої сили під час циклічних спадів та циклічних зрушень економіки (вирішення проблеми зайнятості).
• Пом’якшення соціальної напруги, демократизація ринкових відносин, передумова створення середнього класу. Малий бізнес виконує функцію послаблення притаманній ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації та розширення соціальної бази реформ.

     Окрім вирішення проблем створення  нових робочих місць, формування конкурентного ринкового середовища та відповідної кон’юнктури ринкової економіки, малі підприємства виконують ще ряд важливих функцій.

     Зокрема в країнах з ринковою економікою малі підприємства відіграють велику роль в стимулюванні технологічних  інновацій, створюючи їх у 2-2,5 рази більше, ніж великі компанії [44; 6]

     Крім  того, створення і діяльність великої  кількості малих підприємств  забезпечує стабільний розвиток регіональної економіки. Завдяки більш високій  конкуренції вони краще забезпечують місцеві ринки товарами і послугами і в той же час значно менше дестабілізують ситуацію на ринку робочої сили при банкрутстві окремих з них в порівнянні з великими підприємствами .

     Малі  підприємства використовують здебільшого  місцеві ресурси, міцніше прив’язані до місця свого розташування. Крім того вони є значним джерелом поповнення місцевих бюджетів, часто беруть участь у спонсорстві місцевих програм, будучи зацікавленими в економічному розвитку території, на якій вони знаходяться.

     Крім  вищезазначених функцій малого підприємництва, виділяється така: воно виступає важливим джерелом фінансового та організаційного забезпечення соціального захисту, вносить визначальний внесок у зменшення соціальної напруги і демократизації ринкових відносин.

     Саме  мале підприємництво є фундаментальною основою у формуванні середнього класу. Немаловажна роль малого підприємництва полягає і в тому, що воно виступає інвестором вітчизняної економіки, а також сприяє розширенню експортних можливостей держави.

     Роль, яку мале підприємництво відіграватиме в Україні, значно залежатиме від економічної моделі країни. Індивідуалістично-кооперативні цінності українців відповідають багатопартійній системі політичного правління та ринковому господарству з обмеженим втручанням держави. Українська модель повинна складатися еволюційно, на основі політичних, економічних, природно-кліматичних, історичних, культурних особливостей розвитку країни, і ні в якому разі не бути копією іншої моделі. Недоцільно робити розрахунки, щоб визначити точну кількість малих підприємств, яка необхідна для конкурентного розвитку вітчизняної економіки. Значно важливіше спрямувати увагу держави на здійснення кардинальних економічних перетворень. Через деякий час в результаті цієї тактики в Україні з’явиться така чисельність малих фірм, яка буде оптимальною для ефективного функціонування народного господарства.

     Приблизно до 70-х р. малі підприємства «вважалися» неперспективними і їм не приділялося належної уваги з боку держави та дослідників, оскільки в західних економіках переважали великі підприємства. Однак протягом 70-х р. центр тяжіння ділової активності поступово почав зміщуватися в сектор малого бізнесу, що виявилося у суттєвому зростанні кількості малих підприємств, посиленні їхнього впливу на створення національного доходу, забезпечення зайнятості та розвитку конкуренції [48; 169].

     В залежності від того, який вид діяльності і яку стратегію поведінки  вибирає підприємство на ринку, в  економіці західних країн виділяють такі види малих підприємств: комунанти, патієнти, експлеренти.

     Наведемо їх коротку характеристику.

     Малі підприємства - комунанти спеціалізуються на виготовленні окремих вузлів і деталей. Ці підприємства тісно взаємодіють з великими підприємствами через систему кооперативних зв’язків, системи субпідряду. При їх допомозі великі підприємства звільняються від невигідного допоміжного неефективного виробництва. МП даної групи знаходяться у великій залежності від крупних і ведуть жорстку конкурентну боротьбу між собою.

     Малі підприємства - патієнти спеціалізуються на випуску готової продукції, орієнтованої на локальні ринки збуту з обмеженим попитом, на місцеві джерела сировини і матеріалів. Вони досить незалежні від великих підприємств і можуть навіть конкурувати з ними за якістю продукції.

     Малі підприємства - експлеренти – це ризикові фірми або інноваційні підприємства, які займаються, в основному, науковими, конструкторськими розробками, комерційним освоєнням технічних відкриттів, виробництвом дослідних, пробних партій товарів.

     Малі  підприємства здійснюють свою діяльність у всіх сферах і галузях народного господарства, виконуючи один або кілька видів діяльності. Вони володіють самостійністю в здійсненні господарської діяльності, розпорядженні готовою продукцією, прибутком, який лишається після сплати податків та інших зобов’язань. 
 

1.2. Соціально-економічне значення малого підприємництва, його розвиток в Україні: проблеми та перспективи 

     Малий бізнес у ринковій економіці –  провідний сектор, що визначає темпи  економічного росту, структуру і  якість валового національного продукту. Але справа не тільки в кількісних показниках – цей фактор по самій своїй суті є типово ринковим і становить основу сучасної ринкової інфраструктури. Основні переваги, характерні риси, властиві малому бізнесу наступні:

• можливість більш гнучких й оперативних рішень. У порівнянні з великими корпораціями в малому бізнесі спрощена структура прийняття управлінських рішень, це дає можливість швидко й гнучко реагувати на кон’юнктурні зміни, у тому числі шляхом маневру капіталу при перемикання з одного виду діяльності на  іншій;
• орієнтація виробників переважно на регіональний ринок. Малий бізнес ідеально пристосований для вивчення побажань, переваг, звичаїв, звичок й інших характеристик місцевого ринку;
• підтримка зайнятості й створення нових робочих місць. Ця проблема надзвичайно актуальна для нашої країни; процес приватизації забере баласт із підприємств і дрібний бізнес міг би зіграти роль амортизатора, увібравши в себе вільну робочу силу;
• виконання допоміжних функцій стосовно великих виробників. Великі фірми децентралізують виробничий процес, передаючи його фази малим підприємствам на основі субкооператоров;
• невеликий первісний обсяг інвестицій. У малих підприємств менші строки будівництва; невеликі розміри, їм швидше й дешевше переозброюватися, впроваджувати нову технологію й автоматизацію виробництва, досягати оптимального сполучення машинної й ручної праці;
• економічна ефективність виробництва в малих підприємствах;
• інноваційний характер малих підприємств. Багато економістів відстоюють ідею про виняткову роль малого бізнесу в розгортанні науково-технічної революції.

     Малий бізнес відіграє важливу роль в економіці країни, оскільки:

• забезпечує необхідну мобільність в умовах ринку, створює глибоку спеціалізацію й кооперацію, без яких немислима його висока ефективність;
• здатний не тільки швидко заповнювати ніші, що утворяться в споживчій сфері, але й порівняно швидко окупатися;
• здатний створювати атмосферу конкуренції;
• створює те середовище й дух підприємництва, без яких ринкова економіка неможлива. [30; 33 ]

     Чимала  роль малого бізнесу в здійсненні прориву на важливіших напрямах науково-технічного прогресу, насамперед у галузях електроніки, кібернетики та інформатики. В США на малий бізнес припадає близько 50% науково-технічних розробок. Значення цієї справи для нашої економіки важко переоцінити, маючи, зокрема, на увазі необхідність кардинальної структурної перебудови економіки й широкого розгортання процесу конверсії. Розвиток малого бізнесу також виступає дійовим фактором, що пом'якшує соціальну напругу і сприяє демократизації ринкових відносин, тому що саме він є фундаментальною основою формування "середнього класу", а отже, й послаблення властивої ринковій економіці тенденції до соціальної диференціації. Усі зазначені вище та інші властивості малого підприємництва переконливо свідчать, що його розвиток - це могутній фактор реформування економіки: створення соціальне орієнтованого ринкового механізму, подолання нинішнього кризового спаду виробництва й забезпечення передумов для економічного піднесення. Звичайно, йдеться не про якісь магічні властивості малого бізнесу, взятого ізольовано. Він дає ефект лише в органічному поєднанні з середнім і великим підприємництвом.