Особливості обшуку в приміщеннях

Зміст

Вступ

Актуальність теми дипломної  роботи. Важливим процесуальним засобом отримання доказів є провадження обшуку і виїмки.

Обшук — примусове обстеження приміщень, споруд, ділянок місцевості та інших об'єктів, які перебувають у віданні певних осіб, з метою знайдення та вилучення прихованих там слідів злочину й інших речей, що можуть мати значення у кримінальній справі, або знайдення осіб та трупів, що розшукуються, яке проводиться за наявності обґрунтованих даних про те, що вони приховані в певному місці або в особи, яка обшукується.

Виїмка — слідча дія, яка полягає в вилученні з володіння окремих осіб предметів і документів, що мають значення дія справи яка проводиться за наявності точних даних про те, де і у кого вони знаходяться.

Основна відмінність між обшуком  і виїмкою полягає в тому, що при обшуку речові докази і документи, як правило, приховані і для їх вилучення виникає потреба в  пошукових діях, а при виїмці місце  знаходження таких відоме і вони фіксуються і вилучаються. До того ж обшук може проводитись і щодо предметів, про наявність яких в певному місці не відомо слідчому.

На відміну від огляду обшук  має три відмітні ознаки: а) в ході обшуку обстежуються приміщення, споруди або інші об'єкти, що перебувають у віданні певної особи, б) обстеження об'єктів має характер розшуку та проводиться за наявності достатніх підстав вважати, що розшукувані предмети приховані, в) таке обстеження здійснюється в примусовому порядку.

Пізнавальний ефект будь-якої слідчої дії, в тому числі обшуку і виїмки, здебільшого залежить від того, наскільки своєчасно і правильно, наскільки обґрунтовано прийнято рішення про їх провадження. Тому правові, приписи, що встановлюють підстави провадження цих слідчих дій, здебільшого визначають їх ефективність у цілому. Названі слідчі дії водночас виступають і як правозастосовні акти; провадження яких пов'язане з певним утиском прав громадян на недоторканність помешкання, зі змінами майнових правовідносин.

У ч. 1 ст. 178 КПК України вказано, що докази можуть б)ти отримані шляхом виїмки, якщо точно відомо, де і в кого вони знаходяться Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий, маючи достатні підстави вважати, що в будь-якому приміщенні знаходяться предмети або документи, що можуть мати значення для справи, провадить обшук. Зіставлення гіпотез названих правових норм дозволяє помітити, що фактичні підстави проведення виїмки більш жорсткі, ніж фактичні підстави проведення обшуку. У першому випадку потрібна наявність достовірних (точних) відомостей про знаходження об'єктів, що розшукують, у певному місці ("у певної особи"), у другому — достатньо вірогідних знань про це.

Як у першому, так і в другому  випадках йдеться про відомості, що підтверджують лише знаходження  предметів у певному місці або у певної особи. Але за своїм правовим значенням знаходження предметів у різних місцях може бути досить різним. У деяких випадках вони можуть бути приховані; а в інших — ні: інколи особа, у віданні якої перебувають такі предмети, може відмовитися видати їх, учинити активний опір, а інколи, навпаки, надала б їх за своєю ініціативою, якби знала про доказове значення таких.

Чи є доцільним та виправданим  обшук у випадках другого характеру? Вважаємо, що ні.

Разом з тим закон виключає провадження обшуку, якщо точно відомо, де і в кого знаходяться об'єкти, які розшукують, рекомендуючи провадження в таких випадках виїмки.

Обшук має провадитись за наявності  достатніх даних, які вказують на те, що об'єкти, які мають значення у справі, по-перше, находяться у певної особи (в певному місці), по-друге, що дані об'єкти сховані й добровільно видані не будуть.

Враховуючи, що поряд з обшуком  та виїмкою в законі закріплена така форма збирання доказів, як витребування предметів і документів, а також  те, що слідчий не завжди може знати або передбачити поведінку осіб, у яких мають бути вилучені предмети чи документи, що мають значення для справи, ми пропонуємо змінити ст. 178 КПК України, назвавши й "Підстави провадження виїмки та витребування предметів і документів" та виклавши в такій редакції:

За необхідності вилучення предметів  чи документів: які мають значення у справі, слідчий за наявності  достатніх даних про те, де і  з кого вони знаходяться, пред'являє  вимогу про їх видавання. Посадові особи  і громадяни зобов'язані пред'явити та видати витребувані слідчим предмети і документи, У разі відмови у видаванні витребуваних предметів і документів слідчий має право провести їх виїмку в примусовому порядку.

Якщо для вилучення витребуваних предметів чи документів виникає необхідність здійснення пошукових заходів, слідчий може провести обшук, керуючись вимогами ч. 4 ст. 177 цього Кодексу.

Виїмка документів, що містять відомості, які є державною таємницею, провадиться  за мотивованою постановою слідчого і тільки з санкції прокурора в порядку, узгодженому з керівником відповідної установи.

Така регламентація законом  підстав провадження обшуку та виїмки створить додаткові гарантії від  безпідставного вторгнення правоохоронних органів у помешкання громадян, сприятиме  забезпеченню їх законних прав та інтересів, дозволить більш чітко диференціювати сфери застосування названих слідчих дій,

Усе вищесказане характеризує актуальність теми дослідження.

Об'єктом дипломної  роботи є обшук в приміщеннях.

Предметом дослідження є криміналістична характеристика поняття обшуку в приміщеннях та тактично-процесуальних прийомів її реалізації.

Метою дипломної роботи є комплексне дослідження поняття обшуку в приміщеннях та тактично-процесуальних прийомів її реалізації.

Реалізація основної мети передбачає вирішення наступних завдань:

• розкрити поняття і сутність обшуку в приміщеннях;
• проаналізувати види обшуку в приміщеннях;
• дослідити процес підготовки до обшуку в приміщеннях;
• охарактеризувати загальні тактико-психологічні особливості обшуку в приміщеннях;
• розкрити поняття тактико-психологічні особливості провадження обшуку в приміщеннях;
• виявити ознаки тактико-психологічних особливостей провадження обшуку в приміщеннях.

Структура дипломної  роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, три розділи (вісім підрозділів), висновки та список використаних джерел.

Розділ 1. Поняття та види обшуку в  приміщеннях

1.1. Поняття і сутність обшуку  в приміщеннях

Обшук — це процесуальна слідча дія, сутність якої полягає у виявленні, дослідженні та вилученні матеріальних джерел інформації, що мають значення для встановлення істини у справі.

Виїмкою називається слідча дія, спрямована на вилучення предметів або документів, що мають значення для справи, і  знаходяться у певної особи або  у певному місці¹.

Обшук і виїмка проводяться у  випадках, коли є достатні підстави вважати, що в якомусь приміщенні, місці або в якоїсь особи знаходяться  предмети, документи, що можуть бути доказами, а також служити засобами для  виявлення майна і накладення на нього арешту з метою забезпечення позову. Обшук може проводитися для розшуку людей, трупів, тварин.

За своєю сутністю обшук і  виїмка схожі з оглядом, оскільки вони спрямовані на виявлення, дослідження  та вилучення матеріальних джерел інформації, тобто речей. Разом з тим вони істотно відрізняються від огляду як слідчої дії. Назвемо ці відмінності.

Обшук і виїмка є заходами процесуального примусу і носять примусовий характер. Обшук провадиться тільки по порушеній  кримінальній справі на підставі постанови  суду, що не підлягає оскарженню. Слідчий огляд може бути проведений і до порушення кримінальної справи. В обставинах, що не терплять зволікання, коли об'єкти виїмки і обшуку, які мають доказове значення, до провадження цих дій можуть бути знищені, заховані або пошкоджені, а розшукувана особа — сховатися, виїмка і обшук проводяться без постанови суду. При цьому копія протоколу обшуку або виїмки направляється прокурору не пізніше доби з моменту провадження слідчих дій.

Об'єктами обшуку і виїмки є матеріальні  предмети і речі неорганічної та органічної природи. Закон не встановлює їх перелік, а лише вказує, що при обшуку і виїмці можуть бути вилучені предмети і документи, що мають значення для справи, а також цінності і майно обвинуваченого або підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації майна (ст. 186 КПК)².

У кримінально-процесуальному і криміналістичному  аспектах матеріальними об'єктами можуть бути: а) учасники злочину (обвинувачений, підозрюваний, потерпілий); б) предмети злочинного посягання (гроші, цінності, люди, речі і тварини); в) засоби вчинення злочину (знаряддя, зброя, транспорт і т. ін.); г) сліди злочину в широкому змісті; г) ділянки місцевості. Зазначені групи матеріальних утворень є об'єктами обшуку і виїмки, можуть служити речовими джерелами доказової інформації.

Незважаючи на схожість об'єктів  обшуку і огляду, вони різняться  за правовою природою. Об'єкти обшуку і  виїмки завжди знаходяться у володінні  окремих осіб або установ, організацій, підприємств. Вилучення їх у ході обшуку і виїмки є примусовим актом. Тому законодавець суворо регламентував провадження цих слідчих дій. Відступи від процесуальних вимог призводять до порушення законності, прав і свобод, гарантованих громадянам Конституцією.

Таким чином, виїмка і обшук є слідчими діями досудової діяльності. У методологічному аспекті вони є методами судово-слідчого пізнання, в кримінально-правовому — процесуальною формою, а в криміналістичному — засобами криміналістичної тактики, її «інструментарієм» для збирання, дослідження джерел доказової інформації в процесі розкриття і розслідування злочинів.

Обшук — це обґрунтоване на наявних у справі доказах примусове обстеження окремих громадян, приміщень, що займаються ними, належного ним майна, ділянок місцевості і робочих місць з метою виявлення злочинців, знарядь злочину, речей та цінностей, а також інших предметів і документів, що мають значення для встановлення істинну справі³.

Рис. 1.1. Мета обшуку

Виїмка — слідча дія, спрямована на вилучення конкретних предметів і документів, що мають значення для справи, а також тих, що забезпечують задоволення цивільного позову чи можливої конфіскації майна або вилучені законом із обігу.

Загальні і окремі завдання обшуку і виїмки обумовлені конкретним видом злочину і зводяться до виявлення, дослідження та вивчення засобів і слідів учинення злочину; предметів злочинного посягання; осіб, що сховалися від слідства; речей, вилучених законом із обігу.

Основу організації і провадження  обшуку і виїмки складають загальні принципи криміналістичної тактики. В числі специфічних, окремих принципів можна назвати: а) координацію сил і засобів; б) раптовість; в) потайність (конспіративність). Розглянемо їх.

Комплексне використання слідчих  і оперативних сил і засобів  — важливий принцип обшуку. Так, груповий обшук без взаємодії слідчого з іншими підрозділами органів внутрішніх справ здійснити дуже важко. Обшуком керує слідчий.

Оперативність і результативність обшуків досягається при участі слідчо-оперативної групи, склад  котрої бажано підтримувати постійним. Учасники групи повинні мати певну спеціалізацію. Висока кваліфікація учасників і їх погоджені дії при провадженні обшуку, як правило, забезпечують успіх розслідування⁴.

При підготовці до проведення обшуку і виїмки учасники оперативно-слідчої групи нерідко взаємодіють із працівниками ЖЕК, адміністрацією організацій, установ і підприємств. При цьому в кожному конкретному випадку необхідно проявляти максимум обережності, щоб наміри слідчого не стали відомі особі, що обшукується, або зацікавленим у результаті розслідуваного факту особам.

Раптовість обшуку — один із найважливіших  організаційних і тактичних принципів. Обшук повинен бути завжди несподіваним як для особи, що обшукується, так  і для інших осіб, зацікавлених у результатах розслідування в справі. Момент провадження обшуку визначає слідчий з урахуванням матеріалів справи і конкретно сформованої ситуації. Час проведення обшуку погоджується з особами, що здійснюють контроль за діяльністю слідчого.

Принцип раптовості тісно пов'язаний з принципом потайності (конспіративності) підготовки обшуку. Підготовка до обшуку не підлягає розголосу навіть серед працівників прокуратури і органів внутрішніх справ, що не беруть особистої участі в розслідуваній справі. Ці ж принципи поширюються на організацію і провадження виїмки, особливо коли вона проводиться одночасно в різних осіб, в організаціях, на підприємствах. Заходи конспірації також забезпечують успіх обшуку і виїмки.

Раптовість і потайність — не тільки організаційні засади (принципи), вони можуть розглядатися і як тактичні прийоми, характерні для типових ситуацій⁵. Наприклад, раптовість обшуку є доцільною в таких ситуаціях: а) на початку розслідування, коли факт порушення кримінальної справи відомий обмеженому колу осіб; б) коли підозрювані або зацікавлені особи здогадуються, що правоохоронні органи мають відомості про їх причетність до злочину і місце приховування викраденого; в) до виклику підозрюваного у вчиненні злочину, співучасників або зацікавлених осіб; г) до затримання підозрюваного чи співучасників або негайно після нього; ґ) коли особу захоплено при вчиненні злочину, або на неї вказують очевидці, або на її одязі і тілі можна виявити сліди злочину; д) через деякий час після першого обшуку, що не дав позитивних результатів.

1.2. Види обшуку в приміщеннях

У теорії криміналістики при характеристиці обшуку використовуються два різних терміни — «об'єкти пошуку» і  «об'єкти обшуку».

Об'єкт пошуку — це те, що необхідно відшукати, виявити, знайти. У процесі обшуку такими об'єктами є люди, трупи, знаряддя злочину, предмети злочинного посягання, документи, сліди тощо⁶.

Обшук передбачає відшукання предметів, які можуть бути речовими доказами. Згідно зі ст. 78 КПК можна сформувати певні типові групи таких предметів:

1. Знаряддя і засоби вчинення злочину:

а) вогнепальна і холодна зброя;

б) предмети, які спеціально виготовлені  для вчинення злочинів (знаряддя злому  і злодійський інвентар — відмички, «фомки», «гусячі лапи» та ін.; знаряддя вбивства чи нанесення тілесних ушкоджень  — кастети, надолонники, кістені тощо);

в) предмети, зберігання чи використання яких заборонено або потребує спеціального дозволу (ліцензії) (газова зброя, радіоактивні речовини, наркотики та ін.);

г) предмети, які застосовуються у побуті, виробничій або іншій легальній діяльності (кухонний ніж, сокира, молоток та ін.);

ґ) транспортні  засоби (якщо вони використовувались  для досягнення злочинного результату).

Предмети, що зберегли на собі сліди злочину (одяг чи взуття обшукуваного, яке має  сліди крові, частки ґрунту, жирові плями тощо).

Предмети, отримані як наслідок злочину (гроші  чи цінності, які є предметом хабара; майно, що належить потерпілому, та ін.).

Інші предмети, що виступають засобом  для встановлення істини у справі (фотознімки, записні книжки, дискети  ЕОМ тощо).

Окрему групу об'єктів складають  документи. Під час обшуку підлягають виявленню документи:

а) зміст яких є предметом злочинного посягання;

б) які є засобом вчинення злочину;

в) які є засобом приховання злочину;

г) що характеризують особу злочинця;

ґ) що містять у собі зразки почерку;

д) що містять у собі іншу інформацію, яка цікавить органи розслідування.

Об'єкти пошуку можуть бути класифіковані  за різними підставами:

1) залежно від характеру-попередньої  інформації про об'єкт пошуку:

а) індивідуально визначені об'єкти;

б) об'єкти, відомості про які  можуть вказувати лише на їх родову (групову) належність;

в) випадково виявлені об'єкти;

2) залежно від форми вказівки  в законі:

а) прямо передбачені й названі  в КПК як об'єкти;

б) віднесені до «інших предметів  і документів», що мають значення для встановлення істини у справі;

в) які є вилученими із законного  обороту;

г) які вилучаються з метою  забезпечення цивільного позову або  можливої конфіскації майна;

3) залежно від природи того, що  шукають:

а) предмети, що можуть служити речовими (або письмовими) доказами;

б) предмети і документи, заборонені до обігу;

в) предмети і документи, що можуть бути доказами в іншій кримінальній справі;

г) речі та цінності, що здобуті злочинним  шляхом;

ґ) цінності або майно обвинуваченого чи підозрюваного з метою забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації;

д) особи, які переховуються від  слідства і суду; є) особи, яких переховують  в тих чи інших місцях; є) трупи  або частини розчленованого трупа (трупів);

ж) тварини.

Об'єкт обшуку — це те, відносно чого (чи кого) здійснюється обстеження.

Найбільш поширеними об'єктами обшуку є:

житлові приміщення (квартира, будинок, дача, номер готелю тощо);

службові, торговельні, виробничі  та інші нежитлові приміщення (кабінети посадових осіб і державних службовців, офіси, склади, виробничі дільниці, підсобні приміщення магазинів тощо);

з) ділянки місцевості (садиба, сад, город та ін.);

автотранспортні засоби (автомобілі, причепи, мотоцикли та ін.);

жива людина (її тіло, одяг, взуття та інші носильні речі).

Таким чином, об'єктом обшуку може бути практично будь-яке місце, що знаходиться у кого-небудь в розпорядженні (власності), або особа, якщо є достатні підстави вважати, що у цьому місці  чи у даної особи можуть бути знаряддя злочину, предмети та цінності, які мають значення для справи⁷.

У криміналістичній теорії прийнято розрізняти декілька видів обшуку залежно  від тих чи інших підстав їх диференціації. Так, за характером об'єктів обшуку розрізняють обшук: приміщень, місцевості, транспортних засобів, особи. За характером об'єктів пошуку виділяють обшуки, спрямовані на виявлення людей, трупів (чи їх частин), знарядь та засобів вчинення злочину, предметів злочинного посягання, слідів, документів та інших об'єктів.

Обшуки можна розрізняти за їх повторюваністю (первинний і повторний) та за їх одночасністю (груповий і одиночний). Названі види обшуку мають певну специфіку. Розглянемо особливості проведення окремих видів обшуку.

Обшук у приміщенні передбачає примусове обстеження всіх приміщень, які є у володінні фізичних чи юридичних осіб, якщо там можуть знаходитися об'єкти пошуку. Обшук приміщень полягає у вивченні та аналізі конструктивних вузлів будинку (споруди), житлових і підсобних приміщень, предметів Домашньої обстановки. Обшук рекомендується розпочинати з найбільш «важких» ділянок приміщення, проводити пошук спочатку у нежитлових, а потім у житлових приміщеннях, здійснювати обшук у напрямку від входу до приміщення .

Під час обшуку приміщень необхідним є обстеження окремих вузлів будівлі  або споруди, до яких належать підвальна частина будівлі, горище, сходи, міжповерхові перекриття, стіни і перегородки, санітарно-технічні вузли і комунікації. При обстеженні конструктивних вузлів будівлі слід звертати увагу на елементи, що не передбачені проектом, відсутність окремих деталей, неоднорідність пофарбування, відмінність у штукатурці, пошкодження павутиння. Предмети пошуку можуть бути за карнизами, балками, замурованими у стінах тощо.

У процесі обшуку в житлових приміщеннях  необхідно ретельно обстежувати  предмети обстановки. Перевіряючи меблі, слід спочатку дослідити предмети чи документи, які знаходяться в (на) них, а потім самі предмети обстановки. Треба оглянути усі пази, щілини, виміряти і порівняти усі внутрішні та зовнішні габарити⁸.

Пошукові дії в службових приміщеннях слід розпочинати з робочого місця обшукуваного. Насамперед оглядають робочий стіл, сейфи і шафи. У службових приміщеннях тайників, як правило, не роблять, але предмети маскують, ховають за книжки, папки, папір, що створює певні труднощі у доступі до предмета пошуку.

Обшук ділянки місцевості полягає  у примусовому обстеженні присадибних  та інших ділянок, які є у володінні  обшукуваної особи.

Обшукам на відкритій місцевості притаманна трудомісткість пошуків. Обстеження необхідно здійснювати планомірно і у певній послідовності, попередньо розділивши ділянку території на сектори чи квадрати. Здебільшого тайники обладнують у землі, кущах, купах сміття, ямах. Ознаками тайника на місцевості можуть бути пошкодження ґрунту, неоднаковість його кольору, мітки на деревах та ін. .

Обшук особи полягає у примусовому обстеженні людини, її одягу, взуття та інших речей. Обшук особи та виїмка у неї предметів і документів провадяться в порядку, передбаченому статтями 177 і 178 КПК. Обшук особи, як правило, проводиться за постановою слідчого. Проте існують випадки, коли обшук можна здійснювати без винесення постанови:

• при фізичному захопленні підозрюваного уповноваженими на те особами, якщо є достатні підстави вважати, що затриманий має при собі зброю або інші предмети, які становлять загрозу для оточуючих, чи намагається звільнитися від доказів, які викривають його чи інших осіб у вчиненні злочину;
• при затриманні підозрюваного;
• при взятті підозрюваного, обвинуваченого під варту;
• за наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка знаходиться в приміщенні, де проводиться обшук чи примусова виїмка, приховує при собі предмети або документи, які мають значення для встановлення істини у справі.

У процесі обшуку необхідно передбачити  можливість вчинення опору обшукуваним. Тому слідчий повинен дотримуватися певних правил, що забезпечують безпеку. Зокрема, обшукуваного необхідно поставити обличчям до стіни чи автомобіля під кутом 45° з широко розставленими ногами і розведеними руками. Таке положення зменшує стійкість обшукуваного⁹.

Обшук особи рекомендується проводити  у певній послідовності — «зверху  донизу». Спочатку обстежують головний убір, потім верхній "одяг (пальто, сукню, піджак, брюки тощо), взуття. Окремі предмети одягу знімають з метою  обстеження білизни та інших речей. Особливу увагу слід приділяти кишеням, швам на одязі, підкладці пальта чи піджака, закаблукам взуття .

Такий обшук виконує особа однієї статі з обшукуваним. У разі необхідності для цього запрошують медичного  працівника.

До обшуку особи належить й обстеження речей, які є у обшукуваного: портфелів, дипломатів, валіз, сумок, гаманців. Ці речі ретельно досліджують з метою виявлення тайників та предметів, які шукають.

Обшук транспортних засобів передбачає примусове обстеження будь-якого транспортного засобу, який є у приватному володінні громадянина (мотоцикл, автомобіль, яхта, особистий літак). Такий обшук має певну специфіку залежно від виду обшуку та особливостей транспортного засобу. Обшук транспортних засобів — це відносно новий вид обшуку у практиці органів розслідування¹⁰.

Обстеження транспортних засобів  повинно мати свою черговість і послідовність. Так, обшук легкового автомобіля доцільно розпочинати з багажника  і закінчувати мотором. У багажнику  перевіряються сумка з інструментом, запасне колесо, інші предмети. У салоні знімаються килими,  настили, чохли. Перевіряються місця між сидіннями і спинками, досліджується торпеда, знімається автомагнітола. Механізми і деталі, що розташовані в автомобілі, під днищем, бажано дослідити на «ямі». Оглядається автомобіль й під капотом. Обшук автотранспортних засобів доцільно проводити за участю спеціаліста-автотехніка.

Рис. 1.2. Види обшуку

Повторний обшук має місце у  тих випадках, якщо первісний обшук  був проведений за несприятливих умов або залишилися необстеженими (недостатньо ретельно обстеженими) окремі ділянки приміщення, відкритої місцевості, предмети.

Груповий обшук — це кілька одночасних обшуків, що здійснюються по одній справі у різних осіб, в різних місцях (тактична операція)¹¹. Проведення групового обшуку має певну специфіку, а саме:

• одночасно працюють кілька слідчо-оперативних груп;
• реально існує кілька об'єктів обшуку;
• має місце єдине керівництво у проведенні обшуку кількох об'єктів;
• існує єдність часу початку обшуку на всіх об'єктах;
• запропоновано єдиний план проведення обшуку;
• визначені засоби зв'язку між учасниками обшуку і порядок обміну інформацією між ними.

У процесі групового обшуку можуть бути складені різні схеми, зокрема  схеми злочинних зв'язків, службової  взаємодії, родинних зв'язків підозрюваних осіб.

Отже, обшук і виїмка – схожі  слідчі дії, сутність яких носить пошуково-пізнавальний характер. Це примусові слідчі дії, вид яких визначається насамперед особливостями  досліджуваних об'єктів і послідовністю  провадження слідчих дій. Так, за видом об'єктів дослідження і пізнання розрізняють:

• обшук приміщень, що перебувають в постійному або тимчасовому володінні окремих громадян, установ, підприємств, фірм;
• обшук на відкритій місцевості, тобто обшук ділянок місцевості, що перебувають в постійному або тимчасовому володінні окремих громадян, підприємств, організацій;
• особистий обшук;
• обшук транспортних засобів.

За послідовністю провадження  розрізняють первинні і повторні обшуки та виїмки. За часом провадження  обшуки і виїмки можна поділяти на різночасні та одночасні. Розглянемо їх коротко.

Обшук приміщень — найбільш поширена слідча дія, метою якої є:

а) виявлення і вилучення засобів  доказування, тобто джерел доказової  інформації, якими можуть бути будь-які  об'єкти матеріального світу, що причинно пов'язані з розслідуваною подією і відображують її;

б) виявлення розшукуваних осіб і  матеріалів, що полегшують їх розшук (фотографії, листи, щоденники і т. ін.);

в) відшукання майна, на яке міг  бути накладений арешт з метою  забезпечення цивільного позову або можливої конфіскації;

г) виявлення предметів, вилучених  із цивільного обігу (вибухові, радіоактивні, сильнодіючі, наркотичні, отруйні речовини, порнографічні видання і т. под.)¹².

Обшук на відкритій місцевості являє собою обстеження і реалізацію цілей обшуку на окремих ділянках місцевості, якими можуть бути присадибна територія, дачні і садові ділянки, будівельні майданчики, що перебувають у постійному або тимчасовому володінні (користуванні) конкретної особи, установи, підприємства, будівельної організації.

Особистий обшук — це самостійна слідча дія, що полягає в обстеженні одягу, взуття, супровідних речей і тіла людини. Особистий обшук слід відрізняти від огляду і оперативно-тактичного прийому обеззброювання. Останнє обов'язково застосовується при затриманні підозрюваного. Сутність обеззброювання зводиться до виявлення і вилучення зброї та інших засобів учинення злочину, якими підозрюваний може скористатися раптово для звільнення (зброя, ножі, порошки, рідини невідомого походження і т. ін.). Вони, як правило, знаходяться в одязі і супровідних предметах (сумці, тростині, транспортному засобі, барсетці). При обеззброюванні огляд здійснювати не можна, оскільки обеззброювання — це не особистий обшук, який проводиться обов'язково в присутності понятих.

Обшук транспортних засобів як слідча дія реалізує мету і завдання обшуку взагалі. Обшук транспортних засобів проводиться з дотриманням усіх процесуальних процедур і становить собою досудову слідчу дію, що нагадує обеззброювання особи при затриманні підозрюваного. Його треба відрізняти від адміністративного огляду, що проводиться органами дізнання, митного і прикордонного контролю¹³.