Особливості організація системи управлінського обліку

ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти  управлінського обліку в Україні

1. Поняття управлінського обліку як основи для прийняття 

       ділових  рішень

2. Міжнародна практика виділення управлінського обліку із

      загальної  системи бухгалтерського обліку

3. Організація системи управлінського обліку

Розділ 2. Управлінський  облік в прийнятті ділових  рішень

2.1. Формування інформації  управлінського обліку для 

        прийняття ділових рішень

2.2. Класифікація витрат  для здійсненя обліку контролю,

       аналізу, регулювання планування та управління

2.3. Складання кошторису  підприємства

2.4. Використання даних  управлінського обліку для

       прийняття  рішень і контролю

Розділ 3. Управлінський  облік на сучасному етапі реформування

3.1. Реформування управлінського обліку як процесу на

        основі застосування ПЕОМ

3.2. Шляхи вдосконалення  системи управлінського обліку

Висновки

Список використаних літературних джерел

Додатки

ВСТУП

Успіх фінансово-господарської  діяльності будь-якого суб’єкта економічної діяльності в ринкових умовах залежить насамперед від двох чинників: наявних ресурсів (фінансових, матеріальних, трудових) та вміння розпоряджатися ними з найвищою ефективністю.

Віднайдення шляхів максимізації (оптимізації) прибутку підприємств  можливе лише за умови належного інформаційного забезпечення керівництва для прийняття обгрунтованих управлінських рішень. Надати потрібну об’єктивну і достовірну інформацію може лише система бухгалтерського обліку підприємства. Ринкові умови господарювання висувають нові вимоги до ведення бухгалтерського обліку на підприємтсвах України. Поступово реалізується державна програма реформування системи бухгалтерського обліку із застосуванням міжнародних стандартів, у рамках якої прийнято Закон України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16 липня 1999 р. №996-ХІУ , створюється система національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку, затверджено і діє новий План рахунків бухгалтерського обліку, а також реалізується намір щодо забезпечення зв’язку реформування бухгалтерського обліку з основними тенденціями гармонізації стандартів на міжнародному рівні та станом економіко-правового середовища і ринкових відносин в Україні.

Законом визначено, що поряд  з веденням бухгалтерського (фінансового) обліку згідно з чинним законодавством підприємтсва України самостійно розробляють систему і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських операцій.

Необхідність формування управлінського обліку пов’язана з тим, що бухгалтерський облік повною мірою не взмозі своєчасно задовольнити потреби керівництва в необхідній управлінській інформації. Він швидше зорієнтований на зовнішніх користувачів звітності та власників підприємства, які насамперед цікавляться отриманими загальними фінансовим результатами, величиною дивідентів, фінансовим станом на певну дату. Фінансовий облік надає дані про факти, господарські операції, які вже сталися і на які вплинути вже не має можливості. Управлінці, менеджери підприємства цікавляться інформацією, аналіз якої дає змогу збільшувати доходи за рахунок зменшення витрат, оперативно впливати і контролювати формування собівартості продукції, визначати стратегію і перспективи розвитку підприємства. Надати таку інформацію може управлінський облік, який згідно із ст. 1 Закону ми розглядаємо як систему обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством. Дані управлінського обліку є конфеденційними. Управлінський облік в усіх державах, у тому числі в Україні, є не регламентованим, однак можливе нормативне визначення загальних принципів і концепції управлінського обліку, підходів і типів його організації, принципової побудови системи рахунків управлінського обліку і їх ув’язки із рахунками фінансового обліку.

Необхідність запровадження  управлінського обліку на підприємствах  України викликана часом і  економічними умовами господарювання, а ефективність його доведена практичним досвідом окремих вітчизняних та зарубіжних підприємств. Саме це і становить актуальність обраної теми для дипломного дослідження.

Вивчаючи дану тематику дипломної роботи, було поставлено такі основні завдання: 

1. дослідити теоретичні та практичні аспекти управлінського обліку в Україні,
2. дослідити роль управлінського обліку в прийнятті ділових рішень,
3. дослідити механізм удосконалення управлінського обліку на сучасному етапі реформування.

Для досягнення мети використовувалися  матеріали журналів “Бухгалтерський  облік і аудит”, “Економіка, фінанси, право”, а також праці окремих авторів викладених у навчальних підручниках: Сопка В.В. “Бухгалтерський облік”, Надовської Л.В. “Управлінський облік”, Райяна Б. “Стратегічний облік для керівників”,  Пушкаря М.С. “Управлінський облік” та ряд інших.

Дана робота логічно та послідовно розкривається у наступних трьох розділах дипломного дослідження: розділі 1 “Теоретичні аспекти управлінського обліку в Україні”, розділі 2 “Управлінський облік в прийнятті ділових рішень”, розділі 3 “Управлінський облік на сучасному етапі реформування”.

У розділі 1 “Теоретичні  аспекти управлінського обліку в  Україні” розкривається поняття  управлінського обліку як основи для  прийняття ділових рішень, міжнародна практика виділення управлінського обліку із загальної системи бухгалтерського  обліку, а також організація системи управлінського обліку на підприємствах.

У розділі 2 “Управлінський облік  в прийнятті ділових рішень”  висвітлюються питання формування інформації управлінського обліку для  прийняття ділових рішень, класифікації витрат для здійсненя обліку контролю, аналізу, регулювання планування та управління, а також складання кошторису підприємства та використання даних управлінського обліку для прийняття рішень і контролю.

У розділі 3 “Управлінський облік  на сучасному етапі реформування” ми дослідили питання реформування управлінського обліку як процесу на основі застосування ПЕОМ та шляхи вдосконалення системи управлінського обліку на підприємстві.

Так як у дипломній роботі досліджуються  теоретично-практичні аспекти розглядуваного питання, то нами було проаналізовано діяльність  ДП “Парада”.

Дочірне підприємство “Парада” створено на підставі рішення Загальних зборів акціонерів ЗАТ “Ужгородська швейна фабрика” (протоколо №1 від 26 березня 1999 року) шляхом реорганізації ДП “Молодіжне”, яке зареєстроване рішенням голови Ужгородського міськвиконкому від 29 березня 1996 року.

Підприємство є правонаступником прав і обов’язків ДП «Молодіжне», являється самостійним господарюючим  суб’єктом – юридичною особою, здійснює виробничу, торгівельну, комерційну, посередницьке та іншу діяльність, що не суперечить чинному законодавству України і Статуту з метою одержання прибутку. Підприємство має самостійний баланс, поточні та інші рахунки (в т.ч. валютні) в установах банку, власну печатку із своїм найменуванням, відповідні штампи.

Засновником підприємства є ЗАТ  “Ужгородська швейна фабрика”, яке  є головним підприємством і здійснює контроль за його діяльністю у межах  повноважень, визначених статутом.

Підприємство створено з метою  насичення українського ринку товарами легкої промисловості, підвищення їх рівня якості, розробки нових моделей одягу та надання послуг фізичним та юридичним особам з метою одержання прибутку.

Предметом діяльності підприємства є:

• здійснення оптової та роздрібної торгівлі швейними виробами та іншими товарами народного споживання;
• виробництво швейних виробив;
• надання торгово-посередницьких, маркетингових, брокерських, інформаційних та рекламних послуг;
• організація демонстрації своєї продукції, продукції засновника та інших суб’єктів господарської діяльності;
• надання послуг з транспортних перевезень вантажів.

Підприємство має право  вступати у договірні відносини  з державними, кооперативними та іншими підприємствами, а також бути посередником між ними у зв’язку з виконанням робіт (надання послуг), які відносяться до предмету діяльності підприємства.

Майно підприємства складають основні  засоби та оборотні кошти, а також  інші цінності, що належать йому на праві  власності і вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства.

Розділ 1. Теоретичні аспекти управлінського обліку в  Україні

1.1. Поняття управлінського обліку  як основи для прийняття 

ділових рішень

Управлінський облік  виник у країнах ринкової економіки  в інтересах внутрішніх користувачів інформації. Управлінський облік складається із систематичного обліку, який розвиває традиційні способи бухгалтерської інформації, і проблемного обліку, що дозволяє виробити дійові управлінські рішення.

До цього часу у  нас розвивався лише фінансовий облік, а з управлінського обліку використовувались деякі фрагменти облік витрат на виробницгво і калькулювання собівартості готової продукції, техніко-економічне планування, аналіз господарської діяльності¹.

Формування управлінського обліку і застосування його методології в практичній діяльності підприємств дозволить приймати обгрунтовані економічно виправдані рішення по зниженню витрат на виробництво, збільшенню прибутків.

Особливістю управлінського обліку є те, що на місце чисто  процедурних обліково-економічних  завдань висувається нове завдання забезпечення потреб користувачів у такій інформації, яка носить адресний характер. Користувачам необхідна вибіркова інформація про ті чи інші сторони діяльності підприємства. Для кредиторів важливо знати платоспроможність, акціонерів - прибутковість, банків   ліквідність підприємства. Тому зрозуміло, що для різних груп користувачів треба забезпечити різну інформацію.

Особливістю управлінського обліку є орієнтація на детальний  облік витрат на виробницгво і  калькулювання собівартості продукції з метою-пошуків резервів для зниження витрат на одиницю продукції. Інформація управлінської о обліку призначена для користування службами апарату управління.

В умовах ринкової економіки  управлінський облік стає необхідним у зв'язку з розширенням об'єктів обліку.

Традиційний бухгалтерський облік розвивався в такому напрямку, щоб забезпечити основні завдання обліку витрат:

• контроль господарської діяльності;
• калькулювання собівартості продукції і визначення цін;
• прийняття управлінських рішень в галузі планування, формування виробничих програм;
• виявлення результатів господарської діяльності;
• оцінка виробничих запасів;
• визначення рівня рентабельності.

Однак традиційний бухгалтерський облік не зовсім відповідає управлінським  вимогам. Зокрема не враховується еластичність, яка характеризує залежність зміни витрат від зміни обсягів і структури виробництва. Вміння використати в своїй роботі знання еластичності є однією з умов успішної орієнтації в справах підприємства бухгалтерів економічно розвинутих країн. Управлінський облік повинен забезпечити для адміністрації таку інформацію, яка дозволяє:

• приймати управлінські рішення з урахуванням їх економічних наслідків, контролювати витрати у співставленні з нормами;
• формувати економічну стратегію;
• оцінювати формування собівартості і прибутку протягом місяця;
• оцінювати витрати в розрізі структурних підрозділів підприємства;
• приймати рішення відносно окупності програм, калькуляції собівартості продукції, окупності і ефективності ремонтів, використання ресурсів.

Управлінський облік не регламентується і його організація та методологія залежить від потреб системи управління, тому для проектування підсистеми управлінського обліку необхідно вивчити запити управлінських служб. Як правило, управлінський облік доцільно організувати на великих та найбільш крупних середніх підприємствах, які мають складну структуру, значну номенклатуру виробів, сировини, матеріалів, напівфабрикатів, складний технологічний процес тощо.

Таким чином, управлінський облік - це система збору, опрацювання і надання даних про виробничі витрати, собівартість продукції та рентабельність підприємства. Його дані використовуються для внутрішніх потреб підприємства з метою оцінки господарської діяльності і прийняття конкретних управлінських рішень. Відомості управлінського обліку є комерційною таємницею¹.

З розширенням кола суб'єктів, що приймають інвестиційні та інші господарські рішення на основі даних  фінансової звітності, роль фінансової інформації зростає. Відповідно змінюються її форма, обсяг та призначення.

Крім зазначеного, фінансові  звіти (вимога законодавства) необхідні  також для оцінки діяльності підприємств, прийняття фінансових рішень.

За характером фінансового  інтересу користувачів фінансової інформації можна поділити на дві групи:

· зовнішні, що перебувають за межами організації і потребують інформації для прийняття рішень стосовно налагодження зв'язків з цією організацією;

· внутрішні, що здійснюють управління організацією.

Зовнішні (сторонні) користувачі інформації можуть мати прямий і непрямий фінансовий інтерес. Відповідальність за підготовку й надання фінансової інформації стороннім користувачам покладається на керівництво підприємства.

До зовнішніх користувачів, що мають прямий фінансовий інтерес, відносять реальних і потенційних  інвесторів, банки, постачальників, клієнтів, найманих працівників та ін. За даними фінансових звітів вони оцінюють фінансові перспективи підприємства та його платоспроможність.

До зовнішніх користувачів, що мають непрямий фінансовий інтерес, належать органи, уповноважені управлінці державним майном, податкові й адміністративні органи та інші (громадські організації, фондові і товарні біржі, наукові установи, консультанти). Іншим стороннім користувачам інформація потрібна зазвичай для оцінки фінансового стану підприємства. Таку інформацію вони можуть одержати безпосередньо на підприємстві або в органах державної статистики.

Внутрішні користувачі  інформації - це управлінський персонал усіх рівнів, що використовує облікову інформацію для планування, контролю й оцінки господарської діяльності, зокрема власники, засновники, учасники, адміністрація в особі наглядової ради, ради директорів, менеджерів, керівників та спеціалістів підрозділів.

За змістом і формою надання ця інформація істотно відрізняється  від тієї, яка цікавить користувачів, безпосередньо не зайнятих в управлінні підприємством. Відмінна вона і за формами обліку та звітності.

Управлінська інформація, на відміну від фінансової, не має  стандартної форми надання, орієнтована  скоріше на контроль за поточною оперативною діяльністю і планування перспективи, ніж на опис минулих подій.

Для потреб управлінців (внутрішніх користувачів) бухгалтерська  служба складає внутрішні звіти, наприклад: фінансове порівняння можливих альтернатив господарських операцій, прогнозування потреб у коштах на відповідний період. Керівництво має також доступ до додаткової управлінської і нефінансової інформації для потреб планування, прийняття рішень, контролю. Управлінці можуть самостійно визначити форму й зміст такої додаткової інформації відповідно до конкретних завдань.

Зовнішня фінансова  звітність загального призначення  є найважливішим засобом надання  зовнішнім користувачам інформації стосовно діяльності підприємства.

Таким чином, залежно  від цільового сегменту, на який орієнтована інформація, фінансова звітність може сприяти вирішенню таких завдань користувачів:

· допомагати дійсним  і потенційним інвесторам, іншим  користувачам у прийнятті правильних рішень щодо інвестування підприємства і надання йому кредитів;

· реально оцінити  строки, можливості та обсяги надходження належних їм відсотків, дивідендів, інших прибутків від діяльності підприємства або засобів для сплати основного боргу й зворотного викупу емітентами своїх цінних паперів;

· адекватно відображати  економічний стан підприємства з урахуванням зовнішніх обставин, спроможних позначитися на наявності ресурсів підприємства чи можливих претензій на ці ресурси з боку третіх осіб, перед якими підприємство має боргові зобов'язання.

Аби висновки, зроблені користувачами  інформації на основі аналізу фінансової звітності, були надійними, дані мають бути достовірними і вичерпними¹. Інформація бухгалтерського обліку повинна бути стандартною, однаково зрозумілою всім учасникам ринкового процесу.

Для розвитку, управлінського обліку в Україні необхідні деякі передумови.

По - перше, формування ринкової інфраструктури, приватизація підприємств, ринковий механізм ціноутворення закономірно викликають необхідність розробки системи формування собівартості продукції. Рахувати витрати на виробництво потрібно не в кінці місяця, коли вже неможливо вплинути на них, а на початку місяця на основі норм. Протягом місяця фіксуються відхилення від норм з виявленням причин і винуватців в розрізі окремих структурних підрозділів, з метою їх аналізу і прийняття оперативних рішень щодо формування собівартості продукції.

По - друге,  конкуренція  між  товаровиробниками,   яка здійснюється в ціновій формі або в нецінових  формах, вимагає постійної уваги  до пошуку резервів зниження собівартості. При всіх інших рівних умовах в конкурентній боротьбі виграє той, в кого нижче собівартість. З іншого боку, виникає необхідність організувати облік реалізації продукції по географічних районах, сегментах ринку, групах покупців, стежити за положенням на ринку конкурентів тощо. Це означає, що виробництво та збут продукції організується на основі маркетингових досліджень. Бухгалтерський облік включає ряд нових об'єктів спостереження і тому розширюються його межі. Поява управлінського обліку в значній мірі обумовлена ускладненням зовнішнього середовища і необхідністю врахування його змін.

По - третє, в ринковій економіці  діє комерційна таємниця, яка пов'язана  з засекречуванням певної інформації. Кабінет міністрів України постановою від 9.09.1993 р. № 611 "Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці" визначив коло тих даних, які повинні бути відкритими. До них відносять:

• установчі документи;
• державна звітність;
• дані про податки і платежі та правильність їх нарахування;
• чисельність працюючих та їх заробітна плата;
• дані про забруднення навколишнього середовища, недотримання безпечних умов праці тощо;
• документа про платоспроможність;
• відомості, що підлягають оголошенню відповідно до чинного законодавства.

З цього переліку виходить, що всі інші дані, що характеризують господарську і фінансову діяльність підприємства не підлягають розголошенню і складають комерційну таємницю.

Враховуючи те, що управлінський  облік направлений на контроль за формуванням собівартості і калькулювання продукції, його дані є комерційною таємницею, розголошення яких може нанести шкоду підприємству.

По - четверте, розвиток теорії і практики обліку дає можливість відокремити управлінський облік від фінансового.

Отже, передумови виникнення управлінського обліку були в певній мірі закладені в систематичному обліку, який формувався в Україні до цього часу. Разом з тим формування ринкової інфраструктури робить необхідним відокремлення управлінського обліку в окрему галузь системи бухгалтерського обліку.

Управлінський облік мас зв'язки з рядом інших наук - фінансовим обліком, менеджментом, математикою, аналізом господарської діяльності, фінансами та іншими.

Виходячи з ролі і  значення управлінського обліку в системі  бухгалтерського обліку в цілому можна виділити такі найбільш суттєві  його ознаки:

• підпорядкування методології обліку запитам управлінської системи;
• забезпечення внутрішніх потреб підприємства в інформації;
• обмеження об'єктів обліку витратами на виробництво і калькулюванням собівартості продукції;
• конфіденційність.

Управлінський облік організовується в такому порядку, щоб повністю задовольнити потреби управління в інформації щодо формування собівартості і визначення рентабельності окремих видів продукції. Щоб організувати такий облік треба визначити в якому розрізі і кому потрібна інфюрмація. Починати треба з вивчення запитів окремих працівників апарату управління. Для цього опитуються працівники кожної служби яку інформацію їм необхідно мати, щоб прийняти обірунтовані управлінські рішення. ІІісля аналізу зібраної інформації робиться зведений опис необхідної інформації і головний бухгалтер розробляє методику формування, збору, обробки і подачі інформації користувачам.

Управлінський облік обмежується, в основному, деталізацією аналітичного обліку витрат на виробництво, створенням системи формування собівартості на основі норм витрачання ресурсів підприємства. Хоча він базується на даних фінансового обліку, проте групування витрат і різні розрахунки, зв'язані з визначенням собівартості становлять його суть. За своєю методологією управлінський облік наближається до інженерних розрахунків щодо визначення собівартості. В центрі уваги знаходяться розрахунки собівартості в різних ракурсах за елементами витрат, за статтями витрат, за видами продукції в цілому і окремими деталями, вузлами, за нормами витрат і відхилення від норм тощо.

Інформація про собівартість продукції є конфіденційною і  вона призначена для службового користування без права розголошення. Завданням управлінського обліку є контроль за формуванням собівартості продукції в розрізі центрів витрат і сфер відповідальності і визначення рентабельності та пошук резервів зниження витрат і зростання прибутку.

Управлінський   облік   здійснюється   окремою   службою, працівники якої повинні бути обізнані з технологією виробництва, обліком, аналізом, володіти математичними методами в економіці, добре знати склад витрат, що включаються в собівартість і методику калькулювання собівартості продукції.

З метою полегшення процесу  спостереження за формуванням собівартості продукції використовується нормативний метод обліку і калькулювання, при якому витрати поділяються в межах встановлених норм, по відхиленнях від норм і змінах норм.

Широке застосування в управлінському обліку знаходять  математичні методи дослідження собівартості і рентабельності продукції. Отримані математичні залежності між окремими елементами собівартості і обсягом продукції використовуються для прийняття рішень.

Метод аналізу витрат передбачає використання отриманої  інформації про формування собівартості і визначення факторів, які впливають на відхилення від прогнозних даних. Аналітичний метод ефективний в тих випадках, коли проводиться за короткі проміжки часу (щоденно, тиждень, декада ). Дані оперативного аналізу служать для прийняття управлінських рішень, направлених на регулювання ходу виробничого процесу.

Управлінський облік тісно пов'язаний з калькуляцією, тобто економічними та інженерно-економічними розрахунками собівартості окремих видів продукції, окремих деталей, вузлів тощо. Калькуляція необхідна для обгрунтування цін на продукцію, визначення прибутку, рівня рентабельності, порівняння собівартості продукції, яка виробляється на різних підприємствах¹.

1.2. Міжнародна практика  виділення управлінського обліку  із загальної системи бухгалтерського  обліку

Управлінський облік, як самостійна частина бухгалтерського обліку, виник закономірно на певному етапі розвитку народного господарства. Підприємницька діяльність протягом XX століття характеризувалась поступовим ускладненням, шо посилювало нестабільність середовища, в якому розвивалось підприємство, а це обумовило еволюцію управлінських систем.

Назва “управлінський облік” набула поширення в англомовній  літературі, міжнародних стандартах з обліку і аудиту, у практиці багатьох зарубіжних держав з розвиненою економікою. Однак ні в США, ні у Великій Британії, ні у Франції немає єдиного трактування понять “управлінський облік”, “виробничий облік”, а у Німеччині взагалі немає поняття “управлінський облік”, а застосовується поняття “контроллінг”. У перекладній літературі більшість фахівців вважають управлінський облік самостійним видом обліку, без якого не може обійтися сучасне підприємство.

У деяких дослідженнях вносяться  пропозиції про побудову цілої системи  рахунків управлінського обліку, які  вводяться, щоб забезпечити порівняність зроблених витрат з отриманими доходами (виручкою від продажу продукції, товарів, робіт, послуг). Цей комплекс робіт пропонується вести на базі національної системи рахунків бухгалтерського обліку. За рубежом накопичений досвід застосування тих і інших “рахунків — екранів”, який показав, що їх впровадження призведе до значного ускладнення і подорожчання обліку на шкоду його достовірності. З цієї причини їх застосування вважаємо недоцільним².

Багато спірних і  суперечливих суджень серед облікових працівників і бухгалтерів-практиків викликала поява в останні роки в пресі повідомлення про так званий управлінський облік. Професор В. Палій з цього приводу пише: “В останні кілька років знову як і у п’ятидесяті і в семидесяті роки загострилася полеміка навколо управлінського обліку. Одні трактують його як складну систему внутрішнього управління економікою підприємства; треті — як щось штучне і надумане, що невиправдовано підміняє раніше усталене поняття виробничого обліку витрат і калькулювання собівартості”¹ .

У практиці діяльності суб'єктів  Російської Федерації та інших країн - членів СНД, поки що не існує розділення бухгалтерського обліку на фінансовий й управлінський. Увесь облік  майна, витрат виробництва, випуску  і реалізації продукції, розрахункових і кредитних операцій, фінансових результатів, фондів і резервів традиційно охоплені єдиним бухгалтерським обліком. Використовуються такі методологічні нормативні документи, як положення про бухгалтерський облік і звітність, плани рахунків бухгалтерського обліку й інструкції з їхнього застосування й ін.

У країнах із розвиненою ринковою економікою вже декілька десятиліть існує розподіл бухгалтерського  обліку на фінансовий і виробничий. У останні роки намітився подальший  розподіл обліку на управлінський і виробничий облік. І ідеологів західного обліку можна зрозуміти: облік усе більше і більше стає мовою бізнесу, до результатів роботи компаній і фірм усе більше виявляють інтерес не тільки адміністрація і трудові колективи фірм, але і власники акцій, і інші зовнішні споживачі облікової інформації. Якщо перші виявляють цікавість до прибутків і чинників, що їх збільшують (а це в основному відмінно налагоджене виробництво, що сприяє зниженню собівартості і, отже, збільшенню прибутків), то другі більше цікавляться кінцевими результатами діяльності фірми і розмірами дивідендів на вкладені інвестиції.

Розвиток ринкових відносин (приватизація, створення акціонерних  товариств і ін.), безсумнівно, призведе до такого поділу й у нашій країні. У Російській Федерації вже створені передумови для поділу бухгалтерського обліку на фінансовий і управлінський¹.