Особливостi розвитку i функцiонування регiональних ринкiв працi в Украiнi

ТЕМА ДИПЛОМА:

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ І ФУНКЦІОНУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ РИНКІВ ПРАЦІ В УКРАЇНІ

ЗМІСТ

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ   РЕГІОНАЛЬНОГО РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ………………

1.1.Ринок праці: сутність, функції та класифікація ……

1.2.Функціонування регіонального  ринку праці в Україні……….

1.3. Державне регулювання  ринку праці в Україні та  за кордоном……………………………………………………………

РОЗДІЛ 2  СТАН РИНКУ ПРАЦІ ЗА РЕГІОНАМИ УКРАЇНИ

2.1.Безробіття на регіональному  ринку праці……………………

2.2. Аналіз зайнятості  населення на регіональному ринку  праці

2.3. Аналіз рівня доходів  життя населення за регіонами  країни

РОЗДІЛ 3

3.1.

3.2.

3.3.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РИНКУ ПРАЦІ В УКРАЇНІ

1.1.Ринок праці:  сутність, функції та класифікація

На ефективне функціонування національної економіки значно впливають  процеси, які відбуваються на ринку  праці. Будь-який ринок може функціонувати  тільки за умови поєднання робочої  сили та засобів виробництва. Попит  і пропозиція робочої сили формуються саме на ринку праці, специфічною  ознакою якого є те, що це ринок  найманої праці, на якому працедавець  і найманий працівник виступають як юридично рівноправні особи.

Ринок праці функціонально  пов'язаний з товарним ринком, ринками  капіталу, інформації, освітніх послуг, житла тощо. Але суттєво впливає  на стан ринку праці кон'юнктура  товарного ринку, де формуються сукупний попит та сукупна пропозиція. За умов низької економічної активності суб'єктів товарного ринку погіршується і стан ринку праці — на ньому  зростає безробіття. І навпаки. На ринку праці виникають не тільки економічні, а й соціальні проблеми — соціальна напруга в суспільстві, громадські рухи тощо, які ринкові  механізми не в змозі самостійно розв'язати

Для вирішення таких проблем  необхідним є створення відповідної  системи державних механізмів впливу на ринок праці: розробка трудового  законодавства, програм сприяння зайнятості, допомога безробітним.

Суб'єкти ринку праці —  працедавці та наймані працівники —  суттєво відрізняються за їх відношенням  до засобів виробництва. Працедавці є власниками засобів виробництва, а наймані працівники володіють здібностями до праці. Тому на попит на робочу силу, який формують працедавці, та на пропозицію робочої сили, яку формують наймані працівники, впливають різні чинники. Так, попит на робочу силу залежить від рівня продуктивності праці, технічного оснащення виробництва, рівня економічної активності — фази циклу. Пропозиція визначається рівнем заробітної плати, освіти й кваліфікації, умовами праці, профспілковим захистом, релігією, податковою системою, міграцією населення. Співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили на ринку праці визначає рівень зайнятості та проявляється у ринковій ціні робочої сили — заробітній платі.

Оскільки робоча сила є  специфічним товаром, то і її ціна — заробітна плата — має  певні специфічні особливості. Заробітна  плата — основне джерело грошових доходів домашніх господарств, а  з урахуванням цін на споживчі товари й послуги в основному  визначає рівень життя населення. Для  підтримки мотивації праці необхідно  дотримуватись об'єктивної закономірності: темпи зростання заробітної плати  не повинні перевищувати темпи зростання  продуктивності праці.

Ринок праці вирізняють у  широкому та вузькому значенні. У широкому значенні ринок праці є системою соціально-економічних відносин, які  забезпечують ефективне використання робочої сили та її відтворення. У вузькому значенні ринок праці розглядають як систему відносин між суб'єктами цього ринку — працедавцями, які визначають пропоновану кількість, якість робочих місць, умови праці, та найманими працівниками, які претендують на робочі місця, приймають умови праці й впливають на них. Відносини на ринку праці регулює держава.

Специфіка робочої сили як товару полягає у тому, що об'єктом  купівлі-продажу на ринку праці  є здатність до праці (право на використання робочої сили), у результаті чого товар не відокремлюється від  попереднього власника. Відносини між  суб'єктами ринку реалізуються через  державну або комерційну служби зайнятості, а також безпосередньо через  кадрові служби підприємств шляхом укладання договору найму, трудового  договору, контракту.

Ринок пpaцi впливає на розвиток господарства, дiє в певних напрямах; проявляється в рiзноманiтних формах i виконує рiзнi функцiї. Під останніми  розумiють рiд та вид дiяльностi.

Сучасний ринок  праці виконує такi функцiї:

1. Суспiльного подiлу працi

 Ринок працi розмежовує найманого працiвника та роботодавця, розподіляє найманих працiвникiв за професiями та кваліфікацією, галузями виробництва та регiонами.

2. Інформацiйну

Дaє учасникам процесу купiвлi-продажу товару, робочої сили iнформацiю щодо умов найму, рiвня зарплати, пропозиції робочих місць, якостi робочої сили тощо.

3. Посередницьку

Ринок працi встановлює зв’язок мiж  роботодавцями та найманими працiвниками, якi виходять на ринок працi для задоволення  взаємних інтересів i потреб.

4. Цiноутворюючу

Це основна функцiя ринку пpaцi, що встановлює рiвновагу мiж попитом i пропозицiєю робочої сили. Лише на ринку npaцi вiдбувається загальне визнання затрат пpaцi на вiдтворення товару “робоча сила” i визначається його вартість”.

5. Стuмулюючу

3авдяки механiзму конкуренції ринок працi стимулює більш ефективне використання трудових pecypciв з метою пiдвищення прибyтковостi виробництва, а також стимулює найманих працiвникiв пiдвищувати свiй професiйно-квалiфiкацiйний piвeнь.

6. Оздоровлюючу

3авдяки конкуренції суспiльне виробництво звiльняється вiд економiчно слабких, нежиттєздатних пiдприємств. Ринок працi дозволяє одержувати перевагу в конкурентнiй боротьбi працiвникам з найбiльш високими якiсними показниками робочої сили. Саме ринок створює таку мотивацiю працi, яка, з одного боку, примушує працiвникiв триматися за робоче мiсце в умовах жорсткої конкуренцiї а з iншого — матерiально зацiкавлює, стимулює їx iнiцiативнiсть, компетентнiсть, квалiфiкованість.

7. Регулюючу

Певною мiрою ринок впливає на формування пропорцiй суспiльного виробництва, розвиток регiонiв, сприяючи переміщенню робочої сили з одних регiонiв галузей в iнші, бiльш ефективнi. Ринок працi регулює надлишки трудових pecypciв, їx оптимальне розміщення, а, отже, i ефективне використання. В Укpaїнi ринок праці ще повною мiрою не виконує вcix cвоїx функцiй, оскiльки знаходиться ще на стадії розвитку(рис.1.1.).

 Рис.1.1.Функції ринку праці

Мета аналізу ринку  праці полягає у необхідності: виявити зміни кількості робочої  сили протягом року, визначити галузевий  розподіл працюючих, оцінити структурні зрушення в економіці, які впливають  на динаміку зайнятості та рівень кваліфікації, визначити рівень та тенденції незайнятого  населення, дати оцінку прихованого  безробіття, виявити фахову та регіональну  мобільність трудових ресурсів, оцінити  ефективність політики зайнятості, прогнозувати тенденції зайнятості.

Отже, аналіз ринку праці  дозволяє надати кожному суб'єкту економіки  необхідну інформацію, на основі якої приймаються рішення щодо вибору виду діяльності, освіти тощо.

У процесі аналізу необхідно  враховувати чинники, які впливають  на стан сучасного ринку праці. Найбільш важливими з них є:

• циклічність економічного розвитку;
• динаміка продуктивності праці;
• цільове бюджетне фінансування пріоритетних напрямів економіки;
• структурні зміни в економіці під впливом НТП;
• диверсифікація виробництва;
• реструктуризація окремих галузей економіки (ВПК; вугільна та переробна промисловість тощо);
• впливовість профспілок;
• характер трудового законодавства;
• державна політика в галузі регулювання зайнятості та безробіття;
• масштаби приватизації та створення робочих місць.

За своєю сутністю регіональний ринок є сукупністю високоспеціалізованих  соціально-економічних процесів і  відносин у сфері обігу, що формуються під впливом особливостей попиту і пропозиції кожного територіально-адміністративного  утворення.

Регіональні ринки неоднорідні, тому їх можна класифікувати виходячи з різних критеріїв .(табл.1.1.). На практиці існує значно більше ознак, за якими можна класифікувати ринки праці, але розглянемо основні із них.

Таблиця 1.1.

Класифікація ринків праці

Кон'юнктура ринку праці  визначається співвідношенням між  попитом і пропозицією робочої  сили. Залежно від цього співвідношення ринок праці може бути трьох типів:

працедефіцитним — коли на ринку праці відчувається нестача  пропозиції робочої сили;

праценадлишковим — коли на ринку праці високе безробіття і має місце надлишок пропозиції робочої сили;

рівноважним — коли попит  на робочу силу врівноважується її пропозицією.

Розрізняють два види ринку  праці: зовнішній і внутрішній. На зовнішньому ринку праці реалізуються пропозиція і попит на працю між  підприємствами, установами і організаціями, з одного боку, і працездатним населенням — з іншого, на внутрішньому ринку  праці — між конкретним підприємством, з одного боку, і його працівниками — з іншого.

Для зовнішнього ринку  праці механізм регулювання охоплює  весь спектр економічних, юридичних, соціальних і психологічних факторів, що визначають функціонування ринку праці. Він  здійснюється через систему працевлаштування, підготовку і перепідготовку кадрів. Для внутрішнього ринку праці  механізм регулювання — це сукупність законодавчих чи колективних договірних нормативних актів, яких дотримуються партнери при укладанні та реалізації угоди про працю.

Результатом функціонування зовнішнього ринку праці є  перелив робочої сили з підприємств  одних галузей на підприємства інших  галузей як за бажанням самих працівників, так і з ініціативи роботодавців. Результатом функціонування внутрішнього ринку праці є підвищення кваліфікації працівників підприємства, що сприяє скороченню плинності кадрів.

Як для внутрішнього, так  і для зовнішнього ринку праці  в умовах ринкового господарства характерним є переважання пропозиції з боку працездатного населення  над попитом на працю робітників певних професій. Для зовнішнього  ринку праці результатом дії  цього фактора є безробіття, для  внутрішнього — переміщення робітників з одних робочих місць на інші, скорочення тривалості робочого дня.Так, за ознакою структури економіки вирізняють ринки праці окремих галузей, окремих видів діяльності, групи господарств із різними формами власності.

За ознакою рівня економічного розвитку розглядають ринки праці  регіонів, згрупованих залежно від  рівня ВВП, оплати праці, доходів  населення.

За територіальною ознакою  розрізняють ринки праці: місцевий, регіональний, національний, міжнародний (транснаціональний та світовий).

За змістом ринок праці  поділяють на потенційний, циркулюючий, внутрішньофірмовий.

До потенційного ринку  праці включаються: працездатні  особи, зайняті в домашньому та особистому підсобному господарстві; студенти та учні старших класів, що навчаються з відривом від виробництва; військовослужбовці; фермери й підприємці та інше працездатне  населення.

Циркулюючий (фіксований) ринок  праці (сфера купівлі-продажу робочої  сили) — це сфера, де продавець своєї  робочої сили переміщується між  підприємствами у пошуках роботи, перебуваючи при цьому фактично безробітним. До цієї категорії відносять: осіб, які перебувають у фрикційному, структурному і циклічному безробітті; звільнених військовослужбовців; пенсіонерів, які шукають роботу; осіб, що перебувають  на перепідготовці, підвищенні кваліфікації та громадських роботах.

Внутрішньофірмовий ринок  праці охоплює процеси та відносини  між найманим працівником та працедавцем  з моменту найму його на роботу і до звільнення. На внутрішньофірмовому  ринку праці з'являються вакансії за рахунок звільнених з різних причин, розширення, модернізації та технічного переоснащення виробництва, нового будівництва, зростання коефіцієнта  змінності роботи підприємства, переміщень на робочих місцях.

За демографічними ознаками існують:

1. ринок праці молоді — відрізняється високою мобільністю, різним рівнем кваліфікації, високим рівнем безробіття;
2. ринок праці осіб передпенсійного віку та пенсіонерів — характеризується невисокою продуктивністю праці, низькою економічною активністю, відсутністю або обмеженістю можливостей для перенавчання;
3. ринок праці жінок — його особливістю є можливі довгі перерви в роботі, пов'язані з народженням та вихованням дітей, зниження з цієї причини професійних здібностей.
4. Професійні ринки праці — це сегменти національного ринку праці, в яких працівники об'єднані професійними інтересами (ринок праці вчителів, лікарів, шахтарів тощо).

Залежно від соціального  підходу вирізняють ринки: робочих  кадрів — працівників переважно  фізичної праці; спеціалістів, менеджерів — працівників переважно розумової  праці.

Залежно від умов конкуренції  вирізняють ринки праці:  необмеженої  конкуренції (досконалої конкуренції  — вільний ринок); обмеженої конкуренції (неповної конкуренції).

За рівнем легалізованості  функціонування ринок праці поділяється  на відкритий та тіньовий.

1.2.Функціонування  регіонального ринку праці в  Україні

Особливості та етапи формування ринку праці в Україні і  стан зайнятості й безробіття населення  є наслідком історичних, соціальних та економічних умов у державі, які  складалися не лише в останнє десятиліття, а й значно раніше. Становлення ринку праці відображає діалектику системи управління економікою в останні вісім—десять років. Специфіка соціального розвитку суспільства та вплив процесів світової економіки значно зумовили характер сучасного національного ринку праці: недостатню розвинутість важливих структурних компонентів, відсутність тривалий час адекватного механізму його регулювання, існувавший патерналізм держави в галузі зайнятості та багато іншого являли собою значну невідповідність ринковій економіці.

Недостатньо розвинутими  були економічні, правові та адміністративні  регулятори, котрі повинні забезпечити  єдині норми у формуванні робочої  сили, здійсненні її сучасної мобільності  й не тільки на національному рівні. Все це гальмувало або викривляло об’єктивні процеси розвитку ринкових відносин взагалі. Стан інфраструктури ринку праці й, передусім, системи державної служби зайнятості тривалий час не відповідав у матеріально-технічному, інформаційному і кадровому аспектах зростаючим вимогам щодо її ефективного функціонування.

Формування ринку праці  в Україні відбувається на двох рівнях: національному та регіональному.

Національний РП формується під впливом традицій, рівнів технологічного розвитку, якості життя населення та інших чинників. Він пов'язаний із усіма макроекономічними процесами, що відбуваються у країні.

Регіональний ринок праці  взаємопов’язаний із розвитком продуктивних сил та виробничих відносин на певній території.

Кожній територіальній одиниці  притаманні своєрідні риси, що обумовлені специфікою природно-кліматичних умов та наявністю виробничих ресурсів. Від ресурсного потенціалу регіону залежить структура його господарства, кооперація з іншими регіонами та участь у міжнародній спеціалізації. Разом з тим, розвиток регіону багато в чому залежить від якості , мотивації та характеру використання робочої сили.

В умовах розширення і поглиблення  НТП і обмеження можливостей  до збільшення обсягів використання природніх ресурсів у триаді «праця-земля-капітал» головним і визначальним фактором виробництва  стає праця. Інвестування у людський капітал є необхідною умовою підвищення конкурентоспроможності фірми на ринку  і розвитку регіону.

Таким чином, формування ринку  праці залежить, з одного боку, від  стану виробничого розвитку регіону, а з іншого – від трудового  потенціалу, особливості якого зумовлені  політичними , соціальними , психологічними аспектами та традиціями населення, що мешкає на певній території.

Регіональний ринок праці  є барометром життєздатності регіону, який показує всебічний стан розвитку регіону: ефективність функціонування усіх галузей господарства, залученість  населення у продуктивну працю, рівень та асортимент потреб і споживання домогосподарств, якість життя людей.

Слід звернути увагу на головну особливість тих умов, в яких формувався ринок праці  України — це глибока соціально-економічна криза. Вона характеризувалася ти , що:

по-перше, сталося безпрецедентне некероване скорочення виробництва промислової і сільськогосподарської продукції, будівництва і послуг. Це зменшило зайнятість населення та призвело до великих масштабів безробіття, особливо прихованого. Вимушена неповна зайнятість стала майже нормою, що дало поштовх до значного розвитку нерегламентованої зайнятості.

по-друге, внаслідок руйнації єдиного економічного простору СРСР відбулася розбалансованість економіки, що не тільки спричинило зниження виробництва, а й зруйнувало усталену структуру зайнятості населення, зробило «зайвими» деякі галузі економіки (оборонну, нафтохімічну, деякі види машинобудування тощо), професії та спеціальності (викладачів окремих предметів, деякі професії робітників оборонних підприємств); сталося «вимивання» високотехнологічних робочих місць.