Переклад метафор у економічному газетному тексті

РОЗДІЛ 1. Місце  метафори в лінгвістиці та особливості  її перекладу

1.1 Визначення поняття метафори та аналіз підходів видатних лінгвістів до вивчення явища метафоризації

Серед експресивних засобів  англійської мови важливе місце  займає метафора.

Слово "метафора" походить від грецького – «metafora» («перенесення»). 
Традиційно метафора розглядалася головним чином в термінах стилістики і риторики як засіб досягнення образності та емоційного впливу на аудиторію. Однак з часу опублікування Дж. Лакоффом і М. Джонсоном їх відомого  дослідження «Метафори, якими ми живемо» [19], за яким пішов ряд не менш значущих робіт з когнітивістики, домінуючим став розгляд метафори як когнітивного явища, механізм якого широко задіяний в процесах концептуалізації, формуванні семантики похідного слова, термінотворенні та породженні дискурсу.

Розглянемо  дослідження лінгвістів та визначення метафори, які вони дають. Наприклад, А.П. Чудінов визначає метафору як основну ментальну операцію, яка об'єднує дві понятійні сфери і створює можливість використовувати потенції структурування сфери-джерела за допомогою нової сфери [36, 7].

 «Метафора – це мрія, сон мови (« dreamwork of language »). Тлумачення снів потребує співпраці сновидіння і перекладача, навіть якщо вони зійшлися в одній особі. Точно так само тлумачення метафор несе на собі відбиток і творця, і інтерпретатора» – так позначив метафору Д. Девідсон [6, 38].

  С. І. Ожегов у тлумачному словнику називає метафорою:

1) вид, тропу; 2) приховане образне уподібнення [13, 76].

А.І. Гальперін у своїх роботах дає таке визначення: «Метафора – це відношення предметно-логічного значення і значення контекстуального, яке засновується на схожості ознак двох понять»  [14, 51].

О.С. Кубрякова вважає, що «метафора – це твердження про властивості об'єкта на основі деякої подібності з уже позначеним у переосмисленому значенні слова» [28, 64].

За теорією Дж. Лакоффа, метафора  – це прозовий або поетичний вираз, де слово (або кілька слів), що являються концептом, використовуються в непрямому значенні, щоб висловити концепт подібний даному [19, 125].

Метафора як предмет  вивчення в лінгвістиці має, мабуть, одну із найдовших історій. За дослідженням вчених, Аристотель був першим, хто  визначив метафору як перенесення назви  з одного предмета на інший на підставі подібності ознак предметів і "засіб прикраси промови і реалізації поетичної функції мови" [7, 2]. Єдине, з чим не погоджуються лінгвісти, - це те, що метафорична одиниця найчастіше являє собою не окреме слово, а словосполучення, речення або текст, без якого метафоричне образне значення слова не може існувати.

І.В. Толочин  виділяє 3 основних погляди на лінгвістичну природу метафори:

- Метафора як спосіб існування значення слова,

- Метафора як явище синтаксичної семантики,

- Метафора як спосіб передачі змісту в комунікативному акті [31, 58].

Метафора  як спосіб існування значення слова. У цьому випадку метафора розглядається як лексикологічні явище. Такий підхід є найбільш традиційним, оскільки тісно пов'язаний з уявленнями про мову, як відносно автономну від мовної діяльності і стабільну систему. Відповідно, представники даного підходу вважають, що метафора реалізується в структурі мовного значення слова.

Г.М. Скляревська у своїй монографії «Метафора в системі мови», характеризує перший підхід дослідження. Автор розглядає мовну метафору, протиставляючи її за багатьма параметрами художній метафорі. За                Г.М. Скляревською мовна метафора – це готовий елемент лексики [26, 31]. Описуючи структуру мовної метафори, Г.М. Скляревська включає в сферу своєї уваги структуру лексичного значення слів, які мають метафоричну образність. Метафоричне значення автор визначає як «подвоєння денотата і перерозподіл сем між денотативними та коннотативними частинами лексичного значення» [26, 40]. Образність мовної метафори усвідомлюється тільки дослідниками, а на рівні сприйняття мови вона не ідентифікується. Мовна метафора не може бути сприйнята як така рядовими носіями мови [26, 47].

Метафора  як явище синтаксичної семантики. При такому підході основна увага приділяється метафоричному значенню, що виникає при взаємодії слів у структурі словосполучення та речення. Він є найбільш поширеним: для нього межі метафори більш широкі – остання розглядається на рівні синтаксичної сполучуваності слів.

Найбільш яскраво ця позиція відображена в роботах Н. Д. Арутюнової,   М. Блека, А. Річардса. Даний підхід дозволяє отримати цікаві відомості про вплив семантичної сполучуваності слів на процес метафоризації. В основі механізму формування метафори прихильники семантико-синтаксичного підходу бачать категоріальний зсув. Метафора «пропонує новий розподіл предметів за категоріями і тут же від нього відмовляється» [5, 90]. Суть метафори – «це транспозиція ідентифікуючої (дескриптивної і семантично дифузної) лексики, призначеної для вказівки на предмет мовлення, до сфери предикатів, призначених для вказівки на його ознаки і властивості» [5, 91]. У метафорі встановлюються «далекі» зв'язки між поняттями.

  Семантико-синтаксичний підхід дає дуже багато для розуміння природи метафоричності. Основна цінність цього в тому, що розкривається механізм формування метафоричного значення на основі категоріальної характеризації, що задається самою структурою.

Метафора  як спосіб передачі змісту в комунікативному  акті. Цей підхід –найбільш інноваційний, оскільки образне порівняння розглядається як механізм формування змісту висловлювання в різних функціональних різновидах мови.

У рамках даного підходу  метафора вважається елементом тексту. Функціонально-комунікативний підхід до метафори дає методологічну основу для вивчення метафор в реальних текстах і дозволяє аналізувати специфіку функціонування метафори в залежності від комунікативної спрямованості мовлення. Включення прагматичного та когнітивного аспектів у вивченні метафори відкриває можливість для аналізу своєрідності функціонування метафори в різних функціональних стилях мови.

  Однією із загальних  характеристик метафори є її швидкоплинність. "Метафора не відтворюється, вона виникає кожного разу заново" [33, 4], і, якщо відбувається часте вживання певного метафоричного звороту, почуття новизни стирається, переносне значення слова може стати постійним, а сама метафора може перетворитися на фразеологізм.

  Дж. Лакофф і М. Джонсон розуміють положення про швидкоплинність метафори наступним чином: метафора не тільки існує як результат роботи мозку, але також може бути мотивуючим стимулом, оскільки володіє декількома наслідками [19, 140]:

1. "Метафора висвітлює одні властивості і в той же час приховує інші";

2. "З метафори слідують не  просто інші концепти, але й специфічні аспекти цих концептів";

3. "Метафора може набувати  ефекту зворотнього зв'язку, направляючи наші дії у відповідності зі своїм змістом";

4. Метафори "санкціонують  ті чи інші дії, підтверджують  висновки і допомагають встановлювати цілі";

5. Зміст метафори "частково обумовлений культурно, а частково пов'язаний з попереднім досвідом" індивіда.

На думку деяких лінгвістів, єдиним автентичним методом когнітивної  лінгвістики служить "теорія концептуальної метафори", розроблена Дж. Лакоффом і М. Джонсоном.

Також великий внесок у дослідження метафори зробив М. Блек. У своїй концепції метафори він пропонує розглядати метафору як взаємодію двох концептуальних систем (переступивши, таким чином, через рівень слів): буквальний основний суб'єкт і метафоричний допоміжний суб'єкт [7, 42]. У процесі метафоризації риси основного суб'єкта мов би проглядаються через "фільтр" допоміжного суб'єкта. Осмислення при цьому відбувається не на рівні слів, а на рівні концептів.

1.1.1 Класифікації метафор

В історії лінгвістики існує кілька трактувань питання класифікації метафор. Різні дослідники виділяли їх в певні типи, розробляли різні підходи та критерії, відповідно до яких розподіляли по різних класах. Метафора – це складний знак, що має ряд структурних особливостей і специфічних рис змістовної сторони, а також виконує у мові певні функції. Але, як зауважив      В.М. Москвін, «звіту параметрів, за якими може проводиться класифікація метафори, ми до цих пір не маємо. Тому систематизація, а в цілому ряді випадків – і виявлення таких параметрів, тобто класифікація метафор з лінгвістичної точки зору, представляються дійсно невідкладними завданнями вітчизняної науки про мову» [16, 32]. В.М. Москвін запропонував найбільш повну класифікацію метафор. Ним були розроблені структурна, семантична і функціональна класифікація метафор.

Семантична  класифікація метафор

Семантична  класифікація представляє найбільший інтерес, завдяки великому полю для  дослідницької діяльності. Дана класифікація спирається на особливості змістовної сторони метафоричного знаку, які полягають у їх смисловій двоплановості (одночасна вказівка на основний і допоміжний суб'єкт), тобто порівняння чогось (основного суб'єкта) з чимось (допоміжним суб'єктом, терміном-порівняння) за якоюсь ознакою (аспектом порівняння). Так, змістом метафори underground marketing – «підпільний  маркетинг» є порівняння маркетингу з підпільною діяльність за ознакою неофіційності; неофіційність - це сфера подібності двох зазначених об'єктів [16, 45].

Дана класифікація розмежовує метафори:

- За основним суб'єктом порівняння;

  - За допоміжним суб'єктом порівняння;

- За спільністю допоміжного і основного суб'єктів порівняння;

- За ступенем цілісності внутрішньої форми метафор:

              - образні метафори,

- загально поетичні (узуальні, загальноприйняті)

- неологічні (індивідуально-авторські),

- стерті метафори

  -  мертві метафори.

Виходячи з  належності знака-носія образу (допоміжного  суб'єкта) до системи термінів тієї чи іншої галузі В.М. Москвін виділяє такі групи метафор:

 - Медичні ( (pre-)election rush - передвиборча лихоманка);

- Спортивні (cross-default  - естафета неплатежів);

- Військові (provision war - продовольча війна);

- Технічні (control linkage  - важільна система управління);

- Азартні (blindfold roulette  - рулетка всліпу);

- Біологічні (viral marketing – вірусний  маркетинг) та інші [16, 87].

Структурна  класифікація метафор

В основі даної  класифікації лежить розгляд зовнішньої структури метафори як певної лексико-граматичної  конструкції.

 Зовнішня структура метафори представлена двома елементами:

- Терміном-порівнянням (компонент словосполучення, який метафоризується; слово в переносному значенні);

- Словом-аргументом (опорним словом) (компонент словосполучення що метафоризується задає тему переносного значення) [14, 76].

За такої  класифікації можуть прийматися до уваги  особливості плану вираження  метафори, зокрема рівнева приналежність  одиниці, що виступає носієм метафоричного  образу. За цим параметром виділяють:

- словесні метафори

- фразові метафори.

Словесні метафори за частиномовною приналежністю  прийнято підрозділяти на:

- субстантивні,

- ад'єктивні,

- дієслівні

- прислівникові.

  За кількістю одиниць-носіїв метафоричного образу розрізняють:

- Метафору просту, в якій план вираження представлений одним словом;

 - Метафору розгорнуту (метафоричний ланцюжок), в якій носієм метафоричного образу є група тематично пов'язаних одиниць.

  Відома класифікація за наявності / відсутності опорного слова:

- Метафора порівняння (замкнута метафора). У ній присутні і слово-параметр, і опорне слово.

- Метафора-загадка, де немає опорного слова [7, 63].

Функціональна класифікація метафор

  В.М. Москвін також класифікує метафори і за функціональною характеристикою [11, 65].

  Номінативна метафора, використовується для позначення об'єкта, що не має власного найменування. Даний вид метафор існує лише в момент номінації, здійснивши функцію номінації, вона втрачає внутрішню форму і «згасає». Така метафора широко використовується в процесі термінотворення в різних галузях науки і техніки.

 Декоративна (художня) метафора. Служить засобом прикрашення мови. Основною сферою її вживання є художні тексти.

  Оцінна метафора. Характерна для медійного і розмовного дискурсу. Експресивна метафора в публіцистиці покликана, насамперед, створювати емоційно-оцінний ефект. Метафоричні моделі публіцистики створюються переважно для того, щоб перенести оцінне ставлення від поняття-джерела до метафоричного значення.

Пояснювальна (педагогічна, дидактична) метафора. Характерна для наукової мови.

На відміну  від номінативної метафори, декоративна, оцінна, пояснювальна метафори довго  зберігають образність, оскільки вони, по суті, створюються заради внутрішньої  форми, яка в метафорах цього типу має певне функціональне навантаження. Внутрішня форма номінативної метафори такого навантаження не має і тому відразу ж відходить на другий план і забувається.

Розглянемо ще одну класифікацію, яку надає П. Ньюмарк. Він виділяє 6 типів метафор: стерта (dead), метафора-кліше (cliché), загальна (stock), адаптована (adapted), недавня (recent) і оригінальна (original) [34, 74]. 
          1. Стерті метафори. Під стертими метафорами розуміються метафори, фігуральний характер яких вже не відчувається. Найчастіше вони зустрічаються при описі часу і простору, географічних об'єктів і при позначенні діяльності людей. Метафорами нерідко стають слова, які позначають частини тіла, природні явища, астрономічні абстрактні поняття. В англійській мові до таких слів належать "field", "top", "foot", "mouth", "arm", "fall", "rise" і т. п. Як правило, перекладач рідко зазнає труднощів при перекладі стертих метафор , але далеко не завжди такі метафори можна перекласти дослівно. Англійському вислову "the financial arm of a company" перекладається як «фінансовий підрозділ компанії», "government body" – "орган державної влади". При перекладі стертих метафор слід керуватися принципами лексичної сполучуваності в мові перекладу, тобто до стертих метафор мови оригіналу слід підбирати еквівалентні стерті метафори мови перекладу. Образ, на якому заснована метафора, може не збігатися в різних мовах.

2. Метафори-кліше. До метафор-кліше Ньюмарк відносить метафори, які частково втратили свою естетичну складову і використовуються лише в конотативній функції, для того, щоб яскравіше, емоційніше висловити свою думку. В якості прикладу даного виду метафор наводяться наступні: backwater - застій, breakthrough - прорив, a jewel of the crown - алмаз в короні. Але, на думку Пітера Ньюмарка, перекладачу іноді слід або зняти образність перекладної метафори, або запропонувати менш образну.

3. Звичайні  метафори. Ньюмарк зазначає, що поля звичайних метафор і метафор-кліше зазвичай перетинаються. Під звичайною метафорою розглядається така метафора, яка є ефективним способом опису конкретного або абстрактного поняття і при цьому має емоційний вплив на читача і на відміну від стертої метафори виконує активну естетичну функцію. 
           Ідеальним рішенням було б підібрати еквівалентну метафору зі схожим значенням у мові перекладу: «to throw light on» - пролити світло на щось; «to meet both ends meet» - «зводити кінці з кінцями». Але не завжди образи оригінальної метафори та метафори в перекладі співпадають: "to upset the applecart" - «сплутати всі карти», «зламати плани». Однак загальний зміст і емоційний вплив в перекладі передані.

4. Адаптовані метафори. До адаптованих метафор Ньюмарк відносить авторські метафоричні вислови і при перекладі таких конструкцій радить максимально «адаптувати» іноземну метафору мовою перекладу. Безумовно, при перекладі таких метафор перекладач повинен прагнути зберегти і форму, і зміст. Тим не менш, у випадку, коли це неможливо, вибір робиться на користь останнього.

5. Недавні метафори. Під недавніми метафорами Ньюман розуміє метафоричні неологізми, широко розповсюджені в мові оригіналу. Приклади: "with it/in it" в значенні "fashionable;" headhunter ", яке увійшло в українську мову калькою за допомогою транслітерації – «хедхантер» або буквального перекладу – «мисливець за головами».

6. Оригінальні  метафори. Під оригінальними метафорами Ньюман має на увазі індивідуально-авторські метафори, які використовуються автором індивідуально і не поширені в повсякденному вживанні. Передавати їх слід якомога ближче до оригіналу, оскільки вони відображають індивідуальний стиль і особистість автора. Приклад: "The company increasingly provides the machinery for its customers to make their own packages: the fishing rod, not the fish" - «Все частіше компанії надають своїм клієнтам спеціальне обладнання для самостійного виготовлення упаковки, пропонуючи їм таким чином не рибу, а вудку». Але і це зробити буває важко, і перекладач вдається до передачі змісту, прагнучи при цьому дотримати всі норми української мови, включаючи й стилістичні норми, оскільки надмірне слідування оригіналу може внести дисбаланс в загальний стиль тексту.

В межах стилістики прийнято розрізняти "живі" і "мертві" ("стерті") метафори.

У теорії метафори прийнято розрізняти конвенційні, або «стерті», метафори і креативні, творчі, або «живі», метафори. Стерті метафори фіксуються в тлумачних словниках як переносні значення. Також, прийнято вважати, що стерті метафори належать до лексико-семантичної системи мови, а нові, креативні метафори відносяться до мови та мовної діяльності. Зрозуміло, що «живі» метафори мають більший емоційний ефект, ніж «стерті».

Традиційно причиною стирання метафори вважалося її багаторазове вживання, що призводило до занесення  метафоричного значення в словник. Однак, одне і те ж значення може фіксуватися в одному словнику і бути відсутнім в іншому. Крім того, словники не встигають фіксувати всі метафоричні перенесення. Це свідчить про те, що в даний час не існує чітких критеріїв розмежування "живих", поширених і "стертих" метафор [30, 92].

1.2 Метафора  в газетному тексті

Розглянемо особливості вживання метафор в газетному тексті. Для цього дослідимо поняття публіцистичного стилю.

У вітчизняному мовознавстві загальноприйнятим, хоча і з деякими  модифікаціями, є визначення функціонального  стилю, дане В.В. Виноградовим: «Стиль – це суспільно усвідомлена і функціонально зумовлена, внутрішньо об'єднана сукупність прийомів вживання, відбору та поєднання засобів мовного спілкування у сфері тієї чи іншої загальнонародної, загальнонаціональної мови, яка співвідноситься з іншими такими ж способами вираження, які служать для інших цілей, виконують інші функції в мовній, суспільній практиці даного народу» [8, 73].

А.Н.  Мороховський зазначає, що публіцистичний стиль  займає проміжне місце між стилем наукової прози і стилем художнього мовлення. Зі стилем наукової прози його зближує логічна послідовність у викладі фактів, розгорнуте висловлювання, більш-менш суворий розподіл на логічні відрізки (абзаци). З іншого боку, публіцистичний стиль має ряд спільних рис із стилем художнього мовлення. Образність мови, і, особливо, емоційні елементи досить характерні для публіцистичного стилю. Засоби емоційного впливу, що застосовуються в публіцистичному стилі, підкоряючись загальним його закономірностям, не володіють тією свіжістю і суб'єктивною забарвленістю, які характерні для стилю художнього мовлення [12, 58].

І. Р. Гальперін  у своїй роботі «Очерки по стилистике английского языка», зазначав, що функція публіцистичного стилю, яка відрізняє його від інших мовних стилів може бути сформульована наступним чином: вплив на читача або слухача з метою переконати його у правильності висунутих положень або викликати в нього бажану реакцію на сказане не стільки логічно обгрунтованою аргументацією, скільки силою, емоційною напруженістю висловлювання, показом тих рис, які найбільш ефективно можуть бути використані для досягнення поставленої мети [6; 406].

У публіцистичному  стилі образність мови має сталий характер. Метафори, порівняння, перифрази  та інші засоби емоційного впливу беруться із загального мовного фонду виразних засобів.

Інша риса, яка зближує  цей стиль зі стилем художньої  мови, – це прояв індивідуального у викладі змісту. І тут, звичайно, ступінь прояву індивідуального обмежена особливостями самого стилю. У стилі газетних і журнальних статей індивідуальне  виступає менше, ніж в есе або в ораторській мові.

  Третя риса публіцистичного стилю – стислість викладу. У деяких його різновидах ця риса набуває характеру особливого прийому. Так, в есе стислість викладу приймає форму сентенції.

Ю.М. Скребнєв підкреслює, що однією з основних стильових рис публіцистичної мови, пов'язаної з експресивністю, є наявність стандарту [18, 78].

Слід враховувати, що газета (частково й інші види публіцистики) істотно відрізняється своєрідністю умов мовної творчості: вона створюється в найкоротші терміни, часом не маючи можливості довести до ідеалу обробку мовного матеріалу. У той же час вона створюється не однією особою, а безліччю кореспондентів, які готують свої матеріали найчастіше окремо один від іншого.

 Основний стилістичний принцип публіцистики В. Г. Адмоні визначає як єдність, поєднання експресії і стандарту, що складає специфіку газетного мовлення. Звичайно, у будь-якому випадку поєднання експресії і стандарту (у тих чи інших "пропорціях") властиво будь-якій мові взагалі. Однак важливо, що саме в газетній публіцистиці, на відміну від інших мовних різновидів, це єдність стає стилістичним принципом організації висловлювання. Тим часом, пріоритет у цій єдності має все-таки перший компонент [1, 24].

 На стилістику публіцистичної, перш за все газетної, мови сильний вплив має масовий характер комунікації. Газета – один з найбільш типових засобів масової інформації та пропаганди. Тут масовим виявляється і адресат, і автор. Власне, газета і конкретний кореспондент виступають не від імені якоїсь однієї особи або вузької групи осіб, але, як правило, висловлюють позицію мільйонів однодумців. У зв'язку з цим однією з характерних стилістичних рис публіцистичної, особливо газетної, мови є своєрідна збірність, що виражається в особливостях значень і функціонуванні мовних одиниць. 

             Інша сторона зазначеної вище стильової єдності – інформаційна функція – виражається в таких особливостях публіцистичного стилю, які пов'язані з проявом інтелектуальності мови.

1.2.1 Особливості вживання метафор у економічному газетному тексті

          Отже, визначивши поняття метафори, та загальну класифікацію, проаналізуємо економічні метафори, які вживаються в публіцистичному тексті. Перш за все, це так звані «стерті» метафори, тобто метафори, образний, фігуральний характер яких вже не відчувається. Як правило, досвідчений перекладач рідко зазнає труднощів при перекладі стертих метафор, хоча далеко не завжди такі метафори можна перекласти дослівно. Приміром, англійському вислову field of human knowledge відповідає українська метафора область знань, а не поле знань. В ідеалі до стертих метафор мови оригіналу слід підбирати еквівалентні стерті метафори мови перекладу. Однак образ, на якому заснована метафора, може не збігатися в різних мовах. Але ж стерта метафора тим і специфічна, що її образність повністю знята, вона передає лише семантичне значення. Іноді стерта метафора не має відповідності в мові перекладу, і тоді вона передається нейтральним, неметафоричним, найчастіше описовим виразом [7, 78].

Поряд зі стертими метафорами в публіцистичній економіці досить поширені метафори-кліше. Це такі метафори, які дещо втратили свою естетичну  складову, і все частіше використовуються лише в коннотативній функції, для того, щоб ясніше, яскравіше, емоційніше висловити думку. Проаналізуємо наступний приклад. При перекладі на українську мову виразу at the end of the day доводиться обирати нейтральний переклад, в кінцевому рахунку, у підсумку. Однак якщо в мові перекладу є така можливість, вибір завжди робиться на користь більш експресивного засобу, оскільки він надасть більший вплив на читача: not in a month of Sundays – в даному випадку можливий був би переклад після дощику в четвер.

Говорячи про метафору, слід сказати, що вона відіграє дуже важливу роль в економічному тексті, що відзначається багатьма дослідниками. Вище вже говорилося про дослідження Дж. Лакоффа і М. Джонсона [19]. В наш час все частіше розглядається метафоричний механізм концептуалізації наукових реалій в економічному тексті. Все більше визнання отримує думка про необхідність вивчення і застосування концептуальної метафори як інструмента пізнання і методу наукового дослідження, а також в методиці вивчення іноземних мов, зокрема, на курсі англійської для спеціальних цілей і економічного перекладу. Серед найпоширеніших економічних концептуальних метафор можна виділити метафори, об'єднані в рамках наступних класів: машини і механізми, тварини, рослини і садівництво, боротьба і військові дії, здоров'я і фізичний стан, кораблі та плавання і, нарешті, спорт [26, 85].

Для правильного розуміння  економічних проблем, позначених метафорою, необхідно осмислення її зв'язків  з позамовною реальністю. Розглянемо деякі приклади.

  Одним з найвідоміших прикладів економічних метафор в англійській мові є метафора bulls and bears, що відноситься до так званого «біржового сленгу». Цей термін відображає образи ведмедя, що опускає потужну лапу в ринкові котирування і бика, що піднімає їх рогами. В економічних словниках наводяться такі тлумачення даних понять: «Бик» (bull) – це покупець фінансового інструменту, товару, який він сподівається продати за більш високу ціну через деякий час. Інакше кажучи, це спекулянт, який грає на підвищення. «Ведмідь» (bear) – це учасник фондової, валютної або товарної біржі, що грає на пониження. Він намагається продати фінансові активи, щоб потім купити їх за більш низькою ціною. Таким чином, характер біржової діяльності та її учасників уподібнюється біологічним і поведінковим особливостям обох тварин, і на цьому будується метафора, яка втратила свою образність і перейшла в розряд терміна [14, 65].

Метафори, що використовуються в економічному дискурсі, також бувають культурно- та стилістично-забарвлені. Наприклад, китайський економічний дискурс наповнений переважно драконами, а індійський – слонами.                         

Також в економічних газетних текстах зустрічаються і змішані типи метафор, коли універсальні поняття взаємодіють з національно-специфічними: when dragons dance with bears. Ще одним цікавим прикладом є метафора dead cat bounce, яка перекладається на українську мову приблизно як підстрибування дохлої кішки. Як бачимо, дослівний переклад не відображає суті явища, яка полягає в наступному: «підстрибування дохлої кішки» – це різке зростання ціни фінансового активу після періоду її істотного зниження; зазвичай викликаний коротким покриттям позицій, носить короткостроковий характер і не означає зміни тенденції зі зниження на підвищення курсу. Таким чином, незважаючи на широке застосування економічних англомовних метафор в публіцистичних текстах, не зайвим при перекладі буде пояснення значення нових виразів [20, 53].

Отже, беручи до уваги вищезазначені спостереження, ми можемо зробити висновок, що в економічній публіцистиці найчастіше зустрічаються 3 види метафор, а саме: стерті метафори, метафори-кліше та звичайні метафори, при цьому вони можуть бути культурно- та стилістично-забарвлені.

1.2.2 Функціональна характеристика метафор

Дослідження метафори в  медіа-тексті було б, з нашої точки  зору, неповним без вивчення принципів функціонування метафоричних виразів.

 Функціональний аспект метафоризації було розглянуто Н.Ф. Крюковою. Результатом такого розгляду стала класифікація функцій метафори з точки зору аналізу її різних проявів у тексті. [14, 83].