Позакласна та позашкільна виховна робота в початковій школі

Міністерство освіти і  науки,молоді та спорту України

Педагогічний коледж

Львівського національного  університету імені Івана Франка

ВИПУСКНА РОБОТА

на тему:

Позакласна та позашкільна виховна робота в  початковій школі

                                                                                            Науковий-керівник:

                                                                                  Проц Марта Орестівна

                                                            Виконала:

                Студентка групи ШКВ-42

                                                                                   Бурко Ольга Богданівна

ЛЬВІВ-2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………… 3-4

РОЗДІЛ1. Теоретико-методологічні  основи позашкільної освіти….. 5-8

1. Позашкільна освіта: поняття,види,виникнення………………... 5-8
2. Форми організації позакласної і позашкільної роботи………..8-11
3. Методи,принципи і функції педагога позашкільного навчального закладу……………………………………………………………..11-15
1. Співпраця педагогів школи з організаторами позашкільних закладів.15-17

РОЗДІЛ2. Практична частина………………………………………………..17-

2.1. Діагностика розвитку  особистості учня при ефективному  використанні                                                                                                                                                                                                позашкільних форм виховання………………………………………………….

2.2. Позашкільні заклади  в системі освіти і виховання……………………….

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

 Величезні соціальні  перетворення, що відбуваються в  нашій країні, бурхливий науково-технічний  прогрес пред'являють все більш  високі вимоги до навчання  і виховання кожної людини. У  цих умовах стає особливо актуально  формування у всіх людей творчого  підходу, активної життєвої позиції  в праці, в навчанні, в роботі. Виховне середовище частина соціального  середовища, яке спеціально створюється  для формування суб'єктів суспільної  діяльності на всіх рівнях  суспільного життя. 

Виховання дітей є одним  з важливі чинники розвитку суспільства. Виховання повинне досягати двох цілей: успішності соціалізації підростаючих поколінь в сучасних умовах і саморозвитку людини як суб'єкта діяльності і як особистості.

Позакласна робота формує і розвиває особистість дитини. Управляти  виховним процесом – означає не тільки розвивати і удосконалювати закладене в дитині природою, коректувати  небажані соціальні відхилення, що намічаються, в її поведінці і  свідомості, але інформувати у  неї потребу в постійному саморозвитку, самореалізації фізичних і духовних сил, оскільки кожна людина виховує  себе перш за все сама, тут здобуте  особисто - здобуто на все життя.

Виховання – цілеспрямований процес формування гармонійно розвиненої особистості.

У літературі проблема позакласної  виховної роботи розглядається з  різних точок зору. Описуються етапи  становлення соціально-педагогічної роботи в школі, наголошується зв'язаність соціальної роботи з соціальним простором  і його тимчасовими характеристиками.

Об'єктом дослідження є позакласна виховна робота учнів молодшого шкільного віку.

Предметом дослідження є механізми дії позакласної виховної роботи на особистість школяра, формування особистості, вплив зацікавленості учнів молодших класів і вчителів на ефективність позакласної виховної роботи.

Метою є оцінка ефективності позакласної виховної роботи, вироблення рекомендацій по оптимізації процесу позакласної виховної роботи

Завдання:

1. Проаналізувати загальні  засади позакласної виховної  роботи та її значення в  формуванні особистості молодшого  школяра;

2. Визначити місце позакласної  виховної роботи в шкільному  житті;

3. Проаналізувати сучасні  підходить до позакласної виховної  роботи;

4. Розробити нові стратегії  позакласної виховної роботи

  Наукова новизна дослідження полягає у тому, що в ньому визначено та обгрунтовано методичні поради по використанню позакласної виховної роботи та її значення в формуванні особистості молодших школярів.

Практичне значення роботи полягає у можливості практичного  використання результатів дослідження  при організації позакласної  виховної роботи.

Робота написана на основі аналізу наявних літературних джерел. Аналіз літератури було проведено для  виявлення основних форм і методів  позакласної і позашкільної роботи.

РОЗДIЛ 1.

Теоретико-методичнi основи позашкiльноi освiти

1. Позашкiльна освiта:поняття,види,виникнення

Великий педагог К.Д. Ушинський вважав, що „не можна перебільшувати вплив школи на розвиток дитини. Школа не має права втручатися в чужу для неї область та заважати своїми уроками впливу інших великих вихователів людини: природи і життя”[1.c.17]. Одне з основних завдань педагога він вбачав в тому, щоб не тільки передавати знання , а й розвивати в учнях бажання і здатність набувати нові знання і пізнавати життя навколо себе.  
На початку століття були організовані перші позашкільні заклади, діяльність яких в першу чергу була пов’язана з культурно-просвітницькою роботою. Першими позашкільними об’єднаннями як факторами розвитку особистості були клубні об’єднання, спортивні майданчики, літні оздоровчі табори. Організатори позашкільної освіти та виховання намагалися протистояти консерватизму офіційної освіти та виховання і за мету ставили створення сприятливих умов для розвитку як індивідуальних якостей особистості дитини, так і формування в неї відповідальності, солідарності, товаришування. Грані позашкільного життя та різноманітність занять сприяли цьому.  
Виникнувши як самостійна діяльність, позашкільна робота набула педагогічного статусу завдяки розмаїттю видів, форм демократичної організації дітей та молоді, які спиралися на прогресивні традиції народної педагогіки[4.c.34]. Являючи собою частину соціокультурного середовища, позашкільні заклади своєю діяльністю завжди реалізовували принцип зв’язку освіти із життям, активно відгукуючись на всі зміни як у потребах власно дитини, так і суспільства в цілому.Позашкільна освіта була включена до загальної системи народної освіти. Перша половина ХХ століття стала часом, коли остаточно сформувалася система позашкільної виховної роботи (позашкільної освіти), що надало можливість стимулювати й розвивати здібності та інтереси дітей в сфері мистецтва, живопису, техніки, туризму, фізкультури і спорту, а також визначилися типи позашкільних навчальних закладів – спеціалізовані та комплексні (багатопрофільні). Сталими вже були зміст і форми роботи позашкільного навчального закладу. За думкою спеціалістів позашкільний навчальний заклад представляв собою своєрідну спільноту дітей та дорослих, яка характеризується цілеспрямованістю, різновіковим складом учасників навчально-виховного процесу, автономністю існування, циклічністю функціонування, різноманітністю і свободою вибору діяльності, формальними і неформальними відносинами між дітьми і дорослими. 
Пострадянська система освіти залишила для нас принципи позашкільного виховання, які складають фундамент та першооснови сучасної позашкільної освіти: масовість та загальнодоступність занять на основі добровільного об’єднання дітей за інтересами; розвиток ініціативи і самодіяльності дітей та молоді. Громадянсько-корисна направленість діяльності творчих об’єднань, різноманітність форм позашкільної освіти,врахування вікових та індивідуальних  особливостей дітей та молоді.  
Зміст основних видів позашкільної діяльності були зорієнтовані на врахування вікових і особистісних особливостей дітей. Було сформовано своєрідну „індустрію ” організації дозвілевої діяльності дітей та молоді[2.c.21].За часи існування незалежної України стало зрозумілим, що для подальшого розвитку системи позашкільної освіти необхідним є надання позашкільним навчальним закладам фінансової і господарчої самостійності у вирішенні життєво важливих питань у виборі змістовних видів діяльності ;встановленні структури і штатного розпису, у питаннях оплати праці. 
Позашкільний навчальний заклад сьогодні – це широкодоступний заклад освіти, який спрямовує вихованців на здобуття знань, умінь і навичок за інтересами, а також забезпечує потреби особистості у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля. Позашкільна освіта та виховання - процес безперервний. Системою позашкільної освіти в Україні зроблено "відкриття вільного часу ” як важливого освітнього ресурсу.  
Головною метою системи позашкільної освіти за дев’яносто років її існування є створення умов для вільного вибору кожною дитиною освітньої галузі, профілю позашкільної програми та часу її засвоєння. На сьогодні позашкільна освіта є невід’ємною частиною системи освіти і визнається як владою, так і громадськістю як необхідна складова розвитку особистості дитини, її громадянського становлення і професійного вибору[13.c.34]. Мета діяльності позашкільних навчальних закладів – розвиток творчого потенціалу дитини, розкриття здібностей, залучення до світу мистецтва, спорту, науки, техніки.  
Поняття "позашкільна освіта ” трактується як сукупність знань, умінь та навичок, які отримують вихованці, учні і слухачі в позашкільних навчальних закладах у час, вільний від навчання в загальноосвітніх та інших навчальних закладах.  
Позашкільна освіта сьогодні - цілеспрямований, цілісний процес, зміст якого засновується на ідеї всебічного розвитку особистості, цільового вибору за власним бажанням, що загалом не тільки доповнює загальні знання, а й формує цілісність і впевненість у власних силах. На теперішньому етапі розвитку сучасної позашкільної освіти вкрай важливо домогтися уважного ставлення владних структур до проблем розвитку та вдосконалення мережі позашкільних навчальних закладів,обов’язкового виконання в повному обсязі Закону України «Про позашкільну освіту»[14.c.22]. Сьогодні значно урізноманітнились форми роботи позашкільних навчальних закладів. Їх спектр збільшився як за рахунок розширення вікового діапазону, так і завдяки цілеспрямованому формуванню позашкільними навчальними закладами свого статусу як відкритого соціального простору.Важливим напрямом позашкільної освіти сьогодення, як на зорі її становлення, залишається пошук, розвиток і підтримка обдарованої молоді.  
Позашкільна освіта здійснюється цілий рік.Основні напрями модернізації системи позашкільної освіти України передбачають різні варіанти вирішення цієї глобальної освітньої проблеми.Суть позакласної виховної роботи визначається виховною діяльністю школярів в позаурочний час при організуючій і напрямній ролі вчителя.

При аналізі літературних джерел були виділені загальні принципи позакласної виховної роботи, які  характерні для всіх видів позакласної  діяльності - добровільності (принцип, що враховує бажання школярів взяти  участь в позакласній виховній роботі), обліку індивідуальних особливостей учнів (принцип, обліку відмінності спрямованості  інтересів і рис вдачі учнів).

2. Форми організації позакласної і позашкільної роботи

Важливу роль у вихованнi учнiв, розширеннi й поглибленнi їхнiх знань, розвитковi творчих здiбностей належить спецiально органiзованiй виховнiй роботi у позанавчальний час. Таку роботу називають позакласною та позашкiльною.

Позакласна робота – рiзноманiтна освiтня i виховна робота, спрямована на задоволення iнтересiв i запитiв дiтей, органiзована в позаурочний час педагогiчним колективом школи.

Позашкiльна робота – освiтньо-виховна дiяльнiсть позашкiльних закладiв для дiтей та юнацтва.

Характерною особливістю  позакласної і позашкільної роботи є те, що вона здійснюється на основі добровільності: кожен учень за власним  бажанням вибирає для себе той  чи інший вид діяльності[3.c.11].У зв’язку з цим позакласну і позашкільну роботу потрібно вести так, щоб зацікавити учнів, бо інтерес тут є визначальним стимулом, який спонукає їх до активної самостійної діяльності.

Особливістю роботи як позакласної  так і позашкільної є також  те, що їй властиве багатство і ріноманітність форм.За способами організації розрізняють масову, гурткову та індивідуальну форми позашкільної освітньо-виховної роботи з учнями.

Масовi форми виховно1 роботи

 Форми масової роботи належать до найбільш поширених в школі. Вони розраховані на одночасний обхват багатьох учнів різних вікових категорій, їм властива барвистість, урочистість, яскравість, велика емоційна дія на дітей. Так конкурс, олімпіада, змагання, гра вимагають безпосередньої активності кожного. При проведенні ж бесід, вечорів, ранків лише частин школярів виступають як організатори і виконавці. Традиційною формою масової роботи є шкільні свята. Вони розширюють кругозір, викликають відчуття залучення до життя країни. Широко використовуються конкурси, олімпіади, огляди. Вони стимулюють дитячу активність, розвивають ініціативу. Участь в них беруть учні, що вчаться з початкових класів. Їх мета — залучити всіх дітей з відбором найбільш талановитих. Формою масової роботи з дітьми є класний час. Він проводиться в рамках відведеного часу і є складовою частиною виховної діяльності.

До них вiдносять конференції , тематичнi вечори, вечори запитань та вiдповiдей, тижнi з рiзних предметiв, зустрiчi з видатними людьми, огляди, конкурси, внутрішкільні олімпіади, спартакіади учнів, відвідування театрів, кіно. Вони охоплюють значну кількість дітей[10.c.33].

 Важливими формами  позакласної і позашкільної роботи  є екскурсії, прогулянки, походи.Ці форми мають спільну рису: учні виходять за межі школи чи позашкільного закладу.

Важливу роль у позакласній  і позашкільній роботі відіграють різні  форми змагань учнів. Змагання викликають живий інтерес у школярів, сприяють піднесенню загального тонусу життя  колективу, а через те практикуються  у різних галузях позаурочної  роботи[12.c.15]. У змаганнях здебільшого виступають кілька колективів, що борються за досягнення вищих результатів з певного виду діяльності.

Видами масових змагань, що проводяться протягом більш-менш тривалого часу, є олімпіади та спартакіади.Практикуються олімпіади з окремих навчальних предметів, та олімпіади художньої самодіяльності.

Груповi форми виховноi роботи

До цих форм належать полiтичнi iнформацii, години классного керiвника, гуртки художньоi самодiяльностi, робота з пресою, радiо- i телепередачами, походи.

Гуртки, секції, студії, товариства, творчі об'єднання є найпоширенішими формами колективно-групових позашкільних занять з дітьми. Це місця, де діти об'єднуються на основі спільних соціальних відчуттів і прагнень, бажань займатися важливою для них справою.

Гуртки працюють постійно,вони охоплюють учнів, які цікавляться певною галуззю знань (наприклад, гурток юннатів, математики, літературний гурток та ін.).

Використання дидактичних  матеріалів під час занять дає  змогу керівникові залучити до роботи кожного учня. При цьому він добирає такі завдання, які відповідають інтересам і можливостям дитини, адже гурток відвідують діти, різні за віком, розумовими можливостями, рівнем заціка&че-ності, за працездатністю, наполегливістю. Правильно підготовлені завдання спонукають учнів до подальшого пізнання, а врахована в них різноманітна діяльність, яка поступово ускладнюється веде до формування на-вичок пізнавальної самостійності.

Використання дидактичних  матеріалів на заняттях гуртків у  позашкільних закладах різних типів  дає можливість так організовувати процес пізнання, шо об'єкт пізнання входитиме до сфери діяльності школяра і діалектична взаємодія між ними створюватиме передумову формування пізнавальної самостійності особистості.

Iндивiдуальнi форми виховної роботи

Потреба iндивiдуального пiдходу зумовлена тим, що будь-який вплив на дитину переломлюэться через її iндивiдуальнi особливостi, через «внутрiшнi умови». Необхiдною умовою успiшної індивідуальної роботи э вивчення iндивiдуальних особливостей учнiв. Щоб впливати на особистiсть, треба її знайти. Передусiм важливо встановити довiрливi, доброзичливi стосунки мiж педагогом i вихованцями. Велике значення при цьому має авторитет вихователя, знання ним вихованцiв, умiння швидко зорiэнтуватися у ситуації, передбачити наслiдки своїх дiй.

Індивідуальні позакласні заняття  школярів надзвичайно різноманітні: учні самостійно ведуть спостереження  над різними явищами природи, проводять досліди, читають художню  і науково-популярну літературу, створюють колекції, навчаються грати  на музичних інструментах, малювати тощо.

Індивідуальна форма організації  позашкільної і позакласної роботи пов’язана як з масовою так  і з гуртковою. Гурток часто дає  своїм членам індивідуальні завдання: вести спостереження на метереологічному майданчику, виготовити певний прилад та ін.

У практику шкіл і позашкільних закладів міцно увійшла така форма  роботи, як зустрічі із знатними людьми. У позашкільних закладах також проводяться  вечори для учнів тієї чи іншої  вікової групи.

1.3.Методи, принципи i функцiї педагога позашкiльного навчального закладу     

В позакласній виховній роботі використовуються загальні методи виховання  і навчання школярів.

1. Методи формування свідомості  особистості. Це навчальні, етичні  та естетичні бесіди, спостереження,  розповіді, читання й обговорення  книг, статей з журналів, демонстрація  кінофільмів, відеофільмів. За допомогою  цих методів озброюють учнів  знаннями, роз’ясняють їм норми  і правила поведінки, формують  поняття, розвивають почуття,  учать оцінювати вчинки і застосовувати  знання на практиці.

2. Методи організації  практичної діяльності, формування  трудових умінь і звичок. Це  вправа, доручення і змагання. За  допомогою цих методів організують  діяльність, вчинки і поведінки  дітей.

Всі методи виховання і  навчання в практиці виховної роботи використовуються в єдності. Роз’яснення  і приучення, переконання і вправа, оцінка і вчинок, слово і справа єдині і неподільні в процесі формування свідомості і поведінки дітей.

 Навчальні бесіди. У навчальній бесіді повідомляються нові знання, роз’ясняються цікавлячі дітей наукові факти, дається інструктаж з виконання завдання. По дидактичних задачах розрізняють наступні бесіди: вступна (на заняттях кружків, клубів, на екскурсії, при виконанні практичних завдань); бесіда-повідомлення нових знань; бесіда-інструктаж. До бесід готуються не тільки вчитель, але й учні. Вони заздалегідь знають тему бесіди, підбирають матеріал, продумують свої відповіді, використовуючи для цього рекомендовану літературу, беруть активну участь у бесіді[11.c.121]. Часто в назві теми включаються питання, що викликають у дітей інтерес, допитливість, прагнення знайти рішення, дати відповідь.

Етичні бесіди. Призначення  етичної бесіди полягає в тому, щоб дати учнем знання про норми  і правила поведінки, сформувати моральні поняття.У ході бесіди діти висловлюють свої судження і самі приходять до висновків про те, як надходити, як треба і як не треба поводитися в суспільстві.

До кожної етичної бесіди вчитель і учні готуються заздалегідь. Діти підбирають для бесід розповіді, казки, вірші, малюнки, прислів’я. Учитель  складає план бесіди.

 Спостереження. Спостереження цілеспрямоване сприйняття учнями явищ навколишньої дійсності з метою їхнього пізнання. В.А Сухомлинський додавав спостереженням дітей особливе значення, називав їх ”подорожами до джерел думки і рідного слова”. Спостереження будять активні сили дитини, розвивають у нього уяви, мислення і творчі здібності[4.c.19]. Можливості для спостережень у позакласний час безмежні: діти ведуть тривалі спостереження за явищами в природі, за подіями, що відбуваються, за роботою дорослих.

У процесі позакласної  та позашкільної роботи вчитель продовжує  навчати дітей умінню спостерігати ставить мету, зосереджено вдивлятися, виділяти головне, вести записи, робити замальовки, використовувати дані спостережень у подальшій роботі. Педагог прагне розбудити інтерес до спостережень у всіх дітей. Якщо дитина байдужа до явища, що спостерігається, учитель не повинний заспокоюватися доти, поки не зацікавить його.

 Добре організоване спостереження дає дитині багато яскравих і незабутніх вражень. На них спирається вчитель у своїй роботі, проводячи з дітьми конкурси виробів, малюнків, творів.

В позакласній виховній роботі використовуються різноманітні вправи усні, письмові. Діти вирішують задачі, пишуть твору, малюють, конструюють, готують  художні виступи, розучують вірші, грають, виконують трудові та фізичні  завдання.

Доручення. У процесі виконання  доручень у дітей розвиваються суспільна  активність, почуття довгу, колективізму, здобуваються організаторські навички. Успішне використання доручень можливо  при обліку рівня розвитку колективу  й індивідуальних особливостей учнів.

Доручення, які виконують  діти в позакласний час, бувають  постійними, тимчасовими, колективними, груповими, індивідуальними. У позакласній і позашкільній роботі застосовуються всі ті дидактичні матеріали, методи, що і в навчальному процесі[8.c.11]. Але в самому застосуванні їх є певна специфіка, яка виявляється в орієнтації на самостійну діяльність учнів та на залучення до роботи з школярами громадськості.         

 Як і під час масових  заходів, так і на заняттях  гуртків, часто використовується  розповідь. Але на уроках розповідає  учням сам вчитель, а в позашкільній  роботі з розповіддю виступають  не лише педагоги, а й запрошені  особи, батьки, а також і самі  учні.         

 Метод бесіди застосовується  при використанні різних форм  позакласної і позашкільної роботи. Бесіда, як форма роботи, присвячується спеціальній темі, має на меті з’ясувати учням певне коло питань, збудити в них відповідальні почуття, при чому проводитись вона може різними методами. Досить широко в позашкільній і позакласній роботі використовуються доповіді. Наприклад, на заняття гуртків з доповідями можуть виступати самі учні, вчителі або запрошені громадські діячі, учні.

Отже, методи позакласної  і позашкільної роботи будучи в загальних  рисах спільними з дидактичними методами, мають свою специфіку. Керівна роль педагога в позанавчальній роботі не знижується, але головна його функція тут полягає в тому, щоб організувати і спрямувати самостійну діяльність учнів. В практиці позашкільні педагоги виконують ряд різноманітних функцій, а саме:

Діагностичну – (він визначає “соціальний діагноз”, вивчає і реально оцінює особливості діяльності і спілкування особистості, ступінь і спрямованість виховного впливу, особливості сім’ї, гурт ровесників, об’єднань дорослих, позитивних сил, а також джерела негативного впливу на дітей і підлітків);

Організаторську – (педагог відшукує і організовує соціально-значущу творчу діяльність дітей, впливає на плідну організацію їхнього дозвілля, формує справді демократичну і гуманну систему стосунків, взаємної відповідальності і взаємодопомоги);

Прогностичну – (він програмує і прогнозує “індивідуальну траєкторію” розвитку кожної особистості на віддалений період);

Організаційно-комунікативну – (сприяє залученню громадськості населення, вчених, представників культури до виховання дітей, до спільної з ними праці і відпочинку, до ділових контактів, зосереджує інформацію, про виховний вплив різних сил, установ, організацій, налагоджує повсякденні контакти між ними і вихованцями, їхніми сім’ями і школою).

Одна із основних стратегій  позашкільного виховання – дати дітям такі найсучасніші додаткові  знання і вміння: вести діалог, творчо спілкуватися, слухати, а також здатність  до ризику, готовність знаходити потрібну інформацію, критично її оцінювати  і використовувати, вміння працювати  незалежно від інших, а також  у колективі, здатність визначати  цінність людських індивідуальних відмінностей, поважати себе і оточуючих людей, приваблювати до себе ровесників, не конкурувати  а співпрацювати.  

В цьому і полягає закон  творчої поведінки, що заперечує  функціональний підхід до дитини, особливість  методів позашкільного педагогічного процесу, які будуються на всілякому заохоченні максимального творчого самовиявлення дитини, багатстві вражень, створенні спеціально передбачених і організаційних оптимальних стосунків, які є джерелом продуктивної творчої діяльності і дитячої спільності.

Позашкільний педагогічний процес залежить від складу його вихованців і характеру взаємин між ними. Його ще називають “творчим процесом”, оскільки будується на пізнанні внутрішнього світу дитини в умовах максимальної емоційної зручності, значних і  систематичних творчих зусиль[8.c.13].

Кінцевий результат для  педагога позашкільних закладів –  це поява у дітей більшої творчої  енергії і наснаги, міра осмислення ними більш складних і гідних творчих  цілей.

Саме цим і пояснюється  випереджаючий характер позашкільного  педагогічного шкільного процесу, який мусить бути наповнений глибоким особистісним змістом і здійснюватися  в обстановці симпатії і щирої  теплоти.

Ці та інші позиції та ідеї дають підстави розглядати позашкільний педагогічний процес, як процес цілеспрямованого духовного взаємозбагачення педагогів  і дітей в умовах сприятливого психологічного клімату діалогічної  культури та інтелектуальної  співтворчості.

1.3.1   Співпраця педагогів школи з організаторами позашкільних закладів

Співробітництво педагогів  школи з організаторами позашкільного  педагогічного процесу – надзвичайно  важливий момент.

Педагоги шкіл вступають  у безпосередні контакти з вихователями позашкільних закладів з метою реалізації однієї спільної мети – всебічного і гармонійного розвитку особистості  дитини[7.c.16]. На цій основі взаємні зв’язки здійснюються в різних педагогічних секціях за умови спільного вирішення виховних проблем, упорядкування, корекції і координації зусиль з метою стимулювання розвитку дитячих обдарувань та інтересів, забезпечення матеріальної бази для розвитку творчих здібностей, здагачення досвіду соціальних дій, тощо.

Заняття дітей в гуртках  і секціях не повинні бути для  вчителів справою тільки позашкільних закладів. Взаємодія – двосторонній процес, в ході якого зміни відбуваються не тільки в житті вихованців, а й у їхніх вихователів. Дух взаємодії – у взаємній зацікавленості школи і позашкільного закладу у повноцінному розвитку дітей. Цьому сприяють узгодженість і гармонійність запланованих спільних справ і засобів виховання, повна підтримка дитячих обдарувань і сприяння їх розвитку, наявність аналітичної культури.

Відсутність хоча б одного з цих компонентів взаємозв’язку призводить до втрати виховного авторитету як школи, так і позашкільного закладу.

Професіоналізм взаємодії школи і позашкільного закладу починається з усвідомлення їх спільної мети з перходу від стадії з’ясування до стадії точного пердбачення шляхів їх налагодження, створення умов подальшого їх розвитку, використовуючи при цьому кожний крок до педагогічної співпраці з іншими впливами, що взаємодіють один з одним і справляють єдиний спільний вплив на особистість[4.c.12].

Спільна діяльність школи  і позашкільних закладів з батьками має на меті розкрити необмежені можливості більш раннього і плідного розвитку дітей у позаурочний час, грамотно показати батькам методику домашньої  педагогічної роботи, щодо закріплення  особистих здібностей та інтересів  дітей: знайомство з науково-популярною літературою, поїздки в музей, бібліотеки, відвідування виставок.

Така спільна робота вчителів і педагогів позашкільних закладів з батьками, надзвичайно важлива  тоді, коли діти переживають складні періоди життя.

В цей час відбувається своєрідний “пік” якісних змін дитини, коли вона природно самостверджується, замислюється над своїм “завтра”.

Саме в цей відповідальний період все залежить від того, чи можуть батьки разом із рештою виховних інститутів якомога ближче підійти  до дитини, щоб повести в потрібному напрямку розвиток її внутрішніх сил.

Головна турбота такої  спільної роботи – зробити все  для того, щоб дитина і в сім’ї, і в позашкільних закладах, і в школі ні на хвилину не залишалася в ізоляції, не допустити того, щоб вона втратила самоповагу[2.c.19].

Установка на взаємозв’язок  і співробітництво школи, сім’ї  і позашкільних закладів   набуває дійового характеру, якщо вони забезпечуються такими діями: спільне стимулювання розвитку духовно-моральних, інтелектуально-творчих, естетично-пізнавальних сил дитини, створення умов для постійних вправ у набутті позитивного досвіду соціально-перетворюючої діяльності, яка відповідає інтересам і творчим потребам дитини; об’єднання сил у збагаченні загальної культури та інтелектуальних здібностей; створення умов для максимального використання і стимулювання тих творчих здібностей, які відповідають природним особливостям дитини.

Головним напрямком виховної роботи у позашкільному закладі  є забезпечення процесу інтелігенції цілеспрямованих і неорганізаційних виховних впливів на особистість, а  також стимулювання розвитку суб’єктивної позиції дитини в цьому процесі, регулювання оптимальних взаємин  у системі: “особистість – сім’я  – школа – позашкільні виховні  інститути – суспільство”[4.c.11].

Висновки до розділу 1.

 Позакласна виховна  робота має інші виміри педагогічних  цінностей. Про шкільний урок  говорять: ”провести урок”. Це  природно і логічно. Так сказати  про позаурочне заняття не  можна. Його разом з дітьми  треба прожити, чітко виявляючи  свою людську позицію, свою  гідність і честь, глибокий  інтерес до особистості дитини, зосередженість на її духовному  світі. Головна особливість позаурочного  виховного процесу полягає в  тому, що він будується на взаємній  співтворчості педагогів і дітей,  на їхній дружбі і духовній  спільності, на визнанні самоцінності  особистості дитини, на взаємодопомозі  і взаємній зацікавленості у  спільному успіхові і результаті  діяльності.