Ринок страхових послуг в Україні

65

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

1.1. Сутність,функції , форми та  види страхування……………………..………..6

1.2. Роль страхування в період переходу до ринкової економіки…………….…10

1.3. Державне регулювання страхової діяльності………………………………..14

РОЗДІЛ 2.СУЧАСНИЙ ЕТАП АНАЛІЗУ СТРАХОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ

2.1. Розвиток страхового ринку України на сучасному етапі…………………...20

2.2.Організаційно-нормативне забезпечення страхового ринку………………...24

2.3. Аналіз фінансово-економічних показників діяльності страхового ринку України………………………………………………………………………….…..29

РОЗДІЛ 3.НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ СТРАХОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ

3.1. Підвищення ефективності страхової компанії в ринковому середовищі…………………………………………………………………………37

3.2. Проблеми і перспективи розвитку страхового ринку в Україні…………....43

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Побудова ринкової моделі економіки шляхом проведення економічних реформ, відновлення приватних засад у господарюванні і формування приватного підприємництва зумовили посилення уваги до інституту страхування як соціально-економічного механізму захисту господарської діяльності від руйнівної дії стихійного лиха, нещасних випадків, несприятливих змін ринкової кон’юнктури тощо. Крім того, небезпека вказаних факторів може зашкодити матеріальним об’єктам життєдіяльності фізичних осіб.

Як засвідчує аналіз історії та сучасного становлення інституту страхування, воно є обов’язковим елементом кожної економічної і соціальної системи суспільства. Без розвинутої системи страхування економіка успішно функціонувати не може.

Особливо актуальною є проблема формування та подальшого розвитку страхового ринку для країн із перехідною економікою, зокрема, для України, де в ХХІ столітті відбуваються кардинальні зміни в економічній системі. Процеси ринкової трансформації національної економіки зумовлюють необхідність проведення наукового дослідження міжнародного ринку страхування та розробки шляхів ефективного використання світового досвіду у галузі страхування для подальшого розвитку ринку страхування України, що забезпечить успішне здійснення економічних реформ, стабільний розвиток національної економіки, подальшу інтеграцію у світове господарство.

Метою випускної роботи є комплексне теоретико-практичне дослідження страхового ринку України, виявлення сутності та ролі страхової справи на ринку страхування в Україні. Поставлена мета передбачає розв’язання наступних завдань:

                  виявлення необхідності та ролі страхової діяльності на ринку страхування;

                  охарактеризувати організаційно-нормативне забезпечення та структуру страхового ринку;

                  проаналізувати фінансово-економічні показники діяльності страхового ринку України;

                  виявлення основних проблем розвитку страхування, напрямки вдосконалення державного регулювання страхування в Україні та заходів щодо поліпшення ефективності функціонування ринку страхових послуг взагалі.

Завданням роботи є виявлення та розкриття основних аспектів страхової діяльності в Україні за умов сучасного стану економічного розвитку країни, проведення дослідження актуальності проблем страхування по різних видах страхової діяльності суб’єктів страхового ринку. Враховуючи це, в роботі висвітлюється суть страхування, аналізуються його фінансово-економічні показники, розглядається державне регулювання страхової діяльності.

Об’єктом виступає страховий ринок України, який забезпечує суспільство необхідними привілеями на майбутнє, а також сукупність фінансово-економічних відносин розвинутих країн світу. Як у теоретичному, так і в практичному плані дослідження, насамперед, орієнтоване на вирішення найбільш актуальних проблем та визначення шляхів розвитку страхування в Україні у період переходу до економіки ринкового типу на основі адаптації світового досвіду у галузі страхування відповідно до особливостей національного ринку.

Предметом є система відносин, які виникли між учасниками страхового ринку в Україні. Проведення аналізу забезпечення населення належним страховим захистом з посиланням на європейський рівень розвитку страхової діяльності.

У випускній роботі були опрацьовані монографії, зокрема, - В.Д.Базилевича, О.Д.Василика, А.А. Гвозденка, О.Д.Заруби, М.С. Клапківа, Ф.В. Коньшина, Л.І. Рейтмана, С.С.Осадця та ін., присвячені страхуванню в сфері економіки.

Cтруктура випускної роботи складається з вступу,першого, другого і третього розділу,висновку,списку використаної літератури та додатків.

Перший розділ випускної роботи розкриває основні теоретичні моменти, пов’язані, насамперед, з визначенням страхування  його функціями, формами, видами та розкривається роль страхування в період переходу до ринкової економіки. У цьому розділі також висвітлене питання державне регулювання страхової діяльності.

Друга частина випускної роботи дає характеристику страховому ринку України, а саме розкриває склад та структуру ринку, визначає організаційно-нормативне забезпечення страхового ринку та показує аналіз фінансово-економічних показників діяльності ринку України динаміку сучасних умов підвищення та стабілізації української економіки.

Третій розділ випускної роботи розкриває основні проблеми, які створилися на ринку страхування в Україні, наводить причини та наслідки їх виникнення та визначає шляхи розв’язку цих проблем.

Методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання, метод теоретико-емпіричного аналізу, метод порівняння макроекономічних показників та системний підхід до вивчення економічних процесів та сукупності фінансово-економічних відносин, що виникають із приводу надання та одержання страхового захисту, порівняльні економічно-правові аналітичні дослідження.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРИТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУ СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

  1.1.Сутність,функції,форми та види страхування

Термін «страхування», на думку західних філологів, має латинське походження. В основі його — слова «securus» і «sine cura», які означають «безтурботний». Отже, страхування відбиває ідею застереження, захисту та безпеки. У багатьох слов'янських мовах, у тому числі й в українській, виникнення терміна «страхування» пов'язують зі словом «страх».

Офіційне тлумачення цього терміна в Україні наведено в Законі «Про страхування»: «Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів грома­дян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхо­вих випадків), визначених договором страхування або чин­ним законодавством за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів» [1].

У Законі зафіксовано головні елементи, що формують поняття страхування. Це, насамперед, мета страхування — захист майнових інтересів фізичних і юридичних осіб. Наголошується, що захист забезпечується на випадок конкретних подій, перелік яких зафіксовано в чинному законодавстві або страхових дого­ворах. Виокремлюються джерела грошових, коштів, що є ресур­сами для страхових виплат.

Страхування є, насамперед, системою економічних відносин між конкретними суб'єктами господарювання, де, з одного боку, діють страхувальники, а з іншого — страховики. Важливою пе­редумовою застосування страхування є майнова самостійність суб'єктів господарювання і їхня зацікавленість у переданні від­повідальності за наслідки ризику спеціалізованим формуванням.

Страхування виконує такі основні функції: ризиковану, створення і використання страхових резервів (фондів), заощадження коштів, превентивну, попереджувальну, контрольну,  та компенсаційну.

Ризикована функція страхування. Вона полягає в переданні за певну плату страховикові матеріальної відповідальності за на­слідки ризику, зумовленого подіями, перелік яких передбачено чинним законодавством або договором. Чим вищі ймовірність і розмір ризику, тим і плата за його утримання, обчислена на під­ставі тарифів, визначених за допомогою актуальних розрахунків, більша. У разі настання страхового випадку страхувальник вису­ває страховикові вимогу щодо відшкодування збитків (виплати страхових сум). Ризикована функція відбиває процес купівлі-продажу страхової послуги.

Функція створення і використання страхових резервів (фондів). Страхування стає можливим лише за наявності у стра­ховика певного капіталу, достатнього для забезпечення покриття збитків (у разі їх виникнення), заподіяних страхувальникові сти­хійним лихом, нещасним випадком чи іншою страховою подією. Власними коштами покрити таку потребу у грошових виплатах страховик, здебільшого, не в змозі. Тому кожний страховик ство­рює систему страхових резервів. Нагромадження й використання таких резервів характерні для страхової діяльності.

Функція заощадження коштів. У більшості країн світу пер­шість за обсягами страхових премій посідає особисте страхування (на дожиття, пенсій, ренти тощо). Проте виплати, пов'язані із втратою життя і здоров'я внаслідок нещасного випадку, станов­лять менш як 10%. Решта припадає на заощадження. Вони ви­плачуються з урахуванням інвестиційного доходу в разі дожиття застрахованого до певного віку або події.

Превентивна функція. Учасники страхування, і насамперед страховики та страхувальники, зацікавлені зменшити наслідки страхових подій. З цією метою вдаються до правової та фінансо­вої превенції.

До правової превенції належать передбачені чинним законо­давством або договорами страхування застереження, згідно з якими страхувальник повністю або частково позбавляється стра­хових відшкодувань. Вони охоплюють випадки протиправних дій або бездіяльності з боку страхувальника щодо застрахованих об'єктів. Наприклад, страховики не покривають матеріальних збитків, що їх зазнали потерпілі, перебуваючи у стані алкоголь­ного чи наркотичного сп'яніння, а також не передбачають страхо­вих відшкодувань у разі самогубства, навмисного пошкодження власного майна і здоров'я.

Фінансова превенція полягає в тому, що частина страхових премій спрямовується на фінансування превентивних заходів. Добре зарекомендувала себе практика 70—80-х років, коли стра­хові ресурси використовувалися з метою спорудження й облад­нання технікою пожежних депо, придбання медикаментів і утри­мання персоналу служб, що мали своїм завданням боротьбу з інфекційними захворюваннями сільськогосподарських тварин, фінансування заходів із запобігання дорожньо-транспортним пригодам і т. ін. Нині не передбачено обов'язкового створення фонду запобіжних заходів. Через це значно ускладнюється вико­нання страхуванням превентивної функції.

Попереджувальна функція страхування спрямована на фінансування заходів по зменшенню страхового ризику за рахунок частини коштів страхового фонду. У страхуванні життя категорія страхування в найбільшій мірі зближається з категорією кредиту при нагромадженні у відповідності з договорами страхування на доживання обумовлених страхових сум. Збереження грошових сум за допомогою страхування на доживання пов'язане з потребою в страховому захисті досягнутого сімейного добробуту. Тим самим страхування має й ощадну функцію.

Контрольна функція страхування полягає в строго цільовому формуванні коштів страхового фонду. Дана функція випливає з усіх вищевказаних специфічних функцій і проявляється одночасно з ними в конкурентних страхових відносинах, в умовах страхування. У відповідності з контрольною функцією на підставі нормативних документів здійснюється фінансовий страховий контроль за правильним проведенням страхувальних операцій [22].

Компенсаційна функція страхування дає право лише тим фізичним та юридичним особам, котрі є учасниками формування страхового фонду. Виплата компенсації здійснюється в рамках укладених договорів страхування. Як правило, страхувальникам, які зазнали серйозних збитків від страхового випадку, виплачується відшкодування в сумах, значно більших за внесені страхові платежі. Порядок відшкодування втрат визначається страховою компанією, виходячи з умов договору страхування і регулюється державою, чинним законодавством. Через цю функцію реалізується об'єктивний характер необхідності страхового захисту.

Розрізняють такі форми страхування: добровільне та обов'язкове.

Обов'язкове страхування як у галузі державного соціального страхування, так і в індивідуальному страхуванні зумовлене ризиками, пов'язаними з життям, втратою працездатності або із виникненням таких збитків, які не можуть бути відшкодовані окремою особою. Наприклад, дорожньо-транспортні пригоди, пожежа, яка знищила житло десятків або сотень сімей, втрата годувальника тощо без обов'язкового страхування могли б поставити окремих людей в такі умови, що вони до кінця свого життя змушені були б використовувати весь свій дохід для компенсації спричинених збитків, а в деяких випадках для такої компенсації не вистачило б і життя. За цих умов усе одно держава не могла б залишитися байдужою до долі таких людей. Значною мірою покриття цих збитків повинна брати на себе держава. Щоб полегшити цей тягар і не перекладати його на державний бюджет, який за будь-яких умов завжди обмежений, держава запроваджує обов'язкове страхування.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Ним, як правило, охоплюються ті юридичні та фізичні особи, котрі не підпадають під обов'язкове страхування і бажають застрахуватись. Загальні умови та порядок проведення добровільного страхування визначаються правилами, які встановлюються страховиком самостійно. Конкретні умови добровільного страхування визначаються під час укладання договору страхування [25].

Види страхування_в залежності від об'єктів страхування поділяються:

— особисте - об'єктом є майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю або з додатковою пенсією;

— майнове - об'єктом є майнові інтереси, пов'язані з володінням, використанням і розпорядженням майном;

— відповідальності - об'єктом є майнові інтереси, пов'язані з необхідністю здійснити відшкодування завданого збитку третім особам.
 

1.2. Роль страхування в період переходу до ринкової економіки

Серед розмаїття продуктів економіки значне місце посідають страхові послуги. Страхування як форма захисту має багатовікову історію, але найінтенсивнішого розвитку набуває воно в умовах ринкової економіки.

Україна у складі колишнього СРСР зазнала дії майже 70-річного «експерименту» господарювання в умовах централізованої економіки. Він у цілому виявив значно менші порівняно з ринковою економікою можливості для ефективного функціонування господарської системи. Розпочата понад 10 років тому переорієнтація на поступовий перехід нашої країни до економіки

ринкового типу зумовила потребу здійснення глибоких реформ. У їх основі — серйозні структурні зміни форм власності, розвиток ринкового середовища.

В Україні формується власна модель ринкової економіки, що враховує ту ситуацію, в якій опинилася держава на момент визнання її політичне незалежною. Звідси закономірна поява особливостей розбудови й окремих сегментів ринкової інфраструктури. Великої перебудови поряд з державними фінансами, банківською справою зазнало страхування. Воно стало налаштовуватися на потреби захисту підприємницької діяльності та вирішення соціальних проблем, тобто наближатись до ролі, яку виконує страхування у країнах ринкової орієнтації [7].

Розглянемо головні напрямки прояву позитивного впливу страхування.

Перспективним є якомога ширше застосування зарубіжного досвіду страхування втрат від переривання виробництва на час, потрібний для відновлення зруйнованих або пошкоджених страховими випадками об'єктів. .

Страхування прямо стосується розвитку міжнародного бізнесу. Україна — держава в центрі Європи. Тут перетинаються транспортні артерії, що сполучають Схід і Захід. Зростає товарообмін інших країн з нашою державою, збільшуються транзитні вантажопотоки. Страхування вантажів, туристів, транспортних засобів, інвестиційних проектів є необхідним компонентом формування нормальних міжнародних відносин.

Цивілізований бізнес не можна уявити без страхування відповідальності партнерів за виконання контрактів, відповідальності товаровиробника за якість продукції та послуг, відповідальності роботодавця перед своїми працівниками, професійної відповідальності працівників за шкоду, завдану споживачам товарів та послуг. У підвищенні комерційної дисципліни велика роль належить страхуванню юридичних витрат.

Отже, страхування майнових ризиків так само, як і розширення страхування відповідальності, спрямовані на підтримку розвитку комерційної діяльності. Від її стану залежить задоволення потреб споживачів матеріальних благ, наповнення дохідної частини бюджету.

Страхування дає змогу оптимізувати ресурси, спрямовувані на організацію економічної безпеки. Раніше вже йшлося про те, що страховий захист є проявом економічної безпеки фізичних і юридичних осіб. Серед багатьох форм страхового захисту страхуванню належить особлива роль. Воно дає змогу досягти раціональної структури коштів, що спрямовуються на запобігання (або оперативне усунення) наслідкам стихії чи іншим чинникам, які перешкоджають діяльності тієї чи іншої особи.

Страхування, маючи великі можливості маневрування резервами, є важливою ланкою формування всієї системи економічної безпеки. Така роль стає реальною тільки за належного рівня розвитку страхової справи.

Тепер, коли страхуванням в Україні охоплено менш як 10 % страхового поля, регулівна роль цього економічного важеля ще мало помітна, на відміну, наприклад, від більшості країн Європейського союзу, США, Японії, де страхуванням охоплені практично всі підприємства й громадяни [8].

Страхування забезпечує раціональне формування й використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм. Світовий досвід довів доцільність нагромадження і використання коштів на соціальні програми страховим методом. Сформовані цим методом ресурси застосовуються як доповнення до державних ресурсів, спрямованих на фінансування освіти, охорони здоров'я, пенсійне забезпечення та деякі, інші соціальні заходи.

Перевага страхового методу формування й використання коштів соціального спрямування полягає ось у чому. Він усуває знеособлення таких коштів, а завдяки цьому й зрівнює в їх розподілі, коли однакові за розміром пенсії одержують головні конструктори та прибиральниці, підвищує відповідальність за якість медичних та інших соціальних послуг.

Створення завдяки страхуванню можливостей нагромадити кошти для виплати майбутніх пенсій, придбання житла, оплати витрат на навчання у вищому навчальному закладі сприяє тому, щоб кожний громадянин реалізував свої можливості і задовольнив потреби. У такому разі зменшується навантаження на державний бюджет, а контроль за раціональним використанням коштів переноситься безпосередньо на споживача соціальних послуг і виплат.

У страхуванні створюються значні резерви грошових ресурсів, які стають джерелом зростання інвестицій в економіку. Грошові резерви тим відрізняються від натуральних, що вони навіть і тоді, коли тимчасово виходять із обігу коштів конкретного підприємства-власника, не перестають «працювати» на нього та економіку країни в цілому.

Ресурси, які тимчасово вивільняються на одних підприємствах, через кредитну систему, ринок цінних паперів, інвестиційні товариства переходять у користування інших суб'єктів господарювання. Останні, у свою чергу, сплачують власникам залучених ресурсів відсотки — дивіденди.

Страхові компанії, отримуючи прибуток від інвестиційної діяльності, дістають змогу знижувати тарифи на страхові послуги, збільшувати власні резерви, здійснювати відрахування до бюджету, стимулювати персонал, збільшувати дивіденди своїх акціонерів.

Акумульовані у страхових компаніях ресурси через систему інвестування сприяють розширенню виробництва або прискоренню виконання інших програм. Це вигідно страхувальникам, страховим компаніям, банкам та іншим підприємницьким структурам і державі в цілому.

Отже, страхування має величезні можливості сприяти економічному й соціальному розвитку країни, задовольняти інтереси щодо захисту майна та доходів як юридичних, так і фізичних осіб для підтримки життєдіяльності суб'єкта, повернення його до попередньо визначеної виробничої програми, а також витрати, здійснені з метою протистояння наслідкам ризикового випадку. Тому страхування від втрат прибутку не є самостійним, а так званим комплементарним для багатьох базових видів страхування, в першу чергу - страхування майна від вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ. Ризик втрати прибутку завжди є похідним від ризику настання майнових збитків як свого базового ризику. Адже навіть незначна майнова шкода здатна призвести до зупинки цілого виробництва, до цілковитої втрати прибутку. Якщо страхувальник після страхового випадку може продовжувати господарську діяльність на іншому об'єкті чи підприємстві (поза місцем знаходження застрахованого майна) або встановити позмінний режим роботи, то розраховані прибутки від цієї діяльності враховуються при розрахунку збитків як показник, що зменшує суму збитку[26].

Отже, страхування від втрат прибутку передбачає виплату відшкодування, яке замінює для страхувальника регулярне надходження грошових коштів, необхідних для фінансування підприємницької діяльності, зберігання фінансової рівноваги на такому рівні, яка була б досягнута при ненастанні страхових випадків.

1.3.Державне регулювання страхової діяльності

Важливе значення для розвитку страхового ринку будь-якої країни має система державного регулювання та нагляду у сфері страхування.

Основними формами вияву регулюючої функції держави у сфері страхування є такі:

—   прийняття законодавчих актів, що регулюють страху­вання;

— встановлення в інтересах суспільства та окремих категорій його громадян обов'язкового страхування;

— проведення спеціальної податкової політики;

— встановлення різного роду пільг страховим компаніям для стимулювання такого роду діяльності;

—  створення особливого правового механізму, який би забез­печував нагляд за функціонуванням страхових підприємств та організацій.

До основних форм державного нагляду за страховою діяльністю належать:

— ліцензійна: мета — формування інституту страховиків, що відповідає встановленому законодавством стандарту підприєм­ницької діяльності;

контрольна: мета — дотримання інтересів суб'єктів страхової діяльності (вимоги до формування страхових резервів, розширення активів, платоспроможності страховиків);

статистична: мета — здійснення на основі перевірки фінансової звітності, що надається страховиком;

Світовою практикою вироблено два основні підходи (моделі) до державного регулювання страхового ринку (рис. 1.1).        

Континентальна модель державного регулювання ринку страхових послуг передбачає:                                                             

- затвердження змісту типових форм договорів страхування;

- перевірку виконання бізнес-планів;

Рис. 1.1. Моделі державного регулювання ринку страхових послуг у зарубіжних країнах

— нагляд за поточними операціями;

— регулярні перевірки страхових компаній.

   Англо-американська децентралізована модель (США) полягає

у такому:

— кожен штат має автономну страхову систему та власний ор­ган страхового нагляду;

— немає єдиного органу страхового нагляду;

— велика частина нормативів і вимог до страховиків не уніфі­кована.                                                                                        

Англо-американській централізованій моделі притаманні такі характеристики:

— діє єдиний орган страхового нагляду;

— усі страховики підкоряються загальним правилам і нормативам.

Заслуговує  на увагу система регулювання страхового ринку в Європейському Союзі. У її становленні виокремлюють три основні етапи (рис. 1.2).

У 1994 р. органами нагляду за діяльністю у сфері страхування  більше як 100 країн було створено IAIS (Міжнародну асоціації органів нагляду за страхуванням).