Статистичне дослідження розміщення та структури населення на прикладі окремого регіону (на матеріалах Волинської області)

Міністерство  освіти і науки, молоді і спорту України

Луцький національний технічний університет

Факультет бізнесу

 

 

 

Кафедра прикладної статистики

                                                                            та економіки праці

 

 

 

ВИПУСКНА  РОБОТА

на  тему:

“Статистичне  дослідження розміщення та структури населення на прикладі окремого регіону

(на матеріалах  Волинської області)”

 

 

 

 

Студент групи ПС -41

Голик А.В

Керівник  роботи              ________              к.е.н., доцент Шубалий О. М.

(підпис)

 

Завідувач кафедри          ________               проф. Черчик Л. М.

(підпис)

 

 

 

 

 

2011 р

ЗМІСТ

 

	ВСТУП	6
РОЗДІЛ 1	ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ СТАТИСТИЧНОГО ВИВЧЕННЯ РОЗМІЩЕННЯ ТА СТРУКТУРИ НАСЕЛЕННЯ	9
	1.1. Суть, класифікація, особливості розміщення та структури населення	9
	1.2. Методичні аспекти статистичного аналізу розміщення та структури населення	24
	1.3. Інформаційна та законодавча база статистичного дослідження розміщення та структури населення	37
РОЗДІЛ 2	АНАЛІЗ РОЗМІЩЕННЯ ТА СТРУКТУРИ НАСЕЛЕННЯ у ВОЛИНСЬКій ОБЛАСТІ	49
	2.1. Загальна  характеристика розміщення та  структури населення у Волинській області	49
	2.2. Аналіз причинно-наслідкових  зв’язків показників розміщення  та структури населення	63
	2.3. Виявлення  закономірностей та прогнозування зміни показників розміщення та структури населення	71
	ВИСНОВКИ  ТА ПРОПОЗИЦІЇ	76
	СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ	85
	ДОДАТКИ	89
	ГРАФІЧНА  ЧАСТИНА	95

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

А де анотація ???????????????

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Питання розміщення та структури населення завжди було і залишатиметься актуальним, так-як ці показники безпосередньо впливають один на одного і дають можливість оцінити тенденції їх зміни, порівняти інтенсивність цих процесів у регіональному аспекті, вивчити динаміку та структуру населення тощо. За допомогою статистичного методу і різних методів розрахунку у курсовій роботі описуються показники розміщення та структури населення і їх вплив один на одного. Кінцевою метою розвитку будь-якого прогресивного суспільства є створення сприятливих умов для довгого, здорового і благополучного в матеріальному відношенні життя людей. Аналіз тенденцій у зміні рівня структури, чисельності, складу та розміщення населення дозволяє судити наскільки ефективно суспільство справляється з задачею боротьби з відтворення і збільшення населення.

Особливості статистичного дослідження цих процесів полягають в оцінюванні їх обсягів, ступеня поширення та прояву, визначенні закономірностей розподілу, розвитку та взаємозв’язку. Для цього застосовується система статистичних методів.

Метою роботи є вивчення теоретико-методологічних, практичних аспектів та розробка практичних пропозицій щодо проведення економіко-статистичного аналізу розміщення та структури населення на прикладі окремого регіону.

Для досягнення поставленої мети були сформульовані  завдання:

- розглянути суть, класифікацію, особливості розміщення та структуризації населення;

- узагальнити методологічні аспекти економіко-статистичного аналізу розміщення та структури населення;

- визначити інформаційну базу статистичного дослідження розміщення та структури населення;

 

 

- преставити загальну характеристику розміщення та структури населення;

- провести аналіз причинно-наслідкових зв’язків показників розміщення та структури населення;

- виявити закономірності та зробити пронозні оцінки зміни показників розміщення та структури населення у Волинській області.

Об’єктом дослідження є процеси розміщення та структуризації населення в окремому регіоні – Волинській області.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні та прикладі аспекти проведення економіко-статистичного аналізу розміщення та структури населення з врахуванням специфіки окремого регіону.

Методи  дослідження. Вирішення поставлених у роботі завдань здійснено з використанням таких загальнонаукових прийомів і методів дослідження: метод логічного узагальнення, аналізу та порівняння – для визначення сутності понять “наявне населення”, “постійне населення” (п.1.1); групування – для групування постійного населення у Волинській області за статтю (п. 2.1); графічний метод – структурні та секторні діаграми для статистичного дослідження структури і розміщення наявного і постійного населення у районах та за статтю (п. 2.1); вивчення рядів динаміки – динаміка кількості населення, а також кількості народжених і померлих (п. 2.1, 2.3); рангова кореляція – для визначення щільності зв’язку між кількістю працездатного населення та коефіцієнтом народжуваності (п. 2.2); кореляційно-регресійний аналіз – для визначення рівня впливу коефіцієнта народжуваності на загальне демографічне навантаження (п. 1.2, 2.2); методи прогнозування, такі як економіко-математичне моделювання, методи ковзної середньої та експоненціального згладжування, метод середньорічного темпу росту – для розробки моделі прогнозування тенденцій зміни постійного населення у Волинській області.  (п. 2.3);

Емпіричною і фактологічною  основами проведеного дослідження  стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених, у яких висвітлено основні  положення, принципи та проблеми розміщення та структури населення у Волинській області.

Інформаційною базою для проведення дослідження виступають статистичні щорічники, Закони України, підручники, монографії, періодичні видання присвячені проблемам статистики  населення.

Апробація результатів дослідження. Основні положення роботи розглянуті та схвалені на: ІІІ науково-практичній конференції молодих науковців, аспірантів, здобувачів і студентів Луцького національного технічного університету (м. Луцьк, 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми і перспективи розвитку обліку, аналізу та контролю в умовах глобалізації економіки” (Луцьк, 3 грудня 2010 р.) та Пятой всеукраинской научно-практической конфкренции студентов, аспирантов и молодых ученых“Современные задачи прикладной статистики, промышленной, актуарной и финансовой математики” (Донецк, 26-28 апреля 2010 года).

Обсяг та структура  роботи. Робота складається із вступу, двох розділів, висновків та пропозицій, списку використаних джерел, додатків, графічної частини. Повний обсяг роботи становить 94 сторінок комп’ютерного набору, у тому числі основного тексту – 84 сторінок, що містить 20 таблиць і 27 рисунок, список використаних джерел з 45 найменувань на 4 сторінках, 4 додатки на 5 сторінках.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ СТАТИСТИЧНОГО ВИВЧЕННЯ РОЗМІЩЕННЯ ТА СТРУКТУРИ НАСЕЛЕННЯ

 

 

1.1. Суть, класифікація, особливості розміщення та структури населення

 

Наявність достовірної  демографічної інформаці є необхідним елементом забезпечення нормальної життєдіяльності суспільства. Адже всі економічні та соціальні процеси так чи інакше стосуються інтересів населення та відображаються в демографічних показниках. Показники розміщення та структури населення безпосередньо впливають один на одного і дають можливість оцінити тенденції їх зміни, порівняти інтенсивність цих процесів у регіональному аспекті, вивчити динаміку та структуру населення тощо.

Розробці методологічних і методичних засад дослідження  сучасної демографічної ситуації, виявленню  причин та наслідків демографічної кризи, тенденцій демографічних процесів та їх регіональних особливостей присвячували наукові праці багато вчених, зокрема, Д. Богиня, В. Джаман, Е. Лібанова,            Ю. Муромцева, І. Прибуткова, С. Пирожков, В. Стеценко, С. Стеценко,                Н. Гринчук, Н. Лакіза-Сачук, В. Новіков, С. Цапок, Л. Нождаков, Ю. Дехтяренко, П. Шевчук, Н. Фойгт та інші.

У сучасних умовах не слід віддавати перевагу одному тлумаченню основних понять населення. Вивченням питань щодо населення займаються багато вітчизняних науковців, кожени з яких вносить своє трактування понять наявне і постійне населення (табл.1.1).

Отже, наявне населення  – це все населення яке на певний момент часу знаходиться на даній  території не залежно від його постійного місця проживання. Постійне населення – це населення яке довгий час проживає на даній території незалежно від його наявності на певний момент часу.

Таблиця 1.1

Визначення  понять „наявне і постійне населення”

Автор	Визначення
Г. Столяров, М. Огай [13]	Наявне населення (НН) – це чисельність осіб, які на момент реєстрації перебувають на території певного населеного пункту, незалежно від місця їхнього постійного проживання. Постійне населення (ПН) – це чисельність осіб, які постійно, протягом тривалого часу проживають на території певного населеного пункту, незалежно від їхньої наявності на момент реєстрації.
Ю. Муромцева [8]	Наявне населення  – це люди, які знаходяться на ній в момені перепису, незалежно від того, скільки часу вони тут знаходяться, збираються чи н залишатись тут далі, враховані чи ні в списках. Постійне населення  складається з людей, шо постійно живуть в даному місці незалежно  від того, чи знаходяться вони тут  в той чи інший момент і чи містяться  в тих чі інших списках проживаючих  даної місцевості.
С. Стеценко, В. Швець [12]	Наявне населення  складається з усіх, хто проживає в цьому населеному пункті, регіоні, адміністративній одиниці постійно або тимчасово на стан критичного моменту перепису. В наявне населення не включають тимчасово відсутніх. У постійне, навпаки, тимчасово відсутніх включають, а тих, що тимчасово проживають, виключають.
Статистичний  щорічник [23].	До наявного населення відносять всіх осіб які  на даний момент знаходяться на певній території. До постійного населення  відноситься населення, яке постійно проживає  на момент перепису на даній території, враховуючи тимчасово відсутніх, якщо їх відсутність не перевищувала 12 місяців

 

Під структурою (складом) населення розуміють його розподіл відповідно до значення якої-небудь ознаки. Для побудови структури може бути використана будь-яка характеристика, що становить інтерес для дослідника. При вивченні населення переважними об'єктами аналізу науковців є наступні групи структур і характеристик:

- статево-віковий склад населення (структура) – розподіл 
населення за віком і статтю. Це головні аскриптивні (що фіксуються при народженні) характеристики населення;

- шлюбний склад населення – розподіл населення за шлюбним станом;

- сімейний склад населення – розподіл населення за сім'ями різного типу та станом індивіда у сім'ї;

- характеристики віталістичних (демографічних) подій, тобто характеристики, що стосуються народжень і смертей, шлюбів і розлучень: вік одруження, порядковий номер шлюбу, число народжених дітей, вік при народженні дитини, число вагітностей, генетичні інтервали, число народжень, число смертей, число мертвонароджених;

- етнічний склад населення – розподіл населення за національністю, рідною мовою. Основним джерелом при визначенні етнічного складу населення й аналізі динаміки чисельності народів є матеріали переписів населення. У переписах більшості країн є ряд питань, що дають відомості про етнічну структуру. Щоб уникнути різних помилок у визначенні етнічної належності при підготовці до Перепису складають словники національностей, у яких перелічуються народи, що живуть у країні, із усіма варіантами їхніх назв і самоназв [34].

Одні питання дозволяють прямо визначити етнічну належність опитуваного, інші – лише опосередковано. До прямих показників етнічної структури населення відносять питання, що фігурує в багатьох переписах, про рідну мову. Цей показник досить об'єктивний і в більшості випадків тісно пов'язаний з етнічною належністю. При відсутності прямих даних про національну належність для визначення етнічної структури населення, крім відомостей про рідну мову, використовуються ще й інші непрямі показники: розмовна мова, знання інших мов, місце народження, громадянство (підданство), конфесія, расова належність. Зараз у світі нараховують близько 1000 національностей, в Україні проживає більше 100 [23].

Економічний склад населення – це такі характеристики, 
як джерело доходу, статус зайнятості, професія, галузь та інші [13].

До них належать і найбільш узагальнюючі характеристики – коефіцієнти економічної активності, зайнятості і безробіття. Зараз статистика до економічно активного населення відносить населення віком від 15 до 70 років, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів та послуг, або осіб, зайнятих економічною діяльністю, яка приносить доход, і безробітних (за визначенням Міжнародної Організації Праці (МОП)). А до економічно неактивного населення (поза робочої сили ) відносять осіб, що не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні [19].

Основними категоріями населення, за якими реєструється його чисельність, є наявне, постійне населення, тимчасово проживаючі, тимчасово відсутні і юридичне населення (рис 1.1).

 

 

 

 

 

Рис. 1.1. Основні категорії населення

 

Наявне населення (НН) – це чисельність осіб, які на момент реєстрації перебувають на території певного населеного пункту, незалежно від місця їх постійного проживання.

Постійне населення (ПН) – це чисельність осіб, які постійно, протягом тривалого часу проживають на території певного населеного пункту, незалежно від їх наявності на момент реєстрації.

Поряд з ними враховуються ще такі категорії населення, як тимчасово  проживаючі та тимчасово відсутні.

Тимчасово проживаючі (ТП) – особи, які постійно проживають в іншому населеному пункті, але на момент обстеження перебувають в даному пункті (за відсутності на постійному місці проживання не більш як 6 місяців).

Тимчасово відсутні (ТВ) – особи, які постійно проживають в даному населеному пункті, але на момент обстеження перебувають за його межами, якщо термін їх відсутності не перевищує 6 місяців [3].

Баланси категорій населення  використовуються для перевірки  точності обліку й розрахунку чисельності  постійного та наявного населення. Окремо існує категорія «юридичного населення» – особи, які офіційно прописані на певній території. Ця категорія не збігається з поданими раніше і не реєструється переписами, оскільки перепис не передбачає перевірки паспортних даних. У найближчому майбутньому «юридичне населення» не визначатиметься через відміну обов’язкової прописки. Проте категорії постійного та наявного населення широко використовуються як при визначенні демографічних показників, так і при розрахунку народногосподарських потреб.

Зазначені показники  чисельності (ПН і НН) вирізняються також за своїм статистичним призначенням. Чисельність постійного населення використовується при визначенні складу населення (за статтю, віком, місцем проживання), співвідношення його окремих груп (демографічне навантаження) та розміщення (густота населення). Чисельність наявного населення покладено в основу розрахунку всіх показників інтенсивності природного та механічного руху [5].

Окрім розмірів населення статистика вивчає його структуру, розміщення, а також динаміку.

Структура населення  вивчається за такими ознаками, як територія, місце проживання (місто, село), стать, вік тощо. При цьому використовують показники чисельності постійного населення шляхом співвідношення чисельності різних груп населення й одержують систему показників навантаження (однієї статі іншою, демографічного та ін.) [28].

Статева структура (склад) населення – це розподіл населення на чоловіків і жінок. У демографії використовують наступні характеристики статевої структури (рис.1.2).

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2. Характеристики статевої структури населення

 

Статева структура населення залежить від спільної дії трьох факторів: від вторинного співвідношення статей (від співвідношення чисельності хлопчиків і дівчат серед народжених живими), від диференційної смертності, тобто від розходжень смертності чоловіків і жінок у різному віці, і від статевих (гендерних) розходжень в інтенсивності міграції.

Перший фактор (вторинне співвідношення статей) є практично незмінним і однаковим для всієї людності, отже, вирішальна роль належить диференціальній смертності і тендерним розходженням в інтенсивності міграції, які залежать від дії соціально-економічних умов [1].

У демографії й  статистиці населення розрізняють первинне, вторинне і третинне співвідношення статей.

Під первинним  співвідношенням статей розуміють співвідношення числа чоловічих гамет (зародків) до числа жіночих при заплідненні.

Вторинне співвідношення статей-це співвідношення хлопчиків і дівчат серед народжених живими.

Хоча вторинне співвідношення статей є постійною величиною, все-таки існують певні відхилення у цій величині, пов'язані з дією окремих факторів. Зокрема, хлопчиків більше серед народжених у шлюбі, ніж серед позашлюбних дітей. Частка хлопчиків серед народжених зменшується разом зі зростанням віку матері і порядкового номера народження.

Третинне співвідношення статей – це пропорція чоловіків і жінок у репродуктивному віці або в інших вікових групах. На відміну від первинного і вторинного, третинне співвідношення статей сильно коливається залежно від особливостей повікової диференціальної смертності та міграцій.

Третинне співвідношення статей разом із вторинним належать до сфери інтересів демографії, оскільки від них залежать характеристики відтворення населення й окремих демографічних процесів. Вони впливають на рівень актуальної і майбутньої шлюбності, на показники народжуваності і смертності [19].

Склад населення  досліджується за такими демографічними ознаками, як стать, вік, шлюбний стан, а також за соціальними ознаками: національність та рідна мова, громадянство, суспільна група, джерело засобів  існування, освіта.

Статевий склад  населення аналізується за допомогою  абсолютних та відносних показників (структури та збалансованості), статистичних групувань. На підставі абсолютних даних  визначається питома вага кожної статі  в загальній чисельності населення [17].

Узагальнюючим показником статевих пропорцій є вік балансування чисельності чоловіків та жінок. За оптимальних умов він має наближуватись до верхньої межі плідного віку (50 років). В Україні вік балансування становить 30 років, а в містах лише 19, що значно ускладнює там шлюбну ситуацію. Цікаво, що в сільській місцевості України вік балансування сягає «соціальних стандартів» (45 років), проте насправді він не враховує значних диспропорцій в молодих генеративних вікових групах. А саме серед сільського населення спостерігається дефіцит жінок у найплідніших дітородних групах (15-39 років), зумовлений міграцією дівчат та молодих жінок із села в місто.

Віковий склад  населення вивчається з метою  визначення режиму відтворення населення; перспективних розрахунків його чисельності; впливу на інтенсивність природного, соціального руху, на процес старіння населення.

Віковий склад  населення подається у вигляді  ряду розподілу його чисельності (в  абсолютному або відносному вираженні) за віком, саме: повним числом років життя, що виповнилось на момент обстеження [28].

Вік є другою найважливішою демографічною характеристикою. Вік – це період від народження людини до того або іншого моменту її життя. Вимірюють вік у роках, місяцях (на першому році життя), тижнях (на першому місяці життя), днях і годинах.

Інформація  про вік окремих людей на момент спостереження дозволяє будувати вікову структуру населення, а знання про вік настання тих або інших демографічних подій дають можливість аналізувати як ці процеси, так і відтворення населення в цілому, з'ясовувати їх особливості і закономірності на різних стадіях життєвого циклу людини [25].

Віковою структурою населення називають розподіл населення за віковими групами і віковими контингентами. Інформація про вікову структуру населення необхідна для дослідження багатьох соціально-економічних і демографічних процесів. Знаючи особливості вікової структури населення в той або інший період часу, можна будувати досить обгрунтовані припущення про майбутні тенденції народжуваності і смертності, інших демографічних процесів, відтворення населення в цілому. Знаючи ці особливості, можна також оцінювати ймовірності виникнення тих або інших проблем в економічній і соціальній сферах, прогнозувати попит на ті чи інші товари або послуги, результати виборів у тому або іншому регіоні [19].

Для наочного і  загального представлення вікової  і статевої структур населення будують статево-вікові піраміди. Статево-вікова піраміда являє собою двобічну гістограму розподілу населення за віком, причому з одного боку графіка зображують жіноче населення, а з іншого боку – чоловіче.

Статево-вікова піраміда зображує стан населення на певний момент часу (на момент перепису або на 1 січня), тобто по суті є ніби зупинкою в  безперервному процесі відтворення  населення. Тому за порівняльною довжиною смуг можна судити про вплив процесів народжуваності і смертності на вікову структуру населення (причому протягом багатьох десятиліть), а також про майбутні тенденції відтворення населення і про можливі перспективи зміни його чисельності в майбутньому.

Залежно від  чисельного співвідношення демографічних поколінь у країні розрізняють три типи вікової структури: прогресивний, стаціонарний і регресивний. Моделі типів вікової структури запропонував шведський демограф Г. Зундберг [19].

Таблиця 1.2

Типи вікової  структури населення

 

Вік, років                                                                     Питома вага, %
Прогресивна
0-14	40
15-49	50
50 і більше	10
Стаціонарна
0-14	27
15-49	50
50 і більше	23
Регресивна
0-14	20
15-49	50
50 і більше	30

 

На засаді цього  групування Зундберг відкрив загальний закон народонаселення, згідно з яким питома вага чисельності групи батьків завжди постійна (50%) [10].

Крім вікових  груп при аналізі вікової структури  залежно від конкретних цілей  виділяють також так звані вікові контингенти. Віковий контингент – це група осіб, об'єднаних як загальним для них віком, так і певною соціально-економічною або іншою ознакою. Вітчизняна статистика виділяє цілий ряд груп, склад яких визначається як фізіологічними так і соціально-економічними особливостями людей. У числі таких вікових контингентів можна назвати: ясельний (діти у віці 0-2 роки), дошкільний (діти у віці 3-6 років), шкільний (діти і підлітки у віці 7-15 років), працездатний (чоловіки у віці 16-59 років і жінки у віці 16-54 року), репродуктивний (дітородний, фертильний) (жінки у віці 15-49 років), призовний (чоловіки у віці 18-50 років), електоральний (виборчий) (чоловіки і жінки старші 18 років) [9].

В результаті зниження народжуваності, яке відбувалося яку перехідний період, так і в післявоєнні роки, відбулося старіння населення Зменшення демографічного навантаження на працездатне населення, вказує на майбутнє зменшення працездатного та фертильного контингенту і також негативно впливає на формування рівня життя населення. За допомогою статево-вікових пірамід можна досліджувати й інші демографічні та соціально-економічні явища

Під старінням  населення, або демографічним старішанням, розуміють збільшення частки літніх і старих людей в усьому населенні. Більш контрастно виражений він у жінок. Старіння населення є результатом тривалих демографічних змін, зрушень у характері відтворення населення, у народжуваності і смертності та їхньому співвідношенні, а також, частково, міграції [7].

Розрізняють два  типи старіння населення:

1. Старіння знизу, що є результатом зниження народжуваності.
2. Старіння зверху, що є результатом збільшення середньої тривалості майбутнього життя, зменшення смертності в старшому віці за умови низької народжуваності.

Складаються  групування, в яких виокремлюються типові групи населення за їх соціальним змістом – контингенти населення, або за демографічним призначенням (участю в процесі відтворення) – демографічні покоління

 Статистика  використовує такі контингенти  населення: немовлята (до 1 року), ясельний контингент (0-2 роки), дитсадковий (3-6 років), дошкільний (1-6 років), шкільний контингент складається з двох груп (діти – 7-14 років та   підлітки – 15-17 років), дітородний контингент жінок (15-49 років), працездатний контингент (16-54 роки для жінок, 16-59 років для чоловіків), допрацездатний (0-15 років), післяпрацездатний (55 p.+ для жінок, 60 p.+ для чоловіків).

У групуваннях  за демографічними поколіннями вирізняють такі групи: діти (0-14 років), батьки (15-49 років) і прабатьки (50 і старші) [28].

Шлюбна структура – це розподіл населення за шлюбним станом. Шлюбна структура будується за даними переписів або мікропереписів, тобто є моментною характеристикою. Звичайний розподіл за шлюбним станом комбінують з групуваннями за статтю і віком, національністю

Знання шлюбної структури  населення необхідне для кращого розуміння процесів формування і розпаду родин, тенденції зміни народжуваності, смертності, відтворення населення в цілому. Адже, як і будь-яка інша моментна демографічна структура, розподіл населення за шлюбним станом, з одного боку, відбиває на собі минулу динаміку демографічних процесів (не тільки шлюбності і розлучуваності, але і народжуваності і смертності, а також міграції), а з іншого, – дозволяє прогнозувати їхню динаміку, можливі рівні і зміни в майбутньому [15].

Однією з найважливіших  передумов вирішення соціальних задач є вивчення сім'ї і сімейної структури населення. Для глибокого вивчення особливостей, тенденцій і закономірностей соціальних процесів, що відбуваються на мікрорівні, тобто в родині, необхідне дослідження сімейної структури населення, виділення типів сімей за демографічними, соціальними й економічними ознаками.

Сімейний склад населення  вивчається з метою визначення умов для відтворення населення, шлюбної  ситуації, соціальної політики захисту  багатодітних сімей, одинаків, а також  як інформаційна база для обстеження бюджетів домогосподарств. Статистика досліджує дві сукупності: сім’ї та одинаки. Сім’єю вважається сукупність людей, які проживають спільно й пов’язані кровною спорідненістю чи свояцтвом, а також спільним бюджетом.