Використання ігрового методу при навчанні плаванню дітей молодшого шкільного віку

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ,

МОЛОДІ  ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ВОЛИНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНВІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ЛЕСІ УКРАЇНКИ

Кафедра олімпійського та професійного спорту

ДИПЛОМНА РОБОТА

ВИКОРИСТАННЯ ІГРОВОГО МЕТОДУ ПРИ НАВЧАННІ ПЛАВАННЮ ДІТЕЙ  МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Виконав: студент 66 групи  інституту фізичної культури та здоров’я спеціальності «Спорт» (за видами)

Троць Іван Іванович

Науковий керівник:

кандидат педагогічних наук,

доцент кафедри олімпійського та професійного спорту

Карабанова  Надія Семенівна

ЛУЦЬК 2012

ЗМІСТ

ВСТУП

Плавання  як засіб фізичного виховання  широко рекомендується для роботи з дітьми молодшого шкільного віку [4, 5]. Сьогодні розроблені і обґрунтовані різні методики навчання, проте, лише окремі автори [2, 6] займалися дослідженням формування навику плавання у дітей молодшого шкільного віку шляхом включення в заняття рухливих ігор.

Не дивлячись  на значну кількість публікацій, присвячених  проблемам навчання дітей плаванню, питання розробки програми ефективного  освоєння навику плавання засобами рухливих ігор в теорії і практиці висвітлені недостатньо.

Об'єкт дослідження. Організація занять плаванням дітей молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження. Використання ігрового методу при навчанні дітей плаванню в структурі фізичного виховання.

Мета дослідження. Вдосконалення навчально-тренувального процесу дітей молодшого шкільного віку шляхом розробки педагогічної технології швидкого і ефективного освоєння навиків плавання на основі використання ігрового методу.

Завдання дослідження:

• узагальнити досвід навчання плаванню дітей молодшого шкільного віку;
• розробити методику навчання плаванню молодших школярів з використанням рухливих ігор у воді;
• експериментальним шляхом перевірити ефективність розробленої методики і її вплив на фізичну і плавальну підготовленість юних плавців.

Гіпотеза дослідження. Передбачається, що використання експериментальної програми, заснованої на ігровому методі дозволить розвинути інтерес у дітей до занять фізичною культурою і спортом, особливо до занять з плавання, поліпшити їх емоційний стан, підвищити фізичну і функціональну підготовленість, сформувати і закріпити навики плавання.

Наукова новизна полягає в тому, що в справжній роботі:

• показана можливість використання в навчально-тренувальному процесі дітей молодшого шкільного віку ігрового методу на заняттях з плавання, як нетрадиційного виду рухової активності;

• розроблена, теоретично обґрунтована і експериментально перевірена  експериментальна програма навчання дітей плаванню, що включає  ігрові комплексні форми занять, що поєднують ігри на суші і у воді;

• розроблено ігровий метод, який дозволяє в короткі терміни оволодіти і удосконалювати рухові навички з плавання.

Практична значущість дослідження полягає в тому, що:

− розроблена експериментальна програма навчання дітей плаванню показала свою високу ефективність і надійність;

• впровадження в практику навчання юних плавців нових підходів, що включають ігрові комплексні форми занять (ігри на суші і ігри у воді), дозволяє розвинути інтерес дітей до занять, поліпшити їх емоційний стан, підвищити фізичну і функціональну підготовленіть.

Результати  досліджень впроваджені в практику роботи тренерів плавальних басейнів ЗОШ №20 і №26.

Обґрунтованість і достовірність результатів експериментів забезпечувалися:

1) значним  об'ємом теоретико-методичного матеріалу з проблеми дослідження;

2) комплексом  адекватних завданням методів дослідження;

3) коректними  математичними і статистичними  процедурами обробки експериментальних  даних і їх інтерпретації. 

Структура і об’єм роботи. Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури − 65 примірників і додатків.  Зміст роботи викладений на 72 сторінках комп’ютерного тексту, включає 11 таблиць і 5 рисунків. 

РОЗДІЛ  І

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ПРОБЛЕМИ НАВЧАННЯ ПЛАВАННЮ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

1.1. Роль, місце і значення плавання в структурі засобів фізичного виховання

До  засобів фізичного виховання  відносяться гігієнічні чинники, природні сили природи, фізичні вправи. На фізичний розвиток людини роблять також вплив різноманітні рухи, що входять в різні види діяльності (такі наприклад як праця та ін.), безумовні рефлекси, масаж.

Повноцінне  вирішення завдань фізичного  виховання досягається тільки при  комплексному застосуванні всіх засобів, оскільки кожне з них по-різному впливає на організм.

Гігієнічні  чинники (режим занять, відпочинку, сну і харчування, гігієна приміщення, майданчика, одягу, взуття, фізкультурного інвентаря і ін.) підвищують ефективність дії фізичних вправ на організм. Якщо вправи проводяться в чистому, світлому приміщенні, то у дітей виникають позитивні емоції, підвищується працездатність, полегшується освоєння цих вправ і розвиток фізичних якостей.

Гігієнічні  чинники мають і самостійне значення: вони сприяють нормальній роботі всіх органів і систем. Наприклад, доброякісне і регулярне харчування забезпечує своєчасну доставку всім органам необхідних живильних речовин, сприяє нормальному росту і розвитку дитини, а також позитивно впливає на діяльність травневої системи і попереджає її захворювання. Нормальний сон забезпечує відпочинок і підвищує працездатність нервової системи. Правильне освітлення попереджає виникнення захворювань очей (короткозорість і ін.) і створює найбільш сприятливі умови для орієнтування дітей в просторі. Чистота приміщення, фізкультурного устаткування, інвентаря, іграшок, атрибутів, а також одягу, взуття, тіла дітей служить профілактикою захворювань. Дотримання режиму дня привчає дітей до організованості, дисциплінованості [8, 10].

Природні сили природи (сонце, повітря, вода) підсилюють ефективність впливу фізичних вправ на організм дитини. Під час занять фізичними вправами на повітрі, при сонячному випромінюванні у дітей виникають позитивні емоції, більше поглинається кисню, збільшується обмін речовин, підвищуються функціональні можливості всіх органів і систем. Сонце, повітря і вода використовуються для гартування організму, для підвищення пристосовності організму до підвищеної і зниженої температури. В результаті вправляється терморегулюючий апарат і організм людини набуває здатності своєчасно реагувати на різкі і швидкі зміни метеорологічних чинників. При цьому поєднання природних сил природи з фізичними вправами збільшує ефект гартування [22, 35, 41].

  Природні сили природи використовуються і як самостійний засіб. Вода застосовується для очищення шкіри від забруднення, для розширення і звуження її кровоносних судин, механічної дії на тіло людини. Повітря лісів, садів, парків, що містить особливі речовини (фітонциди), сприяє знищенню мікробів, збагачує кров киснем. Сонячні промені сприяють відкладенню вітаміну С під шкірою, охороняють людину від захворювань. Важливо застосовувати всі природні сили природи, найдоцільніше поєднуючи їх.

Фізичні вправи − специфічний засіб фізичного  виховання, використовуваний для вирішення оздоровчих, освітніх і виховних завдань. Тому фізичні вправи широко застосовуються в різні періоди життя людини [28, 42].

Рухи, що входять в різні види діяльності, роблять позитивний вплив на організм дитини, якщо дотримується правильна постава, а також дозування фізичного навантаження.

Зі  всіх циклічних видів спорту плавання відрізняється від інших тим, що їм можна займатися мало не з  народження. І в той же час багато дітей більш старшого віку, підлітки, хлопці і навіть дорослі в нашій країні або взагалі не уміють плавати або пересуваються у воді неправильно, не випробовуючи достатніх навантажень, а отже, плавають без особливої користі для здоров'я.

Плавання, як і інші циклічні вправи, робить благотворний вплив на ССС, сприяючи збільшенню її потужності, економічності, життєдіяльності. При систематичних заняттях плаванням поліпшується терморегуляція, збільшується інтенсивність кровотоку, зміцнюється серцевий м'яз. Поліпшується і газообмін, що вельми важливе для повноцінного розвитку зростаючого організму. (Але все це, звичайно, тільки при достатньо вірній техніці плавання і правильному диханні.) Помірні плавальні навантаження надають благотворну дію на нервову систему, «знімаючи» стомлення, покращуючи сон і підвищуючи працездатність [22, 24].

Плавання  може ефективно використовуватися  для попередження і навіть лікування  досить поширених серед сучасних дітей і підлітків порушень постави  і сутулості. Так, при плаванні брасом відбувається випрямляння хребта. А  у підлітків, що плавають вільним стилем, зазвичай відбуваються високі темпи росту тіла. [6]

1.2. Плавання − розділ базової частини програми фізичного виховання

Плаванням можуть займатися люди різного віку, починаючи  з дошкільного, проте швидше освоюють техніку спортивних способів плавання діти молодшого і середнього шкільного віку. Швидкість навчання пояснюється високими темпами приросту всіх фізичних якостей в цьому віці, високою руховою активністю, великою сприйнятливістю до нових рухів, інтересом до занять фізичними вправами, зокрема, плаванням. Навчатися плаванню ніколи не пізно. Якщо навчити дитину плавати в дошкільному або молодшому шкільному віці не вдалося, це потрібно зробити при першій же нагоді [35].

Не всім дітям  спілкування з водою приносить  задоволення і радість, деякі боятися входити у воду, бояться глибини. Тому на початковому етапі навчання всі дії викладача повинні бути спрямовані на те, щоб допомогти дітям подолати це неприємне відчуття страху і боязнь глибини/

Згідно «Навчальної програми з фізичної культури» для загальноосвітніх навчальних закладів, починати освоєння плавання рекомендується з 4-го класу. Проте в школах, що мають відповідні умови, бажано приступити до навчання плаванню з 1-го класу (або з 0-го класу). У школах, де є можливість займатися плаванням круглий рік, заняття з плавання можуть чергуватися з уроками фізичної культури по інших розділах програми [33, 34 35].

За час  навчання в початковій школі діти повинні опанувати основами плавання в глибокій воді: навчитися пірнати, пропливати різні відстані під водою з розплющеними очима, правильно дихати, проплавати дистанцію 50 м дотримуючись правильної координації рухів рук і ніг, грати в рухливі ігри, стрибати у воду [32, 37].

Якщо в  одному класі є діти які вже  освоїли початковий рівень плавальної підготовки  для них, вчитель може використовувати матеріал більш старших класів за рахунок освоєння інших способів плавання, збільшення дистанції, використання ігор на воді та інших вправ.

Якщо заняття  проводяться регулярно протягом року, то навіть, не дивлячись на різний початковий рівень і темпи освоєння, всі діти до закінчення початкової школи можуть пропливати за заняття дистанцію 300-400 м, освоїти техніку 4-х спортивних способів плавання, стартів, уміти грати в рухливі ігри на воді і брати участь у змаганнях (вже починаючи з 1-2 класу − 25 м кролем на спині).

У середній і старшій школі обов'язково є учні, які через низку обставин (звільнення за станом здоров'я, прихід з інших шкіл і т. ін.) не освоїли або тільки приступили до занять плаванням, з ними необхідно використовувати програмний матеріал початкової школи. З учнями які успішно освоюють плавальні навики, можна використовувати складніший матеріал.

У середній школі продовжується закріплення і вдосконалення техніки спортивного плавання, стартів, пірнання в довжину і глибину. Вивчається техніка прикладних способів плавання, поворотів, естафетне плавання. Учні знайомляться з правилами проведення змагань і основними прийомами техніки водних видів спорту (водного поло, синхронного плавання, стрибків у воду).

У старших класах проходить вдосконалення техніки вивченого матеріалу, заглиблюється вивчення технічних і тактичних прийомів водного поло, синхронного плавання. Вивчення техніки прикладного плавання включає такі уміння і навики, як пірнання в глибину і довжину, пошук під водою, звільнення від “захоплень” того що тоне і транспортування утопленого, або такого, що “постраждав” до борту. Учні беруть участь в організації і проведенні змагань з плавання в молодших класів.

На всіх етапах навчання в школі учні вивчають теоретичні основи. У початковій школі вчать назву плавальних вправ, способів плавання і предметів для навчання; вплив плавання на стан здоров'я; правила гігієни і техніки безпеки; правила поведінки в екстремальній ситуації. У середній школі вчать назви вправ і основних ознак техніки, вплив занять плаванням на розвиток витривалості, координаційних здібностей, правила змагань і визначення переможця, беруть участь в організації і проведенні змагань. У старших класах − біомеханічні особливості техніки плавання, правила плавання у відкритому водоймищі, долікарську допомогу постраждалому.

Вчаться виконувати обов'язки судді. Осягають основи методики і організації  занять з молодшими школярами, формується уміння здійснювати загартовуючі процедури  з дошкільниками і молодшими школярами [48, 58].

1.3. Плавання, як  засіб загартування і зміцнення  здоров’я молодших школярів

Плавання є прекрасним засобом гартування і підвищення стійкості організму до дії низьких  температур, простудних захворювань  та інших змін зовнішнього середовища. Вода володіє високою теплопровідністю, чим і пояснюється її сильна гуртуюча дія.

Перебування у воді відмінно тренує механізми, що регулюють тепловіддачу організму, тим самим підвищують його стійкість до зміни температур.

Як вже мовилося, плавання є унікальною фізичною вправою, яка сприяє фізичному розвитку, гартуванню і зміцненню здоров'я. Заняття плаванням особливо корисні для дітей і підлітків, оскільки сприяють розвитку серцево-судинної і дихальної систем, що у свою чергу викликає зростання і зміцнення опорно-рухового апарату дитини [44, 45, 48, 52].

Плавання спортивними  способами гармонійно розвиває всі  групи м'язів. Систематичні заняття  плаванням і спеціальна гімнастика удосконалюють такі цінні фізичні  якості, як витривалість, силу, швидкість, рухливість у суглобах, координацію рухів. Вправи, що виконуються на суші і у воді, укріплюють не тільки м'язи рук і ніг, але також м'язи тулуба, що особливо важливе для формування правильної постави у дітей і підлітків.

Завдяки симетричним  рухам і горизонтальному положенню тулуба, що розвантажує хребетний стовп від тиску на нього ваги тіла, плавання є прекрасною коригуючою вправою, що знімає такі порушення в поставі, як сутулість, сколіоз, кіфоз.

Безперервна робота ніг  в швидкому темпі з постійним подоланням опору води, виконувана в безопірному положенні, тренує м'язи і зв'язки гомілковостопного суглоба, допомагає формуванню і зміцненню дитячої стопи. У класних плавців рухливість у гомілковостопних суглобах дуже висока і вони можуть відтягнути носки ніг майже як балерина.

Плавання − аеробний вид фізичних вправ, що викликає збільшення в крові дітей і підлітків  гормону росту соматотропіну  − в 10-20 разів. Це сприяє зростанню  тіла в довжину, збільшенню м'язової маси, маси серця і легенів.

Заняття плаванням укріплюють апарат зовнішнього дихання, збільшують життєву місткість легенів і об'єм грудної клітки, оскільки щільність води утрудняє виконання вдиху і видиху і дихальні м'язи, з часом, зміцнюються і розвиваються.

Заняття плаванням, вивчення техніки спортивних способів як ніякій інший вид фізичних вправ тренує правильний вид дихання. Неможливо пливти кролем і брасом, не роблячи короткого глибокого вдиху і довгого інтенсивного видиху, із-за тісного зв'язку дихання з циклом руху рук. Плавання на затримці дихання, пірнання, занурення під воду тренує стійкість до гіпоксії, уміння переносити нестачу кисню [26, 28].

Не менш сприятливо плавання впливає на серцево-судинну систему  організму. Горизонтальне положення  тіла при плаванні створює полегшені  умови для роботи серця. У результаті занять плаванням знижується тиск систоли крові, підвищується еластичність судин, збільшується ударний об'єм серця. Це, в першу чергу, можна відмітити по зміні частоти пульсу. У людей, що регулярно займаються плаванням, пульс на 10-15 ударів в хвилину менший. Оптимізується ритм роботи серця. Гіпертоніків серед плавців в 2 рази менше, ніж серед представників інших видів спорту [60].

Заняття плаванням підвищують захисні властивості імунної  системи крові − збільшуючи опірність  до інфекційних і простудних захворювань.

Плавання підвищує інтенсивність  обміну речовин в організмі. За 15 хвилин перебування у воді при  температурі 24° людина втрачає близько 100 ккал. Тепла [52].

Заняття плаванням удосконалюють  роботу вестибулярного апарату, підвищують статокінетичну стійкість, покращують відчуття рівноваги і широко застосовуються в підготовці космонавтів.

Систематичне перебування  у воді на заняттях плаванням надає  заспокійливу дію на нервову систему  дитини, підвищуючи емоційну стійкість, забезпечуючи міцний, спокійний сон. Заняття плаванням підвищують розумову працездатність людини. Плавання повністю виключає травми опорно-рухового апарату, струси, переломи та інші.

До дивовижних особливостей плавання потрібно віднести його надзвичайну  доступність для всіх дітей − дівчаток і хлопчиків, дітей з деякими порушеннями серцевої діяльності, наслідками поліомієліту, церебрального паралічу, ампутантів, ослаблених і так далі. Бувають випадки, коли займатися плаванням приходять діти з недоліками у фізичному розвитку з чисто лікувальною метою, а стають відомими спортсменами. Так було з Дон Фрезер, яка прийшла плавати, щоб відновитися після перенесеного поліомієліту, а стала переможницею трьох Олімпіад [53].

Важливо почати займатися  плаванням і полюбити його. І пам'ятати, що в принципі хорошим плавцем може стати кожен.

4. Методи навчання дітей плаванню

При навчанні плаванню застосовуються три основні групи методів  − словесні, наочні, практичні).

Використовуючи пояснення, розповідь, даючи вказівки, оцінку дії і таке ін., дається учням можливість створити уявлення про рух, що вивчається, зрозуміти його форму, зміст, осмислити і усунути помилки. Коротка, образна і зрозуміла мова педагога визначає успіх застосовування цих методів.

Окрім вирішення учбових  завдань педагог встановлює взаємини з тими, що займаються, впливаючи на їх відчуття. Емоційне забарвлення мови підсилює значення слів, допомагає вирішенню учбових і виховних завдань, стимулює активність, упевненість, інтерес.

Зважаючи на специфіку плавання, всі необхідні пояснення, обговорення техніки, зауваження відносно поведінки та ін. тренер проводить на суші, до або після занять у воді.

Коли група знаходиться у  воді, тренер віддає лише короткі команди, розпорядження, аби діти не замерзнули. Наприклад, він говорить: «Зараз виконуємо ковзання на грудях. Руки витягнути вперед. Прийняти вихідне положення. Зробити вдих − «поштовх» (остання команда дається голосом або свистком). Після виконання вправи, коли діти встали на дно і обернулися лицем до тренера, підводяться підсумки: «Добре. Тіло потрібно тримати напруженим, більше тягнутися вперед. А тепер поглянемо, хто довше проковзне. Прийняти вихідне положення. Зробити вдих і...»

Таким чином, за допомогою команд тренер, як би управляє групою і ходом навчання.

Всі завдання на занятті діти виконують тільки під команду; вона подається коротко, в наказовому тоні. Команди визначають початок і закінчення руху, вихідні положення при виконанні завдань, місце і напрям для проведення учбових завдань, темп і тривалість їх виконання. Команди діляться на попередні і заключні. З дітьми молодшого шкільного віку команди використовуються з великими обмеженнями. Підрахунок в плаванні застосовується лише у початковий період навчання − для створень необхідного темпу і ритму виконання рухів. Підрахунок здійснюється голосом, бавовною, односкладовими вказівками: «раз-два-три, раз-два-три» і так далі: при вивченні рухів ногами кролем: коротким «вдих і довгим «видих» − при освоєнні видиху у воду.

Окрім команд, необхідно давати методичні вказівки, щодо можливих помилок при виконанні вправ. В них найчастіше уточнюються окремі моменти і умови правильного виконання вправи. Так, при виконанні ковзання на спині інструктор може вказати, що вправа вийде лише в тому разі; якщо ті, що займаються приймуть положення лежачи, а не сидячи.

Як відомо, навчальні варіанти вправ для вивчення техніки плавання значно відрізняються від техніки плавання виконаного майстром. Тому, аби добитися потрібних рухів при початковому навчанні плаванню, тренеру доводиться давати деколи неточні з точки зору високої технічної майстерності пояснення. Результат цих невірних на перший погляд пояснень − найменше число помилок і швидке освоєння навчального варіанту техніки плавання. Наприклад, пояснюючи рухи ногами і руками кролем, тренер говорить: «Ноги і руки повинні; бути прямі і напружені, як палиці». Звичайно, ноги і руки неможливо, та і не потрібно тримати таким чином: під час плавання вони, зустрічаючи опір води, згинатимуться настільки, наскільки потрібно для правильного гребка. Подібне орієнтування дозволяє; уникнути типової помилки для всіх початківців − зайвого згинання ніг і рук [11, 19, 21, 32].

До наочних методів  відносяться показ вправ і  техніки плавання, навчальних наочних  посібників, кінофільмів, а також  вживання жестикуляції.

Разом з образним поясненням наочне сприйняття допомагає зрозуміти  єство руху, що сприяє швидкому і міцному його освоєнню. Особливо велика роль наочного сприйняття при навчанні дітей. Сильно виражена схильність до наслідування, особливо у молодших школярів, робить наочність найбільш ефективною формою навчання рухам, у цілісному вигляді, так і з розділенням руху на частини (сповільненим його виконанням, зупинками в головних фазах). Гребок рукою в кролі, наприклад, вивчається із зупинкою руки в трьох основних фазах гребка. Під час зупинок рекомендується 2−3 рази напружувати м'язи руки по 3-5 с. Проте виконанням техніки плавання по частинах захоплюватися не потрібно. Як тільки ті, що займаються отримали уявлення про спосіб плавання в цілому, вони повинні якомога більше плавати. Навчальні варіанти техніки на суші демонструє тренер, у воді − діти, в яких краще виходить дана вправа. Показ здійснюється не лише до початку заняття (на суші), але і підчас його проведення [38, 52, 59, 62].

Ефективність показу визначається положенням тренера по відношенню до групи:

1) тренер повинен бачити кожного учня, аби виправити його помилки;

2) діти повинні бачити показ вправи в площині, що відображає його форму, характер і амплітуду.

Дзеркальний показ застосовується лише при вивченні простих загально-розвиваючих вправ. Негативний показ («як не треба робити») можливий лише за тієї умови, якщо в тих, що займаються не створюється враження, що їх передражнюють.

Практичні методи. При навчанні плаванню всі вправи спочатку розучуються по частинах, а потім відтворюються в цілісному вигляді. Таким чином, вивчення техніки плавання йде по цілісно-роздільному напряму, який передбачає багатократне виконання окремих елементів техніки, направлене на опанування способу плавання в цілому.

Розучування по частинах полегшує освоєння техніки  плавання, дозволяє уникнути зайвих помилок, що скорочує терміни навчання і підвищує його якість Розучування в цілому застосовується на завершальному етапі освоєння техніки плавання. Підкреслимо, що вдосконалення техніки плавання проводиться лише шляхом цілісного виконання плавальних рухів.

Ігровий і  змагальний методи широко застосовуються на початковому етапі навчання плаванню. Обидва методи вносять на заняття пожвавлення, радість, емоції. Перш ніж вправа буде включена до гри або до змагання, її обов'язково слід виконати всією групою. Елемент змагання мобілізує сили і можливості, сприяє прояву вольових якостей, наполегливості, ініціативи, підвищує динамізм занять.

Метод безпосередньої допомоги застосовується в тому випадку, якщо після пояснення і показу завдання новачок все ж таки не може його виконати. Тренер повинен ще раз пояснити і допомогти учневі кілька разів правильно відтворити рух.

 Підготовка до занять

Заняття рекомендується проводити регулярно, з перервами  не більше 1−2 днів.

На першому занятті тренер повинен розповісти дітям про цілі, завдання і порядок проведення занять, про гігієну плавця і правила гартування, а також про заходи попередження травм і нещасних випадків на воді.

Тренувальне заняття  з плавання ділиться умовно на три частини: підготовчу; основну і заключну. Підготовча і завершальна частини проводяться на суші, основна − у воді

Підготовча частина (тривалістю 5−10 хв.) включає шикування групи, розрахунок, перекличку, пояснення завдань і порядку проведення заняття, виконання комплексу загально-розвиваючих і спеціальних фізичних вправ, коротке повторення пройденого матеріалу з розбором помилок і ознайомлення з новими, вправами.

Основна частина тренувального заняття (30-45 хв.), направлена на вирішення головних завдань: освоєння з водою, вивчення плавальних рухів, ковзання, пірнання, дихальних вправ та інше.

Заключна частина (5-10 хв.) будується, так, щоб поступово понизити фізичне навантаження і підвищити емоційність заняття. Тому в неї включають ігри, естафети, розваги на воді, а також підведення підсумків заняття. Після виходу з води діти повинні ретельно витертися рушником. Тренер зобов'язаний так організувати заняття у воді, аби ті, що займаються майже весь час знаходилися в русі. Чим більше часу вони знаходитимуться у воді і більшу відстань пропливуть протягом заняття, тим успішніше вони освоять техніку плавання. При цьому слід постійно приділяти увагу освоєнню правильної техніки плавання, оскільки учити легко, ніж перенавчати. Особливо уважно потрібно відноситися до слабо підготовлених дітей і у разі потреби виконувати з ними додаткові вправи. Під час перших занять з тими, що не уміють плавати тренер повинен знаходитися у воді в цілях допомоги і страховки. Для підтримки порядку і дисципліни рекомендується виконувати вправи у воді одночасно всією групою. Для цього вправи регламентуються кількістю повторень, довжиною дистанції, або часом виконання. Після виконання однієї вправи потрібно зупинити дітей, дати їм вказівку на виконання наступної вправи і приступити до її освоєння.