Визначення кредитоспроможності підприємства-позичальника банком

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ  ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ 
 

До  захисту допускається

Завідувач кафедри проф.

__________В.М.Боронос

«___»__________20__ р. 
 
 
 

ВИПУСКНА  РОБОТА 
 

на тему: 

«Визначення кредитоспроможності підприємства-позичальника банком» 

Освітньо-кваліфікаційний  рівень “Бакалавр”

Спеціальність 6.050104  “Фінанси” 
 
 

Керівник роботи:     ___________ Рубанов П.М.

    _{(підпис)}      

Виконала студентка:     ___________ Ільченко І.М.

   _{(підпис)}      

Група:          Ф-71 
 
 
 
 
 
 

Суми

2011 
ЗМІСТ 
 

ВСТУП

      У сучасних умовах темпи та стійкість  економічного зростання України  значною мірою залежать від здатності  національної банківської системи  забезпечувати потреби суб’єктів  господарювання необхідними кредитними ресурсами. За умов обмеженості власних фінансових ресурсів для більшості вітчизняних підприємств проблема отримання кредитних коштів стає однією з найважливіших не тільки з позицій поточної діяльності, але й перспектив подальшого розвитку суб’єктів господарювання. Таким чином, зростає роль і ускладнюється вплив кредиту на процес відтворення і розвитку економіки, що потребує перегляду низки важливих теоретичних положень у кредитних відносинах, додаткової розробки та глибшого осмислення цього складного питання. Висока ж ризикованість банківських кредитних операцій пов’язана з умовами та результатами діяльності його клієнтів. Фінансова стійкість банку залежить від кваліфікованого відбору клієнтів. Найважливішим способом такого відбору є якісна оцінка кредитоспроможності.

      Оцінка  кредитоспроможності відіграє важливу  роль, як для банківської установи, так і для власне позичальника, до того ж кожна кредитна операція повинна враховувати збалансованість інтересів цих двох суб’єктів. Метою здійснення оцінки кредитоспроможності позичальника для банківської установи є уникнення кредитних ризиків від неповернення кредиту. Для позичальника – отримання кредиту на найбільш вигідних умовах.

      Достовірність оцінки кредитоспроможності позичальника істотно впливає як на результати конкретних кредитних угод, так і на ефективність кредитної діяльності банку загалом, тому проведення кредитних операцій значною мірою впливає на положення банку. Наслідком систематичних помилок в оцінці кредитоспроможності позичальників може бути погіршення якості кредитного портфеля. У кращому випадку це призводить до погіршення фінансового стану банку, у гіршому – до його банкрутства. Точність оцінки важлива й для позичальника, адже від неї залежить рішення про надання кредиту та про можливий його обсяг і умови.

      Кредитоспроможність є однією з важливих характеристик  фінансово-економічної діяльності підприємства в умовах ринкової економіки. Якщо підприємство кредитоспроможне, воно має привілеї перед іншими підприємствами такого ж профілю стосовно залучення інвестицій, вибору постачальників, в підборі кваліфікованих кадрів та отримання кредитів. Таке підприємство не має конфліктів з державою та суспільством, оскільки своєчасно виплачує податки до бюджету, внески до соціальних фондів, заробітну плату – робітникам та службовцям, дивіденди – акціонерам, а банкам гарантує повернути кредити та відсоткову плату за них.

      Питання якісної оцінки кредитоспроможності  позичальника є актуальними для  банківської системи України  і тому їм приділяється багато уваги з боку аналітиків у сучасних фінансово-економічних публікаціях. Так, значний внесок у розробку цього питання зробили такі сучасні закордонні економісти: Е. Брігхем, Л. Гапенські, П.С. Роуз, Дж. Сінкі.

      Крім  того, дослідженню кредитоспроможності  позичальників присвячено багато праць вітчизняних науковців, таких як: Н. Тарасенко, В. Вітлинський та О.Пернарівський, Я. Чайковський, О. Терещенко, В. Галасюк, А. Мороз. Заслуговують на увагу також доробки російських економістів: О.І. Лаврушина, Д.А. Євдовицького, І.В. Бочарової, В.Н. Єдронової, С.Ю. Хасянової. Але, не дивлячись на такий широкий інтерес та багатогранність досліджень, тема оцінки кредитоспроможності залишає за собою безліч невирішених питань та потребує постійного удосконалення.

      Метою даної роботи є висвітлення теоретичних та практичних аспектів аналізу кредитоспроможності в системі кредитних відносин банківських установ України з позичальниками, як основної характеристики фінансово-економічної діяльності підприємства для кредиторів, зокрема банків.

      Завдання  дослідження, які поставлені та вирішені для досягнення мети роботи:

      - розглянуто сутність та необхідність оцінки кредитоспроможності підприємства-позичальника банком;

      - висвітлено основні критерії  визначення кредитоспроможності;

      - розроблено ґрунтовне та повне визначення поняття «кредитоспроможність»;

      - вивчено основні законодавчі акти, які регулюють кредитне обслуговування підприємств в Україні;

      - розглянуто та проведено аналіз  методів оцінки кредитоспроможності  підприємств-позичальників комерційними вітчизняними та іноземними банками;

      - проведено комплексну оцінку  фінансового стану позичальника;

      - здійснено порівняння діючої  комплексно-бальної оцінки кредитоспроможності  ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»  з авторською методикою оцінки  фінансового стану позичальника;

      - запропоновано шляхи удосконалення оцінки кредитоспроможності.

      Об’єктом дослідження є процес оцінки кредитоспроможності підприємства-позичальника банком.

      Предмет дослідження – фінансові відносини, які виникають в процесі фінансової діяльності між підприємством та банком і пов’язані з фінансовим забезпеченням діяльності підприємства.

     Методи, які використовувалися в процесі дослідження та обробки матеріалів: абстрактно-логічний, порівняльний, балансовий, розрахунково-аналітичний та коефіцієнтний.

     Структура роботи. Основна частина роботи складається з трьох розділів.

     У першому розділі розглянуті теоретичні аспекти оцінки кредитоспроможності підприємства, критерії її визначення, взаємозв’язок з управлінням кредитним ризиком та законодавче регулювання кредитних відносин.

     У другому розділі розглянуті методики аналізу кредитоспроможності позичальника. Наведені формули для обчислення конкретних показників та рекомендації щодо їх аналізу.

     У третьому розділі проведено оцінку фінансового стану фермерського господарства «Колос» за двома різними методиками та визначено клас його кредитного рейтингу.

      Фактологічну  основу роботи складають матеріали періодичних видань, методичні вказівки та навчальні посібники.

1. ТЕОРЕТИЧНІ  АСПЕКТИ ОЦІНКИ КРЕДИТОСПРОМОЖНОСТІ ПОЗИЧАЛЬНИКА

     1.1 Сутність кредитоспроможності та необхідність її оцінки

     Аналізуючи  питання про кредитування підприємства чи іншого банку, кредитор повинен вирішити, чи доцільно надавати позичку, чи є  в певного підприємства можливості для повернення коштів, чи виправдана сума, яку бажає отримати клієнт, чи реальний бізнес-план, який надає підприємство під час оформлення заявки на отримання кредиту, та багато інших питань [15].

     Банк  до укладання кредитного договору здійснює попередній аналіз фінансового стану позичальника і вивчає його кредитоспроможність. Метою аналізу кредитоспроможності є оцінка результатів фінансової діяльності позичальника, на підставі якої банк приймає рішення щодо можливості надання кредиту або припинення кредитних відносин з даним клієнтом [23]. Фахівець банку повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність потенційного позичальника, тобто його здатність своєчасно повернути позичку, вивчити фактори, які можуть спровокувати її неповернення.

     Збереженість  основної суми боргу є одним з головних принципів, який завжди має дотримуватися при здійсненні банком позичкової операції. Тому оцінка якості потенційного позичальника є одним із важливих етапів процесу кредитування. При цьому особливе значення має встановлення обґрунтованості кредиту. Жодні додаткові заходи захисту не зможуть запобігти кризовій ситуації, якщо позичка у своїй основі не є обґрунтованою [11].

     Кредитні  взаємовідносини банку та клієнта (клієнтом може бути як підприємство, так  і інший банк) регулюються шляхом підписання кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником виключно в письмовій формі. Кредитний договір висвітлює всі моменти процесу надання кредиту, умови його надання та повернення.

     Як  вже зазначалось вище, до моменту  укладення кредитного договору виконується серйозна передконтрактна аналітична робота, яка полягає в детальному вивченні ряду питань, що стосуються даного кредиту, та оформлення фінансово-економічного висновку щодо доцільності й безпечності його надання. Від того, наскільки ґрунтовно та професійно буде здійснене це дослідження, наскільки точними будуть висновки передконтрактного вивчення кредитоспроможності позичальника, залежатиме не лише якість кредитного портфеля та активів, а й такі фундаментальні показники, як платоспроможність, ліквідність, прибутковість банку, що надає кредит. Зрозуміло, що окремий малий кредит не вплине серйозно на стійкість банку. Його фінансове становище визначають загальна сума кредитів і загальний рівень ризику в цілому по кредитних операціях [13].

     Аналіз кредитоспроможності полягає у визначенні здатності й готовності позичальника повернути позику відповідно до умов кредитного договору. Виходячи з рівня кредитоспроможності позичальника банк визначає ступінь ризику щодо цієї операції (а отже, розмір резервів), а також умови надання кредиту. Окрім визнання кредитного ризику щодо конкретної кредитної операції, банк має на меті коригувати результати своєї кредитної політики загалом для підвищення ліквідності банку, захисту інтересів своїх акціонерів і клієнтів [19].

     Аналіз  причин банкрутства великих і  середніх банків в Україні за останні  роки дає підставу дійти висновку, що вони полягають у необґрунтованій  кредитній політиці, а саме: у  низькій якості кредитного портфеля. Сюди входять такі показники, як завищена сума кредиту, недостатність інформації про діяльність позичальника, надання кредитів товариствам з обмеженою відповідальністю без достатнього забезпечення, відсутність або ненадійність гарантій та ін.

     У будь-якому разі банк стикається з  проблемою визначення та аналізу ряду показників діяльності клієнта, які б дали змогу сформувати якісні активи (платоспроможність, ліквідність, оборотність коштів, достатність власного капіталу, прибутковість, ефективність діяльності та ін.). Одним з найважливіших показників у разі виникнення кредитних відносин є кредитоспроможність.

     Показник  кредитоспроможності, з одного боку, щонайтісніше пов’язаний з платоспроможністю, яка є невід’ємною передумовою  кредитоспроможності підприємства чи банку, а з іншого боку, цей  показник має специфічні особливості та сферу застосування.

     Кредитоспроможність підприємства чи банку – це наявність  передумов для отримання кредиту  та здатність повернути його. Тому вона визначається показниками, які  характеризують позичальника: акуратність  у розрахунках за раніше отримані кредити, його поточний фінансовий стан, здатність у разі потреби мобілізувати кошти з різних джерел [15].

     Кредитоспроможність – поняття більш вузьке, ніж  платоспроможність, адже погашення  позики – це лише один з видів  заборгованості, яку може мати підприємство (фірма) [24].

     Наслідком систематичних помилок в оцінці кредитоспроможності позичальників  може бути погіршення якості кредитного портфеля, через що банк змушений збільшувати  витрати на додаткове резервування. У кращому випадку це призводить до погіршення фінансового стану банку, у гіршому – до його банкрутства.

     Щоб уникнути такої невтішної перспективи, слід розробити і застосовувати  єдину науково обґрунтовану методику оцінки кредитоспроможності позичальників. Однак про яку єдину науково обґрунтовану методику (чи навіть – про підхід) можна говорити, якщо немає єдиного науково обґрунтованого визначення самого поняття кредитоспроможності?

     Його  визначень в економічній літературі чимало. Проаналізуємо деякі з  них:

     1) Під кредитоспроможністю позичальника розуміють його спроможність повністю і в строк розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями [34].

     2) Кредитоспроможність [credit-worthiness] –  система умов, що визначають спроможність  підприємства залучати позиковий  капітал і повертати його в повному обсязі у передбачені терміни [31].

     3) Кредитоспроможність позичальника  – це його здатність повністю  і своєчасно розрахуватися за  своїми борговими зобов’язаннями. [24].

     4) Кредитоспроможність (credit-worthiness) –  спроможність компанії або приватної особи залучати позиковий капітал і в майбутньому належним чином обслуговувати свій борг [36].

     5) 1 – Наявність передумов для  отримання кредиту, що підтверджують  спроможність повернути його. 2 –  Спроможність повернути кредит [32].

     6) Кредитоспроможність – це здатність  позичальника в повному обсязі  і у визначений кредитною угодою  термін розрахуватися за своїми  борговими зобов’язаннями [8].

     Розглянемо  основні відмінності наведених  вище визначень. Так, у першому, третьому і четвертому з них кредитоспроможність пояснюється як «спроможність», у другому – як «система умов», у п’ятому – як «наявність передумов», а в шостому – як «здатність». Очевидно, етимологія терміна «кредитоспроможність» усе ж не випадкова і варто говорити про кредитоспроможність як про «спроможність».

     У першому, третьому і шостому визначеннях йдеться про «позичальника», у другому – про «підприємство», у четвертому – про «компанію» та «приватну особу», у п’ятому суб’єкт не згадується взагалі. Звичайно, у визначенні поняття кредитоспроможності суб’єкт неодмінно має бути вказаний і, швидше за все, ним повинен бути «позичальник», адже у його ролі можуть бути і фізичні, і юридичні особи.

     У першому, третьому і шостому визначеннях  мовиться про спроможність розрахуватися  за своїми борговими зобов’язаннями, у другому – про здатність «залучати» і «повертати» капітал, у четвертому – про спроможність «залучати позиковий капітал» і «обслуговувати свій борг», у п’ятому – про передумови «отримання» кредиту та здатність «повернути» його. Говорити про кредитоспроможність як про здатність залучати капітал або як про передумови для «отримання» кредиту не зовсім коректно, адже кредитоспроможність оцінюється з точки зору банку, якого передусім цікавить не спроможність позичальника «залучати» кошти, а його здатність розраховуватися за своїми зобов’язаннями. Недостатньо точно відображає суть явища і положення про спроможність повертати «капітал» чи «кредит» – позичальник має бути здатним не лише повернути «капітал» або «кредит», а й заплатити за користування ним. На мою думку, сутності поняття кредитоспроможності найбільшою мірою відповідає формулювання про спроможність позичальника «розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями», адже вони передбачають і повернення кредиту, і виплату відсотків, і інші зобов’язання позичальника.

     У першому визначенні йдеться про  спроможність позичальника розрахуватися  за своїми борговими зобов’язаннями «повністю і в строк», у другому  – «в повному обсязі у передбачені терміни», у третьому – «повністю і своєчасно», у четвертому – «належним чином», у п’ятому такого уточнення немає, у шостому – «в повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін». Найточніше, на мою думку, останнє формулювання, оскільки у ньому мовиться не про абстрактну «своєчасність», а про «визначений кредитною угодою» строк.

     Порівнявши  різноманітні визначення, перевагу надамо шостому формулюванню, яке міститься  в Положенні Національного банку  України «Про кредитування»: «Кредитоспроможність - це здатність позичальника в повному  обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями». Вочевидь, це визначення найточніше відображає сутність проаналізованого вище поняття. Проте, зауважимо, що і воно не є вичерпним [13].

     Розглянемо  ще один аспект проблеми. Як відомо, свої зобов’язання підприємство може погашати різними видами активів – грошовими коштами, готовою продукцією, товарами тощо. Здатність підприємства виконувати зобов’язання характеризується його платоспроможністю. Тому виникає питання: чим кредитоспроможність підприємства відрізняється від його платоспроможності? Між ними є істотна відмінність: кредитні зобов’язання позичальника перед банком, на відміну від інших, мають погашатися виключно грошовими коштами. Тож для банку, який надає кредит, важливо, щоб позичальник був не лише платоспроможним, а й кредитоспроможним [13].

     Зважаючи  на викладені вище аргументи, удосконалимо попереднє визначення так: кредитоспроможність  – це спроможність позичальника в  повному обсязі і у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими зобов’язаннями виключно грошовими коштами.

     Виникає ще одне запитання: чи всі потоки грошових коштів підприємства можуть розцінюватися  банком як потенційне джерело погашення  кредитної заборгованості? Очевидно, у такому значенні доцільно розглядати ті потоки грошових коштів, які у майбутньому будуть мати регулярний, а не випадковий характер. Тобто, потенційним джерелом погашення кредитної заборгованості доцільно розглядати потоки грошових коштів, які виникають в результаті звичайної діяльності, а не потоки грошових коштів, що утворюються внаслідок надзвичайних подій [24].

     Тобто, кредитоспроможність – це спроможність позичальника в повному обсязі і  у визначений кредитною угодою термін розрахуватися за своїми борговими  зобов’язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності.

     Здавалося б, таке визначення – вичерпне і  його можна було б застосовувати  на практиці. Однак є ще один важливий фактор, не врахувавши якого можна  одержати парадоксальний результат. Це конкретні умови кредитування.

     Висновок  щодо кредитоспроможності позичальника, який фіксується в тих чи інших  документах, неодмінно має містити  посилання на конкретні умови  кредитування, у контексті яких здійснювалася  оцінка кредитоспроможності.

     Отже, враховуючи всі викладені аргументи: кредитоспроможність – це спроможність позичальника за конкретних умов кредитування в повному обсязі й у визначений кредитною угодою термін розрахуватися  за своїми борговими зобов’язаннями виключно грошовими коштами, що генеруються позичальником у ході звичайної діяльності [14].

     Таке  визначення повною мірою відображає сутність поняття кредитоспроможності. Його застосування має не лише важливе  теоретичне, а й практичне значення, оскільки визначає спрямованість і зміст процесу оцінки кредитоспроможності позичальника, а отже, і його результати.  

     1.2 Інформаційне забезпечення і критерії визначення кредитоспроможності

     Для якісного оцінювання фінансового стану позичальника банки використовують такі джерела інформації:

• підсумки переговорів із заявником;
• інспекція на місці;
• аналіз фінансових звітів;
• зовнішні джерела.

     Основним  джерелом інформації для оцінки кредитоспроможності  господарських організацій має бути баланс із пояснювальною запискою до нього. Аналіз балансу дає змогу визначити, якими коштами володіє підприємство і яку суму кредиту ці кошти можуть забезпечити. Однак для всебічного і ґрунтовного висновку про кредитоспроможність клієнтів банку балансових показників недостатньо. Тому для розрахунку показників кредитоспроможності слід використовувати: дані оперативного обліку, бізнес-план, відомості, які накопичуються у банках, дані статистичних установ, дані анкетування клієнтів, інформацію постачальників, підсумки обробки даних дослідження за спеціальними програмами, відомості спеціалізованих бюро з оцінки кредитоспроможності господарських організацій.

     Крім  того, доцільно проаналізувати плани  формування і розподілу прибутку на передбачуваний термін видачі кредиту  і відомості про планову величину амортизаційних відрахувань у випадку кредитування основного капіталу [29].

     Маючи інформацію, отриману безпосередньо  від клієнтів, експерти кредитного відділу звертаються до архівів свого банку. Якщо клієнт вже отримував раніше кредит у банку, то в архіві зберігаються відомості про затримки у погашеннях боргу та інші порушення.

     Іноді банки можуть звіряти власну інформацію з даними інших банків, які мали відносини з потенційним позичальником. Також отримані дані можна перевірити у різноманітних постачальників і покупців цієї фірми. Іншими джерелами інформації про фірми, особливо великі, є комерційні журнали, газети, довідники, державна звітність і т.д.

     До  того ж, оцінюючи кредитні заявки, працівникам  кредитних відділів потрібно проаналізувати не тільки всі питання, пов’язані з конкретним позичальником, а й економічну ситуацію, яка склалася в регіоні та галузі, в якій він діє. Заявки позичальників щодо кредитів, пов’язаних з міжнародними торговельно-економічними та фінансовими операціями, розглядаються з урахуванням кон’юнктури світових валютних ринків.

     Необхідні відомості про позичальника та отримана банком під час оформлення кредиту  інформація систематизуються у кредитній  справі позичальника. Документи, що входять  до сукупності матеріалів щодо кредиту, групуються так:

• юридичні документи, що засвідчують наявність кредитних відносин між позичальником і банком;
• фінансово-економічна інформація (бухгалтерські баланси, звіти про прибуток і збитки, бізнес-плани та ін.);
• матеріали щодо кредитоспроможності позичальника (довідки, отримані від інших банків, запити, листи, звіти аудиторських фірм, власні висновки банку щодо кредитоспроможності позичальника та ін.).

     У процесі визначення кредитоспроможності  клієнта банк аналізує та вивчає діяльність потенційного позичальника, прогнозує ризик неповернення коштів і приймає рішення про задоволення заяви на отримання кредиту чи про відмову надати кредит.

     Світова і вітчизняна банківська практика дозволила  виділити критерії кредитоспроможності  клієнта.

     1. Характер клієнта – його репутація як юридичної особи і репутація менеджерів, ступінь відповідальності клієнта за погашення боргу, чіткість його розуміння мети кредиту, її відповідності кредитній політиці банку. Репутація клієнта як юридичної особи складається з тривалості його функціонування в даній сфері, відповідності економічних показників середньогалузевим, з його кредитної історії, репутації в діловому світі його партнерів (постачальників, покупців, кредиторів). Репутація менеджерів оцінюється за такими показниками: професіоналізм, моральні якості, особистий фінансовий і сімейний стан, результати взаємовідносин керованих ними структур з банком. Навіть при чіткому розумінні клієнтом мети позики надання її є ризиковим, якщо воно суперечить затвердженій кредитній політиці (наприклад, порушує затверджені ліміти окремих сегментів кредитного портфеля).

     2. Здатність запозичити кошти означає наявність у клієнта права на подання заявки на кредит, підпис кредитного договору або ведення переговорів, тобто наявність певних повноважень у представника підприємства або фірми, досягнення повноліття або інші ознаки дієздатності позичальника – фізичної особи.

     3. Здатність заробити кошти для погашення боргу в процесі поточної діяльності. Відома й інша позиція, коли кредитоспроможність пов'язується з мірою вкладення капіталу в нерухомість. Останнє є формою захисту від ризику знецінення коштів в умовах інфляції і не може бути основною ознакою кредитоспроможності позичальника. Річ у тому, що для вивільнення грошових коштів з нерухомості потрібен час. Вкладення коштів у нерухомість пов'язане з ризиком знецінення активів. Тому доцільно орієнтуватися на ліквідність балансу, ефективність (прибутковість) діяльності позичальника, його грошові потоки.