Внутрішньо – фірмове планування на підприємстві та методи його вдосконалення

Реєстраційний номер _______________

Дата ____________

Внутрішньо – фірмове  планування на підприємстві та методи його вдосконалення

(

ДИПЛОМНА РОБОТА БАКАЛАВРА

Зміст:

Вступ……………………………………………………………………………3

Розділ 1. Теоретичні основи внутрішньо-фірмового планування на підприємстві……………………………………………………………………5

1.1 Загальна характеристика внутрішньо - фірмового планування на підприємстві……………………………………………………………..5

1.2 Сутність, мета, завдання, функції  та принципи планування на  підприємстві…………………………………………………………….12

1.3 Види, методи  та зміст планів підприємства……………………...18

Розділ 2. Аналіз внутрішньо-фірмового планування на підприємстві ……28

2.1 Загальна характеристика  підприємства та аналіз його діяльності..................................................................................................28

2.2 Дослідження внутрішньо-фірмового планування на підприємстві…………………………………………………………….47

Розділ 3. Шляхи вдосконалення внутрішньо-фірмового планування на ТОВ «Олкоп Трейд»………………………………………………………...............54

Висновки……………………………………………………………………….61

Перелік використаних джерел………………………………………………..65

Додотки………………………………………………………………………...70

Вступ

Планування як функція управління на підприємстві охоплює всі сторони його господарської діяльності, а саме: виробництво та реалізацію продукції, маркетинг, фінансове та ресурсне забезпечення й ін.

Формування і використання науково обґрунтованої системи планування, розробка та виконання системи планів дозволяють забезпечити досягнення поставлених цілей підприємства, укріпити і поліпшити його становище на ринку. Від обґрунтованості визначення перспектив розвитку та самостійного вибору варіантів управлінських дій у процесі планової діяльності багато в чому залежить прибуток підприємства, добробут всіх його працівників, постачальників і споживачів.

Актуальність теми. Необхідність наукового обґрунтування внутрішньо - фірмового планування на підприємстві. Методичні й практичні основи планування вимагають постійного вдосконалювання та пристосовування до сучасної практики господарювання.

Мета і задача дослідження. Метою роботи є комплексне теоретичне обґрунтування та розробка методичних рекомендацій щодо формування та реалізації планів підприємства в умовах ринкового реформування економіки.

Предмет дослідження. Форми, методи, сутність та мета внутрішньо - фірмового планування діяльності підприємства.

Об’єкт дослідження. Товариство з Обмеженою Відповідальністю «Олкоп Трейд».

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною базою дослідження стали сучасні економічні теорії, закони України, постанови й рішення Кабінету Міністрів України, укази Президента України. В процесі проведення досліджень, обґрунтування висновків і рекомендацій були використані методичні матеріали, наукова та довідкова література, роботи провідних вітчизняних і зарубіжних економістів, статистичні й звітні дані підприємства.

Структура і  обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів і висновків. Робота містить 73 сторінок машинописного тексту, в тому числі: 10 таблиць, 4 додатків, бібліографічний список (62 найменувань). Обсяг основного тексту роботи становить 73 сторінок.

У вступі обґрунтовано актуальність теми роботи, визначено мету, предмет і об’єкт дослідження, сформульовано задачі дослідження, розкрито загальну методологію та методику вивчення проблеми, відображено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі  – “Загальна характеристика внутрішньо - фірмового планування на підприємстві ” – розглянуто такі основні поняття як сутність, мета, завдання, функції та методи внутрішньо - фірмового планування. Види та зміст планів на  підприємстві.

У другому розділі – “ Аналіз внутрішньо - фірмового планування на підприємстві (ТОВ «Олкоп Трейд») ” – наведена загальна характеристика підприємства. Було досліджено фінансову діяльність підприємства та розраховано основні показники, за допомогою яких було проаналізовано підприємство.

У третьому розділі – “Шляхи вдосконалення внутрішньо -фірмового планування на підприємстві (ТОВ «Олкоп Трейд») - в цьому розділі детально описується фінансовий стан підприємства, на основі аналізу запропоновано шляхи вдосконалення внутрішньо – фірмового планування на підприємстві та вдосконалення функціонування діяльності підприємства.

Розділ 1.  Теоретичні основи внутрішньо - фірмового планування на підприємстві

1.1.Загальна характеристика  внутрішньо -  фірмового планування  на підприємстві

Планування – це процес перетворення цілей підприємства в прогнози та плани, процес визначення пріоритетів, засобів та методів їх досягнення.

У зарубіжній літературі є ряд визначень планування, які  відрізняються між собою, але по суті вони дуже схожі. Можна привести кілька прикладів таких визначень:

-  планування -  "творче  мислення майбутнього";

- планування - "формування  управлінських рішень на базі системної підготовки, прийняття рішень по визначенню майбутніх подій";

- "під плануванням  розуміють таке рішення, яке  виробляється за часом раніше настання даних кон'юнктурних подій";

- планування "можливо  по суті визначити як процес  мислення, при якому розумові передбачення і констатація виробляють етапи майбутньої діяльності" ;

- "планування - це системно-методичний  процес пізнання і вирішення проблем майбутнього" [15,ст.102].

 План - це документ, що відображає систему взаємозалежних рішень, спрямованих на досягнення бажаного результату.

План містить такі етапи, як: цілі та завдання; шляхи та засоби їх реалізації; ресурси, необхідні для виконання поставлених завдань; пропорції, тобто підтримання пропорційності між окремими елементами виробництва; організацію виконання плану та контроль.

Планування  на підприємстві - це взаємозалежна наукова та практична діяльність людей, предметом вивчення якої виступає система вільних ринкових відносин між працею і капіталом в ході виробництва, розподілу та споживання матеріальних і духовних цінностей.

 Внутрішньо - фірмове  планування  є найважливішою складовою частиною  сучасної економічної науки, що досліджує проблеми ефективного використання обмежених виробничих ресурсів або управління ними з метою досягнення максимального задоволення матеріальних потреб людини. 

Внутрішньо - фірмове планування - це взаємозалежна наукова та практична діяльність людей, предметом вивчення якої виступає система вільних ринкових відносин між працею і капіталом в ході виробництва, розподілу та споживання матеріальних і духовних цінностей.  Ринкове планування внутрішньо - фірмової, або виробничої, діяльності  вивчає  закони, принципи, положення та методи науково обгрунтованого вибору і раціонального використання економічних ресурсів на різних підприємствах, фірмах і організаціях [11,ст.251].

Сучасне внутрішньо - фірмове планування полягає в визначенні  майбутнього бажаного стану всього підприємства, окремих виробничих систем, економічних показників чи інших кінцевих результатів і тих доцільних рішень, які необхідно здійснити, щоб вивести об'єкт або фірму з існуючого положення в нове передбачуване або плановане. Механізм внутрішньо - фірмового планування грунтується на взаємодії процесів мікроекономічного  дослідження цього стану підприємства і  моделювання  прогнозованого рівня його розвитку в майбутньому. Тому в сам процес планування входять вибір цілей та встановлення необхідних шляхів їх досягнення. Спочатку на основі аналізу фактичних або вихідних даних визначається бажаний стан планованого об'єкту або системи, виражене в якісних або кількісних показниках і характеристики рівня його подальшого розвитку. На цій базі потім здійснюється проектування або безпосередня планування комплексу технічних, організаційних, економічних та інших заходів, за допомогою яких в подальшому буде забезпечуватися їх виконання на підприємстві (фірмі).

 Процес планування  проходить  зазвичай кілька стадій, або етапів. У європейському бізнесі прийнято виділяти чотири основні етапи, або рівня, планування: розробка загальних цілей, визначення конкретних завдань, вибір основних шляхів і засобів їх досягнення, контроль за їх виконанням. Планування завжди спирається на фактичні, нормативні дані справжньої або навіть минулого періоду, але прагне встановити і контролювати процес розвитку підприємства в майбутньому і теперішньому часі. Ступінь обгрунтованості будь-яких планів багато в чому залежить від достовірності вихідних показників, що характеризують досягнутий рівень розвитку окремої фірми (підприємства). Оскільки кожне підприємство є лише невеликою частиною загальної ринкової системи або економіки країни в цілому, то для планування його діяльності необхідно мати як можна більше точних мікроекономічних та макроекономічних показників. У більшості випадків загальні показники ринку або основні макроекономічні чинники, допустимо темпи розвитку (зростання), можуть служити вихідними даними для планування внутрішньо - фірмової діяльності різних підприємств та їх підрозділів [49,ст.14].

Складність ринкового планування полягає в тому, що деякі макроекономічні  процеси, наприклад кризи, страйки, взагалі не піддаються точному плануванню, а також багато  мікроекономічні  показники, що характеризують ринок в цілому, діяльність конкурентів, обсяги попиту та інші, не володіють високим ступенем достовірності й точності. Звідси випливає, що будь-яке внутрішньо - фірмове планування в умовах ринкової економіки базується на неповних даних. Це передбачає не тільки необхідність контролю за виконанням планів, але і можливість коректування тих чи інших планових показників.

Методологія  внутрішньо - фірмового  ринкового планування охоплює сукупність теоретичних висновків, загальних закономірностей, наукових принципів, економічних положень, сучасних вимог ринку і визнаних передовий практикою методів розробки планів.  Методика  планування характеризує склад застосовуваних на тому або іншому підприємстві методів, способів і прийомів обгрунтування конкретних планових показників, а також зміст, форму, структуру та порядок розробки внутрішньо - фірмового плану. Процес розробки комплексного плану соціально-економічного розвитку є для кожного підприємства досить складним і трудомістким  предметом діяльності  і тому має здійснюватися відповідно до прийнятої  технологією  планування. Вона регламентує порядок загальновизнаний, встановлені терміни, необхідний вміст, необхідну послідовність процедур складання різних розділів плану і обгрунтування його показників, а також регулює механізм взаємодії виробничих підрозділів, функціональних органів і планових служб у спільній повсякденній діяльності. Методологія, методика і технологія виконання планової діяльності на різних підприємствах і фірмах найбільш повною мірою визначають у цілому і предмет внутрішньо - фірмового планування [14,ст.95].

У ринковій економіці на підприємствах застосовуються різноманітні підсистеми планів, що містять показники за такими основними сферами або функцій, як маркетинг, проектування, закупівлі, виробництво, праця, продаж, фінанси і т.д. Кінцевим  результатом  планування є очікуваний економічний ефект, який визначає у загальному вигляді ступінь досягнення заданих планових показників, соціально-економічних чи інших цілей. Порівняння планованого і фактичного ефекту служить надійною основою для оцінки не тільки достовірності кінцевих практичних результатів, але і ступеня наукової розробленості застосовуваних методів планування, а також рівня розвитку всієї сучасної економічної теорії в цілому, і зокрема науки мікроекономіки, найважливішим представником якої виступає внутрішньо - фірмове планування [44,ст.95].

Мікроекономіка дозволяє на основі  дослідження  безлічі факторів пояснити економічну поведінку окремих людей  або фірм, коли вони планують свій вибір виду діяльності або обмежених ресурсів для її здійснення. Мікроекономічний аналіз  грунтується на тому припущенні, що людське поводження є передбачуваним у процесі виробничої діяльності. А. Маршалл писав: « До завдань економічної науки входить отримання знань для самої себе і вироблення керівництва до поведінки людей в практичному житті, перш за все у громадській або трудової діяльності» [28, с.267].

В економічній  теорії  зазвичай передбачається, що всі люди переслідують такі цілі, як прагнення отримати найбільше задоволення від придбання необхідних товарів або бажання максимізувати свій дохід від продажу робочої сили або інших ресурсів. Економічна теорія встановлює причинно-наслідкові  зв'язку,  які пояснюють спостережуваний результат. При аналізі економічних явищ робляться багато спрощення, щоб з'ясувати основні обмеження, при яких люди беруть правильні рішення.

У  внутрішньо - фірмового планування,  як і в мікроекономіці, обгрунтування  прийнятих рішень і прогноз очікуваних результатів спираються на теоретичні положення і  принципи,  а також практичні дані і  факти.  Вони використовуються для пояснення спостережуваних економічних явищ з точки зору сукупності наукових положень і вимог. Наприклад, теоретичний аналіз економічної діяльності фірми починається з простого припущення, що вона буде прагнути до підвищення сукупного прибутку. Теорія планування використовує дане припущення, щоб обгрунтувати плани підприємства з вибору виду продукції, що випускається, набору необхідної робочої сили, закупівель матеріальних ресурсів для організації виробництва певної кількості товарів і отримання максимального обсягу прибутку. Внутрішньо - фірмове ринкове планування пояснює, яким чином фірми обгрунтовують плани свого виробництва в залежності від величини діючих цін на основні економічні ресурси - робочу силу, капітал і сировину, а також і від очікуваних цін на майбутню продукцію.

Планова наукова та практична діяльність на вітчизняних підприємствах тісно  пов'язана з широкими економічними цілями і діями і, природно, з багатьма навчальними дисциплінами як загально, так і спеціального циклу підготовки сучасних економістів - менеджерів. Це перш за все такі основні предмети навчального плану, як маркетинг, менеджмент, економіка підприємства, організація виробництва, нормування праці, технологія галузі, управління витратами, бухгалтерський облік, статистика та інші, що формують рівень кваліфікації молодих фахівців. Між ними та плануванням існує тісний багатостороння залежність. Маркетингову та планову діяльність практично неможливо відокремити одну від іншої в сучасному виробництві та підприємництві. Маркетинг, як процес передбачення, управління та задоволення попиту на товари, послуги та ідеї за допомогою обміну, розглядається в умовах ринку основою прийняття всіх інших планових, організаційних та управлінських рішень.

У ході планування діяльності підприємство повинно також враховувати свої сильні і слабкі сторони в сфері  виробництва, технології, персоналу, фінансів, збуту і т.д. Плани маркетингу і виробництва повинні пов'язувати цілі підприємства, вимоги споживачів, ресурсні можливості, вплив як зовнішньої, так і внутрішнього середовища, вплив конкуренції, державне регулювання і т.п.

3 загальноекономічної точки зору  планування розглядається як  механізм, що замінює ціни та ринок у внутрішньому середовищі підприємства. У межах ринкової системи господарювання головним координатором дій її учасників є ціни. Саме ціни визначають вигідні для продавців і покупців обсяги та способи виробництва й споживання товарів. Підприємство як учасник ринкової системи також вимушене підкорятися ціновому механізму, закону попиту і пропозиції, оскільки воно не має можливості скасувати їх дію. Але у внутрішньому середовищі кожного підприємства механізм цін витіснений свідомими діями та авторитетними рішеннями власників та менеджерів. Керівники свідомо визначають головні напрямки внутрішньої діяльності підприємства. Підприємство ґрунтується на системі планових рішень. Поведінка та діяльність працівників визначаються та контролюються керівництвом підприємства.

У вільних ринкових відносинах внутрішньо - фірмове планування все тісніше  пов'язується з маркетингом і  менеджментом. Майбутнє, за прогнозами вищих керівників американських  фірм, швидше за все належить маркетингу і спробам захопити велику частку обмеженого ринку. Плановики змушені, як вчить сучасна школа маркетингу, «сходити зі своїх п'єдесталів в траншеї практики» .

Для підвищення ефективності внутрішньо - фірмового управління необхідно цілеспрямовано систематично формувати стратегічні альтернативи і приймати економічно цілеспрямовані управлінські рішення, адекватні можливостям підприємства.

Для ефективності економічного управління слід виконувати економічний  аналіз, що дозволяє оцінити основні  показники зростання, рентабельності, платоспроможності та ліквідності активів підприємства.  Управлінські рішення необхідно приймати на основі комплексного фінансово-економічного аналізу.

Система планування, згідно з теорією систем, може розглядатися із двох точок зору. Якщо елементами системи вважаються суб'єкти планування (керівники і розробники планів) та процеси обробки інформації, то система планування виступає як цілеорієнтована множинна сукупність суб'єктів планування або цілеорієнтована множинна сукупність процесів планування, між якими існують специфічні взаємозв'язки [14,ст.67].

1.2 Сутність, мета, завдання, функції та принципи планування  на підприємстві

 Сутність планування в умовах  ринкової економіки полягає в  науковому обгрунтуванні на підприємствах  майбутніх економічних цілей їх розвитку та форм господарської діяльності, вибору найкращих способів їх здійснення, на основі найбільш повного виявлення необхідних ринком видів, обсягів і термінів випуску товарів, виконання робіт і надання послуг і встановлення таких показників їх виробництва, розподілу і споживання, які при повному використанні обмежених виробничих ресурсів можуть привести до досягнення прогнозованих у майбутньому якісних та кількісних результатів. На нинішньому етапі розвитку для більшості підприємств головною метою планування є отримання максимального прибутку. За допомогою планування керівники підприємств забезпечують напрямок зусиль усіх працівників, які беруть участь у процесі виробничо-господарської діяльності, на досягнення поставлених цілей.

До завдань планування як до процесу практичної діяльності відносяться:

- формулювання складу майбутніх  планових проблем, визначення  системи очікуваних небезпек  або передбачуваних можливостей  розвитку підприємства;

- обгрунтування висунутих стратегій,  цілей і завдань, які планує здійснити підприємство в майбутній період, проектування бажаного майбутнього організації;

- планування основних засобів  досягнення поставлених цілей  і завдань, вибір або створення  необхідних коштів для наближення  до бажаного майбутнього;

- визначення потреби ресурсів, планування обсягів і структури  необхідних ресурсів і термінів  їх надходження;

- проектування впровадження розроблених  планів і контроль за їх  виконанням [58,ст.146].

У вивченні економічної поведінки  виробників і споживачів знаходять своє застосування два взаємопов'язаних методу наукових досліджень. Перший називається індуктивним і передбачає створення економічних теорій і принципів на основі збору та аналізу фактів. Другий - дедуктивний, або гіпотетичний, він означає формування нових економічних принципів, положень, починаючи з рівня теорії, яка потім за допомогою фактів підтверджується або спростовується. У ринковому плануванні дедукція та індукція - не протистоять, а взаємодоповнюючі методи економічних досліджень, які є орієнтиром при збиранні та систематизації емпіричних даних. Отже, сучасні економічна теорія та наукові методи дослідження, перш за все аналіз і синтез, служать фундаментом планування на підприємстві та перспективного прогнозування розвитку підприємств.

Планова наукова та практична діяльність на підприємствах тісно пов'язана з економічними цілями і діями і природно з багатьма навчальними дисциплінами циклу підготовки економістів-менеджерів. Це, перш за все, такі дисципліни, як маркетинг, менеджмент, економіка підприємства, організація виробництва, нормування праці, технологія галузі, управління витратами, бухгалтерський облік, статистика та інші.

У практиці планування можна  виділити три напрями планування: прогресивне, ретроградне і кругове.

Прогресивне планування (спосіб "знизу-вгору"). Планування здійснюється від нижчих рівнів підприємства до вищих.

Ретроградний  метод ("зверху-донизу"). У цьому випадку процес планування здійснюється, виходячи із планування підприємства, шляхом деталізації його показників зверху донизу по ієрархії. При цьому структурні підрозділи повинні перетворювати плани, що надходять, у плани своїх підрозділів.

Круговий  метод ("зустрічне планування").Він являє собою синтез вище зазначених методів. Круговий метод передбачає розробку планів у два етапи. На першому; етапі ("зверху-вниз") виробляється поточне планування за основними цілями. На другому етапі ("знизу-вгору") розробляється кінцевий план на основі деталізованих планів. При цьому, в плани включаються найбільш позитивні рішення [54,ст.15].

Процес планування як доцільна діяльність людей має свою технологію, яка є послідовністю робіт, що виконуються при складанні планів.

Процес планування складається  із наступних етапів:

Визначення  цілей планування. Вони стають вирішальними факторами при виборі форми і методів планування.

Аналіз  проблеми. На цьому етапі визначається вихідна ситуація на момент складання плану і формується кінцева ситуація.

Пошук альтернатив. На цьому етапі серед можливих шляхів вирішення проблемної ситуації вибирається найкращий, та розробляються необхідні дії.

Прогнозування. На цьому етапі формується уява про розвиток ситуації, яка планується.

Оцінка. На цьому етапі проводяться оптимальні розрахунки для вибору найкращої альтернативи.

Прийняття планового рішення. Вибирається і оформляється єдине планове рішення [58,ст.93].

Допоміжними засобами, що забезпечують процес планування, є  засоби, які дозволяють автоматизувати технологічний процес розробки планових рішень. Сюди входить технічне, інформаційне, програмне, організаційне і лінгвістичне забезпечення. Комплексне використання цих інструментів дозволяє створити автоматизовану систему планових розрахунків (АСПР).

Побудова системи планування повинна відповідати цілій низці  принципів, основними з яких є: цілеспрямованість, єдність і повнота, інтегрованість за змістом у часі, гнучкість, точність. Р. Акофф пізніше обґрунтував ще один принцип планування - принцип участі.

Принцип єдності полягає в тому, що планування повинно носити системний характер, тобто означає існування сукупності елементів планування їх взаємозв'язок, наявність єдиного напряму їх розвитку, орієнтованого на загальні цілі. Елементами планування на підприємстві є окремі підрозділи, що входять до нього та окремі складові процесу планування. Плани і процеси планування, які є в їх основі, повинні бути інтегрованими з орієнтацією на цілі, тобто вони мають бути змістовно пов'язаними. Змістова орієнтація досягається відповідністю системи планування і орієнтаційної структури підприємства. Взаємозв'язок між підрозділами здійснюється на основі координації на горизонтальному рівні, тобто на рівні функціональних підрозділів (виробничого відділу, відділу маркетингу тощо). Єдиний напрямок планової діяльності, загальні цілі всіх елементів підприємства стають можливими у рамках вертикальної єдності вш підрозділів (наприклад, підприємство - цех - бригада) та їх інтеграції.

Координація планової діяльності окремих функціональних підрозділів виражається) в тому, що планування жодної частини підприємства не можна здійснювати ефективно, якщо воно не буде пов'язане з плановою діяльністю його окремих одиниць. Крім того, зміни в планах одного із підрозділів повинні бути відображенні і в планах іншій підрозділів.

Інтеграція планової діяльності виражається в тому, що:

1) Кожна з підсистем планування діє, виходячи із загальної стратегії підприємства, окремий план - це частина плану більш високого підрозділу й підприємства в цілому.

2) Всі плани – це  не просто сукупність, набір документів, а їх взаємопов'язана та узгоджена система.

Узгодження планів може здійснюватися послідовно або паралельно (синхронно). Необхідність узгодженості планів усіх рівнів управління у всіх структурних підрозділах підприємства обумовлює послідовний характер узгодження. На великих підприємствах зі складною організаційною структурою процес планування здійснюється комбіновано "зверху-донизу" і "знизу-вгору" відповідно до так званого принципу "зустрічного потоку". Процедура планування у такому випадку передбачає багаторазовий процес узгоджень на кількох рівнях управління.

Принцип участі тісно пов'язаний із принципом єдності і полягає в тому, що кожний працівник підприємства стає учасником планової діяльності, незалежно від посади і від виконуваних функцій. Тобто, в процесі планування повинні брати участь усі ті, кого і воно безпосередньо стосується. При цьому, кожний із учасників планування одержує більш глибоке розуміння цілей підприємства, він отримує більш повну і об'єктивну інформацію про підприємство, про різні сторони його діяльності. Особиста участь працівників підприємства, в тому числі і рядових, призводить до того, що плани підприємства стають їх особистими планами. Застосування принципу участі сприяє тому, що працівники, займаючись плануванням, розвивають себе як особистість, у кожного із них з'являються нові мотиви до ефективної праці, а підприємство набуває додаткові ресурси для вирішення своїх майбутніх завдань. Планування, засноване на принципі участі, ще називають парсипативним, оскільки воно поєднує дві функції: оперативне керування і планування. Плани перестають бути "чимось" для керівників, керівники самі залучаються до їх складання.

Принцип безперервності передбачає здійснення процесу планування на підприємстві в рамках встановленого циклу і так, щоб розроблені плани безперервно змінювали один одного.

Процес планування повинен  бути безперервним, виходячи з важливих передумов:

- невизначеності зовнішнього  середовища та наявності непередбачених  змін, що і роблять необхідним постійне коригування планів підприємства відносно змін зовнішніх умов і відповідне їх виправлення та уточнення;

-   змінюються не  лише фактичні передумови, але  й уявлення підприємства про свої внутрішні цінності та можливості. Якщо підприємство не буде враховувати такі і зміни, запланований та отриманий результат може виявитися нікому не потрібним.