Выращивание репчатого лука на юге Украины

24

ЗМІСТ

ВСТУП

Забезпечення населення свіжою та переробною овочевою продукцією в умовах несприятливого зовнішнього і внутрішнього середовища є однією з найважливіших проблем сучасного продовольчого ринку.

Пропозицію і внутрішній попит на овочі повністю забезпечує вітчизняний виробник, однак близько 90% вирощених овочів припадає на приватні господарства. У формуванні загального обсягу попиту та пропозиції на імпортно-експортні поставки припадає близько 5 відсотків. На внутрішньому ринку щорічно спостерігається тенденція підвищення цін на овочеву продукцію (5–20%), що зумовлено інфляційними процессами, зростанням цін на добрива, паливно-мастильні матеріали та загальним подорожчанням продуктів харчування в Україні та світі.

Важливе господарське значення як овочева культура має цибуля ріпчаста. Цибуля ріпчаста, або її ще називають спірниця, цибульник, шапа, з'явилася у культурі дуже давно. Вона завжди вважалася дієвим засобом при лікуванні багатьох хвороб.

В Україні цибуля також традиційна культура. Страви народної кухні завжди славилися великою кількістю цибулі й часнику. Звичайно, люди в ті часи нічого не знали про особливі летучі речовини фітонциди, що володіють протимікробними властивостями, але вони помітили цілющу силу цибулі, і вже в перших травниках описували способи її застосування при різних хворобах.

Останніми роками після реорганізації багатьох сільськогосподарських підприємств овочівництво перейшло від екстенсивного типу виробництва до інтенсивного. Такі тенденції у першу чергу торкнулися виробництва таких поширених овочевих культур як цибуля, томати, огірки, буряки тощо. Основою інтенсивного виробництва є високоврожайні сорти та гібриди вітчизняного та закордонного виробництва, різні способи зрошення, особливо крапельне зрошення, обґрунтоване мінеральне живлення рослин і, звичайно, гарантований захист посівів цибулі ріпчастої від шкідників, хвороб та бур'янів. Саме тому метою проектування була розробка та удосконалення ряду елементів технології вирощування цибулі ріпчастої в умовах зрошення Півдня України. Для досягнення були заплановані слідуючи завдання:

- розрахувати рівні врожайності цибулі ріпчастої для умов Півдня України;

- підібрати гібрид для умов господарства;

- розрахувати оптимальні норми живлення та водопостачання рослин;

- розробити комплексну систему захисту посівів цибулі ріпчастої;

- розробити систему обробітку ґрунту для вирощування цибулі ріпчастої на запланований врожай.

РОЗДІЛ 1

ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

1.1. Біологічні особливості цибулі ріпчастої та вимоги до екологічних умов

Ріпчаста цибуля (Allium cepa L.) — дворічна рослина, що відноситься до родни Цибулевих. У перший рік життя вона формує цибулину, у якій накопичуються пластичні речовини, на другий рік із цибулини розвивається квітуча рослина, що дає насіння. Запах і гострий смак цибулі надає ефірна олія аллілпропілдисульфід, якої міститься в цибулині від 12 до 162 мг на 100 г сирої маси, у листках - у середньому 114 мг.

До ознак ріпчастої цибулі відносять форму цибулин, забарвлення зовнішніх сухих і м'ясистих лусок, кількість зачатків, кількість гнізд, розміри та щільність цибулин, скоростиглість, ступінь гостроти смаку, урожайність і лежкість.

Форма цибулин, обумовлена індексом, тобто відношенням висоти до поперечного діаметру, буває пласкою (індекс 0,50-0,75), пласкоокруглою (індекс 0,80-0,90), округлою (індекс 0,95-1,1), овальною (індекс 1,2-1,5), веретеноподібною або сигароподібною (індекс більше 1,5) [6].

По кількості зачатків цибулини бувають одно-, двох- і багатозачаткові. Кількість гнізд цибулі - це число цибулин, що розвиваються на одному дінці. Розрізняють цибулини одно- та багатогніздні. По величині цибулини можуть бути дрібними (маса до 50 г), середніми (60-120 г) і великими (більше 120 г); по щільності соковитих лусок - щільними, середньої щільності та пухкими; по скоростиглості - скоростиглими (строк вегетації до 80 днів), середньостиглими (80- 100 днів), середньопізніми (100-120 днів) і пізньостиглими (понад 120 днів); по ступеню гостроти смаку - гострі, напівгострі та солодкі (салатні) [3].

Гострі і солодкі (салатні) сорти ріпчастої цибулі розрізняються по вмісту сухих речовин, моносахаридів і сахарози та летучої фракції ефірних олій. Гострі сорти мають щільну цибулину та містять не менш ніж 15 % сухих речовин; із цукрів переважає сахароза. У солодких сортів цибулина велика, соковита, з меншим вмістом сухих речовин - не більше 13 %; переважають прості цукри. Напівгострі сорти займають за цими показниками проміжне положення між гострими та солодкими.

По відношенню сахарози до моносахаридів можна визначити гостроту цибулі: у цибулі гострих сортів це відношення більше 2, у напівгострих - 1-2, у солодких - менше 1. Смакові відмінності ріпчастої цибулі залежать від летучої фракції ефірної олії, що у гострих сортів становить 35 мг на 100 г сирої маси, у солодких - 8 мг. Закриті соковиті луски містять більше цукрів та ефірної олії, ніж відкриті. Летюча ефірна олія цибулі має фітонцидні властивості [2].

Цибулина складається із сухих лусок, соковитих лусок, відкритих і закритих, і вкороченого стебла — дінця. Сухі луски ріпчастої цибулі мають жовте, коричневе, червоно-фіолетове або біле забарвлення. Забарвлення сухих лусок ріпчастої цибулі обумовлені флавоноїдним барвником - кверцетином. Забарвлення м'ясистих лусок може бути білим, білим із прозеленню, з фіолетовим або бузковим відтінком.

Їстівна частина цибулини складається з укороченого стебла (дінця) і соковитих лусок (піхв), що облягають одне одного, які бувають двох типів - закритими й відкритими. Закриті луски розташовані на дінці й прикривають вегетативні й генеративні бруньки (зачатки), які дають початок новим цибулинам або квітконосним стрілкам. Відкриті соковиті луски у верхній частині звужуються й утворюють щільну, замкнуту шийку цибулини; при проростанні кожна така луска переходить в один трубчастий лист. Зріла цибулина має щільну сорочку, що складається з однієї-двох або трьох-чотирьох сухих лусок різного забарвлення. Сорочка захищає цибулину від випаровування вологи та проникнення мікроорганізмів. Зовнішня відмерла та здеревяніла частина дінця цибулини називається п'ятою.

Листки ріпчастої цибулі трубчасті, вкриті восковим нальотом, при основі товщають і переходять у соковиті луски, що утворюють цибулину. Основою листа охоплюється брунька і та ділянка стебла, на якій він розвивається. Кожен знову наростаючий лист проходить усередині охоплюючої основи, і виходить із неї на певній висоті, підтримуючи створене піхвами несправжнє стебло. При дозріванні цибулини зелена асимілююча частина листа відмирає. Разом із зеленими листами відмирають і піхви, зсихаючись, вони створюють щільну тонку «шийку» цибулини. Добре висохла шийка, замикаючись, захищає цибулину від проникнення хвороботворних організмів, такі цибулини добре зберігаються. Недостиглі цибулини мають товсту шийку [16].

Коренева система цибулі розвинена слабко, коріння спочатку струноподібні, потім з'являються розгалуження першого й другого порядків, густо вкриті кореневими волосками. Основна маса коренів розташовується в шарі ґрунту 5-20 см. У однолітньої цибулини коріннями покрита вся зовнішня частина дінця стебла. З відмиранням листків відмирають і коріння. У цибулини, посадженої в землю на другий рік її життя, нове коріння проростає навколо залишків торішнього коріння. У самому центрі дінця утворюється омертвілий шар, так називана «п'ята», по якій цибулину, що виросла з насіння, завжди можна відрізнити від цибулини, вирощеної із сіянки. У рослин цибулі, які утворюють не одну, а дві або кілька цибулин, нове коріння надалі закладається тільки з одного боку, п'ятка залишається збоку, завдяки цьому видалення цибулин від гнізда не ушкоджує їх.

Квітконосні стебла (стрілки) у цибулі, як і лист, порожні усередині, з характерним здуттям на одну третину їх висоти, несуть на собі шаровидне суцвіття - зонтик, що складається з великої кількості квіток (200-800 і більше). Бутони у суцвітті розпускаються як би в три яруси. Спочатку розпускаються бутони першого ярусу - це самі ранні квітки, від яких утвориться найбільш зріле насіння. Бутони другого ярусу в цей час розташовуються нижче. По мірі відцвітання попереднього ярусу квітконіжка бутонів наступного ярусу подовжується, розквітлі бутони завжди перебувають на поверхні суцвіття. Тривалість цвітіння залежить як від кліматичних умов, так і від особливостей сорту чи гібриду. Тривалість цвітіння зонтика 20 - 45 і більше днів [17].

Плід у цибулі - тригранна коробочка. При повному заплідненні в ній утворюється шість насінин. Насіння дрібне, чорного кольору, опукло-тригранної форми із щільною рогоподібною оболонкою. За чорний колір оболонки насіння ріпчастої цибулі називають «чорнушкою». В одному грамі міститься 250-400 штук насінин. За звичайних умов зберігання - схожість зберігається два-три роки. Щільна оболонка насіння погано пропускає воду, і без попередньої підготовки, насіння цибулі проростає повільно. Для набрякання насіння потрібна достатня кількість вологи. При посіві насіння у сухий шар ґрунту воно може не прорости. При посіві в оптимальні строки навесні у відкритий ґрунт сходи з'являються на 14-20-й день [20].

Сходи мають вигляд петельки, що утворена сім'ядолями і підсім'ядольним коліном. Через три-чотири дні, завдяки росту підсім'ядольного коліна та натягу, що створюється при цьому, сім'ядольний лист виходить на поверхню ґрунту разом з оболонкою насіння. Якщо в цей період ґрунт покритий кіркою, натягу виявляється недостатньо. У такому випадку нагору виходить нижня частина рослини - корінець. Такі рослини гинуть [4].

На початку рослини цибулі ростуть і розвиваються дуже повільно. У цей період вони особливо вимогливі до умов вирощування, їм необхідна достатня кількість вологи, поживних речовин і світла. Перший справжній лист у рослин утворюється через сім-вісім днів після появи сходів, наступні - через кожні п'ять - сім днів. З появою першого справжнього листа сім'ядольний лист відмирає, посіви в цей час виглядають пожовтілими. Але це явище закономірне.

При несприятливих умовах (посуха, нестача поживних речовин у ґрунті, утворення кірки на поверхні ґрунту) ріст листків припиняється і починається їх формування. Дрібна цибулина в цибульної рослини може утворитися при наявності двох-трьох справжніх листків, потім рослина впадає в стан спокою. Таке явище у цибулі має незворотній характер. Якщо в рослини припинилося листоутворення й почалося формування цибулини, зупинити його неможливо ніякими агротехнічними прийомами. Тому порушення агротехніки, особливо в перші 70-80 днів росту, може призвести до великих втрат урожаю.

Асиміляційний апарат цибульної рослини в 1,5-2 рази менше, ніж у моркви, коренева система якої охоплює в 2 рази більший об’єм  ґрунту та проникає в глибину в 4-5 разів глибше, ніж у цибулі. Тому слабке розгалуження коріння цибулі та неглибоке їх проникнення вимагає, щоб поживні речовини в період росту рослин перебували в зоні розташування основної маси коренів в легкодоступній формі.

Для формування великої цибулини рослина повинна мати певну кількість листків. Залежно від сорту, умов і зони вирощування рослина цибулі утворює від 4 до 30 листків. В умовах довгого дня та високої температури пластичні речовини із зеленої асимілюючої частини листків надходять у нижню частину - піхви, які надалі утворюють цибулину. На процес формування листків і початок відтоку пластичних речовин у цибулину великий вплив, поряд з іншими факторами, має світло.

Цибульним рослинам потрібно висока інтенсивність освітлення, особливо при вирощуванні їх з насіння. Слабке освітлення гальмує формування цибулини. Заростання посівів цибулі бур'янами, особливо в перший період росту, сповільнює розвиток рослин. У результаті цибулини або зовсім не утворюються, або велика кількість їх виявляється недостиглими, з товстою шийкою, непридатними для зберігання. Крім того, на засміченій ділянці навіть при достатній кількості поживних речовин у ґрунті рослини цибулі втрачають здатність засвоювати їх. Розміщувати цибулю потрібно на світлих незатінених ділянках [3,4].

Ріпчаста цибуля - рослина довгого дня. На півдні нашої країни цибулини утворюються при тривалості дня 13-14 годин. При запізненні з посівом час утворення цибулини зрушується на більш короткий день, у цих умовах період вегетації цибулі розтягується, цибулини довго не визрівають або не утворюються зовсім [9].

Цибуля належить до холодостійких культур. Насіння її проростає при температурі 3—5°С. У фазі 1—2 листків рослини легко переносять приморозки до 3—5°С. Оптимальна температура для росту цибулі 20—25°С, а максимальна — 30—35°С. У теплу погоду більш інтенсивно розвивається надземна маса рослин, а при низьких температурах — коренева система. Тому для одержання високих урожаїв висівати цибулю слід якомога раніше. Серед овочевих культур цибуля найбільш вимоглива до родючості ґрунту. Високі врожаї її отримують лише на легких родючих ґрунтах із слабкокислою або нейтральною реакцією [6].

Незважаючи на те, що листки цибулі характеризуються високою ксерофільністю, рослини мають підвищені вимоги до вологості ґрунту, особливо в період формування листкового апарату. Це пояснюється тим, що коренева система їх слаборозвинена і розміщена переважно в орному шарі ґрунту. У період дозрівання цибуля менш вимоглива до вологості. Зниження вологості ґрунту в цей період прискорює дозрівання, позитивно впливає на лежкість цибулин, запобігає ураженню їх шийковою гниллю. При підвищеній вологості у цибулин утворюється нова коренева система, що подовжує період дозрівання [39].

1.2. Агротехніка вирощування цибулі ріпчастої в умовах зрошення

Кращими для вирощування цибулі є супіщані ґрунти, легкі суглинки з pН 6,0—7,0. Ґрунти не повинні запливати і повинні бути добре аерованими. Кислі ґрунти (рН 5,5) непридатні для вирощування цибулі. На таких ґрунтах необхідно проводити вапнування під основний обробіток ґрунту. На ґрунтах з лужною реакцією (рН 8,0 і більше) з осені необхідно проводити гіпсування з розрахунку 3-5 тонн фосфогипсу на 1 га [12].

В умовах суходолу найкращим попередником для цибулі ріпчастої є чорний або зайнятий пар. Непогані результати дає висів цибулі після культур, які рано звільняють поле. Це дає можливість підготувати ґрунт методом напівпару. Не бажано цибулю розміщувати відразу після картоплі та капусти. На колишнє місце цибулю повертають не раніше ніж через 3 роки на легких ґрунтах і через 5 років на важких [34].

В умовах зрошення, де є можливість регулювати водний режим, кращими попередниками є зернові колосові культури, та ті, що залишають чистим від бур'янів поле, розташованих після багаторічних трав або після внесення гною.

Цибуля належить до культур, що пред'являють підвищені вимоги до підготовки ґрунту. Це пояснюється слабко розвинутою і розташованою на поверхні кореневою системою та дуже повільним ростом рослин у перший період після посіву. У зв'язку з тим, що насіння має тривалий період проростання, а рослини в початковій фазі розвитку ростуть повільно, бур'яни в цей момент можуть істотно знизити продуктивність або повністю знищити культурні рослини. З цієї причини основні заходи щодо підготовки ґрунту необхідно проводити восени. Якщо багаторічні бур'яни сильно засмічують поле, то починати обробку треба із внесення гербіциду по вегетуючим бур'янам з урахуванням часу для повного спрацьовування препарату. Для цієї мети застосовують раундап 36% в.р. ( глифосат) у дозі 2-6 л/га або його суміші з гербіцидами групи 2,4 - Д (3+2 л/га) з урахуванням особливостей внесення [35].

Після збирання попередника або через необхідний період для спрацьовування гербіциду після його внесення проводять лущення ґрунту дисковими лущильниками типу ЛДГ - 10А на глибину 6-8 см або дисковими боронами типу БДВ - 6,5, БДТ - 7,0 на глибину до 12 см. Через 12-15 днів проводять повторне лущення плугами - лущильниками ППЛ - 10-25 на глибину 12-18 см. Через 15 - 20 днів проводять глибоку оранку на 27 - 30 см, а при меншому орному шарі на всю його глибину із щорічним поглибленням на 1-2 см. Оранку краще проводити ярусними плугами ПЯ- 3-35, ПНЯ- 5-35, ПНЯ- 4-42, що досить ефективні в боротьбі з бур'янами [37]. Перед оранкою вносять органічні ( 30-50 т/га перегною) і часткову дозу фосфорно-калійних добрив ( доза залежить від розробленої системи живлення рослин). Внесення свіжого гною під цибулю недоцільне через погіршення дозрівання та лежкости цибулин [1].

У системі обробітку ґрунту важливе місце приділяється осінньому вирівнюванню поверхні поля планувальниками типу МВ-6, ВП-8, КЗУ-0,3. Після планування система підготовки ґрунту здійснюється по типу напівпарового обробітку ґрунту: систематично проводять кілька культивацій по мірі відростання чергової хвилі бур'янів. Перед відходом у зиму проводять чизелювання на глибину 16-18 см. Ретельно проведена осіння підготовка ґрунту є запорукою одержання високих урожаїв цибулі. Навесні операції по підготовці ґрунту до посіву повинні бути зведені до мінімуму з метою збереження ґрунтової структури й капілярності. Звичайно проводять боронування легкими або середніми зубовими боронами або культивацію на сильно ущільнених ґрунтах на глибину посіву. Найчастіше застосовується «нульовий» обробіток ґрунту, коли сівалка є першим знаряддям, що використовується навесні [38].

Обов'язковою умовою для вирощування цибулі в однолітній культурі є наявність пневматичної сівалки точного висіву, тому що цибуля дуже гостро реагує на норму висіву. При загущенні вона дозріває швидко, але утворює дрібну цибулину. При зрідженому посіві цибулина крупніше, тому що цибуля продовжує увесь час рости, але шийка не визріває і виникають проблеми при зберіганні. В останні роки великою популярністю користуються сівалки «Гаспардо», «Стенхей», «Аккорд» [20].

Посів проводять якомога раніше, з першою ж нагодою виходу в поле. У південних районах це березень, у деякі роки навіть лютий. Допускається посів на півдні України до 1 декади травня. Глибина посіву насіння 2,5 - 3,0 см - для поверхневого зрошення, 1,5 - 2 см - для краплинного зрошення. Норма висіву насіння становить 4-5 кг/га. Кількість рослин повинна становити 800-1200 тис./га. Для одержання великої цибулини застосовують зріджений посів нормою висіву насіння 600 - 800 тис. рослин на га [22].

Схеми посіву при вирощуванні із застосуванням систем краплинного зрошення можуть бути наступними: 70+30+30+30 (відстань між краплинними лініями 100+60), 60+16+16+16+16+16 (108+32), 62+14+14+14+14+14+14+14 (104+56), 70+10+10+10+10+10+10+10 (100+40), 70+20+20+20+20+20+20+20 (130+80), 60+20+20+20+20+20 (120+40) см. Відстань між насінинами повинна коливатися в межах 4-7 см [30].

Якщо ґрунт занадто пухкий, то до або після посіву проводять прикочування посівів кільчасто-шпоровими котками, особливо після сівалок вітчизняного виробництва (СО - 4,2 і інші.). Також прикочування проводять у випадку нестачі вологи для її підтягування з нижніх шарів ґрунту. Особливо варто стежити за можливою появою ґрунтової кірки [29].

Внесення добрив при краплинному зрошенні має ряд особливостей у порівнянні з іншими способами поливу. Органічні добрива вносяться під основний обробіток ґрунту. Внесення розрахункової кількості мінеральних добрив розділяється на два етапи: основне внесення та фертигація (внесення добрив з поливною водою). Звичайно в основне внесення дають по 10-20% азотних, 50-70% фосфорних, 30-50% калійних добрив. Для основного внесення можна використовувати різні види поганорозчинних добрив: суперфосфат, амофоси, нітроамофоска, азофоски, тукосуміші та ін. Як приклад основного внесення добрив можна назвати застосування нітроаммофоски в дозі 200-700 кг/га. Добрива краще вносити стрічковим способом у зону майбутніх рядків овочевих культур при ширині стрічки 20-25 см за допомогою дообладнування культиваторів-рослинопідживлювачів КРНВ-4,2, КРНВ-5,6 і ін. [1].

Норми добрив для фертигації розділяють по періодах вирощування (фазам розвитку) цибулі залежно від потреби рослин в елементах живлення й розраховують у кг/га/день на кожен день вегетаційного періоду. Для фертигації використовують тільки повністю розчинні добрива, вільні від натрію, хлору та інших шкідливих домішок: моноамоній і монокалій фосфати, калійну, аміачну, кальцієву селітри, сульфат калію, калімагнезію, карбамід, кристалони, поліхелати та інші комплексні добрива [33].

Можливе застосування як добрив технічної азотної та ортофосфорної кислот. При цьому вони одночасно виконують функцію промивання системи краплинного зрошення від сторонніх домішок.

Цибуля є однією з найбільш вимогливих культур до забезпечення водою. Вологість ґрунту в зоні розміщення основної маси коренів повинна підтримуватися до початку утворення цибулин не нижче 80%, в період формування цибулин не нижче 70% НВ. Підтримування вологості на оптимальному для даної фази розвитку рослин рівні є основним принципом краплинного зрошення. Поливні норми, а отже й режим поливу, визначаються кількістю вологи, що випаровується, і кількістю вологи, що споживається рослинами, і контролюються за допомогою контрольно-вимірювальних приладів (тензіометрів), розробляються й коректуються для кожної ділянки індивідуально. Поливи припиняють орієнтовно за 20 днів до збирання. У період дозрівання поступово знижують вологість ґрунту, що позитивно впливає на лежкість цибулин і попереджує їх ушкодження сірою та шейковою гнилями [20].

Збір врожаю починають тоді, коли у цибулі полягло перо, закінчився відтік корисних речовин з листків і закрилася голівка. Якщо погода несприятлива, то при виляганні 70% пера, цибулю укладають у валки, щоб прискорити відтік корисних речовин. При відрізанні пера варто стежити за довжиною шийки. Вона повинна бути в межах від 2 до 5 см [19].

Продукція, що буде закладена на зберігання повинна бути доспілою, чистою, здоровою, без поранень і сонячних опіків, із закритою шийкою. Найкраще зберігати цибулю в контейнерах ємністю 300—500 кг, або в сітках. Періодичність провітрювання — 1 раз у тиждень. Оптимальна температура для зберігання +1…+20С. Цибулю краще зберігати при вологості повітря 80-85% [28].

1.3. Шкідники та хвороби цибулі ріпчастої

У більшості країн світу захист рослин розглядається як одна з найбільш перспективних умов одержання стабільно високих урожаїв сільськогосподарських культур.

За даним ФАО, потенційні втрати врожаю від шкідників, хвороб і бур'янів становлять 25-30%, а в роки масових розмножень вони можуть досягати 60%. Тому сучасні технології обробки сільськогосподарських культур обов'язково передбачають комплекс заходів, спрямованих на зниження чисельності шкідливих організмів, хвороб і бур'янів.

За структурою загальних обсягів заходів щодо захисту рослин понад 57% доводиться на боротьбу з бур'янистою рослинністю. Площі обробок інсектицидами виросли на 24% і становлять 13% посівних площ. Менше (в 2,9 рази) стали використовуватися фунгіциди [20].

Цибуля одна із самих чутливих до засмічення культур. Критичний період, протягом якого цибуля найбільше знижує врожай від бур'янів, 40-50 днів від появи сходів. У системі боротьби використовують агротехнічні та хімічні засоби. З агротехнічних особливу увагу приділяють дотриманню сівозмін, а також ретельній осінній підготовці ґрунту. З хімічних засобів боротьби застосовують систему обробки гербіцидами різної дії. Проти дводольних бурянів рекомендують вносити Гоал нормою 0,5 л/га, проти однодольних – Набу нормою 1-3 л/га, Поаст – 1-3 л/га. Необхідно пам'ятати, що рослини цибулі найбільш сприйнятливі до впливу гербіцидів у фазу "батіжка". Тому у цю фазу застосування будь-яких гербіцидів не допускається [24].

Гербіциди, що застосовуються на вегетуючих бур'янах, найбільше раціонально вносити дрібно. За одну обробку вноситься 1/3 норми, але при цьому фаза розвитку бур'янів повинна бути мінімальною: у злакових не більше 2-х справжніх листів. Чим менше фаза розвитку бур'янів, тим вони більш чутливі до дії гербіциду. Такі обробки проводяться раз у тиждень, при цьому знищується на самому початку розвитку кожна наступна хвиля бур'янів. Гербіциди в таких дозах не роблять гнітючої дії на культурні рослини або ця дія мінімальна [20].

Хвороби на цибулі ріпчастій виявляються як у період вегетації, так і при зберіганні (додаток А). Найбільшу загрозу для вегетуючих рослин цибулі становить несправжня борошниста роса або пероноспороз (зб. Peronospora destructor) [27].

Під час вегетації рослин конідії поширюються за допомогою повітря, комахами, сільськогосподарськими знаряддями, з краплями дощу і т.д. Їх утворюється величезна кількість — до 20 тис./см2 на ураженій листовій поверхні. Першорядне значення в збереженні інфекції пероноспорозу цибулі мають хворі посадкові цибулини, у яких зберігається міцелій гриба. Крім того, патоген перезимовує в коренях багаторічних видів цибулі.

Захворювання проявляється у вигляді дифузного та місцевого ураження. На насінниках при висаджуванні заражених цибулин спостерігається дифузійне ураження. Спочатку рослини розвиваються нормально, а через 2-4 тижні листки на них стають жовтуватими, восковий наліт слабкий або відсутній, форма видозмінюється: замість округлої (у поперечному перерізі) стає ланцетоподібною і пласкою. При сильному ураженні листки в'ялі, у вологу погоду покриваються суцільним сіро-фіолетовим нальотом, що складається з конідієносців і конідій. Останні попадають на здорові рослини, проростають і відбувається вторинне зараження - місцевий прояв хвороби. Спочатку на листках утворюються жовтуваті овальні плями різного розміру, які швидко розростаються й покриваються сіро-фіолетовим нальотом. Часто листки в місцях ураження згибаються верхівкою долілиць. Потім наліт поширюється на всю поверхню уражених листків, внаслідок чого останні відмирають.