Аналіз сиситеми менеджменту на прикладі власної фірми-легенди ПП «Солодке життя»

    МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ,МОЛОДІ ТА СПОРТУ  УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ 

    Кафедра Управління персоналом і економіки  праці 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА 

з дисципліни: «Основи менеджменту»

на тему: «Аналіз сиситеми менеджменту на прикладі власної фірми-легенди ПП «Солодке життя» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Виконала:

    студентка групи ГП-220                                                                                  Шостак А.М 
 
 

    Перевірив:                                                                                                      Зубрицька Я.О 
 
 
 
 
 

    Запоріжжя

    2011

Зміст

1.Вступ

2.Основна характеристика підприємства.

3.Система планування на фірмі.

4.Сутність організації на прикладі фірми.

5.Система моральної  та матеріальної мотивації до праці на підприємстві.

6.Сутність системи  контролю на  фірмі.

7.Процесс комунікації.

8.Список використаної  літератури. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Економічне  становище окремого підприємства (фірми) і економіки в цілому визначають три основні фактори: рівень техніки і технології; якість робочої сили і задіяність мотивації до праці; організація і управління виробництвом. Останній фактор є системоутворюючою умовою виробництва і впливає на два інших. Він має й самостійне значення, що визначається як менеджмент, тобто процес організації та управління виробництвом з метою підвищення його ефективності та збільшення прибутку.

     Менеджмент фірми передбачає пошук „золотої середини", при якій позитивні фактори переважатимуть. Все це без сумніву лягає на плечі менеджера, який виступає головною особою, управляючим не тільки процесом виробництва, а й соціальними процесами. Менеджмент фірми будується з урахуванням залучення до роботи професіоналів - управляючих (менеджерів). Участь персоналу в процесі управління не суперечить теорії та практиці менеджменту. Навпаки, вона робить виробничий процес більш демократичним, знижує рівень конфліктних ситуацій, страйків, є стимулом до підвищенння якості праці, зміцнення виробничої дисципліни. Однак не можна забувати, що добре все, що в міру. Кожний повинен займатися своєю професійною справою, інакше негативних наслідків не уникнути. Добираючи персонал для участі в управлінні, необхідно звертати увагу насамперед на рівень кваліфікації працівників, їх націленість на вирішення виробничих, інноваційних, збутових проблем. Не треба забувати, що коли у прийнятті рішень беруть участь надто багато осіб, то життєвий цикл вирішуваної проблеми надто подовжується. Розширення масштабів участі персоналу в управлінні може призвести до виникнення угрупувань та конфліктів між ними, а також знизити активність і відповідальність управляючих (менеджерів). Можливі й інші негативні наслідки, зумовлені не тільки виробничими, економічними, а й політичними міркуваннями, носіями яких можуть бути представники персоналу фірми.

     У процесі діяльності фірми менеджмент як система управління виконує чотири основні функції: планування, організація, директування та контроль.Планування - основа успішного здійснення всіх наступних рішень ділової одиниці  бізнесу. Саме тут закладається базис організації роботи фірми.Планування ставить мету підприємства (фірми) на перспективу, аналіз способів її реалізації та ресурсного забезпечення. Довгострокове планування є сферою діяльності великих фірм, а оперативне, поточне - необхідний елемент управління на малих підприємствах (фірмах).

     Організація - специфічна діяльність з налагодження координації внутрішньовиробничих осередків фірми для оптимального використання ресурсів, а також роботи адміністрації, допоміжного персоналу  та відповідальності їх.Організація реалізує систему принципів мікросоціального менеджменту, гуманізація виробничих стосунків - потребує максимального обліку індивідуального потенціалу кожного працівника; ділове партнерство - передбачає згуртування різних груп працівників для розквіту фірми; економічний децентралізм - робить ставку на самостійність прийняття адміністративно-господарських рішень кожною ланкою фірми та ін.

     Директування - включає три компоненти: мотивацію, лідерство та комунікацію. Мотивація - процес, завдяки якому менеджер спонукає до праці для досягнення мети, організації як засобу задоволення власного бажання. Лідерство - це вплив на інших для реалізації мети фірми. У сфері бізнесу менеджер є лідером тоді, коли він може впливати на всі підпорядковані йому підрозділи, спрямовуючи їх зусилля на виконання завдань фірми. Комунікація - це процес, пов'язаний з міжособистим та організаційним спілкуванням при передаванні інформації всередині підрозділів фірми. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 1

     Приватне  підприємство «Солодке життя» займається виготовленням та реалізацією усіх видів кондитерських виробів:торти,цукерки,тістечка, карамель,шоколад.

     У майбутньому даний асортимент продукції  буде розширений, з урахуванням смаків потенційних споживачів. Технологія виробництва використовує спеціальні рецепти та новітнє обладнання. Конкурентоздатність фірми забезпечується виготовленням продукції високого ґатунку, високим рівнем обслуговування споживачів. Слід також акцентувати увагу на високоякісній натуральній сировині, що використовується підприємством, а також відсутністю в складі солодощів синтетичних замінників та барвників, які хоча і зменшують вартість кінцевих кондитерських виробів, але в умовах сучасного прагнення до вживання натуральних, якісних продуктів харчування є зовсім не популярними серед споживачів. Вигідне місце розташування ПП "Солодке життя", орієнтація на покупця із середнім рівнем доходу, використання сучасних рецептур та натуральних продуктів забезпечить певні конкурентні переваги новостворюваного підприємства на регіональному ринку та дозволить завоювати певну його долю, надасть можливості до її збільшення в майбутньому.

     Система менеджменту:

     Центральним елементом системи менеджменту  є якість обслуговування.Завдяки персоналу ця система приводиться в дію. Керівництво повинно визначити обсяг знань, досвід та рівень підготовки персоналу, які необхідні для виконання функцій системи. Керівництво повинно регулярно отримувати фінансові звіти про діяльність у сфері якості для того, щоб мати можливість контролювати та взаємозв’язувати їх з іншими економічними показниками, такими, наприклад, як збут, товарообіг, умовно чиста продукція, з метою прийняття обгрунтованих рішень. Ефективне управління персоналом можливо лише в результаті взаємодії, послідовних і координованих зусиль обох суб’єктів управління. Щоб бути ефективним, процес управління персоналом в організації має будуватися за певними принципами. Принципи управління персоналом входять до системи принципів менеджменту.Найважливіші:цілеспрямованність,послідовність процесу управління, дотримання морально-етичних норм. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 2

     Планування - це процес визначення головних цілей  організації, ресурсів, необхідних для  їх досягнення, та політики, направленої на придбання та використання цих ресурсів. Планування має на меті довгострокове забезпечення результативності підприємства і освоєння його нових можливостей. Планування розпочинається із розробки загальних цілей, далі визначаються конкретні, деталізовані цілі на заданий період, визначаються шляхи та засоби їх досягнення, і нарешті, здійснюється контроль за досягненням поставлених цілей. При цьому планування, передбачаючи майбутнє, завжди ґрунтується на визначених гіпотезах стану оточуючого середовища.

     Глобальна мета: задовольнити потреби споживача,надаючи змогу зекономити свій час та гроші, зробити продукцію доступним для споживача із середніми доходами.

     Місія: виговлення солодощів з натуральних продуктів, удосконалення рецептури приготування та технології виробництва, високий рівень обслуговування,отримання прибутків.

     Стратегія: -статегія організації(впровадження системи  контролю якості на всіх стадіях технічного процесу переробки,суворе дотримування правил)

     -стратегія  сегментації(націлена на сегменти споживачів з низьким і середнім доходом, які хотіли б отримати високоякісний продукцію за помірними цінами)

     -стратегія  маркетингу,продажу та збуту(значне розширення асортименту своєї продукції, спеціальна маркетингова програма, спрямована на стимулювання попиту.

     - стратегія продажів(поширювання рекламної інформації в засобах масової інформації)

     Орієнтири:

     1)максимілізувати  прибуток

     2) поширити кількість рекламних оголошень в СМИ

     3)збільшення  обсяг збуту за рахунок обсягів  клієнтури на 20%.

          Завдання:

     1)збільшити  прибутки у 2012 році на 20%.

     2)збілишити  витрати на рекламу на 2% за  рахунок збільшення обсягів збуту

     3)збільшити  обсяг збуту за рахунок обсягів  клієнтів 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 3

     Організація – це функція управління, в межах якої здійснюється розподіл робіт поміж окремими робітниками та їх групами та узгодження їх діяльності. Реалізація функції організації здійснюється у процесі організаційної діяльності.

       Організаційна діяльність – це  процес, за допомогою якого керівник  усуває невизначеність, безладдя, плутанину та конфлікти поміж людьми щодо роботи або повноважень і створює середовище придатне для їх спільної діяльності. 

     При використанні цієї схеми управління:

   Директор  визначає,формує,планує,здійснює та координує всі види діяльності.Також на директора покладаються такі повноваження: укладення договорів на придбання і постачання товарів і товарних груп на суму не вище встановленого ліміту;здійснення контролю за виконанням товарознавцями, завідувачами секціями своїх зобов'язань.

   Начальник відділу з виготовлення солодощів  вживає заходи щодо виготовлення продукції,забеспечує своєчасне виготовлення солодощів.

   Начальник відділу кадрів вирішує питання найму, звільнення, переведення працівників, контролює їх розстановку і правильність використання у підрозділах підприємства.

   Начальник фінансового відділу організує фінансову діяльність підприємства, спрямовану на забезпечення фінансовими ресурсами виконання планових завдань; забезпечує своєчасне надходження доходів.

   Начальник відділу збуту вживає заходів щодо виконання плану реалізації продукції;забезпечує контроль за виконанням підрозділами підприємства замовлень.

   Кондитер 1,2,3 ведуть процес виготовлення продукції; розробляють рецептури та технологію виготовлення солодощів на заказ.

   Кадровик 1,2 виконують роботу щодо забезпечення організації кадрами необхідних професій, спеціальностей і кваліфікації.

   Бухгалтер організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх операцій з виготовлення продукції; складає і подає у встановлені строки фінансової звітності.

   Економіст розробляє і організовує впровадження заходів щодо підвищення продуктивності, ефективності та рентабельності виробництва, якості продукції; проводить роботу з удосконалення планування економічних показників діяльності підрозділів.

   Реалізатор 1,2 реалізують виготовлену продукцію. 

     -Лінійна  організаційна структура розподілу праці

     -4 рівня управління

     -Ступінь  складності структури:проста,тому  що працівники та організаційні одиниці об'єднані у великі функційні відділи, такі як відділ з виготовлення солодощів,відділ кадрів,фінансовий відділ, відділ реалізації. За інтеграцію та координацію відповідають директор і менеджери вищого рівня.

     -Ступінь  формалізації:фомалізована.

     -Ступінь  централізації:централізована,тому  що кількість розв’язків прийнятих на середньому й низовому рівнях велика. 
 
 
 
 
 
 
 

Розділ 4

     Мотивація - це процес спонукання людини або групи  людей до досягнення цілей організації  і включає в себе мотиви, інтереси, потреби, захоплення, мотиваційні установки або диспозиції, ідеали і т. п. У широкому розумінні мотивація іноді визначається як детермінація поведінки взагалі. В процесі праці у людей цілеспрямовано формується заінтересоване відношення до неї та її результатів, оскільки мотивація посилює бажану поведінку людини, дає напрямок поведінки і грунтується на внутрішніх і зовнішніх факторах або на мотивах і стимулах. Для формування трудової мотивації найбільше значення має характер засвоєних індивідуумом трудових норм і цінностей, що придають зміст усій подальшій трудової діяльності, що визначають спосіб життя.

     Мотивація праці - найважливіший фактор результативності роботи, і в цій якості вона складає  основу трудового потенціалу працівника, тобто всієї сукупності властивостей, що впливають на виробничу діяльність. Трудовий потенціал складається з психофізіологічного потенціалу (здібностей і схильностей людини, її здоров'я, працездатності, витривалості, типу нервової системи) і особистісного (мотиваційного) потенціалу. Мотиваційний потенціал відіграє роль пускового механізму, що визначає, які здатності й у якому ступені працівник буде розвивати і використовувати в процесі трудової діяльності. Системи матеріального стимулювання повинні бути прості і зрозумілі кожному працівнику,бути гнучкими, що дають можливість відразу ж заохочувати кожен позитивний результат роботи. Розміри заохочення повинні бути економічно і психологічно обґрунтовані (більше і рідше; частіше, але менше). Заохочення персоналу важливо організувати за такими показниками, що сприймаються кожним як правильні.

     Системи заохочень повинні формувати  в працівників відчуття справедливості матеріальних винагород і сприяти  підвищенню зацікавленості працівників  у поліпшенні не тільки індивідуальної роботи, але і роботи в «ділових стосунках» з іншими співробітниками. Працівники повинні бачити чіткий взаємозв'язок між результатами.

     Матеріальна мотивація працівників до праці:

     1)заробітна  плата на вередньому рівні  у місті для кожної категорії  персоналу.

     2)до  заробітної плати додається % від виконання роботи зверх  норми.

     3)премії:за  сумлінну працю та перевиконання  плану,за залучення нових клієнтів.

     Моральна  мотивація працівників до праці:

     1)відпустка  1 раз на рік

     2)можлівість  кар’єрного зростання

     3)занесення на дошку пошани,та нагородження почесними грамотами найкращих робітників року. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 5

     Контроль - це процес забезпечення досягнення організацією своєї мети.

     Контроль  — багатоаспектне поняття. Якщо відмежуватись  від конкретної сфери контролю, то суть його полягає в замірах і аналізі проходження та здійснення певних операцій, пов'язаних з реалізацією планів та програм, використанні одержуваної інформації для коригуючих дій.

     Суб'єктами контролю виступають державні, відомчі  органи, громадські організації, колективні і колегіальні органи управління, лінійний і функціональний апарат підприємств та об'єднань.

     Об'єктами контролю є: місії, цілі і стратегії, процеси, функції і завдання, параметри  діяльності, управлінські рішення, організаційні формування, їх структурні підрозділи та окремі виконавці.

     Правильна постановка контролю вимагає дотримання діалектичної єдності трьох його стадій: установлення фактів, критична їх оцінка, розробка заходів впливу на керований об'єкт у потрібному напрямку.

     Контроль  є необхідним в силу тих обставин, що на керований об'єкт завжди діють  збурювальні фактори (несприятливі погодні умови, несвоєчасна постановка комплектуючих агрегатів, запасних частин, зміна кон'юнктури ринку  та ін.), і виникає потреба мати оцінну інформацію, щоб адекватним чином відреагувати на нову ситуацію.

     Найвищий  рівень керівництва ПП «Солодке життя» виконує 3 види контролю: фінансовий(зорієнтований на фінансову сферу підприємства і передбачає нагляд за надходженням і використанням його фінансових ресурсів),виробничий(спрямований на підтримання перебігу виробничих процесів у запланованому режимі. Дає змогу ефективно керувати запасами матеріалів, забезпечувати високу якість продукції та її виробництво відповідно до планових завдань),маркетинговий(спрямований на оцінку рівня реалізації та ефективності маркетингової концепції підприємства і передбачає зіставлення витрат на стимулювання збуту товарів і надходжень від збільшення їх продажу).

     Здійснення  контролю на фірмі проводиться завдяки  наступним засобам:

• фактичні результати порівнюються із запланованими
• проведення фізичних перевірок матеріалів на відповідність встановленим вимогам
• письмові звіти підлеглих 2-ого та 3-ого рівню щомісячно
• загальна звітність керівників і встановлення стандартів
• щомісяця,щороку та щоквартально корегування результативності праці
• особисті спостереження керівників
• письмові нотатки щотижнево
• оголошення даних про результати діяльності кожного працівника,доступні для всіх

Розділ 6

     Комунікація - це обмін інформацією між людьми, за допомогою слів, букв, символів, жестів, через які висловлюється відношення одного працівника до знань і розумінь іншого, досягається довіра і взаємоприйнятгя поглядів. Це необхідний елемент в діяльності менеджера, який спілкуючись з підлеглими, одержує інформацію для при-йнятгя рішень, підтримує ділові контакти з партнерами. Якщо усунути комунікацію, то організація перестає бути керованою, її діяльність набуває хаотичного, нескоординованого характеру.

     Основна роль комунікацій у поєднанні  всіх функцій менеджменту, в досягненні бажаної поведінки окремих осіб чи колективу в організації.

     Ефективність  комунікацій залежить від якісного передавання керівником ідей та управлінської інформації і правильного сприйняття їх підлеглими.

     Метою комунікацій є розуміння і  осмислення переданої інформації. Часто  інформація при передаванні може бути спотворена, що спричиняє неправильне  розуміння її і, як наслідок, прийняття неправильного рішення. Тому ефективними є такі комунікації, за яких отримане повідомлення якомога ближче за значенням до первинного. Однак це ще не означає, що зміст повідомлення має однакове значення для всіх учасників комунікаційного процесу.

     Комунікація не обмежується простим передаванням. Вона має здійснюватися так, щоб  надіслана інформація мотивувала дії  того, кому вона адресована. А це можливо  за умов, коли обидві сторони впевнені в тому, що рішення і відповідні дії на основі даної інформації змінять ситуацію на краще. Тому інформація повинна бути достовірною, своєчасною, повною і релевантною (тобто прямо чи опосередковано стосуватися об'єкта управління). 
 

     Схема організаційної структури комунікацій  у фірмі:

           На підприємстві такі види  комунікацій як:

     Горизонтальні комунікації-обмін інформацією між робітниками різних відділами та іншими структурними підрозділами, в результаті чого досягається координація і узгодження діяльності для досягнення загальних цілей організації.Горизонтальні комунікації здійснюються між особами, які знаходяться на одному рівні ієрархії. Такий обмін інформацією забезпечує координацію діяльності (наприклад, між віце-президентами з маркетингу, фінансів, виробництва). Ефективність горизонтальних комунікацій досягає 90% і пояснюється значним рівнем розуміння працівниками характеру роботи своїх колег і проблем, що виникають у функціонуванні суміжних підрозділів.

     Низхідні  комунікації -ставиться задача довести до відома і свідомості вищих рівнів, стратегічні напрямки майбутньої діяльності.

     Висхідні комунікації, як правило, здійснюються у формі звітів, пропозицій і пояснювальних записок. Метою їх є оповіщення вищого ешелону влади (вищого керівництва) про те, що робиться на більш низьких рівнях ієрархічної системи.

     Неформальні комунікації - не передбачені організаційною структурою. Практика свідчить, що значна частина комунікацій здійснюється неформально, за допомогою незапланованих керівництвом способів. Особливо слід підкреслити,що неформальними каналами комунікацій передається значна частина достовірної інформації. Неформальна інформація буває досить корисною для доповнення інформації, отриманої через формальні канали комунікації. Ця інформація є цінною для керівника, однак не можна допускати, щоб система розповсюдження чуток виступала замінником формальних каналів комунікації. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Список  використаної літератури

1. Кірейцев Г.Г.Фінанси підприємств. – К.ЦУЛ/ - 2002г. – с 206
2. Лихота У.П.Фінансова стратегія управління підприємством // Фінанси України. – 2001. - № 1
3. Онищенко С.В.Фінансове планування – основний елемент управління фінансами підприємства // Фінанси України. – 2000. - № 9
4. Поддерьогін А.М.Фінанси підприємств. – К.: КНЕУ,1999. – с. 288 – 302
5. Шершньова З.Є., Об орська С.В.Стратегічне управління: Навч.посібник. – К.: КНЕУ. – 1999
6. Швайка Л.А., Планування діяльності підприємства: Навч. посіб. - Львів: «Магнолія плюс», 2004. – 268 с.
7. Слав`юк Р.А.Фінанси підприємств.:Навчальний посібник. – К. ЦУЛ,2002 –с. 322 – 336
8. Александрова М.М. Цілі стратегічного планування //Фінанси України. – 2000. - № 8
9. Планування діяльності підприємства: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц./ М.А. Бєлов, В.Є.Москалюк та ін., КНЕУ, 2002. – 252 с.
10. Ковалев В.В. Финансы предприятий. – М. Финансы и статистика 1997г. – с. 354 – 359