Аудит. 5

 

 

План

1. Аудит, його сутність та мета.
2. Класифікація та завдання аудиту.
3. Необхідність аудиту у системі господарського контролю.
4. Аудит активів та зобов’язань підприємства.

Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Аудит, його сутність та мета.

 

В умовах формування ринкових відносин та різноманітності форм власності  виникає необхідність удосконалення функцій управління процесом виробництва, а це викликає потребу створення госпрозрахункових органів фінансового контролю, тобто аудиту.

Нині аудит є обов'язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни. Для вирішення непорозумінь між податковими органами і керівними структурами, що представляють інтереси власників щодо підвищення ефективності виробництва, державного контролю уже недостатньо, адже він захищає лише інтереси держави. Це стає поштовхом до виникнення незалежного контролю, який дістав назву аудиту. Термін “аудит” (від латинського слова “audio”) у перекладі означає “слухати”, тобто, образно кажучи, аудитор професійно “вислуховує” певну справу, обмірковує її, аналізує і робить власний висновок [2;4].

В Україні  офіційне визнання обов’язкового аудиту відбулося 1993 р., через два роки після проголошення незалежності, у зв’язку з прийняттям Закону України "Про аудиторську діяльність"[3].

Аудит – згідно Закону України ”Про аудиторську діяльність” це – перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів, та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам”[3].

Іншими словами, аудит – це процес, за допомогою якого компетентний незалежний працівник накопичує й оцінює свідчення про інформацію що піддається кількісній оцінці і що належить до специфічної господарської системи, щоб визначити і виразити у своєму висновку ступінь відповідності цієї інформації встановленим критеріям. Аудит також дає змогу дати оцінку майна під час приватизації і при акціонуванні підприємств різних форм власності.

 Основна мета аудиту – гарантування фінансової звітності. Аудит покликаний надавати допомогу представникам страхових компаній, бірж, акціонерних товариств, спільних підприємств, комерційних банків, різних іноземних фірм. Аудит сприяє ефективній роботі, раціональному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у підприємницькій діяльності для отримання максимального прибутку [5;11].

Основна мета аудиту може доповнюватися  договором з клієнтом про виявлення резервів кращого використання фінансових ресурсів, аналізом правильності обчислення податків, розробкою заходів щодо поліпшення фінансового становища підприємства тощо.

Аудит охоплює внутрішній контроль на підприємстві і не тільки види діяльності і функції всередині  підприємтсва, але й за його межами. Предметом аудиторської діяльності є стан економічних, організаційних, інформаційних та інших характеристик системи, що знаходяться в сфері аудиторської оцінки. Аудит оцінює законність здійснення господарських процесів та достовірність інформації, що цікавить користувачів та замовників аудиту [1;77].

Під об’єктом аудиторських послуг розуміють окремі або взаємопов’язані  економічні, організаційні, інформаційні або інші сторони функціонування системи, що вивчається. Їх стан може бути оцінено кількісно і якісно (окремі форми фінансової звітності, первинні документи, матеріали інвентаризації, система внутрішнього контролю на підприємстві, установчі документи, результати попередніх аудиторських перевірок тощо).

Отже, аудит досліджує платоспроможність і ліквідність підприємства чи установи, перспективи зростання ділової активності, підвищення ефективності господарювання тощо. Аудит сприяє розвитку маркетингової діяльності, як основи ринкової економіки, спрямованої на рентабельне господарювання та задоволення потреб трудового колективу підприємства, а також ефективнішому прийняттю управлінських рішень.

 

 

2. Класифікація та завдання аудиту.

 

Класифікація аудиту дозволяє більш глибше зрозуміти його суть. Відповідно до Закону України ”Про аудиторську діяльність” визначається обов’язковість проведення аудиту, у зв’язку з цим перша ознака класифікації передбачає поділ аудиту по відношенню до законодавства. Відповідно до цього аудит поділяється на:

• добровільний (добровільний (ініціативний) аудит здійснюється на замовлення зацікавленої сторони, коли перевірку не передбачено в установленому порядку).
• обов’язковий (проводиться відповідно до закону, тобто підприємство-замовник зобов'язане запрошувати аудитора для перевірки фінансово-господарської діяльності). За Законом України "Про аудиторську діяльність" і доповненнями до нього встановлено обсяг і порядок здійснення обов'язкового аудиту, а також визначено перелік підприємств, що підлягають обов'язковій аудиторській перевірці. Обов'язковий аудит спрямований на захист інтересів підприємств і держави від навмисного перекручення показників бухгалтерського балансу і фінансової звітності.

Також аудит поділяється на внутрішній і зовнішній [7;6].

Внутрішній аудит – організована на економічному суб'єкті в інтересах його власників і регламентована його внутрішніми документами система контролю над дотриманням установленого  порядку ведення бухгалтерського обліку й надійності функціонування системи внутрішнього контролю.

Внутрішній аудит – невід'ємна частина управлінського контролю підприємства; він може бути й незалежним, тобто безпосередньо підпорядковуватися не виконавчому органу підприємства, а зовнішнім засновникам.

Потреба у внутрішньому аудиті виникає на великих підприємствах  у зв'язку з тим, що вище керівництво  не займається повсякденним контролем  діяльності організації й нижчих управлінських структур. Внутрішній аудит подає інформацію про цю діяльність і підтверджує достовірність звітів менеджерів. Внутрішній аудит необхідний головним чином для запобігання втрат ресурсів і здійснення необхідних змін усередині підприємства.

Зовнішній аудит – виконують фірми (аудитори) за договорами з замовниками. Замовник у листі пропонує фірмі (аудитору) мету завдання та масштаб аудиту. Зовнішній аудит проводиться тільки незалежними особами і аудитор має право його проводити, якщо відсутній тиск на аудитора з будь-якого боку. Якщо принцип незалежності порушений аудитор не має права проводити перевірку та формулювати свою думку.

Внутрішній і зовнішній аудит багато в чому доповнюють один одного. Багато функцій внутрішніх аудиторів можуть бути виконані запрошеними незалежними аудиторами; при рішенні багатьох завдань внутрішні й зовнішні аудитори можуть використовувати однакові методи – різниця полягає лише в ступені точності й детальності застосування цих методів. Відмінності між внутрішнім і зовнішнім аудитом наведено у Таблиці 1 [10].

Таблиця 1 

 

Елементи	Внутрішній аудит	Зовнішній аудит
Коло  питань	Визначається керівництвом підприємства, де працює внутрішній аудитор, або відповідно до плану	Передбачено законом або на прохання підприємства-замовника
Об'єкт перевірки	Визначається керівництвом підприємства, де працює аудитор. Переважають питання аудиту збереження майна і недопущення збитків	Домінує аудит стану бухгалтерського обліку і звітності
Методи	Тести перевірок майже однакові. Різниця в детальності перевірок
Звітність	Перед керництвом підприємства або перед аудиторським відділом	Перед керівництвом аудиторської фірми і підприємства-замовника

 

 

 

 

За об’єктом аудит може бути:

• фінансової звітності;
• на узгодженість;
• операційний.

За періодичністю проведення:

• періодичний;
• неперіодичний.

За приналежністю клієнта  до сектора економіки:

• аудит приватного сектора;
• аудит державного сектора [4;25].

Головними завданнями аудиту є:

• перевірка фінансової звітності, розрахунків, декларацій та інших документів для встановлення їх достовірності й відповідності  здійснених господарських і фінансових операцій чинному законодавству;

• виявлення і попередження (профілактика) порушень у фінансово-господарській діяльності підприємств;

• реальність визначення фінансових результатів;

• оцінка ефективності внутрішнього контролю;

• надання консультаційних  послуг з питань обліку, аналізу, права, менеджменту, маркетингу, фінансів тощо[5;16].

Тож аудит загалом – це складне взаємопов`язане дослідження що є обов'язковою частиною цивілізованого функціонування ринкової економіки кожної країни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Необхідність аудиту у системі господарського контролю.

 

Господарський контроль — це контроль за законністю та ефективністю господарської діяльності підприємства, установи чи організації.

Метою господарського контролю є встановлення правильності та законності господарської діяльності, а також виявлення резервів підвищення її ефективності.

Господарський контроль за метою та цільовою направленістю:

• ревізія;
• тематична перевірка;
• аудит; [5;8].

Ревізія проводиться на підставі наказу державних органів управління. Це система контрольних процедур, що здійснюються спеціальним ревізійним апаратом, який за певний період часу перевіряє виробничу і фінансово-господарську діяльність підприємств з точки зору доцільності та економічної ефективності, достовірності і законності здійснених господарських операцій, забезпечення збереження засобів виробництва і предметів праці.

Тематична перевірка – це перевірка здійснення однорідних господарських операцій, що проводиться на підставі єдиної програми перевірки й може охоплювати декілька об'єктів контролю.  За результатами тематичної перевірки перевіряльники роблять висновки про стан підконтрольного об’єкта і розробляють пропозиції щодо поліпшення ситуації. Ці пропозиції розглядаються і затверджуються до виконання керівником органу, від імені якого проводилась тематична перевірка. Виконання таких пропозицій систематично перевіряється.

Аудит, як і ревізія, досліджує один предмет – фінансово-господарську діяльність підприємств і підприємців, використовуючи при цьому спільні методичні прийоми. Він виявляє негативні явища у господарюванні з метою їх ліквідації та неприпустимості в подальшому. Крім того, аудит і ревізія використовують однакові джерела інформації – законодавство і нормативні акти з питань фінансово-господарського контролю, первинну облікову документацію, регістри бухгалтерського обліку, баланс і звітність суб'єктів підприємницької діяльності. Разом з тим між аудитом і ревізією є суттєві відмінності.

Аудит розглядає лише ті питання, які на його вирішення поставив замовник (за договором), або які передбачені законодавством. Суттєва відмінність аудиту від ревізії полягає в тому, що аудит досліджує обмежені кола питань, що поставлені на його вирішення замовником або законодавством. Аудиторська діяльність може охоплювати всі економічні організації незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності та основними об'єктами аудиту є підприємницькі структури, а предметом аудиту – власність акціонерів та інвесторів. Незалежність – необхідна умова діяльності аудиторів, причому незалежність аудиторів набагато ширша незалежності державних контролерів-ревізорів. Дії аудитора принципово доброзичливі, консультаційні, він просто дає оцінку та аналізує, а висновки ґрунтуються на ретельній перевірці всієї бухгалтерської звітності. Після аудиту покарання не відбувається [6;137]. 

Отже, аудит господарської  діяльності у сфері виробництва, обігу і споживання суспільно  необхідного продукту в умовах ринку  сприяє задоволенню попиту покупців активним впливом на збільшення випуску  конкурентоспроможних товарів, послуг на ринку, дає поштовх зростанню  прибутків підприємств і через  систему податків збільшує відрахування до державного бюджету.

 

 

 

 

 

 

 

4. Аудит активів та зобов’язань підприємства.

 

Активи — це все чим володіє підприємство, установа (готівка, дебіторська заборгованість, обладнанння та майно підприємства). Існує три види активів:

1) оборотні фонди — готівка та кошти, які можуть бути досить швидко трансформовані в готівку (як правило, протягом року);

2) основні фонди з довгим терміном служби, що використовуються підприємством при виробництві товарів і послуг (наприклад, будівлі, споруди, земля, обладнання);

3) інші активи, які включають  такі нематеріальні активи, як патенти і торгові знаки (що не мають натурально-речової форми, але цінні для підприємства), капіталовкладення в інші компанії або довготермінові цінні папери, «витрати майбутніх періодів» і різні інші активи (в залежності від профілю того чи іншого підприємства).

Аудит грошових коштів. Аудит грошових коштів – важлива складова аудиторської перевірки фінансово-господарського стану підприємства. Він проводиться за такими напрямками:

• аудит касових операцій;
• аудит операцій на поточному рахунку;
• аудит операцій на валютному та інших рахунках у банках.

Досліджуючи ці напрямки, можна  зробити висновок про доцільність  та ефективність використання грошових коштів клієнтом.

Питанню забезпечення збереження грошей і дотримання касової дисципліни приділяється особлива увага, адже вони мають масовий характер, рух готівки відбувається через касові операції, тому під час аудиту вони досліджуються дуже ретельно. Починаючи дослідження операцій з грошовими коштами, аудитору доцільно отримати якомога повнішу інформацію про внутрішній контроль на даній ділянці обліку. З’ясувати, як на підприємстві дотримуються касової дисципліни, наскільки жорстко контролюються операції з готівкою, у тому числі з валютою, наскільки чітко забезпечується санкціонування різних платежів з поточного та інших рахунків підприємства тощо.

Завданням аудиту і контролю касових операцій є перевірка:

• забезпечення умов зберігання готівки та інших цінностей в касі;
• дотримання встановленого порядку зберігання чекових книжок, виписки чеків і отримання по них готівки;
• дотримання порядку документального оформлення надходження грошей до каси та їх видачі;
• дотримання ліміту каси;
• правильності використання грошових коштів суворо за цільовим призначенням;
• своєчасності розрахунків з бюджетом, цільовими фондами та іншими контрагентами;
• величини, характеру і динаміки дебіторської і кредиторської заборгованостей та причин їх утворення.

Аудит основних фондів. До основних фондів відносяться матеріальні активи, якими підприємство володіє з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, послуг, надання в оренду іншим особам, або для здійснення адміністративних функцій, строк корисного використання більше одного року. До складу основних засобів відносяться: земельні угіддя, будівлі, споруди, машини і обладнання, транспортні засоби, інструменти, виробничий і господарський інвентар, робочий та продуктивний скот, багатолітні насадження та інші основні засоби.

Основним завданням і  метою аудиту основних засобів є:

1)правильність документального оформлення і своєчасного відображення в обліку операцій з основними засобами, їх надходження, переміщення і вибуття;

2) правильність розрахунку, своєчасне відображення зносу основних засобів;

3) доцільність ремонту основних засобів, контроль за витратами на капітальний ремонт;

4) контроль за збереженням основних засобів;

5) підтвердження законності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій з основними засобами;

6) своєчасність та правильність списання недоамортизованої частини основних засобів на фінансові результати [8;165].

Аудит нематеріальних активів. Аудит нематеріальних активів починається з визначення правильності віднесення сум, що обліковуються на рахунку 12 «Нематеріальні активи», саме до складу нематеріальних активів, після чого проводиться перевірка наявності документів, на підставі яких оформлені придбані майнові права. Аудитор керується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 № 242, Законами "Про власність", "Про товарні знаки" тощо.

Аудитору слід перевірити, щоб до складу визнаних підприємством  необоротних активів не були включені створені підприємством об’єкти, які  не визнаються як необоротні активи (гудвіл, газетні заголовки, назви видань, список клієнтури та інші об’єкти). Аудитор має перевірити факт наявності об’єктів нематеріальних активів документації, в якій цей об’єкт описаний, зображений або іншим способом зафіксований на матеріальних носіях інформації.  Необхідно перевірити наявність документів, що підтверджують права на їх використання, а також правильність і своєчасність відображення нематеріальних активів на балансі підприємства. Далі метою аудиту є перевірка документів, що підтверджують права підприємства на дані об’єкти промислової власності. Також аудитор перевіряє дотримання правил приймання, відображення в бухгалтерському обліку нематеріальних активів, правильність їх оцінювання, списання і нарахування зносу.  [8;173].

Аудит зобов’язань  підприємства. Аудит зобов’язань це встановлення достовірності даних відносно наявності зобов’язань перед кредиторами, своєчасність відображення первинних даних в зведених документах та облікових регістрах, правильність ведення обліку зобов’язань і його відповідність прийнятій обліковій політиці, національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку, реальності наявних зобов’язань тощо.

Класифікація зобов’язань  наведена у  Таблиці 2.

Таблиця 2

 

Зобов'язання	в залежності від порядку визначення суми	фактичні
		умовні
	в залежності від термінів погашення	короткострокові (поточні)
		довгострокові

 

Зобов'язання виникають через  існуючі (завдяки минулим операціям  чи подіям) борги підприємства щодо передачі певних, активів чи надання  послуг іншому підприємству в майбутньому. Отже зобов'язаннями виступає заборгованість підприємства, яка виникає, головним чином у зв'язку з придбанням товарів  та послуг, в кредит, або кредити, які, підприємство отримує для свого  фінансування.  

Основні джерела інформації для здійснення перевірки операцій із зобов’язаннями це документи з  обліку розрахунків з постачальниками  і підрядниками (договори купівлі  продажу, накладні, рахунки – фактури, рахунки, акти приймання робіт, послу, податкові накладні, товарно-транспортні накладні; зовнішньоекономічні договори купівлі продажу, вантажні, митні декларації, приймальні акти, акти експертизи торговельно-промислової палати, комерційні документи.

Завданнями аудиту довгострокових і поточних зобов'язань є:

• встановлення причини утворення заборгованості, давності її виникнення і створення заборгованості, давності її виникнення і реальності отримання;
• оцінка стану розрахунково-платіжної дисципліни за всіма видами розрахунків з кредиторами підприємства;
• встановлення достовірності даних бухгалтерського обліку операцій із зобов'язаннями;
• встановлення наявності, правильності оформлення і дотримання умов договорів та інших документів, що визначають права та обов'язки сторін з постачання матеріальних запасів, виконання робіт (надання послуг);
• аналіз правильності і повноти отримання оплати за придбані матеріальні запаси;
• встановлення своєчасності розрахунків з бюджетом, перерахування заборгованості кредиторам;
• перевірка дотримання податкового законодавства по операціях, пов'язаних із розрахунками з оплати праці, з позабюджетними фондами, за соціальним страхуванням та забезпеченням;
• встановлення дотримання чинного законодавства, правомірності, доцільності та обгрунтованості управлінських рішень відповідальних посадових осіб при здійсненні розрахункових операцій з постачальниками, бюджетом, персоналом підприємства, іншими кредиторами;
• розробка заходів з реалізації результатів контролю з метою попередження зловживань і порушень.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури.

 

1. Бодюк А. В. Методологічні та нормативно-правові аспекти аудиту підприємницької діяльності: Монографія. – К.: Кондор, 2005. – 356 с.
2. Гуцайлюк З.В., Мех Я. В., Щирба М. Т. Аудит (теорія, методика, збірник завдань) / Заред. З. В. Гуцайлюка. – Тернопіль: Економічна думка, 2001. – 240 с.
3. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22 .04. 1993.
4. Ільіна С. Б. Основи аудиту: Навчально-практичний посібник. – К.: Кондор, 2006. – 378 с.
5. Кулаковська Л. П., Піча Ю. В. Основи аудиту: Навчальний посібник для студ. Вищих навчальних закладів освіти. – Львів: Піча Ю. В.; К.: «Каравелла»; Львів: «Новий світ – 2000», 2002. – 504 с.
6. Лавріненко А. А. Аудит у системі фінансово-господарського контролю // Фінанси України. – 2002. – № 8. – С. 137 – 140.
7. Пилипенко І., Шевчук В. Національна система аудиту: досвід, становлення та спрямування розвитку // Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. - № 3. – С. 5 – 13.
8. Савченко В. Я. Аудит: Навчальний посібник. – Вид. 2-ге, без змін. – К.: КНЕУ, 2006. – 328 с.
9. Усач Б. Ф. Аудит за міжнародними стандартами. – К.: Знання, 2005. – 247 с.
10. www.proaudit.com.ua