Cпостереження як основний метод дослідження зовнішніх проявів особистості

      Зміст 

Вступ……………………………………………………………………………….3

1. Сутність  спостереження як основного методу  дослідження зовнішніх проявів  особистості……………………………………………………………….4

2. Схема  спостереження…………………………………………………………..6

3. Класифікація  спостереження як основного методу  дослідження зовнішніх проявів особистості……………………………………………………………….8

Висновки…………………………………………………………………………13

Список  використаної літератури………………………………………………..14 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      Вступ 

      Метод спостереження є досить трудомістким і складним діагностичним інструментом, що вимагає від спостерігача великого професійного досвіду і спеціальної підготовки.

      Наукове спостереження пов'язано з прямим, безпосереднім сприйняттям подій  чи участю в них.

      Спостереження має багато спільного з повсякденним наглядом, як людина у повсякденному житті сприймає щось, аналізує та пояснює поведінку людей, пов'язує його з характеристиками умов діяльності, запам'ятовує і узагальнює події, очевидцем яких вона стає.

      Наукове спостереження як психодиагностический метод характеризується:

      - постановкою проблеми;

      - вибором ситуацій для спостереження;

      - визначенням психологічних якостей або особливостей поведінки, які повинні стати об'єктом спостереження; розробленою системою фіксації й запису результатів. 
 
 
 
 
 
 
 
 

      1. Сутність спостереження  як основного методу  дослідження зовнішніх проявів особистості

      Спостереження – це цілеспрямоване, організоване і певним чином сприйняття досліджуваного об'єкта, що фіксується.

      Це  найстаріший метод психологічної  діагностики. За його допомогою можна отримати велику інформацію про особистість. Він є незамінним скрізь, де не розроблені або не відомі стандартизовані процедури. При цьому досліднику для проведення спостереження не потрібно згоди з боку спостережуваних і кооперування з ними.

      Особливостями методу спостереження є:

      - безпосередній зв'язок дослідника з об'єктом спостереження; одночасність події та його спостереження;

      - дані про об'єкт спостереження отримані з боку спостерігачем;

      - цілісне сприйняття ситуації, що спостерігається;

      - залежність даних від стану і установок спостерігача;

      - вплив спостерігача на об'єкт спостереження;

      - вплив об'єкта спостереження на сприйняття спостерігачем його ознак та їх оцінку [4;c.148].

      Спостереження може носити пошуковий і конкретний, чітко визначений характер. Мета пошукового спостереження, яке зазвичай проводиться на початковому етапі розробки якої-небудь проблеми, - одержати найбільш повний опис всіх властивих цій проблемі сторін і відносин, охопити її цілком.

      Якщо  мета спостереження конкретна і  певна, то в цьому випадку проводиться відбір тільки потрібних фактів і явищ. Таке спостереження називається досліджуваним або вибірковим. Тут заздалегідь визначено предметний зміст спостереження (що спостерігати) та проведено розчленування спостерігання на одиниці.

      Предметний зміст спостереження може бути досить загальним, широким, а може бути вузьким і приватним. Наведемо рівні предметного змісту, які можуть стати метою спостереження за людиною. Головна мета - це дослідження особистості у всіх її проявах. Ця спільна мета може розпадатися на декілька приватних цілей:

      - спостереження за розвитком особистості людини;

      - спостереження за її індивідуально-психологічними особливостями;

      - спостереження за якоюсь однією стороною особистості людини, наприклад за емоційною.

      Проводити спостереження, що переслідують вузькомежовані мети, значно простіше і легше (в порівнянні з тими, де мета носить загальний характер), якщо спостерігач знає, в яких видах поведінки, в яких видах занять можуть проявитися риси, що його цікавлять. Якщо ж спостерігачеві це невідомо, є потрібні спеціальні дослідження, щоб це виявити. І в цьому випадку метою спостереження буде не особистість особистості в цілому або в частинах, а різні види її діяльності, занять з точки зору їх психологічного складу. Інакше кажучи, спостерігач повинен з'ясувати, які, наприклад, сторони особистості можна виявити, коли людина бере участь в справах, робить, відпочиває, чимось займається і т. д. [1;c.203-204]. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

      2. Схема спостереження

      Незалежно від того, який характер носить спостереження - пошуковий або досліджуваний, - спостерігач повинен мати певну програму, схему дій. Схема спостережень включає перелік одиниць спостереження, спосіб і форму опису спостережуваного явища. Перш ніж спостерігати, треба виділити із загальної картини поведінки певні його риси, окремі акти, доступні прямому спостереженню (одиниці поведінки), які і є одиницями спостереження. Ці одиниці поведінки в пошуковому спостереженні можуть бути складніше, в досліджуваному - простіше. Так, наприклад, спостерігаючи за поведінкою взагалі, дослідник тим не менш ділить його на ряд одиниць: моторика, мова, спілкування, емоції і т. д. Якщо ж предметом спостереження є тільки мова людини, то одиницями можуть бути: зміст промови, її спрямованість, тривалість, експресивність, особливості лексичного, граматичного і фонетичного ладу і т. п. Таким чином, одиниці спостереження можуть сильно відрізнятися за величиною і складністю виділеного фрагмента поведінки, а також за змістом [5;c.169].

      Вибір способів та форми опису спостереження  залежать від того, який його характер: пошуковий або досліджуваний. Однак є деякі загальні вимоги до запису спостереження.

      1. Запис повинен фіксувати спостережуваний  факт в тому вигляді, в якому  він існував реально, не підміняючи  його описом особистих вражень і різноманітних суджень самого спостерігача. Іншими словами, записувати потрібно тільки те, що відбувалося і яким чином (фотографічний запис).

      2. Запис повинен фіксувати не  тільки спостережуваний факт, а  й те навколишнє оточення (фон), в якій він відбувався.

      3. Запис повинен по можливості  повно відповідно до поставленої  мети відображати досліджувану  реальність.

      При пошуковому спостереженні зазвичай використовуються форми записів  у вигляді суцільного протоколу  або щоденника (можна вдаватися  і до таких форм, як кіно-, фото-, відеореєстрації). 

      Суцільний протокол являє собою звичайну форму  запису без будь-яких рубрикацій. Він пишеться під час спостереження, тому бажано для прискорення запису використовувати умовні позначення або стенографію.

      Щоденник  використовується при багатоденних спостереженнях, іноді триває місяцями і роками. Щоденник ведеться у зошиті з пронумерованими сторінками і великими полями для обробки записів. Вести запис бажано під час спостереження. Якщо це не завжди можливо, то слід хоча б зафіксувати суттєві моменти, а подробиці - відразу ж після закінчення спостережень.

      При досліджуваному спостереженні спосіб запису істотно відрізняється від розглянутого вище. Якщо в пошуковому спостереженні список ознак, одиниць поведінки відкритий і туди можуть додаватися все нові і нові ознаки, то в досліджуваному спостереженні часто вже заздалегідь перераховані категорії, в яких буде здійснюватися запис одиниць спостереження. Додавати в цю систему щось нове не можна. Іноді категорії можуть містити тільки одну одиницю спостереження, але частіше всього кілька різних одиниць спостереження відносяться до однієї категорії.

      У цьому випадку найбільш поширеними способами запису спостереження  є запис в символах (піктограми, буквені позначення, математичні  знаки і поєднання двох останніх) і стандартний протокол, який має вигляд таблиці. Тут вже не передбачається змістовного опису одиниць поведінки, а відразу ці одиниці підводяться під ту чи іншу категорію і фіксуються в протоколі спостереження.

      При спостереженні можна користуватися як якісним описом подій, так і кількісним. Аналіз результатів також може бути якісним і кількісним. Для того щоб в якійсь мірі зменшити суб'єктивізм спостерігача при описі і обробці результатів, широко використовується психологічне шкалювання. Воно спрямоване на оцінку ступеня вираженості спостережуваних ознак [4;c.151-152]. 

      3. Класифікація спостереження  як основного методу  дослідження зовнішніх проявів особистості

      Всі різновиди спостереження можуть поєднуватися різним чином. Розглянемо їх окремі види.

      Контрольоване спостереження заздалегідь передбачає ситуації спостереження і конкретні способи реєстрації фактів, застосовується в дослідженнях описового та експериментального плану, коли дослідник знаком з досліджуваною особистістю.

      Неконтрольоване спостереження застосовується в дослідженнях розвідувального плану з метою попереднього знайомства з проблемою, при проведенні відсутнього детального плану дій спостерігача, визначені лише найзагальніші риси ситуації. Застосовується на практиці на початковому етапі дослідження, а також спільно з іншими методами збору даних, доповнюючи та контролюючи отриману інформацію [3;c.206].

      Відкрите  спостереження:

      - передбачає оповіщення спостережуваних про проведеному спостереженні,

      - здійснюється з метою вивчення психологічної сумісності групи, екіпажу, а також виявлення осіб, схильних до відхилення.

      Приховане спостереження - здійснюється спостерігачем  інкогніто, коли спостережувані не знають, що є об'єктом дослідження,

      Включене  спостереження - спостерігач сам  є членом групи, поведінку якої він досліджує:

      - передбачає безпосередню участь спостерігача в хід подій,

      - дослідник може не виділятися як спостерігач (приховане включене спостереження), здійснюючи вивчення даної сукупності як би зсередини.

      Включене  спостереження не завжди використовується як приховане. Можливі й варіанти включеного відкритого спостереження.

      Варіанти  включеного спостереження:

      - спостережувані знають про те, що їхня поведінка фіксується дослідником (при вивченні динаміки поведінки в групі альпіністів чи екіпажу підводного човна - фільм «72 метри»).

      - спостережувані не знають, що їхня поведінка фіксується (діти, що у кімнаті, одна стіна якої - дзеркало Гезелла; фокус-групи). Це дозволяє фіксувати приховані соціальні явища в колективах.

      Невключене  спостереження:

      - здійснюється з боку,

      - спостерігач не є учасником подій.

      Невключене  спостереження може бути як прихованим, так і відкритим.

      Польове спостереження є найпоширенішим видом дослідження, протікає в природних для спостережуваних умовах, реально відображає різні сторони життя і діяльності особистості.

      При польових обстеженнях слід розрізняти спостереження:

      - байдуже,

      - пасивне,

      - активне.

      Прикладом байдужого спостереження може служити спостереження на стадіоні під час футбольного матчу за поведінкою фанатів. Природно, ніхто з них не підозрює про те, що їх «досліджують», отже, процедура ніяк не впливає на звичайне самовираження спостережуваних людей.

      Про те, що ведеться включене пасивне спостереження, здогадатися не так вже просто, особливо в тому випадку, якщо дослідник веде себе невимушено і справляє враження просто допитливого «чужака».

      У випадку активного спостереження дослідник живе разом з особистістю, яку він вивчає, беручи безпосередню участь у її діяльності.

      Лабораторне спостереження характеризується штучними умовами, які тільки моделюють природні. Дослідник сам визначає ці умови, місце і час проведення спостереження. 

      Перевага  лабораторного спостереження - поглиблене вивчення окремих сторін діяльності індивіда.

      При лабораторному спостереженні широко використовуються різні технічні засоби - фото - кіно - відео - апаратура, вимірювальні прилади.

      Систематичне  спостереження:

      - проводиться регулярно з заданою періодичністю;

      - здійснюється за досить структурованою методикою з високим ступенем конкретизації всієї діяльності спостерігача, за певним планом;

      - виділяються реєстровані особливості поведінки (змінні);

      - класифікує умови зовнішнього середовища.

      Несистематичне (випадкове) спостереження зазвичай не планується, є багатим джерелом інформації. Труднощі даного різновиду спостереження полягає в непередбачуваності, випадковості виникнення подій. Це спостереження продуктивно протягом більш-менш тривалого проміжку часу.

      Проводиться в ході польового дослідження і широко застосовується в етнопсихології, психології розвитку, соціальної психології.

      Важливі не фіксація причинних залежностей  і строгий опис явища, а створення  деякої узагальненої картини поведінки  особистості в певних умовах.

      Епізодичне  спостереження - це фіксація досліджуваних явищ і подій за відсутності чіткого регламенту реєстрації їх в певних часових інтервалах або по різним етапам їх перебігу.

      Одномоментне  спостереження - фіксується одне явище  або подія, що відбувається в певному  місці і в певний час, наприклад, здійснюване психологом невключене спостереження за поведінкою студента на занятті.

      Панельне  спостереження - процес неодноразового, протяжного в часі, що проводиться  через певні інтервали, систематичного і організованого спостереження  за одним і тим же об'єктом, з метою виявити його зміни. 

      Нестандартизоване спостереження - вивчення психологічних  явищ і процесів, коли визначено  тільки об'єкт спостереження, але  не визначені елементи досліджуваного процесу та події, які будуть спостерігатися. Найчастіше застосовується на початковій стадії психологічного дослідження з метою визначення проблемної ситуації.

      Стандартизоване спостереження - спосіб збору емпіричної психологічної інформації, коли заздалегідь визначений не тільки особистість і предмет дослідження, а й склад елементів досліджуваного процесу.

      Стандартизоване спостереження може бути використано  як основний метод збору інформації для точного опису предмета дослідження  і як спосіб перевірки результатів, отриманих іншими методами, уточнення, коригування їх.

      «Суцільне»  спостереження - дослідник (або група  дослідників) фіксує всі особливості  поведінки, доступні для максимально детального спостереження.

      Вибіркове спостереження - дослідник звертає  увагу лише на певні параметри  поведінки або типи поведінкових актів особистості.

      Спостереження може бути:

      - безпосереднє;

      - з використанням наглядових приладів та засобів фіксації результатів (аудіо-, фото-і відеоапаратура, особливі карти спостереження і т. д.).

      Найкращим способом дослідження поведінкових проявів є суцільне спостереження особистості. Кращий спосіб фіксації - прихована аудіовізуальна запис, яку можна було б неодноразово аналізувати. Для психологічної діагностики цікаві всі поведінкові прояви особистості (і вербальні, і невербальні), мають діагностичну значимість.

      У ході спостереження може фіксуватися  те, що неможливо зареєструвати ніяким іншим методом, а саме:

      - стиль поведінки;

      - жести;

      - міміку;

      - руху особистості.

      Спостереження використовується вкупі з іншими методами збору інформації, збагачуючи безпристрасну статистику живим матеріалом сприйняття.

      Метод спостереження - один з найбільш складних і трудомістких методів дослідження, що передбачає складання програми спостереження.

      У програмі прописуються етапи процедури  дослідження методом спостереження:

      1) виявляється проблемна ситуація,

      2) визначаються цілі та завдання,

      3) визначаються об'єкт спостереження  (особистість), предмет спостереження (поведінка особистості), ситуації спостереження;

      4) вибирається спосіб спостереження  і реєстрації даних;

      5) будується план спостереження  (ситуації - об'єкт - час);

      6) вибирається метод обробки результатів;

      7) здійснюється спостереження згідно  плану;

      8) проводиться обробка та інтерпретація  отриманої інформації.

      Для реєстрації різних дій об'єкта спостереження (одиниць спостереження) використовуються такі документи:

      а) картка спостереження - призначена для  реєстрації ознак спостереження  в строго формалізованому і, як правило, в закодованому вигляді;

      б) протокол спостереження - призначений  для комбінованої реєстрації результатів спостереження в формалізованих і неформалізованих процедурах. Відображає алгоритм взаємодії різних карток спостереження;

      в) щоденник спостерігача - призначений  для фіксації результатів спостереження. У ньому зазначаються не тільки відомості про об'єкт, а й дії дослідника в ході спостереження, дається оцінка інструментарію [2;c.214-216].

      Висновки 

      Отже, спостереженню, як основному методу  дослідження зовнішніх проявів особистості, властиві свої особливості, переваги і недоліки, які необхідно враховувати при його застосуванні.

      Переваги  методу спостереження:

      - безпосереднє сприйняття поведінки особистості в реальному часі;

      - оперативність отримання інформації;

      - об'єктивність, конкретність даних;

      - єдність емоційного та раціонального у сприйнятті ситуації;

      - розширення можливостей інтуїції в розумінні й поясненні явищ;

      - можливість точніше зрозуміти сенс поведінки людей за рахунок ідентифікації з цінностями, цілями об'єктів спостереження;

      - можливість використання досвіду спостерігача у виявленні проблемних ситуацій, гнучкість дослідних установок;

      - можливості наближення особистості до умов експериментальної ситуації.

      Недоліками методу спостереження є:

      - локальність спостережуваних явищ, обмежений характер ситуації, що спостерігається;

      - неможливість повторення подій ситуації;

      - труднощі диференціації та виділення ознак ситуації, що спостерігається;

      - спотворення природного стану об'єкта обмежує можливості для узагальнення;

      - пасивність методу, його залежність від наявних на момент спостереження станів особистості;

      - обмежені можливості отримання даних про цілі, мотиви поведінки;

      - суб'єктивність, спотворення, помилки в реєстрації ознак через емоції, низьку кваліфікацію, невірних установок спостерігача.

      Список  використаної літератури 

1. Бодалев А. А. Восприятие и понимание человека человеком. — М., 1999.
2. Бурлачук Л. Ф. Психодиагностика. — М., 2002.
3. Горбатов Д. С. Практикум по психологическому исследованию: Учеб. пособие. — Самара, 2002. — 248 с.
4. Долинська Л. В., Мельничук О. Б., Ісаєвич С. І. Основи психодіагностики: навчально-тематичний план, робоча програма курсу, для подвійних спеціальностей з практичною психологією. — К., 2002.
5. Сидоренко Е. В. Методы математической обработки в психологии. — СПб.: ООО “Речь”, 2000. — 350 с.