Економічне прогнозування

Зміст

1. Вихідні дні.
2. Відповідь на теоретичне питання – Завдання 1.
3. Завдання 2.
4. Завдання 3
5. Загальні висновки.
6. Список використаної літератури.

 

1. Вихідні  данні

 

Таблиця 1

Показник	Роки
	2000	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007	2008	2009	2010
Фондовіддача (грн/грн)	0,70	0,72	0,74	0,73	0,70	0,68	0,65	0,65	0,64	0,64	0,67

 

 

2. Предмет та завдання курсу "Економічне прогнозування"

Економічне прогнозування – невід`ємна частина системи управління  економічним розвитком підприємства на всіх рівнях прийняття рішень. Ринкова економіка потребує урахування імовірнісних факторів розвитку,  складання альтернативних програм розвитку підприємства і т.  ін.  Все це визначає підвищену роль прогнозних розрахунків у всіх сферах: інвестиційній,  виробничій,  соціальній і т.  ін.  Крім того,  підвищується роль економічного прогнозування як інструменту контролю за ходом реалізації  планів діяльності підприємства.

Економічне прогнозування - наукова економічна дисципліна, що має своїм об'єктом процес конкретного розширеного відтворення, а предметом - пізнання можливих станів функціонуючих економічних об'єктів у майбутньому, дослідження закономірностей і способів розробки економічних прогнозів.

Економічне прогнозування – це процес розробки економічних прогнозів, заснований на наукових методах пізнання економічних явищ і використанні всієї сукупності методів, засобів і способів економічної прогностики. Прогнозування, у тому числі економічне, співвідноситься з більш широким поняттям — передбачення як випереджального відображення дійсності, заснованого на пізнанні законів природи, суспільства і мислення. У залежності від ступеня конкретності і характеру впливу на хід досліджуваних процесів розрізняють три форми передбачення: гіпотезу (загальнонаукове передбачення), прогноз, план.

Економічне прогнозування – система наукових передбачень, напрямів і тенденцій майбутнього стану економічної системи. Розробка економічного прогнозування здійснюється за допомогою комплексних методів обробки інформації про стан економічної системи, умови функціонування і закономірності розвитку. Головні функції економічного прогнозування науковий аналіз соціально-економічних та науково-технічних процесів і тенденцій розвитку, оцінка причинно-наслідкових зв'язків між соціально-економічними явищами в конкретних історичних умовах і впливів на них зовнішнього середовища виявлення можливих альтернатив розвитку та їх оцінка, аналіз і оцінка кон'юнктури внутрішнього і зовнішнього ринків товарів, ресурсів, фінансів, своєчасне виявлення суперечностей, які потребують вирішення.

Виконання цих функцій  здійснюється за допомогою двох методів:

• генетичного, який передбачає оцінку стану економічної системи на основі встановлення причинно-наслідкових зв'язків і обґрунтування наукових гіпотез, факторів та умов майбутнього розвитку системи,
• нормативно-цільового, за якого прогнозування здійснюється від майбутніх цілей і нормативів до сучасних.

Параметри, що характеризують стан економічного об'єкта, досить численні й певною мірою взаємопов'язані. З розвитком народного господарства збільшується й урізноманітнюється випуск продукції, змінюється технологія, ресурси, ускладнюються зв'язки між  окремими виробничими підрозділами. Це, у свою чергу, потребує застосування різноманітних методів, вибору рішень, розробки їх раціональних варіантів  існуючі показники оцінки виробничої діяльності не завжди відповідають дійовим  вимогам стимулювання виробництва. Збільшення їх кількості зумовлене  науково-технічним прогресом у  сфері економіки, удосконаленням виробництва. З одного боку, є потреба у прогнозуванні  необхідності, достатності та різноманітності  цих показників, з іншого – при  реалізації вироблених рішень можуть виникати непередбачені ситуації або  впливи навколишнього середовища, наприклад, затримки в матеріально-технічному постачанні, поломки машин і механізмів, зміни в технології тощо. Такі зміни  мають бути передбачуваними, а виробничі  рішення – гнучкими, забезпечувати  мінімальні втрати при внесенні коректив.

Прийняття рішень здійснюється на всіх рівнях організаційної структури  управління і є його найважливішою  функцією. Управління спрямоване на вирішення  проблемних ситуацій, які виникають  там, де може бути зафіксовано два  стани – фактичний і бажаний, а розв'язання цієї ситуації полягає  у виробленні рішення для ліквідації розходжень між ними. Перехід від  теперішнього стану економічного об'єкта чи виробничого процесу до майбутнього, який би забезпечував досягнення поставленої  мети, відбувається за відповідною  траєкторією розвитку. Якщо цей перехід  здійснюється за найкращих економічних  показників, то відповідна траєкторія розвитку вважається оптимальною. Фактична траєкторія розвитку забезпечується управлінськими рішеннями, тобто є результатом  реакції економічного об'єкта або  виробничого процесу на управлінські рішення. Оптимальні управлінські рішення  уможливлюють розвиток за оптимальною  траєкторією. Але вони визначаються інформацією, що описуватиме ситуацію, б якій відбуватиметься цей розвиток. Отримання такої інформації забезпечують лише методи економічного прогнозування. Власне прогнозі є інформацією, що надходить до систем управління для отримання обґрунтування управлінських рішень. Через це необхідно вивчати питання прогнозування, системи управління, окремих завдань та функцій управління.

 Оцінка перспективи  розвитку економічного об'єкта  чи процесу – один із найважливіших  факторів у розробленні прогнозу. Вона потребує знання апарату  прогнозування, методів проведення  дослідження, формування прогностичного  стилю мислення. Елементами прогнозування  є аналіз основних тенденцій  розвитку об'єкта, виділення основних  факторів, що визначають динаміку  цього розвитку, моделювання мети  розвитку і засобів її досягнення. Всі ці елементи використовують  певною мірою достовірну інформацію, тобто має місце певна невизначеність, і ця невизначеність переноситься  на управлінські рішення. Для  вироблення однозначних управлінських  рішень бракує достовірної інформації  та ефективних методів побудови  прогнозів. Виникає проблема прогнозування  у виборі найефективніших альтернатив  управлінських рішень для забезпечення  розвитку об'єкта або процесу  за оптимальною траєкторією. Відхилення  розвитку від оптимальної траєкторії  призводить до втрат. Вибір  серед можливих альтернатив залишається  за людиною – спеціалістом, експертом,  який володіє знаннями у цій  галузі предметних оцінок. Людський  фактор у виробленні управлінських  рішень, у розрахунках прогнозів  замінити формальними методами  досліджень неможливо інструментарій  теоретичних розрахунків науково  обґрунтованого прогнозу не заміняє,  а доповнює знання, досвід, вміння  бачити і знаходити способи  вирішення проблеми прийняття  управлінських рішень. Тому необхідно  якнайповніше використовувати інтелектуальний  потенціал спеціалістів, які могли  б розробляти прогнози і на  їх основі виробляти і приймати  управлінські рішення. Економічне  прогнозування тісно пов'язане  з теорією систем і системним  аналізом, бо потребує побудови  системи методів і алгоритмів  для опису розвитку економічного  об'єкта або виробничого процесу  та формування альтернатив траєкторій  цього розвитку. Воно також пов'язане  з психологією експертів, покликаних  працювати з формалізованими  моделями майбутнього розвитку  для вироблення прогнозу і  прийняття управлінського рішення.

Гіпотеза характеризує наукове передбачення на рівні загальної теорії. Це означає, що вихідну базу побудови гіпотези становлять теорія і відкриті на її основі закономірності і причинно-наслідкові зв'язки функціонування і розвитку досліджуваних об'єктів. На рівні гіпотези дається якісна характеристика цих об’єктів, що виражає загальні закономірності їхнього поводження.

Прогноз - це науково обґрунтоване, ймовірне судження про можливі стани об'єкта в майбутньому, про альтернативні шляхи і терміни його здійснення. Процес розробки прогнозів називається прогнозуванням.

Прогноз у порівнянні з гіпотезою має значно більшу визначеність, оскільки ґрунтується не тільки на якісних, але і на кількісних параметрах і тому дозволяє характеризувати майбутній стан об'єкта також і кількісно. Прогноз виражає передбачення на рівні конкретно-прикладної теорії. Таким чином, прогноз відрізняється від гіпотези меншим ступенем невизначеності і більшою вірогідністю. У той же час зв'язок прогнозу з досліджуваним об'єктом, явищем не є твердим, однозначним: прогноз носить імовірнісний характер.

План являє собою постановку точно визначеної мети і передбачення конкретних, детальних подій досліджуваного об'єкта. У ньому фіксуються шляхи і засоби розвитку відповідно до поставлених завдань, обґрунтовуються прийняті управлінські рішення. Його головна риса – визначеність і директивність завдань. Таким чином, у плані передбачення одержує найбільшу конкретність і визначеність. Як і прогноз, план ґрунтується на результатах і досягненнях конкретно-прикладної теорії.

План визначає конкретну мету і передбачає детальні події і розвитку досліджуваного об'єкта. В плані фіксуються шляхи і засоби розвитку відповідно до поставлених завдань та прийняті управлінські рішення. Його головна відмітна риса — визначеність і директивність завдань. Таким чином, передбачення одержує в плані найбільшу конкретність і визначеність.

Форми передбачення тісно  пов'язані в своїх проявах один з одним і з досліджуваним  об'єктом у системі керування  і планування, являючи собою послідовні у своїй конкретності ступені  пізнання поводження об'єкта в майбутньому. Вихідний початок цього процесу  — загальнонаукове передбачення станів об'єкта, що завершує етап, —  складання плану переведення  об'єкта в новий заданий для  нього стан. Найважливішим засобом  для цього служить прогноз  як з’єднуюча ланка між загальнонауковим передбаченням і планом.

Хоча гіпотеза носить більш  загальний характер, без неї неможливе  ніяке наукове керування і планування. Гіпотеза впливає на цей процес через прогноз, будучи важливим джерелом інформації для його складання. У багатьох випадках гіпотеза виконує ту ж роль і безпосередньо при розробці планів.

Найбільш тісно пов'язане  з плануванням прогнозування. План і прогноз являють собою взаємодоповнюючі одна одну стадії планування при визначальній ролі плану як провідної ланки  керування підприємством. При цьому  прогноз виступає як фактор, що орієнтує існуючу практику на можливості розвитку в майбутньому, а прогнозування  — як інструмент розробки планів. Форми  поєднання прогнозу і плану можуть бути різними: прогноз може передувати розробці плану (як правило), йти за ним (прогнозування наслідків прийнятого в плані рішення), проводитися  в процесі розробки плану.

Між прогнозом і планом також існують розбіжності. Головна  з них полягає в тому, що план має директивний, а прогноз —  імовірнісний характер. План — це однозначне рішення, у тому числі і тоді, коли він розробляється на варіантній основі. Прогноз же по самій своїй  суті має альтернативний, варіантний зміст. У цьому змісті прогнозування  є дослідницькою базою планування, що має власну методологічну і  методичну основу, багато в чому відмінну від планування. Розробка прогнозів ґрунтується на прогностичних  методах, а планування спирається на більш строгі і точні методи балансових та інших розрахунків.

В основу прогнозу і плану  мають бути покладені цілі, що визначають передбачуваний кінцевий результат, заради якого у межах реальних можливостей  проводиться відповідна діяльність. Так, наприклад, основною фінансовою метою  майже всіх підприємств є збільшення доходу. Для цього підприємство повинно  мати добре обґрунтований фінансовий план. У свою чергу фінансовий план має базуватися на фінансовому прогнозі. Створення відповідного фінансового  прогнозу — завдання нелегке, бо коливання  фінансових ринків і швидкі зміни  в реальній економіці роблять  прогнозування не лише складнішим, а й більш важливим для стабільного  розвитку суб’єктів господарювання.

Створення фінансових прогнозів  не може бути проведене з великою  точністю: багато подій у прогнозованому періоді можуть спричинити невідповідність  між дійсністю і прогнозом. Однак  можливість помилки не є причиною, щоб не проводити прогнозування. Необхідно знати, в якому напрямку розвивається підприємство. На підставі детальних фінансових прогнозів окремих структурних підрозділів визначаються загальні прогнози функціонування підприємства.

Процес прогнозування  зосереджується на таких аспектах:

– ресурси (трудові, фінансові, матеріальні);

–економічна ситуація (це допоможе виявити проблеми, з якими  зіткнеться акціонерне товариство у  майбутньому);

– економічна політика (як фундамент для розв'язання проблем  у майбутньому).

Щоб прогнозування було надійним, слід забезпечити достатньо  повну за обсягом, змістом і структурою інформацію, високий рівень достовірності  цієї інформації і можливість зіставлення  інформації в часі за кількісними  та якісними показниками.

В умовах ринкової економіки  розгляду власної фінансової стратегії  має передувати глибокий економічний  аналіз функціонування підприємства з  таких питань, як аналіз фінансового  стану та визначення фінансових можливостей  підприємства. Основні тенденції  динаміки фінансового стану і  підсумків діяльності суб’єкта господарювання можуть прогнозуватися з певним ступенем точності шляхом поєднання формалізованих і неформалізованих засобів.

Суспільне життя неможливе без  передбачення майбутнього, без прогнозування  перспектив розвитку. Економічні прогнози необхідні для визначення шляхів розвитку суспільства й економічних  ресурсів, що забезпечують його досягнення, для виявлення найбільш імовірних  і економічно ефективних варіантів  довгострокових, середньострокових  і поточних планів, обґрунтування  основних напрямків економічної  і технічної політики, передбачення наслідків прийнятих рішень і  здійснюваних у даний момент заходів. В умовах науково-технічного прогресу й удосконалення економічної  системи держави, прогнозування  стає одним з вирішальних наукових факторів формування стратегії і  тактики суспільного розвитку.

Таким чином, сучасні умови вимагають  максимального розширення фронту прогнозування, подальшого удосконалення методології  і методики розробки прогнозів. Чим  вищий рівень прогнозування процесів суспільного розвитку, тим ефективнішим є планування і керування цими процесами в суспільстві.

Процес прогнозування складається  з ряду етапів, кожний з яких вирішує  певну задачу:

- визначення задачі - уточнюється  об'єкт прогнозу, формуються мета  і задачі, визначається точність  і час випередження прогнозу;

- формування об'єкта прогнозу  відповідно до поставленого завдання - визначається структура об'єкта, виділяються основні фактори,  з'ясовується їх підпорядкованість,  ієрархічність, взаємозв'язок;

- збір ретроспективної інформації  про об'єкт - визначаються джерела  інформації, розробляється методика  переробки і подання інформації, встановлюються її обсяги;

- формалізація задачі - розробляється  методика формалізованого подання  інформації і здійснюється вибір  класу моделей опису об'єкта  прогнозу;

- вибір методів і алгоритму  - серед відомих вибирається найбільш  придатний метод прогнозування,  розробляється відповідний алгоритм  і оцінюється точність прогнозу;

-  моделювання на основі ретроспективних  даних оцінки якості моделі;

- видача результатів прогнозу.

Існує кілька основних понять в галузі прогнозування.

Прогнозування - специфічний вид пізнавальної діяльності, що припускає дослідження ще не існуючого об'єкта.

Прогнозування - процес формування прогнозу про розвиток об'єкта на основі вивчення тенденцій його розвитку.

Одним з важливих напрямків прогнозування  суспільного розвитку є економічне прогнозування.

Прогнозування, у тому числі економічне, співвідноситься з більш широким  поняттям передбачення як випереджуючого відображення дійсності, заснованого  на пізнанні законів природи, суспільства  і мислення. В залежності від ступеня  конкретності і характеру впливу на хід досліджуваних процесів розрізняють  три форми передбачення: гіпотезу (загальнонаукове передбачення), прогноз, план.

Це означає, що вихідну базу побудови гіпотези складають теорія і відкриті на її основі закономірності і причинно-наслідкові зв'язки функціонування і розвитку досліджуваних об'єктів. На рівні  гіпотези цим останнім дається якісна характеристика, яка виражає загальні закономірності їх поведінки.

Прогноз у порівнянні з гіпотезою  має більшу визначеність, оскільки ґрунтується не лише на якісних, але  й на кількісних параметрах, і тому дозволяє характеризувати майбутній стан об'єкта також і кількісно. Таким чином, прогноз відрізняється від гіпотези більшою вірогідністю. В той же час, зв'язки прогнозу з досліджуваним об'єктом, явищем не є твердими, однозначними - прогноз має імовірнісний характер.

Між прогнозом і планом існують  розбіжності. Головна з них полягає  в тому, що план має директивний, а прогноз — імовірнісний характер. План — це однозначне рішення, у  тому числі й тоді, коли він розробляється  на варіантній основі. Прогноз же за самою своєю природою має альтернативний, варіантний зміст. У цьому сенсі  прогнозування являє собою-дослідницьку базу планування, що має, однак, власну методологічну і методичну основу, багато в чому відмінну від планування. Розробка прогнозів заснована на прогностичних методах, у той час як планування, спирається на більш суворі і точні методи балансових та інших розрахунків.

Ще одна відмінність прогнозування  від планування полягає в тому, що воно, будучи складовою частиною планування, існує самостійно. Виражається  це, зокрема, в тому, що існують економічні процеси, які не завжди піддаються плануванню, але є об'єктами прогнозування. До них відносяться, наприклад, демографічні процеси, існуючий попит населення  на предмети споживання, рівень розвитку приватного господарства, склад родин, статевовікова структура населення  тощо.

За масштабом прогнозування  виділяють:

- макроекономічний і структурний  (міжгалузевий і міжрегіональний)  прогнози;

-прогнози розвитку галузевих  комплексів (паливно-енергетичного,  агропромислового, сфери обслуговування  населення та ін.);

- прогнози галузеві і регіональні;

-  прогнози на рівні окремих  підприємств;

- прогнози виробництва окремих  продуктів.

По тривалості періоду  упередження загально прийнято розрізняти три види прогнозів:

- оперативні (термін упередження  1 місяць);

- короткострокові (термін  упередження 1 місяць - 1рік);

- середньострокові (1 рік  – 5 років); - довгостроковий (від  5 до 15-20 років);

- дальностроковий (понад  15-20 років).

Оперативний прогноз має період попередження до одного місяця короткостроковий — від одного місяця до року середньостроковий  — від року до п'яти років, довгостроковий — від п'яти і більш років.

Оперативні прогнози засновані  на припущенні про те, що в прогнозованому періоді не відбудеться істотних змін у досліджуваному об'єкті, як кількісних так і якісних. Короткострокові  прогнози припускають тільки кількісні  зміни. Оцінка подій дається тільки кількісна. Середньострокові і довгострокові  прогнози виходять як з кількісних, так і якісних змін у досліджуваному об'єкті, причому в середньострокових  прогнозах кількісні зміни домінують  над якісними.

Зазначені типи прогнозів відрізняються  один від одного також за своїм  змістом і характером оцінок досліджуваних  процесів. Оперативні прогнози ґрунтуються  на припущенні щодо того, чи відбудуться  в прогнозований період істотні  зміни в об'єкті, що досліджується, як кількісні, так і якісні. В них  переважають детальні кількісні  оцінки очікуваних подій. І короткострокові  прогнози припускають лише кількісні  зміни. Оцінка подій відповідно дається  кількісна. Середньострокові і довгострокові  прогнози виходять як з кількісних, так і з якісних змін у досліджуваному об'єкті, причому в середньострокових  кількісні зміни домінують над  якісними. У середньострокових прогнозах  оцінка подій дається кількісно-якісна, у довгострокових - якісно-кількісна. Довгострокові прогнози виходять насамперед з якісних змін, причому мова йде  переважно про загальні закономірності розвитку досліджуваного об'єкта.

Розподіл прогнозів в залежності від характеру досліджуваних  об'єктів пов'язаний з різними  аспектами відтворювального процесу. За цією ознакою виділяють такі прогнози:

- розвитку виробничих відносин;

- соціально-економічних наслідків  науково-технічного прогресу;

- розвитку економіки в цілому (її темпів, факторів і структури);

Як всяка самостійна наука  економічне прогнозування є діалектичним взаємозв'язком: системи понять. категорій, термінів тощо; характеру предмета; методу пізнання. специфічних умов дослідження; цілі, які породжують наукові  знання і яким ці знання служать; зв'язку з практикою як вихідним пунктом, вищою метою і критерієм істинності пізнання.

Отже, економічне прогнозування  як наука має свій предмет дослідження, свій метод пізнання, свою систему  понять і категорій, термінологію і  т.д.

Основу науки складає  предмет, а метод має вторинне підпорядкування, по відношенню до предмета значення.

Між предметом і методом  існує зв'язок: "що" і "як".

 

 

3. Практичне  завдання " Прогнозування за показниками  динаміки ряду."

 

1) Прогнозування  за середнім рівнем

Прогнозування за середнім рівнем полягає в тому, що за прогнозоване значення у_t:

де n – кількість спостережень;

у_і – спостерігаєме значення рівня динамічного ряду.

Допустима похибка прогнозу визначається за формулою:

 

t – довірчий коефіцієнт, що вибирається в залежності від рівня надійності (Р).

При  Р ≈ 68% t=1

P ≈ 95% t=2

P ≈ 98% t=3

δ – середня квадратична  похибка, яка обчислюється таким  чином:

Довірчий інтервал прогнозованого значення показника знаходиться  в межах:

нижній рівень: y_н = ỹ_t - Δу;

верхній рівень: y_в = ỹ_t + Δу.

Визначимо середнє значення ряду динаміки:

Обчислимо середню квадратичну  похибку:

_{=0,035 (грн/грн)} 

з надійністю 95% прогнозоване значення фондовіддача буде коливатися в межах:

у_н = 0,68-2∙0,035=0,61 (грн/грн)

у_в = 0,68+2∙0,035=0,75 (грн/грн)

2. Прогнозування на основі абсолютного приросту за останній рік (метод від досягнутого).

Абсолютний приріст показника  характеризує абсолютний розмір збільшення (зменшення) рівня ряду за певний проміжок часу і обчислюється як різниця між  двома рівнями ряду.

Прогнозування за цим методом  здійснюється так:

1. на підставі вихідних даних визначається абсолютний приріст за останній рік (різниця між значенням за останній та попередній роки).

Δу=у_n-y_n-1

2. визначається прогнозоване значення показника через Δt років:

y_t+Δt=y_t+ Δt∙Δy,

де у_t – значення показника ряду за останній рік;

Δt – кількість років прогнозу.

Визначимо абсолютний приріст  за останній рік:

Δу = 0,67-0,64=0,03 (грн/грн)

Прогнозоване значення показника  фондовіддачі через 3 роки становить:

У₂₀₁₃ = 0,67+0,03∙3=0,76 (грн/грн)

3) Прогнозування  за середнім абсолютним приростом

Середній абсолютний приріст (Δỹ) – показник, що оцінює на скільки одиниць у середньому збільшується (зменшується) рівень ряду динаміки порівняно з попереднім за одиницю часу:

Прогнозоване значення показника  через Δt років визначається за формулою:

У_t+Δt = y_n + Δt·ỹ

Визначимо середній абсолютний приріст:

Прогнозоване значення показника  фондовіддачі через 3 роки дорівнює:

У₂₀₁₃ = 0,67 + 3·(-0,02) = 0,66%

4) Прогнозування  на основі темпу росту за  останній рік (метод від досягнутого).

Темп росту (К) показує, у  скільки разів рівень росту динаміки більший (менший) за інший рівень ряду.

Прогнозування на підставі темпу росту здійснюється так:

1) на підставі вихідних  даних обчислюється темп росту  значення показника за останній  рік:

де y_n – значення показників за останній рік;

y_n-1 - значення показників за попередній рік.

2) знаходиться прогнозоване  значення показника через Δt років:

у_t+Δt = y_n·K^Δt

Обчислимо темп росту показника  фондовіддачі за останній рік:

Прогнозоване значення показника  фондовіддачі через Δt=3 роки дорівнює:

У₂₀₁₃ = 0,67·(1,05)³ ≈ 0,77(грн/грн)

5) Прогнозування  за середнім темпом росту

Середній темп росту ( ) – це показник, що оцінює у скільки разів у середньому збільшується (зменшується) рівень ряду динаміки порівняно з попереднім за одиницю часу.

Прогнозоване значення показника Δt років обчислюється за формулою

У_t+Δt = y_n(

) ^Δt

Визначимо середній темп росту  показника фондовіддачі:

Прогнозоване значення показника  фондовіддачі через Δt=3 роки дорівнює:

У₂₀₁₃ = 0,67*(0,99)³ ≈ 0,65(грн/грн)

6) Прогнозування  за темпом приросту для останнього  року

Темп приросту Т – це показник, що характеризує, на скільки одиниць один рівень ряду динаміки більший (менший) за інший рівень: