Економічний Аналіз

    Міністерство  освіти і науки України

    Київський національний університет технології та дизайну

    Інститут  післядипломної освіти

    Відділ  інтенсивних технологій навчання 
 
 

    Домашня контрольна робота

    з дисципліни:

    «Економічний аналіз» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

    Виконав: студент

    ______________

    група ___________

    Варіант №                                                                           

    Залікова  книжка № 

    Перевірив: викладач

    ____________ 
 

    Київ  – 2011

    Зміст:

    1. Охарактеризувати метод елімінування в економічному аналізі

    2. Проаналізувати витрати на оплату праці.

    Список використаної літератури. 
 

1. Охарактеризувати  метод елімінування в економічному аналізі

      Вибір технічних видів аналізу здебільшого залежить від характеру зв'язків між явищами. Якщо взаємозв'язок між результативним показником та факторами, що його визначають, має функціональний характер, в аналітичній практиці використовують прийоми елімінування. За функціональної залежності відповідному значенню фактора відповідає строго визначене значення результативного показника. За стохастичної залежності зміна факторної ознаки дає кілька значень функції.

      Визначення  та відбір факторів для аналізу того чи того показника здійснюються на підставі теоретичних та практичних знань, набутих у певній галузі. При  цьому, зазвичай, виходять із того, що дослідження більшого комплексу факторів забезпечує точніші результати аналізу. Проте необхідно брати до уваги, що розгляд певного комплексу факторів як механічної суми, без урахування їхнього взаємозв'язку, без виділення головних, визначальних факторів, може призвести тільки до помилкових висновків. В економічному аналізі взаємозв'язане дослідження впливу факторів на величину результативного показника досягається за допомогою їх систематизації, що є одним з головних методологічних питань цієї науки.

      Елімінування - означає усунення, виключення впливу всіх, крім одного, факторів на величину результативного показника. Цей  прийом виходить з умовного визнання того, що всі фактори змінюються незалежно один від одного: спочатку змінюється один, а всі інші залишаються без зміни; потім змінюються два; потім три і т.д. за незмінних інших. Це дає змогу визначити вплив кожного фактора на величину досліджуваного показника окремо.

      В аналітичній практиці широко застосовуються такі прийоми елімінування:

      o спосіб ланцюгових підстановок;

      o спосіб абсолютних різниць;

      o спосіб відносних різниць;

      o індексний спосіб.

      Спосіб  ланцюгових підстановок. Він є найуніверсальнішим і використовується для розрахунку впливу факторів в усіх типах факторних  моделей. Цей спосіб полягає у визначенні впливу окремих факторів на зміну величини результативного показника з допомогою поступової заміни базисної величини кожного факторного показника у факторній моделі на фактичну величину у звітному періоді. З цією метою визначають низку умовних величин результативного показника, які враховують зміну одного, потім двох, трьох факторів, припускаючи, що інші фактори є незмінними. Порівняння величини результативного показника до та після заміни рівня того чи того показника нейтралізує (елімінує) вплив усіх інших факторів, крім одного, та уможливлює визначення впливу останнього на приріст результативного показника. При цьому передовсім підлягають заміні кількісні параметри, далі - структурні, в останню чергу - якісні. Якщо у формулі міститься багато кількісних, структурних або якісних показників, послідовність заміни залежить від оцінки того, які з них є основними, а які похідними, які первинні, а які - вторинні.

      Напрям  впливу визначається як змістом, так  і математичним виразом. При цьому потрібно керуватися правилом: як зменшуване береться величина, що розраховується виходячи з фактичних умов, а як від'ємник - величина, що відображає базисний рівень факторів. Використання способу ланцюгових підстановок потребує знання взаємозв'язків факторів, уміння правильно їх класифікувати та систематизувати.

      Щоб розрахувати вплив першого фактора (кількісного) на результативний показник, необхідно абсолютний приріст цього  фактора помножити на базисний рівень другого фактора (і всіх інших, що їх включає модель).

      Вплив другого фактора на результативний показник розраховується множенням  фактичного значення першого фактора  на абсолютний приріст другого фактора (тобто того фактора, вплив якого  вивчається), а якщо в моделі є  інші фактори, то на базисне значення тих факторів, вплив яких іще не вивчався.

      Вплив третього фактора (і всіх наступних) визначається як добуток фактичного значення першого та другого факторів на абсолютний приріст досліджуваного третього фактора.

      Таким чином, за використання способу абсолютних різниць вплив факторів розраховується множенням абсолютного відхилення досліджуваного фактора на базисне значення факторів, розміщених праворуч від нього у факторній моделі, і на фактичну величину факторів, розміщених ліворуч від нього.

      Таким чином, спосіб абсолютних різниць дає ті самі результати, що й спосіб ланцюгових підстановок. Тут також необхідно стежити за тим, щоб алгебраїчна сума приросту результативного показника за рахунок впливу окремих факторів дорівнювала загальному його приросту.

      Спосіб  відносних різниць. Цей спосіб, як і попередній, використовується для  вимірювання впливу факторів на результативний показник тільки в таких моделях, де результативний показник представлений  у вигляді добутку факторів (типу У = Х1Х2) та в комбінованих моделях типу У = (Х1 - Х2) o Х3,. Він значно простіший за спосіб ланцюгових підстановок, що за певних умов робить його досить ефективним. Цей спосіб відрізняється від попередніх тим, що розрахунки впливу факторів на досліджуваний показник проводяться виходячи з відносних показників їх зміни, що виражені у відсотках або коефіцієнтах.

      Згідно  зі способом відносних різниць для  визначення впливу першого фактора  на результативний показник необхідно  базисне значення результативного  показника помножити на відносне відхилення першого фактора, яке виражене у відсотках, і поділити на 100. Для спрощення розрахунків відносне відхилення факторів доцільно розраховувати в коефіцієнтах:

      Вплив другого фактора визначається множенням  базисного значення результативного  показника, скоригованого на вплив дії першого фактора (позитивний вплив додається, негативний - віднімається), на відносне відхилення другого фактора, що виражається у відсотках, і результат поділити на 100:

      Вплив третього фактора (і всіх наступних) визначається аналогічно: базисне значення результативного показника коригується на результат дії першого та другого факторів (додається чи віднімається залежно від напрямку дії), і отриманий результат множиться на відносне відхилення третього фактора:

      Результати  підрахунків такі самі, як і за використання попередніх способів. Незначні відхилення можуть бути зумовлені неточністю підрахунків відносних відхилень, що виражаються в коефіцієнтах або відсотках. Тому відносні відхилення бажано розраховувати з точністю до чотирьох знаків після коми для підрахунку відхилень у коефіцієнтах, або двох знаків для розрахунку відхилень у відсотках. Спосіб відносних різниць зручно використовувати тоді, коли потрібно розрахувати вплив великої кількості факторів (5-10). На відміну від попередніх способів значно скорочується кількість розрахунків.

      Різновидом  цього способу є прийом відсоткових  різниць. Методику розрахунку впливу факторів з його допомогою розглянемо на тому самому прикладі.

      Для того, щоб встановити вплив зміни  кількості верстатів на зміну обсягу випуску продукції, необхідно базисну величину результативного показника (обсягу випуску продукції) помножити на відсоток приросту першого фактора (кількості верстатів). Для розрахунку впливу другого фактора необхідно помножити базисний обсяг товарної продукції на різницю між відсотком темпу зростання (відсотком виконання плану) загальної кількості відпрацьованих усіма верстатами верстато-годин та відсотком темпу зростання кількості верстатів (відсотком виконання плану).

      Для розрахунку впливу середньогодинного виробітку на загальний випуск продукції необхідно різницю між відсотком темпу зростання (відсотком виконання плану) випуску товарної продукції і темпом зростання (відсотком виконання плану) кількості відпрацьованих усіма верстатами верстато-годин помножити на базисний рівень (плановий) товарної продукції.

      Використання  цього способу можливе за умови, що інформація про кожен фактор (крім першого) входить до комплексного показника, який розраховується як добуток попереднього та наступного в черзі дослідження фактора. Наприклад, вплив кількості годин, відпрацьованих одним верстатом, розраховується через показник загальної кількості відпрацьованих усіма верстатами верстато-годин, який, у свою чергу, є добутком кількості верстатів та годин, відпрацьованих одним верстатом.

      Індексний спосіб. Його застосовують для вивчення економічних явищ, які формуються під впливом кількох факторів, кожен з яких схильний до динамічних змін. Класичним прикладом такого об'єкта аналізу є обсяг реалізації (продажу) товарів, який формується під впливом певного фізичного обсягу товарів і цін на них. Відомо, що в кожного підприємства (промислового, торговельного) обсяг продажу окремих товарів із року в рік, із місяця в місяць змінюється так само, як і ринкові ціни на ці товари. За таких умов загальні (групові) індекси обсягу реалізації (продажу) товарів характеризують динаміку загальної виручки від реалізації, але не відповідають на запитання, як змінився обсяг продажу товарів (бо до чисельника і знаменника даної функції входять непорівнянні величини) чи як у середньому змінилися ціни на реалізовані товари. Загальний індекс не дає змоги виділити окремо вплив факторів обсягу продажу (кількісного фактора) і цін (якісного фактора) на кінцевий результат - виручку від реалізації.

      Індексний метод аналізу дає змогу розв'язати  ці задачі за допомогою побудови агрегатних індексів. Агрегатні індекси - це загальні індекси (котрі, як уже зазначалося, характеризують явища, що визначаються сукупністю безпосередньо непорівнянних елементів), що в них з метою елімінування впливу окремих елементів (факторів) на індекс відбувається фіксування інших елементів на незмінному (базовому або звітному) рівні.

      У загальній теорії статистики використовується таке правило побудови агрегатних індексів: якісні (інтенсивні) елементи (фактори), котрі входять у формулу, фіксуються на рівні базового періоду, кількісні  елементи - на рівні звітного. Різниця між чисельником і знаменником агрегатного індексу показує, який вплив на загальний результат справив той чи той конкретний фактор.  
 

      2. Проаналізувати витрати  на оплату праці 

      Облік витрат на оплату праці є однією з найважливіших складових системи  обліку та контролю на підприємстві.      

      Облік витрат на оплату праці додатково  ускладнюється тим, що різні види оплати праці мають різні джерела  фінансування. Це ж саме стосується і оплати праці різним категоріям працівників.                                       

      В сучасних умовах правильний і головне  дієвий облік витрат повинен стати  не лише як засіб дотримання вимог  чинного законодавства, а й як джерело надійної інформації для  подальшого контролю та управління витратами  на оплату праці. Проблема управління витратами на оплату праці полягає в тому, що кожен власник прагне мінімізувати будь-які витрати, адже це збільшить його прибуток. Та й об’єктивно на кожному підприємстві є свій максимальний рівень витрат на оплату праці, при перевищенні якого підприємство просто стає збитковим. З іншої сторони надмірне скорочення витрат на оплату праці призводить до послаблення мотивації працівників, зниженню трудової дисципліни, недобросовісному виконанню персоналом своїх обов’язків і, навіть, відтоку найбільш сумлінних і кваліфікованих працівників. Тому основна задача управління витратами на оплату праці - це знайти оптимальний рівень таких витрат, що забезпечував би і прибутковість підприємства і достатню мотивацію працівників.                                

      Облік витрат на оплату праці має бути організований таким чином, щоб не лише забезпечувати складання фінансової, статистичної та інших видів звітності, а й подавати інформацію про витрати на оплату праці у вигляді, придатному для подальшого аналізу та обґрунтування управлінських рішень.

      При цьому повинна бути налагоджена  взаємодія бухгалтерської, планової, фінансової та інших служб підприємства, щоб забезпечити облік, аудит  і управління витратами на оплату праці. Облік витрат в цій системі  виступає як один з головних елементів, як інформаційна база на основі якої розробляється стратегія і тактика контролю та управління за витратами на оплату праці.

      Облік виплат працівникам є досить складною топологічною ділянкою бухгалтерського  обліку, яка вимагає досить ретельного організаційного забезпечення і, насамперед, кадрового та інформаційного. Звичайно цю ділянку роботи доручають найбільш кваліфікованим працівникам.

      Відповідно  до ст.1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата  – це  винагорода, виражена, як правило, в грошовій формі, або уповноважений їм орган  виплачує робітнику за виконану їм роботу.

      Групування  витрат за елементами не в повній мірі забезпечує інформацією про витрати  для прийняття певних управлінських  рішень.

      З цією метою, класифікацію витрат за елементами доповнюють класифікацію витрат за статтями калькуляції, що дозволяє більш детально проаналізувати використання витрат на оплату праці і виявити резерви щодо її удосконалення.

      Наявність аудиторської групи дуже важлива  для підприємства. Всередині організації за вимогою та з ініціативи її керівництва аудиторами підприємства проводиться і внутрішній аудит.

      Внутрішння  аудиторська служба полягає в  допомозі працівникам підприємства ефективно виконувати свої посадові обов’язки. Відділ внутрішнього аудиту має бути складовою частиною підприємства і функціонувати в рамках політики, визначеної керівництвом і правлінням.

      Основна функція внутрішніх аудиторів полягає  в перевірці структури внутрішнього контролю підприємство-управління та оцінці рівня її адекватності і ефективності. Виконуючи цю функцію, внутрішні аудитори можуть часто проводити фінансовий аудит, операційний аудит та перевірку на відповідальність.

      Також до зобов’язань працівників управлінської  бухгалтерії слід включати вибір  оптимальних форм та систем оплати праці.

      Форми і системи оплати праці встановлються  підприємствами та організаціями самостійно у колективному договорі з дотримуванням  вимог і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

        Витрати на оплату праці є третьою після матеріальних витрат та іньших операційних витрат по значімості складовою частиною операційної діяльності підприємств більшості галузей економіки. Значна частина цих витрат потребує досконалого обліку. Особливо великі завдання стоять перед управлінським обліком таких витрат. Він повинен включати в себе рішення таких питань як, вибір оптимальних систем та форм оплати праці, визначення витрат на оплату праці по калькуляційним статтям та видам діяльності, облік витрат на оплату праці у розрізі матеріально відповідальних осіб із складанням внутрішньої звітності.

      Для отримання необходимої інформації про структуру витрат на оплату праці, їх облік необхідно здійснювати  по таким калькуляційним статтям  як, основна заробітна плата та додаткова заробітна плата працюючих.

      Облік витрат праці повинен проходити  в два самостійних етапи:

      1) калькулювання заробітної плати  кожного працівника, включаючи утримання  їз неї, а також виплати та  відрахування в пенсійний фонд  та іньші;

      2) розподіл витрат на оплату праці по замовленням на рахунки накладних витрат та рахунки виробництва (облік витрат на робочу силу).  
 

Список використаної літератури.

1. Економічний аналіз і діагностика стану сучасного  підприємства: навчальний посібник / Т. Д. Костенко [та ін.]. — 2-ге вид., перероб. и доп. — К.: Центр учбової літерат.ри, 2007. — 400 с.

2. Загородній  В. Г., Мних Є. В., Руднщький В. С. Облік, аналіз та ау-дит. Навчальний посібник. — К.: Кондор, 2009. — 618
3. Івахненко В. М. Теорія економічного аналізу: Навчальний посібник/ В. М. Івахненко. — К.: КНЕУ, 2006. — 232 с.
4. Івахненко В. М. Курс економічного аналізу: Навчальний посібник / В. М. Івахненко. — 5-те вид., випр. і доп. — К.: Знання, 2006. — 261 с.