Економіка підприємства. 3

 

ЗМІСТ

1. Загальна характеристика підприємства

2. Продуктивність праці працівників торгового підприємства

3. Планування виробництва і реалізації продукції  на підприємстві
4. Забеспеченність підприємства основними фондами та їх ефективне використання

                  4.1 Структура основних фондів

                  4.2 Економічна оцінка та забезпеченість фондами

5. Собівартість, прибуток та рентабельність продукції, послуг

                  5.1 Аналіз рентабельності підприємства

                   5.2 Резерви зниження собівартості

                   5.3 Шляхи збільшення прибутків і рентабельності                                                                                                                             

                         продукції

                 Висновок

               Список використаної літератури

                                 

 

 

 

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПІДПРИЄМСТВА

Товариство з обмеженою  відповідальністю «ВІОЛА» було засноване в травні 1994 р. і створене відповідно до Господарського, Цивільного кодексів та інших нормативних актів України. ТОВ «ВІОЛА» знаходиться за адресою – м. Дніпропетровськ, вул. Гоголя, 123.

Майно підприємства складають виробничі і невиробничі фонди, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Джерела формування майна підприємства:

- грошові і матеріальні  внески засновників підприємства;

- доходи, отриманих від  реалізації продукції, послуг, а  також від інших видів господарської  діяльності;

- кредити банків і інших  кредиторів;

- майно, придбане у  інших суб'єктів господарювання, організацій і громадян;

- доходи від цінних  паперів;

- капітальні вкладення  і дотації з бюджету;

- добродійні внески, пожертвування  організацій, підприємств і громадян;

- інші джерела.

Предметом діяльності ТОВ «ВІОЛА» є:

- торгова діяльність у  сфері оптової, роздрібної, комісійної  торгівлі промисловими товарами, предметами гігієни і санітарії, товарами побутової хімії, алкогольними напоями, побутової техніки, товарами народного споживання, будівельними матеріалами, металевими виробами, транспортними засобами і номерними агрегатами до них, промисловим устаткуванням і іншими товарами;

- торгова діяльність у  сфері оптової, роздрібної, комісійної  торгівлі продуктами харчування, кондитерськими виробами;

- надання посередницьких  послуг при закупівлі, транспортуванні і реалізації товарів, зокрема торгово-закупівельної діяльності, експорту-імпорту сировини, напівфабрикатів, промислової продукції і товарів народного споживання;

- торгова діяльність у  сфері громадського харчування;

- створення і зміст кафе, барів ресторанів і інших закладів для відпочинку і розваг;

- створення мережі фірмових  магазинів для торгівлі продукцією власного виробництва або придбаною в Україні і за її межами (включаючи торгівлю ліцензійними товарами і продуктами);

- виробництво продуктів  харчування, напівфабрикатів;

- виробництво, закупівля,  переробка і реалізація сільськогосподарської  продукції;

- маркетингові дослідження, інша комерційна діяльність;

- надання консультаційних  і інформаційних послуг;

- рекламна і інформаційна  діяльність;

- внутрішні і міжнародні  перевезення пасажирів і вантажів  повітряним, залізничним, автомобільним  транспортом;

- транспортна обробка  вантажів;

- послуги стоянок для  автомобілів і автозаправних  станцій;

- надання складських послуг;

- виконання загальнобудівельних  робіт;

- ремонт і будівництво  житла;

- виробництво і реалізація  товарів народного споживання і виробничо-технічного призначення;

- зовнішньоекономічна діяльність;

- впорядкування територій;

- придбання рухомого і  нерухомого майна, земельних ділянок,  приміщень, їх оренда і здавання  в найм, і покупка-продаж;

- надання посередницьких  послуг юридичним і фізичним  особам цивільного характеру;

- посередницькі операції, які відбуваються на основі договорів комісії з українськими і іноземними юридичними і фізичними особами;

- надання різноманітних послуг населенню(побутових, ремонтних, транспортних і інших);

- продаж і здавання  в оренду нерухомого майна  виробничо-технічного і невиробничого  призначення;

- здавання в оренду  офісного устаткування, забезпечення  і комп'ютерної техніки.

Підприємство ТОВ «ВІОЛА»:

- самостійно здійснює  господарську діяльність, розпоряджається  прибутком. Господарська діяльність  підприємства здійснюється силами трудового колективу, по договорах. Підприємство вольне у виборі предмету договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємин, які не суперечать чинному законодавству;

- самостійно планує свою  діяльність і визначає перспективи  розвитку, виходячи з реального  споживчого попиту, необхідності  соціального забезпечення розвитку підприємства, підвищення особистого прибутку його працівників;

- на випадок необхідності  може придбати необхідні ресурси  безпосередньо у виробників, в  оптовій і роздрібній торгівлі, на аукціонах і у організацій матеріально-технічного забезпечення, через комерційні центри, оптові бази, громадян;

- може здавати в оренду, передавати, продавати, обмінювати  з іншими підприємствами і організаціями матеріальні цінності і ресурси. Найвищий орган підприємства визначає основи і порядок списання майна з балансу;

- здійснює роботи надає  послуги з цін, встановлених  самостійно або на договірній  основі, а у випадках, передбачених  чинним законодавством, по цінах,  встановлених в централізованому  порядку;

- несе повну відповідальність  за дотримання кредитних договорів  і розрахункових дисциплін;

- може створювати фонди  виробничого, соціального розвитку і інші фонди. Порядок використання фондів, які створюються на підприємстві, визначається Положенням про фонди підприємства, яке затверджується Вищим органом підприємства. 

2. ПРОДУКТИВНІСТЬ ПРАЦІ ПРАЦІВНИКІВ ТОРГОВОГО ПІДПРИЄМСТВА

 

Найбільш загальним та універсальним  показником, який відображає ефективність використання трудових ресурсів (персоналу) підприємства є продуктивність праці  працівників.

У загальному розумінні продуктивність праці характеризує її результативність, тобто оцінює результат праці, отриманий  на одиницю витрат, пов'язаних із використанням  трудових ресурсів підприємства. У вузькому розумінні рівень продуктивності праці визначається кількістю продукції, обсягом робіт чи послуг, що виробляються одним працівником за одиницю робочого часу (годину, зміну, добу, місяць, квартал, рік) або кількістю робочого часу, що витрачається на виробництво одиниці продукції.

Різноманітність підходів до вивчення результатів праці в торгівлі та оцінки розмірів використання трудових ресурсів обумовила формування системи показників продуктивності праці.

Найбільш розповсюдженим показником продуктивності праці працівників  торгового підприємства є виробіток, який визначається середнім розміром товарообороту на одного працівника:

П = товарооборот / середньоспискова чисельність.

Цей показник характеризує обсяг товарообороту, реалізованого одним працівником  підприємства за певний проміжок часу. Незважаючи на широке використання та простоту розрахунку, рівень та динаміка цього показника не дозволяє повною мірою відтворити рівень продуктивності праці та його зміну, провести порівняльний аналіз. Він не враховує трудомісткість реалізації окремих товарних груп, зрушення у структурі товарообороту та змін у трудомісткості продажу товарів. Крім того, в умовах інфляції зростання обсягу товарообороту відбувається не в результаті зростання фізичної маси товарів, що реалізуються, а у зв'язку зі зміною рівня цін на товари. (Таблиця 2)

 

3. ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА І РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОДУКЦІЇ  НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

Планування виробництва  і реалізації продукції визначає склад, якість і обсяг продукції, яка повинна бути виготовлено в планованому періоді і поставлена споживачеві. Він відображає головну задачу господарської діяльності підприємства і є провідним розділом перспективного і поточного (річного) плану. Всі інші розділи плану перспективного і поточного розробляються саме для його обґрунтування і спрямовані на забезпечення умов його виконання.

Планування виробництва  і реалізації продукції розробляється  в натуральному і вартісному виразі за показниками:

•         виробництво продукції в натуральному виразі;

•         чиста нормативна продукція;

•         товарна продукція.

Основною задачею плану виробництва і реалізації продукції є максимальне задоволення замовників, споживачів високоякісною продукцією при якнайкращому використанні всіх видів ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових та ін.)

Розробка плану  здійснюється в наступній послідовності:

1)            визначається номенклатура і асортимент продукції, що випускається. При цьому підставою служить портфель замовлень і обсяг вільного продажу;

2)            на підставі обсягів поставок і передбачуваного продажу визначається обсяг виробництва кожного виробу в натуральному виразі;

3)            обсяг випуску за окремими виробами обґрунтовується виробничою потужністю;

4)     виходячи з натурального обсягу виробництва розраховується обсяг продукції у вартісному виразі — товарній, реалізованій, нормативний чистий і іноді валовий.      

Розробка завдань  з випуску продукції в натуральному виразі є початковою частиною розробки плану. Замовникові і споживачеві потрібна продукція не взагалі, а певні її види, здатні задовольняти їх потреби. На підставі натурального виразу продукції встановлюються виробничі зв'язки між підприємством і базою основних техніко-економічних розрахунків. Розробка виробничої програми в натуральному виразі передбачає:

•         визначення номенклатури і асортименту продукції, що випускається;

•         розрахунок обсягу виробництва і поставок, окремих видів продукції у відповідних натуральних вимірниках (шт., т, м²);

•         розподіл обсягу виробництва продукції за календарними періодами;

•         обґрунтування планованих обсягів виробництва продукції, виробничою по тужністю, матеріальними і трудовими ресурсами.

Номенклатура  продукції — це склад продукції, що виготовляється, за її видами, найменуваннями.

Асортимент — характеризує склад даного виду продукції за її типами, марками, профілями, умовами, якістю.

Виробнича програма, перш за все, повинна задовольняти потреби  замовника, але і в той же час відповідати ресурсам підприємства, враховуючи його госпрозрахункові інтереси. Виробнича програма, що забезпечує якнайкращі результати діяльності підприємства, називається оптимальною.

Заключним етапом розробки плану виробництва в  натуральному виразі є доведення планових завдань до виконавців.

Для узагальненої характеристики діяльності підприємства і для ув'язки виробничої програми з фінансовими показниками визначається обсяг продукції у вартісному виразі за показниками товарної, реалізованої, і нормативної частини продукції. Базою цих показників є товарна продукція.

Товарна продукція — включає вартість промислової продукції підприємства, яка буде випущена в планованому періоді і підготовлена до реалізації. В неї включаються: готові вироби, запчастини і напівфабрикати свого виробництва, продукція допоміжних цехів, що поставляється на сторону; роботи промислового характеру, виконувані на сторону і для непромислових господарств свого підприємства (для капбудівництва, ЖКО, підсобного господарства); капремонт і модернізація устаткування, виконувані силами підприємства; тара, не включена в оптову ціну виробу і роботи по НТП, що фінансується за рахунок фондів накопичення (прибутку). Роботи і послуги непромислового характеру не включаються в товарну продукцію: капремонт будівель і споруд, реалізація відходів і зайвих матеріальних цінностей. Товарна продукція визначається в діючих і зіставних (незмінних) цінах. Розрахунок товарної продукції в діючих цінах необхідний для обґрунтування обсягу реалізації, а в зіставних для вимірювання динаміки виробництва. (Таблиця 3)

 

4. ЗАБЕСПЕЧЕННІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ОСНОВНИМИ ФОНДАМИ ТА ЇХ ЕФЕКТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ

4.1 Структура основних фондів

Елементи основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення  відіграють неоднакову роль у процесі  виробництва. Велике значення має їх поділ на дві частині активу та пасивну. Перша бере безпосередньо участь у виробничому процесі й завдяки цьому забезпечує належний обсяг і якість продукції.

До активної частини основних фондів належать трактори, комбайни, автомобілі, сільськогосподарські машини й устаткування, робоча та продуктивна худоба, різний інструмент і пристрої, багаторічні насадження і под.

Пасивна частина створює сприятливі умови для здійснення виробництва, забезпечуючи нормальне функціонування активних елементів основних фондів. Вона також охоплює будівлі та споруди.

Важливе значення має технологічна структура використовуваних засобів  виробництва. її поліпшення розглядається  як умова збільшення обсягів виробництва  та зниження собівартості одиниці продукції. Чим вища частка активної частини  у вартості основних виробничих фондів, тим (за інших рівних умов) буде вироблено більше продукції і кращої якості.

Структура виробничих фондів - відсоткове відношення вартості окремих видів або груп основних фондів до їх загальної вартості. Галузева структура є питомою вагою виробничих основних фондів рослинництва і тваринництва в сукупній вартості основних засобів. Видова структура основних виробничих фондів на підприємствах неоднакова. Вона залежить від характеру продукції, що її виробляють, обсягів виробленої продукції, рівня механізації й автоматизації виробництва, рівня спеціалізації та кооперації. Наприклад, у підприємствах, які спеціалізуються на виробництві продукції тваринництва, найбільшу питому вагу в загальній вартості виробничих основних фондів мають тваринницькі будівлі та продуктивна худоба, підприємства зернового або буряківничого напряму - порівняно високу частку засобів механізації, насамперед тракторів, зернозбиральних комбайнів, сільськогосподарських машин, а також обладнання для очищення зерна і складів для його збереження.

На структуру основних виробничих фондів впливають також кліматичні й географічні умови. Наприклад, у південних регіонах розміщено виробництво овочів, соняшнику, зернових, кукурудзи на зерно, тому в структурі фондів більшу частку становлять машини й обладнання. Будівлі для утримання тварин дешевші і менш масивні .

Для поліпшення і структури основних фондів потрібно:

- оновити й модернізувати засоби  індустріалізації виробництва;

- удосконалити галузеву структуру  виробництва;

- краще використовувати будівлі та споруди, заповнивши їх твариномісця, встановивши додаткове обладнання для механізації виробничих процесів;

- ліквідувати зайве обладнання, що недостатньо використовується;

- досягнути раціонального співвідношення між силовими та робочими машинами.

4.2 Економічна оцінка та забезпеченість фондами

Оцінюються та плануються основні  фонди у натуральній і грошовій формах. Натуральні показники визначають кількісний, якісний склад і виробничі можливості їх використання. Грошова оцінка - це визначення вартості основного фонду, необхідної для правильного встановлення загального обсягу основних фондів, їх динаміки та структури, обліку, аналізу, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємств за певний період. Оцінка основних фондів дає змогу визначити суму зносу та міру їх придатності, визначити обсяги потрібних капіталовкладень на їх придбання й участі у формуванні вартості створеної продукції. Існують декілька видів оцінки основних фондів, пов'язаних з їх тривалою участю та поступовим зносом у процесі виробництва.

Першопочаткова вартість, або повна балансова вартість основних виробничих фондів - це сума затрат на їх придбання, доставку, затрати на монтаж і введення в експлуатацію, витрати на будівництво споруд, споруд і передавальних пристроїв, витрати на придбання, вирощування продуктивної або робочої худоби, на закладання та вирощування багаторічних насаджень. Саме за цією вартістю основні фонди обліковуються на балансі підприємства впродовж усього періоду їх функціонування.

Науково-технічний прогрес змінює умови і чинники виробництва  основних фондів і, врешті решт, витрати  виробництва поточні ринкові  ціни і тарифи відповідно. Першочерговий  вплив на біжучі ціни й тарифи, за якими придбані основні фонди, має  інфляція. 3 часом на балансі підприємств основні фонди відображаються за змішаною оцінкою, тобто за біжучими ринковими цінами їх виробництва і придбання. Отже, оцінка основних фондів за першопочатковою вартістю в сучасних умовах господарювання не відображає їх дійсну вартість, тому виникає необхідність переоцінки основних фондів, приведення їх до єдиних вартісних вимірників. Для цього використовується оцінка основних фондів за відновною вартістю.

Відновна вартість - це вартість відтворення основних засобів у нових умовах з урахуванням інфляційних процесів. Повну відновну вартість визначають множенням балансової вартості на коефіцієнт переоцінки. Внаслідок переоцінки основних фондів їх відновна вартість різко зростає і, у зв'язку з цим погіршуються фінансово-економічні показники підприємств. Тому для підприємств, фінансові показники яких можуть значно погіршуватись через переоцінку, доцільно застосовувати знижені коефіцієнти індексації амортизації.

У процесі використання основні  фонди зношуються і поступово  втрачають першопочаткову (відновну) вартість. Для оцінки їх реальної вартості необхідно відмінусувати вартість зношеної частини фондів. Це й буде залишкова вартість основних фондів, яка є різницею між першопочатковою чи відновною вартістю основних фондів і сумою їх зносу. Вона характеризує фактичну вартість основних фондів, що функціонують на підприємстві, з урахуванням фізичного зносу за певний період.

Ліквідаційна вартість - вартість можливої реалізації основного засобу після завершення терміну його служби. Це ринкова ціна засобу виробництва. Вона залежить від технічного стану засобу і потреб споживача.

Темпи виробництва продукції, рівень продуктивності праці в аграрних підприємствах і підвищення економічної ефективності господарської діяльності значною мірою визначаються та залежать від забезпеченості основними засобами. Недостатня кількість засобів може призвести до зменшення обсягів виробництва продукції, низької продуктивності праці, зниження темпів розширеного відтворення і, навпаки, наявність "зайвих" і невикористовуваних основних засобів зумовлює омертвіння збільшує затрати на їх збереження і на продукцію, а в кінцевому підсумку - зниження економічної ефективності діяльності підприємства. Тому доцільно, щоб забезпеченість підприємств основними фондами була раціональною. Показники, які характеризують її рівень, - це фондоозброєність праці й фондо-забезпеченість.

Фондозабезпеченість показує, скільки основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення припадає з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь. У тваринництві показники фондозабезпеченості визначають діленням вартості основних виробничих фондів галузі на поголів'я тварин. Фактичні показники порівнюють з технологічними нормативами і в такий спосіб мають уяву про забезпеченість підприємств основними фондами сільськогосподарського призначення. Наприклад, забезпеченість господарств тракторами і комбайнами визначають за навантаженням ріллі чи площі посівів кожної конкретної культури на цей вид машин, а у тваринництві порівнюють кількість твариномісць із фактичним поголів'ям тварин (у відсотках).

Фондоозброєність праці підтверджує, скільки основних виробничих фондів сільськогосподарського призначення припадає з розрахунку на середньорічного працівника. Темпи фондоозброєності праці зростають у процесі впровадження у виробництво аграрних підприємств нової техніки та прогресивної технології, переведення сільського господарства на індустріальну основу, постійного зменшення кількості зайнятих працівників і сезонності використання основних засобів.

На забезпеченість господарств  основними виробничими фондами  впливає низка чинників. З-поміж  них - спеціалізація, технологія виробництва, рівень інтенсифікації сільського господарства, а також природнокліматичні умови. (Таблиця 4,5,6)

 

5. СОБІВАРТІСТЬ, ПРИБУТОК ТА РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ПРОДУКЦІЇ, ПОСЛУГ

5.1 Аналіз рентабельності підприємства

НА рівень і той динаміку показників рентабельності впливає вся сукупністьпроизводственно – господарських чинників: рівень організації виробництва й управління; структура капіталу та її джерел; рівень використання виробничих ресурсів; обсяг, якість і структура продукції; видатки виробництво і собівартість виробів; прибуток за видам роботи і напрями її використання.

Методологія факторного аналізу  показників рентабельності передбачає розкладання вихідних формул розрахунку показника за всі якісним і  кількісним характеристикам інтенсифікації виробництва та підвищення ефективності господарську діяльність.

Чинники, що впливають рентабельність:

- Виручка від продукції;

- Собівартість продукції;

-Внереализационние доходи;

- Розмір податків, виплачувана із прибутку.

У результаті аналізу рентабельності (Р) продукції потрібно розрахувати  вплив кожного чинника зміну  рентабельності продукції з системі  методом цепних підстановок:

Р = (УРП - Податок -С)/С*100%

У результаті аналізу прибутковості  і рентабельності важливо виявити  основні резерви підприємства підвищення прибутків і рентабельності, і визначитииероприятия з використання резервів.

Рішення:

Р = (УРП - Податок -С)/С*100%

1. П = УРП - З - М

>Ппр.пер. = 46800 - 33300 - 7800 = 5700тис.руб.

>Потч.пер. = 53900 - 38500 - 8983 = 6417тис.руб.

2.Рпр.пер. = 5700/33300*100% = 17,12%

>Ротч.пер. = 6417/38500*100% = 16,67%

3.1)Фактор виручки від  продукції:

Р = (53900 - 33300 - 7800)/33300*100% = 38,44%

>Р = 38,44 - 17,12 = 21,32 %

2) Чинник - податки:

Р = (53900 - 33300 - 8993)/33300*100% = 34,89%

>Р = 34,89 - 38,44 = -3,55%

3) Чинник - видатки виробництво  і продукції:

Р = 16,67%

>Р = 16,67 - 34,89 = -18,22%

4) Вплив всіх згаданих чинників:

Р = 21,32 - 3,55 - 18,22 = -0,45%

Загалом в підприємству ВАТ «>Швейная фабрика» рентабельність зменшилася на 0,45% - це негативний чинник. А ще вплинуло: збільшення обсягу виручки від продукції, підвищення розміру податку, підвищення собівартості продукції.

5.2 Резерви зниження собівартості

Виявлення резервів зниження собівартості має спиратися на комплексний  техніко-економічний аналіз роботи підприємства: вивчення технічного і  організаційного рівня виробництва, використання виробничих потужностей  та основних фондів, сировини й матеріалів, робочої сили в, господарських зв'язків.

Визначення резервів зниження собівартості - це кінцевою метою аналізу. У цьому резерви діляться на дві  групи:

>Непроизводительние витрати  - втрати від шлюбу, втрати від  простоїв, недостача і псування  матеріалів, збільшення витрат запасними частинами, деталей;

> Невиправдані перевитрати  за статтями витрат: з праці;  за матеріальними затратам, по комплексним статтям.

Здійснення заходів, вкладених  у зниження продукції, товарів, робіт, послуг доцільно тільки після всебічного аналізусебестои мости, виявлення складних перетинів поміж собівартістю, обумовленою з метою бухгалтерського обліку, й видатками,учитиваемими з оподаткування відповідно до тим режиму оподаткування, у якому працює господарюючий суб'єкт.

У традиційному поданні найважливішими шляхами зниження витрат є економія всіх видів ресурсів, споживаних у виробництві: трудових і матеріальних.

Так, значну частину у структурі  витрат виробництва займає оплата праці (у промисловості Росії 13—14%, розвинутих країн — 20—25%). Тому актуальна завдання зниження трудомісткості своєї продукції, зростання продуктивність праці, зменшення кількостіадминистративно-обслуживающего персоналу.

Зниження трудомісткості продукції, зростання продуктивність праці можна досягнути в різний спосіб. Найбільш ефективні їх — механізація і автоматизація виробництва, розробка й застосування прогресивних, високопродуктивних технологій, заміна та модернізація застарілого устаткування. Однак самотужки заходи щодо вдосконаленню застосовуваної техніки і технології не дадуть належної віддачі без поліпшення організації виробництва та праці. Нерідко підприємства купують чи беруть під оренду дороге устаткування, не підготувавшись до його використання. Через війну коефіцієнт використання такого устаткування дуже низький.Затраченние для закупівлі кошти приносять очікуваного результату.

Важливе значення підвищення продуктивність праці має належна його організація: підготовка робочого місця, повна його завантаження, застосування передових методів і прийомів праці та ін.

Матеріальні ресурси займають до 3/5 у структурі витрат за виробництво  продукції. Звідси випливає значення економії цих ресурсів, раціонального їх використання. На першому плані тут виступає застосування ресурсозберігаючих технологічних  процесів. Дуже важливий і підвищення вимогливості і повсюдне застосування вхідного контролю якості які від постачальників сировини й матеріалів, комплектуючих виробів і напівфабрикатів.