Контрольна робота з предмету: «Господарське право»

     Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

     ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

     «МІЖНАРОДНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ» 

     Кафедра економіки підприємства 
 

Контрольна  робота

з предмету:

«Господарське право» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ  -  2012

Варіант №7 

1. Правовий  статус об’єднань  підприємств.

Закон встановлює, що підприємство є основною організаційною ланкою народного господарства України.  
 
Закон також встановлює, що підприємство - це господарюючий суб'єкт. Суть визначення "господарюючий суб'єкт" полягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудовим колективом, який на професійній основі (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку [14, 45]. Як господарюючий суб'єкт підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність.  
 
Підприємство є самостійним, господарюючим суб'єктом. Самостійність у прийнятті господарських рішень є однією з основних і необхідних умов діяльності підприємства як товаровиробника. Юридичний аспект такого визначення полягає в тому, що підприємство при здійсненні своєї господарської діяльності "має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України" [ст. 27 Закону України "Про підприємства в Україні"]. 
 
Нарешті, підприємство - це статутний господарюючий суб'єкт. Статут підприємства як локальний акт господарського законодавства нормативне визначає цілі і предмет діяльності окремого підприємства, відхилятися від яких без зміни статуту підприємству заборонено. Статут також визначає межі спеціальної правоздатності підприємства як юридичної особи.

Витяг з Господарського Кодексу України , глава 12. “Об'єднання підприємств”

Стаття 118. Поняття об'єднання підприємств

1. Об'єднанням  підприємств є господарська організація,  утворена у складі двох або  більше підприємств з метою  координації їх виробничої, наукової  та іншої діяльності для вирішення  спільних економічних та соціальних  завдань.

2. Об'єднання  підприємств утворюються підприємствами  на добровільних засадах або  за рішенням органів, які відповідно  до цього Кодексу та інших  законів мають право утворювати  об'єднання підприємств. В об'єднання  підприємств можуть входити підприємства, утворені за законодавством інших  держав, а підприємства України  можуть входити в об'єднання  підприємств, утворені на території  інших держав.

3. Об'єднання  підприємств утворюються на невизначений  строк або як тимчасові об'єднання.

4. Об'єднання  підприємств є юридичною особою.

5. Державна реєстрація  об'єднання підприємств здійснюється  відповідно до статті 58 цього  Кодексу.   

Стаття 119. Види об'єднань підприємств

1. Залежно від  порядку заснування об'єднання  підприємств можуть утворюватися  як господарські об'єднання або  як державні чи комунальні  господарські об'єднання. 

2. Господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене за ініціативою підприємств, незалежно від їх виду, які на добровільних засадах об'єднали свою господарську діяльність.

3. Господарські  об'єднання діють на основі  установчого договору та/або статуту,  який затверджується їх засновниками.

4. Державне (комунальне) господарське об'єднання - об'єднання підприємств, утворене державними (комунальними) підприємствами за рішенням Кабінету Міністрів України або, у визначених законом випадках, рішенням міністерств (інших органів, до сфери управління яких входять підприємства, що утворюють об'єднання), або рішенням компетентних органів місцевого самоврядування.

5. Державне (комунальне) господарське об'єднання діє на  основі рішення про його утворення  та статуту, який затверджується  органом, що прийняв рішення  про утворення об'єднання. 

6. Положення  цієї глави застосовуються також  до об'єднань інших суб'єктів  господарювання - юридичних осіб  або об'єднань підприємств за  участі таких осіб, якщо інше  не передбачено цим Кодексом  та іншими законами.   

Стаття 120. Організаційно-правові форми об'єднань підприємств

1. Господарські  об'єднання утворюються як асоціації,  корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств,  передбачені законом. 

2. Асоціація - договірне об'єднання, створене з метою постійної координації господарської діяльності підприємств, що об'єдналися, шляхом централізації однієї або кількох виробничих та управлінських функцій, розвитку спеціалізації і кооперації виробництва, організації спільних виробництв на основі об'єднання учасниками фінансових та матеріальних ресурсів для задоволення переважно господарських потреб учасників асоціації. У статуті асоціації повинно бути зазначено, що вона є господарською асоціацією. Асоціація не має права втручатися у господарську діяльність підприємств - учасників асоціації. За рішенням учасників асоціація може бути уповноважена представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями.

3. Корпорацією визнається договірне об'єднання, створене на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів підприємств, що об'єдналися, з делегуванням ними окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників органам управління корпорації.

4. Консорціум - тимчасове статутне об'єднання підприємств для досягнення його учасниками певної спільної господарської мети (реалізації цільових програм, науково-технічних, будівельних проектів тощо). Консорціум використовує кошти, якими його наділяють учасники, централізовані ресурси, виділені на фінансування відповідної програми, а також кошти, що надходять з інших джерел, в порядку, визначеному його статутом. У разі досягнення мети його створення консорціум припиняє свою діяльність.

5. Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

6. Державні і комунальні господарські об'єднання утворюються переважно у формі корпорації або концерну, незалежно від найменування об'єднання (комбінат, трест тощо).   

Стаття 121. Статус підприємства - учасника об'єднання підприємств

    1. Підприємства - учасники об'єднання підприємств зберігають статус юридичної особи незалежно від організаційно-правової форми об'єднання, і на них поширюються положення цього Кодексу та інших законів щодо регулювання діяльності підприємств.

2. Підприємство - учасник господарського об'єднання  має право: добровільно вийти з об'єднання на умовах і в порядку, визначених установчим договором про його утворення чи статутом господарського об'єднання; бути членом інших об'єднань підприємств, якщо законом, засновницьким договором чи статутом господарського об'єднання не встановлено інше; одержувати від господарського об'єднання в установленому порядку інформацію, пов'язану з інтересами підприємства; одержувати частину прибутку від діяльності господарського об'єднання відповідно до його статуту. Підприємство може мати також інші права, передбачені засновницьким договором чи статутом господарського об'єднання відповідно до законодавства.

3. Підприємство, яке входить до складу державного  або комунального господарського  об'єднання, не має права без  згоди об'єднання виходити з  його складу, а також об'єднувати  на добровільних засадах свою  діяльність з іншими суб'єктами  господарювання та приймати рішення  про припинення своєї діяльності. 4. Рішення про утворення об'єднання  підприємств (установчий договір)  та статут об'єднання погоджуються  з Антимонопольним комітетом  України в порядку, встановленому  законодавством.   

Стаття 122. Управління об'єднанням підприємств

1. Господарські  об'єднання мають вищі органи  управління (загальні збори учасників)  та утворюють виконавчі органи, передбачені статутом господарського  об'єднання. 

2. Вищий орган  господарського об'єднання: затверджує  статут господарського об'єднання  та вносить зміни до нього;  вирішує питання про прийняття  в господарське об'єднання нових  учасників та виключення учасників  з його складу; утворює виконавчий  орган господарського об'єднання  відповідно до його статуту  чи договору; вирішує фінансові  та інші питання відповідно  до установчих документів господарського  об'єднання. 

3. Виконавчий  орган господарського об'єднання  (колегіальний чи одноособовий) вирішує  питання поточної діяльності, які  відповідно до статуту або  договору віднесені до його  компетенції. 

4. Управління  державним (комунальним) господарським  об'єднанням здійснюють правління  об'єднання і генеральний директор  об'єднання, який призначається  на посаду та звільняється  з посади органом, що прийняв  рішення про утворення об'єднання.  Склад правління визначається  статутом об'єднання. Порядок  управління державним (комунальним)  господарським об'єднанням визначається  статутом об'єднання відповідно  до закону.

5. Здійснення  управління поточною діяльністю  об'єднання підприємств може бути  доручено адміністрації одного  з підприємств (головного підприємства  об'єднання) на умовах, передбачених  установчими документами відповідного  об'єднання. 6. Спори, що виникають  між учасниками об'єднання, вирішуються  в порядку, передбаченому статутом  об'єднання, або в судовому  порядку відповідно до закону.   

Стаття 123. Майнові відносини в об'єднанні підприємств

1. Учасники об'єднання  підприємств можуть вносити на  умовах і в порядку, передбачених  його установчими документами,  майнові внески (вступні, членські, цільові тощо).

2. Майно передається  об'єднанню його учасниками у  господарське відання або в  оперативне управління на основі  установчого договору чи рішення  про утворення об'єднання. Вартість  майна об'єднання відображається  у його балансі. 

3. Господарське  об'єднання має право утворювати  за рішенням його вищого органу  управління унітарні підприємства, філії, представництва, а також  бути учасником (засновником)  господарських товариств. Утворені  господарським об'єднанням підприємства  діють відповідно до положень  цього Кодексу, інших законів  та статуту підприємства, затвердженого  об'єднанням.

4. Об'єднання  підприємств не відповідає за  зобов'язаннями його учасників,  а підприємства-учасники не відповідають  за зобов'язаннями об'єднання,  якщо інше не передбачено установчим  договором або статутом об'єднання.    

Стаття 124. Вихід учасника з об'єднання. Припинення об'єднання підприємств

1. Підприємства - учасники об'єднання можуть  вийти з його складу із збереженням взаємних зобов'язань та укладених договорів з іншими суб'єктами господарювання.

2. Вихід підприємства  із складу державного (комунального) господарського об'єднання здійснюється  за рішенням органу, що прийняв  рішення про утворення об'єднання. 

3. Припинення  об'єднання підприємств відбувається  в результаті його реорганізації  в інше об'єднання або ліквідації.

4. Реорганізація  господарського об'єднання здійснюється  за рішенням підприємств-учасників,  а реорганізація державного (комунального) господарського об'єднання - за  рішенням органу, що прийняв рішення  про утворення об'єднання. 

5. Ліквідація  господарського об'єднання провадиться  за рішенням підприємств-учасників,  а ліквідація державного (комунального) об'єднання - за рішенням органу, що прийняв рішення про утворення  об'єднання. Ліквідація об'єднання  підприємств здійснюється в порядку,  встановленому цим Кодексом щодо  ліквідації підприємства. Майно,  що залишилося після ліквідації  об'єднання, розподіляється між  учасниками згідно зі статутом  об'єднання підприємств чи договором.    

Стаття 125. Промислово-фінансові  групи 

1. Підприємство  може бути учасником промислово-фінансової  групи (або транснаціональної  промислово-фінансової групи, якщо  до складу групи входять українські  та іноземні юридичні особи).

2. Промислово-фінансова  група є об'єднанням, яке створюється  за рішенням Кабінету Міністрів  України на певний строк з  метою реалізації державних програм  розвитку пріоритетних галузей  виробництва і структурної перебудови  економіки України, включаючи  програми згідно з міжнародними  договорами України, а також  з метою виробництва кінцевої  продукції. 

3. До складу  промислово-фінансової групи можуть  входити промислові та інші  підприємства, наукові і проектні  установи, інші установи і організації  усіх форм власності. У складі  промислово-фінансової групи визначається  головне підприємство, яке має  виключне право діяти від імені  промислово-фінансової групи як  учасника господарських відносин.

4. Промислово-фінансова  група не є юридичною особою  і не підлягає державній реєстрації  як суб'єкт господарювання.

5. Порядок утворення  та інші питання діяльності  промислово-фінансових груп визначаються  законом про промислово-фінансові  групи ( 437/95-ВР ), іншими нормативно-правовими  актами.   

Стаття 126. Асоційовані підприємства. Холдингові компанії

1. Асоційовані підприємства (господарські організації) - це група суб'єктів господарювання - юридичних осіб, пов'язаних між собою відносинами економічної та/або організаційної залежності у формі участі в статутному фонді та/або управлінні. Залежність між асоційованими підприємствами може бути простою і вирішальною.

2. Проста залежність  між асоційованими підприємствами  виникає у разі якщо одне  з них має можливість блокувати  прийняття рішень іншим (залежним) підприємством, які повинні прийматися  відповідно до закону та/або  установчих документів цього  підприємства кваліфікованою більшістю  голосів. 

3. Вирішальна  залежність між асоційованими  підприємствами виникає у разі  якщо між підприємствами встановлюються  відносини контролю-підпорядкування  за рахунок переважної участі  контролюючого підприємства в  статутному фонді та/або загальних  зборах чи інших органах управління  іншого (дочірнього) підприємства, зокрема  володіння контрольним пакетом  акцій. Відносини вирішальної  залежності можуть встановлюватися  за умови отримання згоди відповідних  органів Антимонопольного комітету  України. 

4. Про наявність  простої та вирішальної залежності  має бути зазначено у відомостях  державної реєстрації залежного  (дочірнього) підприємства та опубліковано  в органах преси відповідно  до статті 58 цього Кодексу. 

5. Суб'єкт господарювання, що володіє контрольним пакетом  акцій дочірнього підприємства (підприємств), визнається холдинговою компанією.  Між холдинговою компанією та  її дочірніми підприємствами  встановлюються відносини контролю-підпорядкування  відповідно до вимог цієї статті  Кодексу та інших законів. 

6. Якщо з вини  контролюючого підприємства дочірнім  підприємством було укладено (здійснено)  невигідні для нього угоди  або операції, то контролююче  підприємство повинно компенсувати  завдані дочірньому підприємству  збитки.

7. Якщо дочірнє  підприємство з вини контролюючого  підприємства опиниться у стані  неплатоспроможності і буде визнано  банкрутом, то субсидіарну відповідальність  перед кредиторами дочірнього  підприємства нестиме контролююче  підприємство.   

Стаття 127. Інші форми об'єднання інтересів підприємств

1. Законом можуть  визначатися й інші форми об'єднання  інтересів підприємств (союзи,  спілки, асоціації підприємців тощо), не передбачені у статті 120 цього  Кодексу.  

2. Договір найму  житла.

Вищою метою  суспільного виробництва є задоволення  матеріальних і духовних потреб членів суспільства, зокрема, забезпечення громадянам можливості мати житло, що є одним  із основних матеріальних умов життя  людини. 
Потреба людини в житлі виникає з моменту народження і зберігається протягом усього її життя. Тому її задоволення є однією з найважливіших проблем, а можливість користуватися комфортним житлом є одним із суттєвих показників добробуту. 
Від наявності житла, його якості та благоустрою залежать здоров'я, працездатність, тривалість життя людини. Тому забезпеченню громадян житлом у будь-якій державі має приділятися належна увага, а відтак кожен уряд у соціально орієнтованій державі повинен розглядати житлову проблему як одне з найважливіших соціальних завдань розвитку суспільства. 
Конституцією України закріплене право громадян на житло, однак житлова проблема залишається гострою. Більше того, в нашій державі ситуація у цій сфері останнім часом навіть загострилася, що пояснюється неможливістю забезпечити всіх бажаючих житлом за рахунок суспільних фондів, наявністю низки проблем, пов'язаних із приватизацією житла, високою вартістю індивідуального житла, недостатньо високим рівнем доходів значної кількості населення тощо. 
Вітчизняне житлове законодавство переживає зараз пору кардинального оновлення, що відображується не лише в розробці кількох варіантів проекту Житлового кодексу України, але й у прийнятті низки спеціальних законів, які призначені врегулювати різні аспекти житлових та пов'язаних із ними відносин. 
Така ситуація певною мірою, стримує підготовку нових наукових праць, а також спеціальних монографічних досліджень з окремих проблем користування житловими приміщеннями. 
Разом із тим, користування житлом за договором найму (оренди) має достатньо надійне правове підґрунтя у вигляді норм глави 59 Цивільного кодексу України, який було прийнято 16 січня 2003 р. і який набрав чинності з 1 січня 2004 р. 
Зазначене свідчить про актуальність дослідження проблем, пов'язаних із користуванням житлом, зокрема, на підставі договору найму (оренди) житла. 
За часів існування Радянського Союзу договір найму житлового приміщення в державному і громадському житловому фонді був одним із найпоширеніших способів задоволення громадянами своєї житлової потреби. Як правило, цей договір укладався з громадянами, які довгі роки перебували на квартирному обліку.

У сучасних умовах наша держава не може брати на себе обов'язок безкоштовного забезпечення своїх громадян житлом. Не можуть, а  часто і не бажають брати на себе такий обов'язок також власники інших видів житлового фонду, що виникли в нашій країні у  зв'язку з розвитком ринкових відносин. Така ситуація зумовлює необхідність визначення основних принципів регулювання  договору найму житлового приміщення з урахуванням соціально-економічних  умов, що склалися в сучасній Україні.

Згідно  з Цивільним кодексом України:

Глава 59

 
НАЙМ (ОРЕНДА) ЖИТЛА

Стаття 810. Договір найму  житла

1. За  договором найму (оренди) житла  одна сторона  -  власник 
житла  (наймодавець)  передає  або  зобов'язується передати другій 
стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на  певний  строк 
за плату. 

2. Підстави,  умови, порядок укладення та  припинення договору 
найму  житла,  що  є  об'єктом  права  державної  або  комунальної 
власності, встановлюються законом. 

3. До договору  найму житла,  крім найму житла,  що є об'єктом 
права  державної   або   комунальної   власності,   застосовуються 
положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом. 

Стаття 811. Форма договору найму житла 

1. Договір найму  житла укладається у письмовій  формі. 

Стаття 812. Предмет договору найму житла 

1. Предметом   договору  найму  житла  можуть  бути помешкання, 
зокрема  квартира  або  її  частина,  житловий  будинок  або  його 
частина. 

2. Помешкання  має бути придатним для постійного  проживання у 
ньому. 

3. Наймач житла  у  багатоквартирному  житловому   будинку  має 
право користування майном, що обслуговує будинок. 

Стаття 813. Сторони у договорі найму житла 

1. Сторонами   у  договорі  найму житла  можуть бути фізичні та 
юридичні особи. 

2. Якщо наймачем  є юридична особа,  вона може  використовувати 
житло лише для проживання у ньому фізичних осіб. 

Стаття 814. Правонаступництво  у разі зміни власника житла, 
переданого у найм 

1. У разі зміни  власника житла,  переданого у  найм, до нового 
власника переходять права та обов'язки наймодавця. 

Стаття 815. Обов'язки наймача  житла 

1. Наймач   зобов'язаний   використовувати   житло  лише  для 
проживання у ньому, забезпечувати збереження житла та підтримувати 
його в належному стані. 

2. Наймач   не   має   права   провадити   перевлаштування  та 
реконструкцію житла без згоди наймодавця. 

3. Наймач зобов'язаний  своєчасно  вносити  плату   за  житло. 
Наймач   зобов'язаний   самостійно  вносити  плату  за  комунальні 
послуги, якщо інше не встановлено договором найму. 

Стаття 816. Наймач та особи, які постійно проживають разом з 
ним 

1. У  договорі  найму  житла  мають  бути  вказані особи,  які 
проживатимуть разом із  наймачем.  Ці  особи  набувають  рівних  з 
наймачем прав та обов'язків щодо користування житлом. 

2. Наймач   несе   відповідальність   перед   наймодавцем  за 
порушення умов договору особами, які проживають разом з ним. 

3. Якщо наймачами  житла є  кілька  осіб,  їхні  обов'язки  за 
договором найму житла є солідарними. 

4. Порядок   користування  житлом  наймачем  та  особами,  які 
постійно проживають разом з ним,  визначається за домовленістю між 
ними, а у разі спору - встановлюється за рішенням суду. 

Стаття 817. Право наймача  та осіб, які постійно проживають 
разом з ним, на вселення інших осіб у житло 

1. Наймач та  особи,  які постійно  проживають  разом  з  ним, 
мають  право  за  їхньою  взаємною  згодою та за згодою наймодавця 
вселити у житло інших осіб для постійного проживання у ньому. 

2. Особи,  які  вселилися у житло відповідно  до частини першої 
цієї  статті,  набувають рівних з іншими особами прав користування 
житлом, якщо інше не було передбачено при їх вселенні. 

Стаття 818. Тимчасові мешканці 

1. Наймач та  особи,  які постійно проживають  разом з ним,  за 
їхньою  взаємною  згодою  та з попереднім повідомленням наймодавця 
можуть дозволити тимчасове проживання  у  помешканні  іншої  особи 
(осіб)  без стягнення плати за  користування житлом (тимчасових 
мешканців). 

2. Тимчасові   мешканці   не   мають    самостійного    права 
користування житлом. 

3. Тимчасові   мешканці  повинні  звільнити  житло після спливу 
погодженого з ними строку проживання або не пізніше семи днів  від 
дня  пред'явлення  до  них  наймачем  або  наймодавцем  вимоги про 
звільнення помешкання. 

Стаття 819. Ремонт житла, переданого у найм 

1. Поточний ремонт  житла,  переданого  у  найм,  зобов'язаний 
здійснювати наймач, якщо інше не встановлено договором. 

2. Капітальний  ремонт житла,  переданого у  найм, зобов'язаний 
здійснювати наймодавець, якщо інше не встановлено договором. 

3. Переобладнання  житлового  будинку,  в  якому   знаходиться 
житло,  передане у найм,  якщо таке переобладнання істотно змінить 
умови користування житлом, не допускається без згоди наймача. 

Стаття 820. Плата за користування житлом 

1. Розмір  плати   за  користування  житлом  встановлюється  у 
договорі найму житла. 

Якщо законом  встановлений  максимальний  розмір   плати   за 
користування  житлом,  плата,  встановлена  у  договорі,  не  може 
перевищувати цього розміру. 

2. Одностороння  зміна розміру плати за користування  житлом не 
допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 

3. Наймач вносить   плату  за  користування  житлом  у  строк, 
встановлений договором найму житла. 

Якщо строк   внесення   плати   за   користування  житлом  не 
встановлений договором, наймач вносить її щомісяця. 

Стаття 821. Строк договору найму житла 

1. Договір найму  житла  укладається  на  строк,  встановлений 
договором.   Якщо   у  договорі  строк  не  встановлений,  договір 
вважається укладеним на п'ять років. 

2. До договору  найму житла,  укладеного на  строк  до  одного 
року (короткостроковий найм),  не застосовуються положення частини 
першої статті 816,  положення статті 818 та статей  822-824  цього 
Кодексу. 

Стаття 822. Переважні права  наймача житла 

1. У  разі  спливу  строку  договору  найму   житла наймач має 
переважне право на укладення договору найму житла на новий строк.