Контрольна робота з «Стандартизація, метрологія, Сертифікація і управління якістю»

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ ХАРЧОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ 
 
 

                                              Кафедра технології молока

                                              і молочних продуктів 
 
 
 
 
 

Контрольна  робота

з навчальної дисципліни

«Стандартизація, метрологія,

Сертифікація  і управління якістю»

студентки групи  ЗТМо – IV ск

Ярмак Альони Олександрівни 
 
 
 
 

                                              Викладач:

                                              к.т.н. Пухляк А.Г. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Київ, 2011

     1. Розроблення і затвердження технічного завдання на розроблення стандарту. Дати визначення поняттю «нормативно-технічний документ». 

     В умовах сучасної багатогалузевої промисловості  розроблення стандартів є складною науково-технічною роботою, що потребує значного часу та коштів. Тому під час розроблення стандартів слід дотримуватися основних вимог:

     1. Стандарти необхідно розробляти тільки за потребою. В першу чергу повинні розроблятися стандарти, які забезпечують безпеку життя населення, охорону навколишнього середовища, сумісність та взаємозамінність продукції.

     2. Потрібне взаємне прагнення всіх зацікавлених сторін, які розробляють, виготовляють та споживають продукцію, до досягнення згоди щодо управління якістю продукції, її сумісністю та взаємозамінністю.

     3. Керуватися вимогами споживачів, для чого представники органів торгівлі та спілка споживачів повинні брати участь у розробленні проектів стандартів, готувати пропозиції щодо розробки, перегляду та зміни стандартів.

     4. Використовувати сучасні методи стандартизації.

     5. Встановлювати такі вимоги до основних властивостей об'єкта стандартизації, які можна об'єктивно перевірити.

     6. Потрібно виключати одночасне розроблення стандартів на ідентичні об'єкти стандартизації.

     7. Стандарти повинні бути викладені чітко для забезпечення однозначності розуміння їх вимог.

     Стандарти розроблюють відповідно до плану  державної стандартизації з урахуванням  норм чинного законодавства України, вимог ДСС України та документів міжнародних і регіональних організацій  зі стандартизації.

     Розроблення державних стандартів України здійснюють технічні комітети зі стандартизації (ТК), міністерства (відомства), головні (базові) організації зі стандартизації або організації, що мають у відповідній  галузі необхідний науково-технічний  потенціал.

     Протягом  року різні підприємства, організації  та науково-дослідні інститути розробляють  велику кількість стандартів різноманітних  категорій та видів, що ускладнює  організацію та контроль робіт в  цій області. Для досягнення організаційно-методичної єдності при розробленні стандартів, забезпечення координації та контролю робіт за розробленням стандартів, підготовки до їх впровадження ДСС  передбачає визначені правила та порядок. Правила ДСС не залежать від об'єкта стандартизації, вони є загальними і наведені у ДСТУ 1.2. Запроваджені наступні стадії виконання робіт:

     1. Організація розроблення стандарту.

     2. Розроблення в першій редакції проекту стандарту.

     3. Розроблення в остаточній редакції проекту стандарту.

     4. Затвердження та державна реєстрація стандарту.

     5. Видання стандарту.

     6. Організація розроблення стандарту.

     Згідно  з затвердженим планом стандартизації керівник організації, який повинен розробляти проект стандарту, призначає відповідальних виконавців та визначає термін виконання окремих етапів роботи. Розробляється технічне завдання (ТЗ) на розробку стандарту. З цією метою здійснюється збір, вивчення та аналіз матеріалів щодо об'єкта стандартизації з урахуванням досягнень вітчизняного та закордонного досвіду, виконуються патентні дослідження.

     У ТЗ, що розробляється, зазначають мету та завдання стандарту; перелік вимог, які будуть встановлені у стандарті; об'єм та етапи роботи і строки їх виконання. ТЗ на розробку стандарту  затверджує голова ТК або керівник організації-розробника після погодження з Держстандартом України (Мінбудархітектурою України) та зацікавленими міністерствами (відомствами). Якщо стандарт розробляє ТК, то для виконання робіт ним визначається відповідний підкомітет (ПК), формується робоча група (РГ) або залучається найбільш компетентна в цій галузі стандартизації організація (підприємство).

     Розроблення в першій редакції проекту стандарту.

     ТК (ПК, РГ) або організація-розробник  готує проект стандарту згідно з  договором і ТЗ на розробку стандарту. Для підготовки проекту стандарту  здійснюють науково-дослідні, проектно-конструкторські  роботи, випробування тощо. На основі науково-дослідних  робіт вибирають оптимальні варіанти об'єкта (показники, норми, критерії, вимоги, правила), які стандарт повинен встановлювати. На стадії розробки проект стандарту  перевіряють на патентну чистоту. Патентно-чистими  називають стандарти, що не підпадають під дію патентів, які існують  у країнах світу.

     Одночасно з розробкою проекту стандарту  складається пояснювальна записка, проводяться техніко-економічні розрахунки та розробляється план організаційно-технічних  заходів щодо впровадження стандарту. Підготовлений проект стандарту  та пояснювальну записку розсилають на відгук організаціям відповідно до переліку, з якими повинен бути погоджений проект стандарту.

     Розроблення в остаточній редакції проекту стандарту.

     Організації, що одержали проект стандарту, складають на нього відгук і надсилають його на адресу ТК або організації-розробника не пізніше, ніж через місяць від дня одержання проекту стандарту.  

     ТК  або організація-розробник опрацьовує одержані відгуки і складає зведення усіх відгуків. На підставі зауважень  і пропозицій, які містяться у  зведених відгуках, здійснюється доопрацювання  проекту стандарту, робляться обґрунтовані висновки щодо кожного зауваження та пропозиції. За наявністю суттєвих розбіжностей відносно проекту стандарту ТК або організація-розробник організують їх всебічний розгляд та усунення.

     На  основі проведеної роботи складається  остаточна редакція стандарту. ТК або  науково-технічна рада (НТР) організації - розробника розглядає проект стандарту в остаточній редакції і приймає рішення про надання його на затвердження. Прийняте рішення оформлюється протоколом, в якому зазначено результати голосування кожного члена ТК або НТР організації-розробника.

     Затвердження  та державна реєстрація стандарту.

     ТК, відповідне міністерство (відомство) або  організація-розробник подає на затвердження до Держстандарту України (Мінбудархітектури України) остаточну редакцію проекту стандарту українською та російською мовами. Держстандарт України (Мінбудархітектури України) здійснює державну експертизу остаточної редакції стандарту. До експертизи проекту стандарту залучаються науково-дослідні інститути Держстандарту України (Мінбудархітектури України), ТК, відомі вчені та фахівці. Порядок проведення експертизи здійснюється згідно з КНД 50-049-95.

     При реєстрації стандартам надається позначення, яке складається з індексу (ДСТУ, ТУ, ГСТУ, СТП, СТТУ), реєстраційного номера та року затвердження чи перегляду  стандарту (дві останні цифри  року, які відокремлені тире). У позначенні державного стандарту України, що входить  до комплексу стандартів міжгалузевих систем, в його реєстраційному номері перші цифри з крапкою визначають комплекс стандартів. Позначення стандартів здійснюється згідно з ДСТУ 1.5. Усі  зареєстровані стандарти заносяться до класифікатора єдиного фонду  стандартів країни.

     Видання стандартів.

     Видання і розповсюдження державних стандартів здійснюється Держстандартом України (Мінбудархітектурою України). Галузеві та інші стандарти видають міністерства (відомства), підприємства та організації. Розповсюджують стандарти через  мережу спеціалізованих магазинів  стандартів.

     Інформацію  щодо затвердження стандартів надають  у щомісячному інформаційному покажчику "Стандарти", а стосовно чинних стандартів в Україні – у річному виданні "Каталог нормативних документів" та покажчику міждержавних стандартів.

     Впровадження  стандартів є важливим народногосподарським завданням, а також завершальним етапом комплексу робіт зі стандартизації. Стандарти впроваджуються у визначений термін на основі планів організаційно-технічних  заходів. Стандарт вважається впровадженим на підприємстві, якщо встановлені  у ньому показники, норми та вимоги дотримуються у відповідній галузі застосування. Стандарт на продукцію  вважається впровадженим, якщо продукція  відповідає усім вимогам цього стандарту.

     Стандарти, як і інші нормативні документи, не можуть залишатися незмінними протягом тривалого часу. Під впливом темпів розвитку науки та техніки, вдосконалення технології виробництва, створення нових речовин, матеріалів тощо в усіх галузях народного господарства відбувається старіння продукції, яку замінюють новою, більш сучасною, модернізованою. З цієї причини показники, норми, вимоги та правила, раніш встановлені у стандартах, застарівають і втрачають свою актуальність. Для забезпечення прогресивної ролі стандартизації, розвитку народного господарства та підвищення якості продукції слід постійно вносити відповідні зміни у показники, норми та вимоги стандартів, які можна забезпечити не тільки шляхом розроблення нових стандартів, але й шляхом систематичної перевірки чинних нормативних документів. Результатом перевірки стандартів є вдосконалення їх вимог з урахуванням соціально-економічних пріоритетів, розвитку науки і техніки, впровадження прогресивних екологічно чистих і безвідходних технологій, підвищення вимог до якості продукції, а також встановлення ступеня їх відповідності чинному законодавству.

     • ПМГ 08-94 – Порядок взаємного визнання акредитації лабораторій, що здійснюють випробування, повірку або калібрування засобів вимірювань;

     • ПМГ 15-96 – Вимоги до лабораторій неруйнівного контролю та технічної діагностики;

     • ПМГ 16-97 – Положення про міждержавний стандартний зразок складу та властивостей речовин і матеріалів.

     Останнім  часом активізується розвиток науково-технічного співробітництва з регіональною Організацією державних метрологічних  установ Центральної та Східної  Європи - КООМЕТ. Основною формою праці  з організаціями країн-членів КООМЕТ є спільне виконання проектів, що дало змогу прискорити створення  національної еталонної бази, звірення еталонів і вихідних засобів вимірювань, взаємний обмін інформацією.

     Нині  в Україні здійснюються роботи щодо вступу до Організації національних метрологічних установ країн Європи – ЕUROMET, підготовлені пропозиції щодо звірень національних еталонів України з еталонами інших країн Європи (Німеччини, Великобританії, Франції). 

     Нормативно-технічний  документ – це документ, що встановлює вимоги до об'єктів стандартизації, обов'язковий для виконання у визначених областях діяльності, розроблений у встановленому порядку і затверджений компетентним органом. Основні види нормативно-технічних документів – стандарти і технічні умови. 
 

     2. Міжнародне співробітництво  з метрології та  стандартизації, його  мета та завдання. 

     Вимірювання відіграють важливу роль в більшості  галузей людської діяльності. Метрологія має вирішальне значення у трьох  галузях: науці, техніці, торгівлі. Співпраця  на світових ринках, глобальні технології, обмін знаннями у всіх видах діяльності також використовують вимірювання, часто цілі комплекси передачі інформації (в тому числі про стан навколишнього  природного середовища). Саме тому важлива  участь України в роботі міжнародних  метрологічних організацій. Використання передового досвіду, нормативних документів, стандартів, розробки власних еталонів та інших засобів вимірювальної  техніки призведе до становлення  України як розвиненої європейської держави.

     Міжнародна  діяльність з питань метрології представлена:

• метричною конвенцією;
• міжнародною організацією законодавчої метрології;
• міжнародною організацією з стандартизації;
• міжнародною електротехнічною комісією;
• міжнародна конфедерація з вимірювання.

     Метрична  конвенція була підписана представниками 18 країн у Парижі і мала на меті забезпечення єдності вимірювань довжини маси та подальше удосконалення Метричної системи мір. Станом на 1996 рік до Метричної конвенції приєднались 48 країн світу. Відповідно до Метричної конвенції були затверджені Міжнародний комітет з міри та ваги (МКМВ) та Міжнародне бюро мір та ваги (МБМВ).

     МКМВ  складається з 18 членів визначає основні  напрямки метрологічних робіт за Метричною конвенцією. Основною функцією МКМВ є підготовка засідань Генеральної  конференції з мір та ваги (ГКМВ).

     Діяльність  ГКМВ спрямована на визначення затвердження одиниць вимірювань фізичних величин  та інших поточних питань. ГКМВ скликається один раз у 4-6 років. На XI засіданні (1960р.) ГКМВ була прийнята Міжнародна система одиниць SI, яка уточнювалась на XII ГКМВ.

     При МКМВ створено 9 консультативних комітетів: визначення метра, визначення секунди, електрики, фотометрії та радіометрії, кількості речовини, маси та пов'язаних з нею величин, одиниць фізичних величин, іонізуючих випромінювань, термометрії.

     МБМВ  зберігає еталони одиниць фізичних величин Міжнародної системи  одиниць SI, веде дослідження фізичних хімічних властивостей еталонів, здійснює удосконалення еталонів методик  передачі розмірів та підвищення точності вимірювань, проводить періодичні звірення національних еталонів і еталонів МБМВ. 
 

     3. Системи розрахунків  під час виконання  робіт із сертифікації. 

     Сертифікація  виробів здійснюється в Українській  державній системі сертифікації продукції – Системі сертифікації УкрСЕПРО (надалі Системі).

     Система призначена для проведення обов’язкової та добровільної сертифікації продукції (процесів, послуг).

     Сертифікація  на відповідність обов’язковим вимогам  нормативних документів та вимогам, передбаченим чинним законодавчими  актами України, проводиться виключно в Системі.

     Система є відкритою для вступу в неї  органів з сертифікації та випробувальних лабораторій інших держав.

     У Системі здійснюються такі взаємопов’язані  види діяльності: сертифікація продукції (процесів, послуг); сертифікація систем якості; атестація виробництв; акредитація  випробувальних лабораторій; акредитація  органів з сертифікації продукції; акредитація органів з сертифікації систем якості.

     У Системі передбачається сертифікація імпортованої продукції. З метою  забезпечення визнання сертифікатів та знаків відповідності Системи за кордоном вона побудована з урахуванням  вимог міжнародних систем і взаємодіє  на основі угод з міжнародними, регіональними  та національними організаціями  інших держав, що здійснюють діяльність з сертифікації.

     Система взаємодіє на основі угод з системами  перевірки безпеки, охорони навколишнього  середовища тощо, що функціонують в  Україні під керівництвом уповноважених  урядом органів. Національний орган  з сертифікації може передавати цим  органам окремі функції у проведенні сертифікації продукції.

     Організаційну структуру Системи утворюють: Національний орган з сертифікації – Держстандарт України; науково-технічна комісія; орган з сертифікації продукції; органи з сертифікації систем якості; випробувальні лабораторії; експерти-аудитори; науково-методичний та інформаційний центр; територіальні центри стандартизації та метрології Держстандарту України; Український навчально-науковий центр з стандартизації, метрології та сертифікації.

     Національний  орган з сертифікації виконує такі основні функції:

     - розробляє стратегію розвитку сертифікації в Україні;

     - організовує, веде та координує  роботи щодо забезпечення функціонування  Системи;

     - взаємодіє з національними органами  з сертифікації інших держав  та міжнародними організаціями,  що здійснюють діяльність з  сертифікації;

     - організовує розроблення та удосконалення  організаційно-методичних документів  Системи;

     - приймає рішення щодо приєднання  до міжнародних систем та угод  з сертифікації;

     - встановлює основні принципи, правила  та структуру Системи, а також  знак відповідності та правила  його застосування;

     - встановлює правові та економічні  основи функціонування Системи;

     - формує та затверджує склад  науково-технічної комісії;

     - акредитує органи з сертифікації  та випробувальні лабораторії,  атестує експертів-аудиторів, здійснює інспекційний контроль за діяльністю цих органів та осіб;

     - веде реєстр Системи;

     - організовує роботи з сертифікації  продукції за відсутності органу  з сертифікації нового виду  продукції;

     - затверджує перелік продукції,  що підлягає обов’язковій сертифікації;

     - розглядає апеляції щодо виконання  правил Системи;

     - організовує інформаційне забезпечення  діяльності з сертифікації в  Системі;

     - несе відповідальність від імені  держави за дотримання правил  та порядку сертифікації продукції,  що встановлені в Системі.

     Науково-технічна комісія формується та встановлюється Національним органом з сертифікації і виконує такі функції:

     - формує єдину політику з питань побудови, функціонування та удосконалення Системи;

     - вносить пропозиції щодо взаємодії  з національними органами інших  держав та Міжнародними організаціями  з сертифікації.

     Органи  з сертифікації продукції  призначаються та акредитуються національним органом з сертифікації.

     Органи  з сертифікації продукції виконують  такі основні функції:

     - здійснюють управління системою сертифікації, закріпленої за нею номенклатури продукції та несуть відповідальність за її функціонування;

     - розробляють організаційно-методичні  документи з сертифікації закріпленої  продукції;

     - проводять за дорученням національного  органу з сертифікації акредитацію  випробувальних лабораторій;

     - визначають схему та порядок  проведення сертифікації закріпленої  продукції;

     - організовують та проводять атестацію  виробництв;

     - здійснюють технічний нагляд  за сертифікованою продукцією  та її виробництвом;

     - видають сертифікати відповідності  на продукцію та атестати виробництв.

     Органи  з сертифікації систем якості призначають та акредитуються Національним органом з сертифікації. Орган з сертифікації систем якості виконує такі основні функції:

     - розробляє організаційно-методичні документи з сертифікації;

     - організовує та проводить сертифікацію  систем якості;

     - організовує та проводить за  пропозицією органу з сертифікації  продукції атестацію виробництв;

     - здійснює технічний нагляд за  сертифікованими системами якості та атестованим виробництвами;

     - видає сертифікати на системи  якості.

     Випробувальні лабораторії акредитуються Національним органом з сертифікації або за його дорученням – органом з сертифікації продукції та виконують такі основні функції:

     - проводять випробування продукції, що сертифікується відповідно до галузі акредитації, та видають протоколи випробувань;

     - беруть участь за пропозицією  органу з сертифікації в проведенні  технічного нагляду за виробництвом  сертифікованої продукції та  за пропозицією Національного  органу з сертифікації – у  проведенні інспекційного контролю;

     - беруть участь за пропозицією  органу з сертифікації в атестації  виробництва сертифікованої продукції.

     Експерти-аудитори атестовані в Системі та занесені до Реєстру Системи, можуть виконувати окремі роботи, пов’язані з сертифікацією продукції. Науково-методичним та інформаційним центром в Системі є Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики Держстандарту України.

     Науково-методичний та інформаційний  центр виконує такі функції:

     - здійснює розроблення та удосконалення організаційно-методичних документів Системи;

     - повідомляє та подає в Національний  орган з сертифікації пропозиції  та проекти законодавчих актів  у галузі сертифікації;

     - проводить аналіз можливостей  підприємств та організацій щодо  призначення їх органами з  сертифікації, виконання функцій  випробувальних лабораторій, здійснює  експертизу їх вихідних документів  та готує пропозиції Національному  органу з сертифікації щодо  їх акредитації в Системі;

     - готує пропозиції з номенклатури  продукції, що підлягає сертифікації;

     - бере участь в акредитації  органів з сертифікації, випробувальних  лабораторій, а також в інспекційному  контролі за їх діяльністю  за дорученням Національного  органу з сертифікації.

     Територіальні центри стандартизації та метрології Держстандарту України проводять:

     - за дорученням Національного органу з сертифікації інспекційний контроль додержання правил системи;

     - за пропозицією органу з сертифікації  продукції технічний нагляд за  сталістю показників сертифікованої  продукції під час її виробництва.

     Український навчально-науковий центр з стандартизації, метрології та сертифікації проводить навчання та підвищення кваліфікації фахівців у галузі сертифікації.

     Сертифікація  в Системі передбачає підтвердження  третьою стороною показників, характеристик  та властивостей продукції, процесів, послуг на підставі випробувань, атестації виробництва та сертифікації систем якості. Право проведення робіт з сертифікації продукції надається випробувальним лабораторіям та експертам-аудиторам, акредитований у Системі та занесеним до Реєстру Системи.

     Органами  з сертифікації в Системі можуть бути акредитовані організації та підприємства державної форми власності.

     Випробувальними лабораторіями можуть бути акредитовані організації та підприємства будь-яких форм власності. Якщо в Системі акредитовано кілька органів з сертифікації однієї і тієї самої продукції, то заявник  має право провести сертифікацію в будь-якому з цих органів.

     Система встановлює такий  розподіл відповідальності:

     - виготовлювач, постачальник несе відповідальність за невідповідність сертифікованої продукції вимогам нормативних документів та застосування сертифікатів і знаків відповідності з порушенням правил Системи;

     - продавець несе відповідальність  за відсутність сертифіката або  знака відповідності на реалізовану  продукцію, якщо вона підлягає  обов’язкові сертифікації;

     - випробувальна лабораторія несе  відповідальність за недостовірність  та необ’єктивність результатів  випробувань сертифікованої продукції;

     - орган з сертифікації несе відповідальність за необґрунтовану чи неправомірну видачу сертифікатів відповідності, атестатів виробництва та підтвердження їх дії, а також за порушення правил Системи.