Контрольная работа по "Финансовому праву". 63

                                                    ЗМІСТ 

ВСТУП.............................................................................................................3

1 ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ БЮДЖЕТНОГО

 ЗАКОНОДАВСТВА……….…………………………………..............................4

     1.1 Бюджетне правопорушення: поняття та зміст…................................4

     1.2 Оперативно-бюджетні санкції..............................................................12

     1.3 Порядок накладання стягнень за порушення бюджетного законодавства.......................................................................................................18

2 ТЕСТИ...........................................................................................................24

3 ЗАДАЧА........................................................................................................26

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ....................................................................................29 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

                                                       ВСТУП 

     Безумовно, для виконання державних функцій, визначених Конституцією України, потрібні матеріальні засоби, які в умовах товарно-грошових відносин ринкової економіки  мають грошовий характер. Ресурси  для покриття видатків, пов'язаних із виконанням своїх функцій, кожна  держава отримує шляхом формування і використання централізованого фонду  коштів – свого бюджету.

     Бюджет  є центральною ланкою фінансової системи, грає величезну роль у діяльності держави, й викликає виникнення важливих для неї відносин, які регулюються  великою кількістю фінансово-правових норм. Ці норми і створюють основний розділ фінансового права – бюджетне право.

     Бюджетне  право України – це сукупність фінансово-правових норм, що регулюють фінансові відносини, які виникають у зв'язку з бюджетною діяльністю.

     Фінансові ресурси необхідні державі завжди для забезпечення всіх сторін її діяльності, причому чим більше розвивається держава, тим більше їй потрібно коштів і тим ретельніше вона повинна  регулювати фінансові відносини  за допомогою фінансово-правових норм.

     В даній роботі спробуємо якомога  ширше розглянути такі питання, як поняття  бюджетного правопорушення, які оперативно-бюджетні санкції застосовуються до порушників учасників бюджетного процесу, а  також порядок накладення стягнень за порушення бюджетного законодавства. В роботі також застосовуються практичні  завдання, які дають можливість оцінити  закріплення вивченого матеріалу  даної теми. 
 
 
 
 

           1 ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ БЮДЖЕТНОГО

                                   ЗАКОНОДАВСТВА 

     1.1 Бюджетне правопорушення: поняття та зміст 

     Як  зазначено в Главі 18 статті 116 Бюджетного кодексу України бюджетним правопорушенням  визнається недотримання учасником  бюджетного процесу встановленого  законодавством (тобто Бюджетним  кодексом України та іншими нормативно-правовими  актами) порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання  бюджету чи звіту про виконання  бюджету.

     Бюджетне  правопорушення – це дія або бездіяльність учасника бюджетного процесу, що призвела до порушення встановленого Бюджетним кодексом України та чинним законодавством порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін у акти про бюджет, виконання бюджетів та звітів про їх виконання.

     Бюджетні  правопорушення залежно від стадій бюджетного процесу можна класифікувати  таким чином:

     – стадія складання бюджетів. Порушення встановлених термінів подання головними розпорядниками бюджетних коштів бюджетних запитів Міністерству фінансів України, Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, місцевим фінансовим органам або неподанням їх взагалі. Включення розпорядниками бюджетних коштів недостовірних даних до бюджетних запитів. Порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог інструкцій з підготовки бюджетних запитів. Подання рішення про місцевий бюджет з порушенням установленого порядку і термінів. Неподання або подання з порушенням установлених термінів Національним банком України проекту основних засад грошово-кредитної політики і проекту кошторису своїх доходів та видатків на наступний бюджетний період.

        – стадія розгляду та прийняття проекту закону про Держаний бюджет України на відповідний рік (далі – закон про Державний бюджет України), рішення про місцевий бюджет. Порушення установленого порядку і термінів розгляду та прийняття рішення про місцевий бюджет. Прийняття відповідною радою рішення про місцевий бюджет, що не відповідає положенням та показникам закону про Державний бюджет України. Прийняття відповідною радою рішення про створення спеціального фонду в складі. місцевого бюджету в разі коли таке створення не передбачено законом про Державний бюджет України. Прийняття рішення про визнання головними розпорядниками бюджетних коштів установ та організацій статус яких не відповідає статті 22 Бюджетного кодексу України. Планування видатків місцевих бюджетів, не віднесених до таких Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України. Прийняття відповідною радою рішення про зарахування до доходів бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів), що суперечить Бюджетному кодексу України та закону про Державний бюджет України. Прийняття рішення про місцевий бюджет з порушення вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України щодо формування бюджету в частині делегованих державних повноважень;

     – стадія виконання бюджету, в тому числі внесення у разі потреби змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцевий бюджет.   Нецільове використання бюджетних коштів:

     – витрачання бюджетних коштів на цілі, що не відповідають наданим бюджетним асигнуванням чи кошторису;

     – витрачання бюджетних коштів за кодами економічної класифікації видатків, що не відповідають змісту проведеної операції;

     – використання бюджетних коштів, отриманих як субвенції не за цільовим призначенням.

     Невиконання вимог законодавства щодо зарахування доходів:

     – надходження коштів до спеціального фонду бюджету з джерел, не визначених законом про Державний бюджет України, рішенням про місцевий бюджет;

     – зарахування доходів державного та місцевих бюджетів на будь-які рахунки, крім єдиного казначейського рахунка державного бюджету та місцевих бюджетів, і акумулювання їх на рахунках органів стягнення.

     Недотримання порядку проведення операцій з бюджетними коштами:

     – здійснення витрат державного та місцевих бюджетів всупереч вимогам частини першої статті 46 та статті 79 Бюджетного кодексу України;

     – невиконання вимог законодавства щодо надання та повернення бюджетних коштів, отриманих на поворотній основі;

     – недотримання установленого порядку виконання платіжних документів за операціями з бюджетними коштами;

     – неповернення розпорядниками бюджетних коштів сум субвенцій, використаних не за цільовим призначенням протягом бюджетного року;

     – розміщення бюджетних коштів на банківських депозитах або передача їх у довірче управління (відкриття рахунків поза системою Державного казначейства України), якщо інше не передбачено законом;

     – проведення попередньої оплати (авансових платежів) за товари (роботи, послуги) за рахунок бюджетних коштів з порушенням законодавства;

     – недотримання умов надання гарантій щодо виконання боргових зобов'язань;

     – недотримання порядку та умов здійснення запозичень до місцевих бюджетів;

     – недотримання законодавства під час повернення платнику податків зайво або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів).

     Порушення під час взяття бюджетних зобов 'язань:

     – взяття бюджетних зобов'язань без встановлення відповідних бюджетних асигнувань;

     – взяття бюджетних зобов'язань понад обсяги встановлених бюджетних асигнувань;

     взяття  бюджетних зобов'язань без належних повноважень;

     – необґрунтована відмова в реєстрації або несвоєчасна реєстрація бюджетних зобов'язань.

     Порушення під час ведення та подання документів, що застосовуються у бюджетному процесі:

     – недотримання установлених термінів подання органу Державного казначейства України документів, що застосовуються у бюджетному процесі;

     – здійснення протягом бюджетного періоду видатків на утримання бюджетних установ одночасно з різних бюджетів;

     – здійснення видатків, не віднесених до місцевих бюджетів Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України, за рахунок місцевих бюджетів;

     – створення позабюджетних фондів органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування та іншими бюджетними установами;

     – недотримання порядку виділення і використання коштів з резервного фонду бюджету;

     – недотримання вимог закону про Державний бюджет України, рішення про місцевий бюджет;

     – прийняття рішень, що призвели до перевищення граничних розмірів державного боргу (боргу Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування) та надання гарантій щодо виконання боргових зобов'язань;

     – недотримання установлених термінів доведення уповноваженими органами відомостей про обсяги бюджетних асигнувань до розпорядників бюджетних коштів;

     – видання нормативно-правових актів, які змінюють доходи і видатки бюджету, з порушенням установленого законом порядку;

     – перевищення обсягів видатків на обслуговування боргу місцевих бюджетів більш як на 10 відсотків видатків загального фонду відповідного місцевого бюджету протягом будь-якого бюджетного періоду, в якому здійснювалося обслуговування боргу.

     Стадія підготовки на розгляду звіту про виконання бюджету і прийняття рішення щодо нього:

     – недотримання установлених порядку та термінів подання та/або розгляду звіту про Державний бюджет України, рішення про місцевий бюджет;

     – недотримання головними розпорядниками, розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів терміну подання фінансової звітності;

     – подання фінансової звітності розпорядниками бюджетних коштів та одержувачами бюджетних коштів з порушенням установленого терміну, з недостовірними даними та/або не в повному обсязі;

     – невідповідність даних, наведених у фінансовій звітності, даним бухгалтерського обліку.

     Склад бюджетного правопорушення характеризується такими ознаками.

     Об'єктом  бюджетного правопорушення є бюджетна система України, її принципи, правові  засади функціонування, бюджетний процес і між бюджетні відносини. Предметом  виступають бюджетні кошти – доходи бюджетів, що утворюються за рахунок податкових, неподаткових та інших надходжень на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти) (п. 19 ст. 2 Кодексу).

     Об'єктивна  сторона виражається в активних діях чи бездіяльності. Більшість правопорушень  характеризується бездіяльністю винних осіб, окремі ж (такі, наприклад, як нецільове  використання бюджетних коштів) вчиняються активними діями.

     Суб'єктами правопорушень виступають учасники бюджетного процесу (ст. 20 Кодексу). Не може бути суб'єктом бюджетного правопорушення Верховна Рада України. У разі прийняття Верховною Радою України бюджетних законів, норми яких не відповідають Конституції України, ці норми у встановленому порядку можуть бути визнані Конституційним Судом України неконституційними. Такі норми втрачають чинність з дня ухвалення цього рішення Конституційним Судом України.

     Суб'єктивна  сторона складу бюджетних правопорушень  характеризується тим, що вони можуть вчинюватися (щодо дій фізичних осіб) як умисно, так і з необережності.

     Бюджетний кодекс України не містить норми  з вичерпним переліком бюджетних  правопорушень, однак аналіз змісту даної та наступних статей кодексу, а також інших законодавчих актів, на які містяться посилання в  нормах Кодексу, дає можливість навести  такий узагальнений перелік видів  бюджетних правопорушень.

     Бюджетні  правопорушення, передбачені в Бюджетному кодексі України: несвоєчасне подання звітності про виконання бюджету (п.1 ч.1 ст. 117), неповне подання звітності про виконання бюджету (п.1 ч.1 ст. 117), невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами (п.2 ч.1 ст. 117), недотримання порядку перерахування бюджетних коштів (п.2 ч.1 ст.117), подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету (п.3 ч.1 ст.117), порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов'язань (п.4 ч.1 ст.117), нецільове використання бюджетних коштів (п.5 ч.1ст.117 та ст.119), порушення органами місцевого самоврядування вимог Бюджетного кодексу України та закону про Державний бюджет України щодо формування відповідного бюджету в частині державних делегованих повноважень (ст. 122), невиконання вимог щодо казначейського обслуговування бюджетів (ч.2ст.123).

     Бюджетні  правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні  правопорушення (КпАП): використання бюджетних коштів всупереч їх цільовому призначенню (ч.1 ст.164), недотримання порядку проведення операцій з бюджетними коштами, як це встановлено чинним бюджетним законодавством (ч.1 ст.164).

     Бюджетні  правопорушення, передбачені Кримінальним кодексом України (КК): використання службовою особою бюджетних коштів усупереч їх цільовому призначенню (ч.1 ст.120), використання службовою особою бюджетних коштів в обсягах, що перевищують затверджені межі видатків (ч.1 ст.210), недотримання вимог щодо пропорційного скорочення видатків бюджету всіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством (ч. 1 ст.120), недотримання вимог щодо пропорційного фінансування видатків бюджетів усіх рівнів, як це встановлено чинним бюджетним законодавством (ч.1 ст.120), видання службовою особою нормативно-правових або розпорядчих актів, які змінюють доходи і видатки бюджету всупереч встановленому законом порядку (ч.1 ст.211).

     Бюджетні  правопорушення, не передбачені зазначеними  вище кодексами України.

     Окрім порушень, передбачених статтями 117, 119, 122 і 123 Бюджетного кодексу України, статтею 16412 КпАП, статтями 210 і 211 КК, бюджетним порушенням є також будь-яке інше недотримання учасником бюджетного процесу встановленого Бюджетним кодексом та іншими нормативно-правовими актами порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін, виконання бюджету чи звіту про виконання бюджету. Це, наприклад: порушення виконання бюджету у вигляді недотримання порядку закупівлі товарів, робіт і послуг за державні кошти (Закон України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти" від 22 лютого 2000 року), несвоєчасне доведення до одержувачів бюджетних коштів повідомлень про ліміти бюджетних зобов'язань, невідповідність бюджетного розпису закону про бюджет, невідповідність повідомлень про бюджетні асигнування, повідомлень про ліміти бюджетних зобов'язань затвердженим витратам і бюджетному розпису, несвоєчасне подання проектів бюджетів і звітів про виконання бюджетів, несвоєчасне підтвердження бюджетних зобов'язань, фінансування витрат, не включених у бюджетний розпис, фінансування витрат у розмірах, що перевищують розміри, включені в бюджетний розпис, і затверджені ліміти бюджетних зобов'язань, недотримання граничних розмірів дефіцитів бюджетів, державного боргу і витрат на обслуговування державного боргу, встановлених Бюджетним кодексом.

     Таким чином, законодавством передбачена  відповідальність в основному за недотримання учасником бюджетного процесу встановленого Бюджетним  кодексом та іншими нормативно-правовими  актами порядку виконання бюджету  чи звітування про виконання бюджету. Фактично відсутні норми про відповідальність за недотримання учасником бюджетного процесу порядку складання, розгляду, затвердження, внесення змін до бюджету. 

     1.2 Оперативно-бюджетні санкції 

     Слід  зазначити, що оперативно-бюджетні санкції  відносяться до різновиду фінансово-правових санкцій.

     В юридичній літературі немає єдиного  підходу до визначення поняття фінансово-правових санкцій. Так, М. Карасєєва вважає, що під фінансово-правовими санкціями слід розуміти засоби державного впливу, які передбачені фінансово-правовими нормами, що покладають на правопорушника додаткові обтяження у вигляді фінансової пені або штрафів. На думку Л. Воронової до цих санкцій слід віднести також повне або часткове закриття бюджетних асигнувань.

     Уявляється, що перелічені вище заходи (санкції) є  різновидами фінансово-правової відповідальності, оскільки вони мають риси і ознаки, що притаманні цьому виду відповідальності1 [23].

     До  юридичних осіб застосовується такі санкції за бюджетні правопорушення:

     – призупинення бюджетних асигнувань (ст. 117 Кодексу);

     – зупинення операцій з бюджетними коштами (п.2 ч.і ст. 118 і ст. 120 Кодексу), зокрема припинення перерахування коштів з бюджетів та/або оплати рахунків (п.2 постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку подання фінансової звітності" від 28 лютого 2000 року № 419);

     – зменшення асигнувань розпорядниками бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням (ч.і ст. 119 Кодексу);

     – обов'язкове повернення до відповідного бюджету коштів, отриманих у вигляді субвенції (ч.2ст.119 Кодексу) розпорядниками;

     – призупинення дії рішення органів місцевого самоврядування про обласний бюджет, бюджети міст Києва та Севастополя, районний, міський (міст республіканського Автономної Республіки Крим чи міст обласного значення), районний у містах Києві та Севастополі, міський (міст районного значення), сільський, селищний та районний у місті бюджети (ст. 122 Кодексу).

     Органи  Державного казначейства України відповідно до закону несуть відповідальність за невиконання вимог щодо ведення  бухгалтерського обліку та складання  звітності про виконання бюджетів (ч.1 ст. 123 Кодексу) [22].

     Всі перелічені види санкцій мають деякі  ознаки:

     – зазначені санкції застосовуються тільки за здійснене бюджетне правопорушення;

     – вони встановлюються державою у фінансово-правових нормах, які є охоронними і містять фінансово-правові санкції;

     – вони застосовуються до правопорушника суб'єктами, яким надане це право. Коло таких суб'єктів визначено Бюджетним кодексом України, це: Міністерство фінансів України, Державне казначейство України, органи Державної контрольно-ревізійної служби, місцеві фінансові органи, голови виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад, головні розпорядники бюджетних коштів;

     – вони мають взаємозв'язок із заподіянням правопорушнику визначених негативних наслідків, тобто тягнуть для порушника приписів БК України визначені кодексом негативні наслідки у вигляді позбавлень чи обмежень матеріального (у нашому випадку грошового) характеру;

     – вони реалізуються в процесуальній формі, передбаченій ст. 124 БК України [24].

     Правова природа зазначених санкцій (заходів) потребує додаткового дослідження  в контексті виділення специфічних  властивостей, що відрізняють або  виокремлюють передбачені Бюджетним  кодексом України санкції (заходи), як спеціальні, в межах фінансово-правових. Уявляється можливим виділити такі особливості  зазначених санкцій.

     Їх  завданням є охорона прав та інтересів  держави і тому вони можуть бути визначені як правоохоронні санкції. Правоохоронний характер цих санкцій  знаходить свій прояв в тому, що вони застосовуються уповноваженими особами, перелік яких надано в главі 18 БК України, тільки у випадках, якщо зобов'язана  особа (розпорядник бюджетних коштів або їх одержувач) припустила ті чи інші порушення щодо порядку використання бюджетних коштів, наприклад, здійснила  нецільове використання виділених  бюджетних коштів.

     Мають односторонній характер і застосовуються уповноваженою особою безпосередньо  в позасудовому порядку і саме тому вони мають оперативний характер.

     Односторонній характер застосування уповноваженою  особою цих санкцій (заходів) визначає і специфічний характер гарантій їх правильного застосування. У зв'язку з цим важливого значення набувають  наступні два моменти. По-перше, різноманітний  та багато в чому індивідуальний їхній  характер, який породжений специфікою врегульованих бюджетних відносин, що передбачає необхідність чіткого  і імперативного визначення в  кодексі специфічних та багато в  чому індивідуальних умов та меж їх застосування. По-друге, з метою забезпечення їх правомірного застосування уповноваженою особою, ст. 125 Бюджетного кодексу України надане право особі, що притягується до відповідальності, у випадку необґрунтованого застосування до неї санкцій (заходи) оскаржити це застосування або в органі, що виніс рішення, або в судовому порядку.

     Застосування  уповноваженою особою санкцій (заходів) спричиняє невигідні наслідки для  розпорядника або одержувача коштів. На перший погляд це зближує їх з  цивільно-правовими санкціями, але  між ними існує суттєва відмінність. Якщо застосування цивільно-правових санкцій тягне за собою безпосередні та невідворотні наслідки для зобов'язаної особи, то застосування санкцій (заходів), передбачених главою 18 БК України при  необхідній позитивній реакції на них  з боку розпорядника або одержувача може і не потягти за собою невигідних наслідків або суттєво зменшити їхній розмір. Так, ст. 117 БК України  передбачено, що у разі несвоєчасного  або неповного подання звітності  про виконання бюджету уповноважений  орган призупиняє бюджетне асигнування, а після усунення порушень його відновлює.

     Особливе  призначення санкцій (заходів) в  бюджетному процесі. Хоча вони й пов'язані  з невигідними майновими (грошовими) наслідками для порушника приписів бюджетного законодавства, але їх призначенням є спонукання розпорядника або одержувача бюджетних коштів до належного виконання  покладених на нього обов'язків. А  тому уявляється, що їх основною функцією є забезпечення належного виконання  приписів бюджетного законодавства.

     Санкції (заходи) можуть застосовуватися по відношенню до установ та організацій, які підпорядковані відповідним  органам державної виконавчої влади  і фінансуються за рахунок державного або місцевих бюджетів шляхом перерахування  передбачених відповідними актами грошових сум цим ж уповноваженими органами.

     Внаслідок встановлення Бюджетним кодексом України  певної чисельності санкцій (заходів) за порушення бюджетного законодавства їх можна об'єднати у дві групи.

     Перша група – санкції (заходи), які пов'язані з виконанням уповноваженою особою певних дій, наслідком яких не є прямий (безпосередній) вплив на фінансовий стан розпорядника або одержувача бюджетних коштів. Так, ст. 117 БК України передбачено призупинення бюджетних асигнувань у випадках: несвоєчасного і неповного подання звітності про виконання бюджету; невиконання вимог щодо бухгалтерського обліку, складання звітності та внутрішнього фінансового контролю за бюджетними коштами і недотримання встановленого порядку перерахування цих коштів; подання недостовірних звітів та інформації про виконання бюджету; порушення розпорядниками бюджетних коштів вимог щодо прийняття ними бюджетних зобов'язань; нецільового використання бюджетних коштів. У разі виявлення бюджетного правопорушення органи, уповноважені ст. 118 БК України, у межах своєї компетенції можуть зупинити операції з бюджетними коштами, щодо тих розпорядників бюджетних коштів та одержувачів, яким вони довели відповідні бюджетні асигнування.

     Друга група – це санкції, які пов'язані із прямим (безпосереднім) впливом на фінансовий стан розпорядника або одержувача бюджетних коштів. Серед них виділяються санкції, що пов'язані із частковим впливом на фінансовий стан розпорядника бюджетних коштів, а саме у випадку нецільового використання бюджетних коштів, тобто витрачання їх на цілі, що не відповідають бюджетним призначенням, встановленим Законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису. В цьому випадку уповноважений орган має право зменшення розміру асигнувань розпорядникам на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням. Якщо ж має місце нецільове використання бюджетних коштів, отриманих у вигляді субвенції, то зазначені кошти підлягають обов'язковому поверненню до відповідного бюджету, тобто застосовуються санкції, що мають на меті повний вплив на фінансовий стан розпорядника бюджетних коштів.

     Отже, можна вести мову про оперативний  характер цих санкцій (заходів) і  відповідно визначити їх як оперативно-бюджетні санкції, оскільки вони є заходами оперативного впливу на розпорядників і одержувачів  бюджетних коштів, які порушують  приписи чинного бюджетного законодавства. Таким чином, під оперативно-бюджетними санкціями слід розуміти передбачені  Бюджетним кодексом України такі юридичні засоби правоохоронного (попереджувального, припиняючого і відновлювального) характеру, які застосовуються до розпорядників та одержувачів бюджетних коштів безпосередньо уповноваженою особою (Міністерством фінансів України, Державним казначейством України, органами Державної контрольно-ревізійної служби, місцевими фінансовими органами, головами виконавчих органів міських міст районного значення, селищних та сільських рад, головними розпорядники бюджетних коштів), як стороною в бюджетних правовідносинах з метою встановлення режиму законності в бюджетному процесі [24].