Контрольная работа по "Логістика". 2

Зміст

А.Теоретична частина 

Сутність, мета, завдання та функції логістики розподілення. 3

Б. Практична  частина(завдання для розрахунків) 10

Завдання 1 10

Завдання 2 13

Використана література 14 

 

А.Теоретична частина

Сутність, мета, завдання та функції  логістики розподілення.

 

     Розподільча логістика є частиною логістики, інтегрованою в сферу розподілу. Поняття розподільчої логістики легко сформулювати на основі загального визначення поняття логістики.

     Логістика – наука про наскрізне управління матеріальними потоками, що включає  в себе доведення потоку до виробництва, управління процесом проходження потоку всередині виробництва, управління процесом доведення готової продукції до споживача. Розподільча логістика є останнім етапом логістики, це наука про планування, контроль та управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, що здійснюються в процесі доведення готової продукції до споживача у відповідності з інтересами та вимогами останнього, а також передачі, зберігання та обробки відповідної інформації.

     Принципова  відмінність розподільчої логістики  від традиційних збуту та продажу  полягає в наступному:

  • Підпорядкування процесу управління матеріальними та інформаційними потоками цілям та задачам маркетингу;
  • Системний зв'язок процесу розподілу з процесами виробництва та закупок;
  • Системний зв'язок усіх функцій всередині самого розподілу.

     Розподільча логістика – комплекс взаємопов’язаних функцій, що реалізуються в процесі розподілу матеріального потоку між різними оптовими покупцями в процесі оптового продажу товарів. Основна мета логістичної системи розподілу - доставити товар у потрібні місце й час.

     На  відміну від маркетингу, що займається виявленням і стимулюванням попиту, логістика покликана задовольнити сформований маркетингом попит  із мінімальними витратами. Саме тому об'єктом вивчення розподільчої логістики є матеріальний потік на стадії його руху від постачальника до споживача, а предметом є організація раціонального процесу доведення товару до споживача.

     Розрізняють комерційний, канальний та фізичний розподіл.

     Комерційний розподіл охоплює функції планування, аналізу, контролю та регулювання товароруху, тобто управління товарорухом.

     Поняття "канальний розподіл" розкривається у категорії "канал розподілу". Фізичний розподіл логістика розуміє традиційно - як функції збереження, транспортування, складування, переробки та ін. Одна зі складностей фізичного розподілу полягає в тому, що поставка організовується, як правило, за ініціативою виробничого підрозділу, в той час як обсяг замовлення встановлює споживач. До фізичного розподілу в якості складових елементів належать функції управління виробничими запасами, транспортування товарів, складування, операції навантаження-розвантаження та упакування.

     Синтезуючи  поняття "логістика" та "розподіл", визначимо категорію "розподільча логістика" (або дистрибуційна логістика), яка охоплює елементи комерційного та фізичного розподілу. При цьому на ефективність загальної системи розподілу значною мірою впливає врахування взаємовпливу не тільки зазначених складових елементів, а і канали розподілу.

     Принципи  розподільчої логістики:

     координація всіх процесів товароруху, починаючи  від кінцевих операцій товаровиробника  та закінчуючи сервісом споживача;

     інтеграція  всіх функцій управління процесами  розподілу готової продукції  та послуг, починаючи від визначення мети та закінчуючи контролем;

     адаптація комерційного, канального та фізичного  розподілу до постійно змінних вимог  ринку та потреб споживача;

     системність як управління розподілом в його цілісності та взаємозалежності всіх елементів розподільчої діяльності;

     комплексність, тобто вирішення всієї сукупності проблем, пов'язаних із задоволенням платоспроможного попиту покупців;

     оптимальність стосовно як елементів системи, так  і режиму її функціонування;

     раціональність  як в організаційній структурі, так  і в організації управління.

     Основні функції розподільчої логістики можна поєднати у три групи:

     планування;

     організації;

     контролю  та регулювання.

     Функції планування:

     розробка перспективних та оперативних планів продажу;

     аналіз  і оцінка кон'юнктури ринку;

     визначення  споживчого попиту;

     формування  асортиментного плану виробництва  за замовленнями покупців;

     вибір каналів та товароруху;

     планування  рекламних кампаній і розробка заходів стимулювання збуту;

     укладання кошторисів-витрат для цілей збуту та їх оптимізація.

     Функції організації:

     організація складського і тарного господарства для готової продукції;

     організація продажу і доставки продукції споживачам;

     організація допродажного і післяпродажного обслуговування споживачів;

     організація каналів товароруху і розподільчих мереж;

     організація проведення рекламних кампаній та заходів стимулювання збуту;

     організація підготовки торговельного персоналу та управління діяльністю торговельних представництв;

     організація взаємодії всіх підрозділів підприємства для досягнення цілей збуту.

     Функції контролю та регулювання:

     оцінка результатів діяльності;

     контроль  за виконанням планів;

     оперативне  регулювання збутовою та розподільчою діяльністю підприємства з урахуванням  впливу зовнішніх та внутрішніх чинників;

     оцінка і стимулювання діяльності збутового апарату;

     статистичний, бухгалтерський та оперативний облік  збутової діяльності.

     Склад завдань розподільчої логістики  поділяється на два рівні: завдання внутрішньої та зовнішньої розподільчої логістики.

     Завдання  внутрішньої розподільної логістики:

1) організація  отримання та обробки замовлення;

2) планування процесу реалізації;

3) вибір виду упаковки, прийняття рішення про комплектацію, та організація виконання інших операцій, що безпосередньо передують відвантаженню;

4)організація відвантаження продукції;

5) організація  доставки та контролю за транспортуванням;

6)організація  після продажного обслуговування.

     Завдання  зовнішньої розподільної логістики:

    1) вибір архітектури  каналу товароруху;

    2) організація роботи з учасниками каналу;

    3) вибір cтратегії розподілу готової продукції;

    4) вибір стратегії ціноутворення;

    5) організація заходів з просування продукції на ринок;

     6) контроль за станом ринку продукції підприємства та аналіз позицій. 

     Основними завданнями розподільчої логістики є:

     максимізація  прибутку підприємства при більш  повному задоволенні попиту споживачів;

     ефективне використання виробничого апарату  підприємства за рахунок оптимального завантаження виробничих потужностей  замовленнями споживачів;

     раціональна поведінка на ринку з урахуванням  його постійно змінної кон'юнктури.

     Цілі, завдання і функції розподільчої логістики вимагають певних форм її організації, тобто відповідним  чином організованого процесу збуту  готової продукції.

     Організація розподільчої логістики містить:

       1)організацію процесу збуту готової продукції з урахуванням принципів та методів логістики;

     2)організацію управління збутом як сукупності логістичних операцій, логістичних ланцюгів і логістичних систем;

     3)організацію взаємодії учасників збутової діяльності, тобто суб'єктів розподільчої логістики.

     Операції розподільчої логістики розрізняються за кількома ознаками:

      • повнота обслуговування клієнтів (повні або комплексні обслуговування і неповні або часткові обслуговування);
      • форми організації (зовнішні, тобто за межами підприємства, і внутрішні, тобто у межах підприємства);
      • способи виконання (технічні, матеріальні, фінансові, інформаційні);
      • результат (поставка товару, надання послуг).

     Операційна  система розподільчої логістики складається з трьох підсистем :

         переробної  підсистеми;

         підсистеми  забезпечення;

         підсистеми  планування і контролю.

     Задоволення попиту споживачів є результатом  взаємодії всіх перелічених підсистем.

     Переробна підсистема безпосередньо виконує збутову роботу, перетворюючи сигнали ринку про платоспроможний попит споживачів (вхід системи) на необхідні ринку товари та послуги (вихід системи). Збутовий перетворювач (транслятор попиту) виконує операції з асортиментного завантаження виробництва, кількісного та якісного приймання готової продукції, організації її зберігання і підготовки до споживання, просування товарів на ринок каналами розподілу і товароруху, допродажного і післяпродажного обслуговування споживачів.

     Підсистема  забезпечення створює матеріально-речові і фінансово-трудові умови для нормального функціонування переробної підсистеми. Вона містить: виробниче забезпечення збуту, у тому числі виробництво товарів і послуг за замовленнями споживачів, матеріально-технічне забезпечення збутової діяльності з урахуванням створення складів, транспортних, торговельних та інших комунікацій; фінансове забезпечення виробництва і реалізації продукції, зокрема фінансування рекламних кампаній; кадрове забезпечення збутових служб підприємств, у тому числі професійне навчання торгівельного персоналу. Підсистема забезпечення розподільчої логістики може базуватися тільки на власних ресурсах підприємства (що трапляється дуже рідко), а також на запозичених коштах. Вибір того чи іншого способу забезпечення часто визначається економічною ефективністю і результативністю функціонування підсистеми забезпечення, в разі, коли певна функція забезпечення може стати функцією переробної підсистеми. Наприклад, в загальному випадку перевезення готової продукції — функція підсистеми забезпечення, але у разі надання транспортних послуг стороннім організаціям вона стає функцією переробної підсистеми.

     Підсистема  планування і контролю може бути класифікована як управлінська підсистема в кібернетичній моделі розподільчої логістики. Вона виконує команди (плани, завдання) за інші (керовані) підсистеми, одержує інформацію про їх реакцію на керований вплив (зворотний зв'язок) і коригує поведінку учасників збутової діяльності відповідно до прийнятих цілей і завдань. Вироблення та прийняття управлінського рішення у даній підсистемі здійснюються під активним впливом зовнішнього середовища (економічного, правового, політичного) і з урахуванням внутрішньої організації збутової діяльності підприємства (склад служби збуту, склад і розподіл функцій у підрозділах підприємства). 
 
 
 

Б. Практична частина(завдання для розрахунків)

Завдання 1

Виберіть  найбільш оптимальний спосіб перевезень вантажів на таких умовах

Показники Варіант задачі 7
1.Кількість  вантажу, що експортується, тис.  т 28
2.Вартість  перевезень 1т вантажу залізницею, тис. грн. 3,0
3.Вартість  перевезень 1т вантажу автомобілем,  тис. грн.. 3,2
4.Підприємство-споживач має свою під’їздну колію  
5.Вартість  перевезень 1т вантажу колією  споживача, тис. грн.. 0,32
6.Підприємство-вантажовідправник  має свою під’їздну колію  
7.Вартість  перевезень колією вантажовідправника 1т, тис. грн.. 0,34
8.Підприємство-вантажовідправник  не має своєї під’їздної колії і вантаж до станції відправлення підвозиться автомобілем  
9.Вартість  підвозу вантажу до  станції  відправлення автомобілем, тис.  грн.. 0,4
10. Вартість  навантаження та розвантаження  1т у всіх випадках, тис.  грн.. 1,5
 

У всіх випадках витрати, пов’язані з транспортуванням вантажів несе споживач. Вибір найбільш оптимального способу перевезень підтвердити розрахунками.

Розвязання:

Можливі такі способи перевезення вантажу:

     1) Вантажовідправник використовує для перевезення вантажу власну під’їзду колію, потім залізницю, потім колію споживача. При цьому вантаж двічі перевантажують – спочатку навантажують у вагони у вантажовідправника, а потім розвантажують з вагонів у вантажоспоживача(мал.1).

навантаження

Колія відправника 

Колія споживача

споживач

Відправник 

Відправник 

Залізниця

 

розвантаження

 
 

Мал.1 Схема перевезення  вантажу з використанням  залізниці та колій  вантажовідправника та споживача. 

Вартість  цього способу перевезення:

( 1,5 +0,34 + 3,0 + 0,32 + 1,5) * 28000 = 186480 тис. грн.. 

2) Вантажовідправник  для перевезення вантажу використовує  автомобільний транспорт. При  цьому вантаж навантажують в  автомобілі у вантажовідправника , та розвантажують з автомобілів  у споживача(мал.2).

відправник

Автомобільний транспорт

споживач

розвантаження

навантаження

 
 

Мал.2 Схема перевезення  вантажу з використанням  автомобільного транспорту

Вартість  цього способу перевезення:

( 1,5 + 3,2 + 1,5 ) * 28000 = 173600 тис. грн..

3) Якщо підприємство-вантажовідправник не має власної під’їзної колії, то для підвезення вантажу до станції використовується автотранспорт. При цьому вантаж навантажується в автомобілі, потім розвантажується у вагони, потім розвантажується з вагонів у споживача(мал.3).  

відправник

автомобілі

залізниця

Колія споживача

споживач

перевантаження

навантаження

 

розвантаження

 
 

Мал.3 Схема перевезення  вантажу залізницею без використання під’їзної колії  вантажовідправника 
 

Вартість  цього способу перевезення :

( 1.5 + 0,4 + 1,5 + 3,0 +0,32 + 1,5) * 28000 = 230160 тис.грн. 

Відповідь: Порівнявши вартість перевезення вантажу різними способами, обираємо найдешевший - це перевезення автомобілем, так як 173600 тис.грн. менше, ніж 230160 тис. грн.. та менше, ніж 186480 тис.грн.

Завдання 2

Визначити потреби в автомобілях ЗІЛ-130, вантажопотужністю 5 т. для перевезення за рік (255 робочих днів) 150 тис. т. За зміну автомобіль робить дві ходки. Технічна стоянка автомобіля 20 діб на рік.

1)Визначимо,  скільки вантажу може перевезти  один автомобіль за одну зміну,  роблячи 2 ходки: 5т *2 = 10 т.

2)Визначимо,  скільки днів на рік може  працювати один автомобіль:

255 –  20 = 235 днів.(кількість робочих днів  у році мінус термін технічної  стоянки автомобіля за рік).

3)Визначимо,  скільки потрібно автомобілів  для перевезення 150 тис. т вантажу  за рік:

150000 : 10 :235 = 64 автомобіля.

Відповідь: потрібно 64 автомобіля. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Використана література

     1. Бакаєв О. О. Теоретичні засади логістики [Текст] : підручник / О. О. Бакаєв, О. П. Кутах, Л. А. Пономаренко. – Т. 2. – МННЦ ІТ та систем НАН Укр. та МОН Укр. – К.: Фенікс, 2006. – 376 с.

     2. Гаджинский А. М. Логистика [Текст] : учеб. для высших и средних спец. учеб. заведений / А. М. Гаджинский. – 6-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и К », 2003. – 408 с.

     3. Гаджинский А. М. Практикум по логистике [Текст] : практикум / А. М. Гаджинский. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательско-книготорговый центр «Маркетинг», 2001. – 180 с.

     4. Кальченко А. Г. Логістика [Текст] : підручник / А. Г. Кальченко. – К.: КНЕУ, 2003. – 284 с.

     5. Крикавський Є. В. Логістика. Основи теорії [Текст] : підручник – 2-ге вид., доп. і перероб. – Львів: Нац. ун-т «Львівська політехніка», «Інтелект-Захід», 2004. – 416 с.

     6. Неруш Ю. М. Коммерческая логистика [Текст] : учебник для вузов / Ю. М. Неруш. – М.: «Банки и биржи», Издат. объединение «ЮНИТИ», 1997. – 271 с.

     7. Николайчук В. Е. Логистика в сфере распределения [Текст] / В. Е. Николайчук. – СПб.: Изд. дом «Питер», 2001. – 160 с.: – (Серия «Ключевые вопросы»). 
 
 
 
 

     Дата  виконання: 28. 06.2011р.  Підпис:

Контрольная работа по "Логістика". 2