Контрольная работа по "Цивільной обороне"

            Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

           Донбаський Державний Технічний Університет

     Кафедра охорони праці та навколишнього середовища

 

 

 

 

                                 Контрольна робота

                     з дисципліни "Цивільна оборона"

 

                                           Варіант № 10/15

 

 

 

 

 

                                                                                 Виконала: ст.гр. ЕП 08-1з

                         Козюберда О.О.                                                        

                                                                                 Перевірив:

 

 

                                        Алчевськ,2013 
                                        Зміст

1. Вступ                                                                                                        2
2. Теоретична частина                                                                                3

   Надзвичайні ситуації техногенного характеру. Аварії і катастрофи. Причини виникнення. Надзвичайні ситуації техногенного характеру. Аварії і катастрофи. Причини виникнення.

3. Практична частина.                                                                                12
4. Перелік використаних джерел                                                              23

 

 

                                Вступ       

Щороку в Україні від надзвичайних ситуацій (стихійних лих, транспортних аварій, аварій на виробництві, утоплень і отруєнь) гине більше 70 тис. осіб.

За останні роки щороку в Україні  виникає до 300 надзвичайних ситуацій природного походження і до 500 надзвичайних ситуацій техногенного походження. Найбільше  таких надзвичайних ситуацій виникає  у Запорізькій, Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Львівській і Одеській областях.

Надзвичайна ситуація (далі НС) — це порушення нормальних умов життя  і діяльності людей на об'єкті або  території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, великою пожежею, застосовуванням  засобів ураження, що призвели або  можуть призвести до людських і матеріальних витрат.

Враховуючи необхідність проведення державних заходів захисту населення  від надзвичайних ситуацій, у лютому 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про цивільну оборону України", а в березні 1999 р. Постановою Верховної  Ради України до цього Закону внесено  доповнення. Згідно із Законом кожен  громадянин має право на захист свого  життя і здоров'я від наслідків  аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха та має право на надання гарантій забезпечення реалізації цього права  від Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних  органів місцевого самоврядування, керівництва підприємств, установ  і організації незалежно від  форм власності й підпорядкування. Як гарант цього права держава  створила систему цивільної оборони.

Цивільна оборона України — це державна система органів управління, сил і засобів, для організації і забезпечення захисту населення від наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного та воєнного характеру.

                                                                                                                  

                            І Теоретична частина

  Надзвичайні ситуації техногенного характеру. Аварії і катастрофи. Причини виникнення.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру прийнято класифікувати  за такими основними ознаками:

-за масштабами наслідків (об'єктового, місцевого, регіонального і загальнодержавного рівня);

-за галузевою ознакою (надзвичайні ситуації - у сільському та лісовому господарствах, у заповідній території, об'єкти особливого природоохоронного значення, у водоймах, на об'єктах промисловості, транспорту, житлово-комунального господарства.

Аварії техногенного характеру  класифікуються також з урахуванням  критеріїв розміру заподіяних чи очікуваних економічних збитків.

Фактори ураження джерел надзвичайних техногенних ситуацій розподіляються на фактори: прямої дії (первинні) та побічної дії (вторинні). Первинні фактори ураження безпосередньо викликаються виникненням  джерела техногенної НС. Вторинні фактори ураження викликаються змінами  об'єктів навколишнього природного середовища первинними факторома ураження. Фактори ураження джерел техногенних  НС за механізмом дії розподіляють на фактори фізичної та хімічної дії.

До факторів ураження фізичної дії відносять: повітряну ударну хвилю, хвилю тиску в грунті, сейсмічну  вибухову хвилю, хвилю прориву гідротехнічних споруд, дію уламків, екстремальний  нагрів середовища, теплове випромінювання, іонізуюче випромінювання. До факторів ураження хімічної дії відносять  токсичну дію небезпечних хімічних речовин.

 

1.Транспортні аварії (катастрофи)

 

Залізничний транспорт. Основними  причинами аварій та катастроф на залізничному транспорті є: несправності колій рухомого складу; засобів сигналізації, централізації та блокування; помилки диспетчерів; неуважність та халатність машиністів. Найчастіше виникають надзвичайні ситуації при сході рухомого складу з колій, зіткненнях, наїздах на перепони на переїздах, при пожежах та вибухах безпосередньо у вагонах. Не виключаються розмиви залізничних колій, обвали, осипи, зсуви, затоплення. При перевезенні небезпечних вантажів, таких, як гази, легкозаймисті, вибухонебезпечні, ядучі, отруйні та радіоактивні речовини, виникають вибухи, пожежі цистерн та інших вагонів. Аварійні ситуації при

перевезеннях залізницею радіоактивних речовин і сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) найбільш небезпечні. Такі аварії можуть призвести до небезпечного опромінення людей і радіоактивного забруднення навколишнього середовища, а при виході СДОР у зовнішнє середовище - до гострих отруєнь пасажирів  і хімічного зараження повітря, грунтів і об'єктів колійного  господарства. Складна обстановка може скластися в результаті аварії в  межах залізничної станції. Як правило, поблизу залізничних вузлів розташована  міська (селищна) забудова з високою  щільністю населення. На порівняно  малій території станції звичайно зосереджується велика кількість вагонів  із різноманітними вантажами. Тут же можуть знаходитися значні групи  людей — в поїздах, на платформах, у будинку вокзалу і навколо  них. Це створює для них загрозу  при вибухах, зараженні повітря  радіоактивними та хімічними речовинами.

 

2.Морський та річковий  транспорт. 

 

Можливий ризик для  безпеки життя людини на морських транспортних засобах значно вищий, ніж на авіаційних та залізничних  видах, але нижчий, ніж на автомобільних. У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварій понад 8000 кораблів і гине з них понад 200 одиниць. Безпосередньої небезпеки для життя  під час аварії зазнають понад 6000 осіб, з яких 2000 гине. Катастрофа може статися в порту (пристані) або в умовах руху судна по річці, акваторії моря (озера).

Основними причинами загибелі кораблів є посадка на рифи, зіткнення  з іншим судном або із палями мостів, перекидання, пожежі, витік небезпечних  речовин, порушення норм експлуатації та правил безпеки, помилкові функціональні  дії команди та інше. Складна обстановка може виникнути при швидкоплинності  аварійної ситуації, особливо у відкритому морі.

 

3.Авіаційний транспорт. 

 

Аварії і катастрофи повітряного  транспорту можуть виникати: починаючи  з моменту запуску двигунів, при  розбігу по злітно-посадковій смузі, на зльоті, під час польоту і  при посадці, аж до вимикання двигунів. В авіаційних аваріях відбувається руйнування літака різного ступеню, а при катастрофі, крім цього, ще маємо й людські жертви. Світова  статистика свідчить про те, що майже  половина аварій і катастроф відбувається на льотному полі і половина в повітрі  на різних висотах, нерідко над малонаселеною (важкодоступною) територією землі  або над водною поверхнею. Падіння  літака (вертольота) може бути причиною жертв як на його борту, так і на землі (при падінні на житлові  забудови), може призвести до руйнування виробничих споруд і порушення виробничих процесів.

 

4.Автомобільний транспорт. 

 

Причини дорожньо-транспортних подій можуть бути різними. Це, насамперед, порушення правил дорожнього руху, технічні несправності автомобілів, перевищення  швидкості руху, а також недостатня підготовка осіб, що управляють автомобілем, слабка їх реакція на перешкоди. Нерідко  причиною аварій і катастроф стає управління автомобілем осіб у нетверезому  стані. До серйозних дорожньо-транспортних подій призводить також невиконання правил перевезення небезпечних вантажів та недотримання при цьому необхідних вимог безпеки.

Іншою причиною дорожніх аварій є незадовільний стан доріг. Інколи можна бачити відкриті люки, необгороджені  та неосвітлені ділянки ремонтних  робіт, відсутність знаків про попередження небезпеки. Все це в сукупності призводить до великих втрат. Причинами дорожньо-транспортних подій є також відсутність  дорожніх знаків або несправність сигналізації на залізничних переїздах, низький  технічний стан автомобілів, перевищення  швидкості руху, взаємодії «водій-пішохід» та інші.

 

5.Радіаційно небезпечні  об'єкти

 

Серед потенційно небезпечних  виробництв особливе місце займають радіаційно небезпечні об'єкти (РНО). Вони, як відомо, становлять особливу небезпеку  для людей і навколишнього  природного середовища і вимагають  дотримання специфічних заходів  попередження і захисту. У зв'язку з тим, що небезпека прихована  від органів чуття людини, потрібно при всіх видах робіт на РНО  звертати на це особливу увагу, щоб  не допустити ураження (зараження) людей  через їхню несвідомість і недостатню захищеність. До типових РНО відносяться: атомні електростанції (АЕС), підприємства з виготовлення та переробці ядерного палива і поховання радіоактивних  відходів; науково-дослідні та проектні організації, які працюють з ядерними реакторами, ядерні енергетичні установки  на об'єктах транспорту та інше.

Радіаційні аварії - це аварії з викидом (виходом) радіоактивних  речовин (радіонуклідів) або іонізуючих випромінювань за межі, непередбачені  проектом для нормальної експлуатації радіаційно небезпечних об'єктів, у  кількостях більше встановленої межі їх безпечної експлуатації. Виробництво, транспортування, збереження і використання радіоактивних матеріалів суворо регламентовані спеціальними правилами.

Наслідки аварій і руйнування об'єктів із ядерними компонентами характеризуються, насамперед, масштабами радіоактивного забруднення навколишнього середовища і опромінення населення. Вони залежать від: геофізичних параметрів атмосфери, що визначають швидкість розносу викиду; розміщення людей, тварин, сільськогосподарських угідь, житлових і виробничих будівель у зоні аварії; здійснення захисних заходів та ряду інших чинників. Найбільш небезпечними із всіх аварій на РНО, є аварії з викидом радіонуклідів в атмосферу, що призводять до радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища. Ступінь забруднення характеризується поверхневою (об'ємною) щільністю зараження радіонуклідами і вимірюється активністю того чи іншого радіонукліда. Радіаційна дія на персонал об'єктів і населення в зоні радіоактивного забруднення оцінюється величиною дози зовнішнього і внутрішнього опромінювання людей. Основними дозиметричними величинами, за допомогою яких оцінюється дія радіації на людину, є поглинута і еквівалентна доза її опромінення.

Характер і масштаби радіоактивного забруднення місцевості при аваріях  на АЕС залежать від типу реактора, ступеня його руйнування, метеорологічних  умов, рельєфу місцевості і від  характеру вибуху (тепловий або ядерний). При абарії на АЕС з тепловим вибухом  і руйнуванням реактора (Чорнобильська  катастрофа) відбувається викид радіонуклідів  в атмосферу, гідросферу і літосферу, що обумовлює радіоактивне забруднення  навколишнього природного середовища і опромінення працюючого персоналу  та населення, які призводять до негативних наслідків.

Умовами проживання і трудової діяльності населення без обмеження  за радіаційним фактором є одержання  додаткової дози за рахунок забруднення  навколишнього середовища радіоактивними ізотопами дози, що не перебільшує  меж опромінення, які встановлені  Державними гігієнічними нормативами "Норми радіаційної безпеки  України" (НРБУ-97).

Згідно з Міжнародним  Регістром, у світі використовується в промисловості, сільському господарстві і побуті близько 6 млн. токсичних  речовин, 60 тис. з яких виробляються у великих кількостях, в тому числі більше 500 речовин, які відносяться до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) - найбільш токсичних для людей.

Об'єкти господарювання, на яких використовуються СДОР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це так звані хімічно небезпечні об'єкти. При аваріях на цих об'єктах  можуть виникати масові ураження людей, тварин і сільськогосподарських  рослин сильнодіючими отруйними  речовинами.

До хімічно небезпечних  об'єктів (підприємств) відносяться:

заводи і комбінати  хімічних галузей промисловості, а  також окремі установки і агрегати, які виробляють або використовують СДОР;

заводи (або їх комплекси) з переробки нафтопродуктів;

виробництва інших галузей  промисловості, які використовують СДОР;

підприємства, які мають  на оснащенні холодильні установки, водонапірні станції і очисні споруди, які використовують хлор або  аміак;

залізничні станції і  порти, де концентрується продукція  хімічних виробництв, термінали і  склади на кінцевих пунктах переміщення  СДОР;

транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові і морські танкери, що перевозять хімічні продукти;

склади і бази, на яких знаходяться запаси речовин для  дезинфекції, дератизації сховищ для  зерна і продуктів його переробки;

— склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства.

Головним фактором ураження при аваріях на хімічно небезпечних  об'єктах є хімічне зараження  місцевості і приземного шару повітря. Виробництво, транспортування і  збереження СДОР суворо регламентується  спеціальними правилами техніки  безпеки і контролю. Проте при  значних промислових аваріях, катастрофах, пожежах і стихійних лихах  можуть виникнути руйнування виробничих споруд, складів, ємностей, технологічних  ліній, трубопроводів і інше. У  результаті цього великі кількості  СДОР можуть потрапити в навколишнє середовище: на поверхню грунту, різноманітні об'єкти, в атмосферу і поширитися на території населених пунктів, що може спричинити масові отруєння робітників виробництва і населення. Для кількісної характеристики токсичних властивостей конкретних СДОР при їх дії через органи дихання людини застосовуються такі параметри:

гранично допустима токсодоза  — така доза (концентрація), при якій симптоми отруєння ще не наступають;

середня порогова (токсодоза  РС50) — доза, яка викликає початкові  симптоми ураження СДОР у 50% уражених;

— середня вивідна (токсодоза  ІС50) - доза, яка призводить до втрати

працездатності до 50% уражених;

— середня смертельна (токсодоза LC50) - доза, яка призводить до загибелі 50% людей або тварин при 2-4-годинній інгаляційній дії.

 

6.Пожежо- та вибухонебезпечні  об'єкти

 

Пожежа - неконтрольований процес горіння, який супроводжується знищенням  матеріальних цінностей та складає  небезпеку для життя людей.

Вибухи, і як наслідок, пожежі бувають на об'єктах, які виробляють або зберігають вибухонебезпечні та хімічні речовини в системах і  агрегатах під великим тиском (до 100 атм.), а також на газо- і нафтопроводах. У процесі виробництва при  певних умовах стають небезпечними і  легко займаються деревинний, вугільний, торф'яний, алюмінієвий, борошняний та зерновий пил, пил з бавовнику  та льону. Особливо небезпечні нафтопереробні заводи, хімічні підприємства, склади нафтопродуктів, цехи з виготовлення та транспортування вугільного пилу, дерев'яного борошна, цукрової пудри, лісопильні, деревообробні, столярні, модельні та інші виробництва. Під час  аварій ці об'єкти зазнають значних  збитків і гинуть люди.

Техногенні пожежі і вибухи, які виникають на об'єктах, призводять до виникнення таких факторів ураження, як повітряна ударна хвиля і теплове випромінювання. На характер і масштаби таких аварій суттєво впливають наступні показники: кількість, тип і категорія вибухових і пожежонебезпечних речовин;

вогнестійкість будівель і споруд; пожежна небезпека виробництва; стан систем пожежогасіння; метеорологічні умови та інші.

Вогнестійкість будинків і споруд значною мірою залежить від меж вогнестійкості будівельних  конструкцій та матеріалів, з яких ці конструкції збудовані.

 

7.Газо-, нафто- та продуктопроводи

 

Вони відносяться до трубопровідного  транспорту та слугують для транспортування  речовин, які відносяться до легкозаймистих речовин. Аварії на нафто-, газо- та продуктопроводах призводять до забруднення навколишнього  середовища, потрапляння нафтопродуктів у річки, моря, водоносний шар, що призводить до загибелі тварин та рослин. Крім того, такі аварії можуть супроводжуватися вибухами та пожежами, що може призвести  до загибелі людей. Особливо небезпечна ситуація складається, коли магістралі можуть опинитися у зонах природних  пожеж.

 

8.Гідродинамічні аварії

 

До гідродинамічних аварій належать прориви гребель (дамб, шлюзів) з утворенням хвиль прориву та катастрофічних затоплень або проривного паводку; аварійні спрацювання водосховищ ГЕС у зв'язку з загрозою прориву  гідроспоруди.

Під час прориву греблі виникає проран, від розмірів якого  залежить об'єм і швидкість падіння  води від верхнього б'єфу в  нижній б'єф і параметри хвилі  прориву - головного фактору ураження гідродинамічної аварії.

Головними характеристиками хвилі прориву, що визначають її руйнівну дію, є глибина (10-20 м) і швидкість  потоку в даному отворі (13-25 км/год.) та ударна сила (5-10 т/м3), які залежать від висоти греблі і розмірів прорану, гідродинамічних і топографічних  умов русла і заплавини ріки.

Зоною катастрофічного затоплення вважають територію, яку хвиля прориву  проходить за 4 години. Все це призводить до великих матеріальних збитків, руйнування будівель та споруд, знищення природного ланшафту. А оскільки такі події  трапляються здебільшого несподівано, то можуть призвести до значних людських жертв.

Таким чином, внаслідок дії  стихійних лих та техногенних  аварій і катастроф складається  надзвичайна ситуація, раптове виникнення якої призводить до значних соціально-екологічних  і економічних збитків, виникає  необхідність захисту людей від  дії шкідливих для здоров'я  факторів, проведення рятувальних, невідкладних медичних і евакуаційних заходів, а  також ліквідації негативних наслідків, які сталися.

 

                         ІІ Практична частина

Оцінка інженерного захисту робітників і службовців об’єкта.

Умова: Оцінити надійність інженерного захисту працівників виробничого відділення номер 1 машинобудівного заводу, маючи необхідні вихідні дані і характеристики.

Розв’язання:

1. Оцінка захисних споруд  за місткістю

Вихідні дані:

На дільниці номер 1 машинобудівного  заводу є такі захисні споруди  з відповідними паспортними даними:

	Площа приміщень, м2				Висота приміщень	Аварі-йний вихід
	Для людей з саніт. постом	ФВП, сан. вузли	Для продуктів	Тамбур-шлюз
ПРУ-1	25	4	-	-	2,5	є
Сховище-8	175	65	8	10	2,5	є
Сховище-12	175	63	8	10	2,5	є

 

2) Чисельність найбільшої працюючої  зміни N=680 чол (КБ – 40 чол, механічний цех - 305 чол., шліфувальний цех - 250 чол., столярний цех - 85 чол.).

Розв’язання:

1. Виявляємо наявність основних і допоміжних приміщень, відповідність їх розмірів нормам об'ємно-планових рішень і визначаємо потрібні площі приміщень, яких не вистачає:

ПРУ - 1 - задовольняє;

Сховище-8 - задовольняє;

Сховище-12- задовольняє.

Примітка: Норма площі допоміжних приміщень (ФВП і санвузли) по 0,І2 м²/чол; 350 х 0,12 = 42 м².

2. Визначаємо розрахункову місткість  захисних споруд за площею:

ПРУ-1:  

 

Сховище-8:

 

Сховище-12:

 

Примітка: 2м² - на санпост.

 

3. Визначаємо розрахункову місткість  за об'ємом приміщень:

 

Сховище-8:

Сховище-12:

 

Фактична розрахункова місткість  приймається по площі приміщень (менше за значенням):

ПРУ - 1 – М_ПРУ =50 чол; сховище 8 – М₈ =436 чол; сховище 12 –    М₁₂ = 426 чол.

4. Визначаємо загальну розрахункову  місткість (всіх захисних споруд):

М₃ = М_ПРУ+М₈+М₁₂ = 50+346+346 = 742 чол.

 

5. Визначаємо коефіцієнт місткості:

6. Визначаємо необхідну кількість  нар в приміщеннях для людей.  Висота приміщень (h=2,4 м) дозволяє встановити двох’ярусні нари (одні нари на 5 людей).Н_ПРУ = 50/5 = 10 нар

                                Н₈ = 346/5 = 70 нар

                   Н₁₂ = 346/5 = 70 нар

 

Всього необхідно двохярусних  нар: Н=150.

Висновки:

1) Захисні споруди, що є на  ділянці номер 1, при дообладнанні  їх у відповідності з вимогами  дозволяють укрити всіх робітників  найбільшої зміни з наявністю  резервних місць на 62 чоловіка.

2) Придбати 150 двох’ярусних нар для всіх захисних споруд.

 

3 Оцінка захисних споруд  за захисними властивостями

Віддаленість об'єкта від точки  прицілювання R_м = 4 км.

Очікувана потужність ядерного боєприпасу q = 500 кт.

Вид вибуху – наземний.

Ймовірне відхилення боєприпасу від  точки прицілювання r_відх = 0,5 км.

Швидкість середнього вітру V_св = 25 км/год.

Напрямок середнього вітру - в сторону  об'єкта.

Конструкції захисних споруд розраховані  на надмірний тиск:     ПРУ  – 50 кПа; Сх.-8 – 200 кПа; Сх.-12 – 200 кПа.

Коефіцієнт ослаблення радіації ПРУ- 200; Сх.-8 - 2500 Сх.-12 -2500.

 

Розв’язання:

1. Визначаємо потрібні захисні  властивості споруд:

а) За ударною хвилею розраховуємо ∆Р_Фmax, що очікується на об'єкті під час ядерного вибуху.

                      R_min = R_M-r_ВІДХ = 4 - 0,5= 3,5 км,

     При R_min = 3,5 км, q = 500 кг для наземного вибуху (з додатку 1) визначаємо ∆Р_Фmax = ∆Р_Фпотр = 43 кПа.

          б) За іонізуючими випромінюваннями:

визначаємо потрібні коефіцієнти  послаблення радіації за формулами:

 

P_1max - максимальний рівень радіації, очікуваний на об'єкті (за додатком 2), при R_min = 3,5 км, V_СВ = 25 км/год Р_1max = 31500 Р/год; t_K = t_П+72 = 73 год:

                   

 

2. Визначаємо захисні властивості  захисних споруд:

а) від ударної хвилі відповідно до вихідних даних:

∆Р_{Ф ЗАХ} ПРУ = 50 кПа,

∆Р_{Ф ЗАХ} сх.8 =200 кПа,

∆Р_{Ф ЗАХ} сх. 12 =200 кПa;

 

б) від радіоактивного зараження: відповідно до вихідних даних. К_ОСЛ. ПРУ = 200; коефіцієнт послаблення радіації сховищами К_ОСЛ.. сх-8 = 2500; К_ОСЛ.. сх-12 = 2500.

3. Порівнюємо захисні властивості  захисних споруд з потрібними:

а) за ударною хвилею:∆Р_{Ф ЗАХ} ПРУ> ∆Р_Фпотр;

                                                    ∆Р_{Ф ЗАХ} сх. >∆Р_Фпотр;

 

б) за іонізуючим випромінюванням: К_{ОСЛ.ЗАХ} ПРУ < К_{ОСЛ.ПОТР};

                                                               К_{ОСЛ.ЗАХ} СХ-8 > К_{ОСЛ.ПОТР}.

                                                              К_{ОСЛ.ЗАХ} СХ-12> К_{ОСЛ.ПОТР}.

 

                 4. Визначаємо показник, який характеризує інженерний захист робітників і службовців за захисними властивостями:

                           ,

тобто забезпечується 102% захист найбільшої зміни.

Висновок: ПРУ не забезпечує потрібного захисту людей і з подальшої оцінки виключається; захисні властивості сховищ №8 і № 12 відповідають потрібним і забезпечують захист 102% робітників.

           4 Оцінка систем життєзабезпечення захисних споруд

 

Для забезпечення життєдіяльності  людей захисні споруди обладнуються системами: повітропостачання, водопостачання, електропостачання, опалення, зв'язку, санітарно-технічною системою.