Країна походження товару та критерії достатньої переробки товару

 

Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи

Національного банку України»

Кафедра міжнародної економіки

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Митне регулювання»

на тему «Країна походження товару та критерії достатньої переробки товару»

 

 

 

 

Виконали: студентки Орел В.О.

Коротич Ю.І.

Група ММЕ-21

Перевірила: доц. Костюк О.В.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суми – 2013 

Зміст

 

 

Вступ……………………………………………………………….……....3

1. Країна походження товару та критерії достатньої переробки товару…………………………………………………………………….………..4
2. Особливості та дотримання конфіденційності при визначенні походження товарів ……………………………………………………….……..8
3. Підтвердження країни походження товару та порядок її проведення………………………………………….……………………………10

Висновки………………………………………………………………..…17

Список використаної літератури…………………………………...……19

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

 

Важливе значення для митного оформлення митного  контролю та визначення митної вартості має країна походження, що  дозволяє  диференціювати  підходи до зовнішньоекономічної діяльності. Країна походження товару визначається  з метою застосування  тарифних  та  нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Одна із функцій, яку  виконує митний тариф, регулятивна. Тобто стимулювання товаропотоку з однієї країни з одночасним блокуванням імпорту з іншої. Найбільш дієвим регулятором у тарифній системі є функціонування митних ставок, тобто диференціація мита залежно від країни походження товару.

За способом застосування митних ставок митний тариф поділяється  на два види: простий та складний. Простий митний тариф базується  на одній ставці митного оподаткування, тобто передбачає одну ставку мита для кожного товару незалежно  від країни походження. Такий тариф є універсальним, але він не забезпечує достатньої маневреності в митній політиці, не передбачає пільгового або дискримінаційного мита і порівняно мало розповсюджений.

Визначення країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної  практики. Порядок визначення країни походження товару встановлюється главою 49 МК України. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. При цьому під країною походження товару може розумітись група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо необхідність їх  виділення метою визначення походження товару.

1.Країна походження  товару та критерії достатньої  переробки товару.

 

 

Країна походження товару має важливе значення для  митного оформлення митного контролю та визначення митної вартості. Країною  походження товару вважається країна, у якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці  відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Визначення  країни походження товару здійснюється на основі принципів міжнародної практики. Порядок визначення країни походження товару встановлюється Митним Кодексом України.

Відповідно  до статті 36 Митного Кодексу України: країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країною походження товару вважається країна, в якій товар  був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Для цілей визначення країни походження товару не враховується походження енергії, машин та інструментів, що використовуються для його виробництва або переробки. Якщо у виробництві товару беруть участь дві або більше країн, походження товару визначається згідно з критерієм достатньої переробки.

 Критерій  достатньої переробки визначається:

1) правилом яке потребує в результаті переробки товару зміни класифікаційного коду товару за Гармонізованою системою опису та кодування товарів;

2)  правилом адвалерної частки, яке полягає у зміні вартості товару в результаті його переробки, якщо при цьому додана вартість становить не менш як 50 відсотків від вартості товару, одержаного в результаті переробки або частка використаних матеріалів з іншої країни чи невідомого походження становить менш як 50 відсотків від вартості товару, одержаного в результаті переробки

3) списком виробничих та технологічних операцій, які хоч і не ведуть у результаті переробки товару до зміни його коду чи його вартості відповідно до правила адвалерної частки, але з дотриманням певних умов визнаються достатніми. Список таких виробничих та технологічних операцій установлюється Kабінетом Mіністрів України.

Не визнаються такими, що відповідають критерію достатньої переробки:

1) операції, пов'язані  із забезпеченням збереження  товарів під час зберігання  чи транспортування;

2) операції  щодо підготовки товарів до  продажу та транспортування (роздрібнення  партії, формування відправлень,  сортування, перепакування);

3) прості складальні  операції;

4) змішування  товарів (компонентів) без надання  одержаній продукції характеристик, що істотно відрізняють її від вихідних складових;

5) комбінація  двох чи більшої кількості  зазначених вище операцій;

6) забій тварин.

Якщо товари поставляються партіями, то визначення країни походження товарів має низку  особливостей. Відповідно до статті 41 МКУ Визначення країни походження товару, якщо товари поставляються партіями критеріями достатньої переробки є:

1) виконання  виробничих або технологічних  операцій, за результатами яких  змінюється класифікаційний код  товару згідно з УКТ ЗЕД  на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків;

2) зміна вартості  товару в результаті його переробки,  коли відсоткова частка вартості  використаних матеріалів або  доданої вартості досягає фіксованої  частки у вартості кінцевого  товару (правило адвалорної частки);

3) виконання виробничих та/або технологічних операцій, які в результаті переробки товару не ведуть до зміни його класифікаційного коду згідно з УКТ ЗЕД або вартості згідно з правилом адвалорної частки, але з дотриманням певних умов вважаються достатніми для визнання товару походженням із тієї країни, де такі операції мали місце.

3. Критерії достатньої  переробки, визначені в пунктах  2 і 3 частини другої цієї статті, для конкретних товарів встановлюються  та застосовуються у порядку,  що визначається Кабінетом Міністрів України.

4. Якщо стосовно  конкретного товару такі критерії  достатньої переробки, як правило  адвалорної частки та виконання  виробничих і технологічних операцій, не встановлено, то застосовується  правило, згідно з яким товар  вважається підданим достатній  переробці, якщо в результаті його переробки змінено класифікаційний код товару згідно з УКТ ЗЕД на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.

5. У разі застосування  правила адвалорної частки вартість  товару, одержаного в результаті  переробки в цій країні, визначається на базі ціни франко-завод виробника товару. Вартість складових цього товару, що походять з інших країн, визначається за їх митною вартістю, а тих складових, походження яких не визначено, - за встановленою ціною першого їх продажу в цій країні.

6. Незалежно  від положень цієї статті не  відповідають критерію достатньої  переробки:

1) операції, пов’язані  із забезпеченням збереження  товарів під час зберігання  чи транспортування;

2) операції щодо  підготовки товарів до продажу  та транспортування (роздрібнення партії, формування відправлень, сортування, перепакування);

3) прості складальні  операції - операції, які здійснюються  шляхом складання виробів за  допомогою простого кріпильного  матеріалу (гвинтів, гайок, болтів  тощо) чи клепання, склеювання або  монтажу готових вузлів за допомогою зварювання (за винятком виготовлення складних виробів шляхом зварювання), а також інші операції (регулювання, контроль, заправка робочою рідиною тощо), необхідні у процесі складання і не пов’язані з переробкою (обробкою) товарів, незалежно від кількості та складності таких операцій;

4) змішування  товарів, які походять з різних  країн, якщо характеристики кінцевої  продукції суттєво не відрізняються  від характеристик товарів, що  змішуються;

5) забій тварин;

6) комбінація  двох чи більше вищезазначених операцій.

Товари у  розібраному чи незібраному вигляді, що поставляються кількома партіями, у разі якщо за виробничими чи транспортними  умовами неможливе їх відвантаження  однією партією, а також у випадках, коли партія товару роздрібнена на кілька партій в результаті помилки, повинні розглядатися за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи як єдиний товар для цілей визначення країни походження товару.

Умовою застосування цього правила є:

1) попереднє  повідомлення митного органу про роздрібнення партії розібраного чи незібраного товару на кілька партій із зазначенням причин такого роздрібнення, наявність докладної специфікації кожної партії із зазначенням кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, вартості і країни походження товарів, що входять до кожної партії;

2) документальне  підтвердження помилковості роздрібнення  однієї партії товару на кілька  партій;

3) поставка всіх  партій товарів з однієї країни  одним постачальником;

4) митне оформлення  всіх партій товарів в одному  митному органі.

Можна сказати, що критерій походження – сукупність умов, відповідно до яких товар може бути визнаний таким, що повністю походить з країни (критерій повністю виробленого товару), або достатньо обробленим та переробленим в країні .Достатня переробка – операції, в результаті яких товар (сировина, матеріали), який мав походження певної країни, набуває походження країни, де він був підданий істотній обробці/переробці, достатній для надання товару його характерних властивостей.

 

 

2.Особливості  та дотримання конфіденційності при визначенні походження товарів .

 

 

Відповідно  до статті 38 МКУ: Товарами, повністю виробленими у даній країні, вважаються:

1) корисні копалини, добуті з надр цієї країни, в її територіальних водах  або на її морському дні;

2) продукція  рослинного походження, вирощена або зібрана в цій країні;

3) живі тварини,  що народилися та вирощені  в цій країні;

4) продукція,  одержана від живих тварин  у цій країні;

5) продукція,  одержана в результаті мисливського  або рибальського промислу в  цій країні;

6) продукція морського рибальського промислу та інша продукція морського промислу, одержана судном цієї країни або судном, що орендоване (зафрахтоване) цією країною;

7) продукція, одержана  на борту переробного судна  цієї країни виключно з продукції,  зазначеної у пункті 6 цієї статті;

8) продукція, одержана  з морського дна або з морських  надр за межами територіальних  вод цієї країни, за умови, що  ця країна має виключне право  на розробку цього морського  дна або цих морських надр;

9) брухт та відходи,  одержані в результаті виробничих або інших операцій з переробки в цій країні, а також вироби, що були у вжитку, зібрані в цій країні та придатні лише для переробки на сировину (утилізації);

10) електроенергія, вироблена  в цій країні;

11) товари, вироблені в  цій країні виключно з продукції, зазначеної у пунктах 1-10 цієї статті.

Особливості визначення країни походження товару, що ввозиться з  територій спеціальних (вільних) економічних  зон, розташованих на території України, встановлюються законом.

Товарами, повністю виробленими у вільних митних зонах на території України, вважаються товари, визначені у статті 38 цього Кодексу.

Товари вважаються достатньо  переробленими у вільних митних зонах, якщо:

1) товари, що декларуються, класифікуються в тарифній позиції  іншій, ніж матеріали чи вироби, що походять з третіх країн і були використані для їх виготовлення;

2) у вартості товарів,  що декларуються, частка доданої  вартості становить не менш  як 50 відсотків.

3. Критерієм достатньої  переробки наземних (дорожніх) транспортних  засобів, що класифікуються за товарними позиціями 8702, 8703, 8704 згідно з УКТ ЗЕД, є обов’язкове виконання таких виробничих та технологічних операцій:

1) виготовлення кузова (кабіни) транспортного засобу, коли з  окремих елементів, деталей або  вузлів методами нероз’ємного з’єднання виготовляється кузов (кабіна), призначений для подальшого фарбування і складання. При цьому у процесі виготовлення кузова (кабіни) складається в єдине ціле не менш як шість основних елементів кузова (кабіни), серед яких повинні бути дах, боковина ліва, боковина права, підлога;

2) фарбування кузова (кабіни);

3) спорядження кузова (кабіни);

4) складання транспортного  засобу.

4. Не визнаються такими, що відповідають критерію достатньої  переробки у вільних митних  зонах на території України, операції, визначені частиною шостою статті 40 цього Кодексу.

Стосовно дотримання конфіденційності інформації при визначенні країни походження товару, Стаття 37 декларує, що інформація конфіденційного характеру або інформація, надана в конфіденційному порядку для цілей визначення країни походження товару, не може бути розголошена без спеціального дозволу особи чи уряду, які надали таку інформацію, крім випадків, коли це необхідно для забезпечення розгляду справи в суді.

 

 

3.Підтвердження  країни походження товару та  порядок її проведення

 

 

Важливим для  встановлення митних тарифів при  ввозі товару на територію України  є визначення країни походження товару та її упаковки. Країною походження упаковки, в якій товар ввозиться на митну територію України, вважається тією ж, що і країна походження самого товару, крім випадків, коли законодавство України передбачає її окреме декларування для тарифних цілей. У таких випадках країна походження упаковки визначається окремо від країни походження товару (Стаття 42).

Для цілей визначення країни походження товару, у тому числі  при застосуванні правила адвалерної частки, у тих випадках, коли упаковка, в якій товар ввозиться на митну територію України, вважається походженням з тієї ж країни, що й сам товар, враховується лише та упаковка, в якій товар звичайно реалізується у роздрібній торгівлі.

Для підтвердження  країни походження товару необхідне здобуття наступних документів: сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару. Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат  про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару. У разі втрати сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат.

Засвідчена  декларація про походження товару - це декларація про походження товару, засвідчена державною організацією або компетентним органом, наділеним  відповідними повноваженнями.

Декларація  про походження товару - це письмова заява про країну походження товару, зроблена у зв’язку з вивезенням товару виробником, продавцем, експортером (постачальником) або іншою компетентною особою на комерційному рахунку чи будь-якому іншому документі, який стосується товару.

Сертифікат  про регіональне найменування товару - це документ, який підтверджує, що товари відповідають визначенню, характерному для відповідного регіону країни, та виданий компетентним органом  відповідно до законодавства країни вивезення товару.

Згідно зі Статтею 43 у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені у документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Додатковими відомостями  про країну походження товару є відомості, що містяться в товарних накладних, пакувальних листах, відвантажувальних специфікаціях, сертифікатах (відповідності, якості, фітосанітарних, ветеринарних тощо), митній декларації країни експорту, паспортах, технічній документації, висновках-експертизах відповідних органів, інших матеріалах, що можуть бути використані для підтвердження країни походження товару.

Щодо порядку підтвердження країни походження товару, то для підтвердження країни походження товару митний орган у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару. У разі ввезення товару на митну територію України документ, що підтверджує країну походження товару, подається обов’язково лише у разі, якщо це необхідно для застосування митно-тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, кількісних обмежень (квот), інших заходів економічного або торговельного характеру, що здійснюються в односторонньому порядку або відповідно до двосторонніх чи багатосторонніх міжнародних договорів, укладених відповідно до закону, або заходів, що здійснюються відповідно до закону для забезпечення здоров’я населення чи суспільного порядку, а також у разі, якщо в митного органу є підстави для підозри в тому, що товар походить з країни, товари якої заборонені до переміщення через митний кордон України згідно із законодавством України.

У разі ввезення товару на митну територію України  сертифікат про походження товару подається  обов’язково:

1) на товари, до яких застосовуються преференційні  ставки ввізного мита, встановлені  Митним тарифом України;

2) на товари, щодо ввезення яких в Україну  застосовуються кількісні обмеження  (квоти) або заходи, вжиті органами  державного регулювання зовнішньоекономічної  діяльності в межах повноважень,  визначених законами України  "Про захист національного  товаровиробника від демпінгового імпорту", "Про захист національного товаровиробника від субсидованого імпорту", "Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну", "Про зовнішньоекономічну діяльність";

3) якщо це  передбачено законами України  та міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Існують наступні випадки, коли документи, які підтверджують країну походження товару, не вимагаються:

1) товари, що  переміщуються через митний кордон  України, не підлягають письмовому декларуванню відповідно до цього Кодексу;

2) товари ввозяться  громадянами та оподатковуються  за єдиною ставкою мита відповідно до розділу ХII Митного Кодексу;

3) товари ввозяться  на митну територію України  в режимі тимчасового ввезення  з умовним повним звільненням від оподаткування;

4) товари переміщуються  митною територією України в  режимі транзиту;

5) це передбачено  міжнародним договором, згоду  на обов’язковість якого надано  Верховною Радою України;

6) через митний  кордон України переміщуються зразки флори, фауни, ґрунтів, каміння тощо для наукових досліджень, відібрані на об’єктах України, які розташовані в полярних регіонах або на островах у нейтральних водах Світового океану, що знаходяться у сфері наукових інтересів України.

Слід зазначити, що важливим процесом при підтвердженні країни походження товару є перевірка документів. Згідно зі Статтею 45:

1. У разі виникнення  сумнівів з приводу дійсності  документів про походження товару  чи достовірності відомостей, що  в них містяться, включаючи  відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

2. Запит про  проведення перевірки повинен  містити виклад обставин, що дали  підстави для сумнівів з приводу  достовірності задекларованої країни  походження товару, посилання на  правила визначення походження  товарів, що застосовуються в Україні, а також іншу необхідну інформацію.

3. До запиту  додається документ, що підлягає  перевірці, або його копія,  а також у разі необхідності  інші відомості, що можуть сприяти  проведенню перевірки.

4. Запит про  проведення перевірки надсилається протягом 1095 днів з дня подання документа про походження товару, крім випадків, коли така перевірка ініціюється у зв’язку з провадженням у кримінальній справі.

5. У випадках, визначених цією статтею, товар  вважається таким, що походить  з відповідної країни, з моменту отримання митними органами належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

У разі вивезення  товарів з митної території України  сертифікат про походження товару з  України в тих випадках, коли він необхідний і це відображено у національних правилах країни ввезення чи передбачено міжнародними договорами України, укладеними у встановленому законом порядку, видається органом або організацією, уповноваженими на це відповідно до закону.

Органи, які  видали сертифікат про походження товару з України, зобов’язані зберігати  його копію та інші документи, на підставі яких засвідчено походження цього товару з України, не менше 1095 днів від дня  його видачі.

Особливої уваги  заслуговує верифікація сертифікатів про походження товару з України:

1. Верифікація  (перевірка достовірності) сертифікатів  про походження товару з України  здійснюється митними органами  у порядку, встановленому Кабінетом  Міністрів України.

2. Органи та/або  організації, уповноважені видавати сертифікати про походження товару з України, зобов’язані за запитом митних органів безоплатно надавати їм інформацію, пов’язану з видачею таких сертифікатів і необхідну для здійснення їх верифікації.

3. З метою  встановлення достовірності даних,  зазначених у сертифікаті про  походження товару з України,  митні органи можуть затребувати  та отримувати у підприємств  - виробників товарів або підприємств,  які одержали від уповноваженого  органу сертифікат про походження товару з України, документацію, необхідну для перевірки даних, зазначених у такому сертифікаті, а також здійснювати у порядку, встановленому законом, безпосередньо на підприємствах перевірку виробництва товарів та первинної документації, пов’язаної з таким виробництвом.

4. З метою  встановлення достовірності даних,  зазначених у сертифікаті про  походження товару з України,  митні органи можуть у порядку,  встановленому цим Кодексом, проводити  дослідження (аналіз, експертизу) проб (зразків) такого товару.

Відповідно  до Статті 48 існують наступні підстави для відмови у випуску товару:

1. Митний орган  відмовляє у випуску товару, якщо  цей товар походить з країни, товари якої заборонені до  переміщення через митний кордон  України згідно із законодавством  України.

2. Товари, походження  яких достовірно не встановлено,  випускаються митним органом  у вільний обіг на митній  території України за умови  сплати ввізного мита за повними  ставками Митного тарифу України.

3. У разі неможливості  достовірно встановити країну походження товарів, щодо яких застосовуються особливі види мита (антидемпінгове, компенсаційне або спеціальне), такі товари випускаються у вільний обіг на митній території України за умови сплати особливих видів мита.

4. До товарів  застосовується (відновлюється) режим найбільшого сприяння за умови одержання митним органом не пізніше ніж через 365 днів від дня здійснення митного оформлення цих товарів належним чином оформленого відповідного документа про їх походження.

 

 

Висновок

 

 

Отже, країна походження товару визначається з метою застосування тарифних та нетарифних заходів регулювання ввезення товару на митну  територію України та вивезення товару з цієї території, а також забезпечення обліку товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.

Країна походження є однією з трьох основних, поряд з кодом товару і митною вартістю товару, характеристик, на яких базується застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Щодо значення країни походження для застосування тарифних заходів регулювання зовнішньоекономічної діяльності, то згідно Закону України від 05.02.92 № 2097-XII “Про Єдиний митний тариф” ввізне мито є диференційованим:

до товарів  та інших предметів, що походять з  держав, які входять разом з  Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

до товарів  та інших предметів, що походять з  країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом  найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб'єкти господарської  діяльності цих країн або союзів мають пільги щодо мит, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;