Методика розрахунку економічної ефективності заходів з охорони праці

 

 

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни «Охорона праці в галузі»

на тему: «Методика розрахунку економічної ефективності заходів з охорони праці»

 

 

 

                                                            

 

 

 

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

1. Економічне і соціальне значення поліпшення умов та охорони праці в ринковій системі господарювання……………………………..…………………3
2. Витрати підприємств на заходи  щодо поліпшення умов та охорони праці: визначення, класифікація й ефективність…………………………………..5
3. Методика оцінки економічної ефективності заходів щодо вдосконалення умов і охорони праці……………………………………………….9
4. Економічне стимулювання поліпшення умов і охорони праці. 
   Європейська модель економічного стимулювання охорони праці………….….16

Контрольні запитання……………………………………………………….25

Додатки……………………………………………………………………....26

Використані джерела………………………………………………………..29

 

 

 

 

 

1. Економічне і соціальне значення поліпшення умов та охорони праці в ринковій системі господарювання

Завдання успішного розвитку будь-якої держави вимагають всебічного економічного аналізу діяльності суспільства. У зв'язку з цим важливим напрямком  є ефективне використання виробничого  й науково-технічного потенціалу країни, кожного підприємства, їх матеріальних і трудових ресурсів.

Затрати, які країна виділяє  на поліпшення умов праці, розробку і  реалізацію заходів щодо зниження виробничого  травматизму і професійної захворюваності, на додаток до значного соціального  ефекту, характеризуються й економічними результатами, що виражаються у вигляді  таких показників:

· збільшення періоду професійної  активності трудящих;

· ріст продуктивності праці;

· скорочення втрат, пов’язаних з травматизмом і професійною захворюваністю;

· зменшення плинності  кадрів;

· скорочення витрат на пільги і компенсації, що виділяються працюючим  у випадку виробничого захворювання або травматизму.

Збільшення періоду трудової діяльності працюючих обумовлене тим, що поліпшення умов праці зберігає здоров’я працюючої людини, подовжує тривалість її життя і відповідно збільшує період професійної активності.

Умови праці значно впливають  на підвищення продуктивності праці. При

сприятливих умовах працездатність людини підвищується, тому що знижуються енергетичні витрати на формування захисних реакцій організму під  впливом небезпечних і шкідливих  виробничих факторів. Крім того, підвищується ефективність використання робочого часу в результаті зниження його втрат, викликаного  тимчасовою непрацездатністю працюючих.

Сприятливі умови забезпечують піднесення продуктивності праці за рахунок як інтенсивних змін (скорочення витрат робочого часу на виробництво  одиниці продукції), так і екстенсивних (збільшення ефективності використання робочого часу завдяки зниженню цілоденних втрат за тимчасовою непрацездатністю та виробничим травматизмом).

Зростання продуктивності праці супроводжується також  досягненням високої якості виробленої продукції або послуг, а скорочення витрат робочого часу сприяє зменшенню собівартості продукції. Статистичні дані показують, що впровадження раціонального комплексу заходів, спрямованих на поліпшення умов праці, може забезпечити підвищення продуктивності праці на 15 – 20 %. Так, нормалізація освітлення робочих місць збільшує продуктивність праці на 6 – 13 % та скорочує брак на 25 %. Раціональна організація робочого місця підвищує продуктивність праці на 21 %, а раціональне фарбування робочих приміщень – на 25% [5, с. 162].

Збільшення ефективного  фонду робочого часу може бути досягнуто  скороченням тимчасової непрацездатності працюючих, викликаної різними захворюваннями і травмами. Аналіз статистичних даних, що відносяться до використання фонду  робочого часу на одного робітника  в цілому по промисловості, показує, що в загальному числі втрат робочих  днів неявки через хворобу складають 60...80 % [7, с. 201].

Збільшення ефективного  фонду робочого часу може бути досягнуто  за рахунок скорочення тимчасової непрацездатності працівників унаслідок хвороб та виробничого травматизму. Втрати робочого часу внаслідок тимчасової непрацездатності на різних підприємствах різноманітні й становлять приблизно 2,5 % річного фонду робочого часу на підприємствах із сприятливими умовами праці і 5 – 10 % – на підприємствах з небезпечними та шкідливими умовами.

Поліпшення умов і впровадження заходів по забезпеченню безпеки  праці скорочують плинність кадрів. За мотивами «важкі та несприятливі умови» звільняються в промисловості до 20 % усіх вивільнених, а в будівництві – понад 25 % [5, с. 162-163].

Слід зазначити, що позитивні  економічні результати тісно пов’язані  як з особистими факторами (дієздатність, працездатність), так і з соціальними  наслідками. Зростання продуктивності праці пов’язано зі скороченням  цілоденних витрат робочого часу, зумовлених тимчасовою непрацездатністю, підвищенням використання робочого часу і продовженням періоду активної трудової діяльності.

Несприятливі  умови призводять до зворотних результатів: різних форм та ступенів втомлюваності працівників, функціонального напруження організму. До негативних економічних результатів належать недоодержання додаткового продукту, затримка з уведенням нових фондів, непродуктивне споживання робочої сили, зниження продуктивності праці.

Крім того, слід звернути увагу на соціальні результати впливу умов праці на працівників. До позитивних соціальних результатів  можна віднести: ступінь сприятливого впливу трудового процесу на здоров’я людини та розвиток її особистості, стан здоров’я, ставлення до праці, соціальну  активність; максимальне задоволення  однією з найвагоміших потреб людини – потребою в сприятливих умовах праці і безпосередньо пов’язаною з цим потребою у змістовній, творчій, високопродуктивній праці; зміцнення здоров’я.

Негативний соціальний результат  включає зниження творчої активності, заінтересованості в праці, погіршення трудової дисципліни, зростання плинності  кадрів унаслідок несприятливих  умов праці.

 

2. Витрати підприємств на заходи  щодо поліпшення умов та охорони праці: визначення, класифікація й ефективність

Розглядаючи механізм витрат підприємств на заходи щодо поліпшення умов та охорони праці, виділяють п’ять груп витрат (складові витрат подані в таблиці 2.1 (Додаток 1)):

• витрати, пов’язані з відшкодуванням потерпілим унаслідок травм і професійних захворювань;
• витрати на попередження й компенсацію несприятливого впливу умов праці працівників (пільг і компенсації тим, хто працює у важких та шкідливих умовах);
• витрати на профілактику травматизму і професійних захворювань;
• витрати на ліквідацію наслідків аварій та нещасних випадків;
• штрафи й інші відшкодування.

Витрати з охорони  праці також поділяються на:

• доцільні витрати, спрямовані на збереження здоров’я працівників, раціональне витрачення життєвих сил та відновлення працездатності;
• частково доцільні витрати, які включають видатки за пільгами і компенсаціями за несприятливі умови;
• недоцільні витрати, що зумовлюють підвищення собівартості продукції, зниження її обсягу тощо.

Доцільні витрати забезпечують поліпшення умов праці, частково доцільні і недоцільні – призводять до збитків підприємства, до зниження ефективності виробництва.

Дослідження свідчать, що основні  витрати на підприємствах припадають не на створення безпечної техніки, попередження виробничого травматизму  і захворюваності, не на нормалізацію умов праці, а на пільги й компенсації, пов’язані з небезпечними і шкідливими умовами праці. Співвідношення між  витратами на поліпшення умов та охорони  праці до видатків на доплати, пенсії, пільгові відпустки становлять 1 : 10.

В умовах недосконалості ринкових механізмів усі вказані  витрати відносять на собівартість продукції, і в результаті за недбале  ставлення до охорони праці на підприємствах розплачуються не їх керівники, а суспільство. Чинна  система пільг та компенсацій  не спонукає керівників поліпшувати  умови праці, тому що ці витрати розкладаються  на всіх споживачів і не впливають  на економічні результати роботи підприємства. З іншого боку, штрафні санкції, а  також виплати, які повинні здійснюватися  підприємством у випадку незадовільної  роботи з охорони праці, наявності  фактів травмування працівників  та профзахворювань, нині є досить значними, а тому змушують будь-якого власника (уповноваженого ним органу) серйозно замислитися, що ефективніше – зазнавати величезних збитків (які часом можуть призвести навіть до цілковитого банкрутства), не займаючись охороною праці, чи своєчасно вкласти кошти у профілактичні заходи, зберігаючи при цьому життя й здоров’я людей та не конфліктуючи із законом.

Справжній власник, який уміє берегти кошти, безумовно, обере другий варіант. Адже перелік штрафних санкцій та інших економічних витрат підприємства містить: штрафи, що накладаються на підприємство органами державного нагляду за охороною праці; штрафи за кожний нещасний випадок, на виробництві або професійне захворювання; відшкодування шкоди, одноразову допомогу й усі інші виплати особам, потерпілим на виробництві, або членам сімей та утриманцям загиблих; виплати тим підприємствам, установам, організаціям, яким завдано шкоду (наприклад, унаслідок випуску небезпечної техніки, неякісного проектування виробничого об’єкта, нового устаткування; несвоєчасного виконання обов’язків, передбачених угодою з партнером, тощо); компенсацію лікарням, іншим медичним і оздоровчим закладам витрат на лікування й реабілітацію потерпілих працівників, на надання їм санаторно-курортних послуг тощо; компенсацію витрат органів соціального забезпечення на виплату пенсій відповідним інвалідам праці; витрати на виконання рятувальних робіт під час аварій і нещасних випадків, на проведення розслідування та експертизи їх причин, на ритуальні послуги під час поховання загиблих, на складання санітарно-гігієнічної характеристики робочого місця працівника, який одержав професійне захворювання, тощо [5, с. 163-165].

Значними є також витрати  на пільги й компенсації, передбачені  чинним законодавством і колективними договорами, за важкі та шкідливі умови  праці (включаючи надання додаткової відпустки, видачу лікувально-профілактичного  харчування, молока або рівноцінних  йому харчових продуктів, оплату регламентованих  перерв санітарно-оздоровчого призначення, що надаються під час виконання  вібронебезпечних та інших робіт, тощо). Отже, ці витрати також повинні враховуватися власником у загальній сумі економічних витрат, що мають місце на даному підприємстві через недостатню увагу до розв’язання проблем охорони праці.

Поліпшення умов праці  потребує капітальних вкладень і  поточних витрат. До капітальних відносяться одноразові та постійні витрати спрямовані на:

• створення чи оновлення основних фондів працеохоронного призначення;
• вдосконалення техніки і технології з метою поліпшення умов та охорони праці.

Поточні (експлуатаційні) витрати – це витрати на утримання й обслуговування обладнання, що має працеохоронне призначення. Вони забезпечують функціонування обладнання в необхідному режимі.

Витрати на здійснення заходів  шодо поліпшення умов і охорони праці розраховуються за формулою:

В = С₀ + К₀,

де С₀ – поточні (експлуатаційні) витрати на здійснення заходів, грн;

К₀ – капітальні витрати на поліпшення умов та охорони праці, грн.

Чималого значення набуває  визначення ефективності витрат підприємства на охорону праці. Цей показник обчислюється за формулою:

де Е_р – річна економія від поліпшення умов і охорони праці на підприємстві (прибуток або зменшення збитків);

В – загальні витрати (вкладення підприємства на охорону праці).

Загальні витрати підприємства на охорону праці як до впровадження комплексу заходів щодо поліпшення умов праці, так і після нього розраховуються за формулою:

де В₁ – витрати на заходи з охорони праці за рахунок джерел фінансування, регламентованих нормативними актами держави;

В₂ – витрати на заходи з охорони праці за колективними договорами [5, с. 166-167].

 

3. Методика оцінки економічної ефективності заходів щодо вдосконалення умов і охорони праці

Для оцінки результатів проведення заходів щодо поліпшення умов та охорони  праці згідно з методиками, розробленими ВЦНДІОП ВЦРПС та ННДІОП України «Методика визначення соціально-економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони праці», запропоновані чотири групи показників:

• зміна стану умов і охорони праці;
• соціальні;
• соціально-економічні;
• економічні.

Зміна стану умов і охорони  праці характеризується підвищенням  рівня безпеки праці, поліпшенням  санітарно-гігієнічних, психофізіологічних, естетичних показників.

Підвищення рівня безпеки  праці супроводжується збільшенням  кількості машин і механізмів, виробничих будівель, приведених у  відповідність до вимог стандартів безпеки праці та інших нормативних  актів.

Поліпшення санітарно-гігієнічних  показників характеризується зменшенням вмісту шкідливих речовин у повітрі, поліпшенням мікроклімату, зниженням  рівня шуму й вібрації, посиленням освітленості.

Зростання психофізіологічних показників визначається скороченням  фізичних і нервово-психічних навантажень, у тому числі монотонності праці.

Поліпшення естетичних показників характеризується раціональним компонуванням робочих місць та машин, упорядкуванням приміщень і території, поєднанням кольорових відтінків тощо.

Зміни стану виробничого  середовища за факторами оцінюються різницею абсолютних величин до і  після впровадження заходів, а також  порівнянням відносних показників, що характеризують ступінь відповідності тих чи інших факторів гранично допустимим концентраціям, гранично допустимим рівням або заданим рівням. Комплексна оцінка зміни стану умов праці здійснюється за показниками приросту кількості робочих місць, на яких умови праці приведені у відповідність до нормативних вимог [5, с. 167-168].

Соціальні результати заходів  щодо поліпшення умов та охорони праці  визначаються наступними показниками:

• збільшенням кількості робочих місць, які відповідають нормативним вимогам (як у комплексі, так і за окремими факторами), й скороченням чисельності працюючих у незадовільних умовах праці;
• зниженням рівня виробничого травматизму;
• зменшенням кількості випадків професійної захворюваності, пов’язаною з незадовільними умовами праці;
• скороченням кількості випадків інвалідності внаслідок травматизму чи професійної захворюваності;
• зменшенням плинності кадрів через незадовільні умови праці.

Для оцінки соціальних результатів  можуть використовуватися також інші показники – ступені задоволення працею та її престижності тощо. Показники соціальної і соціально-економічної ефективності розраховуються як відношення величини соціальних або соціально-економічних результатів до витрат, необхідних для їх здійснення.

Економічні результати заходів щодо поліпшення умов та охорони  праці виражаються у вигляді  економії за рахунок, зменшення збитків  унаслідок аварій, нещасних випадків і професійних захворювань як в економіці в цілому, так і  на кожному підприємстві.

Згідно з методикою визначення соціально-економічної ефективності заходів щодо поліпшення умов і охорони  праці для оцінки соціальної ефективності заходів з удосконалення умов та охорони праці використовуються такі показники:

1. Скорочення кількості робочих місць (ΔК), що не відповідають вимогам нормативних актів щодо безпеки виробництва, розраховується за формулою:

де К₁, К₂ – кількість робочих місць, що не відповідають вимогам санітарних норм до і після проведення заходів;

К₃ – загальна кількість робочих місць.

2. Зменшення чисельності зайнятих (ΔЧ), які працюють в умовах, що не відповідають вимогам санітарних норм, визначається за формулою:

,

де Ч₁, Ч₂ – чисельність зайнятих, які працюють в умовах, що не відповідають санітарним нормам до і після впровадження заходу, осіб;

Ч₃ – річна середньооблікова чисельність працівників, осіб.

3. Збільшення кількості машин, механізмів (ΔМ) та виробничих приміщень (ΔБ), приведених до вимог норм охорони праці, обчислюється за формулами:

,

де М₁, М₂ – число машин і механізмів, що не відповідають нормативним вимогам до і після впровадження заходу, шт.;

М – загальна кількість машин і механізмів, шт.;

Б₁, Б₂ – кількість виробничих приміщень, які не відповідають нормативним вимогам до і після впровадження заходу, шт.;

Б – загальне число виробничих приміщень, шт.

4. Зменшення коефіцієнта частоти травматизму ΔK₄ встановлюється за формулою:

,

де N₁, N₂ – кількість випадків травматизму відповідно до і після впровадження заходу;

Ч₃ – річна середньооблікова чисельність працівників, осіб.

5. Зниження коефіцієнта тяжкості травматизму ΔK_т розраховується за формулою:

де Д₁, Д₂ – кількість днів непрацездатності через травматизм відповідно до і після впровадження заходу.

6. Зменшення коефіцієнта частоти професійної захворюваності через незадовільні умови визначається за формулою:

,

де З₁, З₂ – число випадків професійних захворювань відповідно до і після впровадження заходу.

7. Скорочення коефіцієнта тяжкості захворювання обчислюється за формулою:

де Д_з1, Д_з2 – кількість днів тимчасової непрацездатності через хвороби відповідно до і після вжиття заходу;

K_з1, K_з2 – кількість випадків захворювання відповідно до і після вжиття заходу.

8. Зменшення числа випадків виходу на інвалідність (ΔЧ_і) внаслідок травматизму чи професійної захворюваності встановлюється за формулою:

,

де Ч_і1, Ч_і2 – чисельність працівників, що стали інвалідами до і після проведення заходу, осіб.

9. Скорочення плинності кадрів через незадовільні умови праці розраховується за формулою:

,

де Ч_п1, Ч_п2 – кількість працівників, що звільнилися за власним бажанням через незадовільні умови праці відповідно до і після вжиття заходу, осіб [5, с. 169-171].

Таким чином, річна економія підприємства від поліпшення безпеки  праці (таблиця 3.1 (Додаток 2)) складається з:

• економії від зниження професійної захворюваності;
• економії від зменшення випадків травматизму;
• економії від зниження плинності кадрів;
• економії від скорочення пільг і компенсацій за роботу в несприятливих умовах.

Розрахунок економії від  зменшення рівня захворюваності або травматизму здійснюється в  такій послідовності:

1. Середньодобовий розмір збитку підприємству (N, грн.), що утворився у зв'язку з професійними захворюваннями і виробничим травматизмом:

N = (У1 + У2 + У3 + У4)/Т1,

де Т1 – втрати робочого часу протягом року через тимчасову  непрацездатність до впровадження заходів  з охорони праці, днів;

У1 – матеріальна допомога з тимчасової непрацездатності за рік, грн.;

У2 – виплати, викликані  виробничим травматизмом і професійними захворюваннями, грн.;

У3 – пенсії з інвалідності, грн.;

У4 – витрати на придбання  медичного устаткування, видаткових матеріалів і ліків, грн.

2. Скорочення втрат робочого часу після впровадження заходів з охорони праці, днів:

Тск = Т1 – Т2,

де Т2 – втрати робочого часу протягом року через тимчасову  непрацездатність після впровадження заходів з охорони праці, дні.

3. Збільшення амортизаційних відрахувань, грн.:

Ф = (Ф · С)/100,

де Ф – норматив амортизаційних відрахувань, %; С – річні витрати  на впровадження заходів з охорони  праці, грн.

4. Річна економія у зв'язку зі скороченням виробничого травматизму і професійних захворювань, грн.:

Ен = (Т1 – Т2) · N.

5. Відносна економія, що виражається в додатковій кількості працюючих, чол.:

Еч = Тск/Т3,

де Т3 – річний фонд робочого часу одного працюючого, днів.

6. Ріст продуктивності праці, %:

П = (Е_ч · 100)/(К – К_ч),

де К – розрахункова середньоспискова кількість працюючих, чол.,

Кч – середньоспискова кількість працюючих за рік, які не працювали через тимчасову непрацездатність після впровадження заходів з охорони праці, чол.

7. Строк окупності витрат на впровадження заходів з охорони праці, рік:

Т_ед = С/(Е_н –

Ф).

8. Річний економічний ефект від впровадження заходів з охорони праці, грн.:

Е_г = Е_н –

Ф – 0,15 х С.

9. Скорочення витрат робочого часу за рахунок зменшення рівня захворюваності (травматизму) за певний час ΔД визначається за формулою:

де Д₁, Д₂ – кількість днів непрацездатності через хвороби або травми на 100 працівників відповідно до і після вжиття заходів;

Ч₃ – річна середньооблікова чисельність працівників, осіб.

10. Зростання продуктивності праці ΔW розраховується за формулою:

де З_в – вартість виробленої продукції за зміну на одного працівника промислово-виробничого персоналу;

Р_п – вартість річної товарної продукції підприємства.

11. Річна економія заробітної плати Е_з за рахунок зростання продуктивності праці при зменшенні рівня захворюваності і травматизму обчислюється за формулою:

де Ч_ср – середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу;

З_р – середньорічна заробітна плата одного працівника з відрахуваннями на соціальне страхування.

12. Річна економія на собівартості продукції Е_с за рахунок зменшення умовно постійних витрат установлюється так:

де У – умовно постійні витрати у виробничій собівартості річного обсягу товарної продукції.

13. Економія за рахунок зменшення коштів на виплату допомоги по тимчасовій непрацездатності визначається за формулою:

де П_д – середньоденна сума допомоги по тимчасовій непрацездатності.

14. Річна економія за рахунок зниження рівня захворюваності становить:

Е_рз = Е_з + Е_с + Е_сс.

Визначення економічної  ефективності заходів щодо охорони  праці є одним з актуальних питань на рівні як держави, так і  окремого підприємства, компанії [7, с. 201-202].

Останніми роками питання, пов’язані  з економічною ефективністю заходів  щодо охорони праці, широко обговорювались. Дискусія розгорталася на рівні як Європейського Союзу і країн, що входять до нього, так і окремих компаній. В м. Гаазі (Нідерланди) пройшла перша Європейська конференція з питань економічної ефективності заходів щодо охорони праці, яка визначила існування низки методичних підходів до економічної оцінки заходів щодо охорони праці. Найважливішими з них є аналіз витрат і доходів (АВД), аналіз ефективності витрат (АЕВ) та методи розрахунку сукупних витрат, пов’язаних з виробничим травматизмом і захворюваністю [4, с. 342-343].

Аналіз витрат і доходів – це метод оцінки сукупних витрат та доходів у грошовому виразі на рівні суспільства чи конкретного проекту. АВД зіставляє витрати на профілактичні заходи з доходами (зниження витрат чи збитків плюс додатковий прибуток). Фактично він є інструментом, що виявляє економічні наслідки і може бути використаний при вдосконаленні внутрішньофірмової системи прийняття рішень. За традицією АВД досить успішно пристосовується до виробничих витрат і робіт, у яких розподіл вартості на витрати та доходи є чітким. При розподілі ж грошової вартості, що відноситься до безпеки і гігієни праці, виникають проблеми, особливо в частині доходів.

В аналізі ефективності витрат (АЕВ) розраховується баланс між результатами заходів та грошовими витратами. АЕВ застосовується особливо успішно при зіставленні кількох варіантів рішення однієї і тієї самої задачі.

Аналіз витрат через захворюваність (АВЗ) – це метод розрахунку витрат, що можуть бути пов’язані з виробничим травматизмом та захворюваністю працівників. АВЗ виявляє масштаб проблеми в кількісному вираженні, тоді як АВД і АЕВ призначені для вибору оптимального рішення. Він пристосовується як до фінансових, так і до соціально-економічних витрат залежно від адресата, для якого проводиться розрахунок.

4. Економічне стимулювання поліпшення умов і охорони праці. 
   Європейська модель економічного стимулювання охорони праці