Інструменти та методи контролінгу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зміст

1. Інструменти та методи контролінгу…………………………………3

Список використаної літератури…………………………………….16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Інструменти та методи контролінгу

Служба контролінгу в процесі виконання своїх функцій вдаються до багатьох методів - як загально методологічних і загальноекономічних (спостереження, порівняння, групування, аналіз, тенденційний аналіз, синтез, систематизація, прогнозування), так і специфічних.

Основна мета функціонування контроллінгу на підприємстві полягає в систематичному зборі необхідної для аналізу інформації, її обробці і підготовці для керівника. Досягнення цієї мети можливе за допомогою формування основного інструментарію контроллінгу. Запропоноване Анташовим В. підрозділ інструментів контроллінгу на технологію отримання управлінської інформації і аналітичні розрахунки, покладемо в основу побудови моделі структури інструментарію  контроллінгу.

Інструментарій оперативного контроллінгу

 

Технологія отримання управлінської інформації і ухвалення рішень

Аналітичні (фінансово-економічні розрахунки, орієнтовані на ухвалення управлінських рішень)

Використання методу “директкост”(сум покриття)

Аналіз точки беззбитковості

Формування основних підконтрольних показників

Аналіз результатів по відхиленнях

Визначення взаємозв'язків і залежностей між показниками: об’єм виробництва, витрати, прибуток

Бюджетування

Моделювання

Регулювання

Ціноутворення

 

Аналітичні (фінансово-економічні розрахунки, орієнтовані на ухвалення управлінських рішень)

Використання методу “директкост”(сум покриття)

Аналіз точки беззбитковості

Формування основних підконтрольних показників

Аналіз результатів по відхиленнях

Визначення взаємозв'язків і залежностей між показниками: об’єм виробництва, витрати, прибуток

Бюджетування

Моделювання

Регулювання

Ціноутворення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Основними і найважливішими елементами інструментарію контроллінгу є наступне: бюджетування, формування основних підконтрольних показників ефективного управління підприємством, визначення ступеня дії виниклих відхилень на величину алгоритму “витрати - прибуток”.     

 
 До головних специфічних методів контролінгу належать такі: 
•бенчмаркінг; 
•вартісний аналіз; 
•факторний аналіз відхилень; 
•аналіз точки беззбитковості; 
•портфельний аналіз; 
•опитування (анкетування); 
•СОФТ-аналіз (аналіз сильних та слабких місць); 
•АВС-аналіз; 
•Нуль-базис бюджетування. 
Опитування (анкетування)

Щоб правильно діагностувати підприємство, яке перебуває в кризі, виявивши слабкі сторони та санаційні резерви, з методологічного погляду доцільним є опитування працівників усіх структурних підрозділів та керівництва підприємством.

Успішно використати цей метод контролінгу можна лише в разі додержання таких умов: 
 -  керівництво підприємства має. брати безпосередню участь в організації опитування (анкетування); 
          - з керівництвом потрібно заздалегідь узгодити питання, які вносяться в анкету для опитування;

• керівництво має бути готовим сприйняти конструктивну критику й побажання підлеглих;
• опитування не повинно спровокувати конфлікт чи ускладнити стосунки між керівництвом та працівниками; 
  -     участь керівництва та співробітників в опитуванні має бути добровільною; 
  -     анонімність анкетування та оцінки; 
  -     участь в організації анкетування нейтральної сторони; 
  -     результати аналізу опитування мають бути матеріалізовані у формі конкретних заходів щодо вдосконалення тієї чи іншої функціональної ділянки підприємства.

Факторний аналіз відхилень

Мета методу полягає у визначенні та оцінюванні причини відхилень фактичних показників витрат від нормативних (планових). Аналіз відхилень вважається основним інструментом оцінювання діяльності центрів витрат (прибутковості). Відхилення обчислюють за кожним місцем виникнення витрат та за кожною їх групою.

Відхилення може виникнути в результаті дії трьох основних факторів: 
— зміни обсягів виробництва продукції; 
— зміни цін на ресурси; 
— зміни норм витрат на одиницю продукції. 
 Факторний аналіз відхилень характеризується двома головними недоліками. 
 1.    Враховуються лише внутрішні співвідношення між плановими та фактичними показниками, оскільки базою для порівняння є результати діяльності одного підприємства. 
 2.    Період, в якому виникли відхилення, не збігається з періодами, коли здійснюється аналіз та настає відповідна реакція на відхилення. 
 Цінність аналізу значно підвищується, якщо контролеру вдається дібрати інформацію для порівняння показників діяльності досліджуваного підприємства з аналогічними показниками інших суб'єктів господарювання, зокрема тих, які здійснюють той самий вид діяльності або використовують споріднені методи, процеси чи технології. Це можна зробити засобами бенчмаркінгу.

Аналіз точки беззбитковості

Цей метод контролінгу зводиться до визначення мінімального обсягу реалізації продукції (у разі незмінних цін та умовно-постійних витрат), за якого підприємство може забезпечити беззбиткову операційну діяльність у короткостроковому періоді. Точка беззбитковості характеризує такий обсяг виробництва й реалізації продукції, якому відповідає нульовий прибуток підприємства - виручка від реалізації продукції дорівнює валовим витратам на її виробництво та реалізацію. 
 Аналізуючи точку беззбитковості, можна визначити, наскільки успішно підприємство працює (у разі його прибутковості) і наскільки глибокою є криза (у разі збитковості).

Бенчмаркінг

Бенчмаркінг - це перманентний, безперервний процес порівняння товарів (робіт, послуг), виробничих процесів, методів та інших параметрів досліджуваного підприємства (структурного підрозділу) з аналогічними об'єктами інших підприємств чи структурних підрозділів. Основна мета бенчмаркінгу полягає у виявленні негативних відхилень значеннях порівнюваних показників і причин таких відхилень та розробці пропозицій щодо їх ліквідації. 
 Бенчмаркет повинен знайти відповідь на запитання: чому інші працюють успішніше, ніж ми? 
Розрізняють три види бенчмаркінгу: 
 1.Внутрішній (аналіз і порівняння показників діяльності різних структурних підрозділів одного і того самого підприємства); 
 2.Бенчмаркінг, зорієнтований на конкурентів (порівняльний аналіз товарів (робіт, послуг), продуктивності виробничих процесів та інших параметрів досліджуваного підприємства з аналогічними характеристиками підприємства-конкурента. 
 3.Функціональний бенчмаркет (аналіз окремих процесів, функції, методи й технології в порівнянні з іншими підприємствами, які не є конкурентами розглянутого.

Вартісний аналіз

Вартісний аналіз - це метод контролінгу, який полягає в дослідженні функціональних характеристик продукції, що виробляються, з погляду еквівалентності їх вартості та корисності. От же, в центрі уваги перебувають функціональні та вартісні параметри продукції. 
 Розглядають два завдання вартісного аналізу: 
-    зменшення вартості окремих компонентів продукції без зменшення обсягів її виробництва та реалізації; 
-    поліпшення функціональних параметрів продукції за мінімальних витрат. 
 З огляду на ці завдання вартісний аналіз зосереджує увагу на мінімізації витрат під час перегляду функціональних пара метрів у разі: 
 -    зменшення вимог до якості продукції (якщо споживачі нехтують підвищеною якістю продукції або не готові сплачувати належну ціну за вищу якість); 
 -    підвищення вимог до якості (якщо споживачі готові сплачувати вищу ціну за якіснішу продукцію). 
 Вартісний аналіз розглядається як один з найдієвіших інструментів скорочення собівартості продукції, зокрема витрат на сировину та матеріали.

Портфельний аналіз

Портфельний аналіз — ефективний інструмент стратегічного контролінгу. Традиційно цей інструмент використовується з метою оптимізації портфеля цінних паперів інвестора. Фінансист під терміном "портфоліо "розуміє "оптимальний з погляду комбінації ризику та прибутковості набір інвестицій." Отже, в основу портфельного аналізу покладено два оцінні критерії: теперішня вартість очікуваних доходів від володіння цінними паперами (проценти, дивіденди) та рівень ризикованості вкладень. 
 Під час аналізу використовуються дві широковідомі в теорії та практиці портфельні матриці:

• портфель з"ростання ринку — частка ринку" (матриця Бостонської консультативної групи);  
• портфель "привабливість ринку — конкурентні переваги" (матриця Мак-Кінсі).

АВС-аналіз

АВС-аналіз полягає у виявленні та оцінюванні кількісних значень небагатьох величин, частка яких у загальній сукупності вартісних показників найбільша. Завдяки цьому вдається сконцентрувати увагу на пріоритетних напрямках зниження собівартості продукції, а також визначити реальні шляхи підвищення обсягів реалізації. 
 Ефективність АВС-аналізу сировини (матеріалів) можна істотно підвищити, скориставшись випробуваною в зарубіжній практиці класифікацією окремих її видів: 
 1) А-сировина — види сировини (матеріалів), на які припадає понад 50% витрат у загальній структурі закупок; 
 2) В-сировина види сировини (матеріалів), відповідна частка яких перевищує 25%; 
 3) С-сировина — інші, незначні за внеском у собівартість види сировини (матеріалів). 
 Зрозуміло, що найбільші резерви зниження витрат за елементом "сировина (матеріали) " можуть бути виявлені під час аналізу А-сировини. Щоб розкрити такі резерви, складають перелік відповідних заходів:

• якомога точніше оцінювання втрат сировини (матеріалів) на кожній стадії виробництва;
• мінімізація втрат якості сировини (матеріалів);
• обчислення норм витрат за методом нуль-базис бюджетування;
• добір економічніших технологій:    
• оптимізація запасів;   
• переговори з постачальниками щодо зниження за купівельних цін;   
• пошук альтернативних постачальників;   
• посилений контроль за збереженням сировини (матеріалів).

З метою оптимізаци запасів на практиці досить часто АВС-аналіз комбінують з іншим методом контролінгу - ХУZ -аналізом. Цей метод контролінгу широко використовується з метою нормування оборотних коштів, для створення виробничих запасів.

 Під час ХУZ -аналізу  найчастіше застосовувані види  сировини (матеріалів) залежно від  рівня їх споживання поділяють  на три класи. 
 1. Х-сировина — рівномірно споживана у процесі виробництва без істотних коливань. 
 2. Y-сировина — споживана з відчутними коливаннями, залежними, наприклад, від виробничого циклу чи сезонності виробництва. 
 3. Z-сировина — споживана нерегулярно через значні коливання відповідної потреби. 
 Зазначимо, що АВС-аналіз застосовний для пошуку резервів зниження собівартості за окремими центрами витрат, інвестиційних проектів чи видів продукції. Цей метод придатний і для оптимізації портфеля продукції, що її виробляє та реалізує підприємство, або, скажімо, для максимізації обсягів реалізації продукції.

На підставі стратегічних цілей та довгострокових планів розвитку підприємства розробляють оперативні плани. Основаною формою оперативного планування є бюджетування. Оскільки план санації можна розглядати як систему бюджетів, спинимось на характерних ознаках бюджетування:

• короткостроковість;   
• високий рівень конкретизації;   
• внутрішня спрямованість;
• тісна інтеграція з контролем та аналізом відхилень.

Бюджетування включає в себе розробку двох основних видів бюджетування операційного бюджету та оперативного фінансового плану. 
Операційний бюджет складається з виробничої програми, плану реалізації, плану витрат тощо. У ході оперативного фінансового планування складається баланс надходжень і видатків, платіжний календар, а також планування показника прибутків та збитків, балансу підприємства. 
 Розрізняють два основні методи бюджетування:

• традиційне бюджетування
• нуль-базис-бюджетування (ZВВ —Zего-Ваsе-Виdgeting).

Основна відмінність ZВВ від традиційного планування полягає в тому, що останнє значною мірою зорієнтоване на показники діяльності і, зокрема, показники рівня витрат попередніх періодів (які можуть бути невиправдано завищеними). Базою для нуль-базис-бюджетування є так звана "точка-нуль". Планові показники за цим методом обчислюються на підставі нового обрахунку всіх норм та нормативів витрат, їх складу та структури. Головною метою ZВВ є визначення оптимального рівня валових витрат підприємства, а також пріоритетних напрямків використання обмежених фінансових ресурсів. У рамках ZВВ аналізуються всі статті витрат і за кожною з них визначаються можливості економії. 
 Метод ZВВ є складовою контролінгу витрат підприємства і використовується не лише в процесі планування, а й під час проведення санаційного аудиту. Санаційні заходи, спрямовані на зниження витрат виробництва, доцільно здійснювати саме на осинові нуль-базис-бюджетування.

Функції контролінгу

Основна мета контролінгу - орієнтація управлінського процесу на досягнення всіх цілей, які поставлені перед підприємством. Для цього контролінг забезпечує виконання наступних функцій: 
- інформаційна (забезпечення інформацією, необхідною для поточного планування, контролю і прийняття оперативних управлінських рішень керівників в усіх рівнях управління підприємством); 
-    комунікаційна (формування інформації, яка є засобом внутрішнього комунікаційного зв'язку між рівнями управління і різноманітними структурними підрозділами одного рівня); 
-    контрольна (оперативний контроль і оцінка результатів діяльності в межах окремих підрозділів і підприємства в цілому в досягненні поставленої мети підприємства проявляється при співставленні планових та фактичних показників для виміру та оцінки ступеня досягнення мети, встановлення допустимих границь відхилень від заданих параметрів, інтерпретація причин відхилень та розробка пропозицій щодо їх усунень чи зменшення); 
- аналітична (розробка основних підконтрольних показників, визначення ступеня впливу різних факторів на величини кінцевого результату, розроблення заходів по усуненню відхилень, що мали місце, чи які можуть мати місце в майбутньому, розрахунок та доцільність тієї чи іншої комерційної угоди); 
- прогнозна (перспективне планування і координація розвитку підприємства у майбутньому на основі аналізу та оцінки фактичних результатів діяльності). 
 Існує кілька підходів до визначення місця контролінгу в організаційній структурі підприємства. Головна різниця між ними полягає в характері підпорядкованості служби контролінгу: безпосередньо директору підприємства чи фінансовому директору. 
 З огляду на коло функцій та завдань, що їх виконує контролінг, відповідний відділ має, на думку О. Терещенко, ввійти до структури фінансово-економічних служб підприємства, які підпорядковуються заступникові директора з фінансів (чи з економічної роботи

Згідно з функціями фінансів підприємств (формування фінансових ресурсів; розподіл та використання; контроль за формуванням та використанням фінансових ресурсів) можна виокремити три основні функціональні блоки фінансового менеджменту: фінансування; вкладення коштів у інвестиційну та операційну діяльність і контролінг. Зазначені функціональні блоки тісно пов'язані між собою й утворюють цілісну систему функцій фінансового менеджменту. Від ефективності виконання цих функцій залежить санаційна спроможність та життєздатність підприємства. 
 Оптимізація фінансових результатів за гарантованої ліквідності та платоспроможності підприємства може розглядатися як головна мета фінансового менеджменту, для досягнення якої контролінг вирішує такі основні завдання: 
• збір та аналіз внутрішньої і зовнішньої інформації, яка стосується об'єкта контролінга; 
• виявлення та ліквідація "вузьких місць" на підприємстві; 
• своєчасне реагування на появу нових шансів і можливостей (виявлення й розвиток сильних сторін); 
• забезпечення постійного аналізу та контролю ризиків у фінансово-господарській діяльності, а також, розробка заходів щодо їх нейтралізації; 
• виявлення резервів зниження собівартості продукції; 
• оцінювання повноти та надійності ведення бухгалтерського обліку, операційного та адміністративного контролю; 
• розробка стратегії розвитку підприємства та координація роботи з планування фінансово-господарської діяльності; 
• аналіз відхилень фактичних показників діяльності від запланованих та вироблення на цій основі пропозицій щодо корекції планів або усунення перешкод на шляху їх виконання; 
• забезпечення постійного контролю за додержанням співробітниками встановленого документообороту, процедур проведення операцій, функцій та повноважень згідно з покладеними на них обов'язками; 
• надання рекомендацій структурним підрозділам підприємства у процесі планування, розроблення і впровадження нових продуктів, процесів, систем; 
• проведення внутрішнього консалтингу та розробка методичного забезпечення діяльності окремих структурних підрозділів; 
• проведення внутрішнього аудиту. 
 Із наведених завдань контролінгу випливає необхідність його впровадження на підприємствах, які перебувають у фінансовій кризі. На таких підприємствах діяльність служб контролінгу має зосереджуватися на розглянутих далі трьох напрямках. 
 1)    упровадження (або підвищення ефективності функціонування) системи раннього попередження та реагування, що має на меті прискорити виявлення кризових явищ і забезпечити вживання адекватних заходів для їх подолання. 
 2)    розробка ефективної санаційної концепції та плану санації, що має. здійснюватися в тісному співробітництві із зовнішніми експертами. 
 3)    контроль за реалізацією плану санації та своєчасне виявлення  відхилень, додаткових ризиків шансів з відповідним коригуванням плану.

Поняття контролінгу в сучасних умовах господарювання

Поняття "контролінг" походить від англійського дієслова "to control", яке має різноманітні значення. В економічному розумінні це управління і спостереження. Але, оскільки ефективне управління і спостереження неможливе без постановки цілей та планування заходів по реалізації цих цілей, то контролінг включає комплекс завдань по плануванню, регулюванню та спостереженню, тобто являє собою сукупність завдань, цілей, інструментів, суб'єктів та організаційних структур. 
 У роботі відомого науковця Є. А. Уткіна, присвяченій питанням антикризового управління, дається наступне визначення контрлінгу - це сукупність методів оперативного і стратегічного менеджменту, обліку, планування, аналізу і контролю на якісно новому етапі розвитку ринку, єдина система спрямування і досягнення стратегічних цілей підприємства  
Е. А. Ананькина, С. В. Данилочкин та Н. Г. Данилочкина під контролінгом розуміють - функціональний обґрунтований напрямок економічної роботи на підприємстві, пов'язаний з реалізацією фінансово-економічної функції в менеджменті для прийняття оперативних і стратегічних управлінських рішень. 
О. О. Терещенко дає наступне визначення контролінгу - це спеціальна система методів та інструментів, яка спрямована на функціональну підтримку менеджменту підприємства (зокрема фінансового менеджменту), що охоплює інформаційне забезпечення, планування, координацію, контроль і внутрішній консалтинг; система, орієнтована на майбутній розвиток підприємства; основною його метою є орієнтація управлінського процесу на максимізацію прибутку й вартості капіталу при мінімізації ризику та збереженні ліквідності й платоспроможності підприємства . 
 Як показало дослідження, контролінг знаходячись на перетині обліку, аналізу, планування, інформаційного забезпечення, контролю та координації, займає особливе місце в управлінні підприємством: він з'єднує в одне ціле всі ці функції, інтегрує та координує їх, причому не підмінюючи собою управління підприємством, а лише переводить його на якісно новий рівень.  Контролінг (керівництво управлінням) являє собою своєрідний механізм саморегулювання на підприємстві, що забезпечує зворотний зв'язок в контурі управління. 
 Проблеми розробки й удосконалення конролінгу в системі управління підприємством знаходить своє відображення в численних працях зарубіжних дослідників. Серед вітчизняних науковців дослідженням складових частин контролінгу займаються багато дослідників, проте їх публікації більше стосуються стратегічних планів розвитку - диверсифікації, реструктуризації, зміни форми власності, формування конкурентоспроможності і одночасно практично відсутні методичні підходи до створення та використання контролінгу в конкретних умовах діяльності вітчизняних підприємств. 
 Необхідність контролінгу на сучасних підприємствах можна пояснити такими причинами: 
1.    Нестабільність як зовнішніх (інтернаціоналізація економічного життя, загострення конкуренції на внутрішніх та світових ринках), так і внутрішніх (обсяги виробництва, пошук надійних партнерів) факторів висуває додаткові вимоги до системи управління підприємством. 
2.    Необхідність пошуку більш нових та удосконалення вже існуючих систем управління, що забезпечують гнучкість та надійність функціонування підприємства. 
3.    Істотні зміни в організації та методології системи інформаційного забезпечення. 
 Об'єктами контролінгу виступають: 
-    ресурси підприємства (матеріальні, засоби підприємства, персонал, інформаційні); 
-    господарські процеси (інвестиційна діяльність, постачання, виробництво, збут, науково-дослідні і експерементальні роботи); 
-    фінансова діяльність підприємства; 
-    показники ефективності роботи підприємства. 
 Аналіз концептуальних підходів до контролінгу дозволяє виділити три ключові напрямки контролінгу. 
•контролінг, орієнтований на систему бухгалтерського обліку; 
•контролінг з орієнтацією на інформацію; 
•контролінг, орієнтований на систему управління: планування і контроль, координація. 
 Аналізуючи наведені концепції, можна зробити висновок, що контролінг знаходиться на перетині обліку, аналізу, інформаційного забезпечення, контролю і координації. 
 Ці концепції з'явилися в різний час: перша виникла кон-цепція, орієнтована на систему обліку (в 1930-х рр.); концепція, орієнтована на управлінську інформаційну систему, стала по по-пулярною в 1970-1980-х рр. (співпадає по часі з бурхливим розвитком комп'ютерної техніки); концепція орієнтована на систему управління, безпосередньо пов'язана із розвитком проектного менеджменту, появою матричних організаційних структур.

 

 

Список використаної літератури

 

1.  Петренко С.Н. Контроллінг / Навчальний посібник. - К.: Ніка-Центр, 2003.

2.  Тейлор Ф.У. Менеджмент / Пер.з англ. – М.: Журнал “Контроллінг”, 2002

3.  Манн Р., Майер Е. Контроллінг для початківців: Пер. з англ. – М.: Фінанси і  статистика,    1992

4.Стефаник І.Б. Поняття, сутність і причини виникнення контролінгу// Фінанси України. – 2005.  
5.Терещенко О.О. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання: Навч. Посібник.-К.: КНЕУ, 2003 
6.Шепітко Г.Ф. Контролінг: посібник (для студентів економічних спеціальностей усіх форм навчання). – К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2004 
7. Яковлєв Ю.П. Контролінг на базі нормативних технологій. – К.: Центр навчальної літератури, 2006.