Інтегральна оцінка інвестиційної привабливості підприємств та організацій. Рейтингова оцінка фінансового стану підприємства.

      Вступ

      Фінансовий  стан визначає місце підприємства в  економічному середовищі та наскільки  ефективними і безризиковими  можуть бути ділові відносини з ним  комерційних банків, постачальників, потенційних інвесторів і позичальників  та ін. Для підприємства, як і для його партнерів, становить інтерес не тільки фактичний стан справ, тобто те, що було, а й очікуваний фінансовий стан.

      Поряд з якісною ознакою "стійкий  фінансовий стан" та бездоганною  репутацією підприємства необхідно  мати науково обгрунтовану кількісну узагальнюючу оцінку фінансового стану підприємства.

      Аналітик  намагається мати саме таку оцінку, яка забезпечить порівнюваність фінансового стану різних підприємств  незалежно від галузі та виду їх діяльності, місця розташування, форми  власності або розміру (за обсягами виробництва або чисельністю працівників). Зрозуміло, що йдеться про пошук якогось узагальнюючого показника, за яким підприємства можна ранжувати. Вихідні дані для розрахунку цього показника необхідно вибирати за однаковими правилами, мати стандартне походження. Таким вимогам відповідає сукупність відносних аналітичних показників фінансового стану, які можна обчислити заданими стандартів фінансової звітності: рентабельністю, оборотністю активів (ресурсовіддачею), ринковою стійкістю, фінансовою незалежністю. І нарешті, оскільки є об'єктивна потреба в постійній актуалізації результатів рейтингу підприємств, методика розрахунку рейтингової оцінки має бути формалізована і запрограмована.

      Існують різни методи і критерії для визначення рейтингової оцінки, які задовольняють усі наведені вимоги. Спільним у них є те, що насамперед треба визначити перелік фінансових показників як чинників, що впливають на узагальнюючу оцінку

      В Україні розроблена й діє Методика інтегральної оцінки інвестиційної  привабливості підприємств та організацій, що затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.98 Інтегральна оцінка дає змогу поєднати в одному показнику багато різних за змістом і назвою, одиницями вимірювання, вагомістю та іншими характеристиками чинників фінансового стану.

       Інтегральна оцінка інвестиційної привабливості  підприємств та організацій. Рейтингова оцінка фінансового  стану підприємства.

      В Україні розроблена й діє Методика інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій, що затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій від 23.02.98 Інтегральна оцінка дає змогу поєднати в одному показнику багато різних за змістом і назвою, одиницями вимірювання, вагомістю та іншими характеристиками чинників фінансового стану.

      Розглянемо  основні групи показників.

      1. Показники оцінювання майнового  стану.

      1.1 .Активна частина основних засобів.

      1.2.Коефіцієнт  зносу основних засобів.

      1.3.Коефіцієнт  оновлення.

      1.4.Коефіцієнт вибуття.

      2. Показники оцінювання фінансової стійкості.

      2.1.Рівень  фінансової стійкості.

      2.2.Маневреність  робочого капіталу.

      2.3.Коефіцієнт  незалежності (автономії).

      2.4.Коефіцієнт  фінансової стабільності.

      2.5.Коефіцієнт  фінансової стійкості.

      2.6.Показник  фінансового лівериджу (важеля).

      3. Показники оцінювання ліквідності  активів. 3.1.Коефіцієнт покриття.

      3.2.Коефіцієнт  співвідношення кредиторської та  дебіторської заборгованості.

      3.3.Коефіцієнт  абсолютної ліквідності.

      4. Показники оцінювання прибутковості.

      4.1 .Прибутковість активів.

      4.2.Прибутковість  власного капіталу.

      4.3.Прибутковість  реалізованої продукції.

      5. Показники оцінювання ділової активності.

      5.1 .Продуктивність праці.

      5.2.Фондовіддача.

      5.3 .Оборотність оборотних активів.

      5.4. Оборотність запасів.

      5.5. Оборотність власного капіталу.

      5.6. 0боротність основного капіталу.

      6. Показники оцінювання ринкової  активності.

      6.1 .Прибуток на акцію.

      6.2.Цінність  акції.

      6.3.Дивідендна  дохідність акції.

      6.4.Дивідендний  вихід.

      6.5.Коефіцієнт  котирування акції.

      Наведених у групах показників достатньо для  визначення загального інтегрального  показника фінансового стану  підприємства. У разі потреби кількість  показників можна коригувати.

      Для розрахунку інтегрального показника  інвестиційної привабливості (фінансового стану) розроблено програмний комплекс для персонального комп'ютера — INTEGRAL. Алгоритм базується на методах математичної статистики.

      Результат розрахунку інтегральний показник фінансового  стану наводиться в балах. Рейтинг  підприємств визначається у порядку спадання результатів.

      Визначення  узагальнюючого показника фінансового  стану підприємств

      Розглянемо  методику, за допомогою якої можна  одержати об'єктивну, науково обгрунтовану узагальнюючу оцінку фінансового стану  підприємства. Послідовність її застосування така:

      1. Для кожного і-го показника  фіксується його найкраще значення  а™ серед значень, отриманих  різними підприємствами. Обмежень  щодо кількості аналізованих  показників і підприємств немає.

      2. Обчислюється ступінь відхилення  показника конкретного підприємства від найкращого значення для групи підприємств:

      3. Визначається рейтингова оцінка Rj для кожного підприємства. При  цьому можна використовувати  різні формули, спільне в яких  — поняття середньоквадратичного  відхилення:

      де Ki, К2, Кп — вагові коефіцієнти н-го показника, які задає експерт;

      4. Підприємства ранжують відповідно  до рейтингової оцінки. При визначенні  рейтингової оцінки за показниками  та RJ ранжування відбувається в порядку від меншої оцінки до більшої; якщо ж оцінка визначається за показниками Rj та R*, підприємства ранжуються у порядку від більшої рейтингової оцінки до меншої.

      Завдяки формалізації розрахунків та стандартизації вихідних даних фінансової звітності є підстави для розробки комп'ютерної програми з метою визначення рейтингу підприємств і постійної актуалізації одержаних результатів. Рейтингові оцінки за наведеними формулами можна визначити за стандартною програмою MS Excel.

      Рейтинг підприємств за критерієм "суми місць"

      Ідеться про найпростіший спосіб визначення рейтингу підприємств за їх фінансовим станом. Його доцільно використовувати  насамперед у навчальному процесі. Наприклад, вивчаючи дисципліну "Фінансовий аналіз", на практичних заняттях студенти виконують індивідуальні завдання, розраховуючи фінансові показники з відповідних тем за вихідними даними фінансової звітності "власного" підприємства. На підсумковому занятті одержані результати заносять в узагальнюючу форму. На основі даних підбивають підсумок значень місць, отриманих підприємством за всіма аналізованими показниками. Підприємство з мінімальною сумою місць посяде в рейтингу першу позицію.

      Наведену  методику можна використовувати  для визначення рейтингу реальних підприємств. Перевагою її є простота, недоліком — неточність результатів. Однак для першого туру визначення групи привабливих підприємств-лідерів і групи аутсайдерів визначити рейтинг за критерієм "суми місць" доцільно.

      Розглянемо  ще один приклад визначення рейтингової оцінки в навчальному процесі. У діловій грі "Фінансова експертиза інвестиції" студенти формують і реалізують протягом 12 років інвестиційний портфель "власного" підприємства з переліку реальних та фінансових інвестицій. При цьому враховують прибутковість та системний ризик інвестиційного портфеля в цілому. Підсумки участі у грі, тобто місце, яке посіло "підприємство", що його представляє студент, підбиваються в балах за шкалою, Розрахунки виконують за останні 5 років ігрового періоду. Тестування підприємств як позичальників

      З метою зниження ризиків комерційні банки вдаються до різних узагальнюючих  критеріїв оцінки платоспроможності  своїх потенційних позичальників. Такі критерії банк визначає на власний  розсуд, і це може бути його комерційною  таємницею.

      Українські  банки керуються при цьому  Положенням про порядок формування і використання резерву для відшкодування  можливих втрат за кредитними операціями комерційних банків, затвердженим постановою Правління Національного банку  України від 28.03.98 №22.

      Наведемо  критеріальні показники за даними емпіричних досліджень Банку Франції

      1. Відношення суми відсотків, що  сплачені за всіма видами заборгованості, до отриманого економічного ефекту (тобто відношення показує, яка  частина ефекту "йде на покриття  ціни кредиту"). Нормальним значенням вважається 38,8 %, небезпечним — > 88,6 %.

      2. Покриття інвестицій, що показує,  яка частина активів балансу  профінансована за рахунок стабільних  джерел: власних коштів і довго-  та середньострокових кредитів. Нормальним значенням вважається 86,7 %, небезпечним — > 73,2 %.

      3. Співвідношення між позиковими  і власними коштами. Нормальним  значенням вважається 0,75-1,5 (значення, що перевищує одиницю, допускається  за умови високих показників  оборотності), небезпечним — Ј  2.

      4. Середній термін оплати товарів та послуг інших підприємств. Нормальне значення — 89,9 дня, небезпечне — > 107,1 дня.

      Досвід  російських банків щодо умовного поділу підприємств-позичальників за класами  висвітлюється в Істотними вважають три показники ліквідності та показник фінансової автономії (табл.1 ).

      Критерії  поділу підприємств-позичальників за класами _Таблиця1 

      Якщо  значення наведених показників будуть "різнокласовими", то визначають узагальнюючу оцінку в балах. При  цьому застосовують вагові коефіцієнти, що відбивають значення кожного з  чотирьох показників, та бальну шкалу.

      До 1-го класу позичальників належать ті, що набрали 100-150 балів, до 2-го — 151-250, до 3-го — 251-300 балів.

      Наприклад, ваговий коефіцієнт першого і  третього показника становить 30 %, другого  і четвертого — 20 %. Початковий клас показників першого — 3-й, трьох інших — 2-й. Тоді рейтингова оцінка позичальника становить 3*30 + 2*20 + 2*30 + 2*20 = 230 балів.

      Отже, підприємство як позичальник належить до 2-го класу.

      Для підприємства 1-го класу кредит може бути наданий під мінімальний  відсоток, як виняток — як бланковий, тобто без застави. Підприємство 2-го класу може одержати кредит на загальних умовах: ринкова відсоткова ставка; забезпечення заставою або гарантією. Для підприємства 3-го класу отримати кредит проблематично. Якщо ж він буде наданий, то під максимальний відсоток, під заставу з максимальним коефіцієнтом застави (співвідношення вартості застави за оцінкою банківських експертів до суми кредиту), який іноді досягає 3-5.

      Таким чином, підприємства заінтересовані зробити  випереджальний самоаналіз і визначити свою класність як позичальника.

      Українські  дослідники пропонують такі критерії для оцінювання кредитоспроможності  позичальників та ризику банку:

      • поточний фінансовий стан позичальника (двофакторна модель, що враховує коефіцієнти  ліквідності та фінансової стійкості);

      • об'єкт кредитування;

      • термін та розмір кредиту;

      • досвід роботи з позичальником (чи були затримки із погашенням раніше отриманих  кредитів, чи вчасно надавалась правдива фінансова документація);

      • кадровий потенціал (рівень кваліфікації персоналу, досвід роботи керівника);

      • якість застави (ліквідність, стабільність цін, придатність до зберігання).

      За  кожним критерієм визначають клас позичальника з подальшою трансформацією отриманих  оцінок у ймовірність небажаної  події.

      Становить інтерес зарубіжний досвід визначення банками узагальнюючого показника кредитоспроможності позичальників — фізичних осіб.

      Діагностика банкрутства підприємств

      У передбаченні можливого банкрутства  крім підприємства заінтересовані його численні партнери: інвестори, позичальники, постачальники, страхові агенції тощо. Існують різні підходи діагностики можливого банкрутства підприємства.

      Методика  діагностики банкрутства, що діє  в Україні

      В Україні розроблена й діє Методика проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій, затверджена наказом Агентства з питань запобігання банкрутству підприємств та організацій 27 червня 1997р Наведена методика відповідає положенням Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.95 № 2343-ХІ1.

      Джерелами інформації для здійснення аналізу  є форми фінансової звітності, розрахунки нормативу власних обігових коштів, розшиф-ровка дебіторської та кредиторської  заборгованості, бізнес-план, матеріали маркетингових досліджень, інша інформація.

      Методика  передбачає аналіз:

      • динаміки валюти балансу та його структури;

      • джерел власних коштів на основі коефіцієнтів автономії, фінансової стабільності, фінансового  лівериджу, забезпеченості власними коштами;

      • структури кредиторської заборгованості. Особлива увага звертається на наявність  простроченої заборгованості перед  бюджетом, з оплати праці та соціального (у тому числі пенсійного) страхування  та перед іншими кредиторами;

      • активів підприємства та їх структури як з погляду їх участі у виробництві, так і з погляду рівня їх ліквідності;

      • структури оборотних засобів  на базі коефіцієнта оборотності  оборотних засобів, часу обороту, коефіцієнта  оборотності запасів та середньої  тривалості одного обороту запасів;

      • власних обігових коштів і платоспроможності, що визначається такими показниками:

      - робочим капіталом (власні оборотні  засоби); оптимальний розмір залежить  від сфери діяльності, обсягу  реалізації, кон'юнктури ринку тощо;

      - маневреністю робочого капіталу Мк — часткою запасів у його загальній сумі; коефіцієнтом покриття Кп (критичне значення Кп = 1); якщо Кп < 1, підприємство має неліквідний баланс; якщо Кп= 1-1,5, підприємство своєчасно ліквідовує борги;

      • витрат на виробництво;

      • прибутковості підприємства;

      • використання прибутку.

      Поряд з аналізом фінансового стану, що є предметом пропонованого навчального  посібника, Методика передбачає аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства.

      Багатофакторні  формалізовані моделі діагностики банкрутства підприємств

      Дослідження методами мультиплікативного дискримінантного аналізу зв'язку між значеннями показників фінансового стану і подальшої  долі (розквіту чи занепаду) підприємств  дали змогу отримати регресивні рівняння для прогнозування ймовірності банкрутства.

      Найпоширеніші нині методи діагностики банкрутства  запропонував у 1968 р. відомий західний економіст Е. Альтман — Z-моделі За двофакторною моделлю ймовірність банкрутства (індекс Z) визначається коефіцієнтом покриття Кп і коефіцієнтом автономії (фінансової незалежності) К за Формулою

      Z = -0.3877- 1.0736К,, + 0.0579К_авт,.

      Для підприємств, у яких Z = 0, імовірність  банкрутства становить 50 %. Від'ємні значення Z свідчать про зменшення  ймовірності банкрутства. Якщо Z > 0, то ймовірність банкрутства перевищує 50 % і підвищується зі збільшенням 2Г.

      Ця  модель проста, не потребує великого обсягу вихідної інформації, але недостатньо  точно прогнозує ймовірність  банкрутства. Похибка Д Z= ± 0,65

      За  вихідними даними дод. 1.1 за двофакторною моделлю на кінець звітного періоду

      Отже, ймовірність банкрутства не перевищує 50 %. Для того щоб прогноз був  точніший, у західній практиці фінансового  аналізу застосовують п'ятифакторну модель визначення індексу

      Критичне  значення Z = 2,675. Із цим значенням  порівнюється розрахункове значення Z для конкретного підприємства. Якщо Z < 2,675, підприємству в найближчі  два-три роки загрожує банкрутство; якщо Z > 2,675, це свідчить про сталий фінансовий стан підприємства.

      Незважаючи  на привабливість методики, за допомогою  якої можна просто отримати кількісну  характеристику такого складного поняття  власних обігових коштів і платоспроможності, що визначається такими показниками:

      - робочим капіталом (власні оборотні засоби); оптимальний розмір залежить від сфери діяльності, обсягу реалізації, кон'юнктури ринку тощо;

      - маневреністю робочого капіталу  Мк — часткою запасів у його  загальній сумі; коефіцієнтом покриття  Кп (критичне значення Кп = 1); якщо  Кп < 1, підприємство має неліквідний баланс; якщо К_п= 1-1,5, підприємство своєчасно ліквідовує борги;

      • витрат на виробництво;

      • прибутковості підприємства;

      • використання прибутку.

      Поряд з аналізом фінансового стану, що є предметом пропонованого навчального  посібника, Методика передбачає аналіз виробничо-господарської діяльності підприємства.

      Результати  аналізу заносять у зведену форму "Основні фінансово-економічні показники  та коефіцієнти". Після цього комісія  робить висновок щодо доцільності чи недоцільності внесення підприємства до Реєстру неплатоспроможних підприємств та організацій.

      Щоб запобігти включенню "власного" підприємства до зазначеного Реєстру, його фінансово-аналітичній службі необхідно заздалегідь за наведеною  методикою здійснити самоаналіз фінансово-господарської діяльності.

      Багатофакторні формалізовані моделі діагностики банкрутства підприємств

      Дослідження методами мультиплікативного дискримінантного аналізу зв'язку між значеннями показників фінансового стану і подальшої  долі (розквіту чи занепаду) підприємств дали змогу отримати регресивні рівняння для прогнозування ймовірності банкрутства.

      Найпоширеніші нині методи діагностики банкрутства  запропонував у 1968 р. відомий західний економіст Е. Альтман — И-моделі [13; 42]. За двофакторною моделлю ймовірність банкрутства (індекс Z) визначається коефіцієнтом покриття Кп і коефіцієнтом автономії (фінансової незалежності) К_авт за формулою

      Z = -0.3877-1.0736Кп +0.0579Кавт.

      Для підприємств, у яких Z = 0, імовірність  банкрутства становить 50 %. Від'ємні значення Z свідчать про зменшення ймовірності банкрутства. Якщо Z > 0, то ймовірність банкрутства перевищує 50 % і підвищується зі збільшенням Z.

      Ця  модель проста, не потребує великого обсягу вихідної інформації, але недостатньо  точно прогнозує ймовірність  банкрутства. Похибка A Z= ± 0,65

      За  вихідними даними дод. 1.1 за двофакторною моделлю на кінець звітного періоду

      Отже, ймовірність банкрутства не перевищує 50 %. Для того щоб прогноз був  точніший, у західній практиці фінансового  аналізу застосовують п'ятифакторну модель визначення індексу Z

      Критичне  значення Z = 2,675. Із цим значенням  порівнюється розрахункове значення Z для конкретного підприємства. Якщо Z < 2,675, підприємству в найближчі два-три роки загрожує банкрутство; якщо Z > 2,675, це свідчить про сталий фінансовий стан підприємства.Незважаючи на привабливість методики, за допомогою якої можна просто отримати кількісну характеристику такого складного поняття, як банкрутство, застосування індексу істотно обмежується вимогою мати ринкову оцінку власного капіталу К₃. Це можливо лише для великих корпорацій, акції яких вільно котируються на фондових біржах. Враховуючи недостатню розвиненість фондового ринку в Україні, звертання переважної більшості українських підприємств до індексу Альтмана буде некоректним.

      Українські  підприємства можуть застосовувати  тест, запропонований Е. АлЬТМаНОМ у 1983 р. - Де

      Z₈₇ = 3.107 К₁ + 0,995 К₂ + 0,42 К¹₃ + 0,847 К₄ + 0,717 К₅,

      Граничне  значення індексу Z₈₃ дорівнюватиме 1,23. Крім індексу Альтмана у зарубіжних країнах використовують показник діагностики платоспроможності Конана і

      ГоЛЬДера:

      Z = 0.16 х1 - 0,22 х2 + 0,87 х3 + 0,10 х4 - 0,24 х-5,

      Наведені  рівняння були отримані методами кореляційного аналізу статистичної вибірки даних щодо 95 малих і середніх промислових підприємств. Наведемо вірогідність затримки платежів для різних значень Z (табл. 2) .

      Вірогідність  затримки платежів для різних значень Z

      Якщо Zx > 0,3 — підприємство має добрі  довгострокові перспективи, при Zт < 0,2 — є ймовірність банкрутства.

      У практиці фінансового аналізу підприємств в Україні показник Z, як і аналогічні показники, поки що не використовують.

      Використання  системи формалізованих і неформалїзованих показників

      Аналітик  на власний розсуд вибирає з переліку показники для діагностики банкрутства. Наприклад, на основі пропозицій Комітету з узагальнення практики аудиту (Велика Британія) з урахуванням досвіду й умов діяльності російських підприємств можна запропонувати дворівневу систему показників.