Інтелектуальна власність. 6

ЗМІСТ

1. Охорона винаходів, корисних моделей, промислових зразків, сортів рослин, топографій інтегральних мікросхем в США………………………….3

2. Всесвітня організація інтелектуальної власності…………………….13

Список використаних джерел…………………………………………….17

1. Охорона винаходів, корисних моделей, промислових зразків, сортів рослин, топографій інтегральних мікросхем в США.

Необхідно відразу  ж застерегти: у США відсутній  такий об'єкт правової охорони, як корисна модель, тому далі мова йтиме  лише про винаходи і промислові зразки, рослини та їхні сорти, топографії інтегральних мікросхем.

Відсутнє у  США і спеціальне законодавство  про зазначення походження товарів. Такі зазначення охороняються законодавством про товарні знаки.

Перший Конгрес  США прийняв перший Патентний закон у 1790 р. — через 24 роки після здобуття країною незалежності. До цього США керувалися англійським «Статутом про монополії» 1б24 р. Законодавство США 183б р. започаткувало патентну систему прак­тично у її нинішньому вигляді. Нумерація американських патентів бере відлік від згаданого року. На даному етапі у США є чинним «Патентний закон» 1952 р., з наступними змінами та доповненнями.

Видаючи патент, федеральний уряд США надає його власникові виняткове право на виготовлення (to make), продаж (to seii), застосування (to use), пропозицію до продажу (to offer for saie), імпорт запатентованого способу або виробу в США та їхніх підопічних територіях. Патентна монополія розглядається американськими правниками як «негативне легальне право», тому що згадані вище дії забороняються всім іншим особам, окрім патентовласника та уповноважених ним осіб. Це негативне право вважається недоторканною особистою власністю, яку можна купити, продати, ліцензувати, віддати у заставу тощо.

Патенти на винаходи у США мають назву «патенти корисності» (utility patents). Окрім того, в цій країні є ще й патенти на рослини (piant patents) й патенти на промислові зразки (design patents). І ті, й інші будуть згадані в цьому підрозділі. Зупинимося лише на найголовнішому.

Об'єктами винаходу у США можуть бути нові й корисні процеси (способи, технології) (processes), машини (machines), склади матеріа­лу (compositions of matter), вироби (manufactures) та удосконалення (способу, машин, виробів, матеріалів) (improvements).

Для видачі патенту необхідно, щоб заявлене рішення одночасно відповідало трьом критеріям: новизна (novelty), неочевидність (non-obviousness), корисність (utility).

Якщо певний винахід був раніше відомим чи використовувався за межами США, то це ще не є підставою для відмови у видачі па­тенту. Багато держав, у тому числі й Україна, такого лібералізму не визнають. Але якщо у США є відомості про патент іноземної держави на відповідний винахід чи його описано в систематизованих джерелах інформації, то американський патент на такий винахід не видається.

Тягар доказів  новизни під час подання заявки покладається на заявника. Якщо патент вже видано, то доказ того, що видача суперечила критерію «новизна», покладається на особу, не задоволену патентом. Як правило, нею є конкурент.

Критерій «неочевидність»  американські патентознавці вважають неточним і аморфним. Трапляється, що винахід складається з уже  відомих елементів, хоча в такому сполученні вони ще не поєднувалися (це так званий комбінаційний патент). У цьому разі проблема неочевидності ще більше загострюється.

Політика Патентного відомства й судів щодо критерію «корисність» досить ліберальна (за принципом: оскільки заявник просить видати патент, то він для нього є корисним). У реальній же дійсності видано чимало абсолютно непотрібних патентів. Один ви­нахідник отримав у XIX ст. патент на капелюха, що піднімається на голові, коли руки джентльмена чимось зайняті і він не може, вітаючи дам, підняти капелюха вручну.

Заявка на отримання  патенту може подаватися не пізніше, ніж через один рік після пропозиції об'єкта (у якому використано винахід) до продажу (наприклад, реклама), а також після продажу або публічного використання.

Після формальної експертизи автоматично здійснюється експертиза за сутністю заявленого винаходу. Від подання заявки до видачі патенту минає приблизно два роки. Процедура прискорюється, коли вік заявника перевищує 65 років, винахід стосується енергетики або заявка містить дані про виконаний щодо неї заявником патентний пошук.

Друга відмова  експерта видати патент вважається останньою. Висновок експерта можна оскаржити в Апеляційній палаті Патент­ного відомства, а її рішення — у судовому порядку.

Заявка мусить описувати винахід найкращим  чином (best mode). З експертом заявник  має поводити себе відверто, прямо, щиро, чес­но, тобто дотримуватися обов'язку щирості (duty of candour).

Першопочаткове  право на одержання патенту у  США належить винахідникові —  справжньому й першому (true and first). Якщо він відмовиться від патентної  охорони винаходу, то винахід вважається суспільним надбанням і на нього ніхто й ніколи в США більше не отримає патенту.

Відповідно  до поправки 1984 р. «Акт про патенти» дає змогу одержати патент з відмовою від прав, які він породжує.

Виокремимо  те, чого немає в Україні. Патентне відомство має право «перевидати» (reissue) патент, який було видано помилково й без спроби обману з боку заявника, тобто поліпшити виданий раніше патент.

Порушення патенту  прийнято поділяти на прямі (direct) й допоміжні (contributory). Останні, наприклад, спостерігаються тоді, коли якась особа свідомо постачає компоненти безпосередньому порушникові, знаючи, що той використовує їх з метою порушення патенту.

Суди з порушників патенту можуть стягнути одержані ними прибутки й зобов'язати відшкодувати втрати патентовласника. Зас­тосовуються судами і так звані резонні роялті (reasonable royalties), які визначаються припущенням про наявність ліцензійної угоди між патентовласником і порушником.

У разі «зловмисного порушення» (willful infringement) стягнення  за заподіяну шкоду відбувається в потрійному розмірі. Порушника також можуть зобов'язати компенсувати витрати позивача на гонорар адвокатові.

Іноземні справи з Патентним відомством США ведуть американські патентні повірені. Одержання  патенту США — річ не проста, отож його одержують, коли він дійсно необхідний. Тривалий час термін дії американського патенту становив 17 років і обчислювався від дати видачі патенту. Нині строк дії американського патенту — 20 років, і він відраховується від дати подання заявки. Оскільки певний час витрачається на формальну експертизу та експертизу за сутністю заявленого рішення, то це враховано в «Законі про гарантії терміну чинності патенту» (чинний з 20 травня 2000 р.) і заявникові гарантується 17-річний період чинності патенту.

За одержання  патенту й підтримання його чинності потрібно сплачувати мито.

Перейдемо до правової охорони результатів дизайнерської  діяльності. На с. 397 «Webster's New World Dictionary of the American Language» зазначається, що промзразок (design) є влаштуванням (arrangement) частин, деталей, форми, кольору тощо таким чином, щоб продукувати повну і мистецьку одиницю; промзразок — мистецький винахід. Правова охорона промислових зразків у США бере початок від 1842 р. На відміну від України й багатьох інших держав, у США відсутній окремий закон щодо промислових зразків, і їх правова охорона здійснюється відповідно до загального патентного закону, який поширюється як на винаходи, так і на промислові зразки. Промисловим зразкам присвячені статті 171-173 «Акта про патенти». Ділянки, неурегульовані федеральним законодавством, регулюються судовою практикою. Суди змушені були виконати нелегку роботу, застосовуючи критерії «новизна» та «неочевидність» до промислових зразків. Третій американський критерій патентоспроможності — «корисність» — у випадку промислових зразків замінюється критерієм «орнаментальність».

Щодо промислового зразка також потрібний опис і  формулювання домагань (claims). Щоправда, в більшості випадків домагання  формулюється простим посиланням на промзразок — «у такому вигляді, як його показано на кресленні».

Якщо є відмінності  в рівні техніки (prior art) між наявним  аналогом і заявленим промзразком, то останній визнається «новим».

Критерій «неочевидність»  щодо промзразків суди США розуміли по-різному. Одні з них застосовували його з погляду звичайного фахівця, а інші — звичайної людини. Це — не одне й те ж саме. Часто суди анульовували патенти на промзразки, спираючись на критерій «неочевидність», тобто вважали, що патент видано на очевидний об'єкт. Критерій «неочевидність» для промислового зразка є його Ахіллесовою п'ятою.

Критерій «орнаментальність» у США почали застосовувати в 1902 р. Суди розглядають орнаментальність як певну протилежність функціональності: те, що є орнаментальним, не є функціональним, і навпаки. Орна ментальність означає, що виробу притаманна естетична майстерність і художня концепція.

Запам'ятаймо: у  США промисловий зразок має бути переважно орнаментальним, а не переважно  функціональним. Якщо цієї вимоги не дотримуються, то навіть виданий патент можуть анулювати.

Промзразок  — це поєднання функції і зовнішнього  вигляду. Причому поєднання не за будь-яку ціну, а за таку, яка на ринку виявиться конкурентоспроможною.

Судова практика, окрім критеріїв «новизна», «неочевидність»  і «орнаментальність», застосовує і два додаткові — «непередбачуваність» і «винахідливість». Щоб зрозуміти непередбачуваність, потрібно розуміти передбачуваність. А це відбувається тоді, коли ті ж самі елементи або їхні еквіваленти виконують, по суті, одну й ту ж саму роботу одним і тим же самим способом.

У США, як і в  Україні, один і той же виріб може охоронятися патентом на винахід  і патентом на промисловий зразок. Наприклад, перший з названих патентів охороняє пристрій, а другий — його зовнішній вигляд. Простіше кажучи, зовнішній вигляд телевізора — промзразок, а «начинка» телевізора — винахід.

Багатьом американським  фахівцям не подобається патентна форма  охорони промзразків у її нинішньому вигляді, і вони пропонують промислові зразки охороняти за допомогою законодавства  про копірайт. На думку фахівців, копірайт можна успішно застосовувати до промислових зразків, що мають «сильний художній зміст», оскільки копірайт захищає оригінальність, а не новизну. За допомогою копірайту можна охороняти промзразки, які є «концептуально окремими від функціональних рис відповідного продукту».

Промзразок, який підпадає під копірайтну охорону, можна  водночас охороняти й патентом.

У певних випадках у США  промзразки можна охороняти, спираючись на законодавство з правової охорони  товарних знаків. Для того, щоб промзразок сприймався публікою саме як товарний знак, він має вказувати на джерело походження певних товарів і послуг.

Отже, промисловий зразок має спочатку використовуватися  як реальна річ, а не символ. Коли він набуде «вторинного значення», тоді й відповідатиме умовам для надання йому статусу товарного знака.

Якщо промзразок є комбінацією  кольорів і форми й виконано це з іншою, ніж товарний знак, метою, то, згідно із законодавством про товарні  знаки, він не має жодних шансів на одержання правової охорони. У разі видачі такого патенту знайдуться конкуренти, які доб'ються його скасування в судовому порядку.

Термін чинності на промисловий  зразок становить 14 років від дня  його видачі.

Тепер ознайомимося з правовою охороною рослин та їхніх сортів у  США. В «Акті про патенти» їм присвячені статті 161-164. «Акт про патент на рослини» було прийнято у США в 1930 р. Пізніше його кодифікували в «Акті про патенти» у вигляді вказаних вище статей.

Замість критерію «корисність», до рослин застосовується критерій «відрізняльність» (distinctness). Запроваджено також додатковий критерій «безстатеве» (asexual reproduction).

Патентне відомство вважає, що новою рослиною є та, якої раніше не було у природі. Новий вид має  бути набагато кращим за ана­логічні, зберігши кращі якості материнської основи. Вегетаційне відтворення є наріжним каменем патенту на рослину. Тільки в ре­зультаті названого відтворення можна переконатися в тому, що репродукована рослина є саме тією, на яку одержано патент.

В 1970 р. Конгрес США прийняв  «Акт про охорону сорту рослини». Цим актом поширюється охорона на відтворені статевим шляхом і виведені бульбами сорти рослин. Сорт має бути новим і стабільним, вирізнятися серед інших. До сорту критерій «неочевидність» не застосовується.

Сертифікат на сорт рослини дає змогу його власникові не допускати інших до продажу сорту, пропозиції до продажу, репродукування, імпорту-експорту, використання у продукуванні гібриду або відрізняльного виду рослин. Термін чинності сертифіката — 20 років (щодо дерев і винограду — 25 років).

Фермери можуть зберігати  насіння, одержане з насіння, що спочатку було придбане з дозволу власника сертифіката. Вказане на­сіння фермери  можуть використовувати для одержання  нового урожаю. Фермери не мають  права продавати збережене насіння  з метою його відтворення. Виняток з цього правила стосується сертифікатів, виданих до 4 квітня 1995 р., та сертифікатів, виданих за заявками, поданими до вказаної дати.

У США на рослину може бути виданий «патент корисності», навіть, якщо ця рослина одержала патент на рослину чи сертифікат на сорт рослини.

Отже, рослини у США  можуть охоронятися трьома видами охоронних  документів:

• патентами на рослини;
• звичайними патентами (патентами корисності);
• сертифікатами на сорти рослин.

Коротко про  так звані «службові винаходи». У США винахідник вважається первинним власником відповідних патентних прав. Ро­ботодавець володіє винаходом свого найманого працівника, якщо працівник уклав контракт про передачу створюваних винаходів роботодавцеві. У «Додатку» до посібника міститься зразок документа про передавання працівником своїх винаходів роботодавцеві. У певних випадках роботодавець стає власником службового винаходу з огляду на юридичний статус працівника, попри відсутність спеціальної угоди щодо цього. Передавання патентних прав працівниками своїм роботодавцям регулюються контрактним законодавством штатів. Це досить складна тема, цікава й повчальна для України.

Переходимо  до інтегральних мікросхем. На с. 566 книги  «The World Economy», випущеної 1998 р. американським  видавництвом «Prentice Hall», зазначається, що інтегральна мікросхема є транзисторами, поєднаними на маленькому кремнієвому  чипі, які діють як напівпровідник електричного струму.

Топографії  інтегральних мікросхем охороняються у США на підставі «Акта про  охорону напівпровідникового чипа» (1984 p.). Заз­начений федеральний закон  США, зокрема, містить такі поняття:

• «Напівпровідниковий  чиповий продукт (semiconductor chip product) означає кінцеву або проміжну форму будь-якого продукту —

/А/ що має  два чи більше шарів металевого, ізоляційного або іншим чином  розміщеного на шматочку напівпровідникового  матеріалу чи витравленого (вигравіруваного)  або іншим чином видаленого з нього, відповідно до заздалегідь визначеного зразка; та /В/ призначеного для виконання функцій електронної схеми»;

«Топографія інтегральної мікросхеми (mask work) є серіями пов'язаних образів (series of related images), будь-яким чином  зафіксованих або закодованих:

/А/ що мають  або представляють заздалегідь  визначений тривимірний зразок  металевого, ізоляційного або напівпровідникового  матеріалу, який присутній або  видалений з шарів напівпровідникового  чипового продукту;

/В/ в цих  серіях відношення образів один до одного є таким, коли кожний образ має за зразок поверхню однієї з форм на­півпровідникового чипового продукту».

«Топографія інтегральної мікросхеми вважається зафіксованою в  напівпровідниковому чиповому продукті, коли її втілення в цьому продукті є достатньо стабільним або постійним для того, щоб уможливити цю топографію інтегральної мікросхеми, сприйняти або відтворити з цього продукту протягом періоду, який є довшим, ніж перехідна тривалість».

Власником топографії є особа, яка створила її, або її правонаступник. Якщо топографія створена в рамках службового завдання, то власником топографії є роботодавець.

Реєстрацію  топографії виконує у США Відомство  з копірайта (Copyright Office), яке видає  документ, що має назву «Сертифікат  про реєстрацію». У сертифікаті зазначається формула охорони (claim of protection).

Відмову Відомства  видати сертифікат можна оскаржити  у відповідному федеральному суді.

Термін охорони  топографії розпочинається з дня  її реєстрації або першого комерційного використання, — залежно від того, яка дата є більш ранньою. Охорона триває 10 років від зазначеної вище дати. її дія припиняється наприкінці того календарного року, в якому закінчується зазначений десятилітній термін.

З огляду на те, що топографія інтегральної мікросхеми належить у США до сфери копірайта, а не до патентної сфери, то не заборо­няється незалежне («без підглядання») створення й використання топографії, яка є ідентичною з топографією, що вже існує. Головне полягає в тому, щоб топографія створювалася самостійно, тобто була оригінальною.

Власник конкретного  чипового продукту, виготовленого власником  топографії або уповноваженою ним  особою, може імпортувати продукт, дистриб'ювати  його та розпоряджатися іншим чином, але не має права відтворювати його без дозволу власника топографії.

Безвинним порушником вважається особа, яка добропорядно придбала напівпровідниковий чиповий  продукт, що не мав поперед­жувального маркування.

Імпортовані товари, що порушують цей закон, можуть затримати  на митниці та знищити за розпорядженням міністра торгівлі чи суду. їх можуть повернути до країни, з якої вони експортувались, якщо міністра торгівлі вдасться переконати в тому, що імпортер не мав підстав вважати свої дії такими, які суперечать закону.

У зв'язку з неправомірними діями суди США мають право:

- видавати тимчасові  обмежувальні ордери (temporary restraining orders);

- запроваджувати  попередні (preliminary) та постійні (per manent) заборони (injunctions);

- відшкодовувати  власникові топографії реальні  збитки (actual damages);

- стягувати  на користь власника топографії  прибутки, одержані порушником, які  не було враховано під час  розрахунку реальних збитків.

Позивачеві  надано право замість зазначеного  вище просити суд про стягнення  з порушника (порушників) суми штрафу за одну то­пографію, яка не перевищує 250 тис. доларів США.

Суди мають  право, приймаючи остаточне рішення, віддати розпорядження про знищення чи інше відчуження напівпровідникових чипових продуктів-порушників, а  також усіх засобів, за допомогою  яких їх було відтворено.

Сторону, що програла, можуть зобов'язати сплатити всі  судові витрати, зокрема помірний адвокатський гонорар.

2. Всесвітня організація інтелектуальної власності.

ВОІВ (World Intellectual Property Organization - WIPO) заснована Конференцією держав-членів Паризького і Бернського союзів, проведеною в Стокгольмі в 1967 році (вступила в дію з 1974 р.) за участю 74-х держав. В основу прийнятої Конвенції покладенів Паризьку конвенцію 1883 року та Бернську конвенцію 1886 року.

Основні цілі Конвенції:

- зміцнення співробітництва для взаємної вигоди;

- сприяння охороні  інтелектуальної власності та  розвитку творчої діяльності;

- удосконалення  управління чинними угодами щодо  охорони ПВ та авторських прав.

Досягнення  окреслених цілей забезпечується ВОІВ, основними завданнями якої є:

- стимулювання  вдосконалення систем охорони  ПВ, національних законодавств, надання  правової і технічної допомоги;

- адміністрування  існуючих і майбутніх союзів  з охорони ПВ;

- стимулювання  укладення міжнародних угод з  охорони ПВ;

- інформаційна  діяльність і міжнародна реєстрація  об'єктів ПВ.

Свою діяльність ВОІВ зосереджує у сфері прийняття  міжнародних угод щодо норм і стандартів з охорони інтелектуальної власності, гармонізації законодавств різних країн, адміністративного забезпечення договорів, полегшення подання і реєстрації заявок на охорону об'єктів ПВ, виконання адміністративних функцій Паризького і Бернського союзів, співробітництва з країнами, що розвиваються, у правовій та технічній допомозі. Зокрема, це співробітництво передбачає стимулювання створення нових творів мистецтва та літератури, полегшення умов набуття прав на їх використання, надання адміністративних послуг Союзу з охорони прав на нові різновиди рослин (ЮПОВ); забезпечення діяльності служб покращення міжнародної охорони, збір і розповсюдження інформації щодо об'єктів інтелектуальної власності та їх правового захисту, проведення досліджень у цій сфері, особливо щодо розвитку інституціонального базису, законодавства.

Учасниками  ВОІВ є 156 країн. Членом ВОІВ може бути країна-учасник одного із Союзів (Паризького, Бернського), ООН чи її спеціалізованих установ, МАГАТЕ, запрошених Генеральною Асамблеєю ВОІВ приєднатися до Конвенції про створення ВОІВ.

До структурної  побудови ВОІВ входять керівні органи:

1. Генеральна  Асамблея (ГА) у складі держав-учасників Конвенції, які є членами одного із союзів, розглядає і схвалює звіти генерального директора, комітету з координації бюджетних витрат, заходи з адміністративного забезпечення виконання угод.

2. Конференція  у складі держав-членів (не обов'язково учасників одного із союзів). Скликається на сесії у той самий час і у тому саому місці, що й сесії ГА. Обговорюються питання інтелектуальної власності, приймаються рекомендації, затверджуються бюджет Конференції та програма правової технічної допомоги на два роки.

3. Комітет з  координації у складі держав-учасниць  Конференції 1967 року, які одночасно  є членами Виконавчого комітету  одного чи обох союзів (Паризького, Бернського), Генеральної Асамблеї, Конференції, генерального директора. Комітет готує проект порядку денного для Генеральної Асамблеї, Конференції, проекти її бюджету і програми.

До допоміжних органів належать: Постійний комітет  з інформації про промислову власність; Бюджетний комітет; Комітет з  оренди і утримання приміщень; Постійний комітет з розвитку співробітництва у сфері захисту авторських і суміжних прав; Міжнародне бюро; Арбітражний центр ВОІВ.

До постійного комітету з інформації входять представники держав-учасниць Договору про патентну кооперацію (РСТ), Союзу міжнародної патентної класифікації, держав-членів Паризького Союзу. Основним завданням Комітету є налагодження співробітництва між регіональними та національними патентними службами з обміну інформацією про промислову власність.

Міжнародне  бюро виконує функції Секретаріату ВОІВ та союзів, організовує проведення сесій і засідань керівних органів, розробляє і реалізує проекти, здійснює підготовку типових законів, допомогу в розробці законодавчих актів, навчання і стажування національних кадрів, проведення регіональних конференцій і нарад. Очолюється генеральним директором і включає підрозділи: Договору РСТ; міжнародної реєстрації товарних знаків; міжнародного депонування промислових взірців та корисних моделей; міжнародної реєстрації позначення походження товарів.

Арбітражний центр  ВОІВ забезпечує посередницькі та арбітражні послуги для приватних осіб і  організацій у суперечках із правових питань інтелектуальної власності.

ВОІВ виконує  адміністративні функції 23-х міжнародних  угод у сфері інтелектуальної  власності, дві з яких спільно з МЕК та СОТ. Бюджет ВОІВ на 2006-07 рр. становить 638.8 млн. шв.франків. Особливістю Організації є те, що регулярний бюджет ВОІВ у значній мірі не залежить від внесків країн-членів: 85 відсотків бюджетних витрат покривається за рахунок надходжень від трьох реєстраційних систем ВОІВ, 15 відсотків – за рахунок внесків країн-членів та надходжень від продажу публікацій ВОІВ.

Україна бере активну  участь у співробітництві з ВОІВ. За роки незалежності представники України  неодноразово обиралися до складу виконавчих комітетів Паризького та Бернського союзів, у 1994 році представник України обирався Головою Генеральної асамблеї ВОІВ. У 2003 р. та 2005 р. Голова Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України М.В.Паладій двічі обрався Віце-головою Асамблеї Паризького союзу на період відповідно 2004-05 рр. та 2006-07 рр. В ході засідань Асамблей ВОІВ 2005 -2010 рр. Україну постійно обрали до складу Комітету з програми та бюджету ВОІВ. Представництво України в цих органах сприятиме просуванню інтересів України у сфері інтелектуальної власності та участі у формуванні пріоритетних напрямків роботи Організації.

Значними подіями  у розвитку співробітництва між  Україною та ВОІВ стали візити до нашої  країни Генерального директора ВОІВ у 1995, 2002 та 2010 роках. Важливим результатом останнього візиту стало підписання Програми співробітництва між Кабінетом Міністрів України і Всесвітньою організацією інтелектуальної власності на 2010—2012 роки. Метою цієї Угоди є здійснення спільних дій, спрямованих на удосконалення українського законодавства у сфері інтелектуальної власності; удосконалення практики правозастосування в Україні з метою виявлення, запобігання і припинення правопорушень у сфері інтелектуальної власності; посилення ролі системи інтелектуальної власності у галузях наукової, технічної та економічної діяльності, що здійснюється суб’єктами господарювання на території України.

Україна є стороною 24-х конвенцій та міждержавних договорів  у сфері інтелектуальної власності, зокрема, 22-х конвенцій та договорів, адміністративні функції яких виконує ВОІВ, та 6 угод з державами-учасницями СНД. У 2009-2010 рр. Україна приєдналась до Страсбурзької угоди про Міжнародну патенту класифікацію, Локарнської угоди про заснування Міжнародної класифікації промислових зразків та Сінгапурського Договору про право товарних знаків.

Генеральний директор ВОІВ –ФрeнсісГарі (з 1 жовтня 2008 року). Громадянин Австралії. Навчався в Кембріджському (Великобританія), Мельбурнському (Австралія) університетах. Має ступінь магістра міжнародного та арбітражного права Мельбурнського та доктора філософії Кембріджського університетів, професор права Мельбунського та Діжонського (Франція) університетів.