Задачі а види економічного аналіз

1. Зміст і предмет економічного аналізу

Аналіз (від грецького analysis) означає розчленовування, розкла-дання  досліджуваного об'єкта на частини, елементи, на внутрішньо властиві цьому об'єкту складові. Аналіз виступає в діалектичній єдності з поняттям «синтез» (від грецького synthesis) – з'єднання раніше розчленованих елементів досліджуваного об'єкта в єдине ціле.

У науці і на практиці застосовуються різні види аналізу: фізичний, хімічний, математичний, статистичний, економічний і ін. Вони відрізняються об'єктами, цілями і методикою дослідження. Дослідження природних явищ, технічні дослідження дозволяють знаходити зв’язки між різними складовими частинами цих явищ, факторами, що на них впливають за допомогою технічних засобів, приладів, теоретичних залежностей. Економічний аналіз, на відміну від інших, відноситься до абстрактно-логічного методу дослідження економічних явищ.

Економічним аналізом у більш  широкому змісті займається теорія економічного аналізу, у професійному – економічний аналіз господарсько-фінансової діяльності у відповідних галузях: у промисловості, будівництві, сільському господарстві, торгівлі і т.д.

Формування ринкової економіки  обумовлює розвиток аналізу як на макрорівні так і на мікрорівні –  на рівні окремих підприємств і їх внутрішніх структурних підрозділів, оскільки ці низові ланки при будь-якій формі власності, складають основу ринкової економіки. Народногосподарські дослідження, узагальнення необхідні для виявлення тенденцій і змін макропоказників і виявлення напрямків подальшого розвитку.

Предметом аналізу господарської  діяльності є причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів.

Об'єктами економічного аналізу  є економічні результати господарської  діяльності. Наприклад, на промисловому підприємстві до об'єктів аналізу відносяться виробництво і реалізація продукції, її витрати, використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, фінансові результати виробництва, фінансовий стан підприємства і т.ін.

Сучасний стан аналізу  можна охарактеризувати як досить ґрунтовно  розроблену в теоретичному плані науку. Разом з тим, наука знаходиться в стані розвитку. Ведуться дослідження в галузі більш широкого застосування математичних методів, ЕОМ, що дозволяють оптимізувати управлінські рішення.

Для підприємств нашої країни одним із найактуальніших питань стає проведення теоретичних досліджень і розробка методології вивчення і аналізу кон’юнктури ринку, попиту на продукцію, що виробляється на підприємстві, стратегій ціноутворення, каналів розповсюдження товару, формування системи попиту і т.ін.

До термінологічних понять, що застосовуються в економічному аналізі, відносяться, насамперед, поняття: метод, технічні прийоми, фактори, причини  і резерви.  
Метод економічного аналізу – це наукове дослідження або підхід до вивчення аналізу, тобто те основне, що властиво йому як науці. Він має конкретні особливості або риси, що характеризують окремі його елементи.

Технічними прийомами  економічного аналізу є різноманітні засоби обробки джерел інформації, їх систематизації, оцінки впливу тих чи інших факторів на показники, що досліджуються, порівняння показників, приведення їх у порівняний вид й т.ін.

Фактори – це явища, сили, або умови, що визначають величину і  якісні характеристики того чи іншого показника.

Причини – це явища, що призвели до зміни показника.

Резерви в економічному аналізі  застосовуються для визначення невикористаної частини ресурсів внаслідок неефективного  і неповного використання потенціалу підприємства. У цьому випадку виникає задача використання резервів шляхом здійснення заходів щодо усунення причин перевитрати ресурсів.

Метою економічного аналізу  є виявлення резервів подальшого підвищення ефективності виробництва в результаті детального аналізу техніко-економічних і фінансових показників господарської діяльності підприємства і його підрозділів, вивчення і аналіз факторів зовнішнього середовища, кон’юнктури ринку, попиту на продукцію, що виробляється на підприємстві; обґрунтування планів підприємства і сприяння їх виконанню; обґрунтування заходів реалізації виявлених резервів.  

2. Види економічного  аналізу

Перехід до ринкових основ  організації економічної системи  України вимагає підвищення ефективності управління суспільним виробництвом на всіх його рівнях. Важливе місце у вирішенні цього завдання належить економічному аналізу. Від повноти та цілеспрямованості застосування всіх його видів в управлінні багато в чому залежить і ефективність самого управління.

Забезпечення максимальної ефективності використання аналізу  вимагає чіткого розуміння завдань  окремих його видів, їх змісту та особливостей.

Класифікувати аналіз на окремі види можна за багатьма ознаками. Основними  з них є:

- види систем управління  господарською діяльністю та  виробництвом;

- об’єкти управління, що  є і об’єктами аналізу;

- рівні та масштаби управління господарською діяльністю;

- методика вивчення об’єктів;

- суб’єкти;

- охоплення об’єктів  вивчення;

- зміст програми аналізу.

За ознакою видів систем управління господарською діяльністю та виробництвом, у змісті якої переважають цикли управління чи відрізки часу здійснення господарських процесів, розрізняють оперативний, поточний та перспективний аналіз.

Оперативний аналіз здійснюється в оперативній або короткостроковій системі управління (за декаду, тиждень, добу, зміну). Він спрямований на вивчення первинних короткострокових причинно-наслідкових зв’язків в об’єкті управління, результати яких відображаються в основному оперативним обліком.

Цей вид аналізу покликаний давати об’єктивну оцінку господарським ситуаціям, що складаються, своєчасно виявляти та вимірювати вплив вирішальних чинників на відхилення від програми розвитку, викривати причини, що їх обумовлюють, та резерви з метою прийняття оптимальних оперативних управлінських рішень щодо виконання програми розвитку.

Оперативний аналіз базується  на широкому використанні натуральних показників, які характеризують первинні чинники технічного характеру, що впливають на економічні показники.

При оперативному аналізі  виявляються та вимірюються не всі, а лише вирішальні чинники формування показників. Це пов’язано з необхідністю своєчасності отримання аналітичної інформації, а також частково з неможливістю або недоцільністю дослідження окремих чинників у даній системі управління.

Своєчасність отримання  результатів є характерною рисою оперативного аналізу. Під нею розуміють відрізок часу, протягом якого прийняте за результатами аналізу рішення може впливати на короткострокові причини, які викликають відхилення від заданої програми. Для оперативного аналізу також характерне широке використання меж допустимих відхилень щодо чинників, перевищення яких сигналізує про необхідність повного включення функції аналізу.

Необхідною умовою своєчасного  й успішно-го аналізу є застосування швидкодіючої обчис-лювальної та організаційної техніки. Найбільш сприятливі умови  реалізації особливостей аналізу створюються  в автоматизованих системах управління.

Поточний аналіз застосовується в поточній або середньостроковій системі управління. Основним його завданням є детальне вивчення ходу виконання планових та програмних завдань поточних періодів (місяців і кварталів з наростаючим підсумком). Метою цього аналізу є виявлення та усунення негативних причин, характерних для даної системи, використання поточних резервів, які сприяють досягненню поставленої мети.

У поточному аналізі, порівняно  з оперативним, більш широко використовується комплексний підхід. При його проведенні вивчається вплив не тільки технічних та організаційних факторів на економічні результати, а й соціальних, психологічних, організаційних, правових, екологічних та ін. Такий підхід дає можливість приймати ефективні рішення з реалізації резервів підвищення економічної ефективності виробництва в даній системі управління та давати більш точну оцінку результатам діяльності.

Головним джерелом інформації при поточному аналізі є періодична та річна звітність (бухгалтерська, податкова, статистична), у якій використовуються переважно вартісні показники.

Поточний аналіз порівняно  з оперативним має й суттєвий недолік. Він пов’язаний з минулими господарськими процесами за відносно довгий період часу (місяць, квартал, рік). Виявлені резерви означають для даного періоду вже втрачені можливості покращання результатів діяльності. Однак для майбутніх періодів усунення викритих, але ще діючих негативних причин, дозволить уникнути їх негативного впливу на виконання програм.

На практиці частіше застосовується поточний аналіз підсумків господарської діяльності за рік і квартал, рідше – за місяць.

Перспективний аналіз здійснюється у перспективній або довгостроковій системі управління. Він покликаний забезпечити обгрунтування прогнозованих  результатів господарської діяльності, які відображені в довгострокових планах і програмах на 5, 10, 15 та більше років, давати оцінку очікуваного і  фактичного виконання цих програм.

За допомогою перспективного аналізу визначаються можливі у  перспективі економічні та соціальні результати розвитку науки і техніки, розробляються науково обгрунтовані програми соціального, економічного і технічного розвитку галузей народного господарства, оптимальні управлінські рішення, які забезпечують досягнення стратегічних цілей.

На рівні підприємств такий аналіз являє собою вивчення чинників розвитку підприємства, їх взаємозв’язку та впливу на результативні показники в динаміці за довгий період часу.

У перспективному аналізі  головна увага приділяється з’ясуванню можливих причинно-наслідкових зв’язків, які у майбутньому будуть обумовлювати формування результативних показників, тобто аналіз проводиться до здійснення господарських процесів, попередньо. Ця особливість тісно пов’язує його з прогнозуванням довгострокової перспективи. При такому аналізі вивчається стійкість чинників, зміна показників у минулому з метою з’ясування тих факторів, які будуть відігравати суттєву роль у майбутніх періодах.

Аналіз фактичних результатів  діяльності за довготерміновий звітний  період свідчить про наявність у ньому елементів ретроспективного аналізу, тобто аналізу здійснених процесів та їх результатів.

Оцінка очікуваного виконання  перспективних планів та програм  – важливе завдання перспективного аналізу. Вона грунтується на результатах вивчення фактичних чинників формування показників на минулу частину планового періоду і прогнозування їх прояву на частину періоду, що залишилася. У ході аналізу встановлюються напрями дії чинників (позитивних і негативних), їх розмір і сталість на фактично отримані та майбутні результати, які сприяють чи гальмують розвиток. Таким чином можна своєчасно виявити слабкі місця, нові резерви і прийняти необхідні управлінські рішення. Такий аналіз часто називають аналізом очікуваного виконання програм і виділяють в окремий вид. З його допомогою визначається найближча, поточна та довгострокова перспектива.

Залежно від об’єктів управління, що є і об’єктами аналізу, розрізняють  техніко-економічний, фінансово-економічний, соціально-економічний, економіко-статистичний, економіко-екологічний та маркетинговий види аналізу.

Техніко-економічний  аналіз – це вивчення взаємодії технічних і економічних процесів, що встановлюється в процесі виробництва, та з’ясування їхнього впливу на економічні результати діяльності підприємства.

Фінансово-економічний  аналіз – це дослідження фінансових результатів діяльності підприємства, тобто прибутку, рентабельності, ефективності використання капіталу, фінансового стану та платоспроможності.

Соціально-економічний аналіз – це вивчення взаємопов’язаних соціальних та економічних процесів, які справляють вплив на економічні результати діяльності.

Економіко-статистичний аналіз – це вивчення масових суспільних явищ на різних рівнях управління.

Економіко-екологічний аналіз – це дослідження взаємодії екологічних та економічних процесів, пов’язаних зі збереженням довкілля та затратами на екологію.

Маркетинговий аналіз –  це вивчення ринків сировини та готової  продукції, попиту та пропозиції, формування цін, конкурентного середовища і т. ін.

Залежно від рівня та масштабів управління існують наступні види аналізу: внутрішньогос-подарський, галузевий, міжгалузевий (регіональний, територіальний), народногос-подарський.

Внутрішньогосподарський включає  аналіз роботи об’єднання, підприємства, цеху, дільниці, бригади. Галузевий вивчає діяльність галузей і підгалузей. Регіональний досліджує функціону-вання комплексу галузей, зосереджених в одному регіоні. Народногосподарський вивчає господарську діяльність у країні в цілому.

За методикою вивчення об’єктів розрізняють аналіз порівняльний, факторний, маржинальний, економіко-математичний, стохастичний, функціонально-вартісний.

Порівняльний аналіз - це просте порівняння звітних показників з показниками плану поточного року або звітними даними минулих періодів.

Факторний аналіз спрямований  на розрахунок величини впливу окремих  чинників на величину результативних показників.

Маржинальний аналіз –  це метод обгрунтування управлінських  рішень та їх оцінки на підставі визначення граничних значень величин, що характеризують причинно-наслідкові взаємозв’язки обсягу продаж, прибутку, постійних та змінних витрат.

Економіко-математичний аналіз призначений для обрання розрахунковим  шляхом варіанта рішення економічної задачі, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва за рахунок більш повного використання наявних ресурсів.

Стохастичний аналіз (кореляційний) використовується для вивчення стохастичних залежностей між явищами і процесами господарської діяльності.

Функціонально-вартісний  аналіз призначений для виявлення  та попередження надлишкових затрат. З його допомогою знаходять кращі варіанти створення конкретних продуктів праці за формою, структурою, простотою, надійністю та іншими технічними ознаками.

Залежно від суб’єктів (користувачів аналітичної інформації) розрізняють  аналіз внутрішній та зовнішній. Внутрішній проводиться силами самого підприємства або аудиторськими організаціями на замовлення підприємства для задоволення власних потреб управління економічною діяльністю. Зовнішній аналіз проводиться на основі всіх видів звітності державними органами господарського управління та регулювання економіки, банківськими установами, акціонерами, інвесторами.

За ступенем охоплення  об’єктів вивчення аналіз поділяється  на суцільний (щодо всіх без виключення об’єктів) та вибірковий (щодо частини об’єктів). Залежно від змісту програми аналіз може бути комплексним (тобто повністю охоплювати діяльність підприємства) і тематичним (тобто охоплювати лише окремі сторони діяльності підприємства).

Всі названі види економічного аналізу різняться між собою за змістом, організацією та методикою проведення. Але у сукупності вони спрямовані на досягнення однієї мети.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Задачі і принципи економічного аналізу

До числа найважливіших  задач економічного аналізу варто  віднести такі задачі:

1. Оцінка факторів зовнішнього  середовища.

Аналізу підлягають як фактори загального середовища, так і середовища найближчого оточення. До факторів загального середовища відносяться соціальне, правове, державне і політичне, технологічне, економічне середовище. До факторів найближчого оточення відносять постачальників, споживачів, робочу силу, конкурентів, контактні аудиторії: фінансові кола, що забезпечують підприємство капіталом (банки, інвестиційні компанії), засоби масової інформації (рекламні агентства, телестанції, періодичні видання), державні заклади, що займаються наглядом і регулюванням виробничої діяльності тощо.

Зовнішнє середовище постійно динамічно змінюється. Підприємство повинно постійно здійснювати збір даних про фактори зовнішнього середовища, стежити за їх змінами, аналізувати тенденції цих змін для розробки заздалегідь заходів адекватного реагування на ці зміни з метою забезпечення реалізації можливостей та усунення загроз. Аналіз зовнішнього середовища надає певний час для розробки планів реагування на найбільш імовірні загрози.

2. Вивчення кон’юнктури  ринку, попиту на продукцію,  що виробляється підприємством, існуючих і потенційних споживачів продукції.  
Аналіз кон’юнктури ринку, аналіз існуючих і визначення потенційних споживачів продукції дозволяє визначити частку ринку та обсяг виробництва продукції, в т.ч. в розрізі асортиментних груп; розробити заходи щодо диверсифікації і оновлення продукції. Визначення обсягу продукції – це найскладніший і найважливіший етапи в розробці планів і напрямків подальшого розвитку підприємства, від якого в значній мірі залежить результативність господарської діяльності підприємства.

3. Оцінка конкурентоспроможності  продукції і конкурентоспроможності  підприємства.

Аналіз конкурентоспроможності продукції, що виробляється підприємством, повинен проводитися постійно. Це дає змогу визначити той момент, коли показники конкурентоспроможності продукції почнуть знижуватися і прийняти своєчасні рішення щодо підвищення споживчих якостей товару в результаті його модернізації або рішення про зняття його з виробництва.  
Конкурентоспроможність підприємства характеризує його місце в галузі економіки, відстоює його престиж у діловому світі.

4. Розробка наукової бази  для здійснення прогнозування  планування на підприємстві, розробки як тактичних, так і стратегічних планів.

Передплановою стадією планування є комплексний аналіз господарської  діяльності підприємства. В процесі аналізу досліджується виконання плану з виробництва продукції по кількості, номенклатурі і асортименту, реалізації продукції, використання матеріальних і трудових ресурсів, здійснюється аналіз фінансових показників тощо, що дозволяє виявити невикористані резерви, обумовлені недоліками в організації господарської діяльності підприємства. Ретроспективний аналіз спрямований на вивчення резервів виробництва, які необхідно враховувати в процесі планування і забезпечувати їх реалізацію. Вивчення і аналіз динаміки основних показників за ряд років, тобто часових рядів дозволяє виявити ті закономірності, що властиві для даного підприємства. Як відомо, методи прогнозування розподіляються на нормативні і генетичні.

Нормативні методи передбачають встановлення цілі (нормативу) і розробку заходів по її досягненню. Генетичні методи засновані на використанні тенденції, виявлених на основі аналізу і дослідження динаміки показників за ряд років і перенесенні цих тенденцій на майбутнє. Але ж як свідчить досвід, використання нормативних методів прогнозування без підкріплення їх тенденціями, виявленими за допомогою генетичних методів часто приводить до встановлення нереальних недосяжних цілей.

5. Завдяки економічному  аналізу здійснюється вибір оптимального варіанту бізнес-плану.

Одним із принципів планування називають принцип варіантності, який полягає в розробці декількох  варіантів плану. За допомогою аналізу здійснюється їх порівняння, що сприяє вибору оптимального плану.

6. Оцінка ефективності  використання трудових, матеріальних  і фінансових ресурсів.

В процесі аналізу здійснюється оцінка відповідності питомих витрат сировини, матеріалів, палива, енергії плановим значенням та теоретично обґрунтованим; оцінка ефективності використання основних засобів, робочої сили, для чого застосовується система поодиноких і узагальнюючих показників.

7. Оцінка економічної  ефективності інвестицій і інновацій,  вибір оптимальних інвестиційних рішень.

Аналіз і оцінка результатів  впровадження інвестиційних і інноваційних проектів, їх порівняння дозволяє із усієї сукупності можливих напрямків інвестування вибрати ті, що забезпечать найкращі економічні результати.

Ретроспективний аналіз також  дозволяє виявити ті «вузькі місця», які потребують прийняття першочергових  мір по удосконаленню техніки, технології, механізації і автоматизації праці, здійсненню природоохоронних заходів.

8. Оцінка кінцевих результатів  діяльності підприємства.

Аналіз і оцінка кінцевих результатів діяльності необхідні  для визначення доцільності і вірності вибраної стратегії розвитку підприємства, встановлених цілей, ранжируваних по певним періодам часу. У разі відхилення показників, що характеризують кінцеві результати діяльності від нормативних, передбачених стратегічним і тактичним планом, підприємство може приймати певні заходи щодо зміни цілей і стратегії. Підприємство встановлює так звані «критичні точки», при яких необхідно почати здійснення ситуаційних планів, передбачаючи проведення необхідних змін в реалізації стратегії.

9. Виявлення і оцінка  внутрішніх резервів на всіх стадіях виробничого процесу, розробка заходів щодо їхнього використання.

Кожний вид аналізу, з  якою б метою він не проводився, повинен закінчуватися виявленням і оцінкою резервів і розробкою  комплексу заходів щодо їх реалізації. Підвищення ефективності господарської діяльності в значній мірі залежить від того, наскільки повно виявлені в процесі аналізу і реалізовані резерви.

10. Узагальнення інформації  економічного аналізу для прийняття  управлінських рішень.

Прийняття управлінських  рішень керівниками усіх ступенів управлінської ієрархії повинно базуватися на оцінці сучасного стану будь-якого питання, що досягається за допомогою економічного аналізу. Своєчасність одержання необхідної обробленої і узагальненої інформації дозволяє оперативно приймати управлінські рішення щодо усунення негативних явищ в роботі підприємства, забезпечувати підвищення ефективності використання усіх видів ресурсів, реагувати на зміни факторів зовнішнього середовища, зміну попиту на продукцію підприємства, певні дії підприємств-конкурентів тощо.

Принципи економічного аналізу  полягають у наступному:

1. Науковий характер аналізу,  тобто він повинен базуватися  на вимогах економічних законів  розвитку виробництва, використовувати  новітні методи економічних досліджень.

2. Аналіз повинен бути  комплексним, тобто охоплювати  усі ланки і всі сторони діяльності підприємств.

3. Забезпечення системного  підходу, коли кожен досліджуваний об'єкт розглядається як складна динамічна система, що має ряд елементів, зв'язаних між собою і зовнішнім середовищем.

4. Аналіз повинен бути об'єктивним, конкретним, точним. Він повинний базуватися на достовірній інформації, а висновки його повинні підкріплюватися аналітичними розрахунками.

5. Аналіз повинен бути оперативним, діючим, активно впливати на хід виробництва і його результати.

6. Один із принципів  аналізу – участь у проведенні  аналізу широкого кола працівників  підприємства.

7. Аналіз повинен бути  ефективним, тобто результати від  його здійснення повинні значно  перевищувати витрати на його  дослідження.  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Зв’язок економічного  аналізу з іншими науками і  дисциплінами

Враховуючи те, що економічний  аналіз спрямований на дослідження різних аспектів діяльності підприємства, таких як рівень техніки і технології, фінансування і кредитування, організація і планування діяльності підприємства, управління і т.ін., необхідні глибокі знання цих питань з метою одержання вірних управлінських рішень, що будуть сприяти підвищенню ефективності господарської діяльності підприємства.

Аналіз і планування. Аналіз є базою планування, засобом оцінки виконання плану, основою багатоваріантного  планування й обґрунтування планових рішень, оцінки доцільності вибраної стратегії і контролю досягнення визначених цілей. В свою чергу розвиток планування, необхідність розробки планів, спрямованих на розвиток підприємства в умовах невизначеності і динамізму зовнішніх факторів потребують розширення аспектів, питань і напрямків аналітичних досліджень.

Аналіз і бухгалтерський облік. Головним джерелом інформації при аналізі господарської діяльності є бухгалтерський облік. В економічному аналізі широко використовується балансовий метод перейнятий з бухгалтерського обліку. Використання даних бухгалтерського обліку додає аналітичним висновкам документальну обґрунтованість. Разом із тим вимоги аналізу враховуються при розробці системи показників, що підлягають обліку, форм звітності і первинних документів.

Аналіз і статистика. Для  комплексного вивчення всіх сторін господарської діяльності в аналізі використовуються дані статистичного обліку і вибіркових спостережень. Виконання аналітичних розрахунків і побудова аналітичних таблиць вимагають знання статистичної методології – теорії угруповань, вибіркових спостережень, середніх і відносних показників, індексів, прийомів побудови таблиць і графіків і т.ін.

Аналіз, фінансування і кредитування. Аналіз фінансового стану й оцінка виконання фінансового плану  базується на діючих принципах фінансового  планування, формування власних і  позикових засобів. Не знаючи діючого порядку розподілу прибутку, кредитування, неможливо кваліфіковано проводити аналіз.

Аналіз і наукова теорія управління. Всі управлінські рішення повинні бути обґрунтованими, мотивованими, оптимальними. Вибір найкращого варіанта здійснюється за допомогою економіко-математичного моделювання і системного аналізу. Прийняттю рішень повинно передувати проведення економічного аналізу різних управлінських варіантів.

Аналіз і маркетинг. Розробка маркетингових програм і їх реалізація пов'язані з відповідними економічними розрахунками. Розробка маркетингових програм і контроль за їх виконанням передбачає аналіз за наступними напрямками: аналіз впливу на економіку підприємства зовнішнього і внутрішнього середовища; аналіз кон’юнктури; аналіз покупців і споживачів; аналіз конкурентів; аналіз ринкових цін і формування власної цінової політики; аналіз кінцевих фінансових результатів.

Аналіз господарської  діяльності тісно зв'язаний і з  іншими економічними науками, а також  з математикою, правовими дисциплінами і соціологією. Він використовує встановлені цими науками положення і їхній науковий апарат для вивчення господарської діяльності об'єктів, що аналізуються об'єктивної її оцінки і визначення можливостей подальшого розвитку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Вивчення кожної навчальної дисципліни розпочинається з розгляду загальновизнаних її теоретичних засад. Засвоєння  теоретичних питань, ключових термінів і категорій дає змогу приступити до оцінювання та розв’язування нагальних  проблем виробництва і підвищення його ефективності.

Метою економічного аналізу є вивчення результатів діяльності всіх підприємств і господарських організацій, визначення впливу факторів на показники їх роботи для виявлення в подальшому недоліків і резервів, а також розробка заходів, спрямованих на відновлення і збільшення обсягів виробництва та реалізації, підвищення ефективності їх діяльності.

Економічний аналіз як наукова дисципліна – це система спеціальних знань, пов’язана з дослідженням існуючих економічних процесів і господарських комплексів, темпів, пропорцій, а також тенденцій розвитку, з виявленням глибинної їх суті і причин, що зумовлюють різні відхилення від запланованих показників, договірних зобов’язань, виробничих потужностей, та об’єктивною оцінкою їх виконання.

Варто наголосити на можливостях економічного аналізу як засобу, який сприяє управлінню підприємством. Будь-яке управління складається з двох етапів. На першому на підставі відповідної інформації та її аналітичного опрацювання оцінюють стан і динаміку того чи іншого процесу, на другому, якщо аналіз визначить необхідість втручання з метою зміни якихось параметрів у процесі, - приймається відповідне управлінське рішення. Причому аналітик може підготувати для менеджера навіть проект цього рішення.