Заліковий модуль i. економічні засади функціонування і основи виробничої діяльності підприємства в системі ринкових відносин

ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ I. ЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ ФУНКЦІОНУВАННЯ І ОСНОВИ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА В СИСТЕМІ  РИНКОВИХ ВІДНОСИН

Змістовий модуль 1. Підприємство в соціально орієнтованій ринковій економіці

Питання для  самостійного опрацювання:

1.Основні законодавчі акти та  інші документи, що регулюють  діяльність підприємств в Україні.

1. Кодекс законів про працю в Україні
2. Закон України «Про власність»
3. Закону України «Про підприємства в Україні»
4. Закон України  «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»
5. Закон України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні».
6. Закон України «Про охорону праці»
7. Закон України «Про оплату праці»
8. Закон України «Про пенсійне забезпечення»

2.Методологія мікроекономічного  аналізу. 

Метод - це спрямована діяльність суб"єктів  для досягнення конкретної мети. За допомогою різних методів ми можемо робити різні кроки у розвитку економіки.

На сьогоднішній час основними методами є:

- Історичний

- Діалектика 

- Аналіз

- Індукція

- Дедукція

- Гіпотеза

- Аналогія

Історичний метод - це такий метод, який влкючає в себе основні закони розвитку суспільства протягом певного  періоду часу, і на основі даних  робляться певні висновки та гіпотези.

Діалектика- це наука, яка вивчає загальні закони про розвиток природи, суспільства  та людей.

Аналіз - це такий метод, за допомогою  якого ми пізнаємо досліджуємо певний обєкт чи предмет, збираємо на нього  інформацію, і за допомогою висновків  охарактеризовуємо його.

Індукція це такий метод, який полягає на висновках від чогось окремого до загального. За цим методом дуже тяжко визначити і проаналізувати будь-які зміни у економіці країни.

Дедукція - це подібний метод до індукції, тільки цей метод заснований від  загального до окремого. Цей метод  є кращим, адже вплив різних факторів із загальгоно на окремі суб"єкти буде більш суттєвим.. Слабка сторона  дедукції, воно не в змозі обгрунтувати загальну передумову.

Аналогія – це метод пізнання, заснований на перенесенні однієї чи ряду властивостей з відомого явища  на невідоме.

Гіпотеза – це метод пізнання, який полягає у висуненні науково-обґрунтованих  припущень про можливі зв’язки  явищ і процесів.

 Гіпотеза виникає лише тоді, коли нова інформація і теорія  заперечують стару.

3. Мікроекономічні параметри підприємства

Виробнича функція — це співвідношення між будь-яким набором факторів виробництва  і максимальним обсягом продукції.

Щоб з'ясувати, як впливають зміни  обсягів використання одного з факторів виробництва на результати виробництва, потрібно розглянути ряд показників:

1. Сукупний продукт змінного  фактора виробництва (ТР) — це  кількість продукції, що виробляється  при певній кількості цього  фактора за інших незмінних  умов.

2. Середній продукт змінного  фактора виробництва (АР) — це  відношення сукупного продукту  змінного фактора до кількості  цього фактора, яка використовується  у виробництві: АР = ТР/Х.

3. Граничний продукт змінного  фактора виробництва (МР) — це  обсяг зміни сукупного продукту  цього фактора при зміні кількості  фактора на одиницю (при інших  рівних умовах): МР=ДТР/ДХ.

До основних мікроекономічних параметрів підприємства належать також витрати  виробництва, виручка і прибуток. Загальні витрати факторів виробництва (ресурсів) і грошові витрати, що здійснюються підприємством з метою виробництва продукції, називаються витратами виробництва.

4. Мікроекономічні моделі.

Модель – схема, описание явления  или процесса в природе и обществе. Модель конструируется субъектом исследования так, чтобы операции отражали характеристики объекта, существенные для целей  исследования. Экономико-математическая модель (ЭММ) – система формализованных  соотношений, описывающих основные взаимосвязи элементов, образующих экономическую систему.

Перед каждым хозяйствующим субъектом  в условиях рыночной экономики стоит  ряд определённых задач на конкретном этапе его деятельности. Для прогнозирования  результатов решения этих проблем  используют экономико-математические модели прогноза. Суть их состоит в  построении алгоритма решения задачи. Этапы построения ЭММ во многом схожи  с этапами разработки программного обеспечения управленческих задач:

1) постановка задачи (проблемы);

2) составление алгоритма действий;

3) построение программы на определенном  языке программирования;

4) получение результата в виде  графика или диаграммы, показывающих  тенденции развития событий в  прогнозируемом периоде.

Принципы построения ЭММ:

· чёткое описание алгоритма;

· использование экономико-математических методов и ЭВМ;

· учёт многофакторных связей прогнозируемых процессов и показателей;

· содействие согласованию отдельных  прогнозов в их системе.

Ситуація. Вибір форми організації бізнесу

1.Я вважаю, що інженер-технолог М.Давиденко в даній ситуації  має обрати одноосібну форму організації бізнесу.

2. Індивідуальна приватна фірма - це фірма, яка належить одній людині, хоча в ній може бути зайнято багато найманих працівників. Така форма - самий легкий і дешевий спосіб організації ділового підприємства.

Ця форма власності має низку  переваг. Одне з них полягає в  тому, що таку фірму легко заснувати. Все, що Вам потрібно, щоб відкрити індивідуальну фірму, - це отримати необхідні ЛІЦЕНЗІЇ, "відчинити  двері" Вашого будинку і почати продавати товари або послуги. Обравши  таку форму бізнесу, Ви отримуєте  задоволення, працюючи на самого себе. Ви можете самостійно приймати рішення - скільки годин на день працювати, кого найняти, які ціни призначити, розширювати чи масштаби своєї діяльності або скорочувати. Найкраще те, що ви можете індивідуально привласнювати  весь прибуток (якщо вона є).

 Ще одна перевага цієї  форми бізнесу - конфіденційність. Як власник індивідуальної приватної фірми, ви не зобов'язані "відкривати свої секрети" або розповідати про свої плани нікому, крім податкової інспекції. І хоча, якщо вам необхідний кредит, доведеться надати фінансову інформацію банкам, але ви не зобов'язані виносити Ваші звіти "на суд" громадськості, як це було б, якби ви володіли корпорацією.

 Більш того, будучи власником  індивідуальної фірми, ви можете  також відкрити в банку рахунок,  на який буде надходити частина  ваших доходів, утворюючи свого  роду пенсійний фонд. Ці доходи  не оподатковуються аж до вилучення  їх з рахунку, яке зазвичай  відбувається в момент виходу  на пенсію, коли особисті доходи  і відповідно податкова ставка  швидше за все зменшаться Підприємництво  в цій формі може здійснюватись  як на основі підприємства, яке  має статус юридичної особи  так і на базі підприємства, яке не є юридичною особою.

3. Найманий персонал може працювати  як при створенні невеликої  приватної фірми, так і індивідуального  підприємства. Але при створенні  індивідуального підприємства для  того, щоб мати найманий персонал  підприємство повинне мати статус  юридичної особи та кількість  працівників не повинна перевищувати 15 чоловік.

4. Якщо він не матиме дозволу займатися цим промислом, не зможе дотримуватися вимогам закону, не матиме мінімально допустимого розміру підприємства (частіше всього статутного капіталу).

Змістовий модуль 2. Планування діяльності підприємства.

1.У чому полягає системний підхід та раціональний вибір планування?

Системный подход в планировании заключается  в том, что никакая производственная или предпринимательская проблема не должна рассматриваться изолированом одна от одной и каждая с которых  формируется с учетом ее принадлежностей  к системы или множества взаимосвязанных задач и целей, которые выступают на каждом предприятии как единая экономическая система. Системность планирования проявляется в двух аспектах:

1) в разработке планов для каждой сменной (элемента) организации как индивидуальной подсистемы и в то же время - целостной системы. Эффект достижения цели возможны Лишь при сбалансированно функционировании всех частей (сменных) организации. Например, продукто-рыночная стратегия не может быть эффективной, если она разрабатывалась изолированом от учета стратегии маркетинга, конкурентной стратегии, стратегии капиталовложений и др. Только целостное рассмотрение всех стратегий позволяет разработать стратегический план фирмы;

2) в сквозные планировании взаимосвязанных  показателей: стратегический, тактических  , оперативных планирование всегда  опирается на фактические нормативные  даны прошлого и настоящего  периодов, но старается установить  и контролировать процесс развития  предприятия в настоящем и будущем времени. Мера обоснованности любых планов в значительной мере зависит от достоверности исходных показателей, которые характеризуют достигнутый уровень развития отдельной фирмы (предприятия). Поскольку, каждое предприятие есть лишь небольшой частью общей рыночной системы, то для планирования его деятельности необходимо иметь как можно больше точных микроэкономическим показателей.

2.Актуальність бізнес-планування на сучасному етапі.

В економіці України, а також  у фінансовій системі стався ряд  істотних змін – особливо це проявилося в останні роки. Ці зміни були обумовлені переходом України до ринкової економіки, а також встановленням  політичної та економічної незалежності. У процесі переходу до ринкової економіки  українські підприємства зіткнулися з  низкою проблем, пов'язаних з бізнес-плануванням. До того ж у сучасному економічному просторі, який супроводжується постійним  розвитком технологій і гострою  конкурентною боротьбою неможливо  обійтися без впровадження інноваційних процесів і розробок. Однак без  бізнес-планування впровадження інноваційних заходів може бути недоцільним і  безперспективним. Уміння розробляти стратегічні плани та бізнес-плани, в тому числі і інноваційних проектів в умовах реформування української економіки в ринкову стає вкрай актуальним. Для того, щоб отримати інвестиції необхідно грамотно розробити і представити бізнес-план. Довести інвесторам, що їхні гроші будуть вкладені в надійний, і ефективний проект.

4. Сутність, призначення та механізм розробки  бізнес-плану.

Бізнес-план - це план розвитку підприємства, необхідний для освоєння нових сфер діяльності, створення нових видів  бізнесу.

Вдало розробивши бізнес-план, можна  отримати надійний інструмент у змаганні з конкурентами і в розширенні своєї особистої справи.

Бізнес-план надає можливість оцінити  життєздатність підприємства в умовах конкуренції, дає орієнтири для  першочергової діяльності, служить  аргументом для одержання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

Практика свідчить, що на сучасному  етапі розвитку підприємництва в  Україні бізнес-план більш за все  потрібен підприємцям, які сподіваються залучити іноземні інвестиції, оскільки більшість іноземних інвесторів віддають перевагу традиційній схемі  надання коштів, вирішальним моментом якої виступає розгляд бізнес-плану.

Бізнес-планування допомагає підприємцю:

- визначити ступінь життєздатності  та майбутньої стійкості підприємства, зменшити ступінь ризику підприємницької  діяльності;

- конкретизувати перспективи бізнесу  у вигляді системи кількісних  і якісних показників розвитку;

- привернути увагу, зацікавити, забезпечити підтримку з боку  потенційних інвесторів фірми;

- отримати досвід планування, що  розвиває перспективний погляд  на свою компанію та її робоче  середовище.

5.Зміст  та структура бізнес-плану.

Змiст, структура та обсяг бізнес-плану (рис. 13.1) залежать вiд:

 специфiки сфери (виду) дiяльностi, до якої належить обраний бiзнес (виробництво, надання послуг, роздрiбна  чи оптова торгiвля, будiвництво,  посередництво тощо);

 розмiрiв обраного бiзнесу  (великий, середнiй, малий) i суми  коштiв, необхiдних для органiзацiї  його. Очевидно, що чим бiльшою  є фiрма, тим складнiшою є  її дiяльнiсть, тим повнішим  та обґрунтованішим має бути  розроблення роздiлiв бізнес-плану.  Для невеликого підприємства  БП за складом, структурою та  обсягом є простішим за такий  самий план великого виробництва;  конкретних характеристик майбутнього  продукту та стадiї його життєвого  циклу: 

• продукт простий / складний;
• продукт принципово новий / традицiйний;
• продукт, призначений для споживання / виробництва;

Стандартний бізнес-план складається  з трьох розділів:

I. Характеристика проекту.

II. Фінансовий план.

III. Додатки (контракти, протоколи  про наміри, детальні результати  і методи маркетингових досліджень, детальна характеристика виробничого  процесу, юридичні документи,  організаційні схеми, рух професійної  кар'єри й опис попередньої  діяльності керівників, суттєві  параметри продукту, послуги, патенти,  ліцензії, балансові звіти, розрахунки  прибутків і збитків, основні  рішення щодо звітності, представлення  третіх осіб (інституцій), послугами  яких користувалися, рекомендаційні  листи тощо).

6. Характеристика  основних розділів та процедура  складання бізнес-плану.

Резюме - опис ідеї й основних показників на 1 сторінці. Із цього розділу починається  знайомство із проектом, і потенційні інвестори одержують про нього  перше враження, що часто має значення для долі проекту в цілому. Резюме доцільно писати в останню чергу, коли розробку бізнес-плану закінчено  і висновки щодо ефективності проекту  виконані..

Продукти проекту - характеристика продукції або послуг; опис особливостей та споживчих характеристик продукції; результати порівняння з аналогами  на ринку; опис підприємства і галузі.

Маркетинг і збут - характеристика ринку, цільових сегментів споживачів і конкурентів; система й канали збуту, стратегія просування на ринок  і цінова політика. Цей розділ є  ключовим, а його мета - переконатися в існуванні ринку збуту для  продукції (послуги) і у здатності  її продавати.

Виробничий план - опис технологічного процесу та наявності необхідного  енергетичного й інженерного  забезпечення. Життєздатність проекту  залежить від рівня технології виробництва: на якому устаткуванні й з яких матеріалів буде вироблена продукція (послуга).

Організаційний план - у якій формі  буде існувати бізнес; організаційна  структура й графік реалізації проекту, правове забезпечення, провідні спеціалісти, партнери по реалізації проекту. Команда, що реалізує проект, є ключем до успішної реалізації проекту.

Бюджет проекту - нормативи, видатки, розрахунки собівартості продуктів  проекту, план доходів; потреба й  джерела фінансування, інвестиційний  план; потік реальних грошей, прогнозний баланс. Починати цей розділ треба  з визначення та структурування вихідних даних. Ефективність проекту - розрахунки й аналіз головних показників ефективності. Розділ є ключовим для пошуку партнерів  і інвесторів.

7. Роль цінової політики підприємства у бізнес-плануванні.

Цінова політика представляє собою  важливий елемент загальної стратегії  підприємства, і безпосередньо входить  у такий великий її розділ, як ринкова стратегія. Вона з’єднує  в собі як стратегічні, так і тактичні аспекти і в найбільш загальному вигляді може бути визначена як діяльність керівництва підприємства по встановленню, підтримці і зміненню цін на продукцію, яка здійснюється в руслі загальної  стратегії підприємства і спрямована на досягнення його цілей і задач. Тут необхідно відмітити роль маркетингу, який представляє собою  організацію роботи підприємства з  орієнтацією на ринковий попит.

9. Фінансове обґрунтування інвестиційного проекту у бізнес-плані.

Після проведення всіх досліджень, які  передують прийняттю інвестиційного рішення, «зважування» всіх «плюсів» і  «мінусів» необхідний певний підсумковий  максимально компактний документ, який дозволить інвестору та підприємцю не лише прийняти обґрунтоване рішення, а й зафіксувати, що і коли належить зробити, щоб виправдалися сподівання на ефективність проекту. Для цього складається бізнес-план, який є головним інструментом для відбиття підприємницької ідеї. Бізнес-план являє собою стандартний документ, у якому детально обґрунтовується концепція призначеного для реалізації реального інвестиційного проекту і наводяться основні його технічні, економічні, фінансові та соціальні характеристики. Бізнес-план описує основні аспекти майбутнього проекту, аналізує всі проблеми, на які проект може натрапити, а також визначає способи їх вирішення. Він дозволяє оцінити й обґрунтувати реалізацію проекту в умовах конкурентного середовища.

 Цінність бізнес-плану визначається  тим, що він:

 — дає можливість з’ясувати  життєздатність проекту за умов  конкуренції;

 — містить орієнтири подальшого  розвитку підприємства;

 — є підставою для отримання  фінансової підтримки від зовнішніх  інвесторів.

10. Дослідження привабливості продукції, призначеної для випуску і реалізації.

У характеристиці про призначення  вироблених продуктів (наданих послуг) необхідно визначити мету виробництва  конкретних їх видів із точки зору задоволення конкретних потреб споживачів.

Споживчі якості продукції доцільно характеризувати за такими параметрами:

• основні види сировини, з якої виготовляється продукція;
• вага "нетто" одиниці продукції;
• термін зберігання за певних умов;
• смакові властивості (для харчових продуктів);
• естетика зовнішнього вигляду;
• показники якості продукції;
• хімічний склад;
• рівень цін;
• можливість надання знижок;
• інші відомості.

Унікальність (цінність) продукції (послуг) визначається будь-якою із її споживчих  властивостей або їх комплексом порівняно  з продукцією (послугами), що реалізується іншими підприємствами в межах регіону, або за рахунок надання додаткових послуг і застосування різних форм обслуговування. Необхідно визначити  також слабкі сторони запропонованого  продукту та тривалість його життєвого  циклу.

Тривалість життєвого циклу  будь-якого товару (будь-якої послуги) залежить від динаміки науково - технічного прогресу, рівня доходів населення, технології виробництва, умов зберігання, культури реалізації і споживання.

12. Попередження ризикових ситуацій та методи запобігання втрат у бізнес-плануванні.

Під підприємницьким (господарським) ризиком розуміють можливість невдачі  та непередбачених втрат, що виникають  при будь-яких видах діяльності, пов'язаних із виробництвом та реалізацією  продукції, робіт, наданням послуг, товарно-грошовими  і фінансовими операціями, здійсненням  соціально-економічних та науково-технічних  проектів. Ризик - це загроза того, що суб'єкт підприємницької діяльності понесе додаткові витрати порівняно  з тими, що передбачалися проектом або програмою його дій, або отримає  доходи нижчі за ті, на які він  розраховував. Особливо великим є  ризик у новому підприємництві.

Ризики класифікуються за джерелами  виникнення:

• політичні;
• господарські;
• форс-мажорні.

Політичні ризики обумовлені:

• ризиком зміни державного устрою, частими змінами уряду;
• нестабільністю політичної влади;
• неадекватністю політичних рішень;

Господарські ризики можуть містити:

• ризик зміни податкового законодавства;
• ринковий ризик (відсутність споживачів товарів та послуг);
• ризик капітальних вкладень (інфляція);
• ризик зміни цін постачальників;
• ризик затримки платежів за реалізовану продукцію;
• ризик неадекватного менеджменту тощо.

Форс-мажорні обставини містять:

• ризики землетрусу, повені, бурі, урагану, інших стихійних лих;
• ризики виникнення міжнаціональних конфліктів;
• ризик втрати майна при пожежі.

Виходячи з певної ймовірності  виникнення небажаних ситуацій, необхідно  побудувати діяльність таким чином, щоб зменшити ризик і пов'язані  з ним втрати в майбутньому.

Необхідно також провести аналіз чутливості проекту. Він полягає в тому, що крім прогнозованих фінансових результатів, розрахованих для базового варіанту, виконується розрахунок ще для декількох  екстремальних випадків:

• розрахунок за найгіршим сценарієм - коли зовнішні фактори максимально заважають здійсненню проекту;
• розрахунок за найкращим сценарієм - коли зовнішні фактори максимально сприяють здійсненню проекту.

За найгіршого сценарію реалізації проекту повинна бути забезпечена  прибутковість, яка гарантує виконання  зобов'язань перед кредиторами  або партнерами.

Змістовий модуль 3. Економічна характеристика продукції  підприємства.

1. Товарні номенклатура та асортимент продукції.

Товарна номенклатура (серії продуктів) — це групи товарів, тісно пов´язаних між собою або через подібність їх функціонування, або тому, що їх продають тим самим групам покупців, або  реалізують через однотипні магазини, або в межах певного діапазону  цін.

Існують такі види асортименту товару: замкнутий (товар тільки одного виробника); широкий (кілька видів пов´язаних між  собою товарів); змішаний (торгівля різноманітними, не пов´язаними між  собою товарами);

насичений (безліч аналогічних товарів  багатьох виробників). В умовах ринкової економіки формування раціонального  асортименту є одним із важливих факторів успішної діяльності підприємства на ринку. Проте нині в перехідний період економіки проблемі формування асортименту не надають належного  значення у зв´язку з певними  обставинами: розірванням раніше існуючих господарських зв´язків підприємств  торгівлі з підприємствами-виробниками  товарів; значним зменшенням обсягу виробництва товарів народного  споживання і звуження їх асортименту  на вітчизняних підприємствах; надходженням у торгівлю різноманітних імпортних  виробів тощо. В таких умовах підприємства торгівлі продають той асортимент товарів, який закупили у виробників та постачальників, а не той, який сьогодні потрібен споживачеві. Саме тому асортимент товарів формується за принципом випадковості.

2. Кількісні та якісні показники номенклатури та асортименту продукції.

• ширина — чисельна оцінка різноманітності продукції фірми свідчить, скільки окремих за призначенням або іншими властивостями видів продукції виготовляє підприємство (кількість асортиментних груп або товарних ліній);

• насиченість — загальна кількість товарів, що пропонуються фірмою;
• глибина — кількість пропозицій кожного з окремих видів продукції;
• гармонійність — рівень подібності товарів різних асортиментних груп за призначенням, технологією виготовлення, організацією обороту.

3. Асортиментна концепція та її складові.

Асортиментна концепція — це своєрідна програма управління розвитком виробництва та реалізації товарів. Цільова частина цієї програми стосується оптимізації структури асортименту, а програмна — передбачає систему заходів для досягнення такої структури у заздалегідь визначений період. Досягнення відповідності між асортиментним пропонуванням товарів і попитом на них базується на визначенні та прогнозуванні структури асортименту. За прискореного науково-технічного розвитку виробництва та значної диференціації потреб прогнозування тенденцій розвитку асортименту на віддалену перспективу має недостатню вірогідність. Тому прогнозуються лише головні напрямки розвитку, що допоможуть забезпечити майбутній ринковий попит. Суть формування асортименту полягає в плануванні всіх видів діяльності, спрямованих на відбір продуктів для майбутнього виробництва та реалізації на ринку, а також приведення властивостей цих продуктів у відповідність до вимог споживачів. Зрозуміло, що це, по суті, безперервний процес, який здійснюється протягом усього життєвого циклу продукту, починаючи з моменту зародження задуму аж до вилучення продукції з товарної програми.

4. Основні процедури формування асортименту.

Формуванню товарного асортименту  передує розроблення асортиментної  концепції. З останньою ототожнюють  побудову оптимальної асортиментної  структури товарного пропонування. За її основу беруть споживчі вимоги певних груп (сегментів ринку), а також  необхідність забезпечити підприємству найефективніше використання сировинних, технологічних, фінансових та інших  ресурсів для виготовлення продукції  з низькими витратами. Мета асортиментної  концепції полягає в тім, щоб  спрямувати підприємство на випуск товарів, які найбільше відповідають структурі  та різноманітності попиту конкретних покупців.