Зовнішньоторговельні посередники

План

 

1. Зовнішньоторговельні посередники – 2 стр.

2. Тест – 12 стр.

3. Задача № 1 – 15 стр.

4. Задача № 2 – 16 стр.

5. Відповіді на тест  – 16 стр.

6. Рішення задач 17 стр.

7. Список використаної  літератури – 19 стр.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зовнішньоторговельні посередники

 

Торгово-посередницькі  операції – операції, пов”язані з купівлею-продажем товарів, які виконані за дорученням виробництва-експортера (рідше імпортера) незалежним від нього торговим посередником, на основі укладеної угоди або окремого доручення.

 

Послуги ТПО поділяються на: організацію з організації збуту; здійснення післяпродажного обслуговування; здійсненя транспортно-експедиторських операцій і страхування вантажів; фінансування торгових операцій; збір і наданн інформації про ринок.

Посередник – особа, в юридичному і господарському відношенні, незележне від виробника і споживача товарів.

Торгово-посередницькі  фірми – фірми в юридичному і господарькому відношенні, незалежні від виробника і споживача товарів;

- діють в цілях діставання  прибутку: в результаті різниці цін покупки і продажу; в види винагородження за надані послуги з просування товару на зовнішньому ринку;

- обробляють реалізовані  товари з урахуванням специфіки  ринку (комерційна діяльність);

- мають, як правило,  власну матеріально-технічну базу: склади, демонстраційні зали, роздрібні магазини.

 

Розвитку  ТПО послужили ряд причин:

- Використовуючи торгового  посередника, фірма-експортер не  вкладає будь-яких значних коштів  на територію країни-імпортера.

- Фірма, яка вдається  до послуг торгових посередників, звільняється від витрат з реалізації тоару за кордоном.

- Фірма може використовувати  капітал посередника для подальшого  фінансування угод.

- Ринки деяких товарів  цілком монополізовані торговими  посередниками і недоступні для  становлення прямих контрактів зі споживачами.

 

 

Види договорів:

Договори  комісії – за умовою цих договорів зовнішньоторгові організації укладають контракти від свого імені, але за рахунок постачальників експортних або замовників імпортних товарів. За надані послуги зовнішньоторгові організації одержують комісійні винагороди.

Договори  поставки – за умовою цих договорів зованішньоторгові організації придбають товари у постачальників і перепродають їх від свого імені та за свій рахунок. За проведення таких операцій зовнішньоторгові організації одержують узгодження.

Договір доручення – за умовою цих договорів постачальники експортних і замовники імпортних товарів довіряють зовнішньоторговим організаціям укладати експортні та імпортні контракти від свого імені та за рахунок самих постачальників і замовників. За надані послуги зовнішньоторговим організаціям виплачується винагорода.

Договори  на надані зовнішньоторговими організаціями  різного роду послуг – серед послуг може бути дослідження ринків, розрахунки цін, проведення рекламної кампанії, консультацій з комерційних питань, пошук іноземних продавців і покупців певних товарів. За надані послуги зовнішньоторгові організації одержують винагороду в узгоджених розмірах.

Класифікація торгових посередників

1). Торгові посередники по обміну наданих їм повноважень: агенти-представники – іноземні фірми й організації, які здійснюють пошук зацікавленних партнерів і зводять їх для підписання контрактів. За послуги одержують винагороди; агенти-повірники – іноземні особи, фірми й організації, яким поручителі довіряють підписуати контракти від їх імені та за їхній рахунок. Повірники несуть майнову відповідальність за перевищення повноважень. Одержують за послуги винагороди; брокери – посередники, які сприяють здійсненню угод між зацікавленими сторонами-клієнтами. Звичайно укладаютьугоди за дорученням і за рахунок клієнтів, одержуючи винагороду. Виступають посередниками при торгівлі товарами і послугами, здійсненні біржових операцій, при врахуванні суден і страхуванні.; комісіонери – іноземні особи, фірми й організації, які укладають від свого імені, або за рахунок постачальників-комітетів (замовників) угоди. За послуги – комісійні винагороди в установлених договором розмірах; консигнатори – посередники, які збувають поставлені на їхні склади від постачальників (консигнантів) товари їхнім покупцям і переводять виручені кошти консигнантам; дистриб”ютори – збутові посередники, які займаються перепродажем товарів від свого імені та за свій рахунок. Самі несуть всі ризики; дилери – особи або фірми, які займаються перепродажем товарів від свого імені.

2).Торгові посередники за їх  місцем на ринку: прості агенти; монопольні агенти; агенти з правом  “першої руки”.

 

 

 

 

Експерти і посередники  можуть передбачати в угодах наступні права:

1. Невиключне право продажу не обмежує продавця самому або через інших посередників збувати на обумовленій території товари, аналогічні вхідним до угод, посередником, якому надано виключного права продажу. При цьому простий агент не має права на одержання винагороди за товари, продані без його участі. Не створює упевненності агента в стабільності його одержання на ринку, що стримує його від вкладення капіталів в розвиток збутової мережі, рекламу, технічне обслуговувапння і т.п.

2. Виключне (монопольне) право продажу товарів позбавляє експортерів права самостійно або через інших посередників збувати на обумовленій території товари, аналогічні тим, які увійшли до угоди з монопольним посередником. Угода з монопольними поередниками передбачає винятки, коли продавець сам зможе збувати аналогічну продукцію на ринку. Невиконання посередником зобов”язань з продажу дає продавцю право переглянути угоду або відмовитися від неї до закінчення терміну її дії.

3. Майнове право продажу. Таків угоди зобов”язують продавця в першу чергу запропонувати товар постачальнику правом “першої руки” і тільки після його відмови продавець може збувати цей товар на тій же території самостійно або через інших посередників. Угода в переважному праві продажу звичайно не дозволяє продавцю продавати товар самостійно або через інших посередників на умовах кращих, ніж вони були запропоновані посереднику з правом “першої руки”. Порушення цього – виплата посереднику винагороди, штрафних санкцій і навіть збитків.

 

Міжнародні  товарні біржі – особливий вид постійно діючих ринків, на яких при певних умовах здійснюються угоди купівлі –продажу на масові сировини та продовольчі товари, які мають родові ознаки, якісно однорідними і взаємнозамінними.

Міжнародні біржі:

• обслуговують конкретні світові торгові ринки;
• в біржових операціях беруть участь представники ділових кіл різних країн;
• забеспечують вільне переведення прибутку, одержаного по біржових операціях;
• на них проводяться так називані арбітражні операції (спекулятивні угоди з метою одержання прибутку на різниці котирувальних цін на біржах різних країн);
• міжнародний характер бірж забеспечується відповідним торговим режимом країн, де вони розташовані.

Головна задача біржі не забеспечення економіки сировиною, капіталом або валютою, а організація ринків сировини, капіталу, валюти.

Функції біржи:

1. Забеспечує попит на сировину, яка прямо не пов”язана з  її використанням.

2. Вироблення товарних стандартів.

3. Біржовий попит та пропозицію  здійснюють діячі біржі – біржові  спекулянти, які вирівнюють попит  та пропозицію- джобери.

4. Купівля-продаж реального товару.

5. Страхування – хеджирування.

6. Розробка типового контракту.

7. Фінансування торгових звичаїв.

8. Займається інформаційною діяльністю.

9. Надає різні типові  послуги клієнтам.

10. Веде арбітражний  розгляд спорів.

Біржі – ринковий механізм, який стабілізує економіку.

Міжнародні  товарні аукціони – спеціально організовані, періодично діючі в певних місцях ринки, на яких шляхом публічних торгів у заздалегідь обумовленний час і в спеціально призначеному місці здійснюється продаж попередньо оглянутих покупцем товарів, які переходять у власність покупця, котрий запропонував найвищу ціну.

 

Форми міжнародної  аукціонної торгівлі:

- Спеціалізовані  фірми – Організація аукціонів і продаж товарів як за свій рахунок, так і на комісійних началах, готують і проводять аукціони. Іноді надають позику продавцям.

- Брокерсько-комісійні – Організують аукціони та продають на них на комісійних началах товари за дорученням своїх клієнтів. Можуть виступати одночасно представником продавця та покупця, одержують винагороду і з продавця і з покупця.

- Аукціонні  фірми, які належать кооперативам  або союзам – Кожна фірма займає монопольне положення в країні. Поширені в скандинавських країнах.

Міжнародні  торги – спосіб закупки товарів, розміщення замовлень, видачі підрядів, які пропонують залучення до певного строку пропозицій від декількох постачальників або підрядчиків різних країн і укладення контрактів з ними. Контракт підписується з тими з них, чиї пропозиції є найбільш вигідними організаторам торгів.

Торги бувають відкриті і закриті.

Відкриті беруть участь всі бажаючі фірми. Звичайно на відносно нескладне устаткування, послуги. Умови торгів не накладають зобов”язань ні на продавця, ні на улаштовувача торгів.

Закриті найвідоміші постачальники та підрядчики, які мають високий авторитет на світовому ринку. Звичайно на дорогому устаткуванні.

Торги = Підготовка торгів – Надання пропозицій – Вибір  постачальника – Підписання контрактів.

 

Тендери:

- Повідомлення про  майбутні торги, запрошення ряду  відомих фірм, технічної та фінансової бази для участі в торгах, спеціальні запрошення фірм для участі в закритих торгах;

- Комплект тендерної документації, яка вдображає вимоги тендерного  законодавства країни-імпортера”

- Проформа пропозиції, складеної  організатором торгів, яка входить до складу тендерної документації;

- Пропозиція (оферта) фірми  або організації (оферента), які  бажають прийняти участь в  торгах;

- Закрита процедура  (без запрошення учасників торгів), в результаті якої визначається  контрагент, за допомогою якого укладається контракт.

 

Відносини організацій, які самостійно здійснюють експортно-імпортні операції на зовнішньому ринку з  іноземнми посередниками, можуть грунтуватися на підставі наступних видів договорів:

• Договори з простими посередниками
• Договори доручення
• Договори комісії
• Договори консигнації
• Договори зі збутовими посередниками
• Агентськи угоди
• Брокерськи операції.

 

Угоди з посередниками завжди містять  номенклатуру товарів, у збуті чи придбанні яких вони впливають, обмовляють територію, яка обмежує їхню діяльність, установлюють термін угоди і визначають позицію посередників на цій території (ринку) з погляду сполучення прав між ними і їх партнерами – продавцями і покупцями.

Міжнародна біржова  торгівля сконцентрована в трьох  найбільших біржових центрах: США, Англії і Японії.

Однією з найбільш складних проблем при участі в  торгах є визначення оптимального рівня  ціни пропозиції, яка для одержання  замовлення повинна бути відносно нижчою за ціну конкурентів, але в інтересахпідвищення ефективності експортера цей розрив повинен бути мінімально припустимим. При цьому завжди треба брати до уваги правові норми, що регулюють проведення торгів у кожній країні, тому що вони в більшості випадків передбачають пріоритет одержання замовлень місцевими національними фірмами при незначній ризниці з цінами іноземних учасників торгів.

У даний час відбувається перетворення найбільших різних фірм у міжнародні по сфері діяльності монополії, які грають істотну роль у міжнародному товарообігу окремих  країн. Через них реалізується на внутрішньому ринку у величезних масштабах знеособлена продукція іноземних постачальників (або вона продається у фірмових магазинах найбільших монополій під маркою останніх).

Укладаючи контракт, далеко не завжди можна бути упевненим, що обидві сторони однаково сумлінно поставляться до виконання зобов”язань, зафіксованих у договорі. Щоб уникнути можливих збитків бажано захистити свої інтереси, передбачавши в договорі способи забеспечення зобов”язань. Ними можуть бути неустойка, застава, поручительство (гарантія), задаток; регламентовані вони законодавством, але для їхнього використання необхідні спеціальні обмовки в контракті.

Уряд багатьох країн, які розвиваються, у зв”язку з  пануванням ТНК на ринках основної експортної продукції змушені співробітничати з ними. Державні системи торгівлі біржовими товарами в розвинених країнах поширені в меншому ступені, чим у країнах, які розвиваються, і переважно на ринках сільгосптоварів. Вони майже не мають замкнутих мереж збуту чи закупівлі й обмежуються безпосередньо купівлею-продажем на світовому ринку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тест.

 

1. Функції біржі – це:

а). купівля-продаж реального  товару;

б).

в).

 

2. Договір, заяким зовнішньоторговельні  організації укладають контракти  від свого імені, але за рахунок постачальників – це:

а). договір постачальника;

б). договір комісії;

в). агентська угода;

 

3. Які характеристики  пасують торгово-посередницьким  фірмам?

а). це фірми в юридичному і господарському відношенні незалежні  від виробника і споживача  товарів;

б). фірми, що займаються вивозом товарів, капіталів і послуг за кордон;

в). оформляють контракт на перевезення  і здійснюють це перевезення;

 

4. Якого посередника  характеризує дане визначення: посередник, який збуває поставлені на  його склад товари від постачальника його покупцям і переводить отримані кошти постачальнику?

а). комісіонер;

б). дилер;

в). консигнатор;

 

5. Міжнародні товарні  біржі – це:

а). Вид ринків, на яких відбуваються угоди купівлі-продажу  товарівбез попереднього огляду останніх;

б). фірми, які пов”язують сторони, що бажають укласти угоду;

в). Ринки, на яких проводиться продаж товарів, попередньо оглянутих покупцем.

 

 

 

6. Які країни є головними  центрами біржової торгівлі?

а). Норвегія

б). Японія;

в). Австралія.

 

 

7. Чи згодні ви, що  тендер – це закрита процедура (без запрошення учасників торгів), у результаті якої визначається контрагент, за допомогою якої укладається контракт? 

а). так;

б). ні.

 

8. Попередній огляд  товарів передбачається при: 

а). біржовій торгівлі;

б). аукціонній оргівлі;

в). в обох випадках;

г). ніде.

 

9. Торги бувають: 

а). первичні;

б). закриті;

в). неофіційні.

 

10. Особа, в юридичному  і господарському відношенні, незележне  від виробника і споживача  товарів: 

а). посередник;

б). дилер; 

в). агент.

 

11. Спеціально організовані, періодично діючі в певних місцях ринки, на яких шляхом публічних торгів у заздалегідь обумовленний час і в спеціально призначеному місці здійснюється продаж попередньо оглянутих покупцем товарів:

а). Державні товарні ринки;

б). Закриті ринки; 

в). Міжнародні товарні аукціони.

 

12. Члени біржі право здійснювати біржові операції:

а). Мають;

б). Не мають; 

в). Мають з дозволу президії біржі;

г). Мають з дозволу загальних  зборів членів біржі.

 

13. У країнах з ринковою економікою винагорода брокера складає від валового доходу за угодою :

а). 8 – 10%;

б). 14 – 15%; 

в). 24 – 25%;

г). 28 – 30%.

 

14. Орган, який займається ціноутворенням та розповсюдженням інформації про ціни - це :

а). Відділ біржової інформації;

б). Котирувальна комісія; 

в). Арбітражна комісія;

г). Клірингова установа.

 

15. В Україні для заснування дилерської фірми на фондовому ринку необхідно сплатити неоподатковуваних мінімумів доходів громадян не менше :

а). 500;

б). 700; 

в). 1000;

г). 1200.

 

16. Не є назвою торговельного місця у торговельній секції операційної зали біржі :

а). “Яма”;

б). Піт; 

в). Тік;

г). Є назвами всі зазначені.

17. Не є методом ведення біржових торгів :

а). Простий аукціон  з допомогою жестів;

б). Публічний подвійний аукціон  з допомогою жестів і голосу;

в). Торгівля пошепки;

г). Електронна торгівля.

 

 

18. Суперечки між брокерами, продавцями та покупцями вирішує:

а). Біржовий комітет;

б). Правління біржі; 

в). Біржовий арбітраж;

г). Загальні збори членів біржі.

 

19. Засновники біржі укладають між собою:

а). Угоду про співробітництво;

б). Контракт; 

в). Угоду про наміри;

г). Засновницьку угоду.

 

20. Брокерські контори (фірми) здійснюють:

а). Біржові угоди з  купівлі - продажу;

б). Встановлення цін і розповсюдження біржової інформації; 

в). Розробку зразків біржових угод;

г). Дослідження кон”юнктури валютного  ринку.

 

 

 

Задача 1

Комерційний банк веде аналіз котировок акцій на фондовій біржі  з визначенням власного біржового  індексу, що розраховується як середнє  арефметичне зважене курсів акцій  п”яти найбільших емітентів, помножене на 10. В якості ваги беруть обсяг угод за акціми кожного емітента (кількість проданих акцій). У таблиці 1 наведені підсумки торгів на біржі на початок і кінець тижня.

 

Таблиця 1 – Вихідні  данні

Емітент	Початок тижня		Кінець тижня
	Курс акцій, тис.грн.	Об”єм угод, тис.шт.	Курс акцій, тис.грн.	Об”єм угод, тис.шт.
А	2	4	2,5	4
Б	5	2	5	5
В	3	3	2	3,5

Визначити: біржові індекси  на початок і кінець тижня, теми зростання  біржового індексу, темпи зростання  курсів акцій кожного емітента.

 

 

Задача 2

Курс акцій компанії складає 4000 грн. Гравець, що розраховує на пониження ціни, купує опціон на їхній продаж за ціною 3700 грн., сплативши при цьому премію 500 грн. за акцію. Визначити результати угоди, якщо курс акцій після закінчення терміну опціону становитиме:

1). 3000 грн.; 2) 3800 грн.; 3) 3500 грн.

 

 

 

Відповіді на тест:

(примірник: Біржова діяльність - А.І. Акмаєв, В.Т. Білецький)

1 – а (ст.203)

2 – б (ст.201)

3 – а (ст.115)

4 – в (ст.201)

5 – в (ст.202)

6 – б (ст.114)

7 – а (ст.221)

8 – в (ст.112)

9 – б (ст.202)

10 – а (ст.214)

11 – в (ст.209)

12 – а (ст.123)

13 – в (ст.201)

14 – б (ст.108)

15 – в (ст.214)

16 – в (ст.115)

17 – а (ст.202)

18 – в (ст.204)

19 – г (ст.211)

20 – а (ст.202)

 

 

 

 

 

 

 

Рішення задач:

Задача 1

Розв”язання:

 

1. Біржовий індекс на початок тижня дорівнював:

 

Іn = (2000 * 4 + 5000 * 2 + 3000 * 3) * 10      _{= 30 000}

4 + 2 + 3

 

2. Біржовий індекс  на кінець тижня:

 

Ік = (2500 * 4 + 5000 * 5 + 2000 * 3,5) * 10      _{= 33 600}

4 + 2 + 3,5

 

 

3. Темп зростання біржового  індексу за тиждень дорівнює:

 

Т – Ік : Іn = 33 600 : 30 000 = 1,12

 

4. Темпи зростання  курсів акцій становлять:

 

Т_А = 2,5 : 2 = 1,25; Т_Б = 5 : 5 = 1;

 

Тв = 2 : 3 = 0,66;

 

 

Задача 2

Розв”язання:

 

1. Якщо курс акцій складе 3000 грн., держатель опціону реалізує своє право на їхній продаж особі, яка виписала опціон. При цьому його прибуток складатиме:

3700 – 3000 – 500 = 200 грн.

 

Продавець опціону буде змушений у  цьому випадку купити акції за ціною, вище ринкової.

 

2. Якщо курс акцій буде рівний 3800 грн., держателю опціону буде невигідно його реалізувати, і він відмовиться від свого права, понесе при цьому збитки в розмірі сплаченої премії – 500 грн. за акцію. Прибуток продавця в цьому випадку буде дорівнювати отриманій премії.

 

3. Якщо курс акцій  складе 3500 грн., збитки держателя  опціону при його реалізації будуть рівні:

 

3500 + 500 – 3700 = 300 грн.,

тобто менше сплаченої  премії.

 

Теоретично можливий прибуток на акцію  держателя опціону на продаж і, відповідно, теоретично можливий ризикпродавця  такого опціону (при падінні курсу  акцій до нуля) будуть рівні різниці між фіксованою в опціоні ціною і премією (в розглянутому прикладі – 3200 грн. на акцію).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

 

 

1. Біржова діяльність - А.І. Акмаєв, В.Т. Білецький

 

2. Владимирова Л.П. «Сутність біржової діяльності». Підручник.   «Дашков и К» 2000 г. 308 стр.

 

3. Кравченко В.І. Фінанси України: Навч.посіб. – К.: Т-во “Знання”, КОО, 2002 – 487 с.