Анализ банковской деятельности

ВСТУП

Перехід до ринкової економіки  потребує від українських комерційних  банків підвищення ефективності керування  банківською діяльністю. Важлива  роль у реалізації цієї задачі приділяється економічному аналізу. У той же час, успішний розвиток і надійність банківської системи України в сформованих економічних умовах також багато в чому залежить від постановки в комерційних банках аналітичної роботи, що дозволяє давати реальну і всебічну оцінку досягнутим результатам діяльності банків, виявляти їх сильні і слабкі сторони, визначати конкретні шляхи рішення виникаючих проблем.

Сьогодні одним із найбільш динамічних секторів української  економіки є банківський, що показує  високі кількісні темпи росту і придбає якісні характеристики, властиві, агентам ринкової економічної системи відношень. Його розвиток обумовлює необхідність удосконалювання методів економічного аналізу, бухгалтерського обліку, планування і контролю діяльності.

Діяльність комерційних  банків піддається аналізу з боку Центрального банку, податкових органів і органів статистики, аудиторських фірм, партнерів і контрагентів. Розроблені державними регулюючими органами аналітичні показники і форми звітності, що включають бухгалтерський баланс, звіт про фінансові результати, розрахунок економічних нормативів максимального ризику на одного позичальника та інші показники, є основою для проведення зовнішнього аналізу діяльності банку і дозволяють одержати уявлення про його фінансове становище. Однак такий аналіз охоплює лише найбільш загальні сторони діяльності банку, оскільки доступні тільки зведені звітні дані.

Для ефективного вирішення  безпосередньо управлінських задач, досягнення стійкого і прибуткового функціонування банку необхідно  проведення глибокого аналізу всіх сторін його діяльності на основі внутрішній інформації: рентабельності комплексу послуг що надаються і операцій, окупності виробничих витрат, прибутковості функціонування окремих підрозділів і ін. Особливу важливість подібний аналіз придбає в умовах конкуренції, що загострилася, на банківських ринках, посилення регулюючих обмежень із боку державних органів, банкрутств, що почастішали, і відкликань ліцензій комерційних банків.

Банки як комерційні підприємства, працюють заради одержання прибутку. Аналіз дохідності та прибутковості (як складова частина економічного аналізу банківської діяльності) дозволяє судити як про стан самих банків, так і про загальну економічну ситуацію в країні. Прибутковість банків має значення не тільки для самих банків, але і для всієї країни в цілому, і банкрутство банків тягне за собою збитки його клієнтів (депонентів): підприємств і населення. Відомо, що, якщо у банка будуть “здорові” клієнти, тоді і сам банк у такому випадку буде процвітати, і навпаки. Але в той же час, якщо банк виявиться у важкому фінансовому становищі і не зможе вчасно і цілком виконувати свої зобов^’язання, то клієнти такого банку теж можуть істотно постраждати, тому що вони бережуть свої кошти на різних банківських рахунках. Стабільність економіки країни також багато в чому залежить від стабільності банківських установ, що у свою чергу досягається за допомогою проведення комплексного і всебічного економічного аналізу банківської діяльності.

Проведення аналізу  діяльності комерційних банків вимагає  обліку специфічних умов, зв^’язаних із місцем, що займається ними в ринковій системі відношень.

По-перше, у процесі надання банківських  послуг і одержання прибутку домінує  рух фінансового капіталу, здебільшого  у формі притягнутих клієнтських  коштів. Власне, особлива увага приділяється аналізу фінансових показників і характеристикам руху коштів: рівню ліквідності і ризиків вкладень, оборотності використованих ресурсів і ін. Аналіз основних фондів, собівартості, використання трудових ресурсів має порівняно менше значення.

По-друге, банк є розрахунковим  центром, оператором і посередником у фінансових операціях інших економічних агентів. Це приводить до високого ступеня втягнення й активної участі банку в роботі безлічі інших підприємств різних галузей і форм власності. Таким чином залежність банку від клієнтської бази є дуже високою, і важливе значення набуває аналіз діяльності контрагентів і клієнтів банку в частині, що має до банку безпосереднє відношення, – видача кредитів, залучення коштів і т.д.

По-третє, особливу важливість набувають методи ранньої діагностики несприятливих змін, тому що банк працює з притягнутими коштами і має можливість відстрочити кризу ліквідності і платоспроможності за своїми обов^’язками за рахунок збільшення обсягів додаткового залучення, що утрудняє виявлення негативних тенденцій.

З обліком цих факторів задачі економічного аналізу діяльності банків можуть бути сформульовані в такий спосіб:

1. Планування діяльності і установлення випадкових показників і нормативів на основі планового розвитку клієнтської бази.
2. Контроль виконання планів і дотримання нормативів по показниках пов^’язаним із наданням послуг клієнтам банку, залученням коштів, операційним прибуткам і господарським витратам.
3. Розрахунок ефективності й оцінки ризиків різних варіантів вкладень ресурсів – власних і притягнутих фінансових коштів, що володіють великою кількістю альтернативних можливостей для використання: вкладення в цінні папери, кредитування, розвиток тієї або іншої послуги і т.д.
4. Пошук внутрішніх резервів як фінансової (зменшення нерентабельних обсягів і рівня ризиків розташованих засобів), так і в  “виробничої” сфері (оптимізація використання трудових ресурсів, рухи основних фондів і матеріальних засобів).
5. Аналіз і обґрунтування оптимальних рішень, пов^’язаних із управлінням найважливішими показниками і сторонами діяльності.

В міру розвитку банківської системи  і зміни характеру її функціонування, пов^’язаної з укрупненням і розвитком філіальної мережі більшості банків, деякою мірою змінюється також характер економічного аналізу. З розвитком філіальної мережі і ростом пов^’язаних із цим витрат, підвищилося значення “виробничого” аналізу діяльності і його показників: терміна окупності основних засобів, ефективності використання трудових і матеріальних ресурсів і т.д.

У ході проведення внутрішнього, управлінського аналізу можуть бути використані різні методи загальної теорії економічного аналізу, фінансового менеджменту: угрупування, порівняння, індексний, балансовий, економічне моделювання, портфельний метод, факторний аналіз і т.д. Задача забезпечення і добору доцільних при вирішенні тих або інших задач вихідних даних вирішується за допомогою створення інформаційної бази й інструментів її первинного аналізу.

Мета цієї роботи –  вивчити методи при аналізуванні банківської діяльності, що може бути корисним для визначення фінансового стану досліджуваного банку і напрямки покращання його функціонування.

Задачами цієї роботи є:

• ознайомитися з основними методами та прийомами, що використовуються в аналітичній роботі банку;
• розглянути основи аналізу доходів, витрат і прибутковості комерційного банку;
• навчитися основним засадам побудови рейтингової системи оцінювання діяльності комерційних банків.

При розробці теоретичних  питань були використані методичні, нормативні матеріали Національного  банку України (НБУ), роботи закордонних та українських економістів.

РОЗДІЛ 1.  МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ Економічний аналіз діяльності комерційного банку складається з трьох основних частин:

• аналізу балансового звіту;
• аналізу фінансової форми звітності;
• порівняльного аналізу.

Основними завданнями загального аналізу діяльності комерційного банку  є:

• визначення джерел, якості і стабільності банківських прибутків;
• виконання усіх вимог, що стосуються ліквідності;
• підтримання стану адекватності й достатності капіталу.

Аналіз прибутковості, ліквідності й достатності капіталу банку дає можливість оцінити ефективність управління і таким чином визначити здатність банку до конкуренції на ринку банківських послуг, а також оцінити вплив макрофінансової політики на діяльність банківської системи.

Аналіз фінансової форми  звітності – це процес, метою  якого є оцінка поточного і  минулого фінансового стану банку  та основних результатів його діяльності. При цьому першочерговими є загальна оцінка та прогноз майбутніх результатів  діяльності банку[7].

Під час аналізу використовуються квартальні або річні данні прибутків  і видатків, підраховуються середні  показники ключових категорій балансової звітності за певний період і визначаються:

• стан надходжень – через прибуток на середні активи і на капітал;
• коефіцієнт приросту ключових показників (кредитів, депозитів і капіталу) персоналу;
• середні процентні ставки, отримані і виплачені;
• вартість посередництва.

Економічний аналіз –  один із найважливіших елементів  усієї системи управління банківською  діяльністю. Щоб зрозуміти й оцінити роль аналізу, розглянемо систему управління комерційним банком з погляду процесного підходу й визначимо в ній його місце[30].

Процес управління складається  з чотирьох взаємопов’язаних функцій, у кожній із яких аналіз відіграє певну роль.

Планування – функція передбачення майбутніх тенденцій, встановлення цілей і визначення стратегії та політики досягнення їх. За своєю суттю планування дає відповідь на такі запитання:

1. Яка загальна політика банку, тобто визначаються цілі, пріоритети і методи роботи банку, оцінюються його сильні і слабкі сторони з метою визначення реальних можливостей банку. Складові частини банківської політики - кредитна, депозитна, інвестиційна, процентна політика.
2. Який фактичний стан досліджуваного явища (проведення аналізу стану банківської діяльності) – збір і узагальнення необхідної інформації; перетворення первинної інформації у вторинну, тобто проводиться аналітична робота – детальне вивчення зібраної інформації, розрахунок показників, що характеризують той чи інший процес, те чи інше явище, і підведення підсумків зробленого аналізу.
3. Як досягти поставленої мети. За результатами проведеного аналізу виявляються приховані можливості, визначаються і вимірюються ступені впливу різноманітних факторів, причин та умов, обґрунтовуються управлінські рішення, формуються найраціональніші шляхи досягнення поставленої мети. Управлінські рішення повинні ґрунтуватися на точному розрахунку і всебічному аналізі. Жоден захід не слід здійснювати доти, доки не доведена його економічна обґрунтованість та ефективність. Аналіз є основою прогнозування і планування, тому що складання планів-прогнозів роботи банку, по суті являє собою також прийняття рішень, що забезпечують розвиток банківської діяльності в майбутньому. Аналіз дає змогу підвищити рівень планування, зробити його науково обґрунтованим.

Організація – функція створення певної структури з багатьох елементів для виконання планів і, отже, досягнення поставленої мети (постановка і виконання конкретних завдань).

Мотивація – функція, що полягає в тому, аби члени організації виконували роботу відповідно до делегованих їм зобов’язань і зважаючи на план.

Контроль – це функція забезпечення того, що організація дійсно досягає своїх цілей. Досягнення поставленої мети забезпечується шляхом:

1. Встановлення стандартів для всіх структурних одиниць на всіх етапах, тобто точного визначення цілей, які повинні бути досягнуті у відповідний відрізок часу, а також доведення до підрозділів директив і рекомендацій, якими їм необхідно керуватися в роботі. Встановлення стандартів ґрунтується на планах, розроблених у процесі планування.
2. Систематичного контролю за дотриманням планів-прогнозів, вимірювання та оцінки того, що досягнуто в дійсності, і порівняння його з очікуваним результатом. Після цього керівництво одержує відомості не тільки про наявність досягнень і недоліків у роботі, але й про їхні причини.
3. Коригування плану і виправлення відхилень. Одна з можливих дій – перегляд цілей, для того щоб вони стали більш реалістичними і відповідали ситуації.

Таким чином, аналіз діяльності банку – це система спеціальних  знань, пов’язана з комплексним  дослідженням банківської діяльності і тенденцій її розвитку; із визначенням  ступеня впливу різноманітних факторів, причин та умов; із науковим обґрунтуванням планово-прогнозних завдань та управлінських рішень, що забезпечують досягнення поставленої мети, і систематичним контролем за їхнім виконанням; із вимірюванням та оцінкою результатів виконаної роботи і пошуком резервів подальшого підвищення її ефективності.

Аналіз банківської  діяльності є одним з найважливіших  напрямків економічної роботи ( і  чим більший банк, тим більше значення має правильна організація його роботи в цілому та на кожній ділянці) і повинен вирішувати такі завдання:

1. Дати точну оцінку стану об’єкта дослідження і показати, наскільки він відрізняється від належного.
2. Розкрити можливості і шляхи зміни стану об’єкта з фактичного на належний.
3. Підготувати матеріали до вибору оптимального управлінського рішення і сприяти його виконанню.

Предметом аналізу банківської діяльності є фінансово-господарська діяльність банків на макро- та мікрорівні, яка досліджується з метою пізнання механізму дії економічних законів і важелів на розвиток цієї діяльності та використання їх для вдосконалення управління і підвищення ефективності банківської роботи.

Об’єктами аналізу є  окремі явища і процеси, що складають  разом комерційну діяльність кожного  окремого банку та їхніх груп (за територіальною, функціональною чи будь-якою іншою ознакою). Всі об’єкти аналізу  відображаються у показниках.

Основним напрямком  аналізу для банку, його учасників  та клієнтів є аналіз його фінансово-господарської діяльності, а саме: аналіз банківських операцій – активних, пасивних, комісійно-посередницьких і власних.

Дослідження слід почати з пасивних операцій, що характеризують джерела коштів і природу фінансових зв^’язків банку, оскільки саме пасиви великою мірою визначають умови, форми і напрямки використання банківських ресурсів, тобто склад і структуру активів[24].

Не менш важливим є  й аналіз напрямків використання ресурсів банку: на які цілі, у якому обсязі і кому вони надаються.

Аналіз фінансових результатів містить у собі аналіз банківських доходів і їхніх складових, видатків і складових елементів прибутку.

Аналіз фінансової стійкості – одна з вирішальних умов його існування й активної кредитно-розрахункової діяльності. Тому при аналізі фінансового стану банку необхідно:

• охарактеризувати стан коштів банку;
• проаналізувати фінансовий стан із погляду короткострокової перспективи (ліквідність банку);
• дати оцінку міцності і платоспроможності банку;
• вивчити ступінь ризику активів банку.

Аналіз даних  синтетичного обліку містить в собі аналіз:

• банківського балансу і позабалансових статей;
• оборотно-сальдової відомості;
• звітів про фінансові результати;
• касових, бухгалтерських і операційних журналів та інших реєстрів синтетичного обліку;
• інших відомостей та зведених форм звітності.

Аналіз даних  аналітичного обліку містить в собі аналіз усіх первинних документів банку. Основними реєстрами аналітичного обліку є:

• особові рахунки;
• картки;
• примірники документів.

Аналіз дотримання нормативно-правової бази являє собою централізоване управління і регулювання діяльності комерційного банку з боку центрального банку і фінансових органів (органів податкової інспекції). При цьому можуть використовуватися як прямі (організаційні), так і непрямі (економічні) методи впливу.

Організаційні – прямі обмеження, ліміти або заборони центрального банку щодо кількісних і якісних параметрів діяльності комерційного банку.

Економічні – методи, використання яких справляє непрямий вплив на діяльність комерційних банків (стимулювання й обмеження).

Існує три основних групи  економічних методів:

• податкові;
• нормативні – нормативи, відрахування та коефіцієнти;
• коригувальні – можливість центрального банку шляхом своїх операцій справляти стимулюючий або обмежувальний вплив на комерційні банки, залежно від ситуації.

 Основні методи й прийоми,  що використовуються в аналітичній  роботі  банку

Метод банківського аналізу – це спосіб системного комплексного вивчення, вимірювання та узагальнення діяльності банку, здійснюваний шляхом її опрацювання спеціальними прийомами. Його характерними рисами є:

1. Всі явища і процеси слід вивчати в неперервному русі, змінах та розвитку (в динаміці). Звідси випливає необхідність постійних порівнянь. Цим забезпечується якісна оцінка діяльності банку.
2. Будь-який процес або явище слід розглядати як єдність і боротьбу протилежностей, що зумовлюють перехід діяльності банку з одного стану в інший.
3. Вивчення банківської діяльності має проводиться з урахуванням усіх зв^,язків і залежностей, оскільки жодне явище не може бути до кінця зрозумілим, якщо його взяти ізольовано. Чим детальніше досліджуються взаємозв^,язки, тим точніші результати аналізу. Причому особливу вагу мають причинні зв^’язки, тобто наявність одних явищ, які неминуче породжують інші явища.
4. Важлива методологічна особливість банківського аналізу – не тільки встановлення причинних зв^’язків і залежностей, але й вимірювання ступеня їхнього впливу, що робить аналіз точним, а його висновки – обґрунтованими [35].

РОЗДІЛ 2.  АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ 

2.1. Аналіз пасивів  АКБ «Мрія» 

Основою для аналізу  діяльності банку є балансовий звіт.

Форма балансу допомагає  зосереджувати увагу на типах  активів і пасивів.

Основними видами аналізу  балансу банку є аналіз структури, який дає можливість оцінити зміни  структури активів і пасивів  протягом певного часу, і коефіцієнтний  аналіз, який оцінює якісні характеристики активів і пасивів і проводиться  з використанням таких коефіцієнтів:

Коефіцієнт  ліквідних активів. Це коефіцієнт визначення ліквідності, який обчислюється шляхом додавання міжбанківських активів до готівкових і прирівняних до них коштів мінус міжбанківські пасиви і кредити від центрального банку. Цей коефіцієнт може також розраховуватися як відсоток від загальних (або робочих) активів.

Коефіцієнт  співвідношення кредитів і депозитів. Цей коефіцієнт визначається як відношення суми всіх активів із нормальним ризиком (дисконти, кредити й авізо) до основних депозитів (включаючи депозити до запитання, строкові й ощадні депозити, за винятком короткострокових і довгострокових позик грошового ринку). Це співвідношення характеризує здатність банку  залучати депозити для підтримання своїх кредитних операцій і його можливості надавати в кредит ці депозити. Високе значення цього коефіцієнта традиційно асоціюється з підвищеним ризиком, оскільки свідчить про слабшу ліквідність (і зазнавання впливу з боку дій кредиторів), негативні економічні умови або наслідки відпливу депозитів.

Значення цього коефіцієнта  багато в чому залежить від ступеня  розвитку країни, але 70-80% залежить від  співвідношення між ліквідністю  і дохідністю. Якщо у всій банківській  фінансовій системі цей показник перевищує 100%, тоді в будь-якій галузі можуть виникати структурні проблеми, наприклад, при рефінансуванні центральним банком торговельних операцій або стабілізаційному кредитуванні.

При цьому забезпеченні кредити повинні бути покриті  за рахунок відповідних резервів, які, у свою чергу, повинні мати форму забезпечення під збитки по кредитах. Таким чином, обсяг кредитів, які беруться для розрахунку цього коефіцієнта, зменшуються на суму сформованого резерву під збитки по кредитах.

Коефіцієнт  достатності капіталу. Цей коефіцієнт відображає відношення капіталу до загальних активів. І капітал, і активи мають бути повністю очищені від відповідних резервів під збитки по кредитах і нематеріальних активів. Цей коефіцієнт показує межу захисту кредиторів і вкладників банку від непередбачених збитків, які можуть спіткати банк у процесі його діяльності. Отже, цей коефіцієнт показує, наскільки банк протистоїть економічним труднощам. Цей коефіцієнт має розглядатися органами нагляду й аналітиками як один із ключових показників економічного стану банку.

Коефіцієнт співвідношення дохідних активів до загальних активів. Дохідні активи складаються з підпроцентних депозитів, розміщених цінних паперів, кредитів, авізо та ін. Цей коефіцієнт відображає, наскільки продуктивно банк використовує свої активи. Проте деяке “непродуктивне” використання активів є цілком нормальним, бо в той час як приміщення й обладнання не можуть прямо давати прибуток, активи необхідні для підтримання операційної діяльності банку. Крім того, вимоги, які стосуються резервування,  можуть призвести до того, що банк не матиме можливості використати деякі види активів. Слід зазначити, що цей коефіцієнт не визначає ефективності використання активів.

Співвідношення  резервів під збитки по позиках / кредитах і загальних позик. Цей коефіцієнт характеризує якість банківського портфеля позик і покриття безнадійних боргів.

Загалом коефіцієнти  для аналізу балансу комерційного банку наведені нижче в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Коефіцієнти для  аналізу балансу комерційного банку

2.2. Аналіз активів  АКБ «Мрія»

Схема звіту про доходи і видатки виглядає так (див. Табл. 2.2).

Статті в звіті розміщуються за ступенем важливості. Основними  засобами оцінки доходів і видатків комерційного банку є структурний аналіз, аналіз динаміки доходів і видатків, враховуючи окремі їхні види, розрахунок фінансових коефіцієнтів, які характеризують відносний рівень доходів і видатків. Сукупність прийомів дозволяє дати кількісну і якісну оцінку доходів і видатків банку.

Метою структурного аналізу  доходів банку є виявлення  основних їхніх видів для оцінки стабільності джерел доходу і збереження їх у майбутньому. Аналіз провадиться  на підставі фактичних даних за попередні  роки. У зарубіжній практиці розглядається період тривалістю мінімум три роки.

Аналіз структури ґрунтується  на процентних значеннях кожного  ряду таблиці. Зміни відносних показників окремих статей показують зміни  питомої ваги доходів чи видатків від окремих операцій банку. Наприклад, підвищена залежність доходу від комісії може свідчити  про проблеми банку, які стосуються основних надходжень від процентної різниці, і про те, що керівництво, можливо, намагається підвищити дохід від плати за послуги шляхом надання нетрадиційних послуг.

Таблиця 2.2.

Схема звіту  про доходи та видатки

Для оцінки стабільності доходи поділяються на дві групи. До першої групи належать операційні доходи – процентний дохід і безпроцентний дохід у вигляді комісій за банківські послуги, які за природою є стабільними. Доходи від операцій на ринку, тобто доходи спекулятивного характеру, а також доходи від переоцінки активів та неординарні, що мають разовий характер, є нестабільними, Небажано. Щоб ця друга група надходжень коштів визначала величину і темпи зростання загального доходу банку.

Продовження Табл. 2.2.