Аналіз асортименту та споживчих властивостей жіночого швейного одягу

Аналіз асортименту  та споживчих властивостей жіночого швейного одягу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

План.

Вступ

Розділ 1.

1.1 Стан і перспективи  розвитку виробництва жіночих  швейних виробів в Україні.

1.2 Чинники формування  якості жіночих швейних виробів.

1.3 Вимоги до якості  жіночих швейних виробів.

1.4 Характеристика нормативних  документів,що регламентують якість  жіночих швейних виробів.

1.5 Номенклатура показників  якості.

1.6 Класифікація і структура промислового асортименту жіночих швейних виробів.

Розділ 2.

2.1 Об’єкт дослідження.

2.2 Методи дослідження.

2.3 Оцінювання якості гігієнічних  показників.

2.4 Аналіз асортименту  на матеріалах магазину «Пані».

Висновки і пропозиції.

Список використаних джерел.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ.

 

Одяг є одним із найбільших необхідностей у житті людини і належить до особистих речей.

 Під поняттям одяг розуміємо виріб або сукупність виробів, що покривають тіло людини. Згідно з визначенням Державного стандарту України ДСТУ № 2027-92 «Вироби швейні та трикотажні. Терміни та визначення». Швейний виріб – це річ, виготовлена з різних матеріалів, яка має утилітарні та естетичні функції і призначена задовольняти потреби споживачів.

Слід зазначити, що основним завданням швейної промисловості України є збільшення випуску високоякісних швейних виробів,в тому числі і жіночих,які б могли конкурувати на ринках близького і далекого зарубіжжя .

Метою даної курсової роботи є вивчення асортименту та споживчих  властивостей жіночих швейних виробів.

Необхідне рішення наступних  завдань, а саме:

- Визначити промисловий асортимент жіночих швейних виробів та характеристику застосовуваних матеріалів;

- Визначити чинники формування якості жіночих швейних виробів;

- Дати характеристику нормативних документів;

- Охарактеризувати об’єкт дослідження,методи дослідження .

- Дати оцінку якості гігієнічних показників.

 

 

 

 

 

 

Розділ 1.

1.1 Стан і перспективи  розвитку виробництва жіночих  швейних виробів в Україні.

 

На даний момент перед  швейною промисловістю України  поставлено завдання формування і розміщення державних замовлень, координування  діяльності підприємств, пов'язаної з  виконанням цих завдань; завдання розробки програм перспективного розвитку нового виду сировини і сприяння збалансованому розвитку підгалузей.

  Швейна промисловість  розвинута в багатьох містах України. Найвідоміші фірми і виробничі об'єднання є у Києві, Львові, Харкові, Луцьку та інших містах.

   Основні проблеми  виробництва жіночих швейних виробів — відсталі технології виробництва і низька якість продукції. Вони можуть бути вирішені в результаті реконструкції і модернізації та створення спільних з іншими країнами підприємств.

Світова фінансова криза  на фоні загального сповільнення темпів виробництва промислової продукції  значно послабила позиції підприємств  з виробництва швейних виробів  та унеможливила в окремих випадках виживання вітчизняного виробника  у конкурентній боротьбі. Поряд зі скороченням загальної кількості  підприємств збільшується частка збиткових  підприємств. Незважаючи на позитивну  тенденцію 2007 р., криза 2008 р. призвела до збитковості майже половини підприємств  галузі (45,6%). На сьогоднішній день значна частка малих підприємств знаходиться  на межі банкрутства та потребує підтримки  з боку держави.

Повільні темпи розвитку виробництва швейних виробів  спричинені рядом факторів. Основні  проблеми щодо забезпечення можливостей  до прогресивного розвитку вітчизняних  виробників галузі залишаються незмінними: неможливість конкурувати із дешевими товарами Китаю та Туреччини (як правило, низької якості); значна частка на споживчому ринку одягу «секонд-хенд»; неефективність використання систем давальницької сировини; необхідність капітального оновлення виробництва та запровадження новітніх технологій тощо. Великі підприємства поряд з недостатньою завантаженістю потужностей характеризуються незначною гнучкістю, що вимагає перегляду підходів до управління на рівні з підтримкою з боку держави (в т. ч. держзамовлення).

Таким чином основні перспективні напрями розвитку швейних жіночих виробів в Україні полягають в інтенсифікації зусиль вітчизняних виробників щодо завоювання стійких конкурентних позицій на внутрішньому ринку шляхом поліпшення якості, підвищення наукоємності продукції, зниження її собівартості. Забезпечення більш гнучкого реагування підприємств на запити споживачів передбачає, в свою чергу, покращення інвестиційного клімату в Україні з метою залучення відповідних інвестицій, виходу на іноземні ринки, налагодження довгострокових партнерських відносин та відходу від неефективних схем давальницької сировини.

Найбільше проблем для  українських виробників швейних виробів створює недосконалість вітчизняного законодавства, насамперед у митній, податковій, інвестиційній сферах і сфері стандартизації та сертифікації продукції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 Чинники формування  якості жіночих швейних виробів.

Найбільше значення у формуванні якості одягу мають наступні чинники: якість вихідних матеріалів, процеси  виробництва виробів і технологічної  обробки.  У швацькому виробництві  як вихідні матеріали виступають основні (тканина, трикотажне полотно), підкладкові, прокладки (флізелін, прокламелін і ін.), обробні, утеплюючі (вата, ватин, синтепон, перо, шерсть і ін.) і клейові матеріали, а також фурнітура (нитки, гудзики, кнопки, блочки, хальнітени, гачки, тасьма-блискавка,еластична тасьма,стеклярус,бісер та ін.)

Від матеріалів залежить відповідність  одягу функціональному призначенню, подобі і віку споживачів, а також  напряму моди. Комплекс гігієнічних  властивостей матеріалів впливає на стан мікроклімату підодежного простору, що, як відомо, позначається на самопочутті і працездатності людини. Від пружноеластичних властивостей матеріалів, їх жорсткості, драпованості, формувальній здатності залежать можливість створення необхідної об'ємно-просторової форми одягу і її стійкість в експлуатації.

Процес виробництва швейних  жіночих виробів включає чотири етапи: моделювання - процес розробки нової  моделі або первинного зразка, по якому  виготовлятимуть вироби. При моделюванні  розробляють форму, силует і крій виробу; конструювання - процес розробки креслень деталей виробу за зразком  і виготовлення лекал (викрійок); розкрій  тканин і комплектування деталей  криючи; пошивочний - процес, що складається з підготовчих монтажних операцій, волого-теплової обробки і обробних операцій.  Моделювання швейних виробів включає декілька етапів: створеня ескізу, макетування, проектування і виготовлення Створення ескізу - втілення ідеї і задуму художника в ескізі, тобто площинному зображенні на папері, картоні. У ескізі відбиваються пластика форми, ліній, пропорцій, колірне вирішення моделі, намічається її конструкція. Створенню ескіза передують вивчення і аналіз існуючого асортименту виробів, вимоги до них, напрями моди.

Макетування - перевірка  задуму художника в об'ємній формі. Макетом є об'ємне зображення виробу, який дає уявлення про його форму, композицію і конструкцію. Макетування  здійснюється шляхом наколки паперу або спеціальної макетної тканини  на манекен або фігуру манекенника. При цьому опрацьовують об'ємну форму  виробу, знаходять оптимальне конструктивне  рішення, уточнюють композицію, обробку, місце її розташування у виробі і  так далі. Після такого відробітку ідеї художника будують креслення  конструкції виробу,виготовляють лекала.

Проектування включає  процеси моделювання і конструювання, якими займаються художники-модельєри  і конструктори будинків моделей  і інших проектних організацій. На другому етапі відбувається виготовлення одягу по первинному зразку. На цій  стадії формуються не лише художньо-естетичні  властивості одягу, але і забезпечуються такі важливі показники її якості, як економічність і технологічність. Останні, як відомо, обумовлюють економічну доцільність промислового виробництва одягу.

Моделювання - процес розробки виробів або первинного зразка одягу, по якому виготовляють вироби. Термін "модель" означає зразок одягу  конкретного вигляду, що має певну  форму, виконану з відповідного матеріалу  і обробок. 

Конструювання - процес розробки після моделювання, креслень деталей  виробу і виготовлення лекал (викрійок) за зразком моделі. Лекала - це шаблони  деталей одягу, по якому розкроюють матеріали в процесі виробництва. Конструювання є одним з найважливіших  етапів виробництва одягу, оскільки допущені помилки на даному етапі  можуть викликати зміну зовнішнього  вигляду, якості посадки вироби на фігурі, які практично неможливо усунути  для розміру.  При розробці конструкції  одягу як вихідна база використовують розмірні ознаки типових фігур, що приводяться в розмірно-ростовочних стандартах, і припуски.  Внутрішня форма одягу і її лінійні виміри визначаються формою і розмірами тіла людини.

Далі розробляються технічні описи, які включають наступні розділи: зарисовка і опис зовнішнього  вигляду виробу; розміри, що рекомендуються, і довжини; перелік матеріалів, що рекомендуються, і фурнітури; виміри готового виробу, в якій приведені  абсолютні величини по основних місцях вимірів готового виробу і відхилення, що допускаються, від них; технічні вимоги до якості виготовлення виробу; норма витрати матеріалів на виріб  середнього розміру і довжини; специфікація деталей і лекал; виміри лекал;площа  лекал виробу середнього розміру  і довжини.

Технічні описи разом  з комплектом лекал і зразком-еталоном виробу відправляють в технологічний  процес.  На етапі технологічного процесу виготовлення виробу формуються основні властивості вироби, які  визначають зовнішній вигляд, якість посадки на фігурі, необхідну об'ємну форму, товарний вигляд, а також службові властивості одягу, у тому числі довговічність. Технологічний процес включає попередні операції: розкрій деталей одягу, попередню обробку деталей виробу і остаточні операції по збірці виробу, а також додання виробам об'ємної форми і товарного вигляду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.5  Номенклатура показників  якості

 

Сукупність (перелік) характеристик  властивостей продукції, які виражають  її якісну визначеність як продукту виробництва  і засобу задоволення потреби, називають номенклатурою показників якості продукції (НПЯП).

Обґрунтування і призначення номенклатури показників – це початковий момент об'єктивної комплексної оцінки якості продукції (виробу). Від повноти переліку показників, чіткості їхнього кількісного  визначення залежить достовірність  результатів оцінки якості і вибір  кращих варіантів. НПЯП повинна забезпечувати  співставлення проектованої або  випущеної продукції з аналогами, а також забезпечити економічний  ефект від її виробництва і  використання.

Існує продукція, якість якої достатньо  оцінити за одним показником. Проте  коло такої продукції досить обмежене. Для швейних виробів необхідно  враховувати значну кількість показників для оцінки якості.

Номенклатуру найважливіших показників якості продукції, що належить до певного  класифікаційного угрупування, регламентують  стандарти на НПЯП. Завдяки цьому  досягається одноманітність показників якості.

Метою системи стандартів на НПЯП є встановлення та використання необхідної і достатньої НПЯП при вирішенні  завдань управління якістю.

При виборі номенклатури показників якості обов’язково слід включити до оцінки показники, що характеризують безпеку продукції для життя, здоров'я людей і навколишнього  середовища. Використання решти показників якості носить рекомендаційний характер і може встановлюватися залежно  від вимог споживача та конкретних умов експлуатації виробу. Для впевненого вибору сукупності показників якості можна скористатися аналітичними, експертними  або соціологічними методами.

Для продукції швейної  промисловості НПЯП регламентується  стандартом ГОСТ 4.45-86 «Система показателей качества продукции. Изделия швейные бытового назначения. Номенклатура показателей».

Номенклатура показників якості швейних виробів подана у табл.1.

 

 

Таблиця 1 − Номенклатура показників якості швейних виробів

[гост 4.45-86]

Найменування показника  якості	Позначення показника  якості	Найменування властивості, що характеризується
1. ПОКАЗНИКИ ПРИЗНАЧЕННЯ
1.1. Відповідність виробу  основному функціональному призначенню,  бал	Ф	Функціональність
1.2. Відповідність виробу  розмірній і повнотно-віковій групі людини, бал	Ф1	Те ж
1.3. Відповідність виробу  сезону, сфері застосування і  умовам експлуатації, бал	Ф2	Те ж
1.4. Відповідність використаних  матеріалів, оздоблень і фурнітури  призначенню виробу, бал	Ф3	Те ж
2. ПОКАЗНИКИ СТІЙКОСТІ  ДО ЗОВНІШНІХ ДІЙ
2.1. Можливість хімічного  чищення, прання, прасування, бал	-	Стійкість до дії хімічних препаратів, тепла і вологи
2.2. Міцність з'єднання  деталей, даН/см	-	Стійкість до механічних дій
3. ЕРГОНОМІЧНІ  ПОКАЗНИКИ
3.1. Антропометричні показники	А	-
3.1.1. Статична відповідність,  бал	А1	Відповідність і баланс
3.1.2. Динамічна відповідність,  бал	А2	Зручність при русі
3.2. Зручність користування, бал	У	Комфортність
3.3. Гігієнічні показники	-	-
3.3.1. Сумарний тепловий  опір пакету одягу, °С·м2·Вт	Rсум	Комфортність
3.3.2. Повітропроникність, дм/с∙м	В	Те ж
4. ЕСТЕТИЧНІ ПОКАЗНИКИ
4.1. Відповідність виробу  сучасному напряму моди, бал	Е	Сучасність
4.2. Рівень обробки і  оздоблення виробу, бал	Е1	Зовнішній вигляд і внутрішня  обробка
4.3. Чіткість і виразність  виконання товарних знаків і ярликів, бал	Е2	-

 

 

Таблиця 2 − Терміни, вживані у гост 4.45-86, і пояснення до них

Найменування показника  якості	Номер показника згідно табл. 2.2	Пояснення
Відповідність виробу основному  функціональному призначенню	1.1	Відповідність виробу сучасному  способу життя, конкретним умовам праці  і відпочинку
Відповідність виробу розмірній  і повнотно-віковій групі людини	1.2	Відповідність виробу зовнішньому  вигляду, віковим психологічним  особливостям людини
Відповідність використаних матеріалів, оздоблень і фурнітури  призначенню виробу	1.4	Відповідність використаних матеріалів за фізико-механічними показниками, оздоблень і фурнітури призначенню  виробу
Можливість хімічного  чищення, прання, прасування	2.1	Збереження форми і  розмірів виробу, кольору, міцності з'єднання  матеріалів після прання, хімічного  чищення та прасування
Міцність з'єднання деталей	2.2	Стійкість з’єднувальних  швів і елементів конструкції, формостійкість деталей і країв виробу до експлуатаційних  навантажень та зовнішніх дій
Статична відповідність	3.1.1	Відповідність конструкції  виробу розмірам і формі тіла людини (якість посадки)
Динамічна відповідність	3.1.2	Характеризується рівнем деформації деталей у процесі  експлуатації і свободою руху людини
Сумарний тепловий опір	3.3.1	Теплозахисність виробу (тепловий баланс)
Повітропроникність	3.3.2	Вентиляційність виробу за рахунок застосовуваних матеріалів і раціональної конструкції виробу
Зручність користування	3.2	Зручність одягання і зняття виробу, зручність користування окремими елементами (кишенями, застібками, тощо)
Відповідність виробу сучасному напряму моди	4.1	Відповідність силуету і  конструктивного членування форми виробу, кольору, малюнка і структури матеріалу, форми, розміру і розташування оздоблювальних деталей і використаної фурнітури сучасному напряму моди
Рівень обробки і оздоблення виробу	4.2.1	Ретельність і точність технологічної  обробки та оздоблення усіх доступних  для зовнішнього сприйняття конструктивних елементів, швів, оздоблювальних деталей; рівень конфекціонування

 

 

 

 

 

Номенклатуру стандартизованих показників доповнюють додатковими показниками, які сприятимуть забезпеченню адекватного оцінювання якості швейного виробу. Орієнтовний перелік додаткових показників якості наведено у табл. 2.1.

 

Таблиця 2.1 – Показники якості швейних виробів

Вимоги до виробу	Забезпечуючі властивості	Показники якості
1	2	3
Надійність	довговічність	розривальне зусилля, роздиральне зусилля, витривалість за багаторазового розтягання (згинання), довговічність за багаторазового розтягання (згинання), число циклів стирання по площині (на згинах), розшаровувальне зусилля, розсувність ниток тканини у шві, коефіцієнт прорубності, зміна властивостей від прання (хімчищення), коефіцієнт міцності шва, видовження на момент розірвання
	стабільність зовнішнього вигляду  та форми	зміна лінійних розмірів після мокрового (теплового або волого-теплового) оброблення (прання чи хімчищення), ступінь тривкості фарбування до різних фізико-хімічних впливів, число пілей, ступінь тривкості пілей, зміна довжини шва після намокання (прання, волого-теплового оброблення), коефіцієнт збереження у разі стирання (багаторазового розтягнення чи (багаторазового згинання)
Ергономічні	співрозмірність, баланс, комфортність	статична відповідність, динамічна  відповідність, розтяжність, відносна жорсткість шва, необоротна (залишкова, швидко оборотна, повільна оборотна чи повна) деформація
	гігроскопічність	вологість, гігроскопічність, вологовіддача, водовбирання, капілярність
	електризованість	питомий електричний опір, питома електрична провідність, лінійна (поверхнева) густина заряду

Продовж. табл. 2.1

1	2	3
	проникність	коефіцієнт повітропроникності, коефіцієнт паро проникності, коефіцієнт пило проникності, коефіцієнт водопроникності, водотривкість
	теплофізичні	коефіцієнт теплопровідності, коефіцієнт теплопередачі, тепловий опір, сумарний тепловий опір, питома тепломісткість
Естетичні	оптичні	колір, ступінь білості, ступінь  блиску, коефіцієнт відбиття
	зовнішній вигляд	відповідність художньо-колористичного оформлення та структури матеріалу (виробу) напрямку моди, рівень технічного виконання та оздоблення матеріалу (виробу), коефіцієнт незминальності (зминальності), чіткість та виразність виконання товарних знаків, коефіцієнт формостійкості пакета
Конструкторсько-технологічні	зовнішній вигляд	посадка, рівень якості виконання  всіх технологічних операцій
	матеріалоємність	поверхнева (лінійна) густина матеріалів, маса виробу
	драпірувальність, жорсткість	коефіцієнт драпірувальності, умовна жорсткість, коефіцієнт жорсткості
	обсипальність	ступінь обсипання ниток у тканині
	геометричні	відповідність виробу розмірній та повното-віковій групі, ширина та товщина  матеріалів
Економічні	економічні	коефіцієнт використання сировини, собівартість, рентабельність

 

1.3 Вимоги до якості  жіночих швейних виробів.

 

Якість жіночих швейних товарів залежить від чотирьох чинників: моделі (художнє оздоблення, відповідності призначенню і естетичним вимогам), конструкції (посадка на фігурі, відповідність розмірам), матеріалів (гігієнічні властивості, довговічність і ін.) і обробки (міцність з'єднань, точність обробки, відсутність виробничих дефектів). 

 Всі жіночі швейні  вироби на вигляд і по лініям  швів і країв деталей повинні  відповідати затвердженому зразку  моделі; по розмірах, кількості деталей  верху, підкладки і прикладу, вигляду  тканин, фурнітурі, методам виготовлення  — технічній документації і  договорам на ці вироби.

Одяг хорошої якості відрізняється  правильною посадкою на людині, в ній  відсутні дефекти посадки, описані  нижче.  Для міцного з'єднання  деталей і вузлів у виробах  повинні дотримуватися нормативи  частоти стібків при машинній і ручній строчці, ширини швів, а  також вимоги до якості виконання  стібків, строчок і швів.  Готові вироби мають бути добре вичищені і відпрасовані. Витачки в парних деталях мають бути однакової довжини, розташовані симетрично. Кінці зведені нанівець і відутюжені. Кінці строчок закріплені зворотною строчкою до 1 см. Петлі, гудзики мають бути пришиті симетрично. Гудзики на піджаку і жилеті мають бути однакові. У бортах має бути прокладка. Верхній комір повинен складатися з одного відрізу тканини. Підворотникі в пальто, піджаках, куртках повинні вистьобуватися з прокладкою. Низ виробу повинен мати певну підгибку: для куртки 1,25 см спідниці, плаття - 4 см, пальто 6-8 см.

Зрізи відкритих швів мають  бути оброблені, окантовані, обметані. При виготовленні виробів з тканин в клітку, смужку їх розташування повинне  відповідати технічному опису моделі. Якість швацьких виробів перевіряють  зовнішнім оглядом з боку верху  і підкладки, виміром виробів  і їх окремих деталей. Об'єктами контролю є зовнішній вигляд виробу, якість його посадки на фігурі і якість обробки.

Зовнішній огляд виробів  проводять на манекенах. В процесі огляду встановлюють відповідність вироба затвердженому зразку по силуету, формі, покрою, правильність підбору матеріалу верху, підкладки, обробки, фурнітури.  Якість посадки виробу на фігурі перевіряють на манекенах або манекенницях типової статури. Одягнене на манекен виріб застібають і оправляють.

Правильність посадки  характеризується наступними показниками :  гладка поверхня спинки і поличок, відсутність перекосів і заломів; правильне розташування поличок (вони не повинні розходитися і сильно заходити одна на одну); правильне розташування рукавів. Вони не повинні відхилятися вперед або назад; посадка має бути рівномірно розташована по окату; правильне розташування коміра і лацканів (кути їх не повинні відгинатися, комір має бути без перекосів);  правильне розташування сторін шліци спинки (повинні щільно прилягати один до одного, не розходитися і не заходити один на одного більше, ніж передбачено моделлю);  правильне з'єднання підкладки і утеплюючої прокладки з верхом, щоб не викликати деформацію верху.  Якість обробки характеризується наступними показниками: точністю відтворення форми і розмірів виробу, його окремих деталей, ліній, правильністю виконання з'єднань ниткових, клейових, правильністю виконання волого-теплової обробки. При контролі якості одягу перевіряють правильність маркування і упаковки.

Сортують жіночі швейні вироби відповідно до ДСТУ. На жіночі швейні вироби  встановлюють два сорти: перший і  другий. При визначенні сорти перевіряють  відповідність виробу на вигляд зразку - еталону і вимогам технічної  документації (технічний опис, конфекційна  карта).

 

При визначенні сорти враховуються:

• посадка виробу;
• відповідність основних лінійних вимірів;
• якість виготовлення;
• якість матеріалів,які використовуються;

У комплектних виробах  сортність кожного виробу визначають окремо. Сорт комплекту встановлюють по виробу нижчого сорту.

Для маркування готових швейних  виробів застосовуються:

• товарний знак;
• стрічка із зображенням товарного знаку.

На товарному ярлику вказуються наступні реквізити:

• товарний знак підприємства-виробника;
• найменування і місцезнаходження підприємства-виробника;
• найменування виробу;
• позначення стандарту або технічних умов, обов'язковим вимогам якого повинен відповідати товар;
• артикул виробу;
• розміри відповідно до прийнятої в Україні системи виміру;
• номер моделі;
• склад сировини;
• дата випуску.

Товарний ярлик може мати будь-яку форму і має бути пришитий, навішений на виріб або прикріплений до нього іншим способом, що забезпечує його збереження. На стрічці із зображенням  товарного знаку мають бути вказані  слідуючі реквізити:

• товарний знак підприємства – виробника;
• склад сировини (при цьому реквізит на товарному ярлику не вказують);
• символи по догляду за виробом.

Реквізити на ярликах мають  бути чітко віддруковані типографським  або друкарським способом українською  мовою.

У виробах не допускаються грубі виробничі дефекти: порушення  правильності посадки виробу, неправильна  посадка рукава, неправильне з'єднання  підкладки з верхом, перекоси, заломи, наявність лас, пропуск стяжків, не відповідність кольору ниток в строчках і ін.

Виробничо-швацькі дефекти  можуть виникати на всіх стадіях виробництва. Їх ділять на групи: загальні дефекти  виробництва, дефекти посадки на фігурі, дефекти строчок, стібків; дефекти  волого-теплової обробки, дефекти від  недбалого поводження з виробом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.4 Характеристика нормативних  документів,що регламентують якість  жіночих швейних виробів.

Нормативна документація, яка діє у визначений час в  Україні, включає вимоги до органолептичних, фізико-хімічних, мікробіологічних показників, а також до показників безпеки. Вибір  показників, які використовуються при  проведенні експертизи, повинен проводитися  відповідно до чинної нормативної документації. В деяких випадках, за відсутності  базових зразків, під час проведення експертних досліджень, вимоги нормативної  документації використовуються як еталон або базовий зразок для порівняння властивостей дослідного зразка і визначення рівня його якості.

 На весь сучасний  асортимент швейних жіночих виробів  розроблені та діють ДСТУ, галузеві  стандарти загальних технічних  умов, які розповсюджуються на  окремі види виробів. 

 У ГОСТах наведено розмірно-ростові показники, допустимі відхилення в основних місцях вимірів виробів, величини підгинання низу виробів, кількість і розміри допустимих припусків до деталей, методи технологічної обробки окремих вузлів і деталей виробів.

 На промисловому підприємстві  розробляється на кожний вид  виробу технічний опис (ТО), який  є основним документом для  впровадження виробу у виробництво.  Технічний опис разом з комплектом  лекал є важливим доповненням  до зразка-еталону виробу.

ГОСТ 25295-2003 - одяг верхнього  платьевая-костюмного асортименту. Загальні технічні вимоги.

 ГОСТ 20521-75 - технологія  швейного виробництва.  Терміни  та визначення.

 ГОСТ 22977-89 - деталі швейних  виробів. Терміни та визначення.

 ГОСТ 24103-80 - вироби швейні. Терміни та визначення дефектів.

 ГОСТ 12807-88 - вироби швейні. Класифікація стібків, рядків, швів.

 ГОСТ 4103-82 - вироби швейні. Методи контролю якості.

 ГОСТ 10581-91 - вироби швейні. Маркування, пакування, транспортування,  зберігання.

 ГОСТ 28965-91 - застібка-блискавка.  Методи контролю.

ДСТУ 2023-91

Деталі швейних виробів. Терміни та визначення

ДСТУ 2027-92

Вироби швейні і трикотажні. Терміни та визначення