Аналіз асортименту і структури продукції. 2

КУРСОВА РОБОТА

на тему:

Аналіз асортименту і структури  продукції

Зміст.

Вступ

1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ АСОРТИМЕНТУ І СТРУКТУРИ ПРОДУКЦІЇ

1. Асортимент і структура продукції: формування і управління
2. Методика розрахунку аналізу структури і асортименту продукції

2. АНАЛІЗ АСОРТИМЕНТУ І СТРУКТУРИ ПРОДУКЦІЇ ВАТ "ХМЕЛЬПИВО"

1. Коротка характеристика ВАТ "Хмельпиво"
2. Аналіз техніко-економічних показників
3. Аналіз асортименту і структури продукції підприємства

         Висновок

         Література

 Додатки

Вступ

На даному етапі розвитку вітчизняної економіки все більше і більше значення у свідомості споживачів здобуває структура продукції  і  наявність можливості вибору "свого" товару з пропонованого асортименту. Саме тому керування асортиментом і структурою - один із самих головних напрямків діяльності маркетингу кожного підприємства. Особливу важливість цей напрямок здобуває зараз, коли до товару з боку споживача висуваються підвищені вимоги, і від ефективності роботи підприємства з виробленим товаром залежать всі економічні показники організації і займана їй ринкова частка. Як свідчить світовий досвід, лідерство в конкурентній боротьбі одержує той, хто найбільш компетентний в асортиментній політиці, володіє методами її реалізації і може максимально ефективно нею керувати.

З іншого боку, одним з  найважливіших факторів росту ефективності виробництва є збільшення структури  більш ліквідної  продукції, що випускається. Підвищення структури якісної  продукції, що випускається, розцінюється в даний  час, як вирішальна умова її конкурентноздатності на внутрішньому і зовнішньому ринках.

На жаль, керівництво  багатьох підприємств ще погано розуміє  всі переваги ефективної асортиментної  політики і системи керування  структури продукції, і тому одним  з напрямків економічного росту країни є залучення уваги до даної проблеми.

У даній курсовій роботі проводиться дослідження асортименту  і структури продукції на прикладі ВАТ "Хмельпиво". Розглянуто такі елементи, як керування, планування асортименту  і структури реалізованої продукції.

Основу теоретичної  роботи склала література по економіці  і управління фінансами, маркетингу, управлінському обліку. Крім того, у  процесі підготовки курсової роботи були вивчені статистичні звіти, у роботі використана документація ВАТ "Хмельпиво" - внутрішні звіти й інші джерела інформації про роботу підприємства.

І.  СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ АСОРТИМЕНТУ І СТРУКТУРИ  ПРОДУКЦІЇ

1. Асортимент і структура продукції: формування і управління

Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. При цьому слід ураховувати, що підприємство має чітку предметну, а отже, й галузеву спеціалізацію. Її визначають ще за організації підприємства, але асортимент продукції з часом може змінюватися. Одні товари перестають виробляти, інші, навіть колись непрофільні для підприємства, включають до виробничої програми. Процес постійного оновлення асортименту є важливою складовою маркетингової політики сучасного підприємства.

Змінюваність складу продукції є наслідком цілеспрямованого чіткого керування цим процесом, що передбачає відносну стабільність асортименту за певні короткі проміжки часу, ретельне планування випуску продукції і суворий контроль за виконанням усіх асортиментних завдань і термінів випуску окремих видів продукції. Тому відхилення від планових завдань розцінюють як суттєвий недолік у роботі виробничих підрозділів, їхніх керівників та виконавців.[6, C.320]

Сутність планування, формування і управління асортименту і структури  полягає в тому, щоб товаровиробник вчасно пропонував визначену сукупність товарів, які відповідають в цілому профілю його виробничої діяльності, найбільш повно задовольняли вимогам визначених категорій покупців.

Формування асортименту  і структури - проблема конкретних товарів, їхніх окремих серій, визначення співвідношень між "старими" і "новими" товарами, товарами одиничного і серійного виробництва, "наукомісткими" і "звичайними" товарами, "ноу-хау". При формуванні асортименту виникають проблеми цін, якості, гарантій, сервісу,  чи збирається виробник відігравати роль лідера в створенні принципово нових видів продуктів.[6, C.322]

Розробка підприємством  асортиментної концепції є початком перед формуванням асортименту, структури. Вона являє собою спрямовану побудову оптимальної асортиментної структури, товарної пропозиції, при цьому за основу приймаються, з одного боку, споживчі вимоги визначених груп (сегментів ринку), а з інших, - необхідність забезпечити найбільш ефективне використання підприємством сировинних, технологічних, фінансових і інших ресурсів для того, щоб робити товар з низькими витратами.

Асортиментна концепція  виражається у вигляді системи  показників, що характеризують можливості оптимального розвитку виробничого  асортименту даного виду товарів  и займання ними певного місця в структурі. До таких показників відносяться: розмаїтість видів і різновидів товарів (з урахуванням типології споживачів); рівень і частота відновлення асортименту; рівень і співвідношення цін на товари даного виду й ін. Ціль асортиментних концепцій - зорієнтувати підприємство на випуск товарів, найбільш відповідній структурі і розмаїтості попиту конкретних покупців.

Підкріплена мірами організаційного  та іншого характеру по забезпеченню випуску продукції в передбаченій структурі і набору, асортиментна концепція може розглядатися як свого роду програма по керуванню розвитком виробництва і реалізацією відповідних товарів. Цільова її частина включає вимоги до оптимальної структури асортименту, а програмна - систему заходів для її досягнення за визначений період. Цій програмі додає комплексний характер включення в неї питань, зв'язаних з оптимізацією асортименту. Як  критерії оптимальності виступають вимоги споживачів до асортименту і якості товарів, ресурсні можливості, соціальні установки.[2, C.118-119]

При розширенні асортименту  компанія може зштовхнутися з бар'єрами  для входу на ринок, наприклад, потреба  в капіталі, більш високі витрати, доступ до каналів споживання, політика уряду і т.д.

Компанії, що приймають  рішення про скорочення асортименту можуть зіштовхуватися також і з бар'єрами виходу з ринку. Серед них:

•     Наявність у виробника довгострокових капіталовкладень у спеціалізовані активи. Такі активи можуть виявитися або мало ліквідними, або вимагають значних витрат на демонтаж, чи консервацію, експлуатаційну підтримку;
•  Стратегія компанії спрямована на комплексну диверсифікованість і скорочення одного із сегментів може спричинити організаційний і фінансовий дисбаланс у суміжних асортиментних групах;
•  Високі втрати необоротних витрат: істотні інвестиції в науково-дослідні розробки, рекламу і маркетинг, розраховані на перспективу;
•  Втрата обмеження доступу до суміжних ринків;
•  Соціально-економічні наслідки, зв'язані зі скороченням персоналу й опором з боку зацікавлених інституцій;
•  Збиток для загального іміджу компанії.

Проблеми, зв'язані зі зміною асортименту тісно взаємозалежні  з підходом компанії до стратегії  розвитку бренду.

Величезне значення має  розуміння менеджментом компаній того факту, що зростаюча ринкова вартість бренда, як нематеріального активу, створюється роками і десятиліттями дотримання бездоганної і стабільної якості продукції, а руйнується майже миттєво, іноді навіть у зв'язку з невеликими  недоліками чи відхиленнями від рекламованих властивостей. Дана обставина може служити причиною, по якій виробники розширюють асортимент під новою торговою маркою. Це дозволяє зберегти добре ім'я старого бренда у випадку невдачі на ринку нових асортиментних позицій.

Ухвалення рішення про  створення нового бренда чи використанні старого, як могутнього маркетингового інструмента, зв'язано з необхідністю оцінки можливих сценаріїв сприйняття нових видів продукції на споживчому ринку. Якщо новий товар просувається на ринку під старим брендом то можливі два наступних результати. Перший сценарій (оптимістичний) - успіх нового продукту на ринку і зв'язане з цим збільшення ринкової вартості старого бренда. Другий сценарій (песимістичний) - невдача нового продукту і зв'язана з цим втрата економічних ресурсів інвестованих у стару торгову марку, при цьому валовий збиток по всій компанії може в кілька разів перевищувати збитки від нової товарної одиниці.

Рішення про те, під  якою торговою маркою (новою чи старою) розширювати асортимент також можливо  на основі впровадження системи тотального керування грошима. Це означає, що будь-яка продукція повинна бути не тільки бездоганної якості, але і повинна бути необхідна споживачу (затребувана клієнтами). У цьому випадку відпадає необхідність розвитку нового бренду, значно скорочуються маркетингові витрати, а валовий дохід компанії максимізується не тільки у виді зростання прибутку, але і збільшення ринкової вартості компанії за рахунок росту вартості нематеріальних активів фірми.

Досягнення відповідності  між структурно-асортиментною пропозицією  товарів підприємством і попитом на них зв'язано з визначенням і прогнозуванням структури асортименту. Прогноз структури асортименту на довгостроковий період, у якому були б враховані такі важливі для споживача ознаки товару, як естетичні характеристики, точні розміри, конкретна ціна. Прогнозується лише тенденція розвитку асортименту (а більш точно - асортиментна структура попиту та товарної пропозиції).

Прогноз тенденції розвитку асортименту повинний показувати таку траєкторію розвитку процесу, що дозволить  забезпечити досягнення наміченой відповідності товарної пропозиції підприємства мінливій, в перспективі асортиментній структурі попиту на ринку.

Отже, суть проблеми формування асортименту складається в плануванні фактично усіх видів діяльності, спрямованих на добір продуктів для майбутнього виробництва і реалізації на ринку і на приведення характеристик цих продуктів у відповідність з вимогами споживачів.

Система формування асортименту, структури включає наступні основні  моменти:

•    Визначення поточних і перспективних потреб покупців, аналіз способів використання даної продукції й особливостей купівельного поводження на відповідних ринках;
•    Оцінка існуючих аналогів конкурентів по тим же напрямкам;
•    Розв’язок питань, які продукти варто додати в асортимент і структуру, а які виключити з нього через зміни в рівні конкурентноздатності;
•    Розгляд пропозицій про створення нових продуктів, удосконалення існуючих, а також про нові способи й області застосування товарів;
•    Розробка специфікацій нових чи поліпшених продуктів відповідно до  вимог покупців;
•    Вивчення можливостей виробництва нових чи удосконалених продуктів, включаючи питання цін, собівартості і рентабельності;
•    Проведення іспитів (тестування) продуктів з урахуванням потенційних споживачів з метою з'ясування їхньої прийнятності за основними показниками;
•    Розробка спеціальних рекомендацій для виробничих підрозділів підприємства щодо якості, фасону, ціни, найменування, упакування, сервісу і т.д. відповідно до  результатів проведених іспитів, що підтверджують прийнятність характеристик  виробу чи визначили необхідність їхньої зміни;
•    Оцінка і перегляд всього асортименту.

Планування і керування  асортименту - невід'ємна частина маркетингу. Навіть добре продумані плани  збуту і реклами не зможуть  нейтралізувати наслідок помилок, допущених раніше при плануванні асортименту.[4, C.346-347]

Керування асортиментом припускає  координацію взаємозалежних видів  діяльності - науково-технічної і  проектної, комплексного дослідження  ринку, організації збуту, сервісу, реклами, стимулювання попиту. Проблема розв’язку даної задачі складається в складності об'єднання всіх цих елементів для досягнення кінцевої мети оптимізації асортименту з обліком поставлених стратегічних ринкових цілей підприємством. Якщо цього досягти не вдається, то може вийти, що в асортимент почнуть включатися вироби, розроблені скоріше для зручності виробничих підрозділів підприємства, ніж для споживача.

З погляду  концепції  маркетингу - це прямо суперечить тому, що необхідно дійсно робити. Задачі планування і формування асортименту складаються, насамперед, щоб підготувати "споживчу" специфікацію на виріб, передати її проектному (конструкторському) відділу, а потім простежити, щоб досконалий зразок був випробуваний, при необхідності модифікований і доведений до рівня вимог споживачів. Інакше кажучи, у формуванні асортименту вирішальне слово повинне належати керівникам служби маркетингу підприємства. Саме керівник служби маркетингу підприємства повинний вирішувати,  чи настав час ввести в асортимент нові продукти замість існуючих чи на додаток до них.

Нині вже не можна  пояснювати негативні зміни асортименту  і структури продукції "об’єктивними" причинами, бо всі вони можуть бути оперативно нейтралізовані на самому підприємстві через коригування  планових завдань. Тому будь-які відхилення від установленого плану – це просто погана праця виконавців і адміністраторів низових ланок (дільниць, цехів, філіалів).

2. Методика розрахунку аналізу структури і асортименту продукції 

При формуванні асортименту  і структури випуску продукції підприємство повинне враховувати, з одного боку, попит на дані види продукції, а з іншого боку - найбільш ефективне використання трудових, сировинних, технічних, технологічних, фінансових і інших ресурсів, що маються в його розпорядженні. Система формування асортименту містить у собі наступні основні моменти:

• Визначення поточних і перспективних потреб покупців;
•  Оцінку рівня конкурентноздатності, що випускається чи планується до випуску продукції;
•  Вивчення життєвого циклу виробів і вживання своєчасних заходів по впровадженню нових, більш досконалих видів продукції  і вилучення з виробничої програми морально застарілих і економічно неефективних виробів;
•  Оцінку економічної ефективності і ступеня ризику змін в асортименті продукції.

Під асортиментом розуміють перелік усіх видів продукції, що виробляється, із зазначенням обсягів випуску. Вужчим є поняття номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість і різноманітність продукції. І нарешті, структура – це співвідношення ( здебільшого у відсотках) окремих виробів у загальному обсязі виробництва. Зміна асортименту проти планового веде до асортиментних, а структури випуску – структурних зрушень. Ці явища завжди пов’язані одне з одним, а тому ми кажемо про асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції.

Проведемо аналіз виконання  плану за асортиментом на підставі даних Додатку 1.

Розрахунок показників виконання плану за асортиментом здійснюють трьома способами.

Перший має назву "спосіб найменшого числа". Його суть полягає у виборі меншої з двох сум. Інакше кажучи, береться фактична сума, проте за умови, що вона не перевищує планового завдання. У табл. 1. ці залікові суми разом становлять 8205 тис. грн. Отож, коефіцієнт асортиментності:

За другого способу як загальний показник беруть найменший відсоток виконання плану щодо всіх виробів – 69,8%, тобто коефіцієнт дорівнюватиме 0,698.

Третій спосіб базується на співвідношенні кількості виробів, щодо яких план виконано повністю, і загальної кількості планових позицій. Цей показник тісно пов’язаний з номенклатурою продукції, а тому його називають коефіцієнтом номенклатурності (К_н). Так, якщо планом передбачалося виробляти 12 видів продукції (6 з основної номенклатури і 6 у складі іншої продукції), а фактично план виконано тільки щодо 9 позицій, то цей коефіцієнт дорівнюватиме:

Отже, незалежно від  способу підрахунку можна вважати, що план з асортименту нашим умовним  підприємством не виконано.

 Причини  недовиконання плану з асортименту можуть бути як зовнішні, так і внутрішні. До зовнішніх відносяться кон'юнктура ринку, зміна попиту на окремі види продукції, стан матеріально-технічного забезпечення, несвоєчасне запровадження в дію виробничих потужностей підприємства по незалежним від нього причинам. Внутрішні причини - недоліки в організації виробництва, поганий технічний стан устаткування, його простої, аварії, недостача електроенергії, низька культура виробництва, недоліки в системі керування і матеріального стимулювання.

Збільшення обсягу виробництва (реалізації) по одним видам і скорочення по інших видах продукції приводить до зміни її структури, тобто співвідношення окремих виробів у загальному їхньому випуску. Виконати план за структурою - значить зберегти у фактичному випуску продукції заплановані співвідношення окремих її видів.

Зміна структури виробництва  дуже впливає  на всі економічні показники: обсяг випуску у вартісній  оцінці, матеріалоємність, собівартість товарної продукції, прибуток, рентабельність. Якщо збільшується питома вага більш дорогої продукції, то обсяг її випуску у вартісному вираженні зростає, і навпаки. Те ж відбувається з розміром прибутку при збільшенні питомої ваги високорентабельної і відповідно при зменшенні частки низькорентабельної продукції.

Розгляд асортименту продукції є невідривним від вивчення темпів його розширення і оновлення. Перше пов’язують з кількісним збільшенням варіантів розфасовки харчових продуктів, засобів побутової хімії, будівельних сумішей; розширенням кольорової, якісної та з іншої гами матеріалів та готової продукції (одягу, взуття, предметів хатнього вжитку); збільшенням параметричних рядів якогось технічно складного виробу за рахунок випуску його спрощених та спеціалізованих варіантів або різного типу зовнішнього оформлення. Є й деякі інші способи простого розширення асортименту продукції. Зрозуміло, що навіть просте розширення асортименту ускладнює процес виробництва, обліку та контролю, дещо збільшує виробничі витрати. Але водночас – це випробуваний засіб зміцнення ринкових позицій підприємства, освоєння нових сегментів ринку і залучення нових споживачів.

Оновлення асортименту – це процес заміни застарілих зразків продукції на сучасніші та технічно досконаліші або випуск принципово нової продукції. Іноді (хоч і помилково) його ототожнюють з простим розширенням асортименту продукції, що виробляється. Коефіцієнт оновлення асортименту(К_о.а.) розраховується як відношення кількості нових виробів до загальної кількості продукції. Проте його логічніше визначати як частку вироблених нових видів продукції (у грошовому вираженні) до загальної вартості товарної продукції. У нашому прикладі планувалося оновлення асортименту (стосовно обсягу товарної продукції) на рівні 10,7% [(400+500)*100/8400], але фактичне оновлення асортименту становило тільки 8,8% [(400+349)*100/8500]. Отже, план з оновлення продукції теж не виконано.

Перспективним напрямом аналізу  є розрахунок частки продукції, яка  має товарні знаки, зареєстровані  у вітчизняних і міжнародних  організаціях. Наявність товарного  знаку на якусь продукцію і  захист його на споживчому ринку свідчать про оригінальність виробу, його високу та стабільну якість.

Слід також ураховувати, що продукція з добре відомими товарними знаками, яка має сталий попит, - це об’єкт постійного копіювання і навіть фальсифікацій. Тому потребують обов’язкового розв’язання проблеми, пов’язані із захистом товарної марки, у тому числі в судовому порядку.

Під час аналізу асортименту  продукції, що її випускає підприємство, необхідно враховувати, наскільки  цей асортимент є традиційний, які  нові види товарів самостійно розроблено і впроваджено у виробництво, а які вироблено за ліцензіями або за співучасті інших фірм. Підприємство має потурбуватися про належні документи, які засвідчують право користування технологіями або товарними знаками інших фірм та корпорацій. Не завадить зайвий раз нагадати, що самовільне (піратське) копіювання продукції з популярними в споживачів товарними знаками є злочином, що його має розглядати не економічний аналітик, а відповідні слідчі та судові установи.

За наявності додаткової інформації дуже корисним для оцінки асортименту був би розрахунок допоміжних показників – кількості застарілих зразків продукції, яку випускає підприємство, та відповідної частки обсягу товарної продукції. Бажано з’ясувати причини такого становища, указати винних, розробити рекомендації для керівництва підприємства з метою поліпшення асортиментної ситуації.

Аналіз виконання поточних завдань з асортименту продукції  слід доповнити дослідженням основних показників у динаміці (Додаток 2).

Наведені в цій таблиці дані свідчать про те, що увага до вдосконалення асортименту продукції на підприємстві є недостатньою. Темпи оновлення асортименту продукції з кожним роком уповільнюються, що поступово призводить до морального старіння основної частки продукції, а отже, до втрати конкурентоспроможності підприємства на ринку.

Завершуючи аналіз даних  Додат. 2, слід оцінити витрати підприємства, що пов’язані з підготовкою нових  зразків продукції, а також з  науково-дослідними і конструкторськими  розробками. Це особливо важливо для підприємств, які належать до наукомістких галузей і забезпечують необхідні темпи науково-технічного прогресу в країні в цілому. На підприємстві, що є предметом аналізу, ці витрати невпинно скорочуються і приблизно на порядок менші за найвищі показники в галузі. Така "економія" може тільки погіршити становище в майбутньому. [5,C.355-363]

Нерівномірність виконання  плану з окремих видів продукції  призводить до негативних змін її структури. Дотримання планової структури –  це дотримання у фактичному обсязі випуску продукції запланованих співвідношень між окремими її видами.

Використовуючи вихідні  дані Додат. 1, побудуємо табл. – 1. У  залік виконання плану виробництва  кожного виробу(табл. 1, гр. 7) береться менша величина показника порівняння граф 6 і 4. Отриманий результат (гр. 7) ділять на величину фактичного випуску товарної продукції. Коефіцієнт додержання планової структури (К_стр) становить:

Проте цей показник за сучасних умов не має суттєвого значення. Більший інтерес становить вплив структурних (частіше асортиментно-структурних) зрушень на ключові показники підприємства.

Таблиця 1

ВИКОНАННЯ ПЛАНУ  ВИРОБНИЦТВА ЗА СТРУКТУРОЮ,тис.грн.

Розрахунок впливу структури  виробництва на рівень перерахованих  показників можна зробити способом ланцюгової підстановки (табл. 2), що дозволяє абстрагуватися від усіх факторів, крім структури продукції:

Таблиця 2.

АНАЛІЗ СТРУКТУРИ ТОВАРНОЇ ПРОДУКЦІЇ

Данні графи 5 отримані множенням  показників графи 4 з кожного виду продукції на коефіцієнт виконання  плану з товарної продукції в  цілому по підприємству в умовно-натуральних одиницях (К_вп):

Якщо б план виробництва  був рівномірно перевиконаний на 102,6025% по всім видам продукції і  не порушувалася запланована структура, то загальний об’єм виробництва  в цінах плану склав би 98500грн. За фактичною структурою він вище на 2300грн. Це означає, що збільшилася частина більш дорожчої продукції у загальному її випуску.

Такий самий результат можна  отримати і більш легким способом , а саме способом відсоткових різниць. Для цього різницю між коефіцієнтами виконання плану по виробництву продукції, розрахованими на підставі вартісних(К_в) і умовно-натуральних(К_н) показників помножимо на запланований випуск валової продукції у вартісному вираженні: