Аналіз амортизаційної політики підприємства

Зміст

Вступ

Процес руху вартості основних фондів від їх створення до відтворення складається з таких етапів: створення  основних фондів - знос - амортизація - включення в собівартість продукції - реалізація продукції - амортизаційний фонд - відтворення основних фондів.

Амортизація являє собою поступове зниження вартості основних фондів внаслідок їх зносу, а також поступове перенесення їх вартості на виготовлювану продукцію з метою нагромадження засобів для їх відтворення.

Актуальність вивчення амортизації полягає у фактичній компенсації коштів, витрачених на придбання основних фондів. Таким чином, метою економічної амортизації має бути визначення дійсних витрат підприємства, пов'язаних з повним відтворенням засобів праці, а отже, і собівартості продукції. Амортизаційні відрахування в даному випадку відображають реальне знецінювання основного капіталу в процесі виробництва і відносяться на витрати діяльності суб'єктів господарювання. Економічна амортизація повинна використовуватися в межах управлінського обліку, причому керівники підприємств можуть вибирати норми і правила нарахування самостійно.

Об’єктом дослідження в даній курсовій роботі є приватне підприємство «Молокозавод-Карпати», метою діяльності якого є отримання прибутку за рахунок виготовлення молочної продукції (молока, сирів, сметани, солодких сирків, кефіру) з ціллю задоволення потреб українських та іноземних споживачів.

Завданням даної роботи є оцінка амортизаційної політики аналізованого  підприємства, розробка заходів покращення амортизаційної політики, що дозволить швидше й активніше адаптуватися до нових ринкових умов та підвищити ефективність використання обладнання.

1. Методика планування амортизаційної  політики на підприємстві

1.1 Знос і амортизація основних  засобів

У процесі виробництва продукції  та надання послуг основні засоби піддаються фізичному і моральному зношуванню, внаслідок чого вони втрачають свою вартість.

Фізичне зношування - це втрата основними засобами їх споживчої вартості (корисності) [3,с.134].

Воно проходить як при функціонуванні основних засобів, так і при їх бездіяльності, наприклад, вплив корозії, старіння. Моральне зношування виражається в зменшенні їх вартості незалежно від фізичного зношування. Розрізняють моральне зношування 1-го і 2-го роду.

Моральне зношування 1-го роду спричиняє науково-технічний прогрес, що проявляється в підвищенні продуктивності праці в галузях, які виготовляють основні засоби. Виготовлення машин здійснюється з меншими затратами і тому вони стають дешевшими. Розмір зменшення вартості основних засобів дорівнює різниці між справедливою вартістю обладнання в різні періоди часу за умови вилучення впливу зміни цін.

Моральне зношування 2-го роду обумовлене появою нового, більш високопродуктивного обладнання на заміну застарілого, кращою організацією виробництва (технічний прогрес).

Внаслідок такого знецінення подальше застосування виготовлених в минулому основних засобів стає економічно невигідним, тому їх замінюють раніше завершення терміну фізичного зношування.

Моральне зношування 1-го роду не приводить до збитків. Зменшення справедливої вартості відображає економію витрат минулої праці і ефект, який втілюється в збільшенні нагромадження. Моральне -зношення 2-го роду приводить до втрат внаслідок того, що використовуючи застарілу техніку, підприємство витрачає більше робочого часу, сировини, матеріалів на одиницю продукції. Тому таке обладнання потрібно замінювати раніше терміну його фізичного зношення.

Фізичне і моральне зношення основних фондів частково відновлюється шляхом капітального їх ремонту і модернізації, або ж заміною на нові (повне відновлення або реновація).

Крім фізичного та морального зношування, на зміну вартості основних засобів  впливають інфляційні та дефляційні процеси (зміна цін в бік збільшення або зменшення) в економіці  країни. Це є причиною переоцінки балансової (залишкової) вартості основних засобів, яка здійснюється на певний період часу. Причому ця переоцінка враховує також спосіб використання основних засобів.

Амортизація — це систематичний розподіл вартості необоротних активів, що амортизуються протягом терміну їх використання.

Вартістю, що амортизується, є первісна (або переоцінена) вартість необоротних  активів за вирахуванням їх ліквідаційної  вартості.

Величина амортизаційних відрахувань  визначається на основі норм амортизації. Норма амортизації - це встановлений розмір амортизаційних відрахувань за певний період часу, виражений в процентах до їх первісної або переоціненої вартості.

Основним показником, що застосовується при визначенні оборотних     величини норми амортизаційних відрахувань, є термін використання певного виду необоротних активів, який встановлюється залежно від особливостей виготовлення необоротних активів.

Термін корисної експлуатації (використання) об'єкта визначає саме підприємство з  урахуванням [7,с.156]:

• очікуваної потужності або продуктивності підприємства;
• терміну використання подібних активів;
• очікуваного фізичного та морального зношування;
• правових та інших обмежень щодо використання об'єкта (наприклад, терміну угоди або законодавчого обмеження терміну використання об'єкта).

Оскільки термін корисної експлуатації об'єкта визначається самим підприємством, він може бути коротший, ніж нормативний  термін експлуатації.

Нормативний термін експлуатації об'єкта — це термін, закладений при його проектуванні.

Отже, термін корисної експлуатації об'єкта залежить від намірів конкретного підприємства та ринкової ситуації, однак він не повинен перевищувати 20 років.

Амортизація об'єктів припиняється на період їхньої реконструкції, модернізації, дообладнання та консервації.

Амортизація основних фондів виконує три взаємозалежні завдання [6,с.178]:

• перше - відображає поступове зниження вартості основних фондів внаслідок  їх фізичного і морального зносу;

• друге - відображає процес переносу вартості основних фондів на виготовлювану  з їх допомогою продукцію;

• третє - нагромаджує необхідні  кошти з метою наступного відтворення основних фондів.

Таким чином, амортизація - це поступове зниження вартості основних фондів внаслідок їх зносу, а також поступове перенесення їх вартості на виготовлювану продукцію з метою нагромадження засобів для їх відтворення.

Отже, процес руху вартості основних фондів від їх створення до відтворення  складається з таких етапів: створення (придбання) основних фондів - знос - амортизація - включення в собівартість продукції - реалізація продукції - амортизаційний фонд - відтворення (придбання) основних фондів.

Однак реалізація цієї схеми і виконання  зазначених вище завдань, покладених на амортизацію, можливі тільки за умови, що основні фонди продуктивно  використовуються, уся нарахована амортизація включається у вартість продукції, а остання успішно реалізується. Якщо підприємство не працює, то знос є, а включення його в собівартість продукції немає, і отже не створюється амортизаційний фонд, тому можливість відтворення основних фондів за рахунок амортизаційних відрахувань відсутня. Майже така ж ситуація спостерігається у випадку, якщо продукція виготовляється, але не знаходить збуту чи реалізується зі збитком.

Відмінність амортизаційних відрахувань  від інших витрат, наприклад заробітної плати або вартості матеріалів, у тому, що для їх нарахування немає необхідності робити реальні витрати в грошовій формі в даний конкретний період.

Економічна функція  амортизації полягає у фактичній компенсації коштів, витрачених на придбання основних фондів. Таким чином, метою економічної амортизації має бути визначення дійсних витрат підприємства, пов'язаних з повним відтворенням засобів праці, а отже, і собівартості продукції (послуг). Амортизаційні відрахування в даному випадку відображають реальне знецінювання основного капіталу в процесі виробництва і відносяться на витрати діяльності суб'єктів господарювання. Економічна амортизація повинна використовуватися в межах управлінського обліку, причому керівники підприємств можуть вибирати норми і правила нарахування самостійно.

В економічній амортизації тривалість амортизаційного періоду повинна  відповідати фактичному терміну  служби до списання або вибуття конкретного  засобу праці на кожному підприємстві. Цей період у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» від 18 травня 2000 р. названо строком корисного використання (експлуатації). Фактична тривалість служби до списання конкретного засобу праці може бути економічно раціональною, що найбільше вигідно для підприємства, або з різних причин може відрізнятися від неї в будь-який бік.

Податкова функція амортизації  полягає у фінансовій компенсації основного капіталу за рахунок зменшення оподатковуваного прибутку на суму амортизаційних відрахувань і одержання податкової знижки. Сфера застосування фіскальної амортизації встановлюється чинним Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств». Саме через податкову амортизацію має здійснюватися державне регулювання інвестиційної діяльності і рівня оподаткування прибутку підприємства. Фіскальна амортизація має суворо регламентуватися і нараховуватися в точній відповідності до норм і правил, встановлених законодавчо. Вона повинна визначати максимально можливу суму амортизаційних відрахувань підприємства за певний період.

1.2 Методи нарахування амортизації

1.2.1 Податковий метод

Відповідно до закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суми амортизаційних відрахувань  звітного періоду розраховують застосуванням норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.

Цим законом норми амортизації  встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал) [9,с.78]:

• група 1 — 2 відсотки;
• група 2 - 10 відсотків;
• група 3-6 відсотків;
• група 4-15 відсотків.

Суб'єкт господарювання може прийняти рішення про застосування інших  норм амортизації, що не перевищують  вказаних норм.

У 2005 році згідно із Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" підприємства застосовують сім норм амортизації залежно від часу здійснення витрат на придбання основних фондів (табл. 1.1)

Таблиця 1.1 - Норми амортизації

Амортизація окремого об'єкта основних фондів групи І провадиться до досягнення балансовою вартістю такого об'єкта ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Залишкова вартість такого об'єкта відноситься до складу валових витрат за результатами відповідного податкового періоду, а вартість такого об'єкта прирівнюється до нуля. Амортизація основних фондів груп 2,3 і 4 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення. З 1 липня 2000 p., з набуттям чинності Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", підприємства України здобули право самостійно обирати методи нарахування амортизації.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України Про оподаткування прибутку підприємств» №1344-IV від 27.11.2003 p.. слід вказати на певні розбіжності, які виникають на практиці. Їх підсумовано в табл. 1.2.

Таблиця 1.2 - Порівняння особливостей нарахування амортизації в бухгалтерському і податковому обліку

Відповідно до Концепції амортизаційної політики, затвердженої 7 березня 2001 року, залежно від сфери застосування і мети приділяють дві основні функції амортизації:

•   економічну;

•    податкову (фіскальну).

Економічна функція  амортизації полягає у фактичній компенсації коштів, витрачених на придбання основних фондів. Таким чином, метою економічної амортизації мас бути визначення дійсних витрат підприємства, пов'язаних з повним відтворенням засобів праці, а отже, і собівартості продукції (послуг). Амортизаційні відрахування в даному випадку відображають реальне знецінювання основного капіталу в процесі виробництва і відносяться на витрати діяльності суб'єктів господарювання. Економічна амортизація повинна використовуватися в межах управлінського обліку, причому керівники підприємств можуть вибирати норми і правила нарахування самостійно.

В економічній амортизації  тривалість амортизаційного періоду повинна відповідати фактичному терміну служби до списання або вибуття конкретного засобу праці на кожному підприємстві. Цей період у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» від 18 травня 2000 р. названо строком корисного використання (експлуатації). Фактична тривалість служби до списання конкретного засобу праці може бути економічно раціональною, що найбільше вигідно для підприємства, або з різних причин може відрізнятися від неї в будь-який бік.

Податкова функція амортизації  полягає у фінансовій компенсації основного капіталу за рахунок зменшення оподатковуваного прибутку на суму амортизаційних відрахувань і одержання податкової знижки. Сфера застосування фіскальної амортизації встановлюється чинним Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств. Саме через податкову амортизацію має здійснюватися державне регулювання інвестиційної діяльності і рівня оподаткування прибутку підприємства. Фіскальна амортизація мас суворо регламентуватися і нараховуватися в точній відповідності до норм і правил, встановлених законодавчо.

1.2.2 Методи, які  пропонуються П(с)БО

Амортизація основних фондів груп 2,3 і 4 провадиться до досягнення балансовою вартістю групи нульового значення.

З 1 липня 2000 p., з набуттям чинності Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", підприємства України здобули право самостійно обирати методи нарахування амортизації

Розглянемо терміни, що наведені в Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку

Амортизація - систематичний розподіл вартості, що амортизується, необоротних активів протягом строку їхнього корисного використання (експлуатації).

Вартість, яка амортизується, — первісна або переоцінена вартість необоротних активів за вирахуванням їхньої ліквідаційної вартості.

Ліквідаційна вартість — сума коштів або вартість інших активів, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) необоротних активів після закінчення строку їхнього корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних із продажем (ліквідацією).

Строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їхнім використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг).

Сума очікуваного відшкодування - сума, яку підприємство очікує до відшкодування вартості необоротного активу під час його майбутнього використання, враховуючи його ліквідаційну вартість

Знос необоротних активів — сума амортизації об'єкта необоротних активів із початку його корисного використання.

Відтепер підприємства можуть нараховувати амортизацію основних засобів (крім інших необоротних матеріальних активів) за такими методами:

1) прямолінійним, за яким річна сума амортизації визначається діленням вартості, яка амортизується, на очікуваний період часу використання об'єкта основних засобів.

При використанні цього методу вартість об'єкта основних засобів списується однаковими частками протягом усього періоду його експлуатації. Це найпоширеніший метод нарахування амортизації основних засобів підприємств і організацій.

Перевагами прямолінійного методу є передусім простота розрахунку амортизації, а також можливість рівномірного розподілу амортизації в кожному звітному періоді, що зручно для аналітичного обліку продукції, яка випускається і реалізується.

Прямолінійний метод  зручно використовувати для нарахування  амортизації на такі об'єкти основних засобів, як нерухомість.

Недоліки цього  методу полягають у тому, що при  його застосуванні не враховується моральний  знос об'єкта, а також необхідність збільшення затрат на ремонт в останні  роки експлуатації основних засобів  в порівнянні з першими;

2) зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року (або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) та річно» норми амортизації

Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеню кількості років корисного використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість.

                                 (1.1)

Де п - кількість років корисного використання об'єкта основних засобів.

Метод зменшення  залишкової вартості ґрунтується на тому, що новий об'єкт основних засобів дає велику віддачу на початку терміну експлуатації і тому економічно обґрунтовано нарахування більшої суми амортизації у першому році використання об'єкта і поступове її зменшення надалі. Цей метод слід використовувати у разі, коли передбачається наявність ліквідаційної вартості;

3)    прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного періоду (або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації) та подвоєної річної норми амортизації. Річна норма визначається виходячи із норми амортизації, обчисленої за прямолінійним методом або діленням 100 на кількість років корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів;

4)    кумулятивним, за яким річна сума амортизації визначається як добуток вартості, що амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишається до кінця очікуваного строку використання об'єкта основних засобів, на суму чисел років його корисного використання.

Сума чисел років - це сума порядкових номерів тих років, протягом яких функціонує об'єкт (наприклад, число років 5, сума чисел років дорівнює: 1+2 + 3 + 4 + 5 = 15).

Кумулятивний метод амортизації, методи зменшення залишкової вартості та прискореного зменшення залишкової вартості є методами прискореної амортизації основних засобів і найбільш привабливими для підприємств, оскільки протягом перших років експлуатації об'єктів (коли вони практично нові) накопичується максимальна сума грошових коштів на придбання нових об'єктів за допомогою амортизації, що відноситься на собівартість виробленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг. При цьому в останні роки експлуатації тих же об'єктів, коли збільшуються витрати на їхнє утримання і ремонт, сума амортизації, яка нараховується, незначна, що балансує витрати виробництва протягом терміну використання таких основних засобів;

5) виробничим, за яким місячна сума амортизації визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції (робіт, послуг) та виробничої ставки амортизації.

Виробнича ставка амортизації обчислюється діленням вартості, що амортизується, на загальний обсяг продукції (робіт, послуг), який підприємство очікує виробити з використанням об'єкта основних засобів.

Виробничий метод нарахування  амортизації доцільно застосовувати  у разі, коли обсяги виконання робіт (виготовлення продукції та надання послуг) можуть бути визначені достатньо точно.

Методи зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний с методами прискореної амортизації основних засобів, вони сприяють прискоренню процесу їхнього оновлення. Порівняно з прямолінійним методом вони передбачають більш розміри амортизації у перші роки експлуатації активів, ніж у останні, із зменшенням амортизаційних відрахувань із періоду у період впродовж строку корисного використання. Дегресивні методи ґрунтуються на таких аргументах. З одного боку, в перші роки експлуатації актив с технічно і фізично новим, потребус незначних витрат на ремонт та утримання і може принести більший дохід, ніж у наступні роки, тому за принципом відповідності доцільно в ці роки більшу частину його первісної вартості відносити на поточні витрати. З другого боку, ефективність використання основних засобів зменшується з року в рік, а витрати на ремонт відповідно зростають. Тому загальна сума річних витрат, пов'язаних з експлуатацією основних засобів, залишається приблизно однаковою протягом життєвого циклу об'єкта.

Ми розглянули всі методи нарахування  амортизації основних засобів, які рекомендовані Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби" та встановлені Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств". Виходячи з цього, можна зробити висновок, що кожному методу нарахування амортизації відповідають наступні фактори, що впливають на очікуваний спосіб отримання економічних вигод:

  за прямолінійним методом:

а)    виробництво різнорідної  продукції.

б)    рівномірна експлуатація об'єкта,

в)    незначний  моральний знос;

  за методом зменшення залишкової вартості, методом прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивним методом:

а)    об'єкт використовується у виробництві різнорідної продукції.

б)    швидкий  фізичний і моральний знос,

в)    необхідність швидкого накопичення коштів для  прискореного відновлення основних засобів;

за виробничим методом:

а)   об'єкт використовується для виробництва одного виду продукції  або надання однорідних послуг,

б)    строк  корисного використання об'єкта безпосередньо визначається його ресурсом;

в)    нерівномірність  експлуатації об'єкта,

г)    точний розрахунок планової і фактично випущеної продукції,

д)    роль морального зносу незначна;

за методом зменшення  залишкової вартості (податковим):

а)    не враховується строк  експлуатації,

б)    не враховується фізичний і моральний знос,

в)    не враховуються виробничі чинники використання основних засобів, і амортизація розраховується тільки для цілей оподаткування.

Докладний аналіз цих методів приводить до висновку, що між деякими з них немає суттєвої відмінності, як у теоретичному плані, так і за практичними результатами, що може бути підставою для їхнього скорочення.

2. Аналіз амортизаційної  політики підприємства

2.1 Загальна характеристика   ПВП «Молокозавод-Карпати»

Державне підприємство «Молокозавод-Карпати» був заснований в 1971 році і розташований у смт. Рожнятів по вулиці Дорожна, 34.

В 1972 році Виконавчим комітетом Івано-Франківської міської Ради (рішення № 479/3 від 13. 09. 72р.) виділено додатково земельну ділянку площею 1,4 га для розширення території молокозаводу і проведення реконструкції. В 1979 - 1980 роках проведено реконструкцію молокозаводу. Розширено виробничі площі, аміачну компресорну, котельню, збудовано повітряна компресорна. В виробничих приміщеннях установлені нові лінії по розливу молочної продукції в стекляну тару місткістю 1,0 л., 0,5 л., 0,2 л. та автомат «Тетра-Пак». Виробничі потужності переробки молока зросли до 110 тонн в зміну. Основним предметом діяльності молокозаводу стала комплексна переробка молочних ресурсів Рожнятівського району.

Нарощувались обсяги виробництва  молочних продуктів, збільшився асортимент продукції та її реалізація.

В 1997 році згідно наказу Регіонального  відділення Фонду держмайна України  в Івано-Франківській області віл 27. 11. 97р. за № 1160 державне підприємство «Молокозавод-Карпати» перетворено у ПВП «Молокозавод-Карпати»  і тало правонаступником всіх прав і обов'язків державного підприємства.

ПВП «Молокозавод-Карпати» здійснює свою діяльність у відповідності з Конституцією і чинним законодавством України, керуючись Статутом, а також внутрішніми правилами процедур, регламентами та іншими локальними нормативними актами Товариства.

Предметом діяльності ПВП «Молокозавод-Карпати» є:

• забезпечення повної комплексної переробки молочних ресурсів;
• реалізація молочної продукції через власну та інші торгові мережі;
• послуги    громадського    харчування,    торгівля    продовольчими    і непродовольчими товарами;
• оптова та роздрібна торгівля на внутрішньому та зовнішньому ринках;
• проведення товарообмінних (бартерних) операцій;
• виконання робіт промислового і непромислового характеру та послуг по замовленню зі сторони;
• розвиток     сільського     підсобного     господарства     та     реалізація сільськогосподарської продукції;
• посередницька діяльність по забезпеченню товаровиробників молока -, ресурсами для збільшення продуктивності тварин;
• робота по капітальному ремонту будівель і споруд;
• зовнішньоекономічна діяльність в межах статуту;
• підготовка та перепідготовка кадрів.