Аналіз адміністративно-правового статусу іноземців, осіб без громадянства та біженців

Зміст

Вступ……………………………………………………………………………..……….3

Розділ І. Теоретичні аспекти адміністративно-правового  статусу іноземців, осіб без громадянства та біженців……………………………………………………..…………5

1.1Адміністративно-правовий статус  особи без громадянства………………..….…..5

1.2 Правове регулювання іноземців  та біженців…………………………………...….8

Розділ ІІ. Аналіз адміністративно-правового  статусу іноземців, осіб без громадянства та біженців …………………………………………………………..….12

2.1 Основні права, свободи та  обов’язки іноземців, осіб без  громадянства та біженців……………………………………………………………………….………...12

2.2Гарантії прав і свобод іноземців, осіб без громадянства та біженців в Україні..19

2.3 Відповідальність іноземців,  осіб без громадянства та біженців  за порушення законодавства України…………………………………………………………………23

Висновок…………………………………...……………………………………………27

Список використаних джерел…….……………………………………………………29

Вступ

Актуальність теми. Здійснюючи функцію регулювання суспільних відносин, держава визначає зміст прав і свобод іноземців, осіб без громадянства та біженців, межі їх здійснення, встановлює заборони та відповідальність за їх порушення. Серед гілок державної влади виконавча влада посідає особливе місце, Адже саме у процесі її реалізації відбувається реальне втілення в життя законів та інших правових актів держави, практичне застосування державою важелів владно-організуючого впливу на певні процеси суспільного розвитку.

 Адміністративно-правовий статус  дає можливість визначити місце  та роль іноземців, осіб без  громадянства та біженців  у  державно-управлінських та інших  суспільних відносинах, що регулюються  нормами адміністративного права. 

Для науки адміністративного права  та державно-правової практики важливими  є дослідження адміністративно-правового статусу іноземця, особи без громадянства та біженця. Адміністративно-правовий статус іноземця, особи без громадянства та біженця дає можливість визначити їх місце та роль у державно-управлінських та інших суспільних відносинах, що регулюються нормами адміністративного права. Наявність прогалин і колізій в нормативному регулюванні адміністративно-правового статусу створює, по-перше, труднощі при здійсненні посадовими особами державних органів та органів місцевого самоврядування своїх повноважень, а по-друге, не забезпечує належної реалізації та захисту прав і свобод людини і громадянина. Особливості реалізації громадянами належних їм прав та виконання покладених на них обов’язків в адміністративно-правових відносинах зумовлені тим, що останнім притаманні ознаки владовідносин: обов’язковість виконання громадянином правових актів органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

 Мета і завдання  дослідження. Мета курсової роботи полягає в поглибленні теоретичних засад визначення адміністративно-правового статусу іноземців, осіб без громадянства та біженців та обгрунтуванні напрямків і шляхів удосконалення законодавства України з питань формування та реалізації цього статусу у правозастосовчій практиці.

Відповідно до зазначеної мети у  курсовій роботі вирішуються наступні основні завдання :

- розкрити поняття іноземця, особи  без громадянства та біженця;

- вказати якими нормативно-правовими  актами регулюється адміністративно-правовий  статус іноземців, осіб без  громадянства та біженців;

- визначити особливості правового положення іноземців, осіб без громадянства та біженців  як суб’єкта адміністративно-правових відносин;

• розкрити основні права, свободи та обовязки іноземців, осіб без громадянства та біженців ;
• визначити гарантії прав і свобод іноземців, осіб без громадянства та біженців;
• зазначити відповідальністьіноземців, осіб без громадянства та біженців за порушення ними законодавства України;

Об’єктом дослідження виступає законодавство України, що визначає адміністративно- правовий статус іноземців, осіб без громадянства та біженців  та практика правозастосування, що складається у зв’язку з реалізацією цього статусу.

Предметом дослідження є адміністративно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства та біженців.

Методи дослідження. Основним методом дослідження є загальнонауковий діалектичний метод пізнання. У роботі застосовані окремі наукові методи пізнання: формально-логічний – для встановлення логіко-методологічних засад побудови понятійного апарату дослідження, таких як “іноземець”, “особа без громадянства” “біженець”,  тощо; порівняльно-правовий – для аналізу прав і обов’язківіноземців, осіб без громадянства та біженців   та дослідження правової природи статусу, його елементів; ; системно-структурний – для дослідження основних тенденцій виникнення та закономірностей розвитку адміністративно-правових відносин в Україні.

РОЗДІЛ І.

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ АДМІНІСТРАТИВНО ПРАВОВОГО СТАТУСУ ІНОЗЕМЦІВ, ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА ТА БІЖЕНЦІВ

1.1Адміністративно-правовий  статус особи без громадянства

  Відповідно до Закону України   “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства ” від 22 вересня 2011 року [1,ст.1], особою без громадянства є особа,  яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Правовий   статус   іноземців  та  осіб  без  громадянства визначається Конституцією України ,Законом україни “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства”  та  іншими  законами України, а також міжнародними договорами України.  У разі  якщо  міжнародним  договором України встановлено інші правила,  ніж передбачені  цим  Законом,  застосовуються  правила, передбачені таким міжнародним договором України.

 Адміністративно-правовий статус  у  особи без громадянства  визначається державою, на території  якої особа перебуває.

Особи  без  громадянства,  які  перебувають  в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами,  а також несуть такі самі  обов'язки,  як  і  громадяни України,  за винятками, встановленими Конституцією України [2, ст.26] , законами чи міжнародними договорами України. Особи без громадянства,  які  перебувають  під юрисдикцією  України,  незалежно  від  законності  їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та  основних  прав  і свобод людини.  Особи без громадянства зобов'язані неухильно

додержуватися Конституції  та законів  України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Особи  без громадянства можуть відповідно до Закону України "Про імміграцію" від 7 червня 2001 року [3, ст.9] іммігрувати в Україну на постійне проживання.  Особи без громадянства, яких визнано біженцями в Україні або яким надано притулок в Україні,  вважаються  такими, які  постійно  проживають  на території України з моменту визнання біженцем в  Україні  або  надання  притулку  в  Україні.  Постійне проживання   на   території   України   біженців   підтверджується посвідченням біженця. Особи без громадянства,  яких визнано особами, що  потребують  додаткового  захисту,  або  яким надано тимчасовий захист в Україні,  вважаються такими,  які на  законних  підставах тимчасово  проживають на території України на період дії обставин, за наявності яких додатковий чи  тимчасовий  захист  було  надано тимчасове  проживання на території України таких іноземців та осіб без громадянства підтверджується посвідченням особи,  яка потребує додаткового захисту в Україні, або посвідченням особи, якій надано тимчасовий захист в Україні. Особи  без  громадянства,  які  відповідно  до закону прибули в Україну для працевлаштування та отримали посвідку на  тимчасове  проживання,  вважаються  такими,  які  на  законних підставах  перебувають  на  території  України  на період роботи в Україні.

Особи без громадянства,  які прибули в Україну з метою проповідування релігійних віровчень,  виконання релігійних обрядів чи іншої канонічної діяльності за  запрошенням  релігійних організацій  та  погодженням  з  державним органом,  який здійснив реєстрацію  відповідної  релігійної   організації,   та   отримали посвідку  на  тимчасове  проживання,  вважаються  такими,  які  на законних підставах перебувають  на  території  України  на  період діяльності в Україні.

Особи без громадянства,  які прибули в Україну для участі у діяльності філій,  відділень,  представництв та інших структурних   осередків   громадських   (неурядових)   організацій іноземних  держав,  зареєстрованих  у  встановленому  порядку,  та отримали посвідку на тимчасове проживання,  вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України  на  період діяльності в Україні.

Особи без громадянства,  які прибули в Україну для роботи у представництвах іноземних суб'єктів господарювання  в Україні,  зареєстрованих  у  встановленому  порядку,  та  отримали посвідку  на  тимчасове  проживання,  вважаються  такими,  які  на законних  підставах  перебувають  на  території  України на період роботи в Україні.

Особи без громадянства,  які прибули в Україну для   роботи   у  філіях  або  представництвах  іноземних  банків, зареєстрованих у встановленому порядку,  та отримали  посвідку  на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.

Особи без громадянства, які прибули в Україну для  провадження  культурної,  наукової,  освітньої  діяльності на підставах  і  в  порядку,  встановлених  міжнародними   договорами України або спеціальними програмами, а також іноземці та особи без громадянства,  які прибули в Україну з метою участі в  міжнародних та  регіональних  волонтерських  програмах  чи участі в діяльності волонтерських   організацій,   зареєстрованих    в    Україні    в установленому   порядку,   та   отримали   посвідку  на  тимчасове проживання,  вважаються  такими,   які   на   законних   підставах перебувають на території України на період такої діяльності.

Особи без громадянства, які прибули в Україну для роботи  кореспондентом  або  представником  іноземних  засобів масової  інформації  та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються  такими,  які  на  законних  підставах  перебувають  на території України на період роботи в Україні.

Особи без громадянства, які прибули в Україну з метою навчання та отримали  посвідку  на  тимчасове  проживання, вважаються  такими,  які  на  законних  підставах  перебувають  на території України на період навчання.

Особи без громадянства, які прибули в Україну з  метою возз'єднання сім'ї з особами,  які є громадянами України, або уклали  шлюб  з  громадянами  України  та  отримали  посвідку   на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період до отримання дозволу на імміграцію.

Особи без громадянства, які прибули в Україну з метою    возз'єднання    сім'ї    з   особами,  та отримали посвідку  на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на  території  України.

Особи без громадянства, які в'їхали в Україну на  інших  законних  підставах,  вважаються такими,  які тимчасово перебувають на території України на законних підставах  на  період наданого  візою  дозволу  на  в'їзд  або  на період,  встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Особи  без  громадянства,  які  до  прийняття рішення  про припинення громадянства України постійно проживали на території  України  і  після  прийняття  рішення  про   припинення громадянства   України   залишилися   постійно   проживати  на  її території, вважаються такими, які постійно проживають в Україні.

Особи без громадянства,  яких  до  завершення граничного  терміну  перебування у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства,  які незаконно  перебувають  в Україні,   не   було   примусово  видворено  з  України  з  причин відсутності  проїзного  документа,  транспортного   сполучення   з країною їх походження або з інших причин, що не залежать від таких осіб,  визнаються такими,  які  на  законних  підставах  тимчасово перебувають  на  території  України,  на  період дії обставин,  що унеможливлюють їхнє примусове видворення з України.

2. Правове регулювання іноземців та біженців

 Відповідно до Закону України   “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства ” від 22 вересня 2011 року іноземцем є особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав[1, ст.1].

Згідно з Законом України  «Про біженців» від 21 червня 2001 року[4, ст.1], біженцем є особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.   

Адміністративно- правовий статусі  іноземців і біженців регламентується  законами України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»  від 22 вересня 2011 р., «Про біженців»  від 21 червня 2001 р. Закон « Про  правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначає правовий статус, закріплює основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в  Україні, і визначає порядок вирішення  питань, пов'язаних з їх в'їздом в  Україну або виїздом з України. Закон «Про біженців» визначає правовий статус біженця в Україні, порядок  надання, втрати та позбавлення статусу  біженця, встановлює державні гарантії захисту біженців.

Іноземці в Україні перебувають  на національному правовому режимі, тобто володіють тими ж правами  і обов'язками, що й громадяни  України, але за деякими винятками. Вони є рівними перед законом  незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин. Визначено, що коли іноземною державою встановлено обмеження щодо реалізації прав і свобод громадян України, які перебувають за кордоном, Кабінет Міністрів може прийняти рішення про встановлення відповідного порядку реалізації прав і свобод громадянами цієї держави на території України. Тобто вступає в дію принцип взаємності. Рішення може бути скасоване, якщо відпадуть підстави, за яких воно було прийняте.

У вище згаданому Законі України  “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” вказано, що іноземці в Україні перебувають на національному правовому режимі, тобто володіють тими ж правами і обов'язками, що й громадяни України, але за деякими винятками. Вони є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, ін-ших обставин. Визначено, що коли іноземною державою встановлено обмеження щодо реалізації прав і свобод громадян України, які перебувають за кордоном, Кабінет Міністрів може прийняти рішення про встановлення відповідного порядку реалізації прав і свобод громадянами цієї держави на території України. Тобто вступає в дію принцип взаємності. Рішення може бути скасоване, якщо відпадуть підстави, за яких воно було прийняте. Цей закон встановлює :

а) засади правового статусу іноземців;

б) підстави для перебування іноземців  в Україні;

в) порядок видачі посвідки постійне та тимчасове проживання в Україні;

г) порядак вїзду та виїзду з  України тощо.

Для багатьох країн, у тому числі  і для України стає дедалі актуальнішою проблема біженців. Це пов'язано з існуванням у ряді держав "гарячих точок", воєнними діями, нестабільністю політичних режимів, голодом, стихійним лихом тощо.

На міжнародному рівні порядок  і умови статусу біженців та притулку здобули закріплення у таких  документах, як Конвенція про статус біженців від 22 квітня 1954 p.; Протокол, який стосується статусу біженця від 4 жовтня 1967 p.; Статут Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, прийнятий у грудні 1950 р. В Україні статус біженців був визначений в Законі України "Про біженців" від 24 грудня 1993 р. Новий Закон України "Про біженців" набрав чинності 21 червня 2001 р.

Закон України «Про біженців» встановлює, що біженець не може бути висланий або  примусово повернутий до країн, де його життю або свободі загрожує небезпека, за ознакою раси, віросповідання (релігії), національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи  або політичних переконань. Біженець також не може бути висланий або  примусово повернутий до країн, де він  може зазнати катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, або з якої він може бути висланий або примусово повернутий до країн, де його життю або свободі загрожує небезпека внаслідок його раси, релігії, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або через політичні переконання. Ці положення не поширюються на біженця, засудженого в Україні за вчинення тяжкого злочину.

У законі регламентується порядок надання, втрати і позбавлення статусу біженця. Так, особи, які мають намір набути статус біженця і перетнути державний кордон України у порядку, встановленому законодавством України, повинні протягом п'яти днів звернутися до відповідного органу міграційної служби із заявами про надання їм статусу біженця. Якщо такі особи намагалися незаконно перетнути або незаконно перетнули державний кордон України, то вони протягом трьох робочих днів повинні звернутися до відповідного органу міграційної служби через уповноваженого цього органу чи посадову особу Прикордонних військ України або органу внутрішніх справ із заявами про надання їм статусу біженця.Статус біженця не надається особі:

 а) яка вчинила тяжкий злочин  неполітичного характеру за межами  України до прибуття в Україну  з метою набуття статусу біженця,  якщо таке діяння віднесено  Кримінальним кодексом України  до тяжких злочинів;

б) яка вчинила тяжкі злочини проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві;

в) яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам ООН;

 г) яка до прибуття в  Україну вже була визнана біженцем  або отримала притулок в іншій  країні;

ґ) яка до прибуття в Україну  з наміром набути статус біженця  перебувала в третій безпечній країні.

Закон визначає повноваження органів  виконавчої влади, які вирішують  питання щодо надання, втрати і позбавлення  статусу біженця. До них належать: Кабінет Міністрів України; Державний комітет України у справах національностей та міграції, органи міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі; інші орга-ни виконавчої влади (Служба безпеки України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство закордонних справ України, регіональні органи, органи опіки та піклування), які мають відповідні повноваження.

РОЗДІЛ ІІ.

  АНАЛІЗ АДМІНІСТРАТИВНО  — ПРАВОВОГО СТАТУСУ ІНОЗЕМЦІВ, ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА ТА БІЖЕНЦІВ

2.1 Основні права, свободи  та обов’язки іноземців, осіб  без громадянства і біженців.

Як уже було зазначено раніше іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи  та виконують ті ж обов'язки, що і  громадяни України, якщо інше не передбачено  Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.

Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно  від походження, соціального і  майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення  до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.

Розглянемо детальніше який обсяг  прав мають іноземці та особи без  громадянства відповідно до Конституції  України та норм Закону України «Про правовий статус іноземцівта осіб без  громадянства».

1. Право на інвестиційну та  підприємницьку діяльність, суть  якого полягає в тому, що іноземці  та особи без громадянства  мають право займатися в Україні  інвестиційною, а також зовнішньоекономічною  та іншими видами підприємницької  діяльності, передбаченими законодавством  України. При цьому вони мають  такі ж права і обов'язки, що  і громадяни України, якщо інше  не випливає з Конституції  та законів України.

2. Право на трудову діяльність. Іноземці та особи без громадянства  мають рівні з громадянами  України права та обов'язки  в трудових відносинах, якщо інше  не передбачено законодавством  України та міжнародними договорами  України. Однак обсяг реалізації  даного права в різних категорій  іноземців та осіб без громадянства  різний. Так, іноземці та особи  без громадянства, які постійно  проживають в Україні, а також  яким надано статус біженця  в Україні, мають право працювати  на підприємствах, в установах і організаціях або займатися іншою трудовою діяльністю на підставах і в порядку, встановлених для громадян України. А іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений термін, можуть займатися трудовою діяльністю відповідно до одержаного у встановленому порядку дозволу на працевлаштування. Працевлаштування в Україні іноземців та осіб без громадянства, найнятих інвестором у межах і за посадами (спеціальністю), визначеними угодою про розподіл продукції, здійснюється без отримання дозволу на працевлаштування. Крім того, іноземці та особи без громадянства не можуть призначатися на окремі посади або займатися певною трудовою діяльністю, якщо відповідно до законодавства України призначення на ці посади або заняття такою діяльністю пов'язане з належністю до громадянства України.

3. Право на відпочинок, відповідно  до якого іноземці та особи  без громадянства мають право  на відпочинок нарівні з громадянами  України.

4. Право на охорону здоров'я  суть якого полягає втому, що  іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в  Україні, користуються медичною  допомогою нарівні з її громадянами.  Всім іншим іноземцям та особам  без громадянства медична допомога  подається у порядку, який визначається  Кабінетом Міністрів України.

5. Право на соціальний захист. Іноземці та особи без громадянства  мають право на соціальний  захист, в тому числі на одержання  пенсії та інших видів соціальної  допомоги відповідно до законодавства  України та міжнародних договорів  України. У разі, коли для призначення  пенсії потрібен певний стаж  роботи, іноземцю та особі без  громадянства на підставах і  в порядку, встановлених законодавством  України і міжнародними договорами  України, може зараховуватися  стаж роботи за кордоном.

6. Право на житло. Відповідно  до наданого права іноземці  та особи без громадянства, які  постійно проживають в Україні,  мають право на підставах і  в порядку, встановлених для  громадян України, одержати жиле  приміщення, якщо інше не передбачено  законодавством України. Право  власності на житло іноземці  та особи без громадянства  набувають відповідно до законодавства  України. Як бачимо реалізувати дане право може лише обмежене коло іноземцівта осіб без громадянства, а саме ті, що постійно проживають в Україні.

7. Іноземці та особи без громадянства  можуть відповідно до законодавства  України мати у власності будь-яке  майно, успадковувати і заповідати  його, а також мати особисті  немайнові права.

8. Право на освіту також має  різний обсяг реалізації для  різних категорій іноземців та  осіб без громадянства. Так, іноземці  та особи без громадянства, які  постійно проживають в Україні  мають право на освіту нарівні  з громадянами України. Всі  інші іноземці та особи без  громадянства оплачують своє  навчання, якщо інше не передбачено  законодавством України та міжнародними  договорами України.

Іноземці та особи без громадянства, прийняті до навчально-виховних закладів України, мають права і обов'язки учнів і студентів відповідно до законодавства України.

9. Іноземці та особи без громадянства  мають право на користування  досягненнями культури нарівні  з громадянами України.

10. Право на участь в об'єднаннях  громадян. Лише іноземці та особи  без громадянства, які постійно  проживають в Україні, мають  право вступати на загальних  з громадянами України підставах  до легалізованих об'єднань громадян, якщо інше не передбачено законами  України і якщо це передбачено  статутами цих об'єднань.

11. Іноземцям та особам без  громадянства гарантується право  на свободу совісті нарівні  з громадянами України.

12. Іноземці та особи без громадянства можуть укладати і розривати шлюби з громадянами України та іншими особами відповідно до законодавства України. Іноземці та особи без громадянства мають рівні з громадянами України права і обов'язки у шлюбних і сімейних відносинах.

13. Іноземці та особи без громадянства  можуть пересуватися на території  України і обирати місце проживання  в ній відповідно до порядку,  встановленого Кабінетом Міністрів  України. Обмеження в пересуванні  та виборі місця проживання  допускаються, коли це необхідно  для забезпечення безпеки України,  охорони громадського порядку, охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів її громадян та інших осіб, які проживають в Україні.

Слід зазначити, що перелік прав іноземців та осіб без громадянства, зазначених в Законі України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» не є вичерпним. До прав не вказаних в даному законі можна віднести право на вільний  розвиток своєї особистості, право  на повагу до гідності, право на страйк тощо[5; с. 190].

На іноземцівта осіб без громадянства покладаються і певні обов'язки. Так, відповідно до ст. 66-68 Конституції  України вони, як і взагалі кожна  людина, що перебуває в Україні, зобов'язані:

- не заподіювати шкоду природі,  культурній спадщині, відшкодовувати  завдані ним збитки;

- сплачувати податки і збори  в порядку і розмірах, встановлених  законом;

- неухильно додержуватися Конституції  України та законів України,  не посягати на права і свободи,  честь і гідність інших людей.

Перелік обов’язків зазначених в  Конституції України також не є вичерпним. Так, наприклад, Законом  України «Про правовий статус іноземців  та осіб без громадянства» передбачено, що іноземці та особи без громадянства повинні дбайливо ставитися до наданого їм житла, дотримувати правил користування жилими приміщеннями, зобов'язані дбайливо ставитися до пам'яток історії та культури, інших культурних цінностей  тощо.