Аналіз активів підприємства ТОВ "Ірбіс"

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни «Фінансовий аналіз»

на тему:

Аналіз активів  підприємства ТОВ "Ірбіс"

 

 

 

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………………………..2

Розділ 1. Теоретико-методологічні  засади аналізу активів підприємства………………..3

1. Сутність,  класифікація , види аналізу активів суб’єкта господарювання.

2. Алгоритм аналізу та оцінки активів підприємства…………………………………..13

Розділ 2. Аналіз активів  підприємства «Ірбіс»…………………………………………….16

2.1  Аналіз динаміки  та структури майна та капіталу

2.2 Оцінка фінансової  стійкості та ліквідності підприємства…………………………….34

2.3 Якісний та кількісний  аналіз ділової активності, прибутковості  та рентабельності…42

Розділ 3. Вдосконалення  використання активів ТОВ « Ірбіс»…………………………….51

3.1  Шляхи підвищення  структури та використання активів підприємства

3.2  Напрямки поліпшення  фінансової стійкості підприємства……………………………53

 ВИСНОВКИ…………………………………………………………………………………..55

 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ  ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………56

 ДОДАТКИ

ДОДАТОК А…………………………………………………………………………………..57

ДОДАТОК Б…………………………………………………………………………………...59

ДОДАТОК В…………………………………………………………………………………...61

 

 

ВСТУП

 

 Розвиток ринкових відносин підвищує відповідальність і самостійність підприємств та інших суб’єктів ринку в підготовці та прийнятті управлінських рішень. Ефективність цих рішень багато в чому залежить від об’єктивності, своєчасності та всебічності оцінювання існуючого й очікуваного фінансового стану підприємства.

Становлення ринкової економіки в Україні, поява фінансових ринків, пріоритет фінансових ресурсів об’єктивно сприяли розвитку такого важливого напрямку аналітичної роботи, як фінансовий аналіз. [1]

У ринкових умовах господарювання особливої актуальності набуває об’єктивна оцінка управління активами підприємства, а, отже і дослідження  методик проведення аналізу та розроблення шляхів його покращання.

У сучасних умовах для більшості  підприємств типовим наслідком  кризових явищ їхнього економічного розвитку стала гостра нестача необхідного обсягу оборотних активів, що істотно позначається на ефективності їхнього господарювання. Разом із цим низька забезпеченість виробничих підприємств оборотними активами супроводжується низьким рівнем їх використання. Тому сьогодні одним з найактуальніших завдань у забезпеченні підвищення ефективності виробничої діяльності підприємств є суттєве вдосконалення управління їхніми оборотними активами.

Значний внесок в дослідження проблем  управління оборотними активами зробили  такі вчені, як І.О. Бланк, С.В. Калабухова, М.Р. Ковбасюк, І.Д. Лученок та інші. Разом  з тим, існує ряд теоретичних і практичних проблем, які все ще залишаються невирішеними, до них слід віднести проблеми класифікації оборотних активів, оцінки ефективності їх використання, вдосконалення контролю, системи обліку оборотних активів, нейтралізації впливу кризових явищ на їх формування.

Метою роботи є вивчення теоретичних  засад та досвіду управління оборотними активами для виявлення основних чинників, що призводять до кризової ситуації з оборотними активами на підприємствах  та визначення шляхів підвищення ефективності управління ними в умовах переходу України до ринкової економіки.

При написанні курсової роботи були використані звітні дані підприємства ТОВ “Ірбіс”, основним напрямком  діяльності якого є неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Розрахунки в роботі проводились на основі даних балансу за 2005-2007 роки (форма №1, додаток №1),  даних звітів про рух грошових коштів (форма №3, додаток №3), звітів про фінансові результати (форма №2, додаток №2) за 2005-2007 роки.

Розділ 1. теоретико-методологічні  засади аналізу активів підприємства

1.1. Сутність,  класифікація , види  аналізу активів суб’єкта господарювання.

 Активи являють собою ресурси, які перебувають у розпорядженні підприємства і використання яких веде до збільшення економічних вигод у майбутньому. До них відносять усі існуючі матеріальні цінності, нематеріальні активи та кошти, що належать підприємству на певну дату.

Згідно з П(с)БО 2 “ Баланс ”  активи підприємства поділяються на оборотні та необоротні активи. Оборотні активи являють собою частину майна підприємства, яка втілена в матеріально-виробничих запасах, не закінчених розрахунках, залишках грошових коштів і фінансових вкладеннях.[2]

Для оборотних активів як частини  авансованого капіталу підприємств  характерні такі відмінні ознаки:

1) вони мають бути заздалегідь  вкладені, тобто авансовані до  отримання виручки від реалізації  продукції; 

2) оборотні активи як ліквідні  ресурси не втрачаються і не  споживаються, але постійно повинні  поновлюватися в господарському обігу;

3) абсолютна потреба в оборотних  активах залежить передусім від  обсягу господарської діяльності, умов постачання та збуту. Недостатність  їх або неефективне використання  негативно впливає на фінансовий  стан підприємства.

До оборотних активів належать: виробничі запаси, незавершене виробництво; дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги; дебіторська заборгованість за розрахунками; інша поточна дебіторська заборгованість; поточні фінансові інвестиції; грошові кошти в національній та іноземній валютах; інші оборотні активи.

Необоротні активи являють собою  частину майна підприємства, яка  багаторазово бере участь у процесі  господарської діяльності і переносить свою вартість на готову продукцію  шляхом нарахування амортизаційних відрахувань.

До необоротних активів належать: нематеріальні активи, незавершене  будівництво, основні засоби, довгострокова  дебіторська заборгованість, відстрочені  податкові активи, інші необоротні активи.

У балансі активи підприємства розміщені  у трьох розділах:

1 розділ – необоротні активи;

2 розділ – оборотні активи;

3 розділ – витрати майбутніх  періодів.

Коваленко Л.О. дає таку класифікацію активів підприємства:

1.Залежно від об’єкта фінансового  управління:

а) необоротні активи: основні засоби, нематеріальні активи, довгострокові фінансові інвестиції, інші необоротні активи;

б) оборотні активи: запаси товарно-матеріальних цінностей; незавершене виробництво; дебіторська заборгованість; грошові  активи; поточні фінансові інвестиції, інші оборотні активи.

2.За речовою формою об’єкта інвестування:

а) реальні активи: до них належать матеріальні та нематеріальні активи;

б) фінансові активи;

3. За строком отримання грошового  потоку:

а) короткострокові;

б) довгострокові.

4.За формою отримання доходів: 

а) активи, що приносять дохід в явній формі – рентні платежі, проценти за облігаціями, дивіденди за акціями і т.ін.;

б) активи, що приносять дохід в  прихованій формі (лише при продажу  активів) – різниця цін купівлі-продажу, гудвіл і т.ін.

5.За регулярністю отримання доходу:

а) з одноразовим доходом;

б) з періодичним доходом;

в) з регулярним доходом.

6.За ступенем ризику:

а) активи з гарантованим грошовим потоком (без ризикові);

б) активи з негарантованим грошовим потоком (ризикові).

7. Залежно від оборотності:

а) високооборотні;

б) з нормальною оборотністю;

в) з низькою оборотністю;

г) необоротні;

8. Залежно від рівня ліквідності:

а) високоліквідні;

б) середньо ліквідні;

в) низько ліквідні;

г) неліквідні;

 

Класифікація необоротних  активів підприємства

1.За основними функціональними видами:

а) Основні засоби -  характеризують сукупність матеріальних активів підприємства в формі засобів праці, очікуваний строк корисного використання яких перевищує один рік, які багаторазово беруть участь в операційному процесі і переносять на продукцію свою вартість частинами. Фінансовий облік ведеться наступним чином:

- земельні ділянки; 

- капітальні витрати на покращення  земель;

- машини і обладнання;

- транспортні засоби;

- інструменти, прибори, обладнання;

- інші основні засоби;

- інші необоротні матеріальні  активи, які використовуються в  операційному процесі. 

б) Нематеріальні активи - характеризують сукупність немонетарних активів, які  не мають матеріальної форми, строк  використання яких в операційній  діяльності підприємства перевищує один рік.

2.За характером обслуговування  окремих напрямів операційної  діяльності:

а) Необоротні активи, які обслуговують процес виробництва продукції. До них  відносяться всі види основних засобів  і нематеріальних активів підприємства, які беруть участь в виробництві продукції.

б) Необоротні активи, які обслуговують процес реалізації продукції. До них  відносяться всі види основних засобів  і нематеріальних активів підприємства, які забезпечують продаж виготовленої продукції.

в) Необоротні активи, які обслуговують процес управління операційною діяльністю. До них відносяться всі види основних засобів і нематеріальних активів підприємства, які забезпечують процес управління цією діяльністю.

3.За характером володіння операційні  необоротні активи підприємства поділяються на:

а) власні необоротні активи. До них  відносяться довгострокові активи підприємства, які належать йому на правах власності і володіння, які  відображаються в складі його балансу;

б) орендовані необоротні активи. Вони характеризують групу активів, які використовуються підприємством на правах використання в відповідності до договору оренди ( лізингу ), заключеного  з їх власником.

4.За формами застави кредиту  і особливостями страхування  виділяють наступні групи необоротних активів:

а) рухомі необоротні активи -  характеризують групу довгострокових майнових цінностей  підприємства, які в процесі застави  можуть бути виключені з його власності  в цілях забезпечення кредиту (машини і обладнання, транспортні засоби, довгострокові фондові інструменти і т.ін.).

б) нерухомі необоротні активи. До них  відносить група довгострокових майнових цінностей підприємства, які  не можуть бути виключені з його власності в процесі застави, яка забезпечує кредит (земельні ділянки, будівлі, споруди, передавальні пристрої і т.ін.)

5.За характером відображення  зносу необоротні активи поділяються  на:

а) амортизаційні необоротні активи. До них відносяться основні засоби і частина нематеріальних активів, за якими фізичний і моральний  знос відображається в обліку як поступове нарахування амортизації.

б) не амортизаційні необоротні активи. До них відносяться інша частина  необоротних активів підприємства, рівень зносу яких фінансовим обліком  не відображається.

Характеризуючи активи як об’єкт управління, необхідно відзначити особливості їх окремих складових. Зокрема, необоротні активи є найменш мобільною частиною майна підприємства, основна відмінність якої полягає в багаторазовому використанні в процесі господарської діяльності і частковій амортизації протягом кожного операційного циклу. У процесі формування й управління необоротними активами необхідно враховувати їх переваги та недоліки порівняно з оборотними активами. Основними перевагами необоротних активів порівняно з оборотними є: менший ризик впливу інфляційного процесу та можливе збільшення ринкових цін на нерухомість вищими темпами, ніж темпи інфляції; тривалий період використання у виробничому процесі, здатність приносити стабільний прибуток у разі несприятливої господарської діяльності.

До їх недоліків слід віднести низький рівень маневреності, неможливість швидко змінити структуру вкладених коштів, низький рівень ліквідності і неспроможність забезпечити потік платежів за погіршення платоспроможності підприємства.

Водночас у процесі управління оборотними активами слід враховувати переваги та недоліки їх порівняно з необоротними активами. До основних переваг можна віднести таке: можливість швидкого перетворення оборотних активів у грошові кошти, вища ліквідність, перебування частини оборотних активів у вигляді готових засобів платежу, можливість підвищити швидкість обігу раціональним управлінням.

Недоліками можна вважати: можливе  інфляційне знецінення грошових коштів, додаткові витрати на утримання  зайвих оборотних активів, вищий  рівень фінансових ризиків.

Загальною інформаційною базою  в управлінні активами є баланс підприємства і передусім його актив.

Оскільки кредитори мають першочергові права щодо майна підприємства, для  задоволення їхніх потреб інформація балансу класифікується у такий  спосіб, щоб наочно відобразити платоспроможність підприємства, тобто ймовірність погашення заборгованості у разі його ліквідації.

У зв’язку із зазначеним вище важливою умовою визначення платоспроможності  підприємства є об’єктивна оцінка його активів.

Активи визначаються і відображаються в балансі у грошовому виразі з використанням певної бази оцінки. Такою базою, яка найчастіше береться підприємствами за основу під час складання балансу, є попередня їх собівартість, тобто активи відображаються за сумою грошових коштів, яка була сплачена підприємством за відповідний актив у момент їх придбання.

Водночас зазначена оцінка може комбінуватися з іншими оцінками залежно від призначення даного активу.

Зокрема, нематеріальні активи відображаються в балансі за собівартістю їх придбання чи створення. Якщо нематеріальні активи надійшли у результаті обміну на інші активи, то їх собівартість визначається за отриманою вартістю активу. Отримана вартість нематеріального активу – це сума, за якою актив може бути обміняний чи отриманий в операції між зацікавленими сторонами.

До основних засобів належать матеріальні  активи підприємства, очікуваний строк  корисного використання (експлуатації) яких більше одного року або операційних  цикл більший за рік.

Основні засоби оцінюються за первісною вартістю у сумі фактичних витрат на їх придбання, будівництво, монтаж, налагодження, доставку,сплату митних зборів і передбачених податків (якщо податки не відшкодовуються підприємству).

Незавершене будівництво являє  собою суму інвестицій, вкладених у будівництво, що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

Довгострокові фінансові інвестиції – це фінансові інвестиції на період більше одного року, а також усі  інвестиції, які не можуть бути вільно реалізованими в будь-який момент.

Фінансові інвестиції – активи, які  вкладаються підприємством з  метою збільшення прибутку за рахунок  процентів, дивідендів, зростання вартості капіталу або отримання інших  вигод для інвестора. Фінансові  інвестиції – це вкладення в придбані цінні папери, внески до статутних фондів інших підприємств.

Довгострокова дебіторська заборгованість являє собою заборгованість фізичних та юридичних осіб, яка буде погашена у термін понад один рік з дати відображення в балансі.

За статтею “ Відстрочені  податкові активи ” відображається сума податку на прибуток, що підлягає відшкодуванню в наступних періодах унаслідок виникнення тимчасової різниці  між обліковою та податковою базами оцінки.

За статтею “ Інші необоротні активи ” відображаються всі інші необоротні активи, які не є нематеріальними активами, основними засобами, довгостроковими фінансовими інвестиціями, довгостроковою дебіторською заборгованістю та відстроченими податковими активами.

У залежності від інформаційного забезпечення і в розрахунку на різні групи користувачів фінансово-економічний аналіз поділяється на зовнішній і внутрішній.

Зовнішній аналіз базується в основному на бухгалтерській звітності, яка складається за єдиними формами і подається підприємством в органи державної податкової адміністрації; банки, які уклали угоду з цим підприємством; власникам підприємств, заснованих на акціонерній та іншій колективній власності; асоціаціям, біржам та іншим організаціям, до складу яких підприємство входить на добровільних засадах. Така звітність необхідна для інформування потенційних учасників, інвесторів і кредиторів. Зокрема, інвестори, які вкладають свої гроші та інше майно в акціонерне підприємство, повинні бути впевнені у збереженні та ефективному використанні своєї власності.

Внутрішній  аналіз виконується для керівників підприємств, а також їхніх функціональних та лінійних підрозділів. Він включає сукупність даних бухгалтерського, статистичного і первинного обліку.

Як зовнішній, так і  внутрішній аналізи класифікуються за такими ознаками:

1) за змістом процесу управління (або за часовими етапами в управлінні):

• ретроспективний (поточний) аналіз результатів господарської діяльності за минулий період. Проводиться як правило на основі офіційної звітності підприємства і дозволяє оцінити його роботу на період за місяць, квартал, рік. Тут отримав розповсюдження комплексний системний підхід. Особливість методики поточного аналізу в тому,що фактичні результати оцінюються із запланованими, а також даними попередніх періодів. Результати поточного аналізу використовуються для проблем стратегічного планування;
• оперативний аналіз, який здійснюється на короткому проміжку часу. Оперативний аналіз дозволяє викрити резерви з метою прийняття оптимальних рішень. Особливості такого типу аналізу полягають в тому ,що використовуються в системі оперативного управління підприємством за декаду, тиждень, добу, зміну. Аналіз базується на широкому використанні натуральних показників:витрати часу,матеріалів на виготовлення одного виду виробу. Необхідність своєчасної подачі результатів для швидкого реагування на них управлінського персоналу з метою здійснення змін в ході виробничого процесу. При оперативному аналізі виявляються і вимірюються лише вирішальні фактори;
• перспективний або прогнозний аналіз, спрямований на очікувану оцінку фінансової стабільності, платоспроможності, забезпеченості фінансовими ресурсами та ефективності їх використання в майбутньому календарному періоді, є важливою функцією довгострокового управління і повинен забезпечувати обґрунтування прогнозних результатів господарської діяльності, які знаходять відображення у довгострокових програмах розвитку.

2 ) за періодичністю проведення аналізу:

• періодичний (циклічний);
• разовий.

3) за об'єктами аналізу:

• аналіз фінансового стану і фінансових результатів діяльності підприємства;
• аналіз платоспроможності і кредитоспроможності.

4) за суб'єктами аналізу:

• аналіз, який проводиться економічними службами підприємства;
• фінансовими, статистичними органами;
• банками, асоціаціями, біржами, до складу яких підприємство входить на добровільних засадах.

5) за змістом та повнотою питань, які вивчаються:

• комплексний;
• локальний аналіз діяльності окремих підрозділів, 

6) за методами вивчення об'єктів:                    

• системний;
• порівняльний;                        
• вибірковий.

Вміле поєднання різних видів аналізу дозволяє підвищити  ефективність аналітичної роботи, яка проводиться на підприємствах.

Завдання аналізу фінансового  стану підприємства визначаються також інтересами користувачів до аналітичного матеріалу. Звітність підприємств, що працюють на правах акціонерних товариств, адресується акціонерам. Акціонери повинні бути впевненими у надійності своїх вкладень у власний капітал підприємства, стабільності його фінансового стану, а також рентабельності підприємницької діяльності та дивідендної політики.

До цієї групи користувачів також належать банки, що надають  кредити підприємству, та інші кредитори, їх цікавить питання платоспроможності підприємства.

Державні податкові  органи за даними звітності прагнуть отримати відомості про майновий стан підприємства і фінансові результати його діяльності.

Ряд звітних і аналітичних  показників у співставленні за кілька років необхідні статистичним органам та різним відомствам для визначення тенденцій розвитку окремих галузей національного господарства і розробки рекомендацій щодо регулювання економіки держави. Отже, інтерес зовнішніх користувачів до аналітичного матеріалу зводиться до вивчення і оцінки за даними звітності підприємства:

•   майнового стану на звітну дату:
•   фінансової стабільності і ліквідності;
•   динаміки змін фінансового стану за звітний період;
•   тенденцій зміни оборотності обігових коштів;
•   розподілу прибутку;
•   рентабельності за звітний період.

Внутрішній аналіз фінансового стану підприємства проводиться за такими напрямами:

•   оцінка структури, динаміки майна підприємства та джерел його придбання;
•   оцінка незалежності підприємства від зовнішніх джерел коштів:
•   оцінка платоспроможності підприємства;
•   оцінка ефективності використання обігових коштів;
•   оцінка прибутку і вивчення факторів, що впливають на його зміну за звітний період;
•   вивчення показників рентабельності;
• пошук резервів поліпшення фінансового стану підприємства і розробка конкретних заходів щодо його зміцнення.

1.2. Алгоритм аналізу та оцінки  активів підприємства.

Актив балансу містить зведення про розміщення капіталу, що є у  розпорядженні підприємства, тобто  про вкладення його в конкретне  майно  і матеріальні цінності, про витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції і про залишки вільної грошової готівки. Кожному виду розміщеного капіталу відповідає окрема стаття балансу. Активи організації складаються з фіксованих (необоротних) та оборотних активів. Тому найбільш загальну структуру активів характеризує коефіцієнт співвідношення оборотних і необоротних активів, який розраховується за формулою

Значення даного показника  у великій мірі обумовлено галузевими особливостями кругообігу засобів  організації, яка аналізується.

При аналізі активів підприємства потрібно відбити абсолютні зміни в майні підприємства, зробити висновки про поліпшення або погіршення структури активів.

При аналізі активів підприємства потрібно відобразити наступні моменти:

1. На які складові доводилася  найбільша питома вага в структурі сукупних активів?

Якщо на оборотні активи, то це свідчить про формування достатньо мобільної структури активів, сприяючої прискоренню оборотності засобів підприємства.

2. В цілому, як змінилося майно (сума фіксованих необоротних і оборотних активів) підприємства?

Зменшення майна свідчить про скорочення підприємством господарського обороту, що може спричинити його неплатоспроможність і навпаки. Зростання майна підприємства може свідчити про позитивну зміну балансу.

3. Що відбулося зі складовими фіксованих (необоротних) активів?

Збільшення незавершеного будівництва може негативно позначитися на результатах фінансово-господарської діяльності підприємства (необхідно додатково проаналізувати доцільність і ефективність вкладень)

Збільшення довгострокових фінансових вкладень указує на відвернення засобів з основної виробничої діяльності, а зниження сприяє залученню фінансових коштів до основної діяльності підприємства і поліпшенню його фінансового стану

4. Як змінювалася структура необоротних активів?

Яка частка основних засобів в сукупних активах на кінець аналізованого періоду?  підприємство має "важку" або "легку" структуру активів?

Якщо вона склала менше 40%, підприємство має "легку" структуру активів, що свідчить про мобільність майна підприємства. Якщо вона склала більше 40%, підприємство має "важку" структуру активів, що свідчить про значні накладні витрати і високу чутливість до змін виручки.

5. Як змінилася величина оборотних активів підприємства за аналізований період? Які статті внесли основний внесок до формування оборотних активів?

1) запаси;

2) дебіторська заборгованість;

3) короткострокові фінансові вкладення;

4) грошові кошти. 

6. Про які проблеми може свідчити  така структура оборотних активів?

Структура з високою часткою заборгованості і низьким рівнем грошових коштів може свідчити про проблеми, пов'язані з оплатою послуг підприємства, а також про переважно не грошовий характер розрахунків і навпаки структура з низькою часткою заборгованості і високим рівнем грошових коштів може свідчити про благополучний стан розрахунків підприємства із споживачами.

7. Як змінилася вартість запасів за аналізований період, чи є ця зміна позитивною і про що свідчить?

Якщо вартість запасів збільшилися, а тривалість обороту запасів знизилася, це є негативним чинником

8. Як змінилися за аналізований  період об'єми дебіторської заборгованості?

1) виросли, що є негативною  зміною і може бути викликане  проблемами, пов'язаними з оплатою  продукції (робіт, послуг) Підприємства  або активним наданням споживчого кредиту покупцям, тобто відверненням частини поточних активів і іммобілізації частини оборотних коштів з виробничого процесу.

2) знизилися, що є позитивною  зміною і може свідчити про  поліпшення ситуації з оплатою  продукції підприємства і про  вибір відповідної політики продажів.

На який вид дебіторів доводилася найбільша частка в загальній сумі заборгованості?

довгострокових (з терміном погашення  більш ніж через 12 місяців) дебіторів. Що показує тривале виведення  засобів з обороту.

Підприємство впродовж аналізованого періоду мало активне або пасивне сальдо заборгованості?

Зіставлення сум дебіторською і  комерційною кредиторською заборгованостей  може показувати, що підприємство впродовж аналізованого періоду мало: