Аналіз фінансового стану підприємства. 11

ЗМІСТ

ВСТУП  ………………………………………………………………………………2

1. Особливості та форми здійснення фінансових інвестицій …………………3

1.1 Форми фінансових  інвестицій і політика управління  ними…………………  3

1.2 Оцінка інвестиційних  якостей фінансових інструментів  інвестування…….  4

1.3 Поняття портфеля  фінансових інвестицій і класифікація  його видів….…….5

1.4 Оперативне управління  портфелем фінансових інвестицій…………………..6

2. Міжнародна діяльність  на ринку фінансових інвестицій: інвестування у звичайні акції……………………………………………………………………….    7

2.1 Фінансові інвестиції……………………………………………………………    7

2.2 Економічна сутність  та класифікація фінансових інвестицій………………   8

2.3 Характеристика  та класифікація фінансових інвестицій……………………..11

2.4 Класифікація  фінансових інвестицій…………………………………………..17

Задача 1 …………………………………………………………………………......  21

Задача 2 …………………………………………………………………………..      27

Висновок ……………………………………………………………………………  33

Література . ………………………………………………………………………….34

ВСТУП

Функціональна спрямованість  операційної діяльності підприємства, що не є інстутиціальними інвесторами, визнає в якості приорітетними форми здійснення реальних інвестицій. Така спрямованість може бути викликана необхідністю використання інвестиційних ресурсів, сформованих до початку здійснення реального інвестування за відібраними інвестиційними проектами; у випадках коли кон’юнктура фінансового ринку дозволяє одержати значно більший рівень прибутку на вкладений капітал а ніж операційна діяльність на затухаючих товарних ринках; за наявністю тимчасово вільних грошових активів, пов’язаних з сезонної діяльністю підприємства; у випадках  наміченого захоплення інших підприємств у переддень галузевої, товарної або регіональної диверсифікації своєї діяльності шляхом вкладення капіталу в їх статутні фонди та в низці інших випадків.

Тому фінансові  інвестиції вивчають як активна форма  ефективного використання тимчасово вільного капіталу або як інструмент реалізації конструктивних цілей пов’язаних із диверсифікацією операційної діяльності підприємства.

Основним документом, що регулює діяльність цього підприємства, є Статут. Згідно Статуту основною метою створення даного підприємства є отримання прибутку, задоволення  на цій основі соціально-економічних  інтересів  засновників  і членів трудового колективу.

1. Особливості та форми здійснення фінансових інвестицій

1.1 Форми  фінансових інвестицій і політика  управління ними

Визначення терміна "фінансові інвестиції"наведено в Положенні(стандарті) 2 "Баланс" - це активи, які утримуються підприємством  з метою збільшення прибутку (відсотків,дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. До фінансових інвестицій,зокрема, відносяться:внески до статутних фондів підприємств(інших, ніж акціонерні товариства),акції, облігації(державні, інших підприємств)тощо.

Усі фінансові інвестиції поділяються на дві групи:поточні  та довгострокові.

Поточні фінансові  інвестиції- це інвестиції,що легко реалізуються та призначаються для утримання протягом терміну,що не перевищує одного року.

Довгострокові фінансові  інвестиції- це інвестиції,які не можуть бути класифіковані як поточні.

При класифікації фінансових інвестицій на поточні чи довгострокові  слід мати на увазі один суттєвий момент,який особливо характерний для українських реалій нині. Маємо на увазі випадок, коли фінансову інвестицію передбачається утримувати на підприємстві протягом терміну,що не перевищує12 місяців, але її не можна легко реалізувати. У такому разі її слід класифікувати як довгострокову фінансову інвестицію та відображати у складі необоротних активів балансу.

Для розгляду питань, пов'язаних з оцінкою та відображенням  у фінансовій звітності фінансових інвестицій,слід визначитись також  із такими спеціальними термінами:

- амортизована собівартість  фінансової інвестиції- собівартість фінансової інвестиції з урахуванням часткового її списання внаслідок зменшення корисності,яка збільшена(зменшена) на суму накопиченої амортизації дисконту (премії) (пункт 3 Положення(стандарту)12);

- асоційоване підприємство - підприємство,в якому інвестору належить блокувальний(понад 25 відсотків)пакет акцій(голосів) і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора(пункт 4 Положення(стандарту) 3);

- дивіденди- частина чистого прибутку, розподілена між учасниками(власниками)відповідно до частки їх участі у власному капіталі підприємства(пункт 4 Положення(стандарту)15);

- еквіваленти грошових  коштів- короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції,які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів з незначним ризиком зміни їх вартості(пункт 4 Положення(стандарту) 4);

- ефективна ставка  відсотка- ставка відсотка,що визначається діленням суми річного відсотка та дисконту(або різниці річного відсотка та премії) на середню величину собівартості інвестиції(або зобов'язання)та вартості її погашення(пункт 3 Положення(стандарту)12);

- контрольні учасники - учасники спільної діяльності  зі створенням юридичної особи(спільного  підприємства),які контролюють її  діяльність(пункт 3 Положення(стандарту)12);

- метод ефективної  ставки відсотка- метод нарахування амортизації дисконту або премії, за яким сума амортизації визначається як різниця між доходом за фіксованою ставкою відсотка і добутком ефективної ставки та амортизованої вартості на початок періоду,за який нараховується відсоток (пункт3 Положення(стандарту)12);

- метод участі  в капіталі -метод обліку інвестицій,згідно з яким балансова вартість інвестицій відповідно збільшується або зменшується на суму збільшення або зменшення частки інвестора у власному капіталі об'єкта інвестування(пункт 4 Положення(стандарту) 3);

- пов'язані сторони  - підприємства,стосунки між якими  обумовлюють можливість однієї  сторони контролювати іншу або  суттєво впливати на прийняття  фінансових і оперативних рішень  іншою стороною (пункт4 Положення(стандарту) 2);

- проценти- плата за використання грошових коштів,їх еквівалентів або сум, що заборговані підприємству(пункт 4 Положення(стандарту)15);

- ринкова вартість  фінансової інвестиції - сума, яку можна отримати від продажу фінансової інвестиції на активному ринку (пункт3 Положення(стандарту)12);

- роялті - платежі  за використання нематеріальних  активів підприємства(патентів,торговельних  марок, авторського права, програмних  продуктів тощо) (пункт 4 Положення(стандарту)15);

- спільна діяльність - господарська діяльність зі створенням або без створення юридичної особи, яка є об'єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними(пункт 3 Положення(стандарту)12);

- спільний контроль - розподіл контролю за господарською  діяльністю відповідно до угоди  про ведення спільної діяльності(пункт  3 Положення(стандарту)12);

- справедлива вартість - сума,за якою може бути здійснений  обмін активу або оплата зобов'язання  в результаті операції між  обізнаними,зацікавленими та незалежними  сторонами(пункт 4 Положення(стандарту)19);

- суттєвий вплив  - повноваження брати участь у  прийнятті рішень з фінансової,господарської  та комерційної політики об'єкта  інвестування без контролювання  цієї політики(пункт 3 Положення(стандарту)12).

Здійснення фінансових інвестицій характеризується низкою особливостей,основними  з яких є:

Фінансові інвестиції є незалежним видом господарської  діяльності для підприємств реального  сектора економіки.

Фінансові інвестиції є основним засобом здійснення підприємством  зовнішнього інвестування.

У системі сукупних інвестиційних потреб підприємств  реального сектора економіки  фінансові інвестиції формують інвестиційні потреби другого рівня (другої черги). Стратегічні фінансові інвестиції підприємства дозволяють йому реалізувати окремі стратегічні цілі свого розвитку більш швидким і дешевим шляхом. Портфельні фінансові інвестиції використовуються підприємствами реального сектора економіка в основному в двох цілях: отримання додаткового інвестиційного доходу в процесі використання вільних грошових активів та їх проти інфляційного захисту. Фінансові інвестиції надають підприємству найбільш широкий діапазон вибору інструментів інвестування за шкалою «доходність-ризик». Фінансові інвестиції надають підприємству достатньо широкий діапазон вибору інструментів інвестування й за шкалою «доходність-ліквідність».

Процес обґрунтування  управлінських рішень, пов’язаних зі здійсненням фінансових інвестицій, є більш простим і менш трудомістким.

Висока схильність до коливань кон’юнктури фінансового  ринку в порівнянні з товарним визначає необхідність здійснення більш  активного моніторингу в процесі  фінансового інвестування.

Фінансове інвестування здійснюється підприємством у наступних  основних формах:З урахуванням особливостей і форм фінансового інвестування зорганізується управління ними на підприємстві. При достатньо високій періодичності здійснення фінансових інвестицій на підприємстві розробляється спеціальна політика такого управління.

Таблиця1. Основні форми фінансового інвестування,що здійснюються підприємством

2. Міжнародна  діяльність на ринку фінансових  інвестицій: інвестування у звичайні акції

2.1 Фінансові  інвестиції

В умовах переходу до ринкової економіки виникає ще одне джерело нарощування капіталу і фінансування відтворення – фінансові інвестиції. Слід відзначити,що фінансові інвестиції хоча і набувають все більшого поширення,однак і на сьогоднішній день залишаються відносно новим та недостатньо дослідженим явищем у діяльності суб’єктів господарювання. Ситуація ускладнюються і тим, що в Україні дане питання отримало недостатньо уваги у науковій та професійній літературі. Отже, вищезазначене свідчить про актуальність досліджуваної теми та про необхідність її подальшого вивчення.

В сучасних економічних  умовах зростає потреба в достовірній  обліковій і податковій інформації про діяльність суб'єктів господарської  діяльності. Без такої інформації неможливо зробити висновок про ефективність господарської діяльності підприємства,правильність застосування законодавства,своєчасність сплати податків тощо. Об'єктивна інформація про діяльність окремих господарських суб'єктів дає можливість контролювати відповідність діяльності підприємства тим чи іншим правилам, законам і інструкціям,що регламентують його роботу. Інвестиційна діяльність підприємства підпорядкована певній інвестиційній політиці, розробленій підприємством в складі його фінансової стратегії. Основною ціллю інвестиційної політики є забезпечення найефективніших шляхів розширення активів підприємства з позицій перспектив його розвитку і збільшення його ринкової вартості. З врахуванням цієї цілі зміст політики управління інвестиціями підприємства можна сформулювати наступним чином: інвестиційна політика представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства,яка заключається у виборі і реалізації найефективніших шляхів розширення об'єму його активів для забезпечення основних напрямків його розвитку.

2.2. Економічна сутність та класифікація фінансових інвестицій

Як показують  розрахунки за тривалий період часу,у  середньому приблизно одну третину  обсягу фінансових коштів підприємств  різних галузей економіки України  становлять інвестиції(одноразові капітальні витрати).

Інвестиції — це довгострокові вкладення капіталу у підприємницьку діяльність(для одержання прибутку). Той,хто має капітал і вкладає його у ту чи іншу комерційну справу, називається інвестором,й сам процес вкладення капіталу — інвестуванням(довгостроковим фінансуванням).У будь-якій підприємницькій діяльності інвесторами можуть бути як юридичні,так і фізичні особи, тобто як підприємства,так і окремі власники капіталу. Для сутнісно-змістової характеристики інвестицій істотне теоретичне і практичне значення має визначення різновидів інвестицій за окремими ознаками, тобто за їхнім функціонально-елементним складом.

Залежно від того, де вкладається капітал (у межах  країни чи за кордоном),виокремлюють внутрішні(вітчизняні)й  зовнішні(іноземні)інвестиції.

У свою чергу,внутрішні  інвестиції поділяються на фінансові  та реальні, а зовнішні — на прямі  й портфельні.

Фінансові інвестиції означають використання наявного капіталу для придбання(купівлі) акцій,облігацій  та інших цінних паперів, що їх випускають підприємства або держава. За такого інвестування має місце переміщення титулів власності,котрі дають право на одержання нетрудового доходу. У літературі з питань політичної економії капітал у вигляді цінних паперів називається ще фондовим,або фіктивним,оскільки він не є реальним багатством і не має реальної вартості (на відміну від капіталу, вкладеного в різні сфери та галузі суспільного виробництва).

Реальні інвестиції — це вкладення капіталу у різні сфери та галузі народного господарства з метою оновлення існуючих і створення нових матеріальних благ, а як наслідок — одержання набагато більшого прибутку. Такі реальні інвестиції ще називають виробничими;проте в практиці господарювання за ними закріпилась інша назва — капітальні вкладення.

Зовнішні прямі  інвестиції — це вкладення капіталу за кордоном, що за величиною становить не менше 10% вартості того чи того конкретного проекту, закордонні інвестиції,менші за 10% вартості здійснюваного за їх допомогою капітального проекту, називаються портфельними.

Періодичний аналіз співвідношення прямих і портфельних  інвестицій має практичне значення для виявлення загальних масштабів  і частки залучення іноземного капіталу у сферу розвитку й підвищення ефективності виробництва та інших  напрямків діяльності суб'єктів  господарювання. Ефективність довгострокового фінансування модернізації існуючих і будівництва нових виробничих і невиробничих об'єктів багато в чому залежить від пропорцій між державними та приватними інвестиціями. Природно, що з активізацією розвитку роздержавлення і приватизації власності,акціонування державних підприємств усе більшою ставатиме частка приватного капіталу в загальному обсязі інвестицій. Це сприятиме підвищенню рівня ефективності як внутрішніх,так і зовнішніх інвестицій.

За загальновживаним визначенням капітальні вкладення  —це періодично здійснювані довгострокові витрати капіталу на відтворення основних фондів і об'єктів соціальної інфраструктури підприємства. З огляду на функціональну цілеспрямованість розрізняють валові й чисті капітальні вкладення.

Валові капітальні вкладення —це загальна сума одноразових витрат капіталу на просте й розширене відтворення виробничих основних фондів та об'єктів соціальної інфраструктури,а чисті — витрати лише на розширене відтворення. Величину чистих капіталовкладень неважко розрахувати;для цього із загального обсягу капітальних вкладень треба виключити розмір амортизаційних відрахувань,котрі використовуються,як відомо, на просте відтворення основних фондів та іншого майна підприємства.

За чинними на підприємствах системами планування та обліку до складу капітальних вкладень включають:

• вартість будівельно-монтажних робіт;
• вартість усіх видів виробничого устаткування, а також зарахованих до основних фондів інструментів та інвентарю;
• інші капітальні роботи й витрати.

До останніх належать: вартість земельних ділянок; роботи із глибокого розвідувального буріння  на нафту, газ і термальну воду;проектні роботи;науково-дослідні роботи; вартість придбаних патентів і ліцензій; витрати  на підготовку експлуатаційних кадрів для підприємств,що будуються,вартість нетитульних тимчасових споруд, необхідних за будівництва виробничих об'єктів тощо.

Співвідношення  між переліченими видами капітальних  витрат характеризує елементно-технологічну структуру капітальних вкладень. Позитивною тенденцією в динаміці цієї структури капітальних вкладень є поступове збільшення частки витрат на устаткування,інструмент та інвентар за відносного зменшення питомої  ваги вартості будівельно-монтажних  робіт.

В інвестиційній  політиці підприємств та їхніх добровільних об'єднань дуже важливо приймати обґрунтовані рішення щодо відтворювальної структури  капітальних вкладень, котра відображає співвідношення довгострокових витрат на просте й розширене(технічне переозброєння і реконструкція,розширення діючих підприємств,нове будівництво)відтворення основних фондів.Головна тенденція зміни відтворювальної структури капітальних вкладень протягом останніх років полягає в значному збільшенні частки витрат на технічне переозброєння та реконструкцію діючих підприємств у більшості галузей виробничої сфери.

За результатами спеціальних досліджень та оцінкою  фахівців, оптимальним(або близьким до нього) можна вважати співвідношення витрат на просте й розширене відтворення  основних фондів,яке дорівнює відповідно35 і 65% від загального обсягу валових  капітальних вкладень. Саме в такій  пропорції нині змінюється відтворювальна структура валових капітальних  вкладень у підприємства різних сфер і галузей економіки України. Співвідношення окремих часток загальної  суми чистих капітальних вкладень становить  орієнтовно:технічне переозброєння  і реконструкція діючих промислових  підприємств — 50—60; розширення підприємств — 15—20; нове будівництво — 20—35%.

Переважне спрямування  капітальних вкладень на технічне переозброєння,реконструкцію  та розширення існуючих підприємств  триватиме і в найближчій перспективі  розвитку народного господарства України.

2.3. Характеристика фінансових інвестицій

За чинним законодавством фінансова інвестиція — це господарська операція, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних папepiв , деривативів та інших фінансових інструментів. Інвестування вільних коштів у фінансові інструменти передбачає різні цілі,основними з яких є: одержання в майбутньому прибутку,перетворення вільних заощаджень у високоліквідні цінні папери,установлення контролю над підприємством-емітентом тощо.

Фінансові інвестиції — це активна форма ефективного використання вільного капіталу підприємства,яка має особливості у тому, що:

здійснюється на більш пізніх стадіях розвитку підприємства, коли задоволені його потреби в реальних інвестиціях;

дає можливість здійснювати  зовнішнє інвестування в країні i за її межами;

є незалежними видом  господарської діяльності для підприємств  реального сектора економіки, оскільки стратегічні завдання їх розвитку можуть вирішуватися тільки шляхом вкладень капралу до статутного фонду і  придбання контрольних пакетів  акцій інших підприємств;

дозволяє підприємству реалізувати окремі стратегічні  цілі свого розвитку більш швидко i дешево;

підприємство має  можливість вкладати кошти як в без  ризикові інструменти, так i в спекулятивні, i, таким чином, здійснювати свою інвестиційну політику як консервативний або агресивний інвестор;

потребує мінімум  часу для прийняття управлінських  рішень порівняно з реальними  інвестиціями (проектами);

виникає необхідність активного моніторингу i оперативності  у прийнятті рішень при здійсненні фінансових інвестицій, оскільки фінансовий ринок має високі коливання кон'юнктури.

Переважно поняття  фінансові інвестиції пов’язане  з цінними паперами,цінні папери— це грошові документи, що засвідчують право володіння або кредитні відносини,визначають взаємини між особою, яка їх випустила(емітентом), та їхнім власником і передбачають,як правило,виплату доходу у вигляді дивідендів чи відсотків,а також можливість передачі грошових прав іншим особам. Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери передаються здебільшого способом повного індосаменту(передатним написом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи),а цінні папери на пред'явника обертаються вільно. Дуже важливо знати,що цінні папери можна використати для здійснення розрахунків між суб'єктами господарювання або як заставу для забезпечення платежів і кредитів. Акція— цінний папір без установленого строку обігу,що засвідчує пайову участь у статутному фонді акціонерного товариства,підтверджує членство в ньому і гарантує участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду,а також на участь у розподілі майна за ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред'явника,привілейованими  і простими. Громадяни мають право бути власниками,як правило,іменних акцій. Обіг останніх фіксується в книзі реєстрації акцій відповідних товариств. До неї вносяться відомості про власника акцій,час їхнього придбання та кількість у кожного акціонера. Щодо акцій на пред'явника,то реєструється лише їхня загальна кількість.

Привілейовані акції  дають власникові переважне право  на одержання дивідендів,а також  на першочергову участь у розподілі  майна акціонерного товариства в  разі його ліквідації. Вони можуть випускатися із фіксованим у відсотках від їхньої номінальної вартості розміром щорічного дивіденду. Тоді дивіденди товариство мусить виплачувати в зазначеному розмірі, незалежно від абсолютної величини одержаного прибутку у відповідному році. У тому разі, коли прибуток відповідного року буде недостатнім,виплату дивідендів на такі акції треба проводити за рахунок резервного фонду акціонерного товариства.

Випуск усіх видів  акцій акціонерним товариством  здійснюється в розмірі його статутного фонду або на всю вартість майна  державного підприємства в разі перетворення останнього на акціонерне товариство. До цього треба додати, що привілейовані акції можуть бути випущені на суму, що не перевищує 10%статутного фонду акціонерного товариства.

Облігацією є  цінний папір,що засвідчує внесення її власником певної суми грошових коштів і підтверджує зобов'язання емітента повернути власнику облігації  в обумовлений строк номінальну її вартість з виплатою фіксованого  відсотка. Облігації всіх видів розповсюджуються серед юридичних і фізичних осіб на добровільних засадах.

Випускаються облігації  двох видів:

облігації внутрішньої  державної та місцевої позик;

облігації підприємств. Вони можуть бути іменними і на пред'явника, відсотковими та безвідсотковими (цільовими), такими, що вільно обертаються або  з обмеженим обігом.

Облігації внутрішньої  державної і місцевої позик випускаються на пред'явника. Обов'язковим реквізитом цільових облігацій має бути зазначення товару, під який вони випускаються. Облігації, що призначаються для відкритого продажу з наступним вільним обігом(крім безвідсоткових облігацій),повинні мати купонні листки на виплату відсотків.

Рішення про випуск облігацій внутрішньої державної  та місцевої позик ухвалюють відповідно Кабінет Міністрів України і  місцеві органи влади,а облігацій  підприємств— емітент з оформленням відповідним протоколом. Підприємства(акціонерні товариства)можуть випускати облігації на суму не більше25% від розміру статутного фонду і за умови повної оплати всіх раніше випущених акцій.

Кошти, одержані від  реалізації облігацій позичкового  характеру,направляються відповідно до державного та місцевого бюджетів, а також до позабюджетних фондів місцевих адміністрацій. Виплата доходу на придбані облігації здійснюється згідно з умовами їхнього випуску. Проте дохід на облігації цільової позики(безвідсоткові облігації) не виплачується. Власникам таких облігацій надається лише право придбати відповідні товари або послуги, під які випущено цей вид цінних паперів. Якщо ціна товару на момент його одержання перевищуватиме вартість облігації,то власник одержує товар за ціною, зазначеною в облігації,а коли товар стане дешевшим,власнику виплачується різниця між вартістю облігації та ціною товару.

Казначейські зобов’язання України — вид цінних паперів  на пред'явника,що розміщуються тільки на добровільних засадах серед населення,засвідчують  внесення власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Випускаються три  різновиди казначейських зобов'язань:

довгострокові —  з терміном чинності від 5 до 10 років;

середньострокові  — від 1 до 5 років;

короткострокові —  до одного року.

Рішення про емісію довго-і середньострокових казначейських  зобов'язань ухвалює Кабінет Міністрів, а короткострокових — Міністерство фінансів України. Ціна продажу казначейських зобов'язань встановлюється залежно від часу їхнього придбання в межах строку чинності. Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на покриття поточних видатків державного бюджету.

Ощадний сертифікат за формою і змістом — це письмове свідоцтво банку про депонування  грошових коштів,яке засвідчує право  вкладника на одержання після  закінчення встановленого строку як самого депозиту, так і відсотків  на нього. Ощадні сертифікати можуть бути строковими(під певний договірний відсоток на визначений термін) або  до запитання,іменними та на пред'явника. Іменні ощадні сертифікати обігу не підлягають,їхнє відчуження іншим особам не допускається. Цей вид цінних паперів (як і облігації)фізичні особи можуть придбати тільки за рахунок особистих коштів, а підприємства(організації)— за рахунок чистого прибутку,що залишається в їхньому розпорядженні. Виплата доходу на ощадні сертифікати здійснюється за умови пред'явлення їх для оплати в банк-емітент. Якщо власник ощадного сертифікату вимагає повернення депонованих на певний термін коштів раніше за обумовлений строк, то йому виплачується менший відсоток,що узгоджується з власником у момент внесення ї коштів на депозитний рахунок.