Аналіз фінансового стану ПАТ “ЗЛАТОБАНК”

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………..............3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ………………………………………………………6

1. Суть та значення фінансового планування в комерційному банку………6
2. Принципи та етапи фінансового планування в комерційному банку…..10
3. Класифікація фінансового планування в комерційному банку…………13

РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА СИСТЕМИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ В ПАТ “ЗЛАТОБАНК”…………………………………………………………………..20

2.1. Аналіз фінансового  стану ПАТ “ЗЛАТОБАНК”…………………………20

2.2. Аналіз фінансових  результатів діяльності ПАТ “ЗЛАТОБАНК”………..31

2.3. Особливості системи  фінансового планування в ПАТ “ЗЛАТОБАНК”...37

РОЗДІЛ 3. АВТОМАТИЗАЦІЯ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ В ПАТ “ЗЛАТОБАНК”…………………………………………………………………..42

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...49

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….52

ДОДАТКИ

ВСТУП

Відчуваючи на собі негативні наслідки світових і внутрішніх економічних процесів, в умовах зниження обсягів ресурсів і доходів, а також збільшення резервних витрат, українське банківське співтовариство постало перед проблемами підвищення ефективності системи управління банківською діяльністю та її основного елемента – планування.

Показники, що характеризують якість управління, займають ключове місце в системі оцінок надійності та спроможності комерційного банку за методикою Національного банку України і за міжнародною системою CAMEL, в яку разом з ними входять такі найважливіші показники діяльності банку як достатність капіталу, якість активів, ліквідність і рівень доходів.

Проблема банківського менеджменту в Україні відноситься до числа найменш розроблених. Поки що "кожен банкір будує менеджмент у своєму банку, спираючись не на систему загальноприйнятих цінностей і уявлень, а лише на своє індивідуальне сприйняття дійсності". Разом з тим, очевидно, що на зміну етапу інтуїтивного управління комерційним банком, відповідати початку становлення банківської системи, повинне прийти управління, що базується на сучасній науковій методології. У світовій теорії та практиці проблемам планування і контролю діяльності комерційних, банків приділяється досить багато уваги.

В ряді найбільш визнаних дослідників даної тематики стоять такі вчені як Вил Р.В., Долан Е.Дж., Рід Е., Синки Дж.Ф., Тейлор Ф.У., Тімоті У., Хан Д. Але поряд з тим, що світове банківське співтовариство виробило основні підходи до планування і контролю на базі розукрупнення планових одиниць комерційного банку, ряд методологічних проблем, пов'язаних з коректною ідентифікацією та розрахунком витрат, до кінця не вирішене.

Українська теорія і практика планування, контролю банківської діяльності, розрахунку властивих комерційному банку витрат у всьому їх різноманітті як в цілому, так і з віднесенням їх до окремих об'єктів планування розроблена в набагато меншому ступені. Причина такого стану справ полягає, насамперед, у недостатності накопиченого досвіду, в несформованості обліково-аналітичних методик і процедур, слабкості нормативної бази розрахунку витрат, невпорядкованості функціонування фінансового ринку.

Разом з тим, широко відомі праці Букато В.І., Лаврушина О.І., Москвіна В.А., Палія В.Ф., Панової Г., Петрова О.М., Симановського А.Ю., Хандруєва А. А., Ямпільського М.М., що зачіпають дану проблематику. Справжнє дослідження ставить ряд проблемних питань у теорії і практиці управління фінансами комерційного банку.

Вирішення поставлених проблем дозволить підвищити конкурентоспроможність та ефективність діяльності комерційних банків, уникнути масового їх банкрутства в майбутньому, а також знизити суспільно необхідні витрати на виробництво банківських продуктів, що є благом як для пересічних суб'єктів господарства - споживачів банківських послуг, так і для національної економіки в цілому в силу надзвичайно важливих специфічних функцій, носієм яких є банківська система.

Основна мета курсової роботи полягає в дослідженні теорії та методики фінансового планування в комерційному банку в умовах ринкової економіки, а також розробці практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності банківської діяльності та покликаних підняти на якісно новий рівень фінансове планування в комерційних банках.

Виходячи з цього, в дослідженні поставлені такі завдання:

• розглянути сутність планування та плану банківської діяльності, показати їх місце і роль в системі управління комерційним банком;
• виявити і охарактеризувати основні види, форми та етапи фінансового планування в комерційних банках;
• проаналізувати існуючу практику фінансового планування в комерційному банку;
• визначити шляхи і напрями вдосконалення фінансового планування як основи підвищення ефективності діяльності комерційного банку.

Предметом дослідження є теорія і практика управління діяльністю комерційних банків; фінансового планування та контролю банківської діяльності як ключових складових системи управління.

Об'єктом дослідження виступає фінансове планування в комерційному банку.

В основі дослідження лежить матеріалістична теорія пізнання. Дослідження базувалося на принципах діалектичної логіки, об'єктивності підходу, єдності історичного і логічного, єдності і відмінності форми і змісту, а також на загальнонаукових методах - аналізі та синтезі, індукції і дедукції, сходженні від абстрактного до конкретного. У дослідженні застосовувалися економіко-статистичні методи, методи абстрактно-логічних суджень. Методологія дослідження базувалася на допущенні, що зовнішні умови функціонування комерційних банків будуть досить стабільні.

Теоретичну базу дослідження склали наукові праці та публікації провідних вітчизняних та зарубіжних економістів з проблем ринкової економіки, банківської справи, управління фінансами, активами і пасивами в комерційних банках, планування і маркетингу. У роботі використовувалися законодавчі та нормативні акти НБУ, що зачіпають питання функціонування банківської системи, а також організації управління в комерційних банках. Інформаційною базою дослідження послужили офіційні статистичні дані про розвиток економіки і банківського сектора в 2011-2013 роках, практичні матеріали окремих вітчизняних і зарубіжних комерційних банків, матеріали конференцій і семінарів.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ

1. Суть та значення фінансового планування в комерційному банку

Найважливішим елементом комерційної діяльності є планування, в тому числі фінансове. Ефективне управління фінансами комерційного банку можливе лише при плануванні всіх фінансових потоків, процесів і відносин банку. Планування здійснювалося і в умовах адміністративно-командної економіки. Плани підприємства в ті роки визначалися завданнями оперативних міністерств і виходили громіздкими і важко застосовними на практиці. Перехід до ринкової економіки зажадав здійснення принципово нової фінансової політики, проведення радикальної реформи фінансового механізму, посилення його впливу на прискорення соціального та економічного розвитку, зростання ефективності виробництва, зміцнення фінансів, розширення господарської самостійності та підвищення відповідальності підприємств.

Переведення підприємств на самофінансування, впровадження ринкових відносин самі по собі неможливі без кардинальної зміни ситуації практики фінансового планування. Ринок не заперечує планування, а лише посилює його неформальний характер. У ринковій і перехідній до неї економіці кожна дія господарюючого суб'єкта пов'язане з ризиком, може принести втрати або позитивні результати при зміні кон'юнктури ринку, тому воно повинно ретельно прораховувати наперед. У ринковій економіці планування у підприємницькій діяльності є внутрішньо фірмовим, тобто не носить елементів директивності. Його необхідність обумовлена ​​тим, що безперервне функціонування підприємства будь-якої форми власності неможливе без наявності відповідних резервів фінансових ресурсів, використовуваних для придбання сировини, матеріалів, товарів, інших цінностей, сплати податків, виконання інших фінансових зобов'язань перед постачальниками, замовниками, членами колективу. Необхідно прогнозувати рух цих коштів, планувати надходження ресурсів, їх найбільш доцільне розподіл.

Основна мета внутрішньо фірмового фінансового планування – забезпечення оптимальних можливостей для успішної господарської діяльності, одержання необхідних для цього коштів і в кінцевому підсумку досягнення прибутковості підприємства.

Планування пов'язане, з одного боку, із запобіганням помилкових дій в сфері фінансів, з іншого – зменшенням числа невикористаних можливостей. Річард Брейлі і Стюарт Майерс – автори основоположної праці з фінансів, в своїй книзі «Принципи корпоративних фінансів» – визначають фінансове планування як процес [15; с. 109]:

1. Аналізу джерел фінансування та інвестиційних альтернатив, якими фірма може скористатися.
2. Проекціювання в майбутнє наслідків сьогоднішніх рішень з тим, щоб уникнути несподіванок і зрозуміти зв'язок між справжніми і майбутніми рішеннями.
3. Прийняття рішення щодо вибору інвестиційних проектів (саме ці рішення і включаються в остаточний фінансовий план).
4. Зіставлення фактично досягнутих показників з цілями, встановленими у фінансовому плані.

Таким чином, фінансове планування являє собою процес розробки системних фінансових планів і планових (нормативних) показників по забезпеченню розвитку комерційної діяльності підприємства необхідними фінансовими ресурсами і підвищенню ефективності його фінансової діяльності в майбутньому. Особливість фінансового планування полягає не в пасивному відображенні всіх видів діяльності підприємства в вартісних показниках, а в забезпеченні його фінансової рівноваги.

Основними завданнями фінансового планування діяльності комерційного банку є [22; с. 120]:

• забезпечення необхідними фінансовими ресурсами виробничої, інвестиційної та фінансової діяльності;
• розробка політики фінансових вкладень та інвестицій; - Виявлення внутрішньогосподарських резервів збільшення прибутку за рахунок економічного використання грошових коштів;
• встановлення раціональних фінансових відносин з банками та контрагентами, оптимізація структури капіталу;
• визначення взаємовідносин з бюджетом, оптимізація податкового навантаження;
• дотримання інтересів акціонерів та інших інвесторів;
• контроль за фінансовим станом, платоспроможністю і кредитоспроможністю підприємства, законністю і доцільністю планованих операцій і ситуацій.

Великі можливості для здійснення ефективного фінансового планування мають великі комерційні банки, так як у них достатньо фінансових коштів для того, щоб залучати висококваліфікованих фахівців, які забезпечують проведення широкомасштабної планової роботи в галузі фінансів. У невеликих банках, як правило, для цього не вистачає грошових коштів, хоча потреба у фінансовому плануванні саме у таких підприємств гостріше, ніж у великих.

Значення фінансового планування для банку полягає в тому, що воно [22; с. 121]:

• втілює вироблені стратегічні цілі у форму конкретних фінансових показників;
• забезпечує фінансовими ресурсами закладені в виробничому плані економічні пропорції розвитку;
• надає можливості визначення життєздатності проекту банку в умовах конкуренції;
• служить інструментом отримання фінансової підтримки від зовнішніх інвесторів.

Організація фінансового планування комерційного банку може бути визнана успішною тоді, коли [23; с. 41]:

• відбувається координація інтересів власників, керівників різних служб і підрозділів в процесі розробки планів та їх реалізації;
• створюється єдиний порядок дій для всіх працівників підприємства;
• діє система мотивації, спрямована на ефективне використання матеріального та інтелектуального потенціалу підприємства;
• ввесь процес планування розбивається на окремі модулі, що суттєво спрощує процес розробки і реалізації плану, а також контроль за його виконанням;
• розроблено систему документообігу, сенс якої полягає в тому, що на її основі можна отримати об'єктивне уявлення про виробничо-господарської діяльності на підприємстві;
• існує взаємозв'язок між довгостроковими і короткостроковими планами в цілях знаходження оптимального рішення в умовах обмеження альтернатив використання ресурсів;
• складаються на підприємстві плани збалансовані між собою.

Фінансовий план покликаний забезпечити фінансовими ресурсами підприємницький план банку; він має великий вплив на економіку комерційного банку. Це обумовлено цілим рядом обставин. По-перше, в фінансових планах відбувається порівняння намічуваних витрат для здійснення діяльності з реальними можливостями і в результаті коригування досягається матеріально-фінансова збалансованість. По-друге, статті фінансового плану пов'язані зі всіма економічними показниками роботи підприємства та пов'язані з основними розділами підприємницького плану: виробництво продукції та послуг, науково-технічний розвиток; вдосконалення виробництва та управління, підвищення ефективності виробництва, капітального будівництва, матеріально-технічне забезпечення, працю і кадри, прибуток і рентабельність, економічне стимулювання і тому подібні.

Таким чином, фінансове планування має вплив на всі сторони діяльності комерційного банку за допомогою вибору об'єктів фінансування, спрямування фінансових коштів і сприяє раціональному використанню трудових, матеріальних та грошових ресурсів.

2. Принципи та етапи фінансового планування в комерційному банку

До загальних принципів фінансового планування комерційного банку слід віднести [15; с. 110]:

1. Принцип єдності, який передбачає системний характер процесу планування, тобто воно має представляти собою сукупність взаємопов'язаних елементів, що розвиваються в єдиному напрямку заради спільної мети. Єдність забезпечується застосуванням єдиних норм, нормативів, лімітів, єдиної фінансової та облікової політики;
2. Принцип координації, який передбачає взаємозв'язок і синхронність, всякі зміни в планах однієї структурної одиниці повинні бути відображені в планах інших структурних одиниць;
3. Принцип участі, передбачає участь фахівців усіх служб підприємства, як економічних, так і виробничих;
4. Принцип безперервності, передбачає складання довгострокових планів з розбивкою на короткострокові, останні повинні бути взаємопов'язані на основі реалізації принципу єдності;
5. Принцип гнучкості, який складається в доданні планам здатності змінюватися при виникненні непередбачених обставин, гнучкість планам надають резерви безпеки;
6. Принцип точності, який передбачає, що плани повинні бути конкретизовані і деталізовані тією мірою, в якій дозволяють зовнішні та внутрішні умови діяльності підприємства.

Процес фінансового планування комерційного банку повинен враховувати також такі специфічні принципи [15; с. 111]:

1. Принцип співвідношення термінів отримання та використання коштів, який передбачає, що капітальні вкладення з тривалими термінами окупності доцільно фінансувати за рахунок довгострокових позикових коштів.
2. Принцип платоспроможності, який передбачає, що планування грошових коштів має постійно забезпечувати платоспроможність підприємства в будь-який час фінансового року, тобто у підприємства має бути достатньо ліквідних коштів для погашення короткострокових зобов'язань.
3. Принцип рентабельності капіталовкладень, який передбачає, що для капіталовкладень необхідно вибрати найдешевші способи фінансування, позиковий капітал залучається в тому випадку, якщо він підвищує рентабельність власного капіталу.
4. Принцип збалансованості ризиків, який передбачає, що довгострокові інвестиції доцільно фінансувати за рахунок власних коштів.
5. Принцип пристосованості до потреб ринку, який передбачає врахування кон'юнктури ринку і залежності підприємства від надання кредитів.
6. Принцип граничної рентабельності, який передбачає, що доцільно вибирати ті капіталовкладення, які забезпечують максимальну (граничну) рентабельність.

Основними вихідними матеріалами для складання фінансового плану служать [34; с. 173]:

• затверджені на запланований рік фінансові завдання і показники бізнес-плану (товарообіг, обсяг виробництва і реалізації продукції, прибуток, обсяг капітальних вкладень);
• бухгалтерська і статистична звітність;
• діючі загальнодержавні та відомчі норми і нормативи (ставки податкових платежів і відсотків за кредит, норми амортизаційних відрахувань).

Процес фінансового планування комерційного банку включає кілька етапів [23; с. 44].

На першому етапі аналізуються фінансові показники за попередній період. Для цього використовують основні фінансові документи підприємства - бухгалтерський баланс, звіти про прибутки та збитки, звіт про рух грошових коштів. Баланс підприємства входить до складу документів фінансового планування, а звітний бухгалтерський баланс є вихідною базою на першій стадії планування.

Другий етап - це розробка фінансової стратегії і фінансової політики по основним напрямкам фінансової діяльності підприємства. На цьому етапі складаються основні прогнозні документи, які відносяться до перспективних фінансових планів і включаються в структуру бізнес-плану в тому випадку, якщо він розробляється на підприємстві.

У процесі здійснення третього етапу уточнюються і конкретизуються основні прогнозні показники фінансових документів за допомогою складання поточних фінансових планів.

На четвертому етапі відбувається стикування показників фінансових планів з виробничими, комерційними, інвестиційними, будівельними і іншими планами і програмами, що розробляються на підприємстві.

П'ятий етап – це здійснення оперативного фінансового планування шляхом розробки оперативних фінансових планів. Планування передбачає здійснення поточної виробничої, комерційної та фінансової діяльності підприємства, що впливає на кінцеві фінансові результати його діяльності в цілому.

Завершується процес фінансового планування на підприємстві аналізом і контролем за виконанням фінансових планів. Даний етап полягає у визначенні фактичних кінцевих фінансових результатів діяльності підприємства, зіставленні з запланованими показниками, виявленні причин відхилень від планових показників, в розробці заходів щодо усунення негативних явищ.

3. Класифікація фінансового планування в комерційному банку

Відомо безліч класифікацій фінансового планування. Залежно від пріоритетів керівництва підприємства з використання при фінансовому плануванні інформації про минуле та сьогодення досвіді і бажаному фінансовому стані підприємства в майбутньому розрізняють: реактивне, інактивне, преактивне і інтерактивне планування.

Характеристику представникам кожного напрямку планування дав Р. Акофф [34; с. 174]:

• реактівісти намагаються плисти проти нього;
• інактівісти прагнуть утриматися в бурхливому потоці;
• преактивісти намагаються осідлати його першу хвилю;
• інтерактивісти мають намір поміняти напрям течії річки.

Реактивне планування націлене в минуле. Основний метод даного виду планування – це дослідження всіх проблем з точки зору їх виникнення та розвитку в минулому. Реактівісти вважають, що якщо знайти в минулому причину проблеми, придушити її або стримати, то проблема зникне. Прихильники реактивного планування сприймають фінанси підприємства як стійкий, стабільний, налагоджений механізм. Планування здійснюється знизу вверх і спирається тільки на попередній досвід організації фінансів без урахування можливих змін в майбутньому.

Інактивне планування пов'язане з урахуванням тільки справжніх умов функціонування підприємства. Воно виходить з твердження, що справжні умови досить хороші, прийнятні для організації. Відмітна риса інактивізму - задоволення сьогоденням. Характерним для нього є також уявлення про те, що рівновага в положенні організації досягається природним шляхом, автоматично. Головний принцип інактивності планування полягає в тому, що планувати необхідно мінімум процесів, щоб не змінити природного ходу подій.

Преактивне планування орієнтоване на майбутні зміни. При преактивному плануванні основу складають зміни в майбутньому, можливість передбачити можливі напрями змін зовнішнього середовища, з метою досягнення поставлених цілей. Преактивне планування орієнтується на пошук оптимальних рішень. В процесі планування преактивісти в основному використовують наукові, економіко-математичні методи планування, використовують техніку. Планування здійснюється зверху вниз: на вищих рівнях прогнозуються зовнішні умови, формулюються цілі та стратегії, потім визначаються цілі нижчих рівнів і програми їх дій.

Інтерактивне планування засноване на принципі участі і максимальної мобілізації творчих здібностей працівників організації. При інтерактивному плануванні годиться, що майбутнє підвладне контролю і значною мірою є продуктом діяльності працівників підприємства, заснованого на знаннях, як про сьогодення, так і про минуле фінансовому стані підприємства.

Фінансові плани банку можуть класифікуватися за багатьма ознаками [15; с. 112]:

• за видами діяльності (інноваційні, інвестиційні, виробничі, маркетингові і т.д.);
• за масштабами (загальний план фірми, плани підрозділів);
• по тривалості планованого періоду;
• по порядку розробки (знизу вверх, зверху вниз);
• за періодом (довгострокове, середньострокове, короткострокове);
• за масштабністю мети (стратегічне, тактичне, оперативне).

Розглянемо більш докладно наступні види фінансового планування:

• стратегічне;
• перспективне (довгострокове);
• бізнес-планування;
• поточне;
• бюджетування;
• оперативне фінансове планування.

Всі представлені види фінансового планування взаємопов'язані і реалізуються в певній послідовності.

Стратегічні і перспективні плани носять довгостроковий характер, зазвичай вони складаються на термін від трьох і більше років. Терміни «стратегічний» і «довгостроковий» не є тотожними. Стратегічне планування об'ємніше в концептуальному і змістовному сенсах, ніж довгострокове. Головна відмінність полягає в трактуванні майбутнього. Стратегічне планування - це не тільки і не стільки визначення бажаних цілей і можливих способів їх досягнення. Стратегічне планування базується на реальних можливостях підприємства. Стратегія - це своєчасна і необхідна реакція на об'єктивні зовнішні та внутрішні аспекти діяльності підприємства.

В системі довгострокового планування передбачається, що майбутнє може бути передбачене шляхом екстраполяції сформованих структурних пропорцій і тенденцій.

У системі стратегічного планування йдуть від сьогодення до майбутнього, замінюючи екстраполяцію аналізом перспектив розвитку організації.

Таким чином, складання стратегічних планів буде ґрунтуватися на вивченні факторів зовнішнього середовища - економічних, політичних, географічних, і інших чинників.

Наступна відмінність стратегічного і довгострокового планування полягає у використанні різних методів планування. Методологічною основою при стратегічному підході є системний і ситуаційний підходи (розробка сценаріїв майбутніх ситуацій, експертні оцінки, методи імітаційного та стохастичного моделювання та ін.). Ці підходи відрізняє гнучкість, адаптивність і маневреність. Крім цього найважливішим відмінністю є час - довгострокове планування більшою мірою є функцією часу.

Особливість стратегічного планування по відношенню до фінансового полягає в ув'язці стратегічних і фінансових цілей. До них можна віднести темпи і пропорції фінансових показників, напрямки фінансової політики. В якості основних стратегічних нормативів по різних сторонах фінансової діяльності підприємства можуть бути встановлені:

• середньорічний темп росту власних фінансових ресурсів, сформованих за рахунок власних джерел;
• мінімальна частка власного капіталу в загальному обсязі використовуваного капіталу підприємства;
• коефіцієнт рентабельності власного капіталу;
• співвідношення власних і позикових джерел коштів підприємства;
• співвідношення оборотних і необоротних активів підприємства;
• мінімальний рівень грошових коштів, необхідних для забезпечення платоспроможності підприємства;
• рівень самофінансування підприємства та інші.

Проблема ув'язки стратегічних і фінансових цілей полягає ще й у тому, що сам по собі стратегічний аналіз відрізняється від фінансового.

При організації фінансового стратегічного планування необхідно мати можливість чітко сформулювати цілі діяльності окремого господарюючого суб'єкта. Як правило, цілі намічаються в досить загальному вигляді, не конкретні, навіть свідомо не досяжні. Так, наприклад, формулювання мети - стати кращим у своїй галузі - є не конкретною і практично не досяжною. Крім цього, при постановці цілей необхідно чітко обмежувати терміни щодо її досягнення. Також мети рідко враховують інші напрямки, крім фінансів.

При стратегічному плануванні можлива постановка цілей за такими основними напрямками [23; с. 44]:

1) доходи банку (прибуток, рентабельність, обсяг продажів, частка ринку та ін.);

2) клієнти банку (основні сегменти, кількісний і якісний склад, спеціальні заходи з обслуговування та ін.);

3) співробітники банку (вимоги до персоналу, система управління та ін.);

4) соціальна відповідальність (імідж організації та ін.).

Довгострокове планування в деяких джерелах ототожнюється зі стратегічним, проте воно має дещо іншу характеристику. Довгострокове планування охоплює період від трьох років (хоча періодичність складання таких планів багато в чому залежить від економічної стабільності, можливостей прогнозування), визначає найважливіші показники, пропорції, темпи розширеного відтворення.