Аналіз фінансового стану ВАТ „ПГЗК”

ЗМІСТ

Вступ             3

Розділ 1. Теоретичні та методологічні  аспекти оцінки фінансового стану  та  підприємства та його короткострокове  планування                          5              

1.1. Необхідність і  значення оцінки фінансового  стану підприємства  

1.2.Методика аналізу  фінансового стану підприємства     8

1.3.Галузеві особливості  ВАТ „ПГЗК” та їх вплив  на фінансові показники         діяльності підприємства       12

4. Теоретичні основи  проведення короткострокового фінансового

планування  і  прогнозування  на  підприємствах легкої промисловості  

   20

Розділ 2. Аналіз фінансового  стану ВАТ „ПГЗК”       23

2.1.Характеристика діяльності  ВАТ „ПГЗК” та його техніко  – економічні показники               23

2.2.Аналіз (оцінка) ліквідності  та платоспроможності   

підприємства                   28

2.3.Аналіз фінансової  стійкості підприємства                          32           

Розділ 3. Рекомендації щодо планування  поліпшення фінансового стану ВАТ  „ПГЗК”               37           

3.1.Шляхи зміцнення фінансового стану ВАТ „ПГЗК”       37 

3.2.Прогнозування імовірності здійснення рекомендацій в умовах

      невизначеності              45                         

ВИСНОВКИ                53     

Список використаної літератури              56             

Додатки                   58      

ВСТУП

Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури суттєво змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, зміст їхньої фінансової діяльності.

Фінанси відіграють надзвичайно важливу роль у суспільстві. Вони формують його життєдіяльність, його потенціал, забезпечуючи при цьому реалізацію поставлених кожною людиною, кожним підприємством та державою в цілому завдань і цілей. Щодня ми вступаємо у безліч різноманітних відносин, важливе місце серед яких займають фінанси.

Фінанси підприємств  є основою фінансової системи  країни. Фінансовий стан підприємств  впливає на фінансове становище  країни в цілому, з цього випливає актуальність аналізу фінансового  стану підприємства.

Вихід України з тривалої економічної кризи безпосередньо  пов’язаний з поліпшенням фінансового  стану суб’єктів господарювання всіх форм власності в усіх сферах діяльності.

Під час переходу до ринкової системи господарювання зароджується конкуренція як важливий механізм регулювання економічних процесів. Конкурентоспроможність підприємства можна забезпечити правильністю організації управління фінансами: рухом фінансових ресурсів та фінансовими відносинами.

Фінанси підприємств  призначені для забезпечення їхньої виробничої діяльності. Стрижневою основою фінансів підприємств є формування задовільного фінансового стану та отримання і розподіл доходів з метою забезпечення відтворення виробництва. Вони виконують роль сполучної ланки між окремими циклами відтворювального процесу. Порушення в їх формуванні відразу ж впливають на виробництво, а звідси і на фінансовий стан. Недостатність ресурсів веде до падіння виробництва, а їх відсутність до його припинення. Наявність достатніх доходів створює передумови для нормального ходу відтворювального процесу, але ще не гарантує його, оскільки все залежить від їх раціонального розподілу і ефективного використання. Для того, щоб оцінити поточний і перспективний фінансовий стан підприємства, необхідно здійснити фінансовий аналіз. Він є методом оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на підставі даних бухгалтерського обліку і звітності. Його завдання – визначити якісно-фінансовий стан, з’ясувати можливості підвищення ефективності функціонування підприємства за допомогою раціональної фінансової політики; оцінити напрями розвитку підприємства, виходячи з потреби у фінансових ресурсах

Фінансовий механізм підприємства – це система управління фінансами, призначена для організації  взаємодії фінансових відносин і  грошових фондів з метою оптимізації їхнього впливу на кінцеві результати його діяльності, отримання задовільного фінансового стану.

Значення управління фінансами підприємств полягає  в такій організації роботи фінансових служб, яка дає змогу залучати додаткові фінансові ресурси на найвигідніших умовах, інвестувати їх із найбільшим ефектом, проводити прибуткові операції на фінансовому ринку. Це забезпечить поліпшення фінансового стану підприємства, що позитивно відобразиться на усій економіці країни в цілому. Саме тому проблема аналізу фінансового стану підприємства та шляхи його зміцнення має велике значення для розвитку економіки і набуває актуальності на сучасному етапі.

Предметом дослідження  є аналіз фінансового стану акціонерних  товариств.

Об’єктом дослідження  є Відкрите акціонерне товариство Південний гірничо-збагачувальний комбінат (ВАТ „ПГЗК”).

Мета даної курсової роботи – розкрити теоретичні і  методологічні основи аналізу фінансового стану акціонерних товариств на прикладі ВАТ „ПГЗК”, та виявити резерви покращення фінансового стану.

Для досягнення поставленої  мети необхідно вирішити такі задачі:

• визначити галузеві особливості організації фінансів підприємств гірничо-металургійного комплексу;
• розглянути методику аналізу фінансів акціонерних товариств;
• дати характеристику ВАТ „ПГЗК” і основних фінансово-економічних показників;
• проаналізувати фінансовий стан базового підприємства;
• провести аналіз фінансових результатів та визначити напрямки їх використання на ВАТ „ПГЗК”;
• провести порівняльний аналіз базового підприємства з іншими акціонерними товариствами галузі;
• оцінити пропоновані заходи з урахуванням ризику.

В курсовій роботі застосовано  методи наукового аналізу і синтезу, порівняння, дедукції і індукції, збору і обробки інформації.

При написанні даної  роботи було використано законодавчі і нормативні акти, підручники і наукові посібники, статті з газет і журналів сучасних провідних фахівців: Бурковський В.В, Поддєрьогін А.М., Бандурка О.М.,Ковбасюк М.Р., Кондрат’єв О.В. та інші.

Розділ 1. Теоретичні та методологічні аспекти оцінки фінансового стану підприємства та його короткострокове планування

1.1. Необхідність і  значеня оцінки фінансового стану  підприємства

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення фінансової стійкості з метою  ефективного функціонування підприємства.

Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового  стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан –  це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства.

Метою оцінки фінансового  стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва  і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання їм забовязань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства треба систематично і усебічно оцінювати  з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів  діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці – за ряд періодів, дасть змогу визначити „больові точки” у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Звідси стає зрозумілим, що аналіз фінансового стану є необхідним етапом для розробки і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори та інвестори  аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного  диференціювання відсоткових ставок.

Аналіз фінансового  стану повинен дати відповідь  на два запитання: перше – чи має  підприємство прибуток за результатами своєї господарської діяльності і друге – чи спроможне підприємство виконати взяті на себе забовязання  і чи не призведе таке виконання до його ліквідації в зв’язку з недостатністю ресурсів.

Саме тому інформація, яку надає баланс і звіт про  фінансові результати, містять наступні дані:

- розмір капіталу і  майна підприємства в абсолютних  показниках (балансовий підсумок);

-  структура капіталу і майна (баланс);

- зміни власного капіталу  протягом звітного періоду;

- розміри отриманого  прибутку або понесених підприємством  збитків протягом звітного періоду.

Аналіз фінансової звітності  здійснюють, перш за все, працівники фінансово - економічної служби підприємства для виявлення та усунення проблем в поточній діяльності, розробки та прийняття рішень щодо підвищення ефективності виробничо – збуткових операцій, раціонального використання наявних ресурсів, підвищення платоспроможності і підвищення фінансової стійкості підприємства, а також для забезпечення виконання планових фінансових показників [22, 184] і забовязань перед кредиторами та інвесторами.

Аналіз фінансової звітності  проводяться також аудиторами з  метою підтвердження звітності і визначення правильності обчислення і вчасної сплати податків.

Аудитори на основі фінансового  аналізу роблять офіційний висновок про фінансовий стан підприємства, який включається до річного звіту, що подається зовнішнім користувачам.

Фінансова звітність підприємств, зареєстрованих на фондовій біржі, аналізується спеціалістами – аналітиками цих бірж, оскільки від стану справ підприємств залежить ціна його акцій на біржі. Великі інвестиційні інвестори – банки, страхові компанії, різноманітні спеціалізовані фонди мають у своєму штаті професійних аналітиків, які постійно спостерігають за змінами показників у фінансовій звітності підприємств, що їх цікавлять.

Банки, що обслуговують підприємства, також постійно знаходяться в  курсі фінансових справ свого  клієнта і ретельно аналізують показники балансу, звіту про фінансові результати та інших звітів. Банківські аналітики спостерігають за станом кредитоспроможності, наявністю коштів, що гарантують повернення у встановлений термін отриманих отриманих позик і кредиторів.

Спеціалізовані консультаційні фірми, що надають своїм клієнтам інформацію про фінансовий стан підприємств  і здійснюють оцінку перспектив їх розвитку, також систематично спостерігають  за станом господарської діяльності підприємств використовуючи фінансову звітність і публікують або надають клієнту інформацію за досить високу плату. Це стосується також і довідково – кредитних фірм, які в результаті вивчення показників фінансової звітності складають висновки про платоспроможність підприємства і подають їх своїм клієнтам або разовим користувачам за певну плату.

Така інформація цікавить підприємств, які або звертаються  до спеціалізованих фірм, або отримують  фінансові звіти від фірм-контрагентів і ретельно їх вивчають. Підприємців  цікавить, в першу чергу, надійність і кредитоспроможність контрагентів, тобто питання про те, в яких розмірах фірма може нести відповідальність за своїми забовязаннями і що її партнер отримує у випадку ліквідації (банкрутства), а також чи зможе контрагент погасити свою заборгованість.

Таким чином, аналізом фінансових звітів займаються не лише керівники  і відповідні служби підприємства, але і його засновники і інвестори  з метою вивчення ефективності використання ресурсів, банки – для оцінки умов кредитування та визначення ступеню ризику, податкові органи – для виконання плану надходження коштів до бюджету тощо. Відповідно до цього аналіз поділяється на внутрішній та зовнішній.

Внутрішній аналіз проводиться  службами підприємства і його результати використовуються для планування, контролю і прогнозування  фінансового стану підприємства.

Основним змістом внутрішнього аналізу є:

аналіз динаміки прибутковості  та рентабельності підприємства;

аналіз кредитоспроможності  підприємства;

оцінка використання майна і вкладенню капіталу;

аналіз власних фінансових ресурсів;

аналіз ліквідності  та платоспроможності;

аналіз самоокупності  підприємства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, органами контролю на підставі оприлюдненої звітності.

Основним змістом зовнішнього аналізу є:

аналіз абсолютних показників прибутку;

аналіз показників рентабельності;

аналіз фінансового  стану підприємства, його фінансової стабільності;

аналіз ефективності використання залученого капіталу;

економічна діагностика фінансового стану підприємства.

Слід зазначити, що аналіз фінансової звітності не дозволяє категорично  зазначити рівень фінансового стану, і тільки орієнтує користувача інформації в оцінці фінансового стану підприємства та визначенні його вузьких місць.

Якщо в рамках зовнішнього аналізу спираються, перш за все, на бухгалтерську звітність, яку в принципі можна отримати, звернувшись в органи статистики, та інформаційне забезпечення внутрішнього аналізу набагато ширше, так як можливе залучення практично будь – якої необхідної інформації, в тому числі і тої, яка не є загальнодоступною, зокрема для звітних аналітиків. Безумовно, поняття обмеженості доступу до даних та їх конфіденційності існують і щодо внутрішніх аналітиків в тому розумінні, що абсолютної доступності до джерел інформації в принципі не існує. Це пояснюється тим, що доступ до інформаційної бази, як правило, обмежується в залежності від сфери інтересів, компетентності і відповідності того або іншого аналітика. Таким чином, методики зовнішнього аналізу базуються на припущенні про певну інформаційну обмеженість. Як, правило, подібні методики засновані на базі найбільш повного набору загальнодоступної звітності, що міститься в річному звіті.

Що стосується другої відмінності, то вона в значній мірі також визначається складом і структурою вихідних даних, що є у аналітика. Так як для внутрішнього аналізу можуть бути доступні різні внутрішні звіти і форми, які не є уніфікованими і обов’язковими для складання у всіх компаніях із заданою періодичністю, багато аналітичних процедур завчасно не визначені, а аналіз в цьому випадку носить більш творчий, в певній мірі, імпровізований характер. Основним інформаційним забезпеченням зовнішнього аналізу є бухгалтерська звітність. Навіть якщо вона не є уніфікованою, що і має місце в економічно – розвинутих країнах Заходу. Однак можлива розробка достатньо формалізованої послідовності аналітичних процедур, так як шляхом складання балансу можна побудувати інформаційні варіанти, придатні для такої формалізації.

Отже, визначення фінансового стану підприємства є необхідною умовою управління фінансами і базується на використанні фінансової звітності і певних методів його проведення.

1.2.Методика аналізу  фінансового стану підприємства      

Міжнародна практика розробила певні методи аналізу фінансового стану, які ґрунтуються на різноманітних абсолютних та відносних типових показниках, що дають можливість не тільки проводити аналіз статей балансу підприємства, але й порівнювати підприємства окремої галузі господарства або таких, що займаються не аналогічними видами діяльності. Такі співставлення звичайно проводяться не тільки за звітний період, але і за ряд років, що відображає доволі тривалий період діяльності підприємства. Це дозволяє визначити тенденції розвитку підприємства на перспективу, що має велике значення в практичній діяльності, оскільки підприємства здійснюють як довгострокове, так і середньострокове та поточне планування своєї діяльності.

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми і методи його здійснення.

Можна назвати шість  основних прийомів аналізу:

1) горизонтальний (часовий)  аналіз – порівняння кожної  позиції звітності з попереднім  періодам;

2) вертикальний (структурний)  аналіз – визначення структури  фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

3) трендовий аналіз  – порівняння кожної позиції  звітності з рядом попередніх  періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки  показників, очищеної від впливу  індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану).

4) аналіз відносних  показників (коефіцієнтів) – розрахунок  відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв’язків показників;

5) порівняльний аналіз  – внутрішньогосподарський аналіз  зведених показників звітності  за окремими показниками самого  підприємства та його дочірніх  підприємств (філій), а також  міжгосподарський аналіз показників даної фірми порівняно з показниками конкурентів або із середньо галузевими та середніми показниками;

6. факторний аналіз  – визначення впливу окремих  факторів (причин) на результативний  показник детермінових (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і зворотним (синтез), коли його окремі елементи з’єднують у загальний результативний показник.

Предметом фінансового  аналізу підприємства є фінансові  ресурси підприємства, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану  підприємства – об’єктивної його оцінки та виявлення. На цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів – можуть застосовуватися різні методи аналізу.

Методи фінансового  аналізу – це комплекс науково  – методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі  та фінансового аналізу зокрема.

Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані  методи аналізу.

Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному  рівні, а не на жорстких аналітичних  взаємозв’язках та залежностях. До неформалізованих  належать такі методи:

- експертних оцінок  і сценаріїв;

- психологічні;

- морфологічні;

- порівняльні;

- побудови системи  показників;

- побудови системи  аналітичних таблиць.

Ці методи характеризуються певним суб’єктивізмом, оскільки в  них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладене жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:

- ланцюгових підстановок;

- арифметичних різниць;

- балансовий;

- виокремлення ізольованого  впливу факторів;

- відсоткових чисел;

- диференційний;

- логарифмічний;

- інтегральний;

- простих і складних  відсотків;

-дисконтування.

У процесі фінансового  аналізу широко застосовують і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи обробки рядів динаміки), а також математико – статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).

Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить методологію та методику аналізу.

Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які  дають змогу структурувати та ідентифікувати зв’язки між основними  показниками. Існують три основні  типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дискретивні, предикативні та нормативні.

Дискретивні моделі є  основними. До них належать: побудова системи звітних балансів, подання  фінансової звітності у різних аналітичних  розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності і система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності. Дескретивні моделі засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі – це моделі передбачу вального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, або майбутнього фінансового стану. Найбільш поширені з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані фактори та регресивні моделі).

Нормативні моделі –  це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства із нормативними розрахунками (розраховані на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, головне, у внутрішньому фінансовому аналізі. Їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та у розгляді і з’ясуванні причин відхилень від фактичних даних від цих нормативів.

Фінансовий аналіз значною мірою базується на застосування жорстко детермінованих факторних моделей.

Аналізуючи фінансовий стан підприємства, треба передусім  чітко розглянути фінансову діяльність і фінансовий стан підприємства.

Фінансова діяльність –  це організація рівномірного надходження, поповнення, руху і використання засобів за їх цільовим призначенням, планування фінансових ресурсів і контроль за їх формуванням і використанням.

Фінансовий стан –  це результат фінансово – виробничої діяльності. Він характеризується розміром засобів підприємства, їх розміщенням  і джерелами.

Основним джерелом інформації для аналізу фінансового стану  є бухгалтерський баланс підприємства. Його значення настільки велике, що аналіз фінансового стану нерідко  називають аналізом балансу.

На підприємствах України, згідно з положенням (стандартом) бухгалтерського  обліку, затвердженим Міністром фінансів України від 30 липня 1999 р,  застосовується нова форма балансу згідно з П (С)БО №2, яку приведено в повну  відповідність із міжнародними стандартами. Сутність кожної статті балансу розглядається в спеціальних журналах, присвячених обліку.

Баланс – це групування інформації на початок і кінець звітного періоду, тобто підсумок господарських операцій на певну звітну дату.

Для аналізу фінансового стану підприємства важливо вміти читати баланс, тобто знати зміст кожної із статей, спосіб її оцінки, взаємозв’язок з іншими статтями, якісну характеристику.

Уміння читати баланс дає можливість:

одержати необхідний обсяг інформації про підприємство;

розрахувати рівень забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

установити, за рахунок  яких чинників змінилася величина оборотних  коштів;

оцінити фінансовий стан підприємства за звітний період.

Отже, можна сказати, що баланс відповідає на запитання: „яким є фінансовий стан підприємства на даний момент?”, але відповідь на значно важливіші запитання: „Чому саме склався таки стан?” можна одержати, тільки користуючись методами економічного аналізу фінансового стану.

Аналіз балансу відповідно до П(С)БО №2. Новий баланс можна характеризувати як побудований за принципом нетто – балансу – основні засоби та матеріальні активи враховуються за залишковою вартістю; дебіторська заборгованість – за відрахуванням резерву сумнівних боргів; запаси – за відрахуванням недостач, уцінок, знижок; власний капітал – за фактично вкладеною сумою з відрахуванням непокритих збитків.

Аналіз фінансового  стану за звітний період починається  з його загальної оцінки за даними балансу. А для того, щоб проаналізувати всі питання фінансового стану підприємства, необхідний етап, що передує проведенню аналізу, тобто приведення звітного балансу до такої форми, що, з одного боку, уможливлює об’єктивний аналіз, а з другого – є максимально зручною для проведення аналітичних розрахунків.

Аналіз балансу (форма 1) починається з експрес – аналізу, метою якого є поточна і достатньо швидка оцінка фінансового стану і динаміки розвитку підприємств. Експрес – аналіз балансу проводиться в кілька етапів:

1)підготовчий;

2)попередній огляд  бухгалтерської звітності;

3)читання балансу.

Мета першого етапу  – переконатись в тому, що баланс готовий до читання. Для цього  проводиться проста рахункова перевірка  балансу за формальними ознаками і по суті. На цьому етапі необхідно  перевірити правильність заповнення граф, наявність усіх необхідних форм і додатків, перевірити валюту балансу і всі проміжні підсумки, а також перевірити, чи всім вимогам П(С)БО відповідає складений баланс.

На другому етапі  необхідно ознайомитись з примітками до звіту, оцінити тенденції основних показників діяльності, можливу якісну модифікацію в майбутньому фінансового стану підприємства.

Основний стан в експрес  – аналізі – третій, тобто  читання балансу. Він передбачає попереднє загальне ознайомлення з  результатами роботи підприємства і  його фінансовим станом безпосередньо за бухгалтерським балансом, а також розрахунок коефіцієнтів, що характеризують фінансовий стан підприємства. Під час читання балансу з’ясовують:

характер зміни підсумків  балансу і його окремих розділів і статей;

доцільність розміщення майна підприємства;

поточна платоспроможність  і ліквідність підприємства.

1.3 Галузеві особливості  ВАТ „ПГЗК” та їх вплив  на фінансові показники діяльності  підприємства        

Важливим етапом у  функціонуванні фінансів підприємницьких  структур є формування фондів фінансових ресурсів при розподілі виручки від реалізованої продукції, виконаних робіт та наданих послуг. Так, на цьому етапі створюється фонд амортизаційних відрахувань, поповнюється фонд обігових коштів, формується остаточна величина фондів споживання та розширення виробництва. Здійснюються відрахування до централізованих фондів цільового призначення (Пенсійного, Фондів соціального страхування. Зайнятості, конверсії, інноваційного). Проводяться розрахунки з бюджетом за платежами з прибутку та іншими платежами, розрахунки з фінансово-банківськими установами за одержані кредити й допомогу тощо.