Аналіз фінансового стану банку ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"

Міністерство освіти і науки України

Чернігівський державний технологічний університет

кафедра Фінансів

Курсова робота

З дисципліни: „Аналіз банківської діяльності”

На тему: Аналіз фінансового стану банку ВАТ "Райффайзен Банк Аваль"

Виконала:

Студент гр.ФК-051                                             Коляда М.М.

Перевірив:

доцент                                                                Панченко О.І.

Чернігів 2009

 
ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................................4

1. Теоретичні засади аналізу фінансового стану комерційного банку…….........6
1. Роль і місце фінансового аналізу в діяльності комерційного банку….…6
2. Методика аналізу фінансового стану банку……………………….….…..7
3. Інформаційне забезпечення аналізу діяльності банку……………….…..9
4. Особливості організації аналітичної роботи в банках України………..11
5. Узагальнююча оцінка фінансового стану банку………………………..12
2. Дослідження фінансового стану комерційного банку на прикладі

ВАТ  «Райффайзен Банк Аваль».….........................................................................15

1. Аналіз балансу комерційного банку………………...……………….......15
2. Аналіз фінансової стійкості банку..................…………….......................26
3. Аналіз ділової активності банку ...............................................................29
4. Аналіз ліквідності банку ........................................………………………31
5. Оцінка ефективності діяльності банку ..........................................……...33
3. Шляхи покращення фінансового стану банку ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».…………………………………………………………..………………37
1. Виявлення  негативних тенденцій у діяльності банку та розробка заходів щодо їх усунення………………………………............................37
2. Економічне обґрунтування ефективності запропонованих заходів.......40

Висновки……………………………………………………………………..44

Список літератури…….……………………..................................................46

Додаток А

Додаток Б

ВСТУП

Ринкова економіка вимагає  від українських комерційних  банків підвищення ефективності управління банківською діяльністю. Важлива роль у реалізації цієї задачі відводиться аналізу банківської діяльності. З його допомогою виробляються стратегія і тактика розвитку банку, обґрунтовуються плани й управлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляються резерви підвищення ефективності проведення активних і пасивних операцій, оцінюються результати діяльності банку, його окремих підрозділів. Таким чином, успішний розвиток і надійність банківської системи України в сформованих економічних умовах багато в чому залежить від постановки в комерційних банках аналітичної роботи, що дозволяє давати реальну і всебічну оцінку досягнутим результатам діяльності банків, виявляти їхні сильні і слабкі сторони, визначати конкретні шляхи вирішення виникаючих проблем. Аналіз банківської діяльності є основою ефективного управління банком, вихідною базою прийняття управлінських рішень на всіх рівнях банківського менеджменту.

Аналіз банківської  діяльності є системою спеціальних знань, пов'язаних із дослідженням тенденцій усебічного розвитку, науковим обґрунтуванням планів і управлінських рішень, контролем за їх виконанням, оцінкою досягнутих результатів, а також пошуком, вимірюванням і обґрунтуванням резервів підвищення ефективності фінансових показників діяльності банку.

Темою курсової роботи є  аналіз фінансового стану комерційного банку. Ця тема є актуальною і дуже важливою, адже на теперішній час створено багато банків, але ми не знаємо чи є  вони фінансово стійкими, чи можуть вони працювати з клієнтами, чи можуть отримувати прибутки. Тепер надійність і фінансова стійкість - основні фактори, які впливають на свідомість клієнта при виборі банку. Отже, за допомогою аналізу можна виявити тенденції діяльності, звернути увагу на слабкі місця і посилити розвиток ефективних напрямів роботи. Тож оцінка фінансового стану є потрібною як для керівництва банку, щоб знати результати своєї роботи і здійснювати ефективне управління діяльністю банку, так і для клієнта чи партнера, щоб знати свого контрагента.

Мета написання даної  роботи полягає в тому, щоб на основі фінансового аналізу виявити  проблеми і розробити пропозиції щодо підвищення ефективності діяльності банку.

Для поставленої мети необхідно вирішити наступні задачі:

• дослідити структуру активів та джерела їх формування;

• провести аналіз фінансової стійкості, ліквідності, рентабельності, ділової активності  за   допомогою системи показників;

• на основі виявлених проблем розробити пропозиції щодо покращення діяльності банку.

Завданнями курсової роботи є  ознайомлення з теоретичними засадами аналізу фінансового стану комерційного банку, дослідження фінансового стану банку, а також виявлення негативних тенденцій у діяльності досліджуваного банку і розробки заходів щодо їх усунення.

Об’єктом дослідження  є комерційний банк ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Предметом дослідження є фінансовий стан даного банку, а також причини зміни результатів у фінансовій діяльності.

Інформаційними джерелами  на основі яких проводиться аналіз є Баланс та звіт про фінансові результати банку ВАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Методологічну  основу роботи склали загальні методи аналізу  фінансового стану банку, а саме горизонтальний, вертикальний, коефіцієнтний  та порівняльний.

1 ТЕОРЕТИЧНI ЗАСАДИ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

1.1 Роль і місце фінансового аналізу в діяльності комерційного банку

Не потребує доказів  той факт, що успішний розвиток економічної  системи будь-якого рівня є  неможливим поза детальним аналізом результатів колишньої діяльності, визначенням перспектив і орієнтирів на майбутнє та пошуком ефективних способів досягнення поставленої мети, тобто поза відповідним аналітичним забезпеченням. За сучасних умов господарювання, коли об’єктивною реальністю стає багатоваріантність, можливість вибору, конкуренція та пошук методів її подолання, роль та значення економічного аналізу в діяльності банків значно зростають. Економічний аналіз розглядається як невід’ємна складова процесу управління як на мікро-, так і на макрорівні. З одного боку, довіра до банку ґрунтується на результатах аналізу його фінансової звітності, а з другого — формування ефективної системи управління неможливе без створення відповідного аналітичного забезпечення в самому банку. Банківська діяльність належить до тих сфер суспільного життя, в яких рідко хто може дозволити собі повну непоінформованість. Тому проблеми аналізу банківської діяльності потребують не лише розроблення прикладних питань, а й теоретичного осмислення та обґрунтування.

Усе це зумовило пильний  інтерес наукової громадськості до такого напряму досліджень, як аналіз діяльності фінансово-кредитних установ. Останнім часом вийшли друком численні перекладні видання, навчальні й практичні посібники, монографічні дослідження з цієї тематики. Активізація банківської діяльності в нашій країні сприяла вивченню зарубіжного досвіду в цій сфері, перекладу праць визнаних у світі вчених. Серед найвідоміших — Дж. Сінкі, П. Роуз, Т. Кох, Дж. Маршалл, Р. Міллер, Д. Ван-Хуз, К. Валравен та ін. У цьому зв’язку слід наголосити, що дослідження зарубіжних авторів спираються на законодавчу базу та економічні реалії розвинутих країн (і це природно), існування стабільної банківської системи та розгалуженої інфраструктури фінансового ринку, політику економічної лібералізації, рівний і вільний доступ усіх банків до світових ринків — валютного, кредитного, строкового, фондового і т. д. Зрозуміло, що вітчизняна дійсність ще далека від таких умов. Тому наукові результати, отримані зарубіжними вченими, запропоновані ними методи, формули та моделі, як правило, на вітчизняному ринку не працюють, потребуючи перевірки, адаптації, коригування. Отже, досягнення зарубіжної науки з банківського аналізу та менеджменту можуть бути використані в Україні здебільшого тільки на рівні ідей.

Численні дослідження, присвячені аналізу банківської діяльності, належать і російським ученим: праці Г. С. Панової, В. І. Черкасова, К. К. Садвакасова, О. І. Лаврушина, В. І. Колесникова, Л. П. Кролівецької, Л. О. Батракової, О. Б. Ширінської та ін. Незважаючи на спорідненість процесів реформування економіки в Україні та Росії, усе ж стосовно банківських систем та умов регулювання їхньої діяльності існують суттєві відмінності, які стають на заваді широкому застосуванню розроблень російських учених у вітчизняній практиці. Це стосується систем бухгалтерського обліку, форм звітності банків, податкового законодавства, принципів та методів регулювання діяльності комерційних банків з боку НБУ та Центрального банку Росії (наприклад, стосовно системи обов’язкових нормативів). Це й зумовлює необхідність проведення власних досліджень з питань аналізу банківської діяльності.

За останні роки вітчизняна економічна література поповнилася  науковими працями, присвяченими економічному аналізу в банківській сфері. Проте таких праць небагато, і  це насамперед навчальна література Більшість наукових досліджень мають фрагментарний характер, публікуються, як правило, у періодичних виданнях і приділяють увагу передовсім таким питанням, як аналіз виконання обов’язкових економічних нормативів Національного банку України, методика формування рейтингів на основі аналізу фінансової звітності, аналіз окремих видів банківської діяльності (здебільшого кредитної). Переважну частину публікацій присвячено методиці зовнішнього аналізу діяльності банків, а проблеми формування методологічних засад аналізу банківських активів та пасивів з позицій прийняття управлінських рішень залишаються найменш дослідженими.

Отже, нині вітчизняні комерційні банки мають перейти на якісно нову стадію розвитку, яка характеризується процесом трансформації системи управління банком. Для цього у свою чергу необхідно позбутися звичних стандартів щодо вибору методів управління і навчитися застосовувати сучасні прийоми аналітичних досліджень. За сучасних умов роль та значення економічного аналізу в діяльності банків зростають також і через необхідність досліджувати та враховувати фактори зовнішнього середовища.

1.2 Методика аналізу фінансового стану банку

В основі організації і проведення економічного аналізу в комерційному банку лежить загальна методика практичної (професійної) аналітичної роботи, зміст якої ґрунтується на теорії економічного аналізу. Принципи економічного аналізу регулюють процедурну сторону його методології та методики. До них належать: системність та комплексність, періодичність, зрозумілість та адекватність тлумачення, достовірність та об’єктивність, доречність та своєчасність.

Метод аналізу реалізується через  його науковий апарат, що являє собою  сукупність прийомів дослідження.

Найважливішим елементом методики економічного аналізу є технічні прийоми та способи аналізу, які можна назвати інструментарієм аналізу. Класифікація технічних прийомів економічного аналізу наведена на рис. 1.1.

Усі прийоми економічного аналізу  можна поділити на дві групи: якісні та кількісні. Якісні прийоми дослідження не дають жодної числової характеристики явищам, що вивчаються, а тільки відповідають на питання, як досліджувати економічні процеси, визначають способи підходу до вивчення закономірностей. Якісні прийоми притаманні процесу наукового пізнання в цілому і в інших наукових сферах дослідження.

До якісних (абстрактно-логічних) прийомів дослідження належать: аналіз (деталізація), синтез (узагальнення), індукція, дедукція, порівняння, евристичні прийоми.

Рис. 1.1 - Класифікація прийомів економічного аналізу

Кількісні прийоми дослідження  дають числову характеристику економічним  явищам, що досліджуються, і поділяються  на описові та аналітичні.

Описові прийоми дослідження  дають змогу визначити розміри, масштаби, тенденції, динаміку розвитку економічних процесів, стан та структуру економічних явищ, дають певну числову характеристику окремих напрямків діяльності підприємства. До них належать середні та відносні величини, ряди динаміки, графічний прийом, структурні та типологічні групування.

Аналітичні прийоми  дають змогу не тільки визначити  певні значення показників, що характеризують економічні процеси, а й дослідити  причинно-наслідкові залежності між  явищами, ступінь впливу окремих  факторів на предмет дослідження. У  свою чергу, аналітичні прийоми поділяються на прийоми, за допомогою яких вивчаються функціональні (детерміновані) залежності, і прийоми, що використовуються під час дослідження стохастичних взаємозв’язків. До перших належать ланцюгові підстановки, спосіб абсолютних та відносних різниць, індексний спосіб, інтегральний, пропорційного ділення, пайової участі, балансовий прийом. Серед прийомів стохастичного факторного аналізу найбільш поширені такі, як аналітичні групування, кореляційно-регресійний метод, дисперсійний аналіз, компонентний аналіз. В окрему групу можна виділити прийоми, що дають змогу оптимізувати певні економічні явища. До них відносять прийоми лінійного програмування, теорію масового обслуговування, теорію ігор та інші економіко-математичні методи.

1.3. Інформаційне забезпечення аналізу діяльності банку

Аналіз діяльності банку  здійснюється за допомогою різноманітних  показників діяльності комерційного банку, які ми беремо з документів, що формують інформаційну базу економічного аналізу.

Аналіз фінансової звітності — це процес, який має на меті дати оцінку поточного і минулого фінансового стану банку й основних результатів його діяльності. При цьому основною метою аналізу є визначення узагальнюючих оцінок і прогнозу майбутніх результатів діяльності банку.

Склад інформаційної  бази економічного аналізу розглянемо за допомогою схеми, наведеної на Рис. 1.2.

Рис. 1.2 - Класифікація інформаційних джерел аналізу

Інформація, яка використовується при аналізі діяльності банку, повинна відповідати таким вимогам (рис. 1.3):

Рис. 1.3 - Основні вимоги до інформаційної бази аналізу

Далі необхідно ознайомитися з коротким змістом кожної вимоги до інформації, що використовується у  процесі аналізу діяль¬ності комерційного банку.

Доступність передбачає, що інформація, яка входить у фінансові  звіти, має бути зрозумілою для користувача  з певним рівнем знання бізнесу, економіки  і бухгалтерського обліку. Складну  інформацію, яка необхідна для  повного розкриття ситуації, слід надавати найбільш зрозумілим способом.

Під значущістю розуміють  те, що інформація у фінансовій звітності  повинна бути корисною для прийняття  рішень економіч¬ного характеру.

Для того щоб інформація була значущою, вона має бути матеріальною. Інформація є матеріальною, якщо її ненадання або неправильне подання може вплинути на рішення економічного характеру.

Надійність інформації забезпечується в тому разі, коли вона не містить матеріальних помилок.

Надійність інформації передбачає:

1. Правдиве уявлення, тобто позиція фінансової звітності забезпечує правдиве її подання, якщо вона може бути оцінена з достатньою точністю, щоб бути корисною.

2. Перевагу змісту над формою. Іншими словами інформація повинна надаватися відповідно до її економічної користі, а не просто за її юридичною формою.

3. Нейтральність — інформація має бути вільною від упередженості, її подання у фінансовій звітності не повинно бути вибір¬ковим для досягнення попередньо встановленого результату.

4. Для того щоб відповідати таким вимогам як надійність і значущість, фінансова звітність повинна містити інформацію, яка базується на певних розрахунках (наприклад, можливість повернення боргів, строки «життя» виробничих активів). З метою уникнення матеріальної недооцінки або переоцінки позицій фінансової звітності при розрахунках необхідно керуватися принципом «обережності».

Порівнянність фінансової звітності забезпечується у тих  випадках, коли:

1) є можливість порівняти фінансову звітність комерційного банку, що аналізується, з аналогічною звітністю інших комерційних банків для порівняльного оцінювання їх фінансового стану і результатів їхньої діяльності;

2) можна порівняти фінансову звітність комерційного банку протягом певного періоду для визначення тенденцій у фінансовому стані і результатах діяльності банку.

Дотримання наведених  вимог до фінансової звітності комерційних  банків перевіряється в процесі  перевірки її достовірності.

Перевірка звітності  може бути:

• формальна;

• логічна;

• обліково-контрольна.

Формальна перевірка  звітності банків передбачає перевірку повноти складу наданих документів відповідно до їх складу, передбаченого Правилами організації фінансової та статистичної звітності банків України. Крім того, за формальної перевірки звітності перевіряється правильність її оформлення відповідно до вимог, викладених у згаданій вище постанові Національного банку України.

Логічна перевірка передбачає перевірку взаємоув’язки ідентичних показників у різних формах звітності.

Обліково-контрольна —  це перевірка правильності розрахун¬ку  окремих показників комерційних банків.

Основним джерелом аналізу  банківської діяльності є банківський  баланс та спеціалізовані форми звітності. Форми звітності комерційних  банків поділяються на щоденні, щомісячні і щоквартальні.

1.4 Особливості організації аналітичної роботи в банках України

Методичне управління організацією аналітичної роботи на рівні комерційних  банків за умови централізованої  форми здійснюється відділом економічного аналізу або відділом аналізу  банківських ризиків.

На рівні НБУ керівництво аналітичною роботою здійснюється управлінням аналізу діяльності банків та контролю економічних нормативів департаменту банківського нагляду.

Етапи аналітичної роботи розрізняються за трудомісткістю роботи, обсягом інформації, що обробляється, та часом проведення. Відповідно до цього змінюються кваліфікаційні вимоги до службовців банку, які зайняті на окремих етапах аналітичної роботи.

Рис. 1.4 - Основні етапи аналізу банківської діяльності

З наведеної схеми  видно, що аналіз діяльності банку здійснюється в три етапи.

Докладніше зупинимося на першому етапі, в рамках якого  проходить так зване «читання»  балансу. Під «читанням» балансу  розуміють попереднє загальне ознайомлення з підсумками роботи банку та його фінансовим станом. «Читання» балансу починається зі встановлення змін у розмірі валюти балансу за звітний період. Для цього підсумок балансу на кінець звітного періоду порівнюють зі підсумками балансу на початок звітного періоду. Це дає змогу визначити загальний напрямок руху балансу. В умовах стабільної економіки збільшення валюти балансу оцінюється позитивно, а зменшення — негативно. В умовах інфляційних процесів необхідно проводити коригування валюти балансу на рівень інфляції у звітному періоді.

У процесі «читання»  балансу проводиться візуальна та найпростіша перевірка показників балансового звіту за формальними та якісними ознаками. З цією метою здійснюється структурування окремих його статей, групування рахунків пасиву й активу за різними критеріями. У процесі «читання» балансу перевіряється:

• відповідність окремих груп активу і пасиву балансу за строками, видами витрат, їх джерелами, категоріями контрагентів;

• дотримання нормативних вимог Національного банку України;

• дотримання внутрішніх правил комерційного банку.

Крім того, перевіряється:

• правильність заповнення балансу, звітних форм, тобто наявність усіх підписів, підсумків балансу, його розділів, статей;

• взаємоув’язка показників різних форм звітності.

Особливу увагу в  процесі «читання» балансу звертають  на так звані «хворі» статті балансу. «Читання» «хворих» статей балансу дає змогу зробити деякі висновки про фінансовий стан банку.

Тільки виконавши зазначену  роботу, можна розрахувати показники, необхідні для аналізу, які будуть відображатися в зведених таблицях.

1.5 Узагальнююча оцінка  фінансового стану банку

Довіра партнерів (держави, вкладників, кредиторів, клієнтів тощо) до комерційних банків базується  насамперед на їхній здатності у будь-який час і в повному обсязі виконати свої зобов’язання — захищати їх інтереси. Спроможність банку своєчасно і без збитків для себе виконувати власні зобов’язання — одна з основних складових його фінансової стійкості.

У міжнародній практиці існують різні типи зведеної оцінки діяльності банків. На основі зведеної оцінки проводиться рейтинговий порівняльний аналіз надійності банку та ефективності його роботи.

Рейтинг — це метод  порівняльної оцінки діяльності кількох  банків. В економічній літературі наводяться кілька визначень рейтингу.

Під рейтингом розуміють  процес кількісного вимірювання чи оцінки, що дають змогу порівняти певну виміряну кількість чи вартість з критерієм чи стандартом певного класу, розряду, або рангу. У результаті проводиться групування банків у певній послідовності у міру спадання класифікаційної ознаки. Іншими словами, рейтинг — це встановлення узагальнюючої оцінки фінансового стану банку за стандартизованою системою показників, що дає змогу розглядати усі банки з єдиного погляду.

Єдина система рейтингу дає змогу Національному банку  України скласти загальне уявлення про стан та стабільність банківської системи. Така оцінка системного ризику дає можливість визначити пріоритети, а також методи нагляду та потребу в ресурсах для здійснення належного контролю за банківською системою.

Визначення рейтингу за системою CAMEL — це стандартизований метод оцінки банків, і їх ефективності. Його достовірність залежить від кваліфікації та об’єктивності економістів банку та інспекторів нагляду, які здійснюють аналіз і дають оцінку банків на регулярній основі.

У рейтинговій системі  використовується п’ятибальна шкала. Оцінка «1» є найвищою оцінкою  рейтингової системи і відображає найменший рівень зауважень, тоді як оцінка «5» є найнижчою, найкритичнішою і являє собою найвищий рівень зауважень.

Система рейтингу банків в Україні має включати визначення таких понять:

Рис.1.5 - Основні групи факторів, включені в рейтингову систему оцінки діяльності банків «CAMEL»

Розглянемо, чому ж саме цим показникам віддана перевага у визначенні рейтингу банку.

Достатність капіталу є одним з ключових компонентів системи «CAMEL», оскільки за рахунок капіталу можливе покриття збитків. Відповідно до цього достатність капіталу є важливим фактором, що визначає фінансовий стан та умови роботи банку.

Якість активів —  основна складова рейтингової системи, оскільки рівень ризику балансових активів є індикатором якості надходжень та можливості потенційних збитків у майбутньому.

Менеджмент (управління) — визначальний момент рейтингової системи, оскільки якість управління багато в чому визначає достатність і адекватність положень, механізмів та систем контролю щодо управління ризиком і, таким чином, уникнення збитків у майбутньому.

Дохідність є одним  з головних факторів, що впливають  на фінансовий стан банку. Рівень та якість доходів обумовлюють здатність комерційного банку виплачувати дивіденди акціонерам та підтримувати достатній рівень власного капіталу.

Нарешті ліквідність  є однією з ключових складових  рейтингової системи, оскільки стан ліквідності банку відображає його здатність задовольняти передбачені та непередбачені потреби у фінансуванні. Будь-яке реальне чи уявне зниження рівня ліквідності може негативно вплинути на довіру суспільства до банку та призвести до значного відпливу депозитів та вкладів.

В основу рейтингової  оцінки фінансового стану банку покладені якісні критерії діяльності банку, які характеризують надійність, стабільність банку.

Сьогодні, крім рейтингової  оцінки за показниками «CAMEL», виділяються  вісім самостійних рейтингових  методик. У їх побудові застосовуються, як правило, змішані, адитивно-мільтиплікативні аналітичні моделі.

Одним із відомих рейтингів  є система оцінок, що була запропонована групою російських дослідників під керівництвом В. С. Кромонова.

Поширеною є ще одна методика рейтингової оцінки надійності банку, запропоновану О. Б. Ширінською, яка була впроваджена в практику вироблення лімітної політики «Кредитімпекс Банку».

Зміст лімітної політики полягає в тому, що жоден банк не почне працювати зі своїм банком-контрагентом, доки не прорахує на нього ліміт. Ліміт показує, на скільки банк довіряє своєму партнерові, наскільки він готовий ризикувати і розміщувати у нього свої активи. Чим більше лімітів банк отримує на себе від своїх банків-колег, тим вищою вважається надійність і сталість його фінансового становища.

Алгоритм цієї методики передбачає визначення 12-ти основних параметрів балансу кожного банку. Обчислюються п’ять видів диференційованих коефіцієнтів, що характеризують структуру активів і пасивів банку-контрагента, рівень його ліквідності, надійності та рентабельності.

Як зазначалося вище, недоліком подібних методик є  суб’єктивне встановлення вагомості  окремих показників, яке суттєво  залежить від мети аналізу та користувачів інформації.

   
2. ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВОГО СТАНУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ НА ПРИКЛАДІ ВАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ»

2.1 Аналіз балансу комерційного  банку

Управління діяльністю комерційних банків базується на попередньо отриманих даних аналітичної роботи. Аналіз балансу банку є одним з найважливіших напрямків економічної роботи.

Метою аналізу балансу  банку є, з одного боку, оцінка раціональності фактичної структури активів і пасивів з погляду забезпечення прибутковості та стабільності роботи банку, а з іншого — визначення шляхів оптимізації структури банківських ресурсів та напрямків їх ефективного розміщення.

В даній курсовій роботі проведемо вертикальний та горизонтальний  аналіз балансу комерційного банку «Райффайзен Банк Аваль» за 2007 -2008р.р (див. Таблиця 2.1).

Таблиця 2.1 - Вертикальний та горизонтальний  аналіз балансу  комерційного банку «Райффайзен Банк Аваль»