Аналіз фінансово-господарської діяльності ЗАТ"Львівська конди-терська фірма "Світоч"

Зміст

Вступ              3.

Розділ І: Теоритичні засади інноваційної діяльності підприємств              5.

1.1. Сутність і причини інноваційної діяльності підприємства              5.

1.2. Класифікація інновацій та їх особливість              8.

Розділ ІІ: Аналіз фінансово-господарської діяльності  ЗАТ"Львівська конди-терська фірма "Світоч"……………..…………………………………………..16.

2.1. Загальна характерисика ЗАТ "Львівська кондитерська фірма "Світоч"………………………………………………………………………..16.

2.2. Аналіз фінансових показників діяльності ЗАТ "Львівська кондитерська фірма "Світоч"………………………………………………………………...18.

Розділ ІІІ: Шляхи  удосконалення інноваційної діяльності на ЗАТ "Львівська кондитерська фірма "Світоч"…………………………………………………..32.

3.1. Впровадження соціальних пакетів як засіб інноваційної діяльності фірми…………………………………………………………………………..…32.

Висновок              37.

Список використаної літератури              38.

Вступ

Перехід нашої країни до ринкової економіки поставив ряд принципово нових завдань, найголовнішим з яких – максимально ефективне використання нововведень та інновацій на підприємствах. Причому це актуально як для українського суспільства в цілому, так і для кожного підприємства, фірми, організації.

Маючи в достатній кількості відповідно природно-сировинні ресурси, протягом тривалого часу економіка розвивалася переважно за рахунок екстенсивних факторів, тобто постійного зростаючого обсягу суспільних ресурсів основних виробничих фондів, чисельності виробництва персоналу. Та з часом екстенсивні фактори вичерпали себе, а в багатьох випадках стали економічно не вигідними. У зв’язку з цим розвиток сучасного виробництва і його інтенсифікація мають базуватися на нових ідеях щодо нової техніки, технології організаційної форми і методів господарювання. Опрацювання, прийняття та реалізація рішень такого ряду і складають зміст інноваційних процесів. Тобто в загальному розумінні інноваційні процеси, які займають чільне  місце в будь якій складовій виробничо-господарської системи, є сукупністю якісно нових прогресивних змін що постійно відбуваються у часі і просторі. У нинішній період ринкових відносин науково технічної революції інноваційні процеси стали основою розвитку будь-якої галузі не тільки народного господарства, а й підприємств різної форми власності Вони є передумовою розвитку економіки в майбутньому.

Отже, тема, що розглядається в даній курсовій є актуальною в наш час, і базується на розумінні того, що інновації є важливою складовою функціонування підприємств.

Об`єктом роботи є ЗАТ "Львівська кондитерська фірма "Світоч".

Предметом роботи є аналіз інноваційної діяльності.

Отже з вище написаного можна визначити основну мету курсової роботи – вивчення інноваційної діяльності підприємницьких структур. Та проаналізувати її виконання.

Завдання:

1.      з’ясувати сутність і причини інноваційної діяльності;

2.      визначити стадії підготовки та здійснення нововведень;

3.      навчитись вдало вибирати інвестиційного проекту;

4.      розглянути загальні принципи організації інноваційної діяльності;

5.      провести фінансовий аналіз ЗАТ  «Світоч».

Розділ I. Теоритичні засади інноваційної діяльності підприємств

1. 1.Сутність і причини інноваційної діяльності підприємства

Сучасним підприємствам, що функціонують у складному соці­ально-економічному середовищі, слід постійно створювати і впроваджувати різноманітні інновації для забезпечення ефективної діяльності у ринковій економіці. Необхідність інноваційної діяль­ності зумовлена загальною закономірністю розвитку та прогресу інди­відуального й суспільного відтворення. Вихід з економічної кризи будь-якого підприємства неможливий без здійснення інноваційно-інвестиційної діяльності, спрямованої на оновлення виробництва на принципово новій, конкурентній основі.

У науковій літературі описано велику кількість підходів до ви­значення інновації. Наприклад, деякі автори інноваційну діяльність фірми зводять до освоєння нових продуктів і технологій. Теоретич­ною основою міркувань щодо дефініції інновація може слугувати визначення Й. Тумпетера: "...непостійне проведення нових комбі­націй у випадках впровадження нового товару; нового методу ви­робництва; відкриття нового ринку; оволодіння новим джерелом сировини або напівфабрикатів і проведення нової організації". При функціональному підході інновація розглядається як процес свідомого здійснення змін у техніці, технології та організації праці. Атрибутивний підхід зводиться до управлінського підходу, коли інно­вація розглядається як одна з можливих реакцій підприємства на суспільні потреби, або ж до соціального підходу, коли вона стає еле­ментом соціально-економічного прогресу. Предметний підхід акцен­тує увагу на сукупності виробів, процедур і методів, що характеризу­ються відповідними рисами. У даному разі інновація виявляється: у застосуванні нових видів інструментів або ж нових принципів корис­тування інструментом; у впровадженні нового технологічного процесу або ж матеріалу; у використанні нового місця або території, раніше невідомих; у здійсненні нової дії.

П. Друкер інновацію розглядає як специфічний інструмент під­приємливості, як дію, що передає ресурсам нові можливості створен­ня багатства. Підприємці мають цілеспрямовано шукати змін і їхнього вияву, які вказують на можливість успішної інновації. Вони мають знати й застосовувати принцип ефективної інновації. Інновація не може бути лише технічною, матеріальною, вона має бути перш за все соціальною, яку важче застосувати, ніж технічну, але саме вона за­безпечує прогрес (розвиток) суспільного виробництва і суспільства в цілому. Технології можна імпортувати, але для того, щоб вони роз­вивалися, вони мають міцно увійти в культуру народу. Тому інно­вації слід розглядати скоріш як економічні або соціальні поняття, ніж як технічні.[5,с. 154]

Менеджмент інновацій, або нововведень — це управління ко­мерціалізацією нових наукових знань, товарів, послуг, технологічних і організаційних ідей. Оскільки досвід свідчить, що менеджери ма­ють дуже різні уявлення про реальний зміст нововведення (інно­вації) та його відмінності від таких близьких понять, як винахід, впровадження, оновлення, то уточнимо їх.

Нововведення (інновація) — це перше використання нового: перше свідчення того, що кінцевий споживач визнав корисність новинки й готовий за неї заплатити. Матеріальне забезпечення інноваційної діяль­ності на підприємстві забезпечується на основі формування інновацій­ного фонду, проведення науково-дослідних і науково-технічних робіт.

Удосконалення — це магістральне нововведення, тобто певне поліпшення, яке є оригінальним і корисним, але не настільки, щоб викликати наслідки стратегічного характеру.

Нововведення пов'язане з новим застосуванням, використанням нової концепції або ідеї. Визнання її корисності кінцевим спожи­вачем викликає зміну соціально-економічного середовища. Користь, корисна функція — це відмінність нововведення від відкриття і ви­находу. Відкриття і винахід не мають соціальної або економічної цінності, якщо вони не стають основою нововведення на ринку.

Інноватор застосовує щось нове і вперше. Новинкою воно є не тільки для нього самого, а й для всіх. Той, хто використовує вже існуюче нововведення, що є новим для нього, але не для інших, інноватором не є. Він є імітатором — правильно використовує те, що вже відоме й доступне за межами його організації. Правда, для самої організації результати в багатьох аспектах подібні. І нововведення, створене са­мою організацією, і адаптація вже існуючого нововведення порушують статус-кво і позначаються на балансі сил та впливів у організації.

Нововведення — це своєрідна гра в перевагу, доступна лише деяким. Вони перші, іншим доведеться наслідувати їхній приклад. Тому розглядати нововведен­ня як необхідність для всіх фірм настільки ж абсурдно, як абсурдно чекати від усіх спортсменів участі в олімпіадах. Нововведення не обов'язкове для всіх фірм, але оновлення обов'язкове. Коли конку­ренти домагаються зниження витрат, використовуючи нові техно­логії, тоді немає іншого шляху, як наслідувати їхній приклад. І лише в тому разі, коли дана фірма претендує на лідерство в створенні но­вих технологій, їй необхідно займатися нововведеннями. Таким чи­ном, необхідність нововведення залежить від позиції фірми стосовно існуючої технології.

Творець нової технології виділяється завдяки нововведенню, керу­ючись при цьому такими категоріями, як життєвий цикл виробу й економічна ефективність, а не продуктивність. Така стратегія спря­мована на те, щоб перевершити конкурентів, створивши новий виріб або новий вид послуг, щось таке, що буде визнане унікальним у мас­штабі всієї галузі. А унікальності може бути досягнуто лише в тому разі, якщо фірма володіє особистими оригінальними знаннями й на­вичками, що належать даній галузі (сфері). Користувач нової техно­логії імітує шляхом оновлення — нововведення. Його стратегія спря­мована на досягнення лідерства в зниженні виробничих витрат і ви­магає енергійної боротьби за економічно вигідні масштаби виробництва, за зниження собівартості, жорсткий контроль за накладними витра­тами на дослідження й розробки, сервіс, збутову мережу та рекламу.

Технічне нововведення — не єдиний спосіб робити гроші. Ново­введення важливе тільки для тих організацій, що продають ліцензії. А головна мета — досягти переваги, бути кращим — доступна лише деяким. Оновлення необхідне всім фірмам. Отже, головна мета — це правильно використовувати те, що вже відоме і доступне. Велику користь тут можуть принести консультанти.[11, с. 183]

Процедура творчого пошуку передбачає визначену послідовність дій у напрямі до деякого результату, що піддається перевірці. Вона аж ніяк не є невпорядкованим підходом, при якому ставка робиться на раптове осяяння. В управлінській діяльності термін творчість часто неправильно тлумачиться й використовується. У загальноприй­нятому розумінні це поняття означає оригінальне відкриття. На прак­тиці дослідження в абсолютно нових напрямах ведуться дуже рідко. Більшість інновацій — це звичайне розширення різноманітності вже відомого. Основну частину творчих зусиль менеджерів спрямовано на вдосконалення існуючих продуктів, процесів і методів.

1.2. Класифікація інновацій та їх особливість

Важливим етапом вивчення нововведень є їх класифікація за низкою певних ознак. Світ інновацій дуже різноманітний. їх комплексний характер і багатогранність використання потребують розроблення класифікатора інновацій, який дасть змогу не тільки усвідомити їх роль у розвитку людства, а й передусім:

1. Оцінити спрямованість і ефективність інноваційного процесу.

2 Визначити перспективність майбутніх нововведень.

3. Установити проблемні зв'язки між різними типами інновацій.

4. Підібрати методи управління, адекватні особливостям кожного інноваційного процесу, які випливають з переважаючого типу інновацій, що утворюють ці процеси.

5. Створити економічні механізми й організаційні форми управління інноваційною діяльністю залежно від типу інновацій.

6. Визначити методи й форми реалізації і просування інноваційного продукту та інноваційної технології залежно від різних типів інновацій.

7. Оптимізувати організаційні форми інноваційної діяльності та інноваційної інфраструктури, економічні відносини в інноваційній сфері.

8. Створити стимули для активізації інноваційних процесів у галузях, регіонах і підприємствах.[16, с. 36]

Типологія інновацій також дає змогу розмежувати нововведення та псевдоінновації. Крім того, класифікація інновацій за базовими ознаками та іншими характеристиками використовується під час прийняття управлінських рішень щодо інвестування нововведень.

Кількість класифікаційних ознак залежить від критеріїв, використовуваних для типології інновацій. У результаті одна й та сама інновація може бути віднесена до кількох типів (рис.1.1).

Серед підходів до класифікації інновацій найпоширенішим тепер уважається розподіл їх за змістом та сферою застосування. На основі цього критерію вирізняються великі групи інновацій.

Рис. 1.1. Система інновацій та їх класифікація

Технологічні — нові технології виробництва старих чи нових продуктів, упровадження інформаційних систем, нових джерел енергії. Технологічні нововведення — це зміни перш за все в засобах і методах організації виробництва.

Продуктові — створення нових товарів, що споживаються у сфері виробництва (засоби виробництва) чи у сфері споживання (предмети споживання).

Організаційно-управлінські — нові методи й форми організації всіх видів діяльності підприємства та їх об'єднань: нові методи управління персоналом, системи стратегічного планування, прогнозування, моделювання процесів виробництва, постачання, збуту, нові організаційні структури.

Економічні — нововведення у фінансовій та бухгалтерській сферах діяльності, мотивації та оплати праці, оцінка результатів діяльності.

Соціальні — нові форми активізації людського чинника, включаючи процес зміни умов праці, культурних, екологічних та політичних аспектів, зміна способу життя в цілому.

Юридичні — нові нормативно-правові документи, що визначають та регулюють усі види діяльності підприємств, організацій та фізичних осіб, створюючи відповідні умови для розвитку. Деякі автори відносять юридичні інновації до соціальних.

На відміну від матеріально-технічних, соціальні нововведення мало вивчені і мають свої особливості. Деякі з них розглянемо детальніше.

Насамперед слід зазначити, що соціальні нововведення мають тісний зв'язок з конкретними суспільними відносинами, рівнем культури. Тому одні й ті самі інновації можуть виявляти себе по-різному навіть у країнах близьких за соціальним устроєм, у різних регіонах країни.

По-друге, спостерігається велика залежність використання інновації від групових і особистих якостей користувачів, поведінки робітників, що впливає на втілення нововведення в організації. Крім того, важко підраховувати ефективність інновації, особливо, коли йдеться про новий зразок поведінки, ділової культури.

Названі особливості соціальних інновацій потребують пошуку таких засобів їх здійснення, які б сприяли подоланню перепон на шляху нововведень. Так, одним з популярних інноваційних методів на Заході стала поява консультантів з рольового розвитку персоналу в умовах неперервних нововведень. Завдання їх полягає в тому, щоб допомогти людині відкрити в собі здібності, які б сприяли службовому просуванню, а також використанню нововведення у своїй організації. Ще в 70-ті роки зусиллями наукових колективів Інституту ім. Райса (США), Тавістокського інституту людських відносин (Англія), Центру з вивчення основних наслідків великих технічних нововведень (Париж) та інших був створений Міжнародний фонд з питань соціальних інновацій, який взяв на себе організацію конференцій, семінарів з освоєння та пропаганди методів інноваційних змін в організації.

Отже, науково обґрунтована класифікація має відповідати на такі запитання:

1. Яка мета інновації?

2. Яка форма реалізації нововведення?

3. Де інновація може бути застосована?

Ці три моменти створюють систему класифікаційних ознак. Вони містять такі ознаки:

* цільову;

* зовнішню;

* структурну (виробництво, соціальна сфера, управління).

Цільова ознака дає відповідь на питання, що є метою інновації: вирішення поточних завдань чи майбутніх. Нагальна потреба в інновації зумовлюється наявністю кризи господарювання і необхідністю ліквідації цієї кризи за рахунок нововведення.

Стратегічна потреба — це потреба в нововведеннях у перспективі. Метою такої стратегії є підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Основною ознакою класифікації інновацій є, як правило, новизна інновації, її сутність, а також вплив на економічні та соціальні процеси. За ознакою новизни інновації поділяються на нові для галузі у світі (світова новизна), нові для галузі в країні, нові для підприємства (групи підприємств).

Перші — це інновації абсолютної новизни, які не були ще відомі і які в разі значного поширення стають радикальними нововведеннями. Абсолютна новизна фіксується за відсутності аналогів цієї інновації на міжнародному ринку.

Новизна інновацій оцінюється за технологічними параметрами, а також з ринкових позицій. Ж. Ж. Ламбен називає такі інновації нововведеннями з технологічною домінантою, що змінюють фізичні властивості продукту (флотаційне скло) або використовують нові компоненти (стальний корд в автомобільній покришці), новий матеріал (пінополіуритан), створюють принципово нові продукти, нові вироби (композиційні матеріали, телевізори з високою чіткістю зображення) або нові комплексні системи (швидкісний потяг). Тобто за технологічними параметрами інновації поділяються на продуктові (коли використовують нові матеріали, напівфабрикати, комплектуючі й одержують товари з принципово новими функціями) і процесні (коли використовуються нові технології виробництва, нові методи організації виробництва).

Нові для галузі чи підприємства — це інновації з частковою новизною одного або кількох елементів уже відомого товару через зміну функцій і характеристик існуючого продукту або процесу.

А. Пригожий уводить поняття умовної новизни і зазначає, що в наш час формується відповідний культ новизни, який призводить до інноваційної патології — псевдоінновацій. Наприклад, сьогодні існує 140 моделей холодильників, 24 моделі пилососів, 45 — пральних машин, не кажучи вже за пральні порошки, шампуні тощо. Багато з цих «новинок» гірші за своїх попередників.[19, с.220]

За ознакою економічної значущості інновації поділяються на базисні, поліпшуючі (інтегруючі) та псевдоінновації.

Базисні інновації — це інновації, в основі розробки яких лежать нові фундаментальні наукові досягнення, що вможливлюють створення нових систем машин, технологій, обладнання. Базисні інновації є передумовою виникнення нових галузей виробництва, перебудови суміжних виробництв, створення нових ринків.

Інтегруючі (комплексні) — це інновації, що створені за рахунок використання (інтегрування) оптимального набору (комплексу) раніше накопичених і перевірених у світовій практиці наукових досягнень (знань, технологій, обладнання та ін.). Особливістю інтегруючих інновацій є їх створення за потребою ринку і вибір, а не розроблення науково-технічних засобів для їх реалізації. Тому такі інновації називають ще поліпшуючими. Цей вид інновацій сприяє розвитку й повнішому задоволенню існуючих потреб і реалізації нових поколінь товарів (послуг).

Псевдоінновації характеризуються дуже незначними змінами порівняно з попередніми виробами і скоріше є проявами реклами та моди. Псевдоінновації спрямовані на часткове покращання елементів товару без зміни їх базової конструкції та структури. Це в основному інновації з маркетинговою домінантою. Наприклад: нова презентація товару (кишенькове видання), нова комбінація естетичних і функціональних якостей, новий спосіб продажу (телемаркет).

Необхідно зазначити, що межа між зазначеними інноваціями розмита і поліпшуючі нововведення часто призводять до псевдоінновацій.

Я. ван Дейк  класифікує інновації за ознаками їх галузевого призначення: інновації в існуючих галузях; інновації, які створюють нові галузі; інновації, що виникають в інфраструктурних галузях: транспорті, зв'язку, освіті, соціальній сфері та ін.

Ю. Бажал  пропонує здійснювати класифікацію інновацій за такими ознаками:

1. За типом — продуктові, технологічні, сировинні, організаційні, збутові та інфраструктурні.

2. За новизною місця впровадження — нова галузь (нове виробництво), існуюча галузь (існуюче виробництво).

3. За інноваційною функцією — базові, поліпшуючі та псе-вдоінновації.

Рис. 1.2. Класифікаційні ознаки інновацій та інноваційних процесів

На погляд В. Г. Мединського, класифікувати інновації необхідно за такими ознаками:

• ступінь впливу на зміни;

• рівень розробки та поширення;

• ступінь новизни та глибина змін;

• масштаб інноваційних процесів;

• сфера впровадження та поширення;

• роль у відтворюючому процесі;

• зміст, а також сфера застосування;

• спрямованість дії.

На рис. 1.2 наводиться класифікація інновацій за вказаними ознаками.

Наведені класифікації свідчать про те, що процеси нововведень усеосяжні та різні за своїм характером. Отож форми організації нововведень, масштаби і засоби впливу на економіку та методи оцінки їх ефективності також мають бути різноманітними.

Розділ II. Аналіз фінансово-господарської діяльності  ЗАТ"Львівська конди-терська фірма "Світоч".

2.1. Загальна характерисика ЗАТ"Львівська кондитерська фірма "Світоч"

Світоч (травень — серпень 1962: Червона троянда) — кондитерська фабрика у Львові, товариство з обмеженою відповідальністю, контрольним пакетом акцій якого володіє швейцарська корпорація «Nestle». [23]

10 травня 1962 року з метою концентрації виробництва Львівська РадНарГосп ухвалила рішення, згідно якого Чортківська кондитерська фабрика, Кондитерська фабрика «Більшовик» та Кондитерська фабрика імені Кірова об'єдналися у виробничу фірму «Червона Троянда». 3 серпня того ж року РадНарГосп перейменувала «Червону Троянду» на «Світоч». В перші роки існування об'єднаного підприємства йшло оновлення технічного устаткування та розширення асортименту продукції. За перші 5 років існування обсяг випущеної продукції зріс на 50%.

У 1967 році, у вигляді експерименту, фірмі дозволили перейти на нову систему планування та економічного стимулювання. З Держбюджету було виділено 2,6 млн. рублів, за які було зведено новий 5-поверховий корпус, де у 1969 році відкрилися карамельне та цукерково-шоколадне виробництва.

У 1998 році Nestlé придбала контрольний пакет акцій одного із значних кондитерських виробників України - Львівської кондитерської фабрики «Світоч».

Компанія экспортує товари в такі країни як Болгарія, Німеччина, Казахстан, Польща. Компанія імпортує товари з наступних країн: Австрія, Бельгія, Чехія, Данія, Франція, Німеччина, Італія, Латвія, Литва, Нідерланди, Польща, Словакія, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Туреччина, Великобританія

Основним завданням згідно статуту є :

* виробництво та реалізація кондитерських виробів;

* виробництво, переробка імпорт та/ чи реалізація продуктів харчування, в т.ч. кави та продуктів її переробки, какао продуктів, концентратів, бульйонних кубиків, продуктів швидкого приготування, йогуртів, молочних продуктів та продукції переробки молока, тощо;

* виробництво, імпорт та / чи реалізація харчування для тварин, дитячого харчування ;

* послуги, пов’язані з прийманням, накопиченням, доробкою, сортуванням та комплектуванням вантажів;

* види діяльності , щодо яких законодавством України передбачено надання спеціальних дозволів, ліцензій Товариство здійснює після одержання відповідного дозволу (ліцензії).

Власністю Товариства згідно Статутних документів є:

* кошти та майно, передані йому Акціонерами;

* продукція , вироблена Товариством у наслідок господарської діяльності ;

* одержані доходи і прибутки, а також інше майно, набуте ним на інших підставах згідно до чинного законодавства.[25]

У цьому році компанія Nestle планує інвестувати 26 млн. грн. в кондитерську фабрику "Світоч"для розвитку виробництва. Про це повідомив менеджер з корпоративних зв'язків Nestle України Геннадій Радченко. Радченко зазначив, що Nestle з 1998 року інвестувала в "Світоч"близько 50 млн. USD. За його словами, за попередні 6 років, завдяки іноземним інвестиціям, на підприємстві з'явилися нові лінії з випуску вафель, шоколадних плиток, цукерок, а також нове автоматизоване обладнання для виробництва шоколадних мас. "Тільки для будівництва дистриб'юторського центру в  Малехові (Львівська обл.) Nestle інвестувало близько 8 млн. USD", - сказав Радченко. Як повідомлялося, в 2004 році компанія Nestle збільшила продажі продукції на 94%, або 630 млн. грн., До 1,3 млрд. грн. в порівнянні з 2003 роком. У 2003 Nestle Україна збільшила продажі на 50%, або 224 млн. грн., до 670 млн. грн.. [24]

2.2.Аналіз фінансових показників діяльності ЗАТ"Львівська кондитерська фірма "Світоч"

Проведення фінансового аналізу дає оцінку результатів господарської діяльності за попередній і поточні роки, виявлення факторів які позитивно чи негативно вплинули на кінцеві показники роботи підприємства.

Результати діяльності підприємства висвітлені в балансі форми №1 "Баланс", форми №2 "Звіт про фінансові результатаи".

В даній курсовій роботі ми розглядаємо ЗАТ"Львівська кондитерська фірма "Світоч", а отже будемо розраховувати наскільки нормальним є фінансовий стан цього підприємства, також будемо використовувати річну фінансову звітність ЗАТ"Львівська кондитерська фірма "Світоч" за 2009р. [додаток 1, 2.]

Таблиця 2.1.