Аналіз фінансового стану банку

ПЛАН

Вступ              З

Розділ І. Мета та необхідність дослідження фінансового стану банку              5

1.1.     Економічна сутність та задачі аналізу фінансового стану              5

1.2.     Інформаційна база для проведення аналізу фінансового стану              15

Розділ   II.   Економіко-організаційна   характеристика   банку   «Український

капітал»              18

Розділ III. Аналіз фінансового стану банку «Український Капітал»              21

3.1.    Аналіз ліквідності балансу банку              21

3.2.    Аналіз платоспроможності банку              24

3.3.    Аналіз прибутковості банку              25

3.4.    Аналіз структури активів, пасивів, зобов'язань та капіталу банку              29

Висновки              36

Список використаної літератури              38

Додатки              40

ВСТУП

Банківська система - одна з найважливіших і невід'ємних структур ринкової економіки. Розвиток банків, товарного виробництва і обороту історично йшов паралельно і тісно переплітався. При цьому банки, проводячи грошові розрахунки і кредитуючи господарство, виступаючи посередниками у перерозподілі капіталів, істотно підвищують загальну ефективність виробництва, сприяють зростанню продуктивності суспільної праці.

Сьогодні, в умовах розвинутих фінансових, товарних ринків, структура банківської системи різко ускладнюється. З'явились нові види фінансових установ, нові кредитні інструменти і методи обслуговування клієнтів.

Українські банки змушені працювати в умовах підвищеного ризику, тому вони частіше, ніж їх закордонні колеги, бувають в кризових ситуаціях.Причому більшість таких випадків пов'язана з неадекватною оцінкою банками власного фінансового стану, а також надійності і стійкості їх основних клієнтів і партнерів по бізнесу.

Фінансовий стан банку - це комплексне поняття, яке відображає систему показників, які характеризують наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

У своїй курсовій роботі я намагатимусь показати деякі аспекти цієї широкої теми, це стосується оцінки фінансового стану банку.

Мета, яку я ставлю при дослідженні цієї теми, полягає у вивченні методів, які використовуються у вітчизняній практиці при оцінці фінансового стану банку.

Завданнями курсової роботи є:

1.      Розкриття сутності аналізу фінансового стану банку.

2.      Аналіз та розрахунок основних показників, які використовуються при
аналізі фінансового стану банку, такі, як ліквідність, платоспроможність та
прибутковість.

3.      Вивчення шляхів удосконалення показників аналізу фінансового стану
банку.

Актуальність даної теми полягає, на мій погляд, у вивченні банківської системи через призму оцінки фінансового стану банку, аналізуючи його діяльність. Тепер надійність і фінансова стійкість - основні фактори, які впливають на свідомість клієнта при виборі банку.

Об'єктом дослідження моєї курсової роботи є комерційний банк «Український Капітал».

При дослідженні цієї теми я використовувала законодавчу базу, спеціальні банківські документи, а також періодику і спеціальну літературу, що стосується даної теми.

Отже, за допомогою аналізу можна виявити тенденції діяльності, звернути увагу на слабкі місця і посилити розвиток ефективних напрямів роботи. Тож оцінка фінансового стану є потрібною як для керівництва банку,- щоб знати результати своєї роботи, так і для клієнта чи партнера, щоб знати свого контрагента.

Розділ І. Мета та необхідність дослідження фінансового стану банку 1.1 Економічна сутність і задачі фінансового аналізу

Розвиток банківської системи, її надійність в умовах ринкової економіки великою мірою залежать від стану і якості аналітичної роботи у центральному банку країни та комерційних банках. Аналіз діяльності банку повинен містити реальну та всебічну оцінку досягнутих результатів, висвітлювати позитивні й негативні аспекти його роботи, визначати конкретні шляхи вирішення загальних проблем.

Банки на ринку діють із різною ефективністю. Але простежується така закономірність: далеко позаду залишають конкурентів ті, хто бездоганно обслуговує клієнтів і робить це з мінімальними витратами. Оцінюючи ефективність діяльності банку, надзвичайно важливо звіряти її з вимогами ринку. Кваліфіковано зроблений економічний аналіз діяльності банків є джерелом цінної інформації для самих банків, юридичних та фізичних осіб (як потенційних клієнтів банку), Національного банку України. [17, с. 55-56]

Кожна з перелічених сторін-контрагентів у процесі аналізу дбає про власні цілі.

Комерційні банки ставлять перед собою такі завдання:

>        визначити, як зробити банківські доходи якісними і стійкими;

>        дотриматися всіх вимог щодо ліквідності;

>        підтримувати капітал у стані адекватності й достатності;

Аналіз прибутковості, ліквідності й достатності капіталу банку дає змогу оцінити ефективність управління, конкурентоспроможність банку на ринку послуг, а також зважити вплив фінансової політики держави на діяльність банківської системи в цілому.

Економічна робота у банку, як і визначення класу кредитоспроможності позичальника, аналіз стану обліку та звітності, укладання угод, обов'язково передбачає аналіз фінансового стану банку.

Фінансовий стан комерційного банку - це характеристика його фінансової конкурентспроможності (тобто спроможності та стійкості), використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов'язань державою,

5

клієнтами банку (фізичними та юридичними особами) та іншими комерційними банками. Рух будь-яких банківських ресурсів супроводжується утворенням і використанням коштів. Тому фінансовий стан комерційного банку відбиває всі аспекти його діяльності. Основним об'єктом аналізу є комерційна діяльність. Водночас суб'єктами можуть бути як комерційні банки, так і їхні контрагенти, зокрема інші кредитні установи, аудиторські фірми, реальні й потенційні клієнти та кореспонденти, інші фізичні та юридичні особи. Аналіз фінансового стану банку передбачає:

1)     оцінку стану і результатів діяльності банку за звітний період;

2)     порівняння фінансового стану і результатів діяльності банку з результатами
діяльності його окремих підрозділів;

3)     узагальнення результатів аналізу і підготовку рекомендацій для прийняття
управлінських рішень, спрямованих на покращення діяльності банку. [12, с.
27-29]

Щоб оцінити стан і результати діяльності банку, потрібно:

>        проаналізувати структуру активів і пасивів (активних і пасивних операцій);

>        охарактеризувати достатність капіталу і ліквідність балансу та виконання
нормативів, встановлених НБУ;

>        проаналізувати прибутковість діяльності банку.
Основними функціями аналізу фінансового стану є :

У об'єктивна оцінка фінансового стану;

>        вияв факторів та причин досягнутого стану;

>        підготовка і обґрунтування прийнятих управлінських рішень в галузі
фінансів;

>        своєчасне вживання заходів щодо підвищення платоспроможності банку;

>        забезпечення розробки планів фінансового оздоровлення банку;

>        виявлення  і  мобілізація  резервів  покращення  фінансового  стану та
підвищення ефективності господарської діяльності.

Види фінансового аналізу:

1) за періодичністю проведення аналіз поділяють на: У щоденний;

6

>        щотижневий;

>        місячний;

>        квартальний;

>        річний.

2)              залежно від спектра питань, які вивчаються, аналіз поділяють на:

У повний - тобто вивчаються всі аспекти діяльності банку, його зовнішні та внутрішні зв'язки;

>              тематичний - коли з метою поліпшення окремих напрямів діяльності
банку розглядається лише вузьке коло питань.

3)              за метою і характером розрізняють:

>        попередній аналіз, який застосовують, щоб, оцінивши стан рахунків,
з'ясувати чи спроможний комерційний банк здійснювати ті чи інші
операції;

>        оперативний аналіз, який проводиться у ході поточної діяльності
банку   з   метою   перевірки,   дотримання   нормативів  та  інших
показників. У разі необхідності вживаються термінові заходи щоб
підтримувати на належному рівні нормативи та інші показники, а
також одержувати достатній прибуток;

>        остаточний   (подальший)   аналіз,   необхідний   для   визначення
ефективності роботи комерційного банку у звітний період, виявлення
резервів підвищення дохідності;

>        перспективний   аналіз,   що   застосовується   для   прогнозування
очікуваних результатів у майбутньому періоді, вибору нових видів
операцій та визначення внутрібанківської політики.

4)              залежно від об'єкта аналіз поділяється на шість видів:

>              функціональний аналіз дає змогу з'ясувати спеціалізацію, місце
установи   в   системі   розподілу   банківських   послуг,   форми   і
перспективи взаємодії з іншими контрагентами системи, а також
допомагає оцінити ефективність і доцільність функцій, які виконує
банк. Такий аналіз здійснюється на підставі загальної суми балансу,
співвідношень розмірі депозитів і кредитів, частки міжбанківських

7

операцій у загальному обсязі ресурсів і вкладень. Мета функціонального аналізу — виявити можливості щодо підвищення прибутку від банківських операцій та їх ліквідність. її досягають, відмовляючись від неефективних та обираючи прогресивні шляхи виконання потрібних операцій;

>        структурний аналіз здійснюється за видами банківських операцій.
Базується на відсоткових значеннях кожного рядка таблиці щодо
загального підсумку. Зміни відносних показників окремих статей
відображують зміни питомої ваги активів чи пасивів та прибутків або
збитків від окремих операцій банку;

>        операційно-вартісний аналіз розгортає масштабну картину становища
банку при визначенні його дохідності, допомагає точніше оцінити
вартість конкретних операцій, їх прибутковість чи збитковість. Аналіз
дає змогу з'ясувати значення кожного виду операцій у формуванні
прибутку банку, розробити основні напрями депозитно-позичкової
політики щодо конкретних контрагентів і з метою максимізації
доходу;

>        рейтинговий аналіз має виняткове значення для комплексної оцінки
фінансового стану комерційних банків і порівняних їх між собою.
Рейтинг визначають на підставі висновків, зроблених спеціалістами
різних категорій;

>        факторний аналіз покликаний з'ясувати вплив окремих чинників на
показники фінансового стану банку, виявити його сильні та слабкі
сторони, зорієнтувати, як найповніше використовувати внутрішні
резерви, приймати правильні управлінські рішення та розробляти
стратегію розвитку. В практиці факторного аналізу застосовують
методи ланцюгових підставлень і пайової участі;

>        макроекономічний аналіз дає змогу визначити масштаби активно-
пасивних операцій та обсяг банківського прибутку, а також рівень
участі комерційного банку чи групи банків у формуванні грошової
маси,   розподілі   банківських   послуг,   регіональному   розподілі

8

кредитних ресурсів. Як правило, його проводить центральний банк. [5, 49-53]

Хоча напрями та критерії, за якими аналізується робота банку, досить різноманітні, технологія проведення аналізу єдина і передбачає такі етапи:

>       попередний;

>       аналітичний;

>       заключний (інтеграційний).

На попередньому етапі звітність готують до подальшої аналітичної роботи: оцінюють правильність складання і ступінь достовірності отриманих даних, групують окремі статті балансу, звіту про прибутки і збитки, складають аналітичні таблиці та відбирають певні показники, потім на основі опрацьованої первинної інформації відбирають абсолютні й відносні показники, які характеризують ту чи іншу сторону діяльності банку, і визначають порядок їх розрахунку. Зрештою, всі показники групують в аналітичні таблиці відповідно до запланованих напрямів досліджень. На аналітичному етапі визначають вид та необхідну кількість аналітичних таблиць, обирають методи аналізу, форми відображення динаміки та структури досліджувальних показників, роблять необхідні розрахунки.

На заключному етапі аналізу описують отримані результати розрахунків, роблять висновки, готують аналітичні записки, коментарі, доповіді. Слід зазначити, що результати виконаних аналітичних процедур не є єдиними і безумовними критеріями для остаточного висновку щодо фінансового стану банку.

На основі аналізу фінансового стану: У приймаються управлінські рішення; ^ координується діяльність різних підрозділів і служб;

>       з'ясовується об'єктивна оцінка результатів діяльності установи і перспектив
її розвитку;

>       визначається надійність і фінансова стійкість банку-партнера, клієнта,
кореспондента.

Юридичні та фізичні особи, проаналізувавши опубліковані баланси і звіти

9

про прибутки та збитки, приймають рішення щодо доцільності співробітництва з тим чи іншим банком.

Національний банк України на основі аналізу діяльності банків прогнозує ситуацію на кредитних ринках країни, робить висновки щодо стійкості та надійності банківської системи в цілому, контролює виконання банками встановлених економічних нормативів. [14, с. 65-68 ]

Основна мета аналізу діяльності банку — забезпечити оптимальну структуру активних і пасивних операцій задля отримання в кінцевому підсумку максимального прибутку. За аналізом звітності визначають фінансову стабільністьі надійність банку, доцільність і перспективи його подальшої діяльності.

Аналіз фінансових форм звітності — це процес оцінки поточного й минулого фінансового стану банку та основних результатів його діяльності. Першочерговим завданням аналізу є визначення узагальнюючих оцінок і прогноз майбутніх результатів діяльності банку.

Аналіз структури активних і пасивних операцій може бути якісним і кількісним. При якісному аналізі активних операцій визначаються напрямки використання коштів банку, а при аналізі пасивних операцій — джерела власних і залучених коштів. При кількісному аналізі активних операцій спочатку слід визначити виконання нормативу мінімального розміру обов'язкових резервів, депонованих в Національному банку. Далі визначаються відносна вага напрямків використання коштів банку, за якими можна оцінити їх значимість в активнихо пераціях. При кількісному аналізі пасивних операцій можна аналогічно визначити відносну вагу різних джерел коштів банку, за якими оцінюється стратегія, яка використовується керівництвом банку в роботі по залученню коштів. Деталізація кількісного аналізу активних і пасивних операцій буде, звісно, залежати від детальності інформації, яка доступна особі, що проводить аналіз.

При аналізі достатності капіталу і ліквідності балансу банку необхідно, насамперед, розрахувати відповідні показники (коефіцієнти), на основі яких можна перевіряти виконання нормативів, встановлених для комерційних банків НБУ.

10

До таких нормативів належать:

>        мінімальний розмір статутного капіталу;

>      граничне співвідношення між розміром статутного капіталу банку і сумою
його активів з урахуванням оцінки ризику;

>        показники ліквідності балансу;

>        максимальний розмір ризику на одного позичальника.

При виявленні порушень нормативів НБУ може пред'явити засновникам комерційних банків вимоги про проведення заходів щодо фінансового оздоровлення банку (збільшення капіталу, зміна структури активів тощо).

Нормативи для комерційних банків, встановлені НБУ, можуть бути як директивними, обов'язковими до виконання, так і оцінними, рекомендованими для аналізу діяльності та фінансового стану комерційних банків.

Крім вказаних показників для більш повного аналізу достатності капіталу і ліквідності балансу банку доцільно розрахувати і інші показники (коефіцієнти), які використовуються в практиці банків і приводяться в спеціальних вітчизняній і зарубіжній літературі. [14, с. 78-80]

Аналіз прибутковості діяльності комерційних банків включає:

>      розрахунок показників, які характеризують прибутковість діяльності банку
в цілому;

>        якісний і кількісний аналіз структури доходів і витрат;

>        аналіз прибутковості окремих операцій банку.

При аналізі прибутковості діяльності банку в цілому можуть бути використані показники (коефіцієнти) прибутковості (рентабельності), які застосовуються в практиці роботи банків.

Якісний і кількісний аналіз структури доходів і витрат банку може бути проведено аналогічно вищевикладеному аналізу структури активних і пасивних операцій. При цьому деталізація аналізу структури доходів і витрат також буде визначатися детально інформації, яка доступна особі, що проводить аналіз.

При аналізі прибутковості окремих операцій банку повинні враховуватися отримані доходи, а також прямі та непрямі витрати на їх проведення. В зарубіжних банках такому аналізу приділяється особлива увага,оскільки на його

основі можна скоротити обсяг менш прибуткових операцій і збільшити обсяг більш прибуткових, реорганізувати структурні підрозділи банку тощо.

При порівнянні стану і результатів діяльності банку за вибраний період також може бути проведено якісний і кількісний аналіз. При якісному аналізі роблять висновки про активність банку в сфері розширення його діяльності як по залученню коштів нових категорій вкладників, так і по проведенню нових видів операцій, пов'язаних з розміщенням коштів банку. При кількісному аналізі можна зробити висновки про зміни значущості окремих операцій в діяльності банку, а також про поліпшення чи погіршення показників, які її характеризують.

Порівняння результатів діяльності банку з результатами діяльності інших банків необхідне для оцінки ролі та місця банку в кредитно-фінансовій системи країни, а також для більш повної оцінки ефективності його роботи.

Узагальнення результатів проведеного аналізу дозволяє визначити фактори, які впливають на діяльність банку, і підготувати рекомендації по прийманню управлінських рішень, спрямованих на її поліпшення.

Аналіз фінансового стану здійснюється з використанням таких основних методів: порівняння, зведення та групування, ланцюгових підстановок і різниць. Також можна залучити методи економіко-математичного моделювання.

Порівняння полягає у зіставленні фінансових показників звітного періоду з їх нормативними значеннями і з показниками попереднього періоду.

Зведення і групування полягає в об'єднанні інформаційних матеріалів у таблиці.

Зокрема, аналітичне групування дає змогу виявити взаємозв'язок економічних показників і вплив найістотніших факторів, а також визначити певні закономірності й тенденції в розвитку фінансових процесів.

За допомогою методу ланцюгових підстановок визначають ступінь впливу окремих факторів у загальному комплексі їх впливу на сукупний фінансовий показник.

Метод різниць полягає у визначенні абсолютної чи відносної різниці (відхилення від базового показника) за факторами й сукупним фінансовим показником.

12

Аналізуючи фінансовий стан банку, необхідно звернути увагу на його фінансову стійкість. Фінансово стійким вважається такиій банк, який з власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не припускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості й розплачується в належний строк за своїми зобов'язаннями. Підтримання банком фінансової стійкості - шлях збереження курентоспроможності на кредитному ринку. [19, с. 23-26]

Фінансова стійкість комерційного банку зумовлюється багатьма аспектами його діяльності й має складну структуру. Розглянемо основні її елементи.

Капітальна стійкість банку. її визначає обсяг валового капіталу, що забезпечує суму коштів, яку в разі потреби можна використати для повернення депозитів і формування резерву для погашення непередбачених збитків чи боргів. Власний капітал є також джерелом фінансування розвитку банку, подолання негативної ситуації, спричиненої форс-мажорними обставинами, запорукою необхідного реагування на кон'юнктуру кредитного ринку

Комерційна стійкість банку. Цей елемент відбиває:

>       рівень зв'язків банку з іншими суб'єктами ринкової інфраструктури;

>       розвиненість і міцність взаємовідносин з державою;

>       інтегрованість у систему мгжбанківських відносин;

>       якість   співробітництва   з   кредиторами,   дебіторами,   клієнтами   та вкладниками;

>       залежність банківської сфери від стану економіки загалом;

>       міцність зв'язку між обсягом грошового капіталу банку та його реальним капіталом;

>       концентрацію частки активів і приватних вкладів у розпорядженні однієї фінансово-кредитної установи.

Організаційна стійкість банку. Визначається наявністю функціонально-технічної документації, що регламентує всі аспекти діяльності банку, які стосуються як організаційної структури, так і специфічних банківських операцій.

Функціональна стійкість банку. Залежить, по-перше, від рівня спеціалізації банку в обмеженому колі послуг і продуктів, цю дає змогу спеціалізованому банку раціональніше  та  ефективніше управляти  власними та залученими коштами, а по-друге — від універсалізації банку.

З метою захисту інтересів клієнтів і забезпечення фінансової стійкості банків НБУ встановлює для всіх комерційних банків обов'язкові економічні нормативи. [17, с. 85-88]

1.2 Інформаційна база для проведення аналізу фінансового стану

Інформаційне забезпечення аналізу охоплює такі види звітності:

>■ Фінансову звітність складають раз у рік. Порядок її складання регламентовано Інструкцією до складання річного фінансового звіту комерційного банку, яка затверджена постановою НБУ № 518 від 03.12.03 р. До неї належить:

♦♦♦ загальна інформація про діяльність банку;

♦ балансовий звіт;

♦♦♦ звіт про фінансові результати;

*Х* звіт про рух грошових коштів;

♦♦♦ звіт про зміни в капіталі;

♦♦♦ примітки (в т. ч. примітка 1. Облікова політика)

>              Періодичну фінансову звітність складають щоквартально. Порядок її
складання  викладено  в  Інструкції про  складання  проміжної (квартальної)
фінансової звітності банків України, що затверджена постановою Правління
НБУ за № 431 від 12.11.2002 р. До неї належать:

♦> баланс;

♦♦♦ звіт про фінансові результати;

♦♦♦ примітки (зобов'язання банку, що обліковується на позабалансових рахунках).

>              Службову      звітність,      яку      передають      комерційні      банки
НБУ. її поділяють на щоденну, щотижневу, щомісячну, щоквартальну та річну.

Щоденна звітність включає баланс банку ІД, файл 01. Разом із щоденним балансом подають спеціальну інформацію за файлом 42 для розрахунку таких нормативів: НІ, Н7, Н8, Н9, Н10, Н11.

До щодекадної звітності належать:

>       звіт про залишки коштів, що розміщені в інших банках;

>       звіт про структуру активів і пасивів за строками;

>       звіт про активні операції банку.

15

Щодекади відсилається інформація за спеціальними файлами 26 та А7 для розрахунку таких економічних нормативів: Н2, Н5, Н6.

До щомісячної форми звітності належать:

>       звіт про дотримання економічних нормативів;

>       звіт про класифіковані кредитні операції за формами власності;

>       звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат за
кредитними операціями;

>       звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат від
дебіторської заборгованості;

>       звіт про формування резерву на відшкодування можливих втрат від
операцій з цінними паперами;

>       звіт про формування резервів за простроченими і сумнівними до отримання,
нарахованими доходами за активними операціями;

>       інформація про врахування субординованого боргу до розрахунку капіталу
банку;

>       інформація про заборгованість держави перед банками;

>       звіт про 20 найбільших кредиторів банку.
Щоквартальна звітність включає:

>       інформацію про вклади фізичних осіб у банках;

>       звіт про афілійованих осіб банку;

>       звіт про 20 найбільших учасників банку.

Річна службова звітність включає:

>       інформацію про суб'єктів господарської діяльності, в яких власник істотної
участі в банку має участь, що перевищує 10%.

>       Звіт про дотримання економічних нормативів на основі консолідованої
фінансової звітності.

16

Усі форми звітності, крім звіту про отримання економічних нормативів, подаються електронною поштою. Результати економічного аналізу діяльності банку і висновки подаються територіальним відділеннями НБУ у такі строки:

>        банки, які мають рейтингову оцінку за системою САМЕЬЗ 1 або 2, —
щокварталу до 15 числа після звітного періоду;

>        банки що мають оцінку 3, 4, 5, — щомісяця до 15 числа, наступного за
звітним.

Висновок про діяльність банку містить оцінку його фінансового стану. [21, с. 15-17]

17

Розділ II. Економіко-організаційна характеристика банку

Банк «Український капітал» на прикладі якого здійснюється аналіз фінансового стану був зареєстрований Національним банком України 25 грудня 1992 року (реєстраційний №138) як АКБ "Закарпаття" у місті Мукачево Закарпатської області.

>        10 червня 1994 року зареєстровано філію банку у місті Києві.

>        26 вересня 1995 року Банк змінює юридичну адресу на місто Київ.

>        15 лютого 1996 року Банк змінює назву на "Український капітал".

>        28 січня 2002 року Банк реєструє назву як ВАТ "Банк "Український

капітал".

Акціонерами банку є 14 юридичних та 52 фізичних осіб. ВАТ    "Банк    "Український    капітал"    є    універсальним    банком. Ліцензії та дозволи:

>      Ліцензія Національного банку України від 21 березня 2002 року за № 26 та
дозвіл від 21 березня 2002 року за № 26-1  на здійснення банківських
операцій.

>      Ліцензія  Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від
12.10.2004р. серії АБ за №113013 "Діяльність по випуску та обігу цінних
паперів та діяльність щодо ведення власного реєстру власників іменних
цінних паперів".

Основними напрямками стратегічного розвитку банку є забезпечення діяльності як універсального банку, який надає максимально можливий перелік послуг клієнтам банку, є залучення та ефективне використання мобілізованих фінансових ресурсів з метою постійного розширення банківських послуг із обслуговування клієнтів, планомірне створення умов для інтеграції в міжнародну фінансову систему.

Згідно стратегії кожний рік повинен стати каталізатором розвитку банку з метою покращення обслуговування клієнтів, зміцнення репутації банку та покращання фінансової стабільності.